Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА 9 ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
9.1 Сутність функціональних стратегій
Функціональна стратегія — визначає стратегічну орієнтацію оранізації на ефективну реалізацію основних її функцій. Функціональні стратегії разом з іншими можуть включатися доя стратегічного набору організації.
Рис. 9.1 «Стратегічний набір» функціональної стратегії
Метою функціональних стратегій є створення функціонального потенціалу з метою управління стратегічними змінами.
Будь-яка функціональна стратегія (тобто стратегія розвитку окремої функціональної підсистеми) має розроблятися з урахуванням таких чинників:
Залежно від змісту функціональні стратегії поділяють на маркетингові, виробничі, фінансові, стратегії управління персоналом та комплексні.
9.2. Маркетингові стратегії організації
Маркетингова стратегія демонструє напрямки та способи розвитку маркетингової функції.
Рис. 9.2– Загальна схема здійснення функції маркетингу на підприємстві
Маркетингова стратегія — це стратегія промислових підприємств, орієнтованих на ринкові цінності, в якій відбивається певне поєднання окремих складових маркетингового комплексу.
У загальному вигляді встановлення стратегії маркетингу складається з чотирьох етапів
Маркетингова стратегія має два основні орієнтири — ринок і продукт. Співвідношення цих складових дає змогу підприємствам виробляти як «старими» продукти, що будуть продаватись на нових ринках, так і нові, заплановані до реалізації на освоєних, ринках.
Одним з інструментів аналізу маркетиногових стратегій є матриця ціна/якість.
Рис. 9.3 Матриця ціна/якість.
Наведемо приклади найбільш уживаних маркетингових стратегій.
1. Розвиток ринку (орієнтація на нові цільові групи споживачів): географічне розширення; продаж продукції з доповненнями (на базі неспорідненої диверсифікації); розробка нових товарів; розробка продукції на замовлення; стратегія глобалізації тощо.
2. Стратегія проникнення: розробка модифікацій конкурент ної продукції; адаптація товарів під специфічні потреби споживачів; розробка системної концепції товару; створення асортимен ту товарів (послуг) з гнучкими конкурентними цінами; впровадження нових технологій просування для зміцнення конкурентної позиції; концентрація на цільових ринках на основі звуження асортименту тощо.
3. Збереження частки ринку: акцентування на великих обсягах продукції за стабільних цін із підвищенням її якості; збільшення доходів за рахунок надання додаткових послуг; відмова від інновацій; збільшення обсягів продажу за одночасного зниження цін.
4. Стратегії розвитку (скорочення) підсистеми маркетингу на підприємстві.
9.3 Стратегії НДКР
Стратегія НДПКР базується на науково-технічних прогнозах і формується з урахуванням можливих винаходів та технологічних проривів у тій чи інших галузях у той період, на який розробляється стратегія.
Стратегія НДПКР — це план проведення головних досліджень щодо нової продукції, техніки, технології, організації виробництва та менеджменту тощо, а також розвитку та ефективнішого використання існуючих продуктів, процесів, методів виготовлення та управління тощо.
Конструкторсько-технологічні розробки сприяють зростанню прибутковості фірми, оскільки дають змогу:
1) Знижувати собівартість продукції
2) Забезпечувати нарощування обсягів виробництва та продажу продукції на тих самих або продуктивніших потужностях.
Рис. 9.4. Альтернативні варіанти організації
власної підсистеми НДПКР
Приклади стратегій НДПКР.
1. Пріоритетні дослідження та розробки: збільшення асигнувань; стабілізація асигнувань; зниження асигнувань; одночасне проведення фундаментальних досліджень і розробок; створення нової продукції; створення нової технології тощо.
2. Технологічні розробки (проекти): вдосконалення діючої; підтримка діючої; використання чужої технології тощо.
3. Розвиток (вдосконалення) потужностей (проекти): створення нових; підтримка існуючих; розширення існуючих; удос коналення робочих місць; введення змін в організацію; згортання раціоналізації; концентрація та централізація; децентралізація та створення невеликих виробництв; децентралізація системи управ ління виробництвом.
4. Розробки відносно якості та продуктивності: використання концепції «груп якості»; «суперавтоматизація» (впроваджен ня робото-комп’ютерної технології); система управління якістю виробництва тощо.
5. Стратегія розвитку / скорочення підсистеми НДПКР на підприємстві.
9.4 Виробничі стратегії організації.
Виробнича стратегія — це функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого потенціалу підприємства.
У ринковій економіці виробнича стратегія підпорядкована мар кетинговій, оскільки тип продукту та його властивості досліджуються маркетингом і визначаються обсяги майбутнього продажу. Зв’язок маркетингової та виробничої стратегії знаходить вираз у загальноконкурентних стратегіях (див. підрозд. 8.3). Якщо маркетингова стратегія робить акцент на масовій продукції, то виробництво має приділяти увагу насамперед собівартості виробництва; це можливо в умовах багатосерійного та масового вироб ництва із застосуванням відповідного спеціалізованого, напівавтоматичного обладнання та поточних методів організації виробництва. Крім того, маркетингові дослідження можуть зорієнтувати на виготовлення унікальних продуктів, тоді виробництво має бути дрібносерійним або одиничним з усіма відповідними характеристиками.
Рис. 9.5 . Схема розробки виробничої стратегії
Приклади виробничих стратегій
1. Використання існуючого виробничого потенціалу: вироб ництво товарів на діючому виробництві; модернізація виробни-
цтва; технічне переобладнання виробництва; реконструкція виробництва; коопераційні зв’язки щодо спільного використання потенціалу, зокрема передача частини замовлень субпідрядникам; зниження матеріало-, фондо-, трудо-, енергомісткості вироб ництва; ліквідація «вузьких» місць, зокрема лімітів ресурсів;
використання виробничих потужностей; підвищення продуктивності та ефективності виробничого процесу.
2. Стратегії створення нового виробництва1: придбання нового виробництва; створення нового виробництва за рахунок нового використання існуючого виробничого потенціалу; створення нового структурного співвідношення між основним, допоміжним та обслуговуючим виробництвами тощо.
3. Стратегії змін у технологічному процесі: впровадження нових методів виготовлення продукції та технологій; зміни в технологічному рівні виробництва; використання нових матеріалів; підвищення рівня стандартизації тощо.
4. Стратегії відносно організації виробництва: тип системи (проектна, дрібносерійна, серійна, масова); спеціалізація виробництва; диверсифікація виробництва; конверсія виробництва; рит мічність
дження АСУП тощо. виробництва; оптимізація розміщення виробничих процесів, ланок, обладнання тощо; система управління якістю вироб ництва; система управління виробничими витратами; впрова-
5. Стратегії впровадження оперативно-календарного планування тощо.
9.5. Стратегії управління персоналом.
Стратегія управління персоналом — це тип забезпечувальної стратегії, яка спрямована на вдосконалення кадрового потенціалу підприємства та залучення людського капіталу;
Цілі стратегій організації можуть бути визначені таким чином:
· визначення місця й ролі підсистеми управління персоналом як не від’ємної частини загальної системи управління;
· формування кадрової політики;
· формування системи підготовки фахівців, орієнтованих на специфіку діяльності та напрямки розвитку підприємства;
· управління персоналом як поєднання стратегічної та поточ ної діяльності, індивідуального та колективного впливу, комплекс ного розв’язання проблем оплати та дисципліни праці, захисту, безпеки праці тощо;
· формування ефективних комунікацій, що базуються на позитив них стосунках як усередині підприємства, так і за його межами;
· дотримання чинного законодавства щодо регулювання трудових відносин;
· оформлення необхідних документів, що відбивають найом, просування, звільнення кадрів, згідно з вимогами державної звітності;
· формування системи планів і програм розвитку персоналу підприємства, що сприяє успішному розв’язанню поточних проблем.