Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 1
Тема 2: „Державна податкова служба”
План
До системи органів податкового контролю відносяться безпосередньо ті державні установи, на які покладено функції з наповнення коштами бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, а також ті установи, яким державою делеговано права або податкового агента, або здійснення деяких контрольних повноважень при збиранні доходів до бюджету та державних цільових фондів.
Перелік державних установ, уповноважених збирати платежі до бюджетів та цільових фондів, можна умовно поділити на дві групи залежно від місця, яке займає в їх діяльності функція забезпечення надходжень:
До першої групи належить Державна податкова служба в Україні (в тому числі і спеціальні її підрозділи податкової міліції), яка забезпечує надходження податків та зборів до бюджетів та державних цільових фондів.
До другої групи, зокрема, належать:
Серед численної та різноманітної категорії податкових агентів, яким державою делеговано функції збору та перерахування до бюджетів і державних цільових фондів певних податків і зборів, можна виділити найбільшу з них – суб’єкти підприємницької діяльності. Вони здійснюють утримання та перерахування до бюджетів та цільових фондів податок з громадян, пенсійних внесків, внесків до Фонду соціального страхування та інших зборів при наявності об’єкта оподаткування (ринковий, готельний збори тощо). До цієї ж категорії відносяться, наприклад, і суди (в частині справляння мита), і органи Міністерства закордонних справ (в частині справляння консульських зборів), і Центральна виборча комісія (в частині надходження коштів з рахунків виборчих фондів) тощо.
Державна податкова служба в Україні є одним з провідних органів державної виконавчої влади, що представляє інтереси держави в правовідносинах між державою і платником з приводу сплати податків.
Податкову службу було створено в січні 1990 року відповідно до Постанови Ради Міністрів колишнього СРСР від 24.01.1990р №76 „Про Державну податкову службу”. До цього її функції виконували фінансові органи, на які в даний час покладено питання планування і виконання бюджету. Трохи пізніше правове положення цих органів конкретизувалося. Законом колишнього СРСР від 25.05.1990р „Про права, обов’язки та відповідальність державних податкових інспекцій”. Надалі змінювався статус, деталізувалися функції, права, обов’язки, відповідальність посадових осіб Державної податкової служби. Зараз в Україні діє Закон України „Про Державну податкову службу в Україні” від 4.12.1990р №509-ХІІ з наступними змінами та доповненнями.
Система органів ДПС включає три рівні:
У складі органів ДПС знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція).
У Державній податковій адміністрації України (ДПАУ) та державних податкових адміністраціях а Автономній республіці Крим, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністраціях а Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – Державною податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.
Структура ДПАУ затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Функції податкових органів
Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції:
Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:
4. Права, обов’язки і відповідальність працівників державних податкових органів
Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:
додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;
наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;
Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.
Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати комерційної та службової таємниці.
5. Основи та організація податкової роботи
Податкова робота – це діяльність платників податків і податкової служби щодо внесення податків до бюджету та контролю за платниками.
Вона включає такі елементи:
Податкова робота базується на встановленні функцій і прав платників та податкової служби, відповідальності платників за своєчасність розрахунків із бюджетом.
Основою податкової роботи є законодавче регламентування встановлення та справляння податків.
Податкові відносини в суспільстві можуть існувати і розвиватися тільки на базі прийняття і повного дотримання відповідних законів. Без наявності таких законів або в умовах їх нечіткої визначеності податкова робота втрачає орієнтири і всі питання оподаткування вирішуються виконавчою владою довільно. В умовах недосконалості законодавчих актів з питань оподаткування спостерігається як безвідповідальність платників, так і неорганізованість податкової служби.
Функцію прийняття законодавчих актів у податковій сфері як і інших законів здійснюють вищі органи державної влади.
Податкове законодавство – це сукупність чинних нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов’язані із встановленням і скасуванням податків, зборів, обов’язкових платежів, а також відносини, які виникають в процесі виконання платниками податків податкових зобов’язань, здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування.
Важливим елементом податкової роботи є облік платників податків, який створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів.
З метою забезпечення контролю щодо повноти та своєчасності розрахунків за податковими зобов’язаннями платниками податків, органи державної податкової служби ведуть оперативний облік нарахованих і фактично сплачених сум податків і платежів. Для обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки кожному платнику за кожним видом податку (платежу) згідно з кодами бюджетної класифікації України за доходами.
Порядок та форми розрахунків із бюджетом є безпосереднім змістом податкової роботи, вони визначають характер її ведення.
Порядок розрахунків передбачає встановлення методики і суб’єкта обчислення та способів утримання податку, визначає, на кого покладається функція його сплати, хто контролює правильність і своєчасність сплати. Форми розрахунків показують, яким чином проводиться перерахування податків у бюджет.
Методика обчислення податків є головним елементом безпосередньої податкової роботи. Вона визначається законодавчими актами і конкретизується інструкціями. В цих документах встановлюється алгоритм обчислення того чи іншого податку.
Порядок обчислення податку подається в уніфікованих формах розрахунків і декларацій. Послідовність розміщення показників у цих формах така, щоб максимально наочно відобразити методику розрахунків.
Методика розрахунку податку може передбачати не тільки обчислення об’єкта оподаткування у загальній сумі, але і розкладення на окремі частини у зв’язку з тим, що до одних частин можуть застосовуватися пільгові ставки, а до інших – підвищені. Ці особливості, як правило, теж відображаються у формах розрахунків.
У більшості випадків у процесі оподаткування передбачаються різні пільги, встановлення розмірів яких є одним із елементів порядку розрахунків податків. Пільги за їх спрямованістю поділяються на два види:
- для окремих елементів об’єкта оподаткування;
- для окремих платників.
За допомогою перших здійснюється фінансове регулювання внутрішньої діяльності підприємства, стимулюються одні напрями і утискаються інші. Пільги для окремих платників податків є інструментом проведення структурної політики, вони сприяють переливові капіталу в найважливіші й прогресивні галузі. За своєю масштабністю пільги бувають повні і часткові. Повна пільга передбачає цілковите звільнення від оподаткування певних частин об’єкта оподаткування або окремих платників. Часткова пільга надається у вигляді часткового звільнення від оподаткування.
Наступним елементом безпосередньої податкової роботи є форми розрахунків із бюджетом. Існують дві форми розрахунків:
При першій формі сплата податку проводиться на основі фактичних розмірів об’єкта оподаткування за встановлений період. При другій спочатку вносяться авансові платежі, виходячи з очікуваних розмірів об’єкта оподаткування. Потім на основі його фактичних розмірів обчислюється податок. Фактична сума податку порівнюється з авансовими платежами, і проводиться регулювання розрахунків: переплата повертається чи зараховується платникові в рахунок наступних платежів, недоплата вноситься у бюджет у встановлені терміни.
Порядок розрахунків з бюджетом передбачає також установлення суб’єкта обчислення та сплати податку.
У світовій практиці найпоширенішим є покладання функції обчислення та сплати податку на самого платника. Це означає, що платники повинні добре володіти всіма елементами податкової роботи. Причому для них передбачені штрафні санкції за порушення податкового законодавства.
Тільки в окремих випадках функція обчислення податку може покладатися на податкові інспекції чи інші органи. Так, розрахунок сум земельного податку в сільській місцевості фізичним особам проводиться працівниками податкових інспекцій. Обчислені до сплати податки називаються нарахованими. Їх суми доводяться до платників за допомогою податкових повідомлень, в яких подається розрахунок податку та вказуються терміни його сплати. Не внесені й встановлені терміни суми податків називаються податковим боргом.
Функція контролю за правильністю обчислення і своєчасністю сплати податків покладається на податкову інспекцію. Саме контролю, а не безпосереднього обчислення податків.
Це найдоцільніший варіант розрахунків, адже здійснення платником функцій обчислення і сплати податку прискорює надходження податків до бюджету. Контролю підлягають тільки реально виконані фінансові операції.
Утримання податків у джерела одержання доходів – найнадійніший спосіб. Найпоширенішим він є при справлянні податків із заробітної плати та інших доходів громадян від виконання ними трудових обов’язків. Цей спосіб прискорює надходження податків і зводить до мінімуму можливості ухилення від оподаткування. Однак не тільки прибуткові податки сплачуються у джерела одержання доходу. І майнові, і земельний податок можуть сплачуватись таким чином, хоча це і практикується тільки як виняток при безспірному х стягненні при порушенні податкового законодавства.
Утримання податків на підставі декларації передбачає подання платником дані про фактичні розміри об’єкта оподаткування. При цьому способі існує значна можливість ухилення від сплати податків. Для провадження такого способу необхідні певні передумови. По-перше, висока свідомість і достатній рівень фінансових знань платника. По-друге, повний доступ податкових органів до всієї інформації, що характеризує розміри об’єкта оподаткування, високий рівень розвитку податкової служби і податкової роботи. По-третє, значні і невідворотні фінансові санкції за ухилення від оподаткування.
Утримання податків на основі податкового повідомлення застосовується в тих випадках, коли платник повинен сплатити суми нарахованих йому податковими органами податків. В окремих випадках для цього платник подає цим органам декларацію про фактичні чи прогнозні розміри об’єкта оподаткування.
Розрахунки платників із бюджетом можуть проводитися безготівковими платежами і готівкою. Безготівкові платежі використовують юридичні особи, які мають розрахункові та поточні рахунки в установах банківської системи. Перерахування податків здійснюється за допомогою платіжних доручень, в яких указуються банки і номери рахунків платника та бюджет, до якого перераховується податок, найменування платежів (вид податку) та суми.
Готівкою сплачують податки фізичні особи. Ці платежі можуть приймати, крім установ банківської системи, також каси сільських і селищних Рад народних депутатів, нотаріальні контори та інші заклади. Потім вони перераховують отримані доходи на рахунки відповідних бюджетів.
Інструкція – це головний робочий документ для податкового інспектора.
До неї встановлюються досить жорсткі вимоги. По-перше, інструкція повинна бути максимально конкретизованою, передбачати практично всі випадки, які можуть мати місце в оподаткуванні. По-друге, текст інструкції повинен виключати двозначне трактування, бути позбавленим розпливчатих формулювань. З цією метою в інструкції спочатку необхідно визначити всі терміни. По-третє, мова інструкції має бути доступною для сприйняття і розуміння.
Однією з передумов реалізації вимог конкретності, однозначності й доступності інструкції є також насичення її практичними прикладами, які наочно відображають процес оподаткування. Приклади повинні характеризувати всі варіанти обчислення та сплати того чи іншого податку. При складанні прикладів потрібно не тільки подавати й описувати алгоритм розрахунків, а й указувати джерела інформації, з яких беруться необхідні для розрахунків показники. Наявність прикладів, складених таким чином, значно підвищує рівень інструкції, а відтак і податкової роботи в цілому.
Податкова робота пов’язана також із заповненням і подаванням різноманітних документів. Уніфіковані форми цих документів додаються до інструкції по кожному виду податків. Необхідно також, щоб або самі форми, або інструкція вміщували конкретні роз’яснення з питань оформлення податкової документації (звітності по податках).
Створення податкової міліції стало необхідною умовою формування ефективної податкової системи. Поряд з Державною митною службою, підрозділами боротьби з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ податкова міліція є частиною сил, що забезпечують економічну безпеку України.
За своїм змістом повноваження органів податкової міліції аналогічні повноваженням інших правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ та Служби безпеки України. Однак, вони відрізняються своїм предметом і основними напрямками діяльності. Іноді права органів податкової міліції трохи ширше за рахунок наділення їх повноваженнями податкових органів у фінансовій сфері.
Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів ДПС. Вона здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
До складу податкової міліції входять:
У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До головних завдань податкової міліції належать:
Діяльність органів податкової міліції здійснюється на основі принципів законності, поваги прав і свобод людини і громадянина, підконтрольності і підзвітності вищим органам законодавчої і виконавчої влади, об’єднання гласних і негласних форм діяльності; аполітичності, взаємодії з іншими органами, податковими службами інших держав, громадянами і організаціями; єдності і централізації органів міліції; незалежності та єдиноначальності4 конфіденційності.
Широкий перелік завдань, що ставляться перед органами податкової міліції, можна згрупувати в два блоки:
Обов’язки податкової міліції можуть бути поділені на п’ять груп:
Контрольні запитання: