Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 22
Практичні методи навчання.
Практичні методи – складна взаємодія слова, наочності, практичної роботи, що організується та скеровується вчителем і має за мету розумовий розвиток школяра.
Практичні методи навчання застосовуються тоді, коли нові знання необхідно отримати в процесі активної практичної та розумової діяльності.
До практичних методів належать:
1. Спостереження та його види
А) Суть спостереження.
Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишньої природи з її зв’язками і залежностями.
Відсутність запасу конкретно-образних уявлень у молодших школярів призводить до формального засвоєння знань. Дітям важко уявити предмет або явище, якщо вони не бачили цих об’єктів або їх зображень. Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння є спостереження.
Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно-визначеним цілям й вимагає вольових зусиль. Учень не просто повинен слухати, а прислухатись, не просто дивитись, а придивлятись, всебічно розглядати об’єкт, щоб створити необхідне уявлення про нього.
Спостереження – це суб’єктивна діяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати. З цим умінням пов’язаний розвиток такої якості особистості, як спостережливість. Спостережливість – це прагнення і уміння найповніше помічати особливості предметів і явищ, у тому числі й такі деталі, які здаються зовні недостатньо помітні і на перший погляд малоістотні, уміння помічати незначні відмінності, зміни в предметах і явищах. Спостережливість – важлива риса особистості. Вона впливає на структуру і зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращі результати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, впливає на поведінку. Важливість і необхідність спостережень молодших школярів у процесі вивчення природознавства незаперечна.
У процесі навчання спостереження виступає одним із методів його організації. З позиції розуміння методу навчання як дидактичної категорії спостереження є способом організації взаємозв’язаної діяльності учителя й учнів і полягає у тому, що вчитель організовує, стимулює, здійснює поточний контроль, аналізує, коригує й оцінює цілеспрямоване, планомірне сприймання учнями об’єктів природи.
Зміст діяльності вчителя під час використання цього методу зумовлюється, по-перше, об’єктивною сутністю спостереження )пізнавальною діяльністю суб’єкта), його структурою, змістом її компонентів та закономірностями реалізацій; по-друге, віковими особливостями психічного розвитку молодших школярів; по-третє, наявністю опорних знань, умінь, навичок та життєвого досвіду учнів.
Б). Структура спостереження.
У структурі спостереження виділяються такі компоненти:
1). Цілі спостереження.
У цілях чітко визначається мета та об’єкт, за яким вестиметься спостереження, і його результат. Цілі, визначені вчителем, повинні бути сприйняті і усвідомлені учнями.
Усвідомленню цілей сприяє розкриття змісту основних термінів, за допомогою яких ціль формулюється, конкретизація об’єктів і результатів спостережень. Наприклад, на уроці-екскурсії (3(2) клас) учням пропонується завдання: 1) поспостерігати за кольором неба восени; 2) поспостерігати за особливостями поведінки перелітних птахів восени і т.і. У першому завданні об’єктом спостережень є небо, а результатом – уявлення про колір неба восени. І об’єкт, і результат є конкретними, вони позначені зрозумілими термінами. У другому – об’єктом є перелітні птахи. Це узагальнений образ, оскільки терміном „перелітні птахи” позначається група птахів, які відлітають на зиму в теплі краї. Отже, щоб діти розпочали спостереження, необхідно насамперед конкретизувати об’єкт, знайти в природі ті предмети, які йому відповідають. З цією метою актуалізується зміст поняття „перелітні птахи” та уміння розпізнавати цих птахів у природі. Результатом спостереження буде уявлення про особливості поведінки перелітних птахів восени. Який його зміст? У 3(2) класі уявлення про поведінку перелітних птахів восени включає такі ознаки: спів птахів восени, місця літання, характер літання (поодиноко чи зграями). Саме у визначенні цих ознак чи їх актуалізації полягає конкретизація мети спостереження.
Робота, що спрямована на осмислення цілей спостережень, є обов’язковою і пояснюється такими причинами: а) діти мають різний рівень засвоєння опорних знань, умінь; б) сприймання носить вибірковий характер, і без усвідомлених, конкретних цілей кожний учень буде сприймати і виділяти в предметах те, що його зацікавить і має для нього певне значення; в) кожний об’єкт має різні ознаки, властивості, частини, зв’язки і може сприйматися з різних боків та різних точок зору.
Потрібно підкреслити, що у практичній діяльності не завжди організовується робота, спрямована на осмислення учнями об’єкта і цілей (результатів) спостережень. Діти не знають, за чим (або ким) конкретно спостерігати, що саме треба сприйняти, який результат отримати під час спостережень. Тому в них відсутній інтерес до цього виду діяльності. У багатьох учнів у зошитах з природознавства залишається невиконана робота для спостережень.
Крім того, завдання для спостережень часто формулюються неправильно за змістом. Наприклад, на уроках можна чути завдання такого типу: поспостерігайте, які зміни відбулися з деревами навесні. Об’єктом спостереження у цьому випадку є дерева, а результатом – зміни з деревами, що відбулися навесні. Що означає термін зміни? Як можна сприйняти зміни конкретного об’єкта? Безпосередньо сприймаються ознаки, які дають можливість засвоїти уявлення про вигляд дерев навесні. А встановлення змін, які відбулися з ним навесні, здійснюється шляхом порівняння зовнішнього вигляду дерева у цю пору з виглядом, наприклад, взимку. Отже, в завданні повинна чітко формулюватися ціль, оскільки вона є не тільки результатом безпосереднього сприймання, а й конкретно-образного мислення. Знання, одержані у процесі спостереження, надалі стають основою для роботи логічного мислення, зокрема встановлення суті, закономірностей, взаємозв’язків і залежностей, складних узагальнень, систематизації.
Спостереження учня вимагає значних вольових зусиль для зосередження уваги на заданому об’єктові. Тому особливе значення має мотивація цього виду діяльності. Згадаємо, що одним із сильних мотивів для молодших школярів є пізнавальний інтерес. Його можуть викликати об’єкти спостережень; зміни, що відбуваються з ними; причини цих змін; усвідомлення вагомості результатів спостережень особисто для дитини і для виконання наступних завдань, засвоєння нових знань, способів діяльності тощо.
План складається на основі тих конкретних задач, які послідовно розв’язуються в процесі спостереження. План забезпечує послідовність діяльності учнів, уникнення стихійності та різних випадковостей. Складання плану залежить від рівня усвідомлення результату спостереження. Звернемося до наведених прикладів. Спостереження за кольором неба не потребує плану, а за поведінкою птахів він необхідний. План складається вчителем разом з учнями:
Під час спостереження сприймання виступає як самостійна діяльність. Тому ефективність організації та управління виступає як самостійна діяльність. Тому ефективність організації та управління спостереженням дітей залежить від урахування вчителем особливостей цієї пізнавальної діяльності та умов її здійснення.
Сприймання відбувається на основі опорних знань про предмет або явище, за якими ведеться спостереження. Актуалізація їх розпочинається під час постановки мети та планування. Крім того, дітям повідомляється додаткова інформація про об’єкт (значення, використання, умови існування і т.ін.), яка розширює їхні знання, викликає позитивні емоції або зумовлює створення проблемної ситуації.
Велике значення для спостережень, особливо систематичних, довготривалих, має вибір конкретних об’єктів. Вони повинні бути знайомі школярам, цікавими й доступними для сприймання. Якщо це рослини своєї місцевості, то вибирають ті, які гарно квітнуть, дають плоди, використовуються людиною в різних цілях, мають красивий вигляд крони, ростуть у такому місці, де їх можна бачити здалеку і підійти до них близько. Важче зробити вибір серед тварин (птахів, звірів, комах та ін.), потрібно, щоб учитель сам добре знав фауну своєї місцевості: тварин, які живуть тут, місця, в яких вони найчастіше зустрічаються.
Сприймання розпочинається з організації розгляду об’єкта в цілому, щоб у дітей склалося цілісне уявлення про нього. Далі організовується детальний розгляд тих його частин, які передбачені цілями спостереження. Він неможливий без відчуття різних ознак, властивостей предмета чи явища з допомогою аналізаторів. А це вимагає від дітей оволодіння уміннями користуватися своїми органами чуття, тобто уміннями бачити, відчувати, чути. Крім того, щоб назвати ознаки, якості, властивості об’єкта, необхідні знання кольорів, звуків, видів форм та ін., тобто сенсорних еталонів. Уміння розпізнавати різні ознаки формується як під час спостережень, так і при застосуванні інших методів засвоєння предметного змісту.
Зіставлення цілого і частин у процесі спостереження дозволяє дітям, по-перше, свідомо уникати випадкових ознак під час сприймання. Наприклад, ведеться спостереження за деревом, але учні звертають увагу, що на ньому є гніздо птаха. У цьому випадку вчитель повинен актуалізувати знання дітей про зовнішню будову дерева: „Які органи має дерево? Не забувайте, у якій послідовності їх треба називати. (Корінь, стовбур (стебло), листя, квітки, плоди з насінням). Чи гніздо птаха, що на дереві, є його частиною? Отже, потрібно спостерігати й називати тільки ознаки дерева”. По-друге, усвідомлювати сприйняті ознаки у контексті цілого образу (не перелічувати їх безвідносно), виділяти в об’єкті основні, важливі, істотні ознаки, узагальнювати їх.
Зміст висновку і механізм розумової діяльності дітей під час його формулювання визначається об’єктом і цілями спостереження. Розрізняють кілька варіантів висновків, зокрема якщо:
а) спостереження ведеться за конкретним об’єктом. Сприймається окрема ознака, властивість. У висновку такого спостереження відображається усвідомлена належність частини до цілого. Пригадаємо приклад спостереження за кольором неба восени. У цьому випадку висновок матиме такий зміст: восени небо сірого кольору;
б) спостереження ведеться за конкретним об’єктом. Сприймається сукупність ознак, які його характеризують. У висновку відображається зміст одного уявлення про цей об’єкт (зміст відповідає цілі). Щоб його сформулювати, необхідно проаналізувати сприйняті ознаки, серед яких виділити випадкові і властиві йому. Перші пропускають, а другі складають опис-визначення об’єкта. Наприклад, другокласники спостерігають за зовнішнім виглядом берези навесні. Висновок за спостереженнями: береза має білу кору з чорними плямами, високий і тонкий стовбур (стебло), квіти її зібрані в „сережки”;
в) спостереження ведеться за групою предметів або явищ. Результатом є загальне уявлення, в якому відображені ознаки, властиві цій групі об’єктів.
Щоб зробити висновок за спостереженнями відносно групи об’єктів, спочатку ведуться спостереження за окремим об’єктом цієї групи. У кожному з них сприймаються ознаки, передбачені цілями спостереження. Далі об’єкти порівнюються і визначаються подібні ознаки. Вони і складають зміст висновку. Пригадаємо наведений приклад про спостереження за поведінкою перелітних птахів восени. Актуалізовано опорні знання: „перелітні птахи”, „поведінка птахів”. Чітко визначені об’єкт і результат спостереження. Після спостережень за конкретними перелітними птахами своєї місцевості: ластівками, шпаками та ін., зокрема за їхньою поведінкою, діти під керівництвом учителя спочатку роблять висновок про поведінку кожного виду птахів. Потім порівнюють їх, виділяють характерні ознаки поведінки перелітних птахів восени. Висновок стосується всієї групи об’єктів, які називаються одним терміном – „перелітні птахи”. Щоб діти глибоко усвідомили його, він робиться поетапно:
а) ластівки, шпаки восени не співають, вони поодиноко не літають на городи, поля, луки, а збираються зграями;
б) ластівки і шпаки – це перелітні птахи. Отже, можна сказати, що перелітні птахи восени не співають ... і т.ін.
Для створення у свідомості дітей правильного образу предмета чи явища і його запам’ятовування використовуються спеціальні прийоми. Вони допомагають затримувати увагу учнів на об’єкті, перевіряти й коригувати їхні знання та уміння. Наприклад, після розгляду предмета дітям пропонується заплющити очі, уявити та розповісти про нього. Якщо допускаються помилки, організовується повторне сприймання, але тих частин образу, які нечіткі, розпливчасті.
Ефективним прийомом для організації запам’ятовування образу сприйнятих об’єктів є розфарбовування чорно-білих малюнків у зошиті з природознавства. Також практикується виконання малюнків по пам’яті. Вони малюються переважно вдома, а використовуються на відповідних уроках. Ефективним прийомом є імітація звуків, рухів предметів і явищ природи. Використання його може відбуватися в ігровій формі: одні учні зображають, а інші відгадують. Також за наслідками спостережень складаються оповідання.
Такі типи завдань примушують дітей придивлятись, прислухатись до природи, бачити такі деталі, які в інших ситуаціях проходять повз їхню увагу.
Метод спостереження – це спосіб взаємозв’язаної діяльності учителя (управління) та учня (учіння). Як будь-яка діяльність, вона має різні характеристики. За певними ознаками спостереження розподіляються на різні групи.
В) Види спостережень за тривалістю виконання.
За тривалістю проведення спостереження бувають короткочасними і довготривалими.
Короткочасні спостереження потребують незначного відрізку часу на уроці або вдома при виконанні домашніх завдань. Метою цього виду є сприймання ознак, властивостей конкретних об’єктів. Наприклад, на уроці за темою „Вода, кругообіг води у природі” (3(2) клас) учні спостерігають за властивостями води.
Довготривалі спостереження проводяться в позаурочні години. Об’єктом їх виступають процеси, явища, події, які розвиваються, змінюються протягом певного часу. Ознаки, які характеризують такий об’єкт, проявляються в різні періоди (або через деякий час) його розвитку.
До цієї групи належать спостереження за умовами життя рослин; за впливом різних умов існування на ріст і розвиток рослин; змінами, які відбуваються з конкретними об’єктами природи протягом різних пір року.
Г). Види спостережень за формою організації діяльності учнів
За формою організації діяльності учнів спостереження класифікуються на фронтальні, групові, індивідуальні. Фронтальні спостереження здійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом учителя. У процесі бесіди діти осмислюють і конкретизують об’єкти і цілі спостережень, актуалізують опорні знання та уміння, визначають задачі і складають план.
Кожна задача перед розв’язанням повторюється вчителем або учнем („За чим будете спостерігати?... Далі простежте за ...” та ін.). Це зорієнтовує дітей на систематичне зіставлення проміжних результатів з кінцевими цілями спостереження. Обговорення етапів і наслідків дозволяє учителеві здійснювати поточний контроль за спостереженням і його коригувати.
Крім того, словесне вираження результатів сприймання вголос одним учнем, а про себе – іншими дозволяє кожній дитині усвідомити зміст, порівняти власний результат з результатами однокласників, при потребі придивитись, прислухатись, звернути увагу на окремі деталі. Загальний висновок за такими спостереженнями формулюється учителем (якщо складний) і повторюється учнями або робиться школярами самостійно.
Групові спостереження. Завдання виконуються групами по 2-4 учні. Групи можуть складатися з учнів з однаковим („сильні”, „середні”, „слабкі”) і різним рівнями підготовки. Такі групи не стабільні. Склад їх рухомий і визначається „зоною актуального розвитку” дітей на кожному конкретному етапі навчання. Обов’язковим при створенні групи є врахування інтересів учнів та їх взаємин.
Залежно від навчальної ситуації, дидактичної цілі використання методу спостереження у процесі навчання можливе застосування різних варіантів методики організації групових спостережень.
Наслідки спостережень кожної групи обговорюються фронтально. Діти роблять висновки, показують свої об’єкти спостережень, коментують етапи спостережень, їх послідовність.
Індивідуальні спостереження виконуються кожним учнем самостійно. В основному вони ведуться під час виконання домашньої роботи. В індивідуальних завданнях найповніше враховуються індивідуальні особливості, рівень розвитку і підготовки, пізнавальні інтереси школярів, що досягаються різними шляхами. Наприклад, може бути однакова ціль, але об’єкт спостереження вибирається кожною дитиною самостійно. Або завдання однакове за змістом, а міра допомоги учням різна тощо.
Д) Види спостережень за часом проведення.
У процесі навчання спостереження за часом їх проведення розподіляються на випереджувальні, опорні та розширювальні. Випереджувальні спостереження проводяться ще до засвоєння нових знань. Їхні результати є чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах. Цей вид спостережень застосовується до тих об’єктів, які неможливо сприймати безпосередньо на уроці, або вони вимагають тривалого часу. Наприклад, спостереження за формами земної поверхні (4(3) клас), за станом різних груп рослин у ту чи іншу пору року (3(2) клас), за умовами проростання насіння (3(2) клас). Випереджувальні спостереження ведуться учнями в позаурочний час з учителем чи самостійно. Вони виступають основним методом на вступному уроці-екскурсії до певного розділу.
Опорні спостереження організовуються вчителем у процесі засвоєння нових знань (уявлень, понять, встановлення залежностей, способів діяльності і т.ін.). Фронтальна форма організації діяльності школярів є домінуюча в процесі їх здійснення.
Розширювальні спостереження застосовуються після засвоєння теоретичних знань. Вони потрібні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих елементів змісту. Слід наголосити, що такі спостереження носять дедуктивний характер, тобто спочатку актуалізуються теоретичні положення, а потім здійснюються спостереження з метою засвоєння емпіричних знань, які його пояснюють, деталізують, конкретизують, доводять правильність. Цей вид використовується на підсумкових уроках-екскурсіях, у домашніх роботах і може здійснюватися індивідуально, групами і фронтально.
Е) Види спостережень за рівнем пізнавальної самостійності.
За характером пізнавальної діяльності спостереження бувають репродуктивними і творчими.
Репродуктивні спостереження спрямовані на сприймання та відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин явищ і предметів (форми, кольору, розмірів, відстані знаходження у просторі і т. ін.) та зовнішніх зв’язків.
Творчі спостереження є способом розв’язання проблеми. Наприклад, у 3(2) класі дітям пропонується завдання: „Як протягом дня залежить температура повітря від висоти Сонця над небосхилом?” (Як протягом дня впливає висота Сонця над небосхилом на температуру повітря?)” Таке запитання є для учнів проблемою. Вони не можуть на нього дати відповідь, але у них є знання та уміння для її пошуку. Діти засвоїли елементарне поняття „термометр”, уміння користуватися термометром. Вони мають уявлення про висоту Сонця над небосхилом. Щоб розв’язати цю навчальну проблему, необхідно виконати такі розумові й практичні дії:
Проблемна ситуація створюється шляхом зіставлення фактів, здобутих під час спостереження, з відомими знаннями. У більшості випадків зміст проблеми зводиться до встановлення певних закономірностей, причинно-наслідкових, структурних або функціональних зв’язків на основі результатів спостережень як у природних, так і в лабораторних умовах. У цих проблемах для учнів можуть бути невідомими, з одного боку, результати спостереження, залежності та зв’язки між ними (спосіб проведення спостереження пропонується учителем у готовому вигляді, у формі усної або письмової інструкції), а з іншого – невідомим є спосіб здійснення спостереження, тобто послідовність виконання дій або навіть спосіб і результат. Такі проблеми розв’язуються учнями початкових класів під керівництвом учителя чи самостійно за аналогією. Виконання проблемних завдань організовується різними методами: евристичним і дослідницьким. У зв’язку з цим розрізняють евристичне й дослідницьке спостереження. Подібність їх полягає в тому, що спостереження є методом розв’язання навчальної проблеми. Але в евристичному проблема розв’язується учнями у співпраці з учителем, а в дослідницькому – самостійно, під опосередкованим керівництвом учителя.
Спостереження у процесі навчання може виступати методом і прийомом. Методом воно є тоді, коли в результаті його проведення досягається дидактична ціль, а прийомом – дидактична підціль. Від цього залежать співвідношення спостереження з іншими методами, які можуть входити до нього прийомами або включати його прийомом у свою структуру. Наприклад, у процесі спостережень бесіда буває прийомом актуалізації опорних знань про об’єкт і способи діяльності; прийомом мотивації й стимулювання та ін.; розповідь – прийомом додаткового інформування; дослід – прийомом виявлення певної внутрішньої ознаки або властивості об’єкта і т.ін. І навпаки – спостереження входить прийомом в інші методи, зокрема в дослід, в практичну роботу і в розповідь для сприймання наочних ілюстрацій до неї.
Не всі ознаки предметів і явищ безпосередньо сприймаються. Окремі з них, а саме їх якісні характеристики, виявляються за допомогою приладів, а інші – під час зміни предмета, явища або умов існування. У зв’язку з цим пізнання природних об’єктів, крім спостережень, вимагає проведення дослідів і практичних робіт.
2. Дослід та його види.
А) Суть досліду. Критерії його вибору.
Навчальний дослід – це елементарний навчальний експеримент. Він, як і спостереження, є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних висновків, узагальнень, встановлення закономірностей або підтвердження вже засвоєних.
Якщо у процесі спостереження сприймаються тільки зовнішні ознаки й властивості предметів та явищ, то за допомогою дослідів відбувається більш глибоке пізнання. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо.
Специфіка досліду, вказує А.В.Усова, полягає в тому, що „він дозволяє отримати явище в „чистому вигляді”, а саме: уникнути впливу побічних факторів. Дозволяє досліджувати його в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії і повторювати необхідну кількість разів, вивчати предмет більш ретельно, ділити його на частини, виділяти те, що цікавить. Таким чином досягається глибина дослідження суті явищ і законів природи, підвищується обґрунтованість висновків, які можуть бути зроблені на основі експерименту”.
Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед тим, що діти мають недостатній чуттєвий досвід, а більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на його основі. Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним. Зокрема:
Під час навчання досліди необхідні і в тих випадках, коли процес у природі триває довго, і діти не можуть спостерігати за ним від початку до кінця, або виникає потреба в детальному вивченні чи загостренні уваги дітей на частині такого процесу.
Обов’язковим елементом досліду є створення спеціальних умов для проходження явищ, процесів та добір засобів для цілеспрямованої зміни об’єктів або середовища їх існування. Тому виконання дослідів вимагає певного обладнання (приладів і матеріалів).
Б) Структура досліду.
Спочатку розглянемо дослід як метод пізнання, вид пізнавальної діяльності суб’єкта, яка включає такі структурні компоненти:
Дослід – це складна пізнавальна діяльність. Вона включає розумові, практичні, перцептивні дії, які поєднуються на різних етапах. Щоб глибше зрозуміти суть цієї діяльності та залежність між етапами, зобразимо структуру досліду на схемі.
В) Методика використання досліду
Дослід, як метод навчання, є способом взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів: учитель управляє (організовує, планує, контролює, стимулює, коригує, аналізує й оцінює) діяльністю учнів, спрямовує на вивчення предметів і явищ природи у спеціально створених умовах шляхом зміни об’єктів або умов їх існування (протікання) з використанням відповідних приладів і матеріалів.
Дослід – це складний метод навчання. Адже процесуальний компонент включає три основні види дій: мислительні, практичні, перцептивні.
Слід пам’ятати, що в процесі використання досліду молодші школярі повинні оволодіти не тільки знаннями про предмети і явища природи, їх взаємозв’язки і залежності (власне предметний результат досліду), а й про спосіб його виконання (які практичні дії і в якій послідовності здійснюються), про прилади і матеріали та їх призначення. Отже, об’єктом спостереження, осмислення і запам’ятовування в досліді стають предмети і явища природи та діяльність, спрямована на них. Застосування цих знань, тобто формування відповідних умінь, відбувається під час залучення дітей до виконання дослідів. Такий підхід забезпечує пропедевтичну основу для оволодіння експериментальними уміннями та одним із найважливіших методів пізнання природи – експериментом у середніх і старших класах. Крім того, дослід має велике значення у розвитку і вихованні особистості учня.
Розглянемо загальні підходи до методики використання досліду.
За допомогою цього методу вивчаються окремі логічно завершені частини тем з природознавства, які відповідають критеріям вибору змісту для засвоєння його за допомогою досліду.
Першим етапом є актуалізація знань про об’єкт, з яким проводиться дослід. Об’єкт повинен бути знайомий і доступний для сприймання.
Далі організовується осмислення учнями цілей досліду: з якою метою дослід виконується; що необхідно виявити в об’єкті або з’ясувати про об’єкт. У більшості випадків на уроці проводиться не один, а кілька дослідів, за допомогою яких предмет або явище вивчається різнобічно. Зокрема властивості, склад, умови існування, які характеризуються кількома ознаками чи складовими частинами і т. ін. Виявлення кожної ознаки, частини відбувається в ході конкретного досліду. Наприклад, визначення складу ґрунту передбачає проведення дослідів на виявлення в ньому води, перегною, повітря, глини, піску.
У практичній діяльності досить часто повідомляється тільки загальна ціль всіх дослідів (визначити властивості води; виявити склад ґрунту та ін.), і виконуються вони демонстраційно.
Як показують спостереження, діти не розуміють, що означають терміни „властивість”, „склад” та ін. У кращому разі вони зіставляють їх з ходом конкретного досліду. Загальний висновок вони швидше запам’ятовують, ніж усвідомлюють. Такі знання не можуть бути перенесені в нову ситуацію, тому вчитель повинен у доступній формі пояснити, що означає, приміром, термін „властивість”. (Це ознака. Властивості, тобто різні ознаки, мають всі предмети і явища природи). Обов’язковою є конкретизація таких термінів, яка дає можливість сформулювати конкретні завдання. Так, у темі „Повітря навколо нас” (3(2) клас) учитель повідомляє, що вивчатимуться властивості повітря, тобто його ознаки. (Що означає визначити властивості?) Властивості повітря – це його колір, пружність, рух. (Які властивості має повітря?) Отже, завданням уроку є визначення властивостей повітря: кольору (чи має повітря колір), пружності (чи є повітря пружним) і руху (чи може повітря рухатися). Також необхідно, щоб діти усвідомили, що кожна властивість визначається за допомогою досліду. Якщо визначаються три властивості, то необхідно виконати три досліди. (За допомогою чого вивчаються властивості предметів і явищ природи? .. Скільки дослідів потрібно провести? Чому?).
Етапи виконання досліду мають складну структуру. Закономірності методики їх реалізації визначаються насамперед характером взаємодії учителя і учнів. Дослід виконується школярами під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя. Під безпосереднім керівництвом відбувається виявлення нових властивостей об’єкта, засвоєння нових способів дій. Самостійне виконання (під опосередкованим керівництвом) можливе тоді, коли діти володіють діями, операціями, що складають діяльність виконання досліду. У таких випадках вони працюють за інструкцією або за аналогією.
Покажемо зміст взаємозв’язаної діяльності учителя та учнів під час виконання досліду.
Діяльність учителя Діяльність учнів
1. Повідомлення знань в усній або 1. Сприймання і усвідомлення
письмовій формі (інструкція усна, знань про способи практичних
на картці або у підручнику) дій і послідовність їх застосуван-
про способи практичних дій і ня в досліді. (Діти слухають або
послідовність їх виконання в читають).
досліді. 2. Сприймання зразка.
2. Показ зразка виконання прак-
тичних дій в необхідній послідовності.
3. Спонукання до активного 3. Виконання практичних дій
сприймання й виконання прак- (осмислення знань, запам’ято-
тичних дій. вування і застосування). Ово-
Здійснюється у вигляді наста- лодіння уміннями, зосереджен-
нови на уважність до конкретної ня уваги.
дії та організацію на успіх са-
мостійного виконання.
4. Контроль і коригування у про- 4. Здійснення самоконтролю і
цесі застосування знань про спо- самокоригування.
соби виконання досліду і засвоєн-
ня відповідних умінь.
Зазначена діяльність учителя і учнів відбувається по-різному і залежить від кількості дій, їх складності, досвіду школярів. Можливе як цілісне повідомлення знань і показ зразка, а відповідно – сприймання і виконання, так і поелементне. У першому випадку учитель повідомляє усно або зачитує з інструкції послідовність виконання досліду, показує зразок, а потім дослід виконують учні. Запам’ятовуються й осмислюються сприйняті знання про способи виконання дій під час коментування вголос практичної діяльності одним учнем і про себе іншими. Контроль за діяльністю всього класу здійснюється учителем під час спостережень за практичними діями школярів. Коригуються неправильні дії насамперед шляхом актуалізації необхідних знань ( як треба взяти ...; як треба тримати, наливати ... і т. ін.) і повторного показу.
Поелементний спосіб полягає у тому, що повідомлення знань і показ зразка відбуваються стосовно кожної дії. Цілісне осмислення і запам’ятовування досліду відбувається після його виконання. (Розкажіть, за допомогою якого досліду можна визначити ... Яку властивість визначили за допомогою цього досліду? Назвіть визначену властивість і т. ін.).
Під час виконання дослідів використовується елементарне лабораторне обладнання. Діти повинні оволодіти узагальненими знаннями про нього, тобто повинні розпізнавати й називати лабораторний посуд, деякі прості прилади, знати їхнє призначення та вміти ними користуватися.
Показати обладнання, розказати про його призначення учитель може в позаурочний час, тобто перед виконанням досліду (якщо дослід складний) або під час його проведення. Для закріплення таких знань учням пропонуються завдання: „Яке обладнання потрібне для виконання досліду...? Назвіть лабораторний посуд. Для чого він призначений? Виберіть обладнання, необхідне для проведення досліду ... і т. ін.”.
2. Організація спостереження 2. Спостереження за результатами
учнів за результатами практич- практичної діяльності з об’єктом.
ної діяльності з об’єктом, усві- Усвідомлення результатів спосте-
домлення результатів. режень через словесне їх вираження.
Щоб спрямувати чуттєве сприймання учнів, необхідно чітко вказати його напрямок („Подивіться на дно склянки ...; простежте, що з’явиться над чашкою і т. ін.” Крім того, щоб отримати необхідний результат, слід обмежити область сприймання („Подивіться на дно склянки, якого кольору осад там утворився...; подивіться у склянку з водою, у якій її частині міститься шматочок торфу і т. ін.”).
Результати спостереження учні висловлюють словесно. Якщо у дітей недостатній запас термінів, учитель допомагає їм висловитися про сприйняте або робить висновок сам, а діти його повторюють. („Подивіться на скляну пластинку. Що трапилося з краплею води...? Крапля води розтеклася по пластинці”).
3. Організація осмислення влас- 3.Аналіз, порівняння, узагальнення
не предметних результатів досліду фактів, добутих у ході спостережень;
через узагальнення фактів, отри- встановлення взаємозв’язків і залеж-
маних у ході спостережень; вста- ностей; формулювання висновків.
новлення взаємозв’язків, залеж- Фіксація результатів: усно, письмово,
ностей; формулювання висновків графічно.
та фіксація результатів.
Наслідки спостережень за результатами практичних дій у досліді можуть безпосередньо відповідати його цілі. (Ціль досліду: визначити властивості залізної руди – її твердість. Результат: залізна руда дуже тверда). Часто для досягнення цілі досліду насамперед необхідно проаналізувати результати спостережень, осмислити їх, при потребі встановити взаємозв’язки між фактами і тільки тоді зробити висновок. (Ціль досліду – визначити, які властивості має вода при нагріванні. Практичні дії під час досліду: налити повну пробірку забарвленої води, закрити її корком із скляною трубкою, позначити рівень води в трубці смужкою паперу, нагріти пробірку з водою. Спостереження під час досліду: за рівнем води в пробірці до і після нагрівання. Встановлення зв’язку між об’ємом води і її нагріванням. Висновок: під час нагрівання вода розширюється).
Результати дослідів можуть записуватися в таблицю („Властивості корисних копалин”; „Властивості снігу і льоду”), в зошит з природознавства; зображатися графічно (діаграма „Склад грунту”); замальовуватися схематично і т. ін. Вибір способу фіксації залежить від рівня підготовки дітей, відведеного часу на уроці. За складеними таблицями, схемами учні систематизують засвоєний зміст, узагальнюють, виконують завдання на порівняння.
Слід пам’ятати: якщо дослід небезпечний (пов’язаний з вогнем), то його виконує тільки вчитель демонстраційно. Інші вимоги до нього не змінюються.
Для закріплення результатів будь-якого досліду використовують такі запитання:
Г) Види дослідів за рівнем пізнавальної самостійності учнів
Досліди за рівнем пізнавальної самостійності учнів поділяються на репродуктивні і творчі. Репродуктивними називаються досліди, спосіб виконання і результати яких відомі учням. Вони виконуються за зразком під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя (самостійно) з використанням усних і письмових інструкцій.
Творчим називається дослід, який виступає способом розв’язання навчальної проблеми. Суть її полягає у тому, що для школярів будуть невідомими:
а) власне предметний результат досліду – конкретні ознаки, властивості, умови існування предмета або явища, а хід виконання пропонується у готовому вигляді (усно або письмово). (Наприклад: „Яку масу має кам’яне вугілля порівняно з водою? Щоб визначити цю властивість кам’яного вугілля, виконайте дослід (повна інструкція”);
б) спосіб виконання досліду, тобто практичні дії, які необхідно виконати, їх послідовність, аби довести, що об’єкт має ту чи іншу конкретно названу властивість, ознаку, складову частину, умову існування та ін. (Наприклад: „Який дослід необхідно виконати, аби довести, що кам’яне вугілля важче за воду?”);
в) результат і спосіб виконання досліду. Наприклад, кам’яне вугілля – тверда, горюча корисна копалина. Яка маса кам’яного вугілля порівняно з водою? За допомогою якого досліду можна визначити цю властивість?
Розв’язання зазначених проблем відбувається з різним рівнем пізнавальної самостійності учнів: а) проблема розв’язується учнями у співпраці з учителем. Цей дослід має частково пошуковий характер (евристичний); б) проблема розв’язується учнями самостійно. Такий дослід називається дослідницьким. У більшості випадків він виконується за аналогією.
Д) Види дослідів за тривалістю виконання
У природознавстві використовуються короткочасні і довготривалі досліди.
Короткочасними є досліди, які виконуються в межах одного етапу уроку: засвоєння нових знань, умінь і навичок; їх застосування; перевірка.
Результати довготривалих дослідів отримують через 1-2 тижні або навіть через 1-2 місяці. Довготривалі досліди, як правило, носять випереджувальний характер і необхідні для засвоєння учнями фактичного матеріалу, який є основою теоретичних узагальнень. Ці досліди застосовуються також з метою конкретизації теоретичних положень, пояснення і доведення їх правильності. Вони мають свої особливості в методиці організації і проведенні. Зокрема довготривалі досліди закладаються учителем разом з учнями у позаурочний час. За ними діти систематично спостерігають на перервах, після уроків і записують наслідки своїх спостережень у зошити з природознавства. Записи дозволяють учителеві здійснювати опосередкований контроль і коригувати діяльність школярів. Так, наприклад, для формування поняття про умови життя рослин у 3(2) класі проводиться дослід, який закладається за 2 тижні до вивчення відповідної теми. Після уроків учні залишаються в класі. Учитель пропонує уявити, що сталося б на Землі, якби зникли всі рослини. У довільній формі, на основі власного життєвого досвіду діти висловлюють свої міркування. Учитель веде далі: „А чи може статися подібне? Що потрібно рослинам для їх росту? Які умови їм необхідні? Щоб дати відповідь, треба провести досліди. Пам’ятайте, найправильніша відповідь буде у того, хто уважно спостерігатиме й записуватиме свої спостереження”.
Клас ділиться на шість груп. Кожній групі пропонується картка з умовами досліду і планом спостережень (однаковий для всіх). Діти читають, обговорюють, а потім кожна група разом з учителем перед усім класом закладає дослід, коментуючи мету і свої дії. Учитель керує цією роботою шляхом бесіди й показує зразок виконання окремих практичних дій.
Зміст карток може бути таким:
Картка 1
Дослід 1. Проросле насіння квасолі висіяти у промитий прожарений пісок (він не містить поживних речовин). Рослини поливати. Поставити в тепло, на світло.
Спостерігати кожний день. Записуйте свої спостереження у таблицю:
Насіння висіяли:...
|
1. Насіння проросло, |
через дні |
|
2. На рослині з’явилося 2 листки, |
через дні |
|
3. На рослині з’явилося 4 листки, |
через дні |
|
4. Висота рослини через 10 днів, |
см |
|
5. Колір листя на рослині через 5 днів, |
темно-зелений, світло-зелений, жовтий (підкреслити) |
|
6. Колір листя на рослині через 10 днів, |
темно-зелений, світло-зелений, жовтий (підкреслити) |
|
7. Кількість листя на рослині через 10 днів, |
Форма запису наслідків досліду аналогічна в кожній картці.
Дослід 2. Проросле насіння квасолі висіяти в грунт (у ньому є поживні речовини). Рослини поливати. Поставити в тепло. Закрити чорним папером, щоб не потрапляло світло.
Дослід 3. Проросле насіння квасолі висіяти в грунт (у ньому є поживні речовини). Поставити в тепло, на світло. Не поливати.
Дослід 4. Проросле насіння квасолі висіяти в грунт (у ньому є поживні речовини). Поставити в тепло, на світло. Накрити скляною банкою, щоб до рослини не потрапляло повітря.
Дослід 5. Проросле насіння квасолі висіяти в грунт (у ньому є поживні речовини). Рослини поливати. Поставити на світло. Поставити на холод.
Дослід 6. Проросле насіння квасолі висіяти в грунт (у ньому є поживні речовини). Рослини поливати. Поставити на світло, в тепло.
Картки з записаними умовами і результатами спостережень дозволяють дітям усвідомити умови, в яких перебуває рослина, порівняти їх з рослинами в інших дослідах. Адже учні проявляють інтерес до результатів дослідів своїх однокласників.
На уроці за темою „Умови життя рослин” (3(2) клас) результати дослідів повинні усвідомлюватися учнями так, щоб вони зрозуміли взаємозв’язки між факторами неживої природи і станом рослин, зробили висновок, що для росту рослин необхідні поживні речовини, світло, вода, повітря, тепло, а відсутність хоча б однієї з умов порушує їх розвиток. Робота починається з розгляду дослідних рослин та їх усного опису. Учні першої групи розповідають за планом: висота рослини, колір і розміри листя, кількість його на рослині. Далі ставиться запитання: „Чому рослина має такий вигляд? У яких умовах вона виросла?” Діти вчаться аналізувати результати досліду під керівництвом учителя, відповідаючи на запитання або продовжуючи думку (вирази записані на дошці):
Робимо висновок: щоб рослина добре росла і розвивалась, потрібні не тільки ..., а й ... .
За таким же планом, але з більшим рівнем самостійності учні міркують, з’ясовуючи значення світла, води, повітря, тепла.
Щоб діти переконалися у правильності зроблених висновків, учитель демонструє дослід № 6 і дає завдання: „Порівняйте рослину з рослинами інших дослідів. Чим ця рослина відрізняється від інших? Чим можна пояснити, що вона зелена, найвища від усіх, має більші за розміром листки?” Діти самостійно аналізують умови досліду, порівнюють із описом рослини і доводять, що тільки тоді, коли є всі умови: світло, повітря, вода, поживні речовини – рослини добре ростуть і розвиваються.
Більш довготривалими є досліди з рослинами на дослідницьких ділянках. В початкових класах ці досліди мають не тільки пізнавальне і розливальне значення, а й сприяють оволодінню практичними уміннями доглядати за рослинами. У структурі досліду всі практичні дії виконуються молодшими школярами з великим інтересом і задоволенням. Це пояснюється тим, що ціллю є не практична робота на ділянці, а виявлення певної залежності, змін у рослинах, які мають практичне значення (з них виготовляють продукти або їх вживають в їжу). У цих ситуаціях виконання практичних дій, уміння користуватися сільськогосподарським реманентом (граблями, лопатою, сапою та ін.), обробляти грунт є умовою отримання власне предметного результату.
Результативність виконання довготривалого досліду значною мірою залежить від того, як учитель організує осмислення його цілей і завдань, забезпечить систематичність спостережень, зуміє допомогти учням оволодіти практичними діями всіх видів діяльності. Наприклад, у 4 класі передбачено дослід на виявлення впливу густоти висаджування розсади на урожай помідорів. Спочатку, відповідаючи на запитання учителя, діти згадують умови життя рослин і роблять конкретний висновок, що для росту й розвитку помідорів необхідно: світло, тепло, поживні речовини, вода. Діти знайомляться з особливостями цієї овочевої культури: походженням, використанням, агротехнікою вирощування (термінами висаджування у відкритий грунт, доглядом за розсадою і т. ін.). Потім формулюється мета: виявити вплив густоти висаджування на урожай помідорів. (запис на дошці).
Далі учитель пояснює, що вираз „густота висаджування” означає відстань між висадженими рослинами. (Запис на дошці). Він пропонує прочитати два записи й відповісти на запитання:
Учням дається додаткова інформація, що для досліду потрібні дві невеликі ділянки. На одній рослини висаджуватимуться на відстані 50 см, а на іншій – 70 см між рядками. Між окремими рослинами на першій ділянці відстань – 10 см, а на другій – 20 см. )запис на дошці і виконання схематичного малюнка висаджування рослин – схеми досліду). Після цього відбувається бесіда, яка спрямована на осмислення суті досліду: „На якій ділянці кожна рослина буде мати більше світла? (На другій). Поясніть чому. Користуйтеся схемою і малюнками досліду. Зверніть увагу на відстань між рослинами на обох ділянках. (На другій ділянці рослини будуть висаджені рідше). Скільки світла потрапить на кожну рослину? (Рослини не затінятимуть одна одну. На кожну з них попаде багато світла). Як будуть висаджені рослини на першій ділянці? (густо). Скільки світла потрапить на кожну рослину? (Рослини будуть затіняти одна одну, і їм попаде менше світла). Які умови, крім світла, ще необхідні для рослин? (Поживні речовини, вода, тепло, повітря). Ці умови на обох ділянках повинні бути однаковими. Поміркуйте, як це зробити? Що необхідно зробити, щоб була однаковою кількість вологи? (Треба рівномірно поливати). А поживних речовин? Пригадайте, що служить для рослин поживними речовинами? (мінеральні добрива). Отже, рослини потрібно однаково підживлювати. Що необхідно робити, щоб корені мали достатньо повітря? Пригадайте догляд за кімнатними рослинами. (Рихлити грунт). За допомогою яких знарядь праці це можна зробити на ділянці? Зробіть висновок, які роботи треба виконати на ділянці влітку, щоб провести дослід. (Поливати, підживлювати, полоти міжряддя)”.
Учитель пропонує таблицю, в яку учні записуватимуть наслідки спостережень, щоб потім зробити висновок про вплив густоти рослин помідорів на урожай.
|
1 ділянка |
2 ділянка |
|
|
1. Висота і товщина рослин через 2 тижні після висаджування розсади (товстіша – тонша, вища – нижча). |
||
|
2. З’явились квітки (раніше, пізніше). |
||
|
3. Дозріли плоди (раніше, пізніше). |
||
|
4. Величина плодів (великі, середні, малі). |
||
|
5. Кількість плодів (багато, мало). |
Після роботи в класі діти за зразком учителя (поелементний показ діяльності) висаджують і поливають розсаду, вчаться користуватися сапою, прополювати міжряддя.
Дослід може бути прийомом у структурі інших методів. З його допомогою розв’язується конкретна дидактична під задача. Як прийом, дослід здебільшого використовується демонстраційно і є джерелом фактичного матеріалу для узагальнення і конкретизації елементів знань або спонукає до актуалізації засвоєного змісту.
Специфіка досліду вимагає, щоб під час моделювання процесу навчання учитель попередньо сам виконував кожний дослід, що сприяє ефективнішій методиці його використання в конкретній ситуації.
3. Практичні роботи та їх види
Термін – практична робота – часто застосовується в дидактичній і методичній літературі. Ним позначається один із практичних методів навчання, однак не існує чіткого визначення його дидактичної суті.
Наприклад, автори посібника „Методика преподавания природоведения” В.М.Пакулова і В.І.Кузнецова вказують на різноманітність практичних робіт з природознавства. Спільною рисою для них є безпосередня участь школярів у виконанні певної роботи (моторна діяльність) з одночасним її осмисленням. На основі цього формуються знання і практичні уміння.
В іншому посібнику з методики викладання природознавства (автори Л.К. Нарочна, Г.В. Ковальчук, К.Д. Гончарові) про практичну роботу як метод учіння зазначено, що у початковій школі практичні роботи проводять на шкільному подвір’ї, географічному майданчику, навчально-дослідній ділянці. Їх значення полягає у засвоєнні учнями програмного матеріалу, виробленні умінь і навичок у процесі виконання практичних робіт, підготовці учнів до праці.
Деякі автори не виділяють практичні роботи в самостійний метод учіння, а описують тільки лабораторні досліди. На обов’язкове розмежування цих двох понять неодноразово вказував В.О.Онищук. Практичні роботи, за словами вченого, відрізняються від лабораторних тим, що під час їх проведення учні не змінюють хід явищ, які вивчаються, а тільки фіксують факти спостережень у процесі практичних дій. Кожна практична робота має свою дидактичну ціль і задачі, структуру й методику (технологію).
Ми будемо дотримуватися аналогічної точки зору. Отже, практична робота – це навчально-пізнавальна діяльність, у процесі якої учні виконують практичні дії з об’єктами в матеріальній або матеріалізованій формі. При цьому предмети і явища або умови їх існування в природі не змінюються.
У ході виконання практичних робіт учні оволодівають практичними уміннями. Отже, їх основною метою є формування практичних умінь і навичок. Крім того, в наслідок виконання дій з об’єктами в одних випадках здобуваються факти, які є основою формування нових уявлень, понять і встановлення зв’язків, а в інших – засвоєні знання виступають засобом здійснення практичної діяльності, тобто знання засвоюються на новому рівні – рівні застосування за зразком і в новій ситуації.
Практична робота, як метод навчання, є способом цілеспрямованої організації практичної навчально-пізнавальної діяльності учнів та керування нею учителем.
Засобом організації практичної роботи є практичне завдання. Ефективність його виконання учнями залежить: а) від чіткого визначення конкретних цілей практичної діяльності; б) відбору необхідних матеріальних об’єктів або їх матеріалізованих форм, приладів чи їх моделей; в) розробки прийомів виконання завдання.
Види практичних робіт визначаються за різними ознаками. Так, оволодіння кожним передбаченим програмою практичним умінням відповідає загальним закономірностям формування. На цій основі будується система практичних знань. Вона включає:
Перші дві групи завдань носять репродуктивний характер. За їхньою допомогою відпрацьовується практичне уміння для досягнення визначених параметрів за основними властивостями: мірою розгорну тості, узагальнення й самостійності. У змісті таких завдань указуються: мета, об’єкт (об’єкти) практичної діяльності, послідовність виконання дій або посилання на алгоритм, інструкцію, пам’ятку необхідного способу діяльності. Керівництво учитель здійснює через: а) спонукання дітей до обов’язкового поелементного коментування процесу виконання практичної діяльності; б) актуалізації опорних знань і способів діяльності, необхідних для виконання завдання; в) пояснення результатів виконання практичного завдання на основі опорних знань і застосованого способу діяльності.
Третя група завдань – це творчі завдання, оскільки вони містять у собі проблеми. Зміст їх полягає у необхідності конструювання нового способу діяльності на основі засвоєних знань, умінь і навичок.
Виконання проблемних практичних завдань може бути організоване двома методами:
а) евристичним. Діти під керівництвом учителя осмислюють зміст проблемної ситуації і проблеми, у співпраці з ним будують передбачення, а шляхом самостійного виконання сконструйованого способу практичної діяльності доводять його правильність;
б) дослідницьким, тобто проблема розв’язується самостійно під опосередкованим керівництвом учителя. Практичні проблеми для самостійного виконання молодшими школярами будуються за аналогією.
За часом виконання практичні роботи бувають різні, але більшість із них займає порівняно незначну частину уроку. Триваліші серед них ті, що виконуються на навчально-дослідній ділянці, географічному майданчику, на природі.
Практичні завдання виконуються на різних етапах уроку, а отже, мають різні дидактичні цілі. Так, на етапі засвоєння вони використовуються для актуалізації опорних знань та умінь, постановки проблеми, як джерело нових знань; на етапі застосування засвоєних знань і умінь – для їх закріплення; на відповідних етапах – для систематизації, узагальнення, а також перевірки засвоєних знань та умінь.
Практичні роботи виконуються не тільки в класі, на уроці, а й у позаурочний час, зокрема під час виконання домашніх завдань.
За способом організації діяльності школярів репродуктивні практичні завдання виконуються фронтально, групами й індивідуально. У процесі фронтальної практичної роботи учні одночасно виконують однакове за змістом завдання, що є доцільним на перших етапах формування практичних умінь, тобто під час засвоєння зразка способу дії та поелементного коментування ходу виконання практичної діяльності. Групові завдання за змістом й операційним складом можуть бути як однакові, так і різні для певних груп учнів.