Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Місія фірми (або корпоративна місія) узагальнює головне призначення функціонування фірми, за доп. якого вона реалізує мету свого існування (одержання прибутку).
Стратегія – це довгостр. План, що містить управлінські рішення щодо вибору цілей і напрямків д-сті та моделей дій стосовно розміщення, розподілу та координації ресурсів п-ва для заб-я його розвитку.
Стр. управління – процес, що п-є: 1)визн. ключових позицій на перспективу
2) визн. Ресурсів орг-ї, які вона має щоб досягти цілі №) створ. центрів управл. для досягнення стр. мети.
Стр. планування- це сукупність дій і рішень, які викор. Керівництво, що сприяють розробці специфічних стратегій для досягнення цілей орг-ї.
Стр. маркетинг – це теорія та практика розробки нормативів стр. конкурентоспроможності керованих об’єктів на основі прогнозування потреб стр. Сегментації ринку, , аналізу параметрів конкуренції на р-ах продавців і покупців, управління конкурентними перевагами об’єктів.
Мета стр. м.-це розробка м. стратегії для досягнення м. цілей п-ва з урахув.ринк.вимог та можливостей п-ва.
Вхідний елемент м. стр. – ті фактори, аналіз яких передує розробленню м. стратегії
Вих.. ел. – це стр. рішення щодо м. –міксу.
Суть портфельного аналізу полягає в тому, що компанія розглядається як сукупність стратегічних бізнес-одиниць, кожна з яких відносно самостійна. Мета портфельного аналізу - узгодження стратегій і найефективніше використання наявних інвестиційних ресурсів з т.з. досягнення стійкого положення компанії в цілому і зростання фінансових результатів.
Маркетингове середовище фірми — це сукупність факторів, які впливають на процес управління маркетингом фірми, її маркетинговий розвиток та взаємовідносини зі споживачами.
Маркетингове мікросередовище — частина середовища, в якому фірма
безпосередньо функціонує у процесі маркетингової діяльності. До
складових мікросер. належать:• безпосередньо фірма,• постачальники,
• маркетингові посередники,• споживачі,• конкуренти,• громадськість.
Маркетингове макросередовище — це ті фактори, якими фірма не
може безпосередньо керувати, але які впливають на її м.діяльність.
До м. макросередовища належать:• ек. середовище,• демографія,• пол. середовище,• науково-технічний прогрес • культура,• природне середовище.
Активні (агресивні) конкуренти — реагують швидко і агресивно на ринкові події, незважаючи на напрями розвитку конкуренції.
Селективні конкуренти — конкурують лише у вибіркових показниках, наприклад, вони є лідерами у зниженні ціни, але не підвищують ефективність своєї рекламної діяльності.
Стохастичні конкуренти характеризуються непередбаченими діями: іноді вони протидіють агресивно, а інколи ігнорують конкурентні напади.
Пасивні конкуренти майже не реагують на конкурентні дії.
Метод Делфі передбачає індивідуальне опитування певної групи експертів щодо тенденції розвитку того чи іншого явища. Отримані відповіді аналізуються, комбінуються, узагальнюються. Результати узагальнення
повертаються респондентам. Процес повторюється доти, доки не буде
досягнуто консенсусу (або стабілізації відповідей) між експертами.
Метод екстраполяції не вказує причину зміни фактора, але висвітлює ретроспективу його розвитку. Цей метод ефективний у тому випадку, коли необхідно дослідити природу зміни.
Перехресна матриця використовується для з'ясування взаємозв'язку між змінами та ступенями їхньої важливості. Зміни розташовуються по обох напрямах матриці. Це забезпечує надання усім факторам однакових вихідних позицій. Події розміщуються в хронолог. послідовності і кожна клітинка (крім діагональних) розглядається з метою визначення, наскільки фактор, що прогнозується:• змінює ймовірність появи іншого фактора,• посилить чи послабить дію іншого фактора,• прискорить чи відстрочить появу іншої події.
Метод сценаріїв. Сценарій — це картина майбутнього, яка охоплює події та умови, за допомогою яких окреслюється ситуація. Як правило,розробляється кілька сценаріїв, до яких формулюються відповідні стратегії.
Моделювання. Коли визначено зв'язок між причинами та наслідками подій, для прогнозування ек. змін розробляються економетричні моделі. У разі виникн. змін в умовах та стані факторів вносяться відповідні зміни в моделі.
SWOT-аналіз являє собою групування факторів маркетингового середовища на зовн. та вн.(відносно фірми) та їх аналіз з позиції визначення позитивного чи негативного впливу на маркетингову діяльність фірми.
Маркетингові можливості фірми — це сприятливі зовнішні аспекти її м. дій, завдяки яким вона може досягти конкурентних переваг на ринку збуту.
Маркетингові загрози — це несприятливі тенденції розвитку м. зовн. середовища, які можуть негативно вплинути на ринкові позиції фірми.
Сильні сторони (переваги) фірми — це її визначні особливості,
які дають змогу визначити і сформувати конкурентні переваги.
Слабкі сторони фірми — це ті пок-ки, які визн. її конкурентну вразливість.
Конкуренція являє собою боротьбу за ринк. частку між фірмами, споживачі яких мають ідентичні або схожі потреби. Аналіз конкуренції дає можливість виявити ринкове положення фірми, конкурентоспроможність її товарів.
Конкурентна перевага фірми — це той показник, який забезпечує їй
перевершення конкурентів на цільовому ринку.
Організаційні переваги охоплюють таке коло показників: високий
рівень мобільності фірми, її великі розміри, набутий досвід діяльності,
фінансова могутність, ефективність менеджменту.
Функціональні переваги охоплюють показники функціональних
служб фірми (маркетинг, виробництво, кадри): імідж фірми, розмір і
кількість цільових ринків, знання споживачів, ефективна цінова
стратегія, ефективна стратегія просування, ефективна стратегія
розподілу та товарного руху, ефективна діяльність торгового персоналу, переваги сервісної політики, знання конкурентів, передова технологія, ефективність виробництва, якість товарів, мобільність
в-ва, економія на масштабах в-ва, висока кваліфікація персоналу.
Переваги, які засновані на взаємовідносинах із зовнішніми
організаціями, охоплюють низку показників, які відтворюють імідж
та набутий досвід роботи фірми з фінансовими організаціями, торговельними посередниками, політичними організаціями, конкурентами,постачальниками.
Зовнішні конкурентні переваги охоплюють ті показники, які
характеризують ринкову перевагу фірми у задоволенні тих чи інших потреб
споживача.: (напр.якість товару, сервісне обслуговування, імідж фірми, знання споживачів, високий рівень інновацій та ін.
Внутрішні конкурентні переваги охоплюють ті показники, які характеризують переваги фірми у цінових аспектах конкурентної боротьби. Таким чином, внутрішні конкурентні переваги характеризують цінність для фірми-виробника і засновані на її виробничих та організаційних ноу-хау.
Об'ємний ринок — це такий ринок, на якому конкурентних переваг
небагато, але вони досить значні, тобто фірма, яка володіє конкурентною
перевагою, вигідно відрізняється від інших.( ринок буд. обладнання)
Фрагментарний ринок дає великі можливості для отримання конкурентних переваг, але це — незначні переваги, які не дають змоги отримати суттєву перевагу над конкурентами. Високу прибутковість незабезпечує ні великий розмір фірми, ні її ринкова частка.( магазини жіночого одягу, ресторани,)
Тупиковий ринок має небагато конкурентних переваг,але, ці конкурентні переваги не є важливими. Найвищу рентабельність не забезпечують ні набутий досвід, ні ефект економії на масштабах виробництва, виграють нові фірми, які використовують новітнє устаткування( металлург. і хім. пром-ть).
Спеціалізований ринок дає багато можливостей для отримання
конкурентних переваг, і ці конкурентні переваги будуть мати велике
значення. На такому ринку ринкова частка не відіграє вирішальної ролі,
найбільше значення має ринкова частка на певному сегменті (ніші) цього
ринку, навіть якщо він невеликий за розміром.(спеціалізована техніка)
STP-маркетинг охоплює три основні стадії,: 1) сегментація ринку — етап виділення окремих груп споживачів у межах загального ринку;
2) вибір цільових ринків — серед виділених сегментів ринку вибираються цільові сегменти, тобто ті, на які фірма орієнтуватиме свою діяльність;
3) позиціонування — визначення місця товару фірми серед товарів-
аналогів.
Потенційні фактори сегментації — це найбільш загальні фактори, які
охоплюють усі можливі фактори розподілення ринку на сегменти.
Недиференційований маркетингбазується на процесі ринкового агрегування, тобто розглядає ринок як єдину однорідну сукупність споживачів.
Ринкове агрегування — це процес, який протилежний ринковій сегментації: якщо сегментація заснована на встановленні відмінностей у межах певного ринку, то агрегування досліджує загальні риси, які були б властиві всім споживачам ринку.
Спрощений недиференційований маркетинг полягає в тому, що
виробляється товар із спрощеними (мін.) функціональними властивостями
Ускладнений недиференційований маркетинг має місце тоді, коли зі зростанням та розвитком ринку фірма-виробник ускладнює товар, насичує його найрізноманітнішими функціональними рисами і подає його таким, який задовольняє усіх.
диференційований маркетинг- м., що полягає в тому, щоб виробляти значну кількість різновидів товарів, які розраховані на різні сегменти ринку і кожен з яких забезпечений певним комплексом маркетингових засобів.
концентрований маркетинг – м., що передбачає орієнтацію діяльності фірми на одному невеликому ринковому сегменті — на ринковій ніші.
Цільовий сегмент- це той ринк. сегмент, на який фірма орієнтує свою д-сть.
Обсяг сегмента визнач. через його потенційну місткість, або ринк.потенціал.
Привабливість сегмента оцін. через його перспективність та прибутковість.
Перспективність сегмента визначається потенц. Темпами його розвитку.
Прибутковість сегмента означ. можливість сегмента заб. прибуток фірмі.
Стратегія односегментної концентрації передбачає вибір як цільового одного ринкового сегмента і зосередження на ньому діяльності фірми.
Стратегія товарної спеціалізації передбачає орієнтацію діяльності
фірми на певному різновиді товару, який пропонується різним групам
споживачів у межах загального ринку.
Стратегія сегментної спеціалізації означає орієнтацію діяльності фірми на задоволення різних потреб одного ринкового сегмента.
Стратегія селективної (вибіркової)спеціалізації полягає у виборі цільових сегментів у межах заг. ринку без їх відповідності до тов.або сегментної ознак.
Стратегія повного охоплення ринку відтворює прагнення фірми
задовольнити потреби загального ринку в цілому.
Інтенсивний (органічний) ріст передбачає збільшення обсягів продажу,ринк. частки та прибутку п-тва шляхом інтенсифікації його існуючих ресурсів.
Стратегія глибокого проникнення на ринок означає збільшення обсягів
збуту та ринкової частки підприємства без зміни його товарно-ринкових
позицій. Тобто підприємство намагається збільшити обсяг збуту, ринкову
частку та прибуток за рахунок існуючих товарів на існуючих ринках збуту.
Стратегія розвитку ринку означає адаптацію існуючих товарів п-ва до нових ринків збуту:п-тво виходить з існуючим товаром на новий ринок.
Стратегія розвитку товару означає модифікацію товару фірми або його якісних параметрів (стилю, іміджу, розширення асортиментної лінії) для існуючого кола споживачів підприємства, тобто п-ство пропонує на існуючому ринку збуту вдосконалений товар або розширює його асортимент.
Інтегративний ріст передбачає розширення обсягів збуту, прибутку
та/або ринкової частки п-ства внаслідок його об'єднання з постачальниками, торговими посередниками або конкурентами.
Корпоративна вертикальна система означає, що всі учасники каналу розподілу належать до організаційної структури одного підприємства.
Тобто підприємство-виробник має у своєму складі оптові бази (оптові
посередники), власні фірменні магазини (роздрібні посередники), через
які здійснюється товарообіг.
Адміністративна вертикальна система створюється в межах економічної влади одного із учасників системи. Так, великі розміри, фінансова могутність, імідж, стійке ринкове становище підприємства-виробника дають змогу йому координувати діяльність юридичнонезалежних торговельних посередників з питань реклами, ціноутворення,розташування магазинів тощо.
Контрактна (договірна) вертикальна маркетингова система означає
об'єднання зусиль виробника, оптового посередника та/або роздрібного посередника за певними умовами.
стратегічну управління портфелем бізнесу —управління, основним завданням якого є оцінити становище і перспективи кожного стратегічного господарського підрозділу у складі портфеля бізнесу фірми.
Стратегія прямої інтеграції передбачає об'єднання підприємства з
торговельним посередником.
Стратегія зворотної інтеграції передбачає об'єднання підприємств з
постачальником матеріально-технічних ресурсів.
вертикальна інтеграція - об'єднання зусиль постачальника виробника і посередника
Франчайзингова система передбачає об'єднання зусиль виробника і
посередника на основі надання підприємством-виробником права
використання своєї торгової марки юридично незалежному посереднику
(на комерційних умовах).
Горизонтальна інтеграція передбачає розширення масштабів діяльності підприємстваза рахунок об'єднання його зусиль з конкурентним п-твом
Диверсифікація — це стратегія, яка передбачає вихід підприємства в
нові для нього сфери бізнесу.
Концентрична (вертикальна) диверсифікація полягає у тому, що підприємство починає виробляти нові товари, які в технологічному та/
або маркетинговому аспекті пов'язані з існуючими товарами.
Горизонтальна диверсифікація передбачає випуск підприємством
нових товарів, які технологічно не пов'язані з існуючими, але призначені
для існуючих клієнтів (споживачів) підприємства.
Конгломеративна диверсифікація являє собою стратегію, націлену
на розроблення й виробництво нових товарів, які жодним чином не
пов'язані ні з існуючою діяльністю підприємства, ні з його ринками збуту.
Стратегія цінового лідерства орієнтує підприємство на всебічне зменшення витрат в-ва й обігу для того, щоб досягти найменшого рівня витрат по галузі.
Стратегія диференціації передбачає досягнення п-вом певних конкурентних переваг у задоволенні певних аспектів потреб споживачів.
Стратегія концентрації передбачає спеціалізацію діяльності п-ва на одному (небагатьох) сегментах ринку і завоювання на них цінового лідерства або диференціації.
"Знаки питання" — це ті СГП, які діють на швидкозростаючому ринку
збуту, але не мають на ньому конкурентних переваг (їхня ринкова частка
невелика).
"Зірки" — це ті СГП підприємства, які є ринковими лідерами. Вони
приносять підприємству певний прибуток, але потребують ще більших
капіталовкладень.
"Дійні корови" — такі СГП підприємства, товари яких досягли фази
зрілості і приносять великі прибутки за незначних потреб у фінансуванні
(оскільки ринок звужується, а не зростає).
"Собаки" — такі СГП підприємства, товари яких перебувають на стадії
спаду і не мають конкурентних переваг (їхня ринкова частка невелика).
Стратегія розвитку, інтенсифікації зусиль (BUILD) — полягає у виділенні фінансових коштів для певного СГП підприємства для інтенсифікації маркетингових зусиль з метою підвищення його ринкової частки.
Використовується для перспективних "знаків питання", "собак".
Стратегія підтримання конкурентних переваг (HOLD) — полягає у
відстоюванні СГП своїх ринкових позицій з метою збереження досягнутої
ринкової частки. Передбачає вкладання певних коштів, але менших, ніж у
попередній стратегії.Використовується для: "зірок", "дійних корів".
Стратегія "збору урожаю" (HARVEST) — передбачає зменшення м. зусиль стосовно слабких СГП підприємства, які втрачають свої ринкові позиції і не маютьможливості їх поновити, але ще можуть приносити певні прибутки
протягом деякого часу.
Використовується для: слабких "дійних корів "знаків питання", які не можуть перейти в "зірку", "собак".
Стратегія елімінації (DIVEST) — полягає у виключенні СГП зі складу
портфеля бізнесу фірми. Застосовується для тих СГП, які втратили свої
ринкові позиції і потрапили (або мають перспективу потрапити) в зону
збитків.Використовується для: "собак", "знаків питання".
Стратегія диференціації — один із різновидів конкурентної стратегії
фірми. її сутністю є створення фірмою такої ринкової пропозиції, яка б
відрізнялася від пропозиції конкурентів.
Товарна диференціація передбачає пошук відмінностей товару фірми
від конкурентних товарів за такими показниками: функціональні
характеристики, показники якості, форма товару, довговічність, надійність,
ремонтоспроможність, стиль, дизайн товару.
Стратегія поступового підвищення якості товару означає системний
підхід до управління якістю і розглядає вдосконалення якості як
безперервний процес.
Стратегія підтримання якості означає, що після досягнення фірмою
певного рівня якості цей рівень підтримується доти, доки це не стає
загрозою для її ринкового становища або не виникає деяка можливість
вдосконалення якості.
стратегії зниження якості, як правило, пов'язане із необхідністю зниження витрат та собівартості товару. Застосовуючи цю стратегію, фірма сподівається, що споживачі нескоро помітять відмінностів якості.
Довговічність як показник товарної диференціації характеризує
часовий термін функціонального використання товару споживачем.
Надійність виявляється в необмеженій дієспроможності товару
протягом певного часу і відіграє особливу роль для товарів виробничого
призначення.
Ремонтоспроможність характеризує можливість легкого поновлення
функціональних властивостей товару споживачем у разі їх порушення або
через пошкодження товару.
Стиль як показник товарної диференціації відтворює відповідність;
товару особистості споживача.
Дизайн — це інтегрований показник товарної диференціації, який
уособлює всі наведені вище показники.
Символіка як засіб іміджевої диференціації передбачає створення
фірмових ідентифікаційних символів — товарного знаку, товарної марки,
слогану, кольору тощо.
Події як засіб диференціації відзначають фірму від інших через її
спонсорську діяльність.
Сервісна диференціація є вагомим доповненням до товарної диференціації, коли ж можливості товарної диференціації вичерпані, сервіс стає не тільки показником диференціації, а й конкурентною перевагою фірми.
Позиціонування — це визначення місця товару фірми на ринку серед
товарів-аналогів.
Надмірне позиціонування — означає, що поза увагою споживача
залишилися деякі важливі якості товару або сегменти ринку. Це призводить
до звуження уявлення споживачів про товари фірми. Наприклад, якщо
фірма позиціонує престижний імідж, вона має усвідомлювати, що товарний асортимент за низькими цінами залишається поза увагою споживача.
Недостатнє позиціонування виникає у тому разі, коли споживач не
виділяє нічого особливого в товарі фірми серед товарів конкурентів, тобто
фірма не виконала основне завдання позиціонування — не визначила місце
свого товару серед аналогів. Така ситуація може скластися в результаті
впровадження стратегії позиціонування більше, ніж за трьома ознаками.
Змішане позиціонування виникає у разі частих змін стратегії позиціонування, внаслідок чого у споживача складається конфузний Імідж
товару.
Сумнівне позиціонування виникає у разі невмілого поєднання
елементів маркетингового комплексу під час позиціонування. Наприклад:
"ми пропонуємо товари з найвищою якістю за найнижчими цінами" типовий девіз сумнівного позиціонування, оскільки протиставлені елементи "товар" і "ціна" комплексу маркетингових засобів. Наслідком є недовіра споживача до фірми, яка може призвести до створення її негат. іміджу.
Лідируюча (домінуюча) позиція — означає сильні конкурентні
позиції фірми, її великі можливості щодо вибору стратегічних напрямів
розвитку та спроможність впливати на ринкову діяльність інших фірм.
Сильна позиція дає змогу фірмі здійснювати незалежну ринкову
діяльність, не ставлячи під загрозу довгострокові перспективи. Вона
означає спроможність фірми формувати незалежну маркетингову
стратегію без погіршення своїх ринкових позицій, але передбачає
врахування конкурентних дій фірми-лідера.
Сприятлива позиція означає, що фірма має певну конкурентну
перевагу, яку використовує у своїй стратегічній діяльності. Найчастіше
таку позицію займають фірми, які використовують стратегію ринкової
ніші. Сприятлива позиція передбачає, що фірма займає ринкові позиції
вищі від середнього рівня і має можливості для їх поліпшення.
Задовільна позиція передбачає, що фірма має сприятливі можливості
для продовження діяльності на певному ринку збуту, але її можливості
щодо підтримання і поліпшення своїх ринкових позицій перебувають
на рівні нижчому від середнього, і тому фірма-лідер за бажання може
зруйнувати її позиції.
Незадовільна позиція означає незадовільний конкурентний стан
фірми та відсутність можливостей щодо його поліпшення.
Ринкові лідери — це ті фірми, які володіють найбільшою ринковою
часткою на певному ринку збуту.
Челенджери — це фірми, які займають другі або треті ринкові
позиції, швидко розвиваються і ставлять за мету підвищення своєї
ринкової частки.
Послідовники — це успішно діючі на ринку фірми, маркетинговим
спрямуванням яких є не завоювання ринкової першості (на відміну від
челенджерів), а підтримання й охорона своєї ринкової частки.
Нішери — це фірми, які обслуговують невеликі сегменти ринку, який
залишився поза увагою великих підприємств (використовують стратегію
ринкової ніші).
Стратегія розширення місткості ринку –стратегія, що має 3 шляхи реалізації:• пошук нових споживачів,• пошук нових потреб,• збільшення обсягів споживання товарів фірми.
Стратегія підвищення ринкової частки за існуючої місткості
ринку — ще один стратегічний напрям діяльності ринкового лідера., ріст ринкової частки — цетой фактор, який впливає на зростання прибутковості фірми. Алезбільшення ринкової частки позитивно впливає на прибутковість лише втому разі, якщо воно засноване на стратегії цінового лідерства або
диференціації.
Стратегія захисту позицій — важливий і необхідний напрям стратегічної діяльності ринкового лідера, оскільки на ринку завжди є фірми, які
прагнуть усунути ринкового лідера з його провідних позицій.
Позиційний захист полягає у захисті ринкової частки завойованих
ринків збуту лідера по всій товарній номенклатурі, основна увага
приділяється вже існуючим товарам і ринкам фірми-лідера. Ця стратегія
передбачає рівномірне розподілення уваги ринкового лідера щодо всіх
його товарно-ринкових позицій.
Упереджувальний захист означає перехід до наступальних
упереджувальних дій щодо конкурента, який має намір атакувати
ринкового лідера. Мета стратегії -щоб завдяки наступальним діям захистити свої ринкові позиції іпозбавити конкурента бажання атакувати.
Контрнаступ — це стратегія захисту позицій ринкового лідера, яка
передбачає прийняття відповідних дієвих засобів щодо агресивної
цінової, інноваційної, збутової та рекламної стратегії конкурентів. У разі
агресивних конкурентних дій необхідно ретельно вивчити ситуацію з
метою вибору стратегії контрнаступу.
Стратегія відступу як різновид стратегій захисту позицій ринкового
лідера використовується в тому разі, коли лідер усвідомлює неможливість захисту всіх своїх товарно-ринкових позицій у результаті виснажливої конкурентної боротьби.
челенджери — це такіфірми, які кидають виклик конкурентам з метою підвищення своєї ринкової частки
Стратегія фронтального наступу полягає в тому, що челенджер
атакує лідера по всіх позиціях, по комплексу маркетингових засобів в
цілому.
Стратегія флангового наступу полягає в тому, щоб сконцентрувати зусилля на слабких сторонах конкурента.
Стратегія обхідного наступу, як і стратегія флангового наступу
передбачає "використання" слабких сторін конкурента. На відміну від
флангового наступу, обхідний наступ відрізняється широкими масштабами
і має на меті не тільки підірвати, а й зламати певні позиції конкурента.
Стратегія, слідування за лідером - стратегія, основна мета якої - утримання
існуючих споживачів.Кожен послідовник намагається мати певну незначну конкурентну перевагу на своєму цільовому ринку (територіальне розміщення, сервіснеобслуговування, фінансові привілеї).
Стратегія компіляції означає використання різновидів м.стратегії ринк. лідера в повному обсязі(в аспекті тов., цінової, збутової та рекламн.д-сті).
Стратегія імітації полягає в наслідуванні окремих елементів стратегії лідера, але з унесенням певних відмінностей в упаковку, товарну марку, рекламу, цінову політику.
Стратегія адаптації передбачає використання послідовником товару лідера як основи для його вдосконалення або пристосування до певного ринку збуту
стратегія ринкової ніші – це пошук і спрямованість діяльності фірми на специфічні потреби споживачів, які не є об'єктом діяльності інших фірм.
Стратегія підтримання позицій застосовується, якщо темпи зростання і ніші, і нішера зменшуються. У цьому разі фірма не має ні ринк.необхідності розширяти свою діяльність, ні внутрішніх можливостей для розширення.
Стратегія інтеграції застосовується, коли темпи росту ніші випереджають темпи росту нішера, тобто фірма-нішер вже невзмозі задовольнити зростаючі потреби ніші за рахунок використання власних можливостей.
Стратегія виходу за межі ніші застосов. тоді, коли темпи росту фірми нішера випереджають темпи росту ніші.Виникає можливість і необхідність виходити в ін.сфери бізнесу, використовуючи стратегії росту та диверсифікації.