Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Білет №22
1. Системи заходів безпечної експлуатації електроустановок. Застосовувані в електроустановках захисні заходи умовно можна поділити на дві групи: ті, що забезпечують безпеку при нормальному режимі роботи електроустановок і ті, що забезпечують безпеку при аварійному режимі роботи. З метою забезпечення надійної роботи ізоляції здійснюються профілактичні заходи. Перш за всі слід виключити механічні пошкодження, зволоження, хімічний вплив, запилення. Але навіть за нормальних умов ізоляція постійно утрачає свої початкові властивості, старіє. З плином часу виникають місцеві дефекти, у зв'язку з чим опір ізоляції починає різко знижуватись, а струм втрат — зростати. У місці дефекту з'являються часткові розряди, ізоляція вигорає. Відбувається так званий пробій ізоляції, унаслідок чого виникає коротке замикання, котре може призвести до пожежі або до ураження струмом. З метою запобігання цього здійснюється періодичний і безперервний контроль ізоляції. Періодичний контроль ізоляції передбачає вимірювання активного опору ізоляції у встановлені правилами терміни (1 раз на З роки), а також при виявленні дефектів. Вимірювання опору ізоляції здійснюється на вимкненій електроустановці за допомогою мегомметра.
Робота щодо забезпечення безпечної експлуатації електроустановок здійснюється згідно з правилами технічної експлуатації та правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів.
Роботи в діючих електроустановках з врахуванням заходів безпеки поділяються на виконувані: зі зняттям напруги, без зняття напруги на струмоведучих частинах і поблизу них, без зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин, котрі знаходяться під напругою. До робіт, виконуваних зі зняттям напруги, відносяться роботи, котрі виконуються в електроустановці, у котрій зі всіх струмоведучих частин знята напруга і вхід у приміщення сусідньої електроустановки, котра знаходиться під напругою, закритий. До робіт, виконуваних без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них, відносяться роботи, котрі проводяться безпосередньо на цих частинах.
Роботою без зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, вважається робота, при котрій виключається випадкове наближення працюючих людей та використовуваного ними ремонтного обладнання й інструменту до струмоведучих частин на віддаль менше встановленої і не вимагається вжиття технічних або організаційних заходів (безперервного нагляду) для запобігання такому наближенню. При виконанні робіт зі зняттям напруги та без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них повинні виконуватись організаційні та технічні заходи.
До організаційних заходів відносяться: - оформлення роботи по наряді-допуску, розпорядженню або за переліком робіт, виконуваних у порядкові поточної експлуатації; — допуск до роботи; — нагляд під година роботи; — оформлення перерви під годину роботи; — переводь на інше робоче місце.
До організаційних заходів у цьому випадку відноситься складання, відповідальним за електрогосподарство, переліку робіт стосовно конкретних умов.
До технічних, заходів, що забезпечують безпеку робіт, виконуваних зі зняттям напруги, відносяться: - необхідні вимкнення та вжиття заходів, котрі запобігають подачі напруги до місця роботи внаслідок помилкового або довільного ввімкнення комутаційної апаратури; - вивішування на приводах ручного та ключах дистанційного керування комутаційної апаратури (автомати, рубильники, вимикачі) забороняючих плакатів; - Перевірка відсутності напруги на струмоведучих частинах; - Накладка заземлення; - Вивішування попереджувальних та приписувальних плакатів, огородження, при необхідності, робочих місць та струмоведучих частин обладнання.
2. Колективні та індивідуальні засоби захисту людей під час пожеж. Вибір типу вогнегасників. Евакуація людей. Успіх швидкої локалізації та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв’язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасник засобів. До первинних засобів пожежегасіння відносять ручні і пересувні вогнегасники, цебра, бочки з водою, лопати, шухляди з піском, повстини, ломи сокири й ін. Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних і напівстаціонарних засобів чи пожежегасіння до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, рухомий склад повинні бути забезпечені такими засобами відповідно до Норм оснащення протипожежним устаткуванням і інвентарем споруджень і рухомого складу залізничного транспорту.
В будівлях і спорудах з пожеженебезпечним виробництвом встановлюються діючі спринклерні або дренчерні системи для гасіння пожеж.
У залежності від використовуваних вогнегасних речовин вогнегасники підрозділяють на пінні, газові, рідинні і порошкові.
Пінні вогнегасники застосовують для гасіння палаючих рідин, різних матеріалів, конструктивних елементів і устаткування, крім електрообладнання, що знаходиться під напругою.
Вуглекислотні вогнегасники застосовують для гасіння рідких і твердих речовин, а також електроустановок, що знаходяться під напругою.
Вуглекислотно-брометиловые вогнегасники по зовнішньому вигляді і прибудую мало відрізняються від вуглекислотних . Їх заряджають сумішшю, що складається з 97% бромистого етила і 3% вуглекислого газу. Завдяки високій змочувальній здатності бромистого етила продуктивність цих вогнегасників приблизно в 4 рази вище продуктивності вуглекислотних.
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння земельно-лужних металів. Повітряно-піннні вогнегасникии високократной піни застосовують для гасіння невеликих вогнищ пожеж
Для гасіння великих загорянь у приміщеннях застосовують стаціонарні установки хімічного і повітряно-пінного пожежегасінь.
Евакуація людей При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло, токсичні продукти –згорання, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені терміни. Показником ефективності евакуації є година, протягом котрого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Безпеку евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будівлях загалом не привищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.
Критичною тривалістю пожежі є година досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню в повітрі.
Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть: - З приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибуль, сходову клітку; - З приміщень будь-якого поверху, крім першого, у коридори, що ведуть на сходову клітку (у тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибуль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима; - З приміщень у сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, вказаними вище.
На кожному підприємстві повинен бути план евакуації. Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.
Максимальна віддаль L між найбільш віддаленими з приміщення визначається за формулою де Р – периметр приміщення, м.
Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік. При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатись лише на внутрішні запори, котрі легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації - не менше 1 м, дверей – 0,8 м. Віддаль від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до евакуаційного виходу визначається, залежно від ступеня вогнестійкості приміщення та кількості людей, що евакуюються. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А, Б та приміщення IV та V ступенів вогнестійкості.
Визначити струм, що проходить крізь тіло людини, що торкнулася заземлюючого корпусу в момент короткого замикання та допустимий час спрацювання захисту. Вихідні дані: Uф = 380 В. проводимість нульового захисного дроту н.п. = 2 ф (ф – проводимість фазного дроту); опір повторного заземлення Rп = Rо (опір нейтралі); т - (опір обмотки трансформатору малий і ним можна знехтувати); опір тіла людини Rч = 1000 Ом.
Тік короткого замикання визначається фазною напругою і повним опором ланцюга (1), де Rт – опір обмотки трансформатора (малий і їм можна знехтувати); Rф – опір фазного дроту: Rнп – опір нульового захисного дроту (т. я. Zнп=2Zф, то Rф=2Rнп). (2), (3). При фазній напрузі Uф = 380В, напруга на корпусі Uкз=127В. За умовами безпеки появи такої напруги на корпусі припустимо протягом не більш 0,5 секунди. За цей час у ряді випадків захист може не спрацювати. Тому для підвищення безпеки нульовий провід повторно заземлюють. У цьому випадку при замиканні на корпус струм замикання на землю складає: (4), де R0 – опір заземлення нейтралі; Rп – опір повторного заземлення, Rп=Rо; ; (5), ; (6),
Напруга Uз=63,5 В допускає час спрацьовування захисту tз=1 сек.
(7), Rч – опір тіла людини = 1000 Ом.