Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Абсентеїзм (від лат. absentia — відсутність) — ухилення від участі у виборах, зборах тощо. Одна з форм свідомого бойкотування виборцями виборів, відмова від участі в них; пасивний протест населення проти існуючої форми правління, політичного режиму, прояв байдужості до виконання людиною своїх прав та обов'язків.
В широкому значенні абсентеїзм можна розуміти як факт байдужого ставлення населення до політичного життя,обивательське уявлення окремих людей про те, що від них в політиці нічого не залежить. Абсентеїзм присутній в будь-якому суспільстві розвиненому чи не розвиненому, в демократичному чи тоталітарному. Його причини різноманітні: відсутність віри громадян в ефективність політичних інститутів, відсутність політичної культури, боротьба за ситуативне задовільнення інтересів та ін.
Альтруїзм (франц. altuisme, лат. alter — інший) — безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших; протилежність егоїзму. Це різновид самозречення, бо в умовах соціальної та психологічної відокремленості між людьми в феодальному чи буржуазному суспільстві клопіт про добробут ближнього можливий лише за умов свідомого обмеження власного добробуту. Це свідоме, нехай і короткочасне обмеження власного егоїзму.
Альтруїзм — напрям поведінки і діяльності людини, який ставить інтереси іншої людини або загальне благо вище особистих інтересів. Як правило, використовуєтся для визначення властивості приносити свою вигоду в жертву, заради загального блага.
Термін «альтруїзм» запровадив француз Огюст Конт (1798–1857)
Амбівалентність (від лат. ambo — обидва і лат. valere — володіти, діяти) — психічний стан роздвоєності. В психіатрії, психології, та психоаналізі розглядається як наявність та взаємодія одночасно двох антагоністичних (протилежних) почуттів, думок або бажань (наприклад любов та ненависть). Поняття в науковий обіг введено в 1910-1914 роках швейцарським психіатром Ойгеном Блойлером (1857–1939).
У ширшому значенні амбівалентність - це неузгодженість, суперечливість у ставленні до чогось (Амбівалентність почуттів), двоїстість чуттєвих переживань, котра виражається у тому, що один і той самий об'єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття, тобто неоднозначність у ставленні людини до навколишнього середовища і визначені системи цінностей. Зазвичай амбівалентність проявляється у прийнятті людиною двох взаємовиключних тверджень чи ставлень, конфлікт яких або не помічається, або ж свідомо чи несвідомо ігнорується.
Антиномія ( грец. αντινομια проти закону/правила) — термін логіки та епістемології, що означає парадокс або нерозв'язну суперечність. Антиномія є суперечністю між двома твердженнями, що взаємно виключаються, але визнаються в однаковій мірі істинними. Поняття антиномії зустрічається в античній філософії і середньовічній схоластиці.
Антропосоціогенез — історичний процес перетворення людини як антропоса, біологічної істоти, в члена суспільства, носія його основних, в першу чергу виробничих, етичних і естетичних стосунків.
Антропоцентризм — різновидність телеології, філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою». Антропоцентризм — це принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови. Сам термін був вперше вжитий в добу Відродження. Суть його полягає в тому, що центр Всесвіту переноситься від проблем світобачення до конкретних проблем людини.
Апокаліпсис або Апокаліпсис (грец. αποκαλυψις — відкриття, одкровення), «Об'явлення Івана Богослова» — остання книга Нового Заповіту.
Архетип (грец. άρχή (arche) — початок і грец. τυπος (typos) — тип, образ; прототип, проформа) — прообраз, початковий образ, ідея, первісна форма для наступних утворень. Це поняття, що походить від традиції платонізму і грає головну роль у «аналітичній психології», розробленої Юнґом, що вплинула на сучасну культурологію. У філософії Платона під архетипом розумівся осяжний розумом зразок, «ейдос», у схоластів — природний образ, відбитий у розумі, в Августина Блаженного — споконвічний образ, що лежить в основі людського пізнання.
Атомізація соціальна —процес відособлення людей одне від одного, виникає’в зв’язку з розпаданням безпосередньо особистісних зв’язків між ними і появою натомість зв’язків опосередкованих, безособових, які набувають форму «речі» (грошей, товару). А.с. становить соціальний зміст переходу від т. зв. традиційних суспільств (первісне, рабовласницьке, феодальне) до т. зв. сучасного цивілізованого суспільства з товарно-грошовими відносинами, з тенденцією проникати в усі сфери людських взаємин, підкоряючи їх законам ринку.
Базис - сукупність всіх економічних відносин в даному суспільстві. Кожна суспільна формація має свою, лише їй властиву економічну структуру, базис. Виробничі відносини утворюють ніби економічний кістяк суспільства, базис, який є основою всієї будови даної суспільної формації. Базис антагоністичних формацій включає в себе не тільки панівні виробничі відносини (яким належить визначальна роль), але й ті, що є залишком минулого суспільства або зародком нового
Біфуркація (лат. bis — двічі, лат. furca — вила) — роздвоєння, зміна якісної поведінки динамічної системи за малої зміни її параметрів.
Біхевіоризм (від англ. behavior — «поведінка») — один з напрямів психології, що зводить поведінку людей до механічних, машиноподібних актів у відповідь на зовнішні подразнення. Біхевіористи вважали, що предметом психології може бути тільки поведінка людини, що виражається в доступному об'єктивному спостереженні матеріальних процесів, а не психічні стани. Біхевіористи не змогли побудувати дійсно наукову психологію, оскільки у своїх поглядах на поводження людини виходили з механістичного матеріалізму.
Буферна держава — країна, що лежить між двома конкуруючими або потенційно ворожими (у військовому або геополітичному сенсі) Великими державами, що розмежовує їх і забезпечує таким чином відсутність спільних кордонів і контакту ворожих один одному армій. Часто використовуються протиборчими державами для створення «санітарних кордонів».
Буферні держави, коли вони насправді незалежні, як правило, мають нейтральну зовнішню політику, яка відрізняє їх від держав-сателітів.
Влада — слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних, але взаємопов'язаних понять: Право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось. Політичне панування, політичний устрій .Керівні державні органи (цивільна влада; судова, законодавча, виконавча), уряд чи особи, що мають урядові повноваження. Військова міць (військова влада)
Волюнтаризм (лат. voluntas — воля) — течія в психології і філософії, що визнає волю особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки і буття в цілому. Теорія, згідно з якою воля є першоосновою і творцем дійсності, основним фактором у психічному житті людини всупереч розумові; соціально-політична діяльність, яка, нехтуючи об'єктивними законами історичного розвитку, керується суб'єктивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які її здійснюють.
Географічний детермінізм— це форма натуралістичних вчень, які приписували провідну роль у розвитку суспільства і народів їхньому географічному положенню; однин з різновидів детермінізму.
Найяскравішим представником цієї ідеї виступав французький філософ XVIII ст. Ш. Монтеск'є, який зробив спробу вивести з географічних умов, що обумовлені географічним положенням, характер і звичаї народів, їх господарський і політичний устрій
Геополітика ( від грец.γη — земля + πολιτική - мистецтво управління державою ) - політологічна концепція, що вбачає у політиці засадничу, визначальну роль географічних факторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність, обмеженість природних ресурсів, клімат, кількість населення.
Глобалізація (англ. globalization) — перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, Земної кулі. Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн.
Глобалізм — сукупність переконань і поглядів на глобалізацію, які полягають в позитивній її оцінці і розглядають глобалізацію як найважливіший процес, що відбувається в сучасному світі. Багато тверджень глобалізму (зокрема, некритичний підхід до глобалізації) є об’єктом критики анти-і альтерглобалістів. Глобалізм може також означати певний напрям політики у глобальному масштабі, або глобальний масштаб соціальних явищ
Глобальність - (фр., загальний, всесвітній, від лат., куля) 1. Всебічність. 2. геогр. Принцип, який вимагає обовязкового співвідношення локальних, регіональних, національних, континентальних і зональних та інших "часткових" проблем з їх світовим (глобальним) "фоном".
Гомеостазис - збереження і підтримання сталості внутрішнього середовища організму (температури тіла, кров'яного тиску та ін.) У людини сформувалися біологічні, фізіологічні і психологічні механізми протидії зовнішнім і внутрішнім чинникам, що порушує цю рівновагу. Якщо умовою нормального функціонування організму є стабільність його внутрішнього середовища, то в рівній мірі умовою його розвитку є відхилення від неї. Сталість і відхилення гомеостазису перебувають у єдності, що забезпечує існування і розвиток будь-якої живої системи, в тому числі і організму людини.
Громадянське суспільство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства на противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).
Гуманізм — визнання людини найвищою цінністю у світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей. Гуманізм це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність.
Дедуктивний метод — спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів). У логіці використовуються два загальних методи отримання висновків: дедукція та індукція. Головною відмінністю індукції є те що для її застосування не вимагається знати усі факти до того як зробити умовивід.
Джихад або джигад — боротьба за те, що є для мусульманина найблагороднішою і найвищою метою. Зазвичай слово джихад асоціюється зі збройною боротьбою мусульман, але це розуміння є не зовсім точним. Кожен мусульманин зобов'язаний докладати зусиль для утвердження і захисту ісламу, витрачати для цього свої матеріальні ресурси, розумові здібності і всі свої сили.
Дискретний - це варіаційний ряд розподілу, у якого варіанта приймає тільки ціле значення.
Дифузіонізм (від лат. diffusio — розлиття, розтікання, проникнення) — напрям в социальній антропології і етнографії (етнології), культурології, археології, социології, в основі якого покладена ідея поширення культурних явищ через контакти між народами — торгівлю, переселення, завоювання.
Дихотомія — спосіб логічного поділу класу на підкласи; апорія Зенона про неможливість руху; філософська концепція; здатність до галудження будь-якого органу надвоє.
Діохронічний – це історична послідовність розвитку мовних явищ
Експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна і політична експансія). Прагнення держави до захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах.
Експлікація — процес, у результаті якого розкривається зміст певної єдності, а її частини набувають самостійного існування і можуть відрізнятись одна від іншої. В цьому розумінні термін «експлікація» широко використовується в ідеалістичній філософії.
Етноцентризм — властивість індивіда, соціальних груп і спільнот (як носіїв етнічної самосвідомості) сприймати й оцінювати життєві явища крізь призму традицій і цінностей власної етнічної спільності, що виступає як певний загальний еталон або оптимум. Етноцентризм означає віддавати перевагу власному способу життя над іншими.
Євразійство — напрямок російської суспільно-філософської думки, споріднений з давнішим московським слов'янофільством. Виникло в 20-ті роки ХХ-го століття, після Першої Світової війни й більшовицької революції в середовищі російської еміграції в Західній Європі.
Європоцентризм — уявлення про європейський континент як про центр культурно-історичного розвитку людства. Це світогляд, науковий підхід в гуманітарних науках та політична ідеологія, які розглядають європейську культуру та історію як провідні, центральні частини світової історії та культури. Для європоцентризму властиве ототожнення європейського та загальносвітового. Увесь інший світ розглядається лише в тій мірі в якій він дотичний до Європи.
Законів діалектики — закон взаємного переходу кількісних і якісних змін. Він полягає в тому, що нагромадження дрібних, спочатку непомітних кількісних змін на певному етапі неминуче призводить до корінних, якісних змін, в результаті яких одна якість поступається місцем іншій. Та, в свою чергу, набуває своєї кількісної характеристики.
Ідеологія — система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин.
Імідж політичний — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами і т.ін. Населення формує своє уявлення про політика не на підставі безпосередніх контактів, як при звичайному знайомстві, а на основі його символічних уявлень в межах суспільних комунікацій.
Імпліцитний - невиражений.
Індуктивний метод – це засіб дослідження, при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів.
Інтерполяція — в обчислювальній математиці спосіб знаходження проміжних значень величини за наявним дискретним набором відомих значень.
Інформаційне суспільство — теоретична концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвитку цивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати інформація і знання.
Історизм — підхід до філософських проблем, який надає особливого значення специфічному контексту: епосі, географічному розташуванню, місцевій культурі, а також історії становлення того чи іншого питання.
Конвергенції теорія - концепція, відповідно до якої науково-технічна революція істотно змінює природу капіталістичного і соціалістичного суспільств, породжує тенденцію до їх поступового взаємопроникнення, взаємозбагачення, зближення з подальшим синтезом у «змішаному суспільстві», що поєднує позитивні риси і властивості кожної з двох соціальних систем.
Консерватизм — визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та установлених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку.
Концепція посибілізму - створена французьким географом Полем Відалем де ла Блашем. На відміну від класичного індетермінізму, посибілізм розглядає людей у їх взаємодії з природним довкіллям як активне начало, наділене волею і озброєне здобутками культури. Отже, природа створює лише можливості для різноманітної життєдіяльності людини. А людина, озброєна здобутками культури (матеріальної і духовної), реалізує або не реалізує ці можливості з користю чи шкодою для себе і довкілля.
Лібералізм — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу.
Лідерство політичне - це процес взаємодії, в ході якої одні люди (лідери) знають і виражають потреби і інтереси своїх послідовників і через це володіють престижем і впливом, а інші (їх прихильники) добровільно віддають їм частину своїх владних повноважень для здійснення цілеспрямованого представництва і реалізації власних інтересів.
Маргіналізація - це процес соціального падіння або знаходження у невисокому і заздалегідь програшному соціальному статусі.
Масова культура — культура, яка популярна та переважна серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, у спорті і літературі) — контрастуючи з «елітарною культурою».
Менталітет — (від лат. mental — розум, розумовий), те саме що Ментальність - система переконань, уявлень і поглядів індивідууму або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь. Ключовими словами в визначенні менталітету є картина світу, набір духовних цінностей, не завжди усвідомлена система життєвих координат та підсвідомих стереотипів. Найчастіше слово вживається в контексті саме соціальної спільності (нація, народ, етнос).
Міф політичний - система координат, за якою визначається особистість у суспільстві, певна семіотична модель, що, з одного боку, фіксує стан речей і спрямована на легітимацію існуючого порядку та слугує концептуальним обґрунтуванням поведінки в суспільстві, з іншого, - може бути основою рушійної оновлюючої сили, що нищить один соціальний порядок і створює інший, відповідно визначаючи нові конвенції і норми поведінки.
Мондіалізм (від лат. «Mundi», фр. «Monde» - «мир») - проект по встановленню світового урядумондіалізму - англійський варіант французького слова «мондіалізація» (mondialisation). Іноді це поняття плутають з явищем глобалізації. Поняття глобалізації відноситься до економічної глобалізації, тоді як мондіалізація - до глобалізації громадянської.
Надбудова — це ідеї, теорії, погляди і відповідні їм установи та організації, що породжуються базисом даного суспільства. До надбудови відносяться: політичні й правові ідеї, філософія, мораль, мистецтво, релігія, держава, політичні партії, культосвітні та професійні установи й організації, церква тощо. Надбудова є ідейно-політичною і правовою формою виразу економічного змісту життя суспільства, його потреб.
Осьовий час — період появи раціональної філософії та етично орієнтованих релігій в історії людства. Термін, запропонований німецьким філософом Карлом Ясперсом. Тривав з 800 по 200 рік до Р.Х. Ключовими фігурами періоду були Конфуцій (Стародавній Китай), Будда (Стародавня Індія) та Сократ (Стародавня Греція).
Охлократія — грец. οχλοκρατία, лат. Ochlocratia; від грец. όχλος (лат. Ochlos) — натовп, маса і грец. κρατία (лат. Cratia) — влада. Одна з крайніх форм демократії, влада найнижчих, декласованих верств та прошарків населення.
Пасіонарність - очолюючий спонукальний мотив діяльності окремих індивідів або груп в їхньому прагненні до здійснення своїх ідеалів, був уведений в науковий ужиток видатним російським вченим Львом Гумільовим. Такою ознакою (наявністю пасіонарності) можна відрізнити «осіб» від більшості населення.
Політика (від грец. πολιτική майстерність самоуправління полісу (міста), а подалі — "мистецтво управління" державою і суспільством) — цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків.
Політична антропологія — напрямок досліджень в соціальній антропології, що займається вивченням політичного процесу та політичних інститутів в традиційних суспільствах. Цей специфічний підхід — також необхідна частина політичної соціології.
Політична влада — це вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб'єктами політичної системи, а також різними неформальними угрупуваннями за допомогою правових і політичних норм.
Політична географія — суспільно-географічна дисципліна, яка займається вивченням територіальної (геопросторової) організації та дослідженням географічних закономірностей формування і розвитку політичної сфери життя суспільства.
Політична доктрина — така, що випливає з певної ідеології, система настанов, які визначають цілі, що за певних конкретно-історичних умов можуть бути прийняті для реалізації державою, партією чи рухом, а також засоби їх досягнення.
Політична еліта - внутрішньо єдина соціальна сукупність осіб, яка складає меншість, але виступає суб'єктом підготовки та прийняття важливих стратегічних рішень у сфері політики.
Політична етика - вчення про передостанніх цілях і цінностях політики, а також про політичні чеснотах.
Політична культура — сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. Політична культура охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян.
Політична мова - сукупність вербальних структур, які використовуються у сфері політики і здійснюють вплив на політичну свідомість індивідів та їх участь у перебігу політичних процесів[1]. За визначенням Л.П. Нагорної, політична мова - це сукупність дискурсивних практик, що формують сферу політичної комунікації
Політична онтологія - вчення про політичному бутті. У центрі уваги політичної онтології перебувають проблеми змісту політичного буття, форми і способи його існування і розвитку, особливості політичного простору і політичного часу, типи виміри політичного буття, специфіка політичного детермінізму.
Політична риторика — це виступ оратора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) чи роз'яснює якусь суспільно-політичну ситуацію. Політичне красномовство як один із засобів боротьби за владу чи гармонізацію суспільних відносин заявило про себе у найдавніші часи, коли люди намагалися вирішувати соціальні конфлікти не тільки зброєю, а й силою переконання.
Політична свідомість — (від лат. con - разом, спільно та scentia -знання) - це система знань, оцінок, настроїв і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери суб'єктами - індивідами, групами, націями тощо
Політична соціалізація — засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом включення її у політичну систему, в управління політичними процесами. Найважливішими результатами політичної соціалізації є політичні переконання, почуття, цінності й норми політичної діяльності, що роблять суспільство спроможним забезпечити збереження, модернізацію чи зміну політичного режиму.
Політичний простір - це багаторівневий, багатовимірний світ, в якому розгортаються політичні відносини з приводу завоювання, використання та утримання влади.
Політичний час не є календарним часом — це час політичних подій, що визначає все політичне життя. Політичний час політичного життя розкриває як поступовість його прогресивного розвитку, так і повернення (повністю або в якихось аспектах) до того політичного (економічного, соціального, духовного) життя, яке минає.
Постіндустріальне суспільство - це суспільство, в економіці якого, в результаті науково-технічної революції і істотного зростання доходів населення, пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг. Виробничим ресурсом стають інформація і знання. Наукові розробки стають головною рушійною силою економіки. Найбільш цінними якостями є рівень освіти, професіоналізм, здатність до навчання і креативність працівника.
Редукція — процес або дія, що призводить до зменшення, послаблення або спрощення чого-небудь, іноді до повної втрати якихось об'єктів, ознак.
Революція — швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку суспільства здебільшого насильницьким способом.
Релятивізм — методологічний принцип, який полягає у метафізичній абсолютизації відносності і умовності змісту пізнання.
Римленд - геополітична концепція, введена американським політологом Ніколасом Спайкменом на противагу Хартленд Маккиндера. Рімленд Спайкмен назвав дугу (від англ. Rim - дуга) прибережної смуги, навколишнього Хартленд із заходу, півдня і південного сходу. На відміну від Маккіндера, Спайкмен вважав, що саме ця земля має вирішальне стратегічне значення для контролю над Євразією.
Синергетика — міждисциплінарна наука, що займається вивченням процесів самоорганізації і виникнення, підтримки стійкості і розпаду структур (систем) різної природи на основі методів математичної фізики («формальних технологій»). Синергетичний підхід також застосовується при вивченні такої складної і неструктурованої системи, як мережевий інформаційний простір.
Соціальна стратифікація — диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення. Стратифікація — це розташування індивідів і груп згори вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в доходах, рівня освіти, обсягу влади, професійному престижі.
Суб'єктивізм — світоглядна позиція, яка базується на основі будь-якого знання суб'єктивного досвіду. У своїй крайній формі суб'єктивізм може ставити існування будь-чого в залежність від освідомленості про нього суб'єкта.
Субкультура - це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінку відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від ширшого поняття культури, відгалуженням якої вони є. Найчастіше субкультури переходять у окремі ідейні поняття, бо важко назвати культуру, до якої б вони відносились.
Суспільно-економічна формація — одне з базових понять соціальної філософії марксизму, історичний тип суспільства, цілісний «соціальний організм», що базується на певному способі виробництва. Одна із основних категорій історичного матеріалізму.
Схід-Захід — міждисциплінарний історико-культурологічний часопис, присвячений проблемам пошуку місця України у цивілізаційному діалозі східної та західної культур.
Сцієнтизм — тенденція до витлумачення філософського і соціологічного знання у світлі принципів і методів, властивих природничим наукам. Маючи гносеологічним джерелом різке зростання ролі й суспільної цінності природознавства в XIX—XX століттях, сцієнтизм виявляється насамперед у тенденції витлумачення природничонаукового знання як найвищого вияву науковості; звідси — провідна ідея сцієнтизму про винятковість природничої науки, яка нібито єдина здатна пояснити весь суспільний прогрес.
Теорія «континентального блоку» - це ідея великого континентального євро-азійського союзу. Теоретично доводилося, що культура Німеччині - це західне продовження азіатської традиції. За всією цією риторикою, очевидно, стояв розрахунок на ресурси Росії та інші необжиті райони Євразії. У рамках Акту Молотова-Ріббентропа Хаусхофер бачив подолання вкрай несприятливого затиснутого положення Німеччини між морськими державами і Хартлендом.
Теорія «культурних кіл» (Лео Фробеніус) — організми, що існують за загальними законами всього живого. Зміни в культурі відбуваються через те, що поширюються не окремі елементи, а цілі комплекси культурних явищ. Люди — продукт або об'єкт культури, який розповсюджує її, а не створює. Кожна культура має власний характер — «пайдеум» — це культурно-психологічне поняття, духовна структура народу. Ділив культури на жіночі й чоловічі. Досліджував африканські культури, серед яких виокремив два типи: теллургічна культура (направлена вгору від землі) й хтонічна (направлена до землі).
Політичні технології – це сукупність прийомів, методів, способів, процедур, які використовують суб’єкти політичної діяльності (особистості, політичні і суспільні групи, політичні партії, громадські об’єднання, групи тиску тощо).
Толерантність – у загальному значенні здатність приймати щось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах.
Тотальний - повний, всеохоплюючий, всеосяжний; т-а війна - імперіалістична війна, яка ведеться з всебічним підпорядкуванням її інтересам усього життя країни й із застосуванням будь-яких, самих жорстоких засобів, без додержання норм міжнародного та військового права як проти збройних сил, так і проти мирного населення.
Тоталітаризм - форма державно-політичного режиму держави, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я тощо.
Хартленд - масивна північно-східна частина Євразії, оздоблюють з півдня і сходу гірськими системами, проте її межі визначаються по-різному різними дослідниками.
Хронополітика - комплекс досліджень, присвячених неоднорідності історичного і політичного часу. Таким чином розуміється час пройнятий різноманітними тенденціями, що відкривають у кожний даний момент перед людьми одні політичні можливості і мінімізують інші. Цей комплекс досліджень включає в себе: 1) моделювання односпрямованих стадіальних процесів в історії суспільств, 2) аналіз циклічних або хвилеподібно змінюються тенденцій в різних сферах життя суспільств.
Цивілізація — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).