Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT34
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ЯК УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ
ПОКАЗНИК ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ.5
1.1 Поняття продуктивності праці……………………………………………….5
1.2 Система показників продуктивності праці і методика їх визначення…...10
РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ
ПРАЦІ ГОСПОДАРСТВА……………………………………………............…14
2.1 Характеристика природно-економічних умов господарства…………......14
2.2 Динаміка показників продуктивності і оплати праці……………………...20
2.3 Вплив факторів на продуктивність праці…………………………………..26
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ………....28
3.1 Заміна живої праці капіталом……………………………………………….28
3.2 Вплив росту урожайності, продуктивності тварин, підвищення якості продукції на трудомісткість продукції…………………………………………31
3.3 Вплив матеріальної зацікавленості працівників на зміну продуктивності праці………………………………………………………………………………34
ВИСНОВОК……………………………………………………………………...36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….38
ВСТУП
Протягом останніх десяти років в українській економіці відбуваються складні трансформаційні процеси, зумовлені становленням ринкової економіки. Сьогодні позитивні зміни відбуваються в різних сферах економіки, Україна стає активним учасником євроінтеграційних процесів. Ефективність конвергентних кроків до ЄС буде залежати від рівня конкурентоспроможності української економіки та ефективності економічної політики, спрямованої на його підвищення. Серед чинників, що сприяють зростанню конкурентоспроможності економіки України, чільне місце належить продуктивності праці, продуктивності капіталу і сукупної чинникової продуктивності.
Результати порівняльного аналізу рівня продуктивності є основою для прийняття управлінських рішень щодо підвищення рентабельності, технічного та організаційного реформування виробництва, управління людськими ресурсами, оцінки конкурентоспроможності, формування цінової політики, визначення пріоритетності галузей та ін. Об'єктивна необхідність вдосконалення діючого і розробки нового комплексу науково-методичних положень з макроекономічного аналізу, спрямованих на виявлення і мобілізацію резервів підвищення продуктивності праці, продуктивності капіталу і сукупної факторної продуктивності, зумовлює проведення ряду аналітичних досліджень джерел економічного зростання в Україні.
Останні півстоліття теорія економічного зростання була виключно активною сферою як емпіричних, так і теоретичних досліджень, що супроводжувалися появою в західній літературі відповідних публікацій. Основоположником теорії зростання є Р. Солоу. У його роботах 1956 і 1957 рр. На основі агрегованої виробничої функції вперше була розроблена модель довгострокового економічного зростання, що підтверджується реальними макроекономічними даними. Ця теорія була доповнена, ускладнена і перевірена у роботах Свана, Каса, Купманса та інших вчених. Основним результатом їх досліджень стало твердження, що економічне зростання в довгостроковому періоді визначається технічним прогресом у його широкому розумінні. У всіх моделях технічний прогрес був заданий як екзогенний, тому моделі давали відповіді на багато питань, крім самого головного: як прискорити темпи зростання економіки.
З наукових досягнень російських учених особливої уваги заслуговують праці В. Безсонова, І. Воскобойникова в яких була проведена декомпозиція випуску за факторами виробництва, виявлені істотні відмінності російської перехідної економіки від розвинених економік країн Заходу. Питання методології і методики аналізу продуктивності праці досить широко досліджені також у роботах російських вчених-економістів І. Долинської, С. Струміліна, В. Немчинова, П. Маслової, А. Френкеля, П. Хромова та ін В останнє десятиліття теоретичні та практичні аспекти продуктивності праці в України знайшли відображення в роботах Є. Сологуб, Б. Данилишина, В. Бесєдіна, І. Бондар, А. Голодець, Є. Заблоцького, Б. Литвина, Є. Мниха, А. Ревенко, І. Лубчук та інші.
Проте питання динаміки системних факторів, таких як продуктивність праці, продуктивність капіталу і сукупна факторна продуктивність, за допомогою внеску в економічне зростання на сучасному етапі розвитку економіки України розглядається вперше.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ЯК УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ
ПОКАЗНИК ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ
1.1 Поняття продуктивності праці
Персонал як певна сукупність працівників підприємства становить ресурс, який залучається для здійснення господарської діяльності. Інтерес власників підприємства до ефективного використання персоналу зумовлений насамперед, наявністю витрат на його утримання і прагненням максимізувати їх віддачу. Ефективність використання трудового ресурсу тобто ефективність роботи персоналу, полягає в досягненні підприємством максимальних результатів при використанні наявної кількості працівників певних професій, кваліфікацій тощо.
З метою отримання уявлення про ефективність використання персоналу та пошуку резервів її зростання необхідно здійснити оцінку ефективності використання персоналу в такій послідовності:
- оцінка витрат підприємства на персонал;
- оцінка ефективності роботи персоналу;
- оцінка ефективності витрат підприємства на персонал.
Така оцінка може проводитися за допомогою системи показників:
- показники, які характеризують рівень витрат підприємства па персонал;
- показники, що безпосередньо оцінюють ефективність роботи персоналу;
- показники, які характеризують ефективність витрат підприємства на персонал.
Підприємство витрачає певну суму коштів, пов'язану з залученням до роботи персоналу, тобто здійснює витрати на персонал. До таких витрат належить заробітна плата; нарахування на заробітну плату у вигляді відрахувань на соціальне і пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві; витрати підприємства на соціальні витрати і пільги, на навчання та підвищення кваліфікації персоналу, на виплату дивідендів тощо.
Серед показників витрат на персонал:
- загальна сума поточних витрат на персонал підприємства;
- витрати на оплату праці (фонд оплати праці підприємства);
- середня заробітна плата;
- величина обов’язкових соціальних виплат які здійснюються відповідно до норм чинного законодавства;
- поточні витрати на утримання соціальної інфраструктури підприємства; середні витрати на утримання одного працівника;
- частка витрат на заробітну плату у складі поточних
- витрат підприємства;
- частка витрат на утримання персоналу у складі поточних витрат підприємства;
- частка витрат на заробітну плату у складі доходу підприємства.
Пошук напрямків економії витрат на персонал можна здійснити через аналіз рівня ефективності його праці. Безпосередньо ефективність роботи персоналу оцінюють за допомогою показників, які відображають рівень продуктивності праці на підприємстві. Показники продуктивності праці можуть бути покладені в основу системи мотивації персоналу підприємства.
Продуктивність праці – це економічна категорія, яка відображає результативність та ефективність праці людини. Сутність продуктивності праці полягає в тому, що одна й та сама жива конкретна праця залежно від умов виробництва може виробляти за одиницю часу різну кількість продукції. Обсяг виробленої на підприємстві продукції за певний період часу залежить від рівня продуктивності праці і чисельності залучених для виконання роботи працівників [6].
Q = W • Ч, (1.1)
продуктивність праця оплата
де Q - обсяг виробництва продукції підприємства за певний період;
Ч - чисельність працівників;
W - показник, що характеризує рівень продуктивності праці і називається "виробіток".
З формули зрозуміло, що обсяг виробництва може зазнати змін внаслідок зміни рівня продуктивності праці або зміни чисельності працівників. Проблема підвищення продуктивності праці є особливо актуальною для підприємства в умовах дефіциту трудових ресурсів або недостатності коштів для залучення додаткових працівників. Єдиним напрямком зростання обсягу виробництва за певних умов є підвищення рівня продуктивності праці.
У плановій соціалістичній економіці проблема зростання продуктивності праці належала до пріоритетних напрямків розвитку підприємств. Сьогодні ця категорія відійшла дещо на другий план, проте деякі вітчизняні компанії, які зіштовхнулися із загостренням конкуренції, падінням рентабельності, зростанням частки витрат на оплату праці у собівартості продукції, почали виявляти інтерес до проблеми вимірювання і підвищення продуктивності праці як чинника забезпечення конкурентних переваг (за рахунок економії витрат на персонал, економії умовно-постійних витрат підприємства внаслідок підвищення рівня продуктивності праці) і показника оперативного контролю за роботою менеджменту підприємства. Доцільним є також застосування показників рівня продуктивності праці в системах мотивації персоналу. [5]
Продуктивність праці – дуже важливий показник, оскільки він може сигналізувати про серйозні недоліки на підприємстві. Очевидно, що одним з найбільш точних показників ефективності роботи компанії є обсяг надходження грошових коштів. Проте коли продукція відвантажується з відстрочкою платежу або на реалізацію, потік грошових надходжень в поточному місяці (тобто за продукцію, відвантажену в минулому місяці) не відображає реальної картини, і менеджери можуть не помітити проблему, яка приближується. А продуктивність праці однозначно вкаже.
Вплив продуктивності праці на обсяг виробництва розглянемо на умовному підприємстві на основі таблиці 1.1
Таблиця 1.1
Динаміка обсягу виробництва та чисельності персоналу на умовному підприємстві
|
Показник |
Базовий рік |
Звітний рік |
Відхилення звітного року від базового |
|
|
абсолютне |
відносне |
|||
|
Обсяг виробництва(Q), ум. од. |
20 |
25 |
5(25-20) |
(5 : 20) • 100 = 25 % |
|
Середньооблікова чисельність працівників (Ч), осіб |
5 |
6 |
1 (6 - 5) |
(1:5)-100 = 20 % |
У випадку, коли індекс чисельності (Іч) не перевищує одиниці, тобто чисельність не збільшувалась, увесь приріст обсягу виробництва буде досягнуто за рахунок зростання рівня продуктивності праці.
Якщо Іч більший за одиницю, то частину приросту обсягу виробництва буде досягнуто за рахунок збільшення чисельності працівників, а іншу частину за рахунок підвищення продуктивності праці.
Розрахунок приросту обсягу виробництва здійснюють:
а) за рахунок підвищення продуктивності праці
∆Q w = (W1 – W0) ∙ Ч1 = (25:6 – 20:5)∙6 = 1ум.од.,
де ∆Q w - приріст обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці;
б) за рахунок збільшення чисельності працівників
∆QЧ = (Ч1 - Ч0) • W0 = (6 - 5) • (20 : 5) = 4 ум. од.,
де ∆QЧ - приріст обсягу виробництва за рахунок залучення більшої чисельності працівників.
Отже одна умовна одиниця приросту продукції утворилась внаслідок підвищення продуктивності праці, а чотири умовні одиниці – за рахунок збільшення чисельності робітників.
Розрахунок частки приросту обсягу виробництва здійсню
ють:
а) за рахунок підвищення продуктивності праці
∆Qw: ∆Q = 1:5 = 0,2, або 20%,
де ∆Q - абсолютне відхилення обсягу виробництва;
б) за рахунок збільшення чисельності працівників
∆Qч :∆Q = 4 : 5 = 0,8, або 80 % .
Отже, обсяг виробництва збільшився у звітному році порівняно з базовим на 5 одиниць, з них 20 % приросту отримано за рахунок зростання продуктивності праці, а 80 % - за рахунок збільшення чисельності працівників.
В умовах економіки повної зайнятості або у випадку існування фінансових або інших обмежень щодо залучення додаткових працівників на підприємство для виконання робіт єдиним чинником зростання обсягу виробництва є підвищення рівня продуктивності праці. Вона є вирішальним чинником підвищення ефективності і конкурентоспроможності виробництва.
Працівники підприємств кожної організаційно–правової форми господарювання зацікавлені в підвищенні продуктивності праці, тому що:
Отже, підвищення продуктивності праці у сільському господарстві дозволяє кожному колективу вирішувати головні проблеми економіки підприємства. [12]
1.2 Система показників продуктивності праці і методика їх визначення
Оцінка рівня продуктивності праці персоналу підприємства здійснюється за допомогою таких показників.
Показники продуктивності праці.
Рівень продуктивності праці вимірюється кількістю продукції, виробленої за одиницю часу(прямий показник),або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (обернений показник).
Прямий показник — виробіток ( W) розраховується за формулою:
W=Q/T, (1.2)
де Q - обсяг виробництва продукції підприємства за певний період;
Т - загальні витрати праці на виробництво продукції, які вимірюються в людино-годинах, людино-днях, людино-місяцях або людино-роках.
Виробіток характеризує кількість продукції, виробленої одним працівників за одиницю робочого часу (за годину, день, місяць або рік).
На підприємствах, аналізуючи рівень продуктивності праці, розраховують річний виробіток за формулою:
W = Q/Ч пвп , (1.3)
де Q - річний обсяг продукції;
Ч - середньооблікова чисельність промислово – виробничого персоналу.
Обернений показник – трудомісткість (Т р ) визначається за формулою:
Т р =T/Q (1.4)
Трудомісткість характеризує витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-днях, людино-місяцях або людино-роках) на виготовлення одиниці продукції. Показник застосовується для оцінки рівня продуктивності праці, а також у процесі планування чисельності персоналу, який має бути залучений до роботи в умовах розширення виробництва, для виконання строкових замовлень, здійснення ремонтних робіт тощо.
Методи визначення продуктивності праці. Залежно від одиниць вимірювання обсягу виробництва продукції на підприємстві, можуть використовуватися такі методи визначення продуктивності праці:
- натуральний: застосовується за умов, коли продукція підприємства є однорідною та її загальний обсяг може бути відображено в натуральних, характерних для певної галузі виробництва, одиницях (т, кВт/год., декалітр тощо). Зазначений метод найбільш точно й об'єктивно, порівняно з іншими, характеризує рівень продуктивності праці і може застосовуватися на підприємствах, продукція яких є однорідною;
- умовно-натуральний: за допомогою цього методу визначають рівень продуктивності праці підприємств, загальний обсяг продукції яких можна оцінити в натуральних, але умовних одиницях (наприклад, туб — тисяча умовних банок у плодо-овочевоконсервній промисловості);
- вартісний: передбачає вимірювання обсягу виробництва у вартісних одиницях, може застосовуватися на всіх без винятку підприємствах, результатом діяльності яких є як вироблені продукти, так і надані послуги. За певних економічних умов не зовсім достовірно характеризує динаміку продуктивності праці, так як на рівень вартісних показників впливають зміни цін на продукцію та структурні зрушення в асортименті продукції. Запобігти впливу цінових чинників на динаміку продуктивності праці, оцінену за вартісним методом, можна за допомогою застосування при визначенні обсягів виробництва порівнянних цін, тобто цін, фіксованих на певну дату;
- трудовий: застосовується рідко. Передбачає розрахунки обсягу виробництва в нормо-годинах за трудомісткістю.
Наведені показники і методи дають змогу оцінити загальний рівень продуктивності праці на підприємстві. Проте якщо продуктивність праці робітників нескладно визначити, бо їх операції стандартизовані, то продуктивність праці персоналу розумової праці важко об'єктивно оцінити, оскільки тут потрібно брати до уваги здатність працювати на загальнокорпо-ративний інтерес. Тому в цілях оперативного управління підприємство має розробити конкретні завдання і систему показників, які б дозволяли оцінювати ефективність роботи окремих категорій працівників. Наприклад, з цією метою весь персонал можна поділити на такі групи:
- основні виробничі робітники;
- спеціалісти маркетингу;
- топ-менеджери;
Для першої групи продуктивність праці нескладно визначити, бо операції цієї категорії працівників є стандартизованими; можна провести нормування праці, результатом якого будуть встановлені норми виробітку чи змінні завдання. Продуктивність праці в цій групі визначається, як правило, кількістю виробленої продукції на одного працівника за одиницю часу.
До другої групи належать працівники адміністрації, інженерно-енергетичної служби, лабораторії контролю за якістю, транспортного підрозділу тощо. Нормування праці в цій групі проводять в межах функціональних обов'язків кожного спеціаліста або керівника. Продуктивність праці оцінюють за кожним завданням окремо. [3]
Оцінка ефективності праці персоналу третьої групи пов'язана з обсягами продажу за результатами місяця, кварталу, року. Продуктивність праці можна оцінити як обсяг продажу на одного співробітника. Результативність праці безпосередньо торговельних представників підприємства можна оцінити за кількістю укладених договорів за певний період, а мерчандайзерів — за кількістю розміщеної рекламної продукції в торговельних точках.
Найскладніше оцінити рівень продуктивності праці топ-менеджерів підприємства. Для цієї категорії персоналу рекомендовано індивідуалізований підхід на конкретному підприємстві.
РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ
ПРАЦІ ГОСПОДАРСТВА
2.1 Характеристика природно-економічних умов господарства
Сільськогосподарське господарство “Сад” створене шляхом оренди земельних та майнових паїв і діє у відповідності до Законів України “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про підприємства в Україні” та законодавства про землю та інших законодавчих актів України.
Метою діяльності господарства є виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка і реалізація та надання послуг населенню для отримання прибутку.
ТОВ АПК “Сад”, Охтирського району, Сумської області з центром у с.Комиші розміщене в зоні Лісостепу, знаходиться на рівнинній місцевості. Сільська місцевість захищена лісами та скелями. Клімат території помірно – континентальний. Кількість опадів влітку складає 40-60 мм та зимою – 30 мм. Річна кількість опадів становить 510 мм. Найвища температура в липні +27+31˚C, а найнижча в січні─20─22˚C.
Автомобільні дороги в господарстві асфальтовані, є телефонний зв'язок, жителі мають електро-, водо-, та газопостачання ( в деяких відділках підприємства). Від районного центру, міста Охтирки, господарство віддалене на 15 км, міста Суми – на 120 км.
Земельний фонд господарства складає 18142,7 га. Грунтово-кліматичні умови сприятливі для отримання високих врожаїв зернових, технічних, кормових та інших сільськогосподарських культур.
Наявність і структура земельних угідь ТОВ АПК “Сад” наведена у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Склад і структура земельних угідь ТОВ АПК “Сад”, Охтирського району, Сумської області.
|
Склад с/г угідь |
Роки |
Відхилення |
||||||
|
2011р. |
2012 р. |
2013 р. |
2013 р. від 2012 р.+/- |
|||||
|
га |
% |
га |
% |
га |
% |
га |
% |
|
|
Всього с/г угідь: |
16150,0 |
100 |
16360,0 |
100 |
18142,7 |
100 |
1992,7 |
112,26 |
|
Рілля |
16092,0 |
99,64 |
16266,0 |
99,42 |
18074,8 |
99,62 |
1982,8 |
112,32 |
|
Багаторічні насадження |
68,0 |
0,36 |
94,0 |
0,58 |
67,9 |
0,38 |
-0,1 |
99,8 |
З даних таблиці 2.1. видно, що протягом трьох останніх років сільськогосподарські угіддя поступово збільшувались, особливо за період з 2012 р. по 2013 рік внаслідок приєднання частини паїв і оренди землі в Охтирському районі площа сільськогосподарських угідь зросла на 1782,7 га. Орендовані землі займають майже 100% загальної площі земель, а в структурі сільськогосподарських угідь, рілля становить 99,62% - це свідчить про високий відсоток розораності земель в господарстві, іншу частину сільськогосподарських угідь становлять багаторічні насадження – 0,38%.
Основним засобом виробництва в сільськогосподарських господарствах є земля. Раціональне її використання сприяє підвищенню її родючості, є необхідною умовою зростання темпів виробництва та реалізації продукції. В залежності від потреби одні угіддя можуть бути переведені в інші. Таку їх зміну називають трансформацією земельних угідь.
Основою прибуткового господарювання є ефективне використання сільськогосподарських угідь. Розглянемо рівень ефективності використання землі в підприємстві в наступній таблиці.
Таблиця 2.2
Рівень інтенсифікації в ТОВ АПК “Сад” Охтирського району, Сумської області
|
Показники |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відхилення 2013 р від 2011р. |
|
|
+/- |
% |
||||
|
Валова продукція тис. грн. |
36357,1 |
20438,7 |
41705,6 |
5348,41 |
114,7 |
|
Прибуток, тис. грн. |
6380,0 |
6046,0 |
21594,0 |
15214 |
338,4 |
|
Валовий надій молока, ц |
1005,0 |
892,0 |
1039,0 |
34 |
103,38 |
|
Приріст ВРХ, ц |
66,0 |
45,0 |
61,0 |
-5 |
92,42 |
|
Приріст свиней, ц |
123,0 |
180,0 |
46,0 |
-77 |
37,39 |
|
Валовий збір зерна, ц |
334369,0 |
192055,0 |
320943,0 |
-13426 |
95,98 |
|
На 100 га с-г угідь |
|||||
|
Валової продукції, ц |
225,12 |
124,93 |
229,87 |
4,75 |
102,1 |
|
Прибутку тис. грн. |
39,5 |
36,95 |
119,02 |
79,52 |
301,3 |
|
Молока, ц |
6,2 |
5,4 |
05.июл |
-0,5 |
91,9 |
|
Приросту ВРХ, ц |
0.40 |
0,27 |
0,33 |
-0.07 |
82,5 |
|
На 100 га ріллі |
|||||
|
Приросту свиней, ц |
0,76 |
1,1 |
0,25 |
-0,51 |
32,89 |
|
Зерна, ц |
2077,85 |
1180,0 |
1775,7 |
-302,15 |
85,45 |
Як свідчать дані наведені в таблиці 2.2. виробництво основних видів сільськогосподарської продукції в господарстві в розрахунку на 100 га. сільськогосподарських угідь, або ріллі знаходиться на високому рівні, але також потрібно зазначити, що в 2012 році відбулося певне зменшення щодо показників виробництва деяких видів продукції.
Виробництво в сільському господарстві супроводжується затратами живої та уречевленої праці. Сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві і духовному житті суспільства називають трудовими ресурсами. Про наявність та динаміку трудових ресурсів у ТОВ АПК “Сад” можемо судити з наступної таблиці.
Таблиця 2.3
Наявність трудових ресурсів та їх структура в ТОВ АПК “Сад”, Охтирського району, Сумської області
|
Показники |
2011 р. |
2012 р. |
2013р. |
Відхилення 2013 від 2011 |
|
|
+/- |
% |
||||
|
Наявність с/г угідь, га |
16150,0 |
16360,0 |
18142,7 |
1992,7 |
112,26 |
|
в т. ч. рілля |
16092,0 |
16266,0 |
18074,8 |
1982,8 |
112,32 |
|
Кількість працівників, чол. |
402 |
334 |
404 |
2 |
100,4 |
|
Рослинництва |
388 |
310 |
358 |
-30 |
92,26 |
|
Тваринництва |
14 |
24 |
46 |
32 |
328,5 |
|
Валова продукція, тис. грн. |
36357,1 |
20439,0 |
41706,0 |
5348,4 |
114,7 |
|
рослинництва |
33425,9 |
19528,0 |
40896,0 |
7470,2 |
122,3 |
|
тваринництва |
2931,93 |
910,92 |
809,5 |
-2122 |
27,6 |
|
Відпрацьовано тис. люд-год. |
719 |
351 |
682 |
-67 |
94,85 |
|
рослинництва |
668 |
327 |
657 |
-11 |
98,3 |
|
тваринництва |
51 |
24 |
25 |
-26 |
49 |
|
Припадає на одного працівника . |
|||||
|
с/г угідь |
40,17 |
49,98 |
44,9 |
4,73 |
111,7 |
|
ріллі |
41,47 |
48,7 |
44,73 |
3,26 |
107,86 |
|
Валова продукція, тис. грн.. |
90,4 |
61,19 |
103,23 |
12,83 |
114,19 |
|
рослинництва |
86,14 |
62,99 |
114,23 |
28,09 |
132,6 |
|
тваринництва |
209,42 |
37,95 |
17,59 |
-191,8 |
8,4 |
|
На 1 люд.-год. тис. грн. |
50,56 |
58,23 |
61,15 |
10,59 |
120,9 |
Аналізуючи дану таблицю можна відмітити, що динаміка обсягу трудових ресурсів з 2011 по 2012 рік характеризувалася зниженням, але з 2012 року спостерігалося незначне підвищення кількості працівників. Це пов’язано з високим рівнем технологічності господарства.
Але разом з невеликою кількістю працівників господарства піднялась продуктивність праці в рослинництві, адже обсяг сільськогосподарських угідь з кожним роком збільшувався, і працівники змушені працювати більше часу та ефективніше використовувати свій робочий час. Так продуктивність праці в рослинництві зросла на 32,6% порівняно з 2006 роком, а в тваринництві навпаки відбулося зменшення продуктивності на 90,3%.
Однією з важливих економічних характеристик господарства є забезпечення і використання основних виробничих фондів, які відображені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Динаміка забезпеченості основними виробничими фондами в ТОВ АПК “Сад”, Охтирського району, Сумської області.
|
Показники |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відхилення |
|
|
+/- |
% |
||||
|
Основні виробничі фонди, тис. грн.. |
23803,6 |
22007,2 |
23946,0 |
142,4 |
100,5 |
|
Валова продукція, тис. грн.. |
36357,1 |
20438,73 |
41706,0 |
5348,4 |
114,7 |
|
Кількість працівників, чол |
402 |
334 |
404 |
2 |
100,4 |
|
Площа с/г угідь, га |
16150,0 |
16360,0 |
18142,7 |
1992,7 |
112,26 |
|
Прибуток тис. грн. |
6380,0 |
6046,0 |
21594,0 |
15214 |
338,4 |
|
Фондозабезпеченість, тис. грн. |
147,4 |
134,5 |
131,9 |
-15,5 |
89,49 |
|
Фондоозброєність,тис.грн. |
59,21 |
65,88 |
59,27 |
0,06 |
100.1 |
|
Фондовіддача, тис. грн. |
1,52 |
0,92 |
1,74 |
0,22 |
114,47 |
|
Фондомісткість |
0,65 |
1,07 |
0,57 |
-0,08 |
87,7 |
|
Норма прибутку |
19,7 |
18,5 |
49,18 |
29,46 |
249,4 |
В господарстві за останні роки вартість основних виробничих засобів практично залишилась незмінною. Фондозабезпеченість в господарстві знаходитьсь на досить високому рівні, але спостерігається тенденція до зменшення рівня фондозабезпеченості в порівнянні з 2011 роком на 10,5%. Найефективніше господарство використало свої виробничі фонди в 2008 році про це свідчить найвища фондовіддача й найнижча фондомісткість. Позитивною рисою господарства є наявність найновіших виробничих фондів які відповідають європейським стандартам. Також в господарстві ще залишились морально та фізично застарілі фонди, але їх кількість незначна.
Аналіз основних економічних показників діяльності ТОВ АПК “Сад” розглянемо в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в ТОВ АПК “Сад”, Охтирського району, Сумської області.
|
Показники |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відхилення 2013 р. від 2011 р. |
|
|
+- |
% |
||||
|
Площа с/г угідь, га |
16150 |
16360 |
18142,7 |
1992,7 |
112,26 |
|
Середньорічна кількість працівників, чол. |
402 |
334 |
404 |
2 |
100,4 |
|
Основні виробничі фонди, тис. грн.. |
23803,6 |
22007,2 |
23946 |
142,4 |
100,5 |
|
На 100 га с/г угідь |
147,4 |
134,5 |
131,9 |
-15,5 |
89,49 |
|
На одного працівника |
59,21 |
65,88 |
59,27 |
0,06 |
100.1 |
|
Валова продукція в порівняльних цінах тис. грн. |
36357,1 |
20439 |
41706 |
5348,4 |
114,7 |
|
рослинництва |
33425,9 |
19528 |
40896 |
7470,2 |
122,3 |
|
тваринництва |
2931,93 |
910,92 |
809,5 |
-2122 |
27,6 |
|
На 100 га с/г угідь |
225,12 |
124,93 |
229,87 |
4,75 |
102,1 |
|
На одного працівника грн. |
90,4 |
61,19 |
103,23 |
12,83 |
114,19 |
|
На 100 грн. фондів |
152 |
92 |
174 |
22 |
114,47 |
|
Виручка від реалізації продукції тис. грн. |
40606,2 |
39179,4 |
60606,6 |
20000,4 |
149,2 |
|
рослинництва |
37336,2 |
38348,2 |
59473,2 |
12137 |
159,2 |
|
тваринництва |
136,7 |
256,7 |
264,6 |
127,9 |
193,56 |
|
На 100 га с/г угідь |
251,43 |
239,48 |
334,05 |
82,62 |
132,86 |
|
Прибуток тис. грн. |
6380 |
6046 |
21594 |
15214 |
338,4 |
|
На 100 га с/г угідь |
39,5 |
36,95 |
119,02 |
79,52 |
301.3 |
|
На одного працівника |
15,8 |
15,5 |
53,45 |
37,65 |
338,2 |
|
На 100 грн, основних засобів |
26,8 |
27,47 |
90,17 |
63,37 |
336,4 |
|
Рівень рентабельності % |
17,02 |
15,66 |
36,14 |
19,91 |
226,7 |
Аналізуючи дану таблицю перш за все потрібно звернути увагу на рівень рентабельності, який характеризує рівень прибутковості господарства. З наведених даних видно, що рентабельність господарства найвища в 2013 році – 36%. Тобто господарство отримало від реалізації одиниці продукції 0,36 гривні прибутку або 1,36 грн. виручки від реалізації.
Отже, з 2011 р. по 2013р. спостерігається підвищення рентабельності продажу сільськогосподарської продукції зокрема в 2013 році майже в два рази. Це свідчить про зростання ефективності діяльності господарства, покращення його фінансового становища, а отже підвищення технологічного рівня господарства.
2.2 Динаміка показників продуктивності і оплати праці
Для вимірювання динаміки продуктивності праці в сільському господарстві користуються системою показників, в основу якої покладено відношення обсягу виробництва продукції до чисельності промислово – виробничого персоналу.
Це зумовлено особливостями даної галузі і насамперед, незбігом робочого періоду з періодом виробництва. У багатьох галузях аграрних господарств продукцію одержують лише раз на рік, а працю витрачають цілорічно. Тому, застосовуючи систему показників продуктивності праці, можна, не очікуючи кінцевих результатів, враховувати проміжки, що характеризують затрати живої праці на окремих операціях, за окремі проміжки часу, завантаженість працівників тощо.
Отже, застосування системи показників досить важливе значення в дослідженні рівня продуктивності праці в господарстві тому, що дає можливість сформувати більш повну картину ефективності роботи господарства.
Динаміку показників продуктивності праці ТОВ АПК “Сад” наведено в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6
Показники продуктивності праці в ТОВ АПК “Сад”, Охтирського району, Сумської області.
|
Показники |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
Відхилення 2013 р. від 2011 р. |
|
|
+/- |
% |
||||
|
Валова продукція в спів ставних цінах. тис. грн. |
36357,1 |
20438,7 |
41205,5 |
4848,4 |
113.3 |
|
В т. ч. в рослинництві |
33425,9 |
19528 |
40896 |
7470,2 |
122,3 |
|
тваринництві |
2931,93 |
910,92 |
809,5 |
-2122 |
27,6 |
|
Середньорічна чисельність працівників чол. |
402 |
334 |
404 |
2 |
100,4 |
|
В т. ч. в рослинництві |
388 |
310 |
358 |
-30 |
92,26 |
|
тваринництві |
14 |
24 |
46 |
32 |
328,5 |
|
Відпрацьовано тис. люд. – год., всього |
719 |
360 |
774,2 |
55,2 |
107,6 |
|
В т. ч. в рослинництві |
668 |
310 |
608,6 |
60 |
91 |
|
тваринництві |
51 |
50 |
165,6 |
114,6 |
324,7 |
|
Вироблено валової продукції на одного середньорічного робітника тис. грн. |
90,4 |
61,19 |
103,23 |
12,83 |
114,19 |
|
В т. ч. в рослинництві |
86,14 |
62,99 |
114,23 |
28,09 |
132,6 |
|
тваринництві |
209,42 |
37,95 |
17,59 |
-191,8 |
8,4 |
|
Вироблено валової продукції на 1 люд. – год. тис. грн. |
50,56 |
58,23 |
61,15 |
10,59 |
120,9 |
|
В т. ч. в рослинництві |
50 |
62,99 |
67,19 |
17,9 |
134,3 |
|
тваринництві |
57,48 |
18,2 |
48,8 |
-8,68 |
84,8 |
Аналізуючи дану таблицю можна зробити висновок, що продуктивність праці в 2013 році в порівнянні з 2011 роком зросла майже на 15% . А отже, ефективність виробництва сільськогосподарської продукції з кожним роком зростає. Ознакою підвищення продуктивності праці в господарстві відносно мала кількість працівників які змушені більше працювати та ефективніше використовувати свій робочий час, також застосування у виробництві нової високопродуктивної техніки.
Оберненим показником до продуктивності праці є трудомісткість сільськогосподарської продукції, що виражається затратами праці на виробництво одиниці продукції.
Дані щодо трудомісткості можна дослідити в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Трудомісткість сільськогосподарської продукції в ТОВ АПК “Сад”, Охтирського району, Сумської області
|
Показник |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
2013р. у % до 2011р. |
|
Зернові (без кук.): |
||||
|
урожайність ц. |
40,8 |
18,9 |
44,2 |
108,3 |
|
затрати на 1ц. люд. - год. |
0,98 |
0,76 |
1,10 |
112,2 |
|
Кук. на з. |
||||
|
урожайність ц. |
78,7 |
23,6 |
35 |
44,4 |
|
затрати на 1ц. люд. - год. |
1,51 |
1,09 |
1,08 |
71,5 |
|
Соняшник |
||||
|
урожайність ц. |
28 |
24,8 |
23,3 |
83.2 |
|
затрати на 1ц. люд. - год. |
0,93 |
1,06 |
1,04 |
11,8 |
|
Молоко |
||||
|
надій на корову, кг. |
10,25 |
11,73 |
17,9 |
174,6 |
|
затрати праці на 1 гол. люд.-год. |
30,8 |
20,1 |
16,0 |
51,9 |
|
ВРХ |
||||
|
приріст живої маси на 1 гол. ц. |
0,70 |
0,50 |
0,96 |
137,1 |
|
затрати праці на 1 гол. люд. - год. |
151,5 |
130,2 |
140 |
92,4 |
|
Свині |
||||
|
приріст живої маси на 1 гол. ц. |
0,30 |
0,61 |
0,52 |
173,3 |
|
затрати праці на 1 гол. люд. - год. |
65,04 |
95 |
90 |
138,3 |
Розглядаючи дану таблицю можна відмітити чітко виражений напрямок спеціалізації господарства – галузь рослинництва, яка характеризується досить низькими затратами праці на виробництво 1 ц. продукції на відміну від тваринництва. Зокрема виробництво продукції в господарстві за останні роки характеризується незначним підвищенням трудомісткості продукції, що є негативною рисою подальшого економічного розвитку підприємства. Але також потрібно відмітити, в 2013 році в порівнянні з 2011 роком трудомісткість виробництва деяких культур навпаки зменшилась, кукурудзи - на 28,5%, сояшнику – на 11,8%.
Одним з важливих факторів підвищення рівня продуктивності праці є рівень оплати праці, який є необхідною умовою для мотивації працівників ефективніше працювати. Роль заробітної плати в підвищені рівня продуктивності праці є досить вагомою тому, що вона забезпечує необхідне відтворення робочої сили, стимулює високі результати праці, забезпечує перерозподіл робочої сили з урахуванням потреб ринку та його кон’юнктури, забезпечує об’єктивність та соціальну справедливість: однакову оплату за однакову працю.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та результатів господарської діяльності підприємства.
Удосконалення структури заробітної повинно бути спрямоване на збільшення частки основної заробітної плати (оплати за тарифними ставками, відрядними розцінками та посадовими окладами) на основі посилення зацікавленості кожного працівника у підвищенні результативності праці.
Правильна організація оплати праці може бути забезпечена на основі застосування тарифної системи, науково обґрунтованих норм праці, а також певних форм і систем заробітної плати.
Аналіз рівня продуктивності і оплати праці приведемо в таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
Рівень оплати і продуктивності праці при виробництві сільськогосподарської продукції в ТОВ АПК “Сад” Охтирського району, Сумської області.
|
Показник |
2011 р. |
2012р. |
2013р. |
Відхилення 2013 р. до 2011р. % |
|
Витрати на оплату праці всього тис. грн.. |
2881,0 |
2174,2 |
4075,7 |
141,4 |
|
В т. ч. в рослинництві |
2753,8 |
2008,7 |
4003,6 |
145,3 |
|
тваринництві |
127,2 |
165,7 |
72,1 |
56,6 |
|
Середньорічна чисельність працівників чол. |
402 |
334 |
404 |
100,4 |
|
В т. ч. в рослинництві |
388 |
310 |
358 |
92,26 |
|
тваринництві |
14 |
24 |
46 |
328,5 |
|
Валова продукція в спів ставних цінах. тис. грн. |
36357,1 |
20438,7 |
41205,5 |
113.3 |
|
В т. ч. в рослинництві |
33425,9 |
19528 |
40896 |
122,3 |
|
тваринництві |
2931,93 |
910,92 |
809,5 |
27,6 |
|
Середньомісячна заробітна плата, грн. |
597,22 |
543,21 |
840,7 |
140,7 |
|
В т. ч. в рослинництві |
591,45 |
539,97 |
728,45 |
123,16 |
|
тваринництві |
757,14 |
574,65 |
530,61 |
70 |
|
Коефіцієнт співвідношення індексів продуктивності і оплати праці |
1,00 |
1,14 |
1,13 |
113 |
|
В т. ч. в рослинництві |
1,03 |
1,11 |
1,11 |
107,7 |
|
тваринництві |
1,4 |
1,8 |
2,0 |
142,8 |
При аналізі даної таблиці необхідно звернути увагу на такий показник, як коефіцієнт співвідношення індексів продуктивності і оплати. Необхідною умовою зниження собівартості продукції за рахунок скорочення оплати праці в розрахунку на одиницю продукції є також випереджаючі темпи росту продуктивності праці відносно темпів збільшення її оплати. Коефіцієнт співвідношення між збільшенням продуктивності праці і її оплатою (Кс ) визначається за формулою:
Кс = Iпп / Iоп , (2.1)
де Iпп – індекс продуктивності праці, а Iоп - індекс оплати праці.
Якщо Кс>1, то створюються умови для зниження собівартості і підвищення прибутку. Якщо Кс>1, то створюються умови для підвищення собівартості і зменшення прибутку.
Отже, можна зробити висновок, що в ТОВ АПК “Сад” за останні роки створилися умови для зниження собівартості і підвищення рівня прибутковості підприємства.
Також рівень продуктивності та оплати праці представлено в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Рівень продуктивності праці та її оплати в ТОВ АПК “Сад”, Охтирського району, Сумської області
|
Вид продукції |
Вироблено продукції на 1 люд. – год., ц |
Оплата праці 1 люд. – год., грн. |
||||
|
2011р. |
2012 р. |
2013 р. |
2011р. |
2012 р. |
2013 р. |
|
|
Зернові в середньому |
0,89 |
0,90 |
0,89 |
3,65 |
5,17 |
4,36 |
|
В т. ч.: озимі |
0,96 |
0,90 |
1,02 |
4,33 |
6,75 |
4,60 |
|
Кукурудза |
0,65 |
0,82 |
0,85 |
2,69 |
5,12 |
5,13 |
|
Соняшник |
0,63 |
0,63 |
0,65 |
7,48 |
6,47 |
10,01 |
|
Молоко |
0,032 |
0,033 |
0,05 |
1,68 |
1,71 |
1,26 |
|
Приріст: |
||||||
|
ВРХ |
0,006 |
0,005 |
0,06 |
1,93 |
2,16 |
1,64 |
|
Свиней |
0,015 |
0,015 |
0,05 |
6,85 |
10,2 |
2,12 |
З даних таблиці видно, що продуктивність праці з кожним роком підвищується пропорційно рівню оплати праці. З цього випливає, що на підприємстві правильна організація оплати праці, яка не лише створює ефективні стимули до праці, підвищення її якості, продуктивності і підвищення на цій основі ефективності виробництва.
2.3 Вплив факторів на продуктивність праці
Планування продуктивності праці в господарстві здійснюється з врахуванням впливу на її рівень окремих факторів.
Для кількісного визначення впливу розглянутих факторів на трудомісткість виробництва можна скористатися індексним способом дослідження. Загальний індекс трудомісткості розчленовується на два часткові індекси:
(2.2)
де і — трудомісткість виробництва відповідно в базовому і звітному роках; і — затрати живої праці на 1 га посіву культури (голову тварин); і — врожайність культури (продуктивність тварин) у цих періодах.
За допомогою першого часткового індексу визначається кількісний вплив на продуктивність праці затрат живої праці на гектар (голову тварин), а за допомогою другого - врожайності культур (продуктивності тварин).
Усі фактори, що впливають на рівень продуктивності праці, за характером дії на цей показник можна об’єднати в три групи. До першої групи належать фактори, що сприяють збільшенню виробництва продукції, до другої — скороченню затрат живої праці, до третьої — соціальні фактори, що спонукають працівників до ефективнішої праці.
Вплив факторів на трудомісткість продукції можна проаналізувати в таблиці 2.10. , де наведені основні фактори - урожайність і затрати живої праці.
Таблиця 2.10
Вплив окремих факторів на трудомісткість продукції в ТОВ АПК “Сад”, Охтирського району, Сумської області
|
Вид продукції |
2011р. |
2012р. |
2013р. |
||||||
|
Зернові (без кукурудзи) |
2,43 |
2,23 |
1,09 |
1,35 |
0,89 |
0,46 |
0,93 |
0,42 |
2,23 |
|
Кукурудза на зерно |
1,00 |
0,92 |
1,09 |
1,33 |
4,60 |
0,29 |
0,98 |
0,67 |
1,47 |
|
Соняшник |
0,97 |
0,91 |
1,07 |
1,4 |
1,60 |
0,88 |
1,00 |
1,06 |
0,95 |
|
Молоко |
0,98 |
0,95 |
1,04 |
0,99 |
0,87 |
1,14 |
1,82 |
1,20 |
1,52 |
|
Приріст живої маси: |
|||||||||
|
ВРХ |
0,94 |
0,88 |
1,07 |
0,99 |
1,4 |
0,71 |
0,98 |
0,52 |
1,90 |
|
Свиней |
0,67 |
0,9 |
0,75 |
1,01 |
0,5 |
2,03 |
0,99 |
1,17 |
0,85 |
Як бачимо з таблиці такі фактори, як урожайність, затрати живої праці досить сильно впливають на трудомісткість продукції. Рівень трудомісткості продукції в господарстві з кожним роком знижується і це пов’язано насамперед з використанням нової більш продуктивної техніки, а також з використанням більш продуктивних сортів сільськогосподарських культур.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
3.1 Заміна живої праці капіталом
Одним із важливих питань в господарстві є підвищення продуктивності праці за допомогою впровадження нових технологій та обладнання. Тобто можливість здійснення інвестицій оновлення або розширення.
При заміні живої праці капіталом закономірно постає питання: яку суму інвестицій господарство може дозволити собі вкласти у виробництво (придбання обладнання, машин і механізмів, будівництво виробничих приміщень, споруд, під’їзних шляхів тощо), щоб заощадити таку кількість живої праці, завдяки вивільненню якої досягається вища ефективність виробництва. Відповідь на це запитання може бути вичерпною за умови обґрунтованого визначення необхідної вихідної інформації і правильного використання відомого в економічній теорії принципу: заміна живої праці минулою доцільна лише тоді, коли вартість машини нижча за вартість робочої сили, яку вона заміщує.
Підготовка вихідної інформації передбачає розрахунок річної суми витрат на 1000 грн. капіталовкладень, що спрямовуються на заміну живої праці минулою, і витрат на робочу силу, яка вивільнятиметься завдяки механізації виробництва або при заміні старого обладнання новим, що потребує менших затрат живої праці. Загальна сума витрат на 1000 грн. інвестицій складається з постійних витрат (амортизація, страхування, податок на майно і процент на вкладений капітал) і змінних втрат (ремонт, технічний догляд, спожита енергія, пальне тощо).
Витрати на робочу силу, яка вивільняється в процесі механізації, визначають за формулою:
Врс = Тгс • Трд • Крд • Ксн (3.1)
де Тгс - тарифна годинна ставка; Трд - тривалість робочого дня, год.; Крд - кількість робочих днів, які відпрацював працівник протягом року; Ксн - коефіцієнт соціальних нарахувань на заробітну плату (соціальне страхування, державне пенсійне забезпечення).
На основі цих даних визначають суму капіталовкладень, за яких витрати на механізацію виробництва збігаються з витратами на робочу силу, що вивільняється. Розрахунок здійснюють за формулою:
(3.2)
де - зрівноважені капіталовкладення, за яких витрати на механізацію виробництва збігаються з витратами на робочу силу, що вивільняється; - загальна сума витрат (постійних і змінних) в розрахунку на 1000 грн капіталовкладень.
Розрахована таким способом сума зрівноважених капіталовкладень означає, що підприємство матиме економію, якщо інвестиції на заміну працівників будуть менші, ніж ця сума. Зрозуміло, що економія буде тим більшою, чим меншими будуть фактичні капіталовкладення порівняно з показником КВз, і навпаки. Підприємство нестиме збитки, якщо фактичні капіталовкладення перевищуватимуть зрівноважені.
Припустимо, що заробітна плата із соціальними нарахуваннями двох працівників, які можуть бути вивільнені завдяки модернізації кормоцеху, становить 6576 грн за рік. Вартість і установка нового обладнання обійдеться підприємству 20,2 тис. грн. Строк експлуатації обладнання — 15 років. Залишкова його вартість становить 10% від первісної вартості. Податок на майно і страхування — 320 грн за рік. Витрати на ремонт і технічний догляд приймаються нормативно — 6,5 % від первісної вартості . Витрати на енергію становлять 1500 грн на рік. При розрахунку процента на вкладений капітал ставка береться на рівні 9 %. Дана інформація є достатньою для визначення усіх статей витрат.
Зокрема, витрати на амортизацію в розрахунку на 1000 грн інвестицій обчислюють з виразу:
А = (3.3)
де ЗВ - залишкова вартість основного засобу в розрахунку на 1000 грн інвестицій. Оскільки в нашому прикладі залишкова вартість становить 10 % від первісної вартості, то ЗВ дорівнюватиме 100 грн (1000 • 10 %) : 100. Отже, витрати на амортизацію становитимуть при Т = 15 років (1000 – 100) : 15 = 60 грн.
Процент на вкладений капітал (Пр) відповідно до методики його визначення в країнах з ринковою економікою розраховують за формулою:
Пр = (3.4)
де Пс - процентна ставка, коефіцієнт. Підставивши у формулу відповідні дані, одержимо = 49,5 грн. Витрати на сплату податку на майно і страхування за рік ділять на кількість тисяч інвестицій і отримують суму цих витрат на 1000 грн інвестицій. У нашому прикладі ця сума становить 320 грн : 20,2 == 15, 84 грн.
Розраховані витрати на амортизацію, процент на вкладений капітал і на сплату податку та страхування є постійними і їх загальна сума дорівнює 125,34 грн (60 + 49,5 + 15, 84).
Витрати на ремонт і технічний догляд нормативно дорівнюють, як ми зазначали, 6,5 % балансової вартості, тобто (1000 • 6,5) :: 100 = 65 грн. Витрати на енергію в розрахунку на 1000 грн інвестицій визначають діленням їх річної суми на кількість тисяч інвестицій, тобто вони дорівнюватимуть 1500 : 20,2 = 74, 25 грн. Разом змінних витрат — 139,25 грн, а загальна сума витрат на 1000 грн капіталовкладень — 264,59 грн (125,34 + 139,25).
Таким чином, зрівноважена сума інвестицій у нашому прикладі становить 24 584 грн (6 576 : 264,59) • 1000. Як бачимо, вартість обладнання, яке планує купити підприємство для заміни двох працівників кормоцеху, менша зрівноважених капітало-вкладень на 4654 грн. Отже, такий варіант інвестицій економічно вигідний для підприємства. Адже за таких умов підприємство позбавляється щорічної оплати живої праці в сумі 6 576 грн, однак несе додаткові витрати, пов’язані з даною інвестиційною діяльністю, в сумі 5 344,7 грн (264,59 • 20,2). Звідси економія коштів становитиме 6 576 – 5 344,7 = 1 231,3 грн щорічно. Вказану суму економії можна визначити й інакше, помноживши заощаджені інвестиції на норматив витрат і поділивши одержаний результат на 1000, тобто (4 654 • 264,59) : 1000 = 1 231,3 грн.
Як бачимо, наведений варіант інвестицій є доцільним для господарства і може бути прийнятним для практичного впровадження. Водночас, крім фінансового виграшу, господарство скоротить затрати живої праці на 3 770 людино-годин (276 робочих днів • 6,83 • 2 працівники), отже, підвищить її продуктивність.
Отже заміна живої праці капіталом має дуже важливе значення в підвищенні продуктивності праці і збільшенні величини прибутку господарства.
3.2 Вплив росту урожайності, продуктивності тварин, підвищення якості продукції на трудомісткість продукції
При аналізі трудомісткості центнера продукції потрібно пам’ятати, що рівень цього показника залежить від двох величин: урожайності культур (продуктивності тварин) і затрат живої праці на гектар посіву (голову тварин). Зміна співвідношення цих величин веде до зміни рівня трудомісткості виробництва. Варіанти такого співвідношення (табл. 3.1.) зображено знаком (+), коли зростає врожайність (продуктивність тварин) і продуктивність праці, і знаком (–), коли ці показники знижуються.
Таблиця 3.1 – Залежність продуктивності праці від урожайності культур (продуктивності тварин) і затрат живої праці на гектар посіву ( на голову тварин )
|
Варіант |
Урожайність, ц/га(продуктивність тварин) |
Затрати живої праці на 1 га посіву(на 1 голову тварин) |
Продуктивність праці (обернений показник трудомісткості) |
|
1 |
+ |
– |
+ |
|
2 |
+ |
Const |
+ |
|
3 |
+ |
+ |
+ |
|
4 |
Const |
– |
+ |
|
5 |
Const |
Const |
Const |
|
6 |
+ |
+ |
– |
|
7 |
– |
– |
– |
|
8 |
– |
– |
+ |
|
9 |
Const |
+ |
– |
|
10 |
– |
Const |
– |
У таблиці 3.1. наведені теоретично можливі варіанти співвідношення між досліджуваними величинами, що впливають на рівень продуктивності праці. Для госопдарства найбільш ефективним є перший варіант: зростає врожайність (продуктивність) і знижуються затрати живої праці на гектар посіву (голову тварин), оскільки при цьому досягаються високі темпи підвищення продуктивності праці. Ефективними для товаровиробників є також варіанти 2-4, оскільки в них теж скорочуються затрати живої праці на центнер продукції.
Проте не кожне підвищення продуктивності праці є ефективним для господарства. В цьому переконує варіант 8, коли при зниженні врожайності (продуктивності) зростає продуктивність праці. В даному випадку темпи зниження врожайності (продуктивності) були нижчими за темпи зниження затрат живої праці на гектар посіву або голову тварин. З огляду на показник продуктивності праці для господарства не цілком прийнятним є і варіант 6, коли темпи зростання врожайності (продуктивності) нижчі за темпи зростання затрат живої праці. Решта варіантів (крім п’ятого) пов’язані із зниженням ефективності ведення виробництва і, зрозуміло, для господарств є недоцільними.
Збільшення виробництва продукції досягається завдяки підвищенню культури землеробства, впровадженню нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, кращих порід і ліній тварин, раціональної хімізації виробництва і меліорації землі, зміцненню кормової бази тощо. Серед другої групи факторів важливе значення мають такі, як впровадження нових технологій і способів обробітку ґрунту, раціональної організації праці і виробничих процесів, досягнення обґрунтованої спеціалізації виробництва й ефективного співвідношення між основними та допоміжними галузями. Але найбільш радикальним фактором, що впливає на скорочення затрат живої праці, є заміна її капіталом. Результатом такої заміни є механізація й автоматизація виробництва, завдяки чому не лише підвищується продуктивність праці, а й зростає прибутковість господарств.
Серед третьої групи факторів підвищення продуктивності праці особливу роль відіграють такі, як підвищення кваліфікації працівників і рівня їх матеріальної заінтересованості, моральне стимулювання кращої праці. Працівники з вищою кваліфікацією швидше та якісніше виконують свої функції. Тому раціональна організація навчання кадрів є важливою умовою зміцнення економіки госопдарств. Це тим більш важливо, що заміна живої праці капіталом, перехід до використання більш продуктивних машин і знарядь вимагає для їх експлуатації кваліфікованіших працівників з іншим рівнем матеріального стимулювання: успіх досягається лише тоді, коли кожний працівник буде чітко розуміти, що, коли, чому і як йому потрібно робити, а також яка матеріальна винагорода його очікує.
Значного підвищення продуктивності праці можна досягти завдяки впровадженню наукової організації праці, коли досягається найбільш раціональне виконання трудового процесу.
3.3 Вплив матеріальної зацікавленості працівників на зміну продуктивності праці
Важливу роль у досягненні високих результатів праці працівників господарств відіграє мотивація їх трудової діяльності.
Мотивація праці – це цілеспрямоване спонукання працівника до високоефективної праці шляхом стабільного впливу на його потреби, інтереси, цілі.
Мотивація є складовим елементом системи управління персоналом і спрямована на досягнення особистих інтересів працівника і спільних цілей діяльності господарства. Оскільки в основі трудової діяльності працівника лежать його потреби та інтереси, головними з яких є матеріальні, то для створення тривалих мотивів його праці необхідно створювати такі умови, за яких працівник сприймав би свою працю як джерело справедливої матеріальної винагороди, основою його професійного росту, визнання і об’єктивної оцінки його здібностей і результатів праці.
Мотивація трудової діяльності включає мотивацію праці, мотивацію зайнятості, мотивацію до володіння засобами виробництва, мотивацію підготовки трудового процесу, мотивацію до самовдосконалення працівника і розвитку його конкурентоспроможності.
Існує три види мотивації трудової діяльності: матеріальна, моральна, адміністративна.
Матеріальна – реалізується через систему оплати праці.
Моральна – передбачає використання системи оцінювання заслуг, ділових якостей працівника, виховання у них почуття гордості за своє господарство.
Адміністративна – основується на дисципліні праці, відповідальності працівника, використанні різних форм дисциплінарного покарання.
В господарствах в тому числі і в ТОВ АПК “Сад” найбільш поширеним видом мотивації праці є матеріальна мотивація праці. Адже в основі діяльності кожної людини лежить інстинкт до самозбагачення, відповідно працівник буде працювати ефективніше чим більше його матеріальне заохочення, тим самим підвищуватиметься продуктивність праці і ефективність роботи господарства.
Створення на господарстві дієвої системи мотивації повинно базуватися на таких основних принципах:
- добір працівників, формування гармонійного виробничого колективу;
- сприйняття працівника як особистості, повага до особистості, її потреб і інтересів ;
- створення безпечних, комфортних умов праці;
- забезпечення здорового психофізіологічного мікроклімату у колективі, вдосконалення взаємовідносин між працівниками;
- створення умов та надання однакових можливостей для професійного росту працівника;
- застосування об’єктивних критеріїв оцінки працівника;
- забезпечення відповідності винагороди працівника результатам його праці;
- справедливий розподіл доходів, участь працівників у прибутках;
- залучення працівників до управління виробництвом;
- забезпечення підтвердження необхідності працівника в господарстві не лише матеріально, а й морально.
ВИСНОВОК
Слід зазначити, що визначення динаміки сукупної чинникової продуктивності припускає, перш за все, визначення тієї частини зростання показника продуктивності, яка була обумовлена збільшенням витрат реальних факторів (праці і капіталу), і тією, яка не залежить від зростання зазначених витрат, а розглядається як результат збільшення продуктивності інших чинників.
Отже можна зробити висновок, що у 2013р. в ТОВ АПК “Сад” було досягнуто такого рівня продуктивності праці:
В господарстві на одного працівника в 2013 році припадало 44,9 га сільськогосподарських угідь. Це досить велика площа землі яку працівник повинен обробляти, але на підприємстві досить великий показник фондозабезпеченості який складає 131,9 тис. грн., а також фондоозброєність становить 59,27 тис. грн..
Хоча рівень продуктивності праці знаходиться на високому рівні, рівень оплати праці залишається низьким і становить у середньому 840,7 грн. за місяць – це сильно відображається на продуктивності праці та рівневі виконання робіт. Дане господарство складається з відділків якими керують директори відділків і тому, що в господарстві не вистачає кваліфікованих кадрів керуючі відділками змушені виконувати обов’язки агрономів та все ж за ту заробітну плату.
Для підвищення рівня продуктивності праці в господарстві потрібно створити ефективну систему мотивації (матеріальної) трудової діяльності яка б дозволила не тільки підвищити рівень продуктивності праці, а й розвивати трудовий потенціал господарства.
Також потрібно звернути увагу на систему оплати праці, яка не є для всіх працівників однаковою одні працюють на ставці, а інші за рахунок погодинної оплати праці. Система оплати праці повинна бути гнучкою, стимулювати ріст, продуктивності праці, підвищення якості продукції, забезпечити нормальне відтворення робочої сили. Рівень оплати праці повинен бути диференційованим залежно від результатів праці, кваліфікації працівника, важливої і складної роботи.
Виходячи з того, що людиною керує інстинкт до самозбагачення тому найефективнішим засобом підвищення продуктивності праці є заробітна плата. На мою думку в даному господарстві потрібно провести вище зазначені заходи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Умань, 2011
2. Бабицький А. Моделі економічного зростання і проблема підвищення
суспільної продуктивності праці // Вісник економічної науки України. –
2008. - № 1
3. Вартов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства: організація
та методологія. – М: Фінанси та статистика, 2009
4. Гаврилюк Л.А. Економіка праці і соціально – трудові відносини:
Підручник. Умань, 2008
5. Гетьман О.О. Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч.посібник для
студентів ВНЗ.–– К.: Центр навчальної літератури., 2009
6. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини :
підручник / О. А. Грішнова. – 4-те вид., оновлене. – К. : Знання, – 2009
7. Дядик Т. В. Економіка праці та соціально-трудові відносини / Т. В. Дядик.
– Полтава : ФОП Говоров С.В., 2008
8. Іващенко В.М., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності.
– К.: Нічлава, 2009
9. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – 5-те вид.,
оновлене. Затверджено МОН / Грішнова О.А. - К., 2011
10. Злоказов Ю.М. Управління продуктивністю праці. Нормативний підхід / /
Ю.І. Злоказов; Під ред. В.Є, Хруцкого - М: Фмнанси і статистика 2008
11. Карпенко Г. В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства /
Г.В. Карпенко // Економіка та держава. – 2008. – №12
12. Качан Є. П. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч.
посіб./ Є. П. Качан та ін. – К. : Знання, 2008
13. Качура А. Є. Модель формування оптимальної структури джерел
фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств / А. Є. Качура //
Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2009. - №1
14. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К .: Знання, 2008
15. Кокін Ю.П. Економіка праці / / підручник під ред. Ю.П. Кокіна, П.Е.
Шлендера 2-е вид. - М: Магістр 2008
16. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання.
Монографія. – К.: КНЕУ, 2011
17. Мицибора В.І., Зборський В.К. Економіка підприємства: Навч. посіб. –К.:
Каравела, 2008
18. Продуктивність праці, продуктивність капіталу та сукупна факторна
продуктивність//Економіка України. -2009. -№8
19. Савицька Т.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. – К: Нове
видання, 2009
20. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємництва: Навчальний
посібник: Вид. 2-ге., перероб. та доп. - К.: Центр навч. літератури 2010
Размещено на Allbest.ru