Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1
Антропогенний вплив на літосферу проявляється в вилученні родючих земель, створенні штучного рельєфу і підземних структур, порушенні геодинамічної і теплової рівноваги надр, хімічному і радіоактивному забрудненні ґрунтів. Антропогенним впливом охоплено біля 60% площі Землі на глибину більше 10 км.
2
а)механічне – забруднення ґрунтів крупно уламкових матеріалом у вигляді будівельного сміття, битого скла, кераміки і інших відходів (негативний вплив на механічні властивості ґрунтів)
б)хімічне – проникнення речовин, що змінюють природну концентрацію хімічних елементів до рівня, що перевищує, в результаті чого змінюються фізико–хімічні властивості ґрунтів (найбільш розповсюджене і небезпечне). – відвали гірських порід, викиди нафти, стоки рудничних, промислових і побутових відходів.
в)біологічне – пов’язане з проникненням в ґрунт і розмноженням в ній небезпечних для людини організмів.
3
Найбільш небезпечними і дуже поширеними вважаються наступні вісім категорій забруднювачів:
1) суспензії - найдрібніші частки речовини в підвішеному стані;
2) вуглеводні та інші леткі органічні сполуки, що знаходяться в повітрі у вигляді пари;
3) чадний газ (СО) - надзвичайно отруйний;
4) оксиди азоту (NOx) - газоподібні сполуки азоту і кисню;
5) оксиди сірки (SO2
діоксид) - отруйний газ, небезпечний для рослин і тварин;
6) важкі метали (мідь, олово, ртуть, цинк і т.д.);
7) озон та інші фотохімічні окислювачі;
8) кислоти (переважно сірчана і азотна).
|
Забруднення атмосфери |
|
|
Природне |
Штучне |
|
Вулканічна діяльність; |
Газоподібні (SO2, CO2, O3, NO); |
5. Причини виникнення і механізми утворення
Оксиди сульфуру й нітрогену, що викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій та автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сульфатної та нітратної кислоти, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі згубно впливають на навколишнє середовище [5, с. 51].
Механізми утворення кислотних дощів в атмосфері:
1) В утворенні сірчаної кислоти із діоксиду сірки SO2 в атмосфері приймають участь радикали ОН˙, котрі присутні в атмосфері із середньою річною концентрацією близько 5·105 – 106 частинок в 1 см3. Радикали ОН˙ утворюються в атмосфері за рахунокфотолізу озону в ультрафіолетових променях з присутністю парів води. Схеми реакцій, які ведуть до утворення сірчаної кислоти, наступні:
ОН˙ + SO2 → НSO3˙;
НSO3˙ + O2 → SO3 + НO2˙;
SO3 + Н2О → Н2 SO4.
В подальшому сірчана кислота або випадає на поверхню Землі, або дає солі, реагуючи головним чином із аміаком. Солі зазвичай виводяться із атмосфери разом із дощами за рахунок гравітації. Даний механізм забезпечує вивід діоксиду сірки із атмосфери приблизно за 12 днів.
2) Інший механізм утворення сірчаної кислоти пов’язаний з окисненням діоксиду сірки в краплинках хмар, проходить також за рахунок радикала ОН˙. В цьому випадку в процесі беруть участь іониSO2–3 і НSO3–, а окисником виступає кисень, і процес може носити ланцюговий характер, особливо в урбанізованих районах, де концентрація діоксиду сірки велика:
ОН˙ + НSO3– → НO2 + SO3˙– ;
SO3˙– + O2 → SO5˙– ;
SO5˙– + НSO3– → НSO5– + SO3˙–.
Утворений в останній реакції радикал SO3˙– знову вступає в реакцію з киснем, що і забезпечує протікання ланцюгових реакцій. Поряд з цим процес окиснення діоксида сірки в краплях каналізують іони заліза, а одночасна присутність іонів марганцю суттєво прискорює даний процес.
3) Третій механізм окиснення діоксиду сірки киснем має каталітичну природу. Каталіз здійснюється на поверхні аерозольних частинок, насамперед сажі.
4) Утворення азотної кислоти проходить в атмосфері двома основними шляхами. Перший з них – реакція радикала ОН˙ сNO2:
ОН˙+NO2 → НNO3.
Ця реакція проходить вдень, так як радикал ОН˙присутній в атмосфері у великій концентрації тільки в денний час.
5) Існує також і «нічний» механізм утворення азотної кислоти, який проходить через реакцію з озоном з утворенням радикала НNO3˙:
NO2 + O3 → NO3˙ + O2;
NO3˙ + NO2 → N2O5˙;
N2O5˙ + Н2О → 2НNO3
Наслідки кислотних опадів
Шкідлива дія на фактори навколишнього середовища:
– врожайність багатьох сільськогосподарських культур знижується на 3–8% внаслідок ушкодження листя кислотами;
– кислі опади спричиняють вимивання з ґрунту кальцію, калію й магнію, що викликає деградацію фауни та флори;
– деградують і гинуть ліси (особливо вразливі кедр, бук і тис);
– отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба ( в першу чергу цінні види – лосось, форель тощо) і численні види комах;
– зникнення комах у водоймах призводить до щезнення птахів і тварин, які ними живляться;
– зникнення лісів у гірських районах (Карпати) зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і селів;
– різко прискорюється руйнування пам’ятників архітектури, житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром, вапняком;
– вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричиняє захворювання дихальних шляхів, подразнення очей тощо
6.
Викиди висотних літаків і ракет
По-перше, – це запуски космічних ракет. Паливо, що згорає, «випалює» в озоновому шарі більші діри. Колись передбачалося, що ці «діри» затягуються. Виявилося, ні. Вони існують досить довго.
По-друге, – літаки. Особливо ті, що летять на висотах в 12-15 км. Пара, що викидається ними, й інші речовини руйнують озон. Але, у той же час літаки, що літають нижче 12 км, дають збільшення озону. У містах він – один зі складових фотохімічного смогу.
По-третє, – окиси азоту. Їх викидають ті ж літаки, але найбільше їх виділяється з поверхні ґрунту, особливо при розкладанні азотних добрив.
Наслідки руйнування озонового шару
Наслідки руйнування озонового шару для здоров’я людини та довкілля дуже небезпечні. Значне зростання числа захворювань на рак шкіри, катаракту і сліпоту — це прямі наслідки руйнування озонового шару. З часом, почне слабнути імунна система, а при значному руйнуванні озонового шару люди будуть вимушені жити під землею.
Наслідки руйнування озонового шару для людей
Збільшення інтенсивності УФ випромінювання призведе до різкого зростання кількості захворювань на рак шкіри, катаракту, сонячних опіків, снігової сліпоти і старіння шкіри, а також ослаблення імунної системи. Вченими доведений безперечний зв’язок між розвитком немеланомного раку шкіри (однієї з найпоширеніших форм раку у людей) та ультрафіолетовим випромінюванням.
Окремі фактори ризику виникнення раку шкіри:
• світла шкіра;
• блакитні, зелені або світло-карі очі;
• світле волосся;
• схильність шкіри до сонячних опіків, а не до засмаги;
• серйозні сонячні опіки у минулому;
• велика кількість родимок;
• ластовиння;
• захворювання на рік шкіри інших членів сім’ї.
Для кожного народу чутливість до ультрафіолетового випромінювання різна. Для того щоб дізнатися більше, завітайте на сайт: sеdас.сіеsіn.оrg/оzоnе/UNЕР/сhар2.html
Наслідки руйнування озонового шару для рослин і тварин
Значно зменшаться рибні ресурси в Світовому океані. Сповільниться ріст рослин, а врожайність істотно знизиться. Велика кількість рослин і тварин, як наприклад пінгвіни, вимре.
Учені виявили, що УФ випромінювання має негативний вплив на водні екосистеми через пригнічення розвитку фітопланктону та порушення ранніх стадій розвитку риби, креветок, крабів, земноводних та інших водних мешканців.
Фітопланктон — основа харчового ланцюга в океанах. Понад 30% світового споживання білків тваринного походження людьми забезпечується морем, а в країнах, що розвиваються, цей відсоток навіть вище.
Крім того, фітопланктон поглинає величезні кількості СО2 з атмосфери. Таким чином, зниження обсягів фітопланктону може негативно вплинути на концентрацію СО2 в атмосфері і в майбутньому призвести до збільшення парникового ефекту.
Для того щоб дізнатися більше, завітайте на сайт: sеdас.сіеsіn.оrg/оzоnе/UNЕР/сhар4.html
Ультрафіолетове випромінювання може впливати на ріст та розвиток наземних рослин, навіть при інтенсивності, що ми спостерігаємо сьогодні. Різні види рослин по-різному реагують на ультрафіолетове випромінювання. Вони мають декілька механізмів захисту від негативної дії УФ-випромінювання, які, до певної міри, допоможуть їм пристосуватися до підвищеного рівня ультрафіолетового випромінювання.
,,,