Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 14
ОГЛЯД
судової практики щодо порядку звільнення співробітників
підпорядкованих підрозділів Головного управління
(для співробітників управління по роботі з персоналом)
За час існування юридичної служби Головного управління МНС України в Донецькій області, а саме з 2005 року по теперішній час, різними судовими інстанціями Донецької області було розглянуто 10 позовів співробітників підпорядкованих підрозділів Головного управління, з яких задоволене на їх користь 6 позовних заяв. Одинадцята справа за позовом Тимченко Л.Л. розглядається Петровським районним судом міста Донецька. Справа за позовом Луговського С.Б. повернута на новий розгляд.
Дана статистика говорить про те, що переважна більшість задоволених позовів – це недоліки в роботі структурних підрозділів всіх напрямків діяльності Головного управління.
Зупинимось на деяких прикладах судової практики.
РАГУЛІНА Світлана Миколаївна
1. Позивачка помилково вважає, що її звільнили незаконно, тому Відповідач на її думку повинен виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту індексації та коефіцієнту інфляції за минули роки (який передбачається у випадках затримки або несвоєчасної виплати заробітної плати) у відповідності з діючим законодавством України.
Звільнення Позивачки з роботи передбачало її працевлаштування в тому ж самому підрозділі, управління, але не за посадою атестованого співробітника. На час звільнення за скороченням вільних (вакантних) посад у даному підрозділі не було. Перекваліфікація зазначеного співробітника, в зв’язку з її знаходженням у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років не передбачається. Дії Відповідача в частині її звільнення являються законними також з тих підстав, що Відповідач здійснив всі необхідні заходи для працевлаштування Позивачки на тому ж підприємстві, установі, організації, а не по всій Донецькій області, як того вона бажає по теперішній час, як це визначено в ст. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9.
Окрім того, емоційне ставлення Позивачки до дій посадових осіб Відповідача ґрунтується лише на образливих почуттях. При звільненні за скороченням, Позивачка не зверталась з письмовим рапортом щодо вирішення її подальшої служби на атестованій посаді до Відповідача, разом з тим, її працевлаштування, яке їй було запропоновано не заперечувало той факт, що протягом поточного року Позивачка, враховуючи свій освітньо-професійний фах, могла знайти собі (можливо й за допомогою Відповідача) відповідну професію по Донецькій області та відновитись в тому ж званні без розриву строку безперервної служби. Негативне ставлення до Відповідача з самого початку етапу звільнення видно також з тих причин, що замість вирішення своєї проблеми через безпосереднє керівництво Головного управління МНС України в Донецькій області щодо проходження подальшої служби, Позивачка звертається із скаргою до прокуратури Волноваського району Донецької області. В ході проведеної прокурорської перевірки порушень вимог чинного законодавства України з питань звільнення Позивача з боку посадовців Відповідача виявлено не було.
2. Компенсаційні виплати по речовому та продовольчому забезпеченню Позивачки відносяться до одноразових виплат та не відноситься до грошового забезпечення (заробітної плати), тому в задоволенні цих позовних вимог треба відмовити. Позивачка знаходиться на даних видах забезпечення безпосередньо у підрозділі, де вона проходила службу, тому, зазначена категорія позовних вимог повинна проводитись за окремим провадженням та позов надаватись за місцем знаходження позивача на підставі ст. 109 ЦПК України.
Моральна шкода
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
По даному позову позивачка, зокрема, не надала повних доказів та не з’ясувала, чим підтверджується факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні, а також не надав переконливих доказів, які б стверджували понесення матеріальних витрат (транспортних розходів) безпосередньо у зв’язку з вирішенням питань працевлаштування (поновлення на роботі).
Одночасно відповідач вважає, що при реорганізації та організаційно-штатних змін, звільнення по скороченню штатів - за відсутності можливості подальшого використовування на службі може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату співробітників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. (Постанова Пленуму Верховного Суду України N 18 від 26.10.95 про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів")
На думку відповідача, не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов’язок по працевлаштуванню, якщо співробітнику не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин. Документи які підтверджують відмову позивачки від запропонованої відповідачем роботи маються у матеріалах справи та раніш надані пояснення в судовому засіданні представниками відповідача.
У задоволення позову позивачки відмовлено.
СЕРЕДЕНКО Руслан Володимирович
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецьку від 5 квітня 2006 року задоволений позов Середенка Р.В. до Головного управління МНС України в Донецькій області про відновлення на роботі.
З даною постановою суду не згодні, оскільки вважаємо її безпідставною та необґрунтованою із наступних причин:
1. Судом порушені норми Цивільно-процесуального Кодексу України:
1.1.Згідно п.1 ст. 15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів, що виникають з трудових відносин, суди розглядають в порядку цивільного судочинства.
Проте, не дивлячись на те, що суд вів процес в рамках цивільного судочинства, постанову суд ухвалив, керуючись ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, на що у суду не було ніяких підстав, оскільки, суддя під час розгляду справи не встановив, що справа не підсудна даному суду (як свідчить ст. 115 ЦПК України) і не ухвалив ухвалу про передачу справи на розгляд в інший суд, як визначено ст. 116 ЦПК України.
1.2. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доведенню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і по яких у сторін і інших осіб, що беруть участь у справі, виникає суперечка. Доведення не може грунтуватися на припущеннях.
Проте, в ході судового розгляду позивач не привів жодного доказу, ні допустимого, ні належного, своїх вимог. Більш того, позивач не зміг довести до суду обставини подачі рапорту на звільнення і рапорту про відмову в проходженні медичного огляду. Позивач затверджував в суді, що ніщо не пам'ятає і нічого пояснити із цього приводу не може, про що є запис у протоколі судового засідання від 05.04.06. Також, в ухвалі суд вказав, що позивач посилається тільки на свої пояснення. Таким чином, суд не виконав вимоги ст. 57 ЦПК України, оскільки ні відомості про факти окремо від способів доказування, ні способи доказування окремо від відомостей про факти не можуть бути доказами, отже, суд не розглянув справу всесторонньо і об'єктивно.
1.3. В постанові суд встановив, що згідно пояснень позивача рапорт про звільнення був написаний 03.12.05 на вимогу начальника Добропольського РВ ГУ МНС України в Донецькій області. Проте, при розгляді судом даного питання в судовому засіданні, представником відповідача Головного управління МНС України в Донецькій області було заявлено клопотання про виклик свідків в судове засідання для дачі пояснень із цього приводу. Суд дане клопотання відхилив, пославшися на той факт, що пояснень позивача цілком достатньо для доведення факту тиску з боку керівництва Добропольського РВ. Ніяких фактичних доказів про тиск з боку керівництва позивач не привів.
Вважаємо, що дані діяння привели до порушення процесуальних прав відповідачів, передбачених ст. 27 ЦПК України, в частині надання своїх доводів і заперечень з даного питання. У зв'язку з цим, прикладаємо до апеляційної скарги клопотання про виклик свідків в судове засідання.
2.Судом порушені норми матеріального права:
2.1. Згідно ст.43 Конституції України, Трудового законодавства України, Загальної декларації прав людини, ратифікованою Україною, кожна людина має право на працю. Одночасно даним правом йому надається можливість розірвання договору з працедавцем, у встановленому законом порядку, на підставі його письмової заяви. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про пожежну безпеку» порядок і умови проходження служби в підрозділах державної пожежної охорони регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. В нашому випадку заявник був звільнений із служби по п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС на підставі його письмової заяви.
В ході судового розгляду були встановлені наступні факти:
2.2. Згідно Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу ОВС, звільнення за власним бажанням проводиться за наявності поважних причин, перешкоджаючих виконанню службових обов'язків. Нормативно-правовими актами України не встановлений перелік поважних причин перешкоджаючих виконанню особами рядового і начальницького складу своїх службових обов'язків. Тому, при встановленні поважних причин перешкоджаючих особам рядового і начальницького складу виконувати свої службові обов'язки, начальник ГУ МНС України в Донецькій області бере до уваги поважні причини встановлені законодавством для інших категорій працівників.
Так, трудовим законодавством (ст. 38 КЗпП України) серед поважних причин для звільнення є переїзд на нове місце проживання.
Законодавець не встановив вичерпний перелік поважних причин, проте в нашому конкретному випадку позивач, в своєму рапорті на звільнення, вказав переїзд на нове місце проживання, тобто поважну причину, передбачену чинним законодавством. Слід також врахувати, що адміністрація не в праві, згідно чинному законодавству, вимагати від працівника підтвердження поважної причини і не перевіряє її правдивість після звільнення. Більш того, доказом причини звільнення служать додані до позовної заяви копії проїзного документу №861996 серії ГЮ від 07.01.2006 про проїзд з пункту «Шевченко» в пункт «Красноармійськ» і довідки Черкаської амбулаторії сімейної медицини № 11 від 06.01.06.
Таким чином, відповідач ні в якої мірі не порушив норми п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114.
2.3. Крім того, в постанові суд вказав, що у позивача взагалі був відсутній намір звільнятися із служби у зв'язку з переїздом на нове місцепроживання, оскільки заявник звертався до начальника Головного управління МНС України в Донецькій області з питання відновлення на роботі, що підтверджується відміткою в журналі особистого прийому громадян. Проте, суд не досліджував в ході судового розгляду той факт, що позивач звернувся з вказаним проханням до начальника Головного управління 19.01.06, тобто після приїзду з Черкаської області, про що свідчить копія проїзного документу № 861996 серії ГЮ від 07.01.06, прикладена до позовної заяви. Крім цього, позивачу були запропоновані наступні посади: начальник ППЧ-121 м.Родинське, а також працевлаштування до ППЧ-123 м. Беліцьке та до шахти „Добропільської”. Однак, від даної пропозиції позивач відмовився, що свідчить про те, що у позивача був відсутній намір щодо працевлаштування. Даний факт підтверджується копіями витягу з журналу особистого прийому громадян начальником ГУ МНС України в Донецькій області та рапорту начальника Добропільського РВ ГУ МНС України в Донецькій області.
2.4. Також, прошу звернути увагу суду, що в судовому засіданні взагалі не встановлювали факту залучення заявника до адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності відносно здійснення ДТП. Оскільки, беручи до уваги позов заявника, де він сам вказує про те, що відбулася ДТП 02.12.05, враховуючи, що на момент здійснення ДТП позивач знаходився в нетверезому стані, що підтверджується довідкою Добропольської центральної районної лікарні №371, а також п.2 Дисциплінарного Статуту ОВС, п.19,20 розділу 17 Правових позицій про розгляд судами деяких категорій цивільних справ, в даному випадку повинно проводиться службове розслідування.
Проте, службове розслідування відносно позивача не проводилося і його не звільняли в зв'язку з ДТП, яка відбулася 02.12.05, тільки тому що за день до здійснення позивачем провини наказом від 01.12.05 № 93 він вже був звільнений за власним бажанням.
Позов Середенка задоволений та він був поновлений на займаній посаді. Апеляційна та касаційні скарги Головного управління залишені без задоволення.
ШПОТА Олексій Олексійович
Постановою Димитрівського міського суду Донецької області від 18.09.07 задоволені частково позовні вимоги Шпоти О.О. до Красноармійського міського управління ГУ МНС України в Донецькій області та Головного управління МНС України в Донецькій області про поновлення на службі та відшкодування моральної шкоди.
Вважаємо зазначену Постанову суду першої інстанції необґрунтованою та незаконною з огляду на наступне.
При вирішенні спору Димитрівський міський суд Донецької області порушив норми процесуального права, а саме:
Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАСУ) судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.76 судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Тому суди неухильно повинні додержувати вимоги про законність і обґрунтованість рішення в справі.
В порушення вказаного суд першої інстанції при прийнятті Постанови допустив помилки, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті. Наприклад, на листі 6 Постанови зазначено, що позивач був ознайомлений з наказом Головного управління МНС України в Донецькій області № 724 від 17.08.06 про оголошення Шпоті О.О. суворої догани 22.02.06 (а.с. 175-176) Але, даний факт спростовується самим наказом № 724 від 17.08.06, згідно якого позивач був з ним ознайомлений 22.08.06. Також, на листі 7 Постанови зазначено, що Шпота О.О. знаходився на лікуванні у денному стаціонарі ДЦМЛ з 26.03.07, але згідно довідці ДЦМЛ від 05.03.07 позивач знаходився на лікуванні з 26.02.07 (а.с. 159). Крім цього, Постанова суду першої інстанції має багато орфографічних помилок (листі 6,7,9,10). Отже, це ускладнює читання, розуміння й сприйняття Постанови суду першої інстанції як акту правосуддя.
Більш того, у Постанові суду першої інстанції мотивувальна частина суперечить описовій частині. Так, наприклад, згідно пояснень свідка Шкіндера І.С., лікаря ДЦМЛ, позивач приходив до нього на прийом 24.02.07 приблизно у 11.30 годин з болями у шейному відділі хребта. Він порекомендував йому приймання протизапальних препаратів, на функцію ходьби захворювання Шпоти О.О. не впливало. Лікарняний Шкіндер І.С. не виписав позивачу тому, що симптоматика, яку він виявив при огляді Шпоти О.О., не відповідала рівню тяжкості стану, при якому видається листок непрацездатності. На прийомі у лікаря позивач знаходився приблизно 15 хвилин.(лист 5 Постанови). Тобто, після відвідування лікарні позивач повинен був приступити до виконання службових обов’язків, але він на роботу не з’явився, про своє місцезнаходження 24.02.07 керівництву письмово не доповів.
Разом з цим, на листі 11 Постанови суд першої інстанції зазначив наступне: «Також в наказі ГУ МНС України в Донецькій області від 16.03.2007 № 177 «Про порушення дисципліни та покарання винних» вказано, що 24.02.2007р. Шпота О.О. був безпідставно відсутній на службі. У своїх поясненнях Шпота О.О. повідомив, що 24.02.2207р. він був на прийомі в Димитровській ЦМЛ, але ці відомості не знайшли свого підтвердження. Це ствердження спростовується поясненнями свідка Соболь Т.В., яка пояснила, що у прийомному відділені Димитровської ЦМЛ свої журнали обліку звернень хворих, а у поліклініці – свої, тому вона не може пояснити, чи звертався Шпота О.О. за меддопомогою у поліклініку. 24.02.2007р. поліклініка працювала. При звернені хворого, лікар пише вкладиш. Журнал у поліклініці ведеться у кожного лікаря. У суботу в поліклініці працюють чергові лікарі – хірург, невропатолог, терапевт. Свідок Шкіндер І.С. пояснив, що 24.02.2007р. Шпота О.О. був у нього на прийомі, зі скаргами на біль у спині. Згідно довідки поліклінічного відділення Димитровської ЦМЛ від 26.02.2007р. Шпота О.О. звертався на прийом до невропатолога 24.02.2007р. діагноз «О/х ш.о.п., вертеброгенная цервикалгия».
Отже, в описовій частині Постанови досліджений факт невиходу позивача на роботу після відвідування лікаря 24.02.07, а в мотивувальній частині Постанови вказано, що це спростовується свідченнями свідка Шкіндера І.С., але, як зазначено в описовій частини Постанови даний свідок вказав, що позивач пробув на прийомі з 11.30 годин приблизно 15 хвилин. Таким чином, про місцезнаходження позивача в останній час доби лікарю не відомо. Суд зазначений факт не досліджував, що є порушенням процесуального права, оскільки даний факт має суттєве значення для вирішення справи, тому як саме за відсутність на роботі позивача 24.02.07 Шпота О.О. був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну посадову відповідність. Крім цього, в доказування факту відвідування лікаря у содове засідання не було надано «Статистичного талону для реєстрації заключних діагнозів», який оформлюється відповідно до форми № 025-2/о чи «Талон на прийом до лікаря», який оформлюється відповідно до форми № 025-4/о, форми яких затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.99 № 302.
Крім цього, в процесі розгляду справи не досліджувався факт заподіяння рішеннями суб’єкта владних повноважень моральної шкоди позивачу, що підтверджується протоколами судових засідань від 15.06.07, 03.07.07, 11.07.07, 31.07.07, 30.08.07, 04.09.07. При цьому, на листі 12 Постанови суду першої інстанції зазначено, що після звільнення, змінилося приватне життя Шпоти О.О., він пішов від дружини, мало спілкується за своїм 9-ти річним сином Артуром. З сім’єю не мешкає з березня 2007 року. Однак, згідно до свідоцтва про розірвання шлюбу позивач розірвав шлюб зі свою дружиною ще 13.12.02. Зі слів дружини Шпота О.О. не мешкає зі сім’єю з 2005 року.
Також, при винесенні Постанови по справі судом були порушені норми матеріального права.
Судом встановлений факт на листі 6 в описовій частини Постанови, що згідно наказу начальника Красноармійського міського управління Головного управління МНС України в Донецькій області від 29.12.06 № 292 «Про перенос робочих днів», робочий день п’ятниця % січня 2007р. перенесений на суботу 24 лютого 2007р. При цьому, в мотивувальній частини Постанови на листі 11 зроблений висновок про те, що Шпота О.О. був належним чином повідомлений про те, що 24 лютого 2007 року є робочий день, суду не надано. Однак, вважаємо, що суд першої інстанції не досліджував цей факт, оскільки це не потребує доказів тому, що 24.02.07 був робочий день відповідно до п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2007 році» від 12.12.06 № 612-р, який оприлюднений в газеті «Урядовий кур’єр», 2006 року грудень, від 14.12.06 № 236.
Крім цього, суд не досліджував факт, що під час проходження служби позивач неодноразово порушував вимоги чинного законодавства України, які регламентують прядок та умови проходження служби в МНС України. У судових засіданнях дані факти були засвідчені доказами, які були надані сторонами. Так, позивачем були порушені норми чинного законодавства України при оформленні офіційних документів під час здійснення наглядово-профілактичної діяльності з боку інженерно-інспекторського складу 52-ї самостійної державної пожежної частини. Після виявлених порушень прокуратурою міста Димитрів було порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення документів. Сьомого серпня 2006 року Димитрівський міський суд Донецької області на підставі ст. 45 Кримінального кодексу України постановив звільнити позивача від кримінальної відповідальності за ст. 366 ч. 1 КК України у зв’язку з дієвим його розкаянням. Враховуючи вищезазначене, відповідач мав право, передбачене Законом України «Про пожежну безпеку», звільнити позивача зі служби у зв’язку з визнанням його винним у скоєнні злочину. Але, враховуючи принципи гуманності, недопущення викривлення дисциплінарної практики, а також невеликий час перебування позивача на службі в МНС України, відповідач застосував менш суворі заходи дисциплінарного впливу, обмежившись накладанням «суворої догани» (наказ Головного управління від 17.08.06 № 724).
Зазначене дисциплінарне стягнення не зробило свого позитивного впливу на позивача, що в подальшому виразилось у допущенні суттєвих порушень у його службовій діяльності, яке було відображено у матеріалах службових перевірок та відомостях про діяльність інженерно-інспекторського складу СДПЧ-52 Красноармійського міського управління МНС Головного управління. Тому за суттєві порушення вимог посадової інструкції, наказом начальника Головного управління від 06.11.2006 року № 1053 позивач був притягнутий до більш суворої дисциплінарної відповідальності – «попередження про неповну посадову відповідність». Дане дисциплінарне стягнення було останнім кроком дати можливість посадовій особі молодшого офіцерського складу стати на шлях виправлення та усунути виявлені порушення службової діяльності та дисципліни. Вищезазначені дисциплінарні стягнення позивачем не були оскаржені, що робить висновок про те, що він визнав свою провину. А відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV «Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:
На практиці всі ці напрямки забезпечення службової дисципліни позивачем не дотримані.
Так, про те, що позивачем не зроблено жодних дієвих заходів щодо виправлення даної ситуації свідчать результати проведення контрольної перевірки Красноармійського міського управління у вересні 2006 року, коли були виявлені ряд суттєвих недоліків в роботі інспекторського складу СДПЧ-52, у тому числі й позивача щодо стану забезпечення належного стану пожежної безпеки об’єктів м. Димитрів. В подальшому, під час проведення апаратної наради від 22 лютого 2007 року (протокол № 9) позивач був заслуханий про виконання ним функціональних обов’язків та виявлені факти не своєчасної доповіді про своє захворювання для продовження терміну перебування у черговій відпустці.
Таким чином, позивач під час служби в МНС України не став на шлях виправлення, а шукав можливість ухилитись від виконання службових обов’язків, що в подальшому сприяло проведення службового розслідування, у зв’язку з невиходом позивача на службу. Посадовими особами Красноармійського міського управління Головного управління під час проведення цього розслідування за основу були взяті документальні матеріали з лікарні, які підтверджують факт офіційного звернення позивача до Димитрівської ЦМЛ 26 лютого 2007 року, а не 24 лютого 2007 року. Надана до суду довідка лікаря, а також оглянуті в ході судового засідання медичні документи оформлені з порушення елементарних правил оформлення реєстраційних документів (в журналі амбулаторного прийому відвідувачів відсутня нумерація сторінок, журнал не прошнурований, на останній сторінці відсутній штамп про його реєстрацію, запис про відвідування хворих зроблений з великими інтервалами, що дає можливість дописати будь-які дані про пацієнтів, тощо), що є підставою не визнавати такі документи як докази.
Крім цього, до суду позивачем не був наданий статистичний талон на прийом до лікаря, який зберігається у поліклініці в статистичному відділі та який підтверджував би відвідування лікаря саме 24.02.07. Даний факт судом, також, не був досліджений у повному обсязі, що не дає можливість надати правову оцінку діям позивача 24.02.07.
Оглянуті також в суді документи щодо лікування позивача в березні поточного року, вживання співробітником спиртних напоїв, поведінка позивача в медичному закладі не є позитивним прикладом для осіб рядового та начальницького складу МНС України, дискредитує працівників служби цивільного захисту в очах спільноти, доводить загальну картину особистості позивача та підтверджує його не сумісність проходити службу в органах МНС України. Начальник СДПЧ-52 Дуднік С.О., допитаний в ході засідання, надав суду вичерпні пояснення щодо характеристики особистості позивача, ставлення його до служби, постійні його не правдиві дані та інформація, яка не сумісна для виконання прямих посадових обов’язків, що в подальшому сприяла виникненню нездорової робочої обстановки в колективі та напруженої нервово-емоційної ситуації. Крім того, в суді встановлено, що будь-якого тиску з боку керівництва СДПЧ-52 та Красноармійського міського управління Головного управління не було. Порядок надання документів, які підтверджують факт захворювання осіб рядового та начальницького складу, передбачений розпорядженням начальника Головного управління від 22.07.2006 року № 84 «Про покращення медичного забезпечення особового складу», доведений до всього особового складу підпорядкованих підрозділів, тому відсутність на службі 24 лютого 2007 року позивача є не законною. Відповідач керувався лиш тими офіційними документами, які були надані адміністрацією Димитрівської ЦМЛ. Факти не надання позивачем рапортів про своє захворювання підтвердили старший інспектор СДПЧ-52 Кононенко В.В., начальник СДПЧ-52 Дуднік С.О., представник відповідача Талалаєв С.А., а також матеріали службового розслідування.
Окрім цього, згідно з протоколу ради зборів середнього та старшого начальницького складу Красноармійського міського управління Головного управління від 15 березня 2007 року № 1 видно, що позивач 29.01.07 під час перебування у черговій відпустці отримав травму ноги, у зв’язку з чим, перебував на лікарняному з 20.01.07 по 07.02.07 року, але про отриману травму та про свою хворобу керівництву підрозділу та управління не повідомив.
Вийти на службу позивач повинен був 11.02.2007 року, але документів, які б свідчили підставою для продовження відпустки ним надані не були. Рапорт позивача разом з підтверджуючими документами надані лише 16 лютого 2007 року.
Всі вищезазначені факти свідчать про елементарне не бажання позивача встати на шлях виправлення.
Керівництвом Головного управління, Красноармійського міського управління були вжиті всі вичерпні заходи дисциплінарного, суспільного впливу з боку колективу на позивача, тому подальше перебування його на службі, а тим більш поновлення позивача на службі не може сприяти прикладом для всього особового складу та не мається гарантій, що в подальшій службовій діяльності позивач не принесе більш резонансних проступків, які можуть дискредитувати МНС України в очах суспільства.
Позов Шпоти задоволений та він був поновлений на займаній посаді. Апеляційна скарга Головного управління залишена без задоволення.
ЛУГОВСЬКОЙ Сергій Борисович
1. На протязі 2005-2006 років водій чергової зміни аварійно-рятувальної частини старшина внутрішньої служби Луговськой С.Б. постійно звертався за медичною допомогою із скаргами на головний біль та інше, неодноразове проходив амбулаторне та стаціонарне лікування. Після проходження ВКК в центральній міській лікарні № 17 м. Донецька позивач представив висновок ВКК, згідно якого він „потребує переводу на роботу не пов’язану з нічними змінами, тяжким фізичним навантаженням, жарким кліматом, підвищеними психоемоційними навантаженнями, постійно”. Після чого, згідно Порядку проведення військово-лікувальної експертизи і медичного огляду військовослужбовців і осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого Наказом МВС України від 06.02.01 № 85 і зареєстрованого в Мінюсті України 22.02.01 за № 165/5356, було запропоноване пройти медичний огляд.
Позивач особисто не оглядався лікарсько-експертною комісією МНС України (далі-ЛЕК), а згідно наказу від 14.09.2005 року № 217 міністра МНС України на комісію для затвердження були направлені висновки про медичний огляд і обстеження позивача, його медичні виписки, запити, службова і медична характеристики з метою визначення його придатності до подальшого проходження служби в системі МНС. В свідоцтві про хворобу від 04.12.2006 року № 419 зроблена технічна описка (замість „стаціонарного лікування” треба було писати „медичного огляду”), так як написано в медичній характеристиці. Що стосується ВКК, то, позивач, в період з 23.09.2006р. по 05.10.2006р., знаходився на стаціонарному лікуванні в міській лікарні № 17 м. Донецька і там же, 05.10.2006р., був представлений на ВКК, виписка з лікарні і довідка ВКК додається, які стали приводом для подальшого обстеження позивача в умовах обласної лікарні (ДОКТМО) за рахунок підрозділу, де він проходив службу.
Позивач проходив службу в системі МНС України і його документи були представлені на лікарсько-експертну комісію (м. Київ) згідно вимог наказу МВС України від 6.02.2001року № 85. Висновки про придатність позивача до подальшого проходження служби були зроблені згідно вимог цього наказу. Так як позивач не являється фахівцем в медичних питаннях, то він не знав, що статті у наказі від 6.02.2001року № 85 „..наводяться згідно з Розкладом хвороб і фізичних вад Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4.01.1994 р. № 2 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 29.07.1994р. за № 177/386”.
Згідно акту №1 від 13.12.2006р., затвердженого начальником Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління позивач був ознайомлений із свідоцтвом про хворобу від 04.12.2006 № 419. ЛЕК признала позивача непридатним до військової служби у мирний час, обмежено здатним у воєнний час.
2. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про пожежну безпеку» порядок і умови проходження служби в підрозділах державної пожежної охорони регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. В цій ситуації позивач був звільнений із служби по ст. 63 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.
Згідно Положенню про проходження служби особами рядового і начальницького складу ОВС, пунктом 1.67 наказу МВС України від 06.02.01 № 85 передбачено, що звільнення осіб рядового й начальницького складу, які проходять медичний огляд і підпадають під дію статей (пунктів) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальне визначення придатності до служби в органах внутрішніх справ, ВЛК виносить одну із таких постанов:
„Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час”.
Таким чином, на підставі наказу МНС України від 14.09.2005 № 217 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги особовому складу органів і підрозділів цивільного захисту та пенсіонерам МНС України» медичні висновки про обмежену придатність або непридатність затверджуються центральною лікарсько-експертною комісією МНС України. Затверджені висновки направляються до кадрового органу і є обов’язковими до виконання керівниками органів і підрозділів МНС України. Тобто можливо зробити висновок, що відповідач повинен негайно виконати заходи щодо забезпечення виконання рішення ЛЕК МНС України про звільнення позивача за станом здоров’я.
Отже, відповідачем порядок звільнення позивача з органів МНС України не порушений.
3. Оглянувши матеріали адміністративного позову, вбачається, що позивач навмисно приховав факти, які стосуються проходження служби на атестованих посадах в системі МНС України щодо реального стану свого здоров’я. Згідно документів про проходження служби позивача видно, що на займаній посаді він проходив службу з травня 1995 року. Згідно наданих медичних документів з центральної міської лікарні № 17 м. Донецька (витяг з амбулаторної карти) за запитом керівництва аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління, позивач перебував під наглядом ЦМЛ №17 з 1992 року та знаходиться на „Д” обліку. За даними медичними висновками кандидати на атестовані посади не можуть бути прийняти для проходження служби на посадах рядового (начальницького) складу МНС України. В подальшому, як наслідок цього тривалого захворювання, виникла необхідність ретельного медичного обстеження позивача, додаткових матеріальних витрат бюджетною установою на його утримання.
Виходячи з наведеного, вважаю свідоцтво про хворобу від 04.12.2006 № 419 видане Центральною лікарсько-експертною комісією МНС України про непридатність до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час Луговського Сергія Борисовича - водія чергової зміни аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Донецькій області правомірним.
Позов Луговського не задоволений. Касаційна інстанція за скаргою Луговського направлена на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду. ЇЇ розгляд триває.
МАТЕЗОВ Андрій Лук’янович
Рішенням Тельманівського районного суду від 06.03.08 були задоволені позовні вимоги Матьозова А.Л. до Тельманівського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області у частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 4362,24грн. і моральної шкоди у сумі 200грн.
Вважаємо вказане рішення суду першої інстанції необґрунтованим та незаконним з огляду на наступне.
Судом першої інстанції порушені норми матеріального права.
У рішення суду зазначено, що позивач Матьозов А.Л. перебував з відповідачем Тельманівським РВ ГУМНС України в Донецькій області в трудових відносинах, працюючи командиром відділення ППЧ-101 смт. Тельманове, суду не надані докази неналежного виконання ним трудових обов’язків внаслідок незадовільного стану здоров’я, крім того, згідно медичного висновку позивач може виконувати свої службові обов’язки з обмеженням в нічні зміни, наказом № 41 від 19.02.07 його переведено на 8-годинний графік роботи, тобто на виконання службових обов’язків вдень, що не впливає на стан здоров’я, підстави для звільнення Матьозова А.Л. за п. 2 ст. 40 КЗпП України були відсутні, а за таких обставин позивач підлягає поновленню на займаній посаді.
Однак, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Згідно Наказу Тельманівського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області від 28.02.07 № 2о/с Матьозов А.Л. звільнений з займаної посади командира відділення ППЧ-101 за станом здоров’я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивач був звільнений з займаної посади внаслідок неналежного виконання ним трудових обов’язків.
Також, підпунктом 1.7 Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.94 №45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.94 за № 136/345, передбачено, що періодичні медичні огляди проводяться для осіб, котрі зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників (додатки 1, 2 наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 29.09.89 р. N 555 "Про удосконалення системи медичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів"). Згідно пункту 9 таблиці Додатку 2 до Наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР від 29.09.89 № 555, погодженого із Секретаріатом ВЦРПС 27.09.89 за № 20-27 у графі 2-3 «Характер робіт, які виконуються» передбачені наступні роботи: газорятувальна служба, добровільні газорятувальні дружини, воєнізовані частини й загони по попередженню виникнення й ліквідації відкритих газових і нафтових фонтанів, воєнізовані гірські, гірничорятувальні команди міністерств і відомств, пожежна охорона. Графою 7 «Медичні протипоказання к додатку до загальних медичних протипоказань» зазначені протипоказання для робот, передбачених графою 2-3, зокрема, всі захворювання серцево-судинної системи, навіть при наявності компенсації.
Також, листами від 14.02.07 № 211, від 23.02.07 № 269, від 26.02.07 № 261 Головного лікаря Тельманівської центральної районної лікарні та листом від 27.02.07 №01/454 Головного кардіолога УЗО Донецької облдержадміністрації зазначено, що позивач може виконувати свої службові зобов’язання тільки вдень.
Однак, згідно до п.п. 17, 18 та 20 Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.94 № 508 внутрішній розпорядок, підпорядкованість і відносини в підрозділах Державної пожежної охорони будуються на основі Статуту служби Державної пожежної охорони, що затверджується МНС. Основні положення організації та ведення бойових дій підрозділів гарнізонів Державної пожежної охорони, пов’язаних із ліквідацією пожежі і зниженням її наслідків, визначаються Бойовим статутом Державної пожежної охорони, що затверджується МНС. У підрозділах Державної пожежної охорони організується цілодобове несення служби, порядок якої встановлюється МНС.
Відповідно до п. 160 Статуту служби пожежної охорони, затвердженого Наказом МВС України від 09.06.92 № 188, (надалі – Статут служби) задачами караульної служби є, зокрема, забезпечення постійної готовності чергових караулів до боротьби з пожежами, підтримка статутного порядку в пожежних частинах, забезпечення цілодобового нагляду за протипожежним станом об’єктів, що охороняються. Пунктом 161 Статуту служби зазначено, що караули пожежних частин поділяються на відділення по кількості пожежної техніки, яка знаходиться у бойовому розрахунку.
Згідно до п. 165 Статуту служби посадовими особами караулу пожежної частини є, зокрема, командир відділення. Відповідно до п. 174 Статуту служби командир відділення пожежної частини МВС підпорядковується начальнику караулу та є безпосереднім начальником особового складу відділення. Пунктом 175 Статуту служби командир відділення зобов’язаний виїжджати по тривозі з відділенням та керувати його роботою при гасінні пожежі, ліквідації аварій та стихійного лиха. Згідно п. 185 Статуту служби служба караулів в частинах пожежної охорони здійснюється у чотири зміни. Тривалість кожного чергування 24часа.
Крім цього, відповідно до п.п. 3.5 п. 3 Тимчасового положення про професійну пожежну охорону МНС України, затвердженого наказом МНС України від 13.10.04 № 115 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.04 за № 1393/9992, у підрозділах ППО чергові караули несуть службу цілодобово.
Таким чином, тривалість роботи командира відділення 24часа, тобто несення служби здійснюється цілодобово. Отже, судом першої інстанції не були дослідженні усі обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення спору.
Також, судом першої інстанції не було враховано наведене, внаслідок чого суд дійшов хибного висновку щодо звільнення позивача з причини неналежного виконання ним трудових обов’язків внаслідок незадовільного стану здоров’я та можливості взагалі виконання ним своїх службових обов’язків.
Зазначений висновок суду першої інстанції сприяв прийняттю рішення по справі із порушенням норм матеріального права.
Крім цього, суд першої інстанції не врахував той факт, що на момент прийняття рішення по справі на посаду командира відділення з 07.03.07 переведений пожежний Шевченко Володимир Володимирович, 15.05.67р.н., одружений, має дочку 1991р.н.. На посаду пожежного прийнятий Гросс Максим Володимирович, 1985р.р., одружений, має сина 06.01.08р.н. Отже, при виконанні рішення суду першої інстанції будуть порушені конституційні права зазначених осіб на працю.
Крім цього, відповідно до ч. 1 та ч. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо обчислення середнього місячного заробітку позивача за час вимушеного прогулу, оскільки для обчислення заробітку по незрозумілим причинам узяв червень та липень 2006 року. Однак, з урахуванням вимог частини 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, необхідно було виходити з даних січня та лютого 2007 року тому, що позивач був звільнений 28.02.2007.
Позов Матезова задоволений та він був поновлений на займаній посаді. Апеляційна скарга Тельманівського районного відділу МНС залишена без задоволення.
КОЖЕМЯКИН Віктор Миколайович
Рішенням Амвросіївського районного суду від 24.10.08 (повний текст Рішення на час подання апеляційної скарги не отриманий) були частково задоволені позовні вимоги Кожемякіна В.М. до Головного управління МНС України в Донецькій області у частині зміни підстав звільнення та відшкодування моральної шкоди у сумі 1000грн.
Вважаємо вказане Рішення суду першої інстанції необґрунтованим та незаконним з огляду на наступне.
Судом першої інстанції порушені норми матеріального права.
Сторожі складів ІІ групи були передані відповідачу згідно наказу начальника головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Донецької облдержадміністрації від 18.03.04 № 54 «Про передачу складів ІІ групи та хіміко-радіометричної лабораторії» у кількості 42 одиниць. Відповідно до п. 2 даного наказу відділом кадрової роботи та діловодства забезпечено передачу трудових книжок та особових карток працівників до Головного управління МНС України в Донецькій області без звільнення з посад, тобто з залишенням посад у штатному розписі головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Донецької облдержадміністрації. Окрім цього, згідно з облікових даних майно, будівлі та споруди даних складів знаходяться на балансі вищезазначеного управління.
Згідно до наказу Головного управління від 22.04.04 № 152 «Про зарахування на фінансове забезпечення» склади ІІ групи були зараховані на фінансове забезпечення головного управління згідно штатних розписів без звільнення працівників з посад головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Донецької облдержадміністрації.
Відповідно до п. 1 Наказу МНС України від 14 грудня 2007 року № 856 «Про внесення змін до наказу МНС України від 16.02.2004 № 73» з 1 січня 2008 року з боку МНС України припинилось фінансове забезпечення сторожів складів ІІ групи.
У зв’язку з цим позивачу 27.12.07 було повідомлено про зміну суттєвих умов праці, а саме: припинення виплати заробітної плати з 01.01.08, про що мається особистий підпис позивача без заперечень та зауважень у Відомості ознайомлення працівників складів ІІ групи зберігання майна цивільної оборони в м. Амвросіївка.
Окрім цього, 15.01.08 представниками відповідача з виїздом на місце дислокації складів ІІ групи було повідомлено про звільнення сторожів з 01.03.08 відповідно до вимог п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Відповідач згідно вимог трудового законодавства протягом двох місяців з дня першого повідомлення виплачував заробітну плату та вихідну допомогу при звільненні за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, які були профінансовані МНС України.
Щодо моральної шкоди повідомляємо, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03,95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відшкодування моральної шкоди, заподіяної фізичній особі, здійснюється у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода заподіяна фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивачем в позовній заяві, а також при розгляді справи по суті, не було вказано в чому конкретно полягає моральна шкода, не вказано також з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та не представив суду жодних доказів, якими він стверджує грошову суму.
Для виникнення зобов’язань з відшкодування моральної шкоди необхідна наявність наступних умов: наявність такої шкоди, протиправне діяння відповідача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в його заподіянні.
Відповідач завчасно передбачив заходи щодо належного повідомлення позивача про підстави звільнення та надав йому право вибору місця подальшого працевлаштування. Вважаємо, що правових підстав відшкодування моральної шкоди відповідачем немає.
Позов Кожемякіна частково задоволений. Апеляційна скарга Головного управління буде розглянута Донецьким апеляційним судом..
БУРОВ Дмитро Миколайович
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.08 по справі № 2-а-6320/08 (повний текст Постанови виготовлений 25.08.08) задоволені в повному обсязі позовні вимоги Бурова Дмитра Миколайовича до Головного управління МНС України в Донецькій області про поновлення на роботі на посаді начальника управління МНС в м. Маріуполі.
Вважаємо зазначену Постанову незаконною та безпідставною з огляду на наступне.
Буров Дмитро Миколайович з 11.03.02 проходив службу на посаді начальника Загону Державної пожежної охорони № 6 м. Маріуполя Управління Державної пожежної безпеки УМВС України в Донецькій області.
В 2002-2003 роках при проведенні перевірок співробітниками Управління державної пожежної охорони УМВС України в Донецькій області службової діяльності 6-го загону державної пожежної охорони м. Маріуполя постійно виявлялися недоліки в організації оперативно-службової діяльності з боку підполковника внутрішньої служби Бурова Д.М.
Крім того, в вересні 2003 року співробітниками МНС України проводилась чергова перевірка 6-го загону державної пожежної охорони м. Маріуполя, у ході якої також були виявлені грубі порушення з боку начальника загону підполковника внутрішньої служби Бурова Д.М.
Наказом МНС України від 09.03.2004 р. №105 «Про здійснення організаційно-штатних заходів щодо формування органів управління місцевого рівня ГУ МНС України в Донецькій області» 6-й загін державної пожежної охорони м. Маріуполя був скорочений, та створене управління МНС у м. Маріуполі Головного управління МНС України в Донецькій області. 16 квітня 2004 року підполковник внутрішньої служби Буров Д.М., на службовій нараді виїзної комісії Головного управління був ознайомлений з наказом МНС України від 09.03.2004 р. № 105 про скорочення 6-го загону ДПО м. Маріуполя. Комісією Бурову Д.М. були запропоновані усі посади згідно до штату міського управління, за винятком посади начальника управління, від яких він відмовився.
Питання про призначення підполковника вн. служби Бурова Д.М., у зв’язку із скороченням посади начальника 6-го загону ДПО м. Маріуполь, розглядалося також на засіданні комісії по роботі з персоналом Головного управління 26 квітня 2004 року. Від запропонованих посад Буров Д.М. відмовився та, не дочекавшись рішення комісії, без дозволу залишив засідання комісії.
Наказом МНС України від 23.11.2004 року №177 о/с підполковник вн.служби Буров Д.М. був увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження начальника Головного управління.
Протягом 2004 року і до моменту його звільнення він постійно знаходився на лікарняних листах і до виконання службових обов’язків не приступав. З 16 квітня 2004 року по 1 січня 2005 року загальний період знаходження Бурова Д.М. на лікарняних склав 170 днів.
Також йому надавалися всі належні відпустки, як за 2004 рік, так і за 2005 рік. Відповідно до наказу Головного управління з 12.02.2005 року по 31.03.2005 року Буров Д.М. знаходився у додатковій відпустці за 2005 рік з виїздом в м. Київ.
Відповідно до наказів Головного управління від 11.02.2005 року № 72 та від 11.02.2005 року № 14 о/с підполковник вн. служби Буров Д.М., начальник 6-го загону ДПО м. Маріуполь звільнений з МНС України за пунктом 64 “Г” (за скороченням штатів) з 31 березня 2005 року.
Керівництво Головного управління вважає недоцільним повторний прийом на службу в МНС України Бурова Д.М. із наступних причин.
За період проходження служби підполковник вн. служби Буров Д.М. неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності:
- наказом ЗВПО-6 від 25.02.1989р. № 21 оголошена “догана” за невиконання службових обов’язків;
- наказом ЗДПО-6 від 29.08.2000р. № 76 оголошена “догана” за низький рівень підготовки особового складу підрозділу по пожежно-стройовій підготовці, відсутність належного контролю за щоденним проведенням ПСП;
- наказом ЗДПО-6 від 14.02.2002 року № 32 оголошена “сувора догана” за незадовільну роботу по відбору кандидатів на службу;
- наказом УДПО № 225 від 13.08.2002р. оголошено “зауваження” за недоліки в організації пожежно-профілактичної роботи, упущення в виконанні вимог рішення Колегії МВС України № 1 Км/1 від 15.05.2001р.;
- наказом УПБ від 25.04.2003р. № 102 оголошена “сувора догана” за недоліки в організації служби державного пожежного нагляду.
Ретельним вивченням медичних документів на Бурова Д.М. встановлено також наступне.
Згідно листа Центральної лікарсько-експертної комісії МНС України від 06.05.2006р. (вих. № 29-15/26-96), на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001р. № 85 «Про затвердження порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України», та на підставі переліку загострень хронічних захворювань у період 2004-2005р.р. Буров Д.М. був визначеним не придатним для подальшого проходження служби в структурі МНС України.
У разі незгоди з даним висновкам Бурову Д.М. пропонувалось проходження обстеження у м. Києві.
Під час стаціонарного обстеження Бурова Д.М. у лікувальному закладі у м. Києві були підтверджені раніше встановлені хронічні захворювання, а саме: гіпертонічна хвороба 1-2 ступеню. ВСД по змішаному типу. Виразкова хвороба цибулини 12-ти палої кишки, в фазі стійкої ремісії. Розповсюджений остеохондроз. Вертоброгенна люмбалгія без больового синдрому. Дифузний зоб 2-3 ст. Гіпотиреоз. Хронічний аутоімунний тиреоїдит. Хронічний проктоколіт. Згідно рішення Центральної лікарсько-експертної комісії МНС України (довідка № 111 від 03.07.06р.), на підставі статей 39б, 41б, 54в, 71в, 12б графи III Розкладу хвороб та Таблиці додаткових вимог (додаток № 1 до положення, введеного в дію наказами Міністра оборони України № 2-94р., № 207-99р.) Буров Д.М. був визначеним обмежено придатним до військової служби.
На теперішній час згідно наказу Міністра МНС України від 14.01.2004 № 14 «Про затвердження тимчасової інструкції про порядок відбору, вивчення та призначення осіб, які приймаються на службу на посади рядового і начальницького складу МНС України», та на підставі підтвердження хронічних захворювань під час стаціонарного обстеження, на підставі статей 39б, 41б, 54в, 71в, 12б графи II Розкладу хвороб та фізичних вад (наказ МВС України від 06.02.2001р. № 85) Буров Д.М. не придатний за станом здоров’я до повторного прийому на службу в МНС України на будь-які атестовані посади у підрозділах області.
Позивач помилково вважає, що його звільнили незаконно. Дії Відповідача в частині звільнення позивача являються законними з тих підстав, що відповідач здійснив всі необхідні заходи для працевлаштування позивача на тому ж підприємстві, установі, організації, як це визначено в ст. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992 року № 9. Про скорочення посади позивача було повідомлено 16.04.2004р. Від запропонованих посад позивач відмовився. В зв’язку з цим його було звільнено 31 березня 2005 року. А згідно із п. 111 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, днем звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби вважається день, з якого їх виключено наказом по особовому складу з кадрів МНС. День звільнення зі служби вважається останнім днем служби.
Посилання позивача на норми КЗпП України є безпідставними в зв’язку з тим, що сфера дії законодавства про працю не поширюється на військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, на яких не ведуться трудові книжки, а також деяких інших осіб, які не мають статусу працівників по трудовому законодавству.
Стаття 42 Закону України „Про правові засади цивільного захисту” визначено, що порядок проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту регулюється зазначеним законом та Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Законодавством про працю регулюються трудові відносини лише працівників органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідач звільнив зі служби позивача на законних підставах. Підстав для поновлення його на службі немає.
Причину пропущення строку на звернення до суду за захистом прав та інтересів вважаємо не поважною з наступних причин.
В матеріалах справи є лист начальника Головного управління адресований Бурову Д.М. в якому йому повідомлено про звільнення та пропонується з’явитись до управління по роботі з персоналом Головного управління для отримання трудової книжки, який був направлений за адресою: 87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 94/43 кв. 45, вказаною позивачем та внесеною в його особову справу. Згідно п.12 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, наказу МВС України від 31.05.2001р. № 010 (таємний) „Про затвердження Інструкції про порядок відбору, вивчення, проведення спеціальної перевірки відносно осіб, які приймаються на службу в органи внутрішніх справ України” особа рядового та начальницького складу зобов’язані у триденний строк повідомити кадрову службу про зміну місця проживання, здобуття освіти та інше. Тому вважаємо листи, направлені Бурову Д.М. за останньою відомою адресою, врученими.
Згідно повідомлення Укрпошти № 44753 Буров Д.М. особисто отримав лист управління МНС в м. Маріуполі щодо надіслання документів за адресою: 87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 94/43 кв.45. Також управління МНС в м. Маріуполі зверталось до адресного бюро з запитами про місце проживання Бурова Д.М. та отримало відповіді, що він мешкає за адресою: 87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 94/43 кв. 45.
Після звільнення підполковнику вн. служби Бурову Д.М. неодноразово в письмовій формі та телефонних розмовах пояснювався порядок обчислення та нарахування пенсії. Йому щомісяця надсилалися письмові повідомлення про необхідність оформлення йому пенсійних матеріалів, але він від оформлення пенсії відмовився, про що був складений письмовий акт комісією управління МНС в м. Маріуполі.
Буров Д.М. мав можливість в любий зручний для нього час отримати копію наказу про звільнення та оскаржити його, однак не зробив цього. Це підтверджується тим, що 05.05.2005р. позивач отримав трудову книжку, про що мається відмітка в Журналі видачі трудових книжок.
Судом першої інстанції позов Бурова був повністю задоволений. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду постанова суду першої інстанції скасована.
СИДОРКИН Максим Романович
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду розглядається адміністративний позов Сидоркіна М.Р. до Головного управління МНС України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Вважаємо позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вироком Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 9 квітня 2008 року Сидоркін М.Р. був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 12800 грн. Позивач вважає, що він звільнений незаконно, посилаючись на норми п.7 ст. 36 КЗпП України.
Позивач проходив службу на посаді начальника сектору державного пожежного нагляду управління МНС в м. Слов’янську Головного управління МНС України в Донецькій області, тобто займався діяльністю на державній службі в територіальному органі виконавчої влади, а, відповідно до пункту 15 статті 3 КАС України позивач знаходився на публічній службі.
Проходження служби особами рядового і начальницького складу органів цивільного захисту регулюється не нормами КЗпП України (лист Міністерства праці та соціальної політики від 13.02.2008 № 1125/0/14-08/06), а законодавством про ці органи, а саме Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 629.
Згідно вищезазначеної норми не можуть бути прийняті на службу особи, які раніше засуджувалися за вчинення умисного злочину, якщо судимість не погашена і не знята в установленому порядку (стаття 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 629).
Позивачем у даному випадку скоєний умисний посадовий злочин, судимість встановленим законодавством порядком не погашена і не знята.
У задоволенні позову Сидоркіна відмовлено. Він має намір подати апеляційну скаргу.
ТИМЧЕНКО Любов Леонідовна
Головне управління, розглянувши позовні заяви позивача вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.76 судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
Згідно вимог ст. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 визначено, що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Під час роботи в управлінні МНС в м. Слов’янську Головного управління МНС України в Донецькій області позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності за суттєві порушення трудової дисципліни. Встановлені факти порушення могли привести до підриву авторитету МНС в діяльності з питань запобігання та попередження надзвичайних ситуацій, захисту населення та територій від аварій та катастроф природного та техногенного характеру.
Незадовільне відношення до виконання трудових обов’язків з боку позивача сприяло також виникненню нездорової моральної атмосфери в колективі співробітників, що в подальшому виплило у конфлікт (бійки) між в.о. начальника ФЕУ управління та позивачем, де сам позивач став потерпілим.
Порушення трудової дисципліни та скарги позивача про незаконне дисциплінарне стягнення розглядалось відповідачем, про що позивачу надавались аргументовані відповіді. Під час особистого прийому громадян 12 березня 2008 року позивачу, в присутності начальника управління МНС в м. Слов’янску, начальником Головного управління МНС України в Донецькій області було запропоновано у двомісячний термін привести свою трудову діяльність згідно норм чинного законодавства України та налагодити свої співвідношення та стосунки із всіма членами трудового колективу.
За підсумками цієї діяльності відповідачем встановлено, що робота в цьому напрямку діяльності позивачем проведена не була.
При звільненні позивача з роботи надавати будь-які письмові пояснення вона відмовилась, про що 06.06.2008 року був складений відповідний акт.
На засіданні профспілкового комітету управління МНС в м. Слов’янську Головного управління (протокол № 8 від 06.06.2008 року) позивач була присутня, але ознайомлюватись під розпис з прийнятим рішенням вона відмовилась та покинула приміщення, де відбувалось засідання комітету після проголошення рішення.
Відповідач вважає, що, враховуючи морально-ділові якості, професійну компетентність позивача, а також ставлення її до колективу співробітників, укладання мирової угоди, а тим більш поновлення її на роботі є недопустимим.
Розгляд справи триває.
Завідувач сектору нормативно -
правової роботи Головного управління І.Л. Прийменко