Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Основні закони хімії: закон збереження маси,енергії,закон сталості складу,закон кратних відношень,закон Авогадро.
3.2. Закон сталості складу
Вперше сформулював Ж. Пруст (1799 – 1806) на основі експериментальних даних. У сучасному формулюванні звучить так: будь-яка речовина молекулярної будови незалежно від способу одержання має сталий якісний і кількісний склад.
3.3. Закон еквівалентів
Із закону сталості складу випливає, що речовини взаємодіють між собою і утворюють продукти у певних, чітко визначених (еквівалентних) кількостях. Це – формулювання закону еквівалентів.
Еквівалент речовини – умовну її частину, що в даній реакції сполучається з одним атомом Гідрогену, або заміщує його.
3.4. Закон кратних відношень
Найменшою хімічно неподільною частиною речовини є атом. Очевидно, що яким би не був складним процес хімічної взаємодії двох простих речовин, у реакцію може вступити лише ціле число атомів. Звідси випливає, що коли два елементи утворюють між собою кілька сполук, то маса одного елемента, що сполучається з певною масою іншого, відносяться між собою як невеликі цілі числа. Це – закон кратних відношень, відкритий англ. Дж. Дальтоном (1802 – 1808).
3.6. Закон Авогадро та наслідки з нього
У часи встановлення закону об’ємних відношень вважалось, що молекули усіх газів одноатомні (Дж. Дальтон), а тому неможливо було пояснити чому з одного об’єму (літра) водню і одного об’єму (літра) хлору утворюється два об’єми (літри) хлороводню (згідно тодішніх уявлень повинен був утворитись 1 об’єм хлороводню). Для вирішення цього питання А. Авогадро (Італія) у 1811 р. припустив, що молекули простих газоподібних речовин двоатомні. Він же сформулював гіпотезу: в однакових об’ємах газів за однакових умов міститься однакова кількість молекул. З часом цю гіпотезу назвали законом Авогадро.
2. Періодичний закон Д.І. Менделєєва. Будова періодичної системи хімічних елементів (періоди,групи). Фізична сутність порядкового номера, елемента, групи, періода.
Періоди́чна систе́ма елеме́нтів — класифікація хімічних елементів, розроблена на основі періодичного закону.
Періодичність елементів
Деякі властивості окремих елементів чи їх груп можна передбачити за їх місцем у періодичній системі:
Маса — збільшується зверху до низу і зліва направо (Винятки: Ar перед K, Te перед I, Co перед Ni, Th перед Pa)
Атомний радіус — збільшується зверху до низу і зліва направо (у елементах головних груп)
Електронегативність — зменшується зверху до низу і зліва направо збільшується (виняток Інертні гази)
Енергія іонізації — зменшується зверху до низу і зліва направо збільшується
Металевий характер елемента — збільшується зверху до низу і зліва направо зменшується
Основність оксидів — зростає зверху до низу і зліва направо зменшується
Периодический закон Менделеева
фундаментальный закон,
устанавливающий периодическое
изменение свойств химических
элементов в зависимости от
увеличения зарядов ядер их
атомов. Порядковый номер показывает заряд ядра, который
определяеся числом протонов в
нём. номер периода показывает
энергетический уровень, на
котором располагаются
электроны, в каком удалении от
ядра, чем больше номер, тем
большим запасом энергии должны
обладать электроны. номер группы показывает число
электронов на внешнем
электронном слое для элементов
главныях подгрупп, и в целом
максимальную валентную
возможность элементов данной
группы
3. Будова атома в світі електронних уявлені. Характеристика елемента по положенню в періодичній системі Д.І. Менделєєва.
А́том ) — найменша, електронейтральна, хімічнонеподільна частинка хімічного елемента. Атом складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Коли число протонів відповідає числу електронів, атом електрично нейтральний; в іншому випадку це є іон, з певним електричним зарядом. Атоми класифікують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елемента
. Хімічні властивості
Хімічні властивості атома визначаються в основному валентними електронами — електронами на зовнішній оболонці. Кількість електронів на зовнішній оболонці визначає валентність атома.
4. Термохімічні рівняння. Тепловий ефект реакції.
Тепловой эффект химической
реакции или изменение
энтальпии системы вследствие
протекания химической
реакции — отнесенное к
изменению химической
переменной количество
теплоты, полученное системой,
в которой прошла химическая
реакция и продукты реакции
приняли температуру реагентов.
Термохимические уравнения
реакций - это уравнения, в
которых около символов
химических соединений
указываются агрегатные
состояния этих соединений или
кристаллографическая
модификация и в правой части
уравнения указываются
численные значения тепловых
эффектов.В термохимических уравнениях
необходимо указывать
агрегатные состояния веществ с
помощью буквенных индексов, а
тепловой эффект реакции (ΔН)
записывать отдельно, через
запятую.
5. Хімічна кінетика: швидкість реакції та її залежність від температури,природи речовини, концентрації, каталізатора.
Хімічна кінетика — розділ хімії, що вивчає швидкість хімічних процесів. Ця наука включає в себе вивчення впливу різних експериментальних умов на швидкість хімічних реакцій та досліджує їх механізми, що включає в себе знаходження також і характеризацію перехідного стану. Швидкість хімічної реакції – це зміна концентрації однієї з реагуючих речовин чи одного із продуктів реакції за одиницю часу:. повышением температуры
увеличивается кинетическая
энергия частиц и число активных
частиц возрастает, следовательно,
химические реакции при высоких
температурах протекают быстрее,
чем при низких температурах Концентрация — величина,
характеризующая
количественный состав
раствора.
6. Хімічна рівновага, фактори її зміщення. Принципи Лє-Шательє.
Хімічна рівновага - стан хімічної системи, в якому оборотно протікає одна або кілька хімічних реакцій, причому швидкості в кожній парі пряма-зворотна реакція рівні між собою. Для системи, що перебуває в хімічному рівновазі, концентрації реагентів, температура і інші параметри системи не змінюються з часом. Факторы, влияющие на
химическое равновесие:
1) температура
При увеличении температуры
химическое равновесие
смещается в сторону
эндотермической (поглощение)
реакции, а при понижении - в
сторону экзотермической
(выделение) реакции.
2) давление
При увеличении давления
химическое равновесие
смещается в сторону меньшего
объёма веществ, а при
понижении - в сторону большего
объёма. Этот принцип действует
только на газы, т.е. если в
реакции участвуют твердые
вещества, то они в расчет не
берутся.
3) концентрация исходных
веществ и продуктов реакции
При увеличении концентрации
одного из исходных веществ
химическое равновесие
смещается в сторону продуктов
реакции, а при повышении
концентрации продуктов
реакции - в сторону исходных
веществ.
7. Окисно-відновні реакції. Окисник, відновник. Складання ОВР методом електронного баланса.
ОКИСНО-ВІДНОВНІ РЕАКЦІЇ (ОВР)
Серед хімічних перетворень найважливішу роль відіграють окисно-відновні процеси, які є причиною низки природних явищ: горіння, гниття, бродіння, перерозподілу енергії в природі, процесів обміну речовин у живих організмах. Людина широко використовує штучні окисно-відновні реакції – в енергетиці, металургії, хімічній індустрії, біології, медицині, сільському господарстві, екології та в багатьох інших галузях. Ступінь окиснення – це умовний заряд атома у сполуці, обчислений з припущенням, що вона складається з іонів і спільні електронні пари повністю зміщені до більш електронегативного атома. Ступінь окиснення – це умовний заряд атома у сполуці, обчислений з припущенням, що вона складається з іонів і спільні електронні пари повністю зміщені до більш електронегативного атома
8. Електроліз: поняття, сутність процесу, складання реакцій електролізу.
Електроліз – розклад речовин (наприклад, води, розчинів кислот, лугів, розчинених або розплавлених солей тощо) постійним електричним струмом.
Електроліз в газах, при наявності іонізатора, пояснюється тим, що при проходженні через них постійного електричного струму, спостерігається виділення речовин на електродах. Закони Фарадея в газах не дійсні, але існують кілька закономірностей;
1) За відсутності іонізатора електроліз проводитися не буде навіть при високій напрузі.
2) Електролізу піддаються тільки безкисневі кислоти в газоподібному стані і деякі гази.
3) Рівняння електролізу як в електролітах, так і в газах завжди залишаються постійними.
9. Вода в природі. Фізичні властивості, будова молекули води, роль водневого зв’язку. Твердість води та методи її пом’якшення.
Вода́, Н2O — хімічна речовина у вигляді прозорої безбарвної рідини без запаху і смаку, (в нормальних умовах). В природі існує у трьох агрегатних станах — твердому (лід), рідкому (вода) і газоподібному (водяна пара). Молекула води складається з одного атома Оксигену і двох атомів Гідрогену. Атоми Гідрогену розташовані в молекулі так, що напрямки до них утворюють кут 104,45o із вершиною в центрі атома Оксигену. Таке розташування зумовлює молекулі води дипольний момент у 1,844 Дебая. При заміні атомів Гідрогену (протонів) на атоми дейтерію утворюється модифікація, яка називається важкою водою.
У рідкому стані вода практично не стискається, при замерзанні розширюється на 1/11 від свого об'єму.
Роль води в природі та житті
У природі вода відіграє надзвичайно важливу роль. Випаровуючись, вода переноситься на величезні віддалі і там випадає у вигляді дощу і снігу. Вологість повітря і кількість атмосферних опадів є найважливішими факторами, що регулюють клімат і погоду.
Вода є також одним з найважливіших геологічних факторів, що змінює зовнішній вид земної поверхні, розмиваючи гори і утворюючи долини. Вона руйнує гірські породи не тільки механічно, а й хімічно, реагуючи з ними з утворенням інших речовин.
Вода має величезне значення в житті людини, тварин і рослин. Вона потрібна рослинам для розчинення поживних речовин ґрунту. Нестача води у ґрунті призводить до погіршення живлення рослин і зниження врожаю сільськогосподарських культур. Тому для забезпечення у ґрунті води здійснюють цілий комплекс агрохімічних заходів. Жорсткість води визначають за кількістю солей кальцію і магнію в ній. Якщо вода містить значні кількості таких солей, то таку воду називають жорсткою, а коли цих солей зовсім немає, або вони містяться в незначних кількостях, то — м'якою.
10,Розчини,їх характеристика.Насичені розчини.Способи вираження концентрацій розчинів.
компонент, що кількісно переважає і зберігає свій агрегатний стан при утворенні розчину, прийнято вважати розчинником, інші компоненти — розчиненими речовинами. Розчини займають проміжне положення між механічними сумішами та хімічними сполуками. Насичений розчинт - У певній кількості води при даній температурі може розчинятися лише певна кількість речовини, а надлишок її залишається нерозчинним. Розчин, у якому взята речовина при даній температурі більше не розчиняється, називається насиченим.При виготовленні насиченого розчину до розчинника додають звичайно таку кількість розчинюваної речовини, щоб частина її залишалася нерозчинною, скільки б розчин не розмішували і не збовтували. Однак у практиці звичайно користуються ненасиченими розчинами, тобто такими, в яких при даній температурі розчинювана речовина може ще розчинятися
11,Розчинність.Осмотичний тиск.Дифузія. Осмоти́чний тиск
. Осмоти́чний ти́ск (або дифу́зний ти́ск) — термодинамічний параметр, що характеризує прагнення розчину понизити свою концентрацію при зіткненні з чистим розчинником внаслідок зустрічної дифузії молекул розчинника та розчиненої речовини. Якщо розчин відділений від чистого розчинника напівпроникною мембраною, то можлива лише одностороння дифузія — осмотичне всмоктування розчинника крізь мембрану в розчин. У цьому випадку осмотичний тиск стає доступною для прямого вимірювання величиною, що дорівнює надлишковому тиску, що треба прикласти з боку розчину для вирівнювання кількості розчинника з обох боків напівпроникної мембрани при осмотичній рівновазі. Осмотичний тиск зумовлений зниженням хімічного потенціалу розчинника в присутності розчиненої речовини.
Осмотичний тиск в ідеальних та сильно розбавлених розчинах не залежить від природи розчинника та розчинених речовин; при постійній температурі він визначається тільки числом «кінетичних елементів» — іонів, молекул, асоціатів або колоїдних часток — в одиниці об'єму розчину.
Якщо один розчин порівняно з іншим має більш високий осмотичний тиск, його називають гіпертонічним, а якщо менший осмотичний тиск — гіпотонічним.
Дифу́зія — процес випадкового невпорядкованого переміщення частинок під впливом хаотичних сил, зумовлених тепловим рухом і взаємодією з іншими частками.
12.Тиск пару розчинів.Закон Рауля.Замерзання та кипіння розчинів.Залежність від концентрації.
Зако́н Рау́ля (рос. закон Рауля; англ. Raoult’s law; нім. Raoultsches Gesetz n) — парціальні тиски рі пари кожного з компонентів ідеального розчину при постійній температурі є пропорційними до молярних часток цих компонентів в рідкій фазі :
Другий закон Рауля: підвищення температури кипіння, або зниження температури замерзання розчину прямопропорційне моляльнійконцентрації розчиненої речовини. Коефіцієнти пропорційності називають відповідно ебуліоскопічна і кріоскопічна сталі. Значення коефіцієнтів залежать лише від природи розчинника.
На основі закону Рауля можна визначати молекулярну масу речовин (неелектролітів). Розчини електролітів не підлягають закону Рауля внаслідок електролітичної дисоціації (через збільшення кількості часточок у розчині).
13-14.Теорія електролітичної дисоціації,основні положення Ступінь дисоціації,сильні та слабкі електроліти.
Електролітична дисоціація
Речовини, розчини або розплави яких проводять електричний струм, називаються електролітами. Речовини, розчини або розплави яких не проводять електричного струму, називаються неелектролітами. Розпад електролітів на йони під час їхнього розчинення у воді називається електролітичною дисоціацією.
Основні положення теорії електролітичної дисоціації 1) Електроліти під час розчинення у воді розпадаються (дисоціюють) на позитивно й негативно заряджені йони. Розпад на йони здійснюється під дією диполів води.
2) Йони в розчині перебувають у гідратованому стані, тобто вони оточені диполями води.
3) Під дією електричного струму позитивно заряджені йони (катіони) рухаються до катода, негативно заряджені (аніони) — до анода. Завдяки руху йонів розчини електролітів проводять електричний струм.
4) У розчинах на йони розпадаються речовини з йонним і ковалентним полярним зв’язком
Ступінь дисоціації — відношення числа молекул N, що розпалися на йони, до загального числа розчинених молекул
15.Реакції іонного ,умови реакції.Іонні рівняння.
Реакції йонного обміну – це реакції обміну в розчинах за участю йонів.
Умови, за яких реакції йонного обміну проходять до кінця:
виділення газу; утворення осаду; утворення слабкого електроліту (води тощо).
17.Гідроліз солей
Гидролиз солей — разновидность реакций гидролиза, обусловленного протеканием реакций ионного обмена в растворах (преимущественно, водных) растворимых солей-электролитов. Движущей силой процесса является взаимодействие ионов с водой, приводящее к образованию слабого электролита в ионном или (реже) молекулярном виде («связывание ионов»). Различают обратимый и необратимый гидролиз солей[1]:
1. Гидролиз соли слабой кислоты и сильного основания (гидролиз по аниону):
2. Гидролиз соли сильной кислоты и слабого основания (гидролиз по катиону):
3. Гидролиз соли слабой кислоты и слабого основания:
4. Соль сильной кислоты и сильного основания не подвергается гидролизу, и раствор нейтрален
18.Комплексні сполуки:типи,номенклатура
Комплексні координаційні сполуки - це частинки (нейтральні молекули або іони), які утворюються в результаті приєднання до даного іону (або атому), званому комплексоутворювачем (центральним атомом або металоцентром; в сучасній науковій літературі домінує термін «металоцентр»), нейтральних молекул або інших іонів, званих лімандамі.
Номенклатура комплексних сполук
Назву комплексній сполуці дають за переліченими нижче правилами.
1.У комплексних сполуках першим називають катіон, а потім аніон.
2.У комплексних сполуках ліганди називають перед комплексоутворювачем. Перелік лігандів ведуть в абетковому порядку.
3.До назв аніонних лігандів додають закінчення –о, а нейтральні ліганди називають так само, як і молекули.
5.У назву комплексного аніону має входити суфікс –ат. Комплексоутворювач, що входить до складу катіону чи нейтральної молекули не має закінчення
6.Ступінь окиснення комплексоутворювача вказують у дужках римською цифрою відразу за назвою комплексоутворювача.
19.Галогени,властивості,сполуки,застосування,отримання
Галогени - хімічні елементи 17-ї групиперіодичної таблиці хімічних елементів (по застарілої класифікації - елементи головної підгрупи VII групи) [1].
Реагують майже з усіма простими речовинами, крім деяких неметалів. Всі галогени - енергійні окислювачі, тому зустрічаються в природі тільки у вигляді сполук. Зі збільшенням порядкового номера хімічна активність галогенів зменшується, хімічна активність галогенід-іонів F -, Cl -, Br -, I -зменшується.
До галогенам відносяться фтор F, хлор Cl, бром Br, йод I, астат At. Отриманий в Об'єднаному інституті ядерних досліджень в Дубні, Росія в 2009 -2010 роках 117-й елемент, унунсептію Uus, також знаходиться формально в групі галогенів, проте за хімічними властивостями може істотно відрізнятися від них, як і астат
Їх поширеність в земній корі зменшується при збільшенні атомного радіусу від фтору до иоду. Кількість астату в земній корі вимірюється грамами, а унунсептію в природі відсутня. Фтор, хлор, бром і йод виробляються у промислових масштабах, причому хлор проводиться в набагато більших кількостях.
У природі ці елементи зустрічаються в основному у вигляді галогенідів (за винятком йоду, який також зустрічається у вигляді иодата натрію або калію в родовищах нітратів лужних металів). Оскільки багато хлориди, броміди та іодіди розчиняються у воді, то ці аніони присутні в океані і природних розсолах. Основним джерелом фтору є фторид кальцію, який дуже малорастворим і знаходиться в осадових породах (як флюорит CaF 2).
20.Підгрупа оксигену,загальна характеристика.Властивості кисню,алотропні модифікації.отримання.
До підгрупи оксигену входять п’ять елементів: оксиген, сульфур, селен, телур і полоній (полоній — радіоактивний елемент). Це р-елементи VI групи періодичної системи
Сульфур, селен і телур утворюють однакові форми сполук з оксигеном типу RO2 і RO3. їм відповідають кислоти типу H2RO3 і H2RO4. Зі збільшенням порядкового номера елемента сила цих кислот зменшується. Всі вони виявляють окисні властивості, а кислоти типу H2RO3 — також і відновні
21.оксиди та гідроксиди.їхкласифікація,хімічні властивості
Оксиди класифікують на
Солетворні,Основні, Кислотні, амфотерні Несолетворні,(байдужі, або індиферентні,
Назви оксидів утворюються так:
Со – карбону (ІІ) оксид;
СО2 – карбону (IV) оксид;
FeO – феруму (ІІ) оксид;
Al2O3 – алюмінію оксид
Якщо елемент утрвоює кілька оксидів, то в їх назвах зазначається ступінь окислення елемента римською цифрою в дужках.Існують сполуки елементів з оксигеном, які лише формально належать до класу оксидів. До них належать пероксиди. Їх розглядають як солі пероксиду гідрогену Н2О2-1. Основні оксиди Кислотні оксиди 1. Взаємодіють (реагують) з водою: При цьому утворюютьсярозчинні основи (луги).Не всі кислотні оксиди взаємодіють з водою..Амфотерні оксиди Взаємодіють з кислотами:Взаємодіють з лугами. Оксиди металів являють собою кристалічні речовини
22.сірка в природі.алотропні модифікації сірки.хімічні властивості.сполуки сульфура:оксиди,сірководень,кислоти,їх властивості,застосування.
Поширення в природі:Сірка — досить поширений елемент, на неї припадає близько 0,1 % маси земної кори. В природі вона зустрічається як у вільному стані — так звана самородна сірка, але значно частіше сірка зустрічається в зв'язаному вигляді, тобто у вигляді різних сполук
Сірка може безпосередньо реагувати майже з усіма металами (за винятком благородних), але переважно при нагріванні. Так, якщо суміш порошків сірки й заліза нагріти хоч в одному місці, щоб почалася реакція, то далі уся суміш сама собою розжариться (за рахунок теплоти реакції) і перетвориться в чорну крихку речовину — моносульфід заліза:
При взаємодії з металами і воднем сірка відіграє роль окисника, а сама відновлюється до іонів S2- Тому в усіх сульфідах сірка негативно двовалентна. Сірка порівняно легко реагує і з киснем. Так, підпалена сірка горить на повітрі з утворенням діоксиду сірки SO2 (сульфітного ангідриду) і в дуже незначній кількості триоксиду сірки SO3 (сульфатного ангідриду).
23.сульфатна кислота,її властивості,отримання.
Сульфатна кислота (сірчана кислота, IUPAC — дигідрогенсульфат, застаріла назва — купоросне масло) — сполука сірки з формулою H2SO4.Безбарвна масляниста, дуже в'язка і гігроскопічна рідина.Сірчана кислота одна з найсильніших неорганічних кислот і є дуже їдкою та небезпечною. Ця кислота утворює два ряди солей: сульфати і гідрогенсульфати, в яких у порівнянні з сульфатною кислотою замінюються один або два аніони гідрогену на катіони металів.Сірчана кислота є однією з найважливіших технічних речовин у світі і лідирує за кількостю виробництва
Хімічні властивості
Дисоціація у водному розчині йде в декілька етапів:
Перший етап дисоціації;K2 = 2.4 x 106 (сильна кислота)
Це значення кислотності взяте як основне при визначені суперкислот.
Друга стадія дисоціаціїї;K1 = 1.0 x 10−2
Обвуглення паперу сірчаною кислотою
24.пігрупа нітрогену,загальна характеристика ,отримання та властивості азоту,біолог не значення
Підгрупу нітрогену складають п'ять елементів: нітроген, фосфор, стибій, арсен і бісмут. Це р-елементи V групи періодичної системи. На зовнішньому енергетичному рівні їх атоми мають по п’ять електронів. Тому найвищий ступінь окиснення цих елементів дорівнює +5, найнижчий —3, характерний також +3.
Кипіння азоту в металевій чашці (−196 °C)
Азот — безбарвний газ без запаху і смаку. Кипить при температурі −195,8 °C, замерзає при −209,86 °C. Азот не підтримує ні дихання, ні горіння. У воді розчиняється мало. Його розчинність при 20 °C становить 1,54 см³ на 100 г води (кисню — 3,1 см³). Тому розчинене у воді повітря багатше на кисень, ніж атмосферне.
У природі ця реакція відбувається при грозових розрядах
27.фосфор в природі.отримання та властивості ,біологічна роль.сполуки фосфору:оксиди,кислоти,солі.
Фізичні властивості У вільному стані фосфор буває в кількох алотропічних модифікаціях. Найбільше значення мають так звані білий і червоний фосфор.
Хімічні властивості
Фосфор належить до п'ятої групи третього періоду періодичної системи елементів. Порядковий номер 15. Маючи на зовнішній електронній оболонці п'ять електронів: (15 = 2 + 8 + 5), атоми фосфору мають властивості окисника і, приєднуючи від атомів інших елементів три електрони, яких бракує для заповнення зовнішньої оболонки, перетворюються в негативно тривалентні йони: Р0 + 3e = Р3-. Фосфор менш активний окисник, ніж азот, оскільки його валентні електрони перебувають далі від ядра атома і слабше з ним зв'язані, ніж валентні електрони атомів азоту
Отримання
У вільному стані фосфор одержують відновленням фосфату кальцію вугілля в присутності діоксиду кремнію