Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
АПН УКРАЇНИ
УДК 37. ОВ (048)
ЯРОВА ЛАРИСА ОЛЕГІВНА
САМОВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
В СИСТЕМІ СКАУТИНГУ
13.00.07– Теорія та методика виховання
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2000
Дисертація є рукопис.
Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка.
Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор
Василенко Володимир Аркадійович,
Соціально-педагогічний інститут
“Педагогічна академія” (м. Кіровоград)
Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Кузь Володимир Григорович,
ректор Уманського державного
педагогічного університету ім. П. Г. Тичини;
кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник
Мельникова Ірина Миколаївна,
Інститут педагогіки та психології
професійної освіти АПН України,
лабораторія гуманітарної освіти і проблем
виховання в професійно-технічних закладах.
Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет ім. М.Коцюбинського
Захист відбудеться “20” червня 2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 01000, м. Київ, вул.М.Берлинського,9, зал засідання.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України /01000 м. Київ, вул.М.Берлинського,9/.
Автореферат розісланий “15” травня 2000 року
Вчений секретар
спеціалізованої Вченої ради Г.П.Пустовіт
1
Актуальність дослідження. Важливою проблемою сучасного суспільства є проблема виховання дітей та молоді, оскільки суттєво знизилась роль громадських, дитячих організацій, значно зменшилась кількість державних та відомчих закладів, клубів, секцій, творчих студій тощо, порушились взаємодії школи і соціальних інститутів виховання, у зв’язку з чим виникла гостра потреба у побудові системи виховання із врахуванням сучасних умов життя.
Оновлення сутності дитячого руху, вимагають перегляду мети, завдань, змісту, форм, методів та засобів роботи з дітьми. Цілком очевидно, що нині головні зусилля мають бути спрямовані на те, щоб полегшити соціалізацію дітей, створити умови для всебічного розвитку особистості через розмаїття форм діяльності.
Пізнаючи світ і себе як його частину, вступаючи в різноманітні стосунки з людьми, дитина стає членом суспільства. Причому, в такому разі діяльність дитячої організації полягає не у підміні школи як соціального інституту, основним завданням якого є залучення дітей і підлітків до життєво необхідних знань, а через притаманні цій організації специфічні форми і методи роботи створити необхідні умови для самореалізації і самоствердження особистості, апробації отриманих знань у реальних стосунках.
У сфері суспільного життя на одне з перших місць висуваються проблеми становлення розвитку творчої особистості. Сьогодні в Україні діють спілки підлітків і учнів, з’являються різноманітні об’єднання за інтересами і напрямами соціальної діяльності. Одна з відмінних рис сучасного етапу розвитку дитячого руху полягає в тому, що жодна з дитячих організацій не претендує на монопольне право представляти інтереси дітей і юнацтва.
Становлення особистості – досить складний процес, обумовлений цілою низкою чинників, що визначають його протікання та результат. Однак, незважаючи на різноманітні підходи до цієї проблеми, загальновизнано, що провідним фактором цього процесу є самовиховання.
Одним із значних резервів докорінного покращення якості виховної роботи дитячого руху є активізація людського фактору, коли зовнішній виховний вплив органічно поєднується з активністю особистості у власному розвитку і вдосконаленні.
Питання, пов’язані з самопізнанням, самовдосконаленням особистості, піднімалися ще в найдавніших філософських системах і знайшли відображення у творах філософів Давньої Греції і Риму. Пізніше значний внесок у їх вивчення зробили такі мислителі, як Я. Коменський, Д. Локк, О. Декарт, І. Гете та ін. Вивчали проблему самовиховання і М. Монтесорі, Д. Карнегі, С. Смайльс, Е. Кей, М.Новиков, М. Пирогов, К. Ушинський, С. Шацький, А. Макаренко, В. Сухомлинський, О. Ковальов, Л. Рувинський, Ю. Старосольський.
Проблемі самовиховання особистості, її практичній реалізації значної уваги надав засновник скаутського руху Р. С. Баден-Пауелл, який підкреслював, що скаутська організація – це перш за все, виховна організація, діяльність якої спрямована на те, щоб доповнити сімейне та шкільне виховання. У скаутській організації виховують шляхетність думок і вчинків по відношенню до інших, дисциплінованість і прагнення до самовдосконалення.
В основі системи скаутингу лежить ідея всебічного розвитку особистості, в якій не останню роль відіграє самовиховання. Самовиховання виконує роль своєрідного внутрішнього двигуна, значно активізує процес формування особистості, прискорює розвиток трудових, моральних та вольових якостей. В скаутизмі самовиховання розглядається як цілеспрямована, планомірна робота над собою кожної особистості і колективу з формування і самовдосконалення. Скаутська методика враховує і використовує психологічні особливості дитячого віку, які вимагають застосування різноманітних заохочень, надання можливості обирати відповідний ступінь складності випробування згідно із захопленнями і цінностями, сформувати корисні для життя вміння й навички. Це сприяє виробленню характеру, використанню принципів конкуренції особистостей. Система скаутингу ставить в основу своєї діяльності турботу про людей і навколишнє середовище, і в цьому міститься значний виховний потенціал.
Згідно з віковими особливостями в системі скаутингу діє методика професійної спрямованості. Створюються групи за інтересами, що спеціалізуються у певному виді діяльності. Така система формує у дітей і підлітків цінності, які сприяють саморозвиткові і самовихованню особистості. Оволодіння скаутськими знаннями і вміннями призводить до виховання сили волі, дисциплінованості, характеру.
У нашому дослідженні скаутинг розглядається як система організації самовиховання особистості з її структурними елементами і особливостями, що раніше не було предметом спеціального наукового дослідження, тому існують лише окремі публікації загального характеру в довідкових виданнях, присвячені цій проблемі. Аналіз результатів дослідження дозволяє зробити висновок, що заснована на принципах гуманізму й активності система скаутингу має значний потенціал для вирішення актуальних проблем виховання сьогодні. Тому наше дослідження присвячене вивченню й аналізу системи виховання й самовиховання у скаутизмі, чим і визначається його актуальність.
Самовиховання – це вольова діяльність особистості, спрямована на формування високоморальної поведінки, розвиток вимогливості до себе, самооцінки. Все це знаходить відображення в роботі скаутської
3
організації, оскільки серед її основних принципів – духовне зростання, виховання громадянського обов’язку, прагнення стати справжнім громадянином.
Відсутність наукової розробки питань, пов’язаних з діяльністю скаутської організації в аспекті означеної проблеми, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Самовиховання дітей і підлітків у системі скаутингу”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота є частиною комплексної теми науково-дослідної лабораторії порівняльної педагогіки Соціально-педагогічного інституту “Педагогічна Академія” (м. Кіровоград) “Науково-методичні проблеми впровадження педагогічного досвіду зарубіжних країн в сучасний освітній простір України”.
Об’єктом дослідження є процес самовиховання дітей і підлітків як складова виховної системи скаутингу.
Предмет дослідження: педагогічне керівництво самовихованням дітей і підлітків в діяльності скаутської організації.
Мета дослідження: здійснити теоретичний аналіз системоутворюючих компонентів педагогічного керівництва самовихованням дітей та підлітків в структурі діяльності скаутської організації.
Гіпотеза дослідження: підвищення ефективності педагогічного керівництва процесом самовиховання дітей та підлітків в системі скаутингу передбачає реалізацію таких умов:
залучення скаутів до активної специфічної діяльності;
впровадження суб’єкт-суб’єктних взаємостосунків всіх учасників виховного процесу;
використання психологічно обумовлених стимулюючих впливів.
Відповідно до гіпотези визначені завдання дослідження:
Провести теоретичний та історико-педагогічний аналіз матеріалів, скаутської літератури з проблем самовиховання. Вивчити досвід роботи скаутських організацій як в Україні, так і за кордоном.
Проаналізувати погляди діячів скаутського руху на проблеми педагогічного керівництва самовихованням дітей та підлітків.
Виявити та теоретично обгрунтувати педагогічні умови організації самовиховання в системі скаутингу.
Визначити напрями та засоби стимулювання діяльності самовиховання дітей та підлітків в роботі скаутських організацій.
Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання, концепція розвитку людини, положення про об’єктивно-закономірний характер суспільних явищ, їх взаємозв’язку і взаємообумовленості, положення про конкретно-історичний підхід до вивчення педагогічних явищ, теорія взаємодії процесів виховання і само-виховання. Теоретичною основою стали наукові праці з теорії та історії педагогіки, психології, філософії, історії, зокрема: А. Макаренка, В. Сухомлинського, М. Монтесорі, С. Смайльс, Д. Карнегі, Е. Кей, М. Новикова, з питань виховання та самовиховання молоді, теорії самовиховання: Л. Рувинський, А. Арет, А. Соловйова, І. Донцов, Г. Костюк, Ю. Орлов, А. Кочетов, Н. Ничкало.
Методи дослідження теоретичні: вивчення й аналіз науково-теоретичних праць, підручників, газетних статей педагогічної проблематики системи скаутингу; опанування архівних матеріалів; аналіз ідей Р. С. Баден-Пауелла, засновника скаутської організації, з точки зору сучасної філософської, педагогічної, психологічної науки; метод структурного аналізу практичного досвіду; метод спостережень за діяльністю сучасних скаутських формувань, інтерв’ювання скаутів; емпіричні: діагностичні методи (анкетування, моделювання, метод незалежних характеристик), вивчення документації (індивідуальні плани, плани роботи вихователів, написання творів), використання елементів тренингу, експертні оцінки; кількісна та якісна обробка даних.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі скаутських організацій “ЕДЕЛЬВЕЙС” (м. Світловодськ Кіровоградської області), “СКІФ” (м. Дніпропетровськ), середньої школи № 24 м. Кіровограда. В експерименті брало участь 120 чоловік. Було сформовано дві експериментальні групи (по 30 осіб) і дві контрольні групи (по 30 осіб).
Дослідження цієї проблеми здійснювалось у 1992-1999 роках у три етапи.
На першому етапі (1992-1995 роки) вивчався стан досліджуваної проблеми у педагогічній, психологічній, історичній, методологічній та іншій літературі. Обрунтовувались об’єкт, предмет дослідження, конкретизовувались його завдання. Здійснювався пошук та аналіз архівних матеріалів і документів, відбувалася систематизація і первинне опрацювання одержаних даних.
На другому етапі (1995-1997 роки) вивчались дидактичні аспекти досліджуваної проблеми, вивчались можливості і напрями застосування найбільш ефективних ідей у сучасних умовах.
На третьому етапі (1997-1999 роки) проводилось експериментальне дослідження рівня розвитку самовиховання у скаутів та у дітей і підлітків, які не входять в жодне дитяче об’єднання. Узагальнювались результати експериментальної роботи, моделювалась педагогічна система самовиховання в скаутських організаціях.
Наукова новизна дослідження полягає у визначені суті, змісту основних характеристик системи самовиховання в скаутизмі; у розкритті функціональних можливостей скаутської системи виховання і самовиховання; у науковому обгрунтуванні напрямів застосування системи самовиховання скаутингу у діяльності сучасних дитячих і молодіжних організацій.
Теоретична значущість дослідження: теоретично обгрунтовані принципи, форми і методи методичної і виховної роботи скаутингу як педагогічної системи; здійснено аналіз досвіду діяльності скаутських організацій за кордоном і в Україні; в науковий обіг уведені документи й матеріали про систему самовиховання скаутизму.
Практичне значення роботи становлять науково обгрунтовані методичні рекомендації щодо організації діяльності сучасних дитячих об’єднань та керівництва процесом самовиховання дітей і підлітків.
Особистий внесок автора полягає у здійсненні теоретичного аналізу форм, методів, прийомів педагогічного керівництва самовихованням у скаутизмі; розробці методики визначення рівня сформованості діяльності самовиховання у дітей та підлітків; розробці змісту педагогічних умов здійснення самовиховання у скаутській організації.
Вірогідність одержаних результатів і основних висновків забезпечена методологічною обрунтованістю його вихідних положень, використанням комплексу методів, які відповідають меті, предмету і завданням дослідження, аналізом значної кількості науково-методичних джерел з проблем виховання та самовиховання в дитячих організаціях, а саме в скаутській, поєднанням кількісного та якісного аналізу дослідницьких даних, а також результатами експериментальної перевірки висунутої гіпотези.
На захист виносяться:
Теоретично обгрунтована, узагальнена та експериментально перевірена система організації та керівництва процесом самовиховання дітей і підлітків.
Принципи, форми і методи виховної роботи скаутингу як педагогічної системи.
Педагогічні умови підвищення ефективності процесу самовиховання дітей та підлітків, які полягають в залученні вихованців до активної специфічної діяльності; впровадженні суб’єкт-суб’єктних взаємостосунків всіх учасників виховного процесу; використанні стимулюючих психологічно обумовлених впливів.
Результати експериментально-дослідницької роботи, спрямованої на підтвердження ефективності виховної системи скаутингу щодо педагогічного керівництва самовихованням дітей і підлітків.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Хід і результати дослідження доповідалися і обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Структура освіти в регіоні: проблеми оптимізації” (м. Харків, 1996); “Актуальні проблеми гуманітарних наук та їх інформаційне забезпечення” (м. Харків, 1997);
“Нові технології навчання: проблеми, пошуки, знахідки” (м. Львів, 1997); друкувалися у збірниках тез доповідей цих науково-практичних конференцій. Автор регулярно повідомляла про результати дослідження на засіданнях кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 6 публікаціях автора.
Структура роботи. Дисертація обсягом 168 сторінок (основних – 152 сторінок) складається з вступу, трьох розділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (223 найменування, з них іноземними мовами – 35 ).
У вступі обрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичну та практичну значущість отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментального дослідження, сформульовано положення, винесені на захист.
У першому розділі – “Самовиховання як фактор формування особистості в системі скаутингу” викладено результати вивчення поняття “самовиховання”, сформульовано концептуальні основи самовиховання як процесу взагалі. Проаналізовано діяльність скаутської організації, її основні елементи. Подається аналіз педагогічної системи скаутингу, де основним видом діяльності виступає самовиховання. Виділені основні функції самовиховання в скаутизмі.
Здійснений аналіз поняття “самовиховання” дав змогу виявити основні елементи самовиховання, що виступає напрямом, методом і результатом розвитку особистості й рунтується на самоуправлінні поведінкою й діяльністю особистості. Охарактеризовані категорії самовиховання у діяльності скаутської організації.
Самовиховання – це усвідомлений, керований самою особистістю саморозвиток, в якому планомірно формуються якості, характер і здібності людини, причому функції вихователя поступово передаються вихованцеві. Частина педагогів вказують на те, що самовиховання – добровільна діяльність, результативність якої залежить від гармонійної єдності зовнішніх вимог і внутрішніх прагнень самої особистості, її бажання стати кращим. Якщо виховання, як засвідчують деякі дослідники, може інколи здійснюватися незалежно від волі і бажання вихованця, то самовиховання як процес усвідомленого, цілеспрямованого і бажаного розвитку сил можливе лише за умови єдності сприятливих зовнішніх факторів і певних внутрішніх передумов.
Самовиховання виступає суб’єктивним відображенням виховання і виконує відповідні функції. У процесі дорослення вихованці виявляють все більшу активність, а закріплення і поглиблення результатів виховання відбувається завдяки зусиллям самих дітей. У формуванні особистості самовиховання є провідним напрямом самовизначення і самоствердження особистості у суспільстві, одночасно виступає формою реалізації індивідуальних задатків особистості завдяки її власним зусиллям.
Становлення особистості дитини, її виховання й самовиховання відбуваються в спілкуванні з оточуючими людьми. Порівнюючи вчинки дітей з поведінкою близьких до них людей – батьків, вихователів, ровесників, ми починаємо усвідомлювати, що психологічні особливості дітей безпосередньо залежать від досвіду спілкування з ними. Це призводить нас, у свою чергу, до висновку про необхідність пошуку джерел формування і причин зміни тих чи інших особистісних якостей школярів в особливостях діяльності тих соціальних об’єднань, активними членами яких вони є. В числі таких об’єднань виступає і скаутська організація.
Скаутська організація ставить перед собою такі завдання:
- сформувати індивідуальний характер (почуття обов’язку, рішучість, витривалість, терпіння, вміння покладатися на себе і бути винахідливим у скрутних ситуаціях, благородність і доброта у ставленні до інших);
- розвинути в дитині любов і звичку до праці;
- навчити молоду людину служити іншим і пройнятися бажанням цього служіння;
- виховати в ній почуття патріотизму.
Скаутська методика самовиховання грунтується на членстві та поступальній програмі і здійснюється:
- в патрульній системі, яка допускає дітей до бажаного ними членства в групі патрулі, де спочатку проводить заняття скаут-лідер, а потім діти стають більш самостійні в управлінні;
- у ряді ступінчатих проб і застосувань, накладанні більшої відповідальності за себе й інших. Це допомагає одержати певні знання, сформувати вміння співкерувати з іншими.
У скаутизмі самовиховання – це процес розвитку особистості з метою розкриття свого максимального потенціалу. Тому метою самовиховання в скаутській організації є розвиток “доброї, повноцінної людини і справжнього громадянина” (Р. Баден-Пауелл). Найважливішими аспектами розвитку самовиховання в скаутизмі є:
- виховання самоповаги;
- вироблення самодисципліни (мати над собою контроль, бути врівноваженим);
- формування вміння самоаналізу (розуміти власні потреби і зміни в житті);
- вміння приймати самостійно необхідні рішення.
В системі скаутингу самовиховання виконує в формуванні особистості такі функції:
- відбиває міру засвоєння особистістю, що формується, вимог суспільства;
- виступає реальною можливістю врахування та удосконалення індивідуальних особливостей особистості завдяки її власним зусиллям;
- є показником ефективності виховної роботи.
У другому розділі – “Організація процесу самовиховання в скаутизмі” піддаються аналізу методи і форми самовиховання в системі скаутингу, основні напрями самовиховання скаутів, а також педагогічне керівництво процесом самовиховання скаутів.
Педагогічна допомога в самовихованні у скаутів полягає в організації цілеспрямованих зв’язків особистості з навколишнім середовищем, в активному керівництві складним внутрішнім духовним життям вихованця. Педагогічне керівництво самовихованням скаута в основному відбувається за такими напрямами:
- визначення рівня вихованості, здатності працювати над собою;
- стимулювання самопізнання;
- формування ідеалу для наслідування в самовдосконаленні;
- установлення зв’язку покликання-самовиховання;
- активізація вольових зусиль, спрямованих на самовиховання;
- створення поля вільного часу для всебічного розвитку;
- використання різних видів діяльності, які створюють умови для активного самовиховання;
- систематичне заохочення активності у напряму до самовдосконалення.
Отже, розгортання самовиховання вимагає докорінної зміни характеру стосунків між вихователем і вихованцем. В скаутській організації панують рівнопартнерські стосунки, коли слова вихователя, звернені до свого вихованця, сприймаються як порада доброго друга, однодумця. Роль дорослих у скаутизмі не розглядається як контроль, тому що діти і молодь можуть всебічно розвиватися тільки в умовах поваги їх особистості. Лідер у цій організації має можливість використовувати важливий інструмент впливу на дітей – їх власну думку.
У своєму досліджені ми виявили особливості прогресивного характеру процесу самовиховання в скаутизмі: врахування вікових особливостей в організації діяльності скаутів, поділ їх на різновікові групи (кабскаути – 5-12 років, скаути – 12-15 років, скаути-дослідники – 15-20 років); наявність програм ступеневого росту; використання системи відзнак.
У другому параграфі подано результати виявлення теоретичного аналізу, систематизації методів і форм самовиховання, які використовуються в системі скаутингу.
Протягом усього часу функціонування скаутського руху важливим інструментом у досягненні основної цілі виступають скаутські методи, які визначаються через обіцянку і закони, навчання через справу; членство у таких групах (наприклад, патруль), що включають прийняття відповідальності і підготовку до самоконтролю під керівництвом дорослих, спрямованих на розвиток характеру і набуття знань, упевненості в собі, надійності і здатності як до співробітництва, так і до керівництва; прогресивні і стимулюючі програми різноманітних заходів, які базуються на інтересах учасників, включаючи ігри, корисні навички і служіння суспільству, які розвиваються здебільшого на свіжому повітрі у прямому контакті з природою.
У нашому досліджені представлені форми роботи по організації самовиховання дітей і підлітків у скаутській організації: гра, табори, система скаутських спеціальностей, скаутські програми.
Програми розвитку скаутів мають конкретний і дійовий характер, гармонійно поєднують у собі інтелектуальне, трудове і фізичне насичення. Система скаутських відзнак ставить за мету підкреслити особливості скаутської діяльності. Кожен етап проходження скаутських випробувань ускладнюється. Однак, головна увага при цьому приділяється чесній грі, солідарності, самостійності учасників, їх знанням. Проведення різних зборів патруля, видів діяльності включає в себе такі теми, які відповідають підготовці до складання різноманітних тестів. Важливого значення набувають тут ігри, які складені так, що за їх допомогою діти пізнають навколишній світ. Тут виробляються уміння, необхідні для життя в природі. Усе це безпосередньо впливає на розвиток самовиховання особистості, формування її світогляду. До скаутів, що пройшли різні випробування, ставляться з довірою ровесники скаут-лідери, вони стають самостійними людьми, і вже в різних ситуаціях зуміють віднайти потрібне рішення, повести інших правильним шляхом. За допомогою скаутських випробувань створюються умови для самовиховання, проводяться спостереження за діяльністю скаута в атмосфері самовиховання. Скаут виробляє, оформлює і закріплює в собі певні риси характеру. Дітям дається можливість виявити і показати набуті вміння.
Етапи власного росту дають дитині реальну перспективу саморозвитку, коли від досягнення певного рівня вона зможе дійти до такого, який дає змогу ділитися з іншими власними знаннями і вміннями. Умови для саморозвитку і успішного руху вперед створює система скаутських спеціальностей. Самовиховання в скаутизмі стає основним напрямом самовдосконалення особистості.
Методи і форми організації самовиховання дітей і підлітків допомагають їм розвивати і використовувати власні можливості. У змаганнях, різних ігрових ситуаціях скаути вчаться спостерігати за собою, вивчати інших, бачити ситуацію, тобто орієнтуватися в собі, в людях, обставинах. І одночасно вони вчаться самі виявляти впевненість, твердість характеру, стійкість позиції, переконливість.
Провідним засобом самовиховання скаутської методики є діяльність. Самовиховання в скаутизмі залежить від спільної для різних видів діяльності внутрішньої структури: мотиву, мети, особистісного смислу, який певним чином оцінюється людиною. Кожен вид такої діяльності містить необхідні компоненти для засвоєння відповідних знань, переживань, відношень. Це означає, що у всебічному самовихованні один вид діяльності не може замінити інших. Ось чому в скаутській організації у процесі самовиховання завдання морального, фізичного, вольового і естетичного самовиховання здійснюються дітьми та підлітками одночасно.
У третьому розділі – “Експериментальне дослідження ефективності системи самовиховання скаутингу” викладається методика проведення експериментальної роботи, конкретизується її зміст, аналізуються результати педагогічного експерименту.
Мета експериментальної частини дослідження полягає у визначенні та порівнянні рівня сформованості діяльності самовиховання у кабскаутів і скаутів, а також у учнів середніх шкіл, які не входять до дитячих об’єднань. Для цього ми використовували комплекс методів, загальновідомих у педагогічних дослідженнях і адаптованих до мети і завдань дослідження.
В основу емпіричної частини дослідження нами покладена структурна модель процесу самовиховання, де виділені такі головні структурні компоненти:
- когнітивний компонент – самопізнання, соціальна рефлексія (уявлення про себе у теперішньому), знання про себе, когнітивна складність Я-образу, осмисленість;
- афективний компонент – самооцінювання (відношення до себе, критичність);
- прогностичний компонент – побудова образу Я-майбутнього, його чіткість, змістовність;
- регулятивний компонент – відбір методів, прийомів самовдосконалення, вольові механізми їх реалізації;
- мотиваційний компонент – тенденції особистісного розвитку, прагнення до самовдосконалення.
Як показники самовиховання використовувались такі рівні сформованості рефлексивних механізмів: знання про себе, володіння методами і прийомами роботи над собою, самоконтроль.
Обробка емпіричного матеріалу виявила значні зміни в рівні розвитку навичок самовиховання у скаутів та дітей, що не входять до складу дитячих організацій. У ході експерименту було виявлено, що домінуючим мотивом поведінки скаутів (групи Е1, Е2) є потреба у самостверджені себе в активній, соціально значущій діяльності. Цю потребу діти знаходять у скаутській організації (приналежність до авторитетної для них групи ровесників – патруль). При цьому у процесі бесіди з скаут-лідерами виявилось, що дітям дають індивідуальні завдання котрі, з одного боку, доступні за трудністю, а з іншого – невеликі за обсягом. Причому виконання кожного завдання перевіряється і оцінюється скаут-лідерами. Це веде до зародження допитливості, прагнення до пізнання навколишнього світу, становлення свідомості.
За допомогою контент-аналізу було виділено 9 параметрів – показників, які дозволяють визначити рівень розвитку навичок самовиховання. Ці параметри визначались по кожному із учасників дослідження (як скаутів, так і не скаутів) на основі одержаних результатів
тестування, бесід, спостереження, методу незалежних характеристик:
- постановка мети;
- формулювання завдань;
- самоконтроль;
- самооцінка;
- добір засобів самовиховання;
- постійність здійснення процесу самовиховання;
- ступінь усвідомленості образу “я”;
- усвідомлення недоліків;
- прагнення до самовиправлення.
Наявність яскраво виражених особливостей, які відповідають виділеним параметрам, слугували підставою для визначення рівня розвитку навичок самовиховання. Весь контингент досліджуваних розподілився за 5 рівнями:
Проведення порівняльного аналізу емпіричних даних дозволило визначити більш високий рівень розвитку навичок самовиховання у скаутів, що підтверджує ефективність системи виховання в скаутських організаціях.
Ефективність організації самовиховання скаутів залежить від ство рен ня відповідних зовнішніх та внутрішніх умов, які спонукають до систе ма тичної роботи над собою. Зміст роботи над собою, програму самови ховання скаутської організації визначає в цілому результат самопізнання.
Результати проведеного дослідження підтвердили гіпотезу дослідження та дозволили зробити такі висновки:
У вітчизняній історико-педагогічній науці скаутинг розглянуто як систему організації і керівництва самовихованням, що виступає провідним компонентом виховної роботи у скаутизмі. Йому підпорядковуються всі інші складові діяльності скаутської організації, в основу якої покладено принципи демократизму і гуманізму, особистісно орієнтований підхід у взаємостосунках.
Скаутинг як педагогічна система включає ефективні засоби стимулювання самовиховання:
постійне заохочення до самовдосконалення;
систему прогресивного тестування;
розвиток навичок самоконтролю за допомогою певних вправ;
індивідуальні програми розвитку особистості;
прогресивні і стимулюючі програми різноманітних заходів, які враховують інтереси учасників організації.
Самовиховання як складна розгорнута система принципів, форм, методів, напрямів діяльності скаутів ґрунтується на активізації внутрішніх потенціальних можливостей та резервів вихованців. Скаутський метод визначається через обіцянку і закони; навчання через справу; членство у малих групах; стимулюючі програми різноманітних заходів; гру.
Важливими формами роботи в організації самовиховання в скаутській організації є патрульна система, табори, скаутські заняття, довготривалі навчальні програми, поступове досягнення сходин росту скаутів (певні ступені досягнення), або система скаутських розрядів.
Великого значення у формуванні і розвитку особистості в системі скаутингу надають естетичному, трудовому, моральному, фізичному самовихованню.
Педагогічні умови підвищення ефективності процесу самовиховання дітей і підлітків полягають в першу чергу у наданні можливості вихованцям випробувати себе у різноманітних специфічних для скаутингу видах діяльності.
Педагогічне керівництво самовихованням дітей і підлітків у скаутській організації забезпечує створення умов для реалізації власної активності вихованців через укладання гуманних стосунків між дітьми і дорослими, специфічні позиції керівника – скаут-майстра як старшого товариша, підтримку та допомогу при умові свободи та відсутності жорсткого контролю. Взаємостосунки між скаутами будуються на суб’єкт-суб’єктних рівнопартнерських позиціях.
6. Виховна робота скаутингу ґрунтується на врахуванні вікових та індивідуально-психологічних особливостей вихованців. Так, дошкільники (кабскаути) мають виконувати обіцянку і закони, які вони створюють самі. Кабскаути (5-12 років) ставлять перед собою такі цілі: розвивати та виховувати громадянські якості, виховувати повагу до себе й інших людей, визначити, що для людини найпотрібніше.
Бойскаути (12-15 років) спрямовують самовиховання на розвиток самостійності. Скаут повинен виконувати свої обов’язки так, щоб у них виявлялась їхня власна самостійність.
Результатом самовиховання в роботі скаутів є прискорення розвитку самосвідомості, зокрема таких її утворень, як рефлексія, самооцінка, самоповага, впевненість у собі.
Ми не претендуємо на повне й остаточне висвітлення особливостей самовиховання в скаутизмі, а лише з очевидністю доводимо, що питання, пов’язані з цим аспектом діяльності скаутських організацій, мусять бути належним чином вивчені й оцінені. Значний позитивний потенціал скаутизму як руху та педагогічної системи заслуговує на творче використання в діяльності дитячих та молодіжних організацій в Україні.
На основі спостережень за діяльністю скаутських організацій можна виділити компоненти, що мають актуальне значення і можуть бути використані в сучасних умовах:
- цілеспрямованість усіх видів роботи зі скаутами, при яких кожен захід враховує основні цілі і завдання виховання і самовиховання;
- реалізація на практиці принципів вікового підходу і вимог поступовості, прогресу, конкретності, що знаходять своє відбиття в розподілі групи на рівні секції, наявності перспективних програм-тренувань, у послідовному ускладненні знань, в елементах новизни, підтримці постійного ентузіазму, наданні поля діяльності для задоволення активності;
- ефективний виховний вплив скаут-лідерів, батьків;
- факт використання змагань, романтики, різнобарвності церемоній;
- наявність елементу зацікавлення, використання активних видів діяльності.
Наше дослідження є багатоаспектним і не претендує на вичерпне висвітлення усіх важливих питань організації процесу самовиховання в скаутських організаціях. До перспективних напрямків подальшого вивчення цієї проблеми вважаю за доцільне віднести наступне: порівняльно-педагогічний аналіз системи самовиховання у зарубіжних скаутських організаціях, аналіз особливостей педагогічного спілкування між керівниками та скаутами, дослідження механізмів впливу ігрової діяльності на становлення рис особистості скаута на різних етапах онтогоністичного розвитку.
Виховання в системі скаутингу. // Тези доповідей на Міжнародній студентській науковій конференції “Актуальні проблеми гуманітарних наук та їх інформаційне забезпечення”. – Харків, 1997. – С. 31–32.
Концептуальні основи виховання в скаутських організаціях. // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1998. – №3. – С. 206-211.
Скаутинг як педагогічна система. // Трибуна. – 1998. – №5-6. – С. 29-30.
Скаутинг: віковий підхід у стимуляції самовиховання. // Трибуна. – 1998. – №9-10. – С. 30-31.
Проблема самовиховання в скаутській організації. // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Педагогічні науки. Випуск 17. – 1999. – С. 115-120.
Стимулювання самовиховання в скаутській організації. // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Педагогічні науки. Випуск 21. – 2000. – С. 113–115.
Ярова Л. О. Самовиховання дітей та підлітків в системі скаутингу. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – Теорія та методика виховання. – Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2000.
Дисертація містить дослідження напрямів, форм і методів виховання та самовиховання скаутської організації .
У дисертації розглянуто скаутинг як систему організації самовиховання з її структурними елементами і особливостями. Викладено результати вивчення поняття “самовиховання”, сформульовано концептуальні основи самовиховання як процесу. Виділені основні функції самовиховання в скаутизмі. Проаналізовано педагогічне керівництво самовихованням в скаутській організації, методи та форми самовиховання в ній.
Представлена структурна модель процесу самовиховання скаутів. Експериментально перевірено ефективність організації самовиховання скаутів, що залежить від створення відповідних зовнішніх та внутрішніх умов, які спонукають до систематичної роботи над собою.
Ключові слова: самовиховання, скаутська організація, самопізнання, система виховання та самовиховання, саморозвиток, самооцінка.
Яровая Л. О. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – Теория и методика воспитания. – Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко, 2000.
Диссертация содержит исследование направлений, форм и методов воспитания и самовоспитания скаутской организации. В диссертации рассмотрен скаутинг как система организации самовоспитания с ее структурными элементами и особенностями. Обоснованы результаты изучения понятия “самовоспитание”, сформулированы концептуальные основы самовоспитания как процесса. Самовоспитание выступает главным компонентом воспитательной работы в скаутизме. Ему подчиняется другие компоненты и составляющие деятельности скаутской организации, в основу которой положены принципы демократизации и гуманизма, личностный подход во взаимоотношениях. Выделены эффективные способы стимулирования воспитания в скаутинге:
постоянная заинтересованность к самосовершенствованию;
система тестов;
развитие навыков самоконтроля с помощью определенных упражнений;
индивидуальные программы развития личности;
прогрессивные и стимулирующие программы разных видов деятельности.
Воспитательная работа скаутинга основывается на возрастных и индивидуально-психологических особенностях воспитуемых. Проанализировано педагогическое руководство самовоспитанием в скаутской организации, методы и формы самовоспитания в ней. Представлена структурная модель процесса самовоспитания скаутов. Самовоспитание как сложная развернутая система форм, методов, направлений деятельности скаутов базируется на активизации внутренних потенциальных возможностях и резервах воспитуемых. Экспериментально проверена эффективность организации самовоспитания скаутов, которая зависит от создания определенных внешних и внутренних условий, способствующих систематической работе над собой.
Процесс самовоспитания в скаутизме имеет прогрессивный характер. В скаутской организации существуют отношения единомыслия между воспитателями и воспитуемыми. Дети и подростки развиваются здесь в условиях уважения их личности. Лидер в этой организации имеет возможность использования важного инструмента влияния на детей – их собственную мысль. Роль взрослых в скаутизме не рассматривается как контроль. Результатом самовоспитания в работе скаутской организации выступает развитие самосознания, в отдельности, самоуважения, самооценки, уверенности в себе, рефлексии.
Педагогическое руководство самовоспитанием детей и подростков включает в себя следующие направления: познание человека, выбор и формирование идеала самовоспитания, создание определенных условий для самовоспитания детей и подростков во всех видах деятельности, использование главных закономерностей и приемов самовоспитания.
Эффективность организации самовоспитания скаутов зависит от создания внутренних и внешних условий, которые способствуют систематической работе над собой. Содержание работы над собой, программу самовоспитания скаутской организации определяет результат самосознания. Показателем зрелости самосознания является реакция детей и подростков на критику. Объективное представление о себе помогает выработке типа поведения, выбору определенного способа жизни.
Пребывая в организации, скаут работает над своим физическим, эмоциональным, интеллектуальным и духовным развитием, так как в скаутизме самовоспитание – это процесс развития личности с целью раскрытия своего максимального потенциала. Таким образом, важными аспектами развития самовоспитания в скаутской организации являются воспитание самоуважения, выработка самодисциплины (иметь над собой контроль, быть уравновешенным), формирование умения самоанализа (понимание собственных потребностей). Коллектив также влияет на процесс самовоспитания в скаутинге. Такие объединения как патруль, отряд, а также сама личность помогают совершать программу саморазвития, способствуют личности улучшить собственные результаты.
Ключевые слова: самовоспитание, скаутская организация, самопознание, система воспитания и самовоспитания, саморазвитие, самооценка.
Yarovaya L. O. Self-upbringing of children and teenagers in scouting. – Manuscript.
Thesis for a candidate degree by specialty 13.00.07 – Theory and Methods of upbringing (Pedagogical Sciences). – Kirovograd State Pedagogical University after V. Vinnichenko, 2000.
The work contains investigations of system of upbringing, self-upbringing in scouting. The system of organizing self-upbringing, which has its own structural components, is carried out.
The functions of scouts’ self-upbringing are reasoned in the paper.
The process of self-upbringing in scouting depends upon the inner and outer conditions.
The new structural model of scouts’ process of self-upbringing and its effectiveness is worked out and experimentally proved.
Key worlds: self-upbringing, scouting, self-knowledge, self-development and self-evaluation.