Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 11. Фінансові послуги з перейняття ризику
План (логіка) викладу матеріалу:
11.1. Види діяльності фінансових установ з обмеження ризиків
Діяльності суб'єктів господарювання та громадян притаманні певні види ризиків. Ризики проявляються як в економічній діяльності її суб'єктів, так і на побутовому рівні. Діяльність суб'єктів господарювання супроводжують ризики втрати (пошкодження) майна, ризики неодержання результату господарської діяльності, ризики заподіяння шкоди майну або діяльності інших осіб, ризики неодержання прибутку, ризики невиконання договірних зобов'язань тощо. Життя і трудову діяльність громадян також супроводжують специфічні види ризиків. Найбільш вагомими серед них є: ризик втрати працездатності, ризик настання інвалідності або смерті, ризик втрати або пошкодження власного майна, ризик заподіяння шкоди майну інших осіб, ризик втрати звичного рівня матеріального добробуту тощо.
В економічній літературі під ризиком розуміють невпевненість в можливому результаті. Результатом дії ризику є небажані, негативні наслідки, що призводять до певних збитків. Для суб'єктів господарювання такі збитки пов'язані з втратою майна, прибутку, іншої вигоди, для громадян - зі знеціненням або втратою заощаджень, втратою здоров'я, працездатності, звичного матеріального рівня життя, настанням інвалідності або смерті.
Джерелами походження ризиків є господарська діяльність, трудова діяльність та особисте життя громадян, негативні природні явища та фактори.
У діяльності суб'єктів господарювання та громадян, що здійснюють інвестиційну діяльність, особливе значення займає фінансовий ризик. Фінансовий ризик може виникнути у будь-якій сфері фінансових відносин і спричинити негативні фінансові наслідки у формі втрати доходу або капіталу. Фінансовий ризик поділяється на види, найбільш вагомими з яких є: кредитний, процентний, депозитний, інфляційний, валютний ризики, ризик ліквідності та інші.
Кредитний ризик являє собою ризик несплати позичальником основного боргу та процентів за ним. Такий ризик виникає внаслідок погіршення фінансового стану позичальника, що обумовлює неспроможність останнього виконати свої зобов'язання щодо умов та термінів кредитної угоди.
Процентний ризик характеризує невизначеність щодо зміни у майбутньому процентних ставок за кредитами, депозитами, процентного доходу за облігаційними позиками та іншими видами боргових зобов'язань.
Депозитний ризик виникає за умови погіршення фінансового стану банку і неспроможності останнього в повній сумі повернути вкладникам кошти, що залучені на депозитні рахунки, та сплатити дохід за ними.
Інфляційний ризик спричиняє втрати капіталу суб'єктів економічної діяльності та заощаджень громадян через знецінення їх вартості внаслідок зростання цін на товари та послуги.
Валютний ризик призводить до втрати коштів за рахунок несприятливої зміни курсів валютних цінностей.
Ризик ліквідності є пов'язаний з погіршенням платоспроможності суб'єкта господарювання або з труднощами щодо повернення коштів, вкладених у фінансові активи.
Ризики, що супроводжують діяльність суб'єктів господарювання можуть бути нейтралізовані за допомогою внутрішніх і зовнішніх механізмів. Внутрішні механізми, до яких належать уникнення ризику, обмеження концентрації ризику, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику, самострахування забезпечуються самими суб'єктами господарювання. Ефективним механізмом мінімізації валютного та процентного ризиків є хеджування строковими контрактами. Зниження ризику ліквідності окремих фінансових активів забезпечується за рахунок застосування диверсифікації при здійсненні портфельних інвестицій. Обмеження кредитного ризику та ризику ліквідності суб'єктів господарювання досягається засобами страхового ринку та інструментами ринку позик.
Обмеження концентрації ризику забезпечується при здійсненні фінансових операцій, ймовірність виникнення збитків за якими є високою, шляхом визначення граничних критеріїв реалізації кредитних, депозитних, гарантійних операцій, фінансових інвестицій тощо. Зазначені критерії встановлюються внутрішніми положеннями фінансових установ та регламентуються законодавством України й нормативними документами державних уповноважених органів.
У складі таких показників для банків: норматив великих кредитних ризиків, норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам тощо;
для кредитних спілок: максимальний розмір кредиту на одного позичальника, максимальна сума коштів на депозитному рахунку члена кредитної спілки, гранична сума заборгованості за кредитами, що пов'язані з великими ризиками, максимальна сума залучених на договірних засадах коштів інших установ тощо;
для диверсифікованих інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів: граничні нормативи вкладення коштів у фінансові активи, банківські метали, нерухомість, інші активи.
Рис. 11.1. Внутрішні механізми мінімізації ризиків фінансовими
установами
Проведення хеджування за допомогою опціонних, ф'ючерсних та форвардних контрактів забезпечує фінансовим установам обмеження рівня фінансових ризиків при несприятливому розвитку ринкової кон'юнктури та одержання прибутку у випадку бажаної зміни цін. Диверсифікація видів фінансової діяльності та вкладень у фінансові інструменти забезпечує оферентам фінансових послуг досягнення розпорошення ризиків та уникнення їх концентрації. Самострахування реалізується фінансовими установами шляхом резервування, тобто створення резервів та страхових фондів, призначених для покриття збитків, що виникають в процесі надання фінансових послуг.
Рис. 11.2. Види фінансових послуг з перейняття ризику
Зовнішні механізми мінімізації ризиків, серед яких основне місце належить страхуванню, забезпечуються фінансовими установами через механізми надання фінансових послуг, в процесі реалізації яких ризики інших юридичних осіб та громадян переймаються за винагороду. Інструменти сучасного страхового ринку забезпечують клієнтам фінансових установ ефективні методи мінімізації збитків та захисту від ризиків, що підлягають страхуванню.
До основних видів фінансових послуг, що забезпечують перейняття ризиків суб'єктів господарювання, належать: страхові послуги, послуги з надання гарантій та порук за господарськими операціями клієнтів фінансових установ. Перейняття ризиків фізичних осіб забезпечується шляхом реалізації фінансовими установами страхових послуг, послуг з недержавного пенсійного забезпечення та надання порук за зобов'язаннями громадян.
11.2. Загальна характеристика страхових послуг, як інструментів перейняття ризику
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхування забезпечується шляхом реалізації страхових послуг, які є фінансовими операціями страховиків, що здійснюються для забезпечення страхового захисту страхувальників або застрахованих осіб.
Надання страхових послуг має на меті забезпечення страхового захисту споживачів таких послуг та перерозподіл ризиків серед учасників страхування: страхувальників і страхових організацій.
Законом України «Про страхування» визначені основні види обов'язкового страхування. Ними є:
Страхові послуги з добровільного страхування реалізуються на договірних засадах за згодою страховика і страхувальника. Добровільна форма страхування надає можливість страхувальникам вибрати на страховому ринку ті послуги, що в найбільшій мірі забезпечать реалізацію їх вимог щодо страхового захисту.
Добровільне страхування реалізується на принципах вибіркового охоплення об'єктів страхування, зазначення терміну страхового захисту, діє на основі заяви страхувальника та за умови внесення ним страхових платежів.
Страхові послуги, що реалізуються на принципах добровільного страхування, регламентуються договором страхування, який укладається між страховою організацією та страхувальником, відповідно до розроблених фінансовою установою правил страхування.
За умови добровільного страхування страховики зобов'язані укладати договори страхування з усіма особами, що мають потребу у страховому захисті і звернулись з такою вимогою до них.
Відповідно до галузей страхування страхові послуги спрямовані на забезпечення:
Майнове страхування забезпечує страховий захист засобів наземного, водного, повітряного транспорту, вантажів та інших видів майна. Економічним призначенням майнового страхування є відшкодування збитків, що виникли внаслідок настання страхового випадку і призвели до пошкодження або знищення майна застрахованої особи. За договором майнового страхування страховик за плату приймає на себе зобов'язання відшкодувати особі, на користь якої укладений страховий договір, збитки, що виникли внаслідок пошкодження (знищення) застрахованого майна.
Особисте страхування спрямоване на страхування життя, здоров’я, працездатності людини, доходів та витрат, що визначають її добробут. Воно включає страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування.
Страхування життя є найважливішою галуззю особистого страхування, мета якого полягає у забезпеченні фінансової безпеки окремих громадян та їх сімей. Основна відмінність страхування життя від інших ризикових видів страхування полягає у тому, що ймовірність настання страхових випадків за ним завжди дорівнює 100 %. Це означає, що виплата страхової суми має відбутись за будь-яких обставин. Договори страхування життя укладаються на довгостроковий період на добровільній основі. Страхувальниками за цим видом страхування виступають виключно фізичні особи, які одночасно є застрахованими. Страховики відповідно до прийнятих обов'язків зобов'язані здійснити виплату страхової суми страхувальнику (застрахованій особі, вигодонабувачу, іншим особам, зазначеним у договорі) при настанні подій, що визначені умовами договору страхування. До таких подій належать:
При укладенні договору страхування життя страховики враховують вік страхувальника, його стать, стан здоров'я, генетичну спадковість, вид трудової діяльності, місце проживання та громадянство. Страхова сума за договорами страхування життя визначається за згодою сторін угоди. У випадку розірвання договору страхування життя, страховики виплачують страхувальникам викупну суму, розмір якої залежить від періоду дії такого договору та суми нагромаджених коштів.
У галузі страхування підприємницьких ризиків страхові послуги забезпечують страхування підприємницьких та страхування фінансових ризиків.
Перейняття фінансових ризиків забезпечується за рахунок надання страхових послуг зі страхування кредитів, депозитних вкладень, валютних та інвестиційних операцій, страхового захисту запланованої суми прибутку, обумовленого рівня рентабельності тощо.
Страхування кредитів виступає важливою та надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів та інструментом захисту від кредитного ризику. Воно базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який може виникнути в процесі кредитування. За допомогою кредитного страхування відбувається задоволення випадкових оцінюваних майнових потреб, які виникають внаслідок неповернення кредиту, шляхом перерозподілу втрат між суб'єктами кредитно-страхових відносин.
Споживачами страхових послуг при кредитному страхуванні можуть виступати як кредитори, так і позичальники кредитних коштів, залежно від обраної делькредерної або гарантійної форми організації страхових відносин.
У процесі страхування фінансових ризиків страховики за винагороду можуть переймати на себе ризики неповернення коштів з депозитних рахунків фізичних та юридичних осіб в банківських установах або несплати доходу за ними, ризики непогашення облігаційних позик, а також ризики втрати (недоодержання) прибутку суб'єктами господарювання.
11.3. Гарантійні послуги фінансових установ
Переймання фінансових ризиків суб’єктів господарювання можуть здійснювати банківські установи шляхом надання банківських гарантій. Необхідність надання гарантій виникає в умовах, коли суб'єктам господарських відносин важко оцінити платоспроможність своїх контрагентів або їх можливість виконати прийняті зобов'язання за угодами.
Банківська гарантія - це зобов'язання банку гаранта забезпечити виконання фінансових зобов'язань свого клієнта перед іншими кредиторами в тому випадку, якщо сам боржник їх вчасно не виконає.
У гарантійній операції беруть участь три сторони: гарант, принципал та бенефіціар. У ролі гаранта виступає банківська установа, яка надає гарантію на користь бенефіціара. Бенефіціаром є особа, на користь якої повинен бути здійснений платіж. Принципал - зобов'язана за господарською операцією особа (клієнт банку), яка уповноважує свій банк виставити гарантію і надає йому інструкції щодо її умов.
У процесі надання гарантійних послуг банківські установи можуть здійснювати видачу прямих і непрямих гарантій. При видачі прямих гарантій учасниками гарантійної операції є три особи: бенефіціар, принципал і банк принципала, який виступає в ролі гаранта і надає гарантію на користь бенефіціара (рис. 11.3).
Бенефіціар
Принципал
Гарант (банк принципала)
3
1
2
Рис. 11.3. Механізм надання прямої гарантії
Банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики. Поряд з видачею гарантій банківські установи можуть здійснювати видачу контгарантій. Контр-гарантія являє собою зобов'язання, яке надає інша банківська установа на користь банку-гаранта. Згідно з українським законодавством банківські гарантії можуть надаватись на користь резидентів і нерезидентів.
Видача банківських гарантій здійснюється на підставі заяви клієнта фінансової установи. При прийнятті рішення про видачу гарантії ретельно аналізується фінансовий стан заявника та умови реалізації майбутньої господарської операції. У випадку позитивного рішення щодо видачі гарантії між банком та клієнтом укладається договір, в якому зазначаються умови видачі та реалізації гарантії, строк її дії, обумовлюється вартість гарантійних послуг тощо.
Рис. 11. 4. Механізм надання непрямої гарантії
Поряд з банківськими гарантіями перейняття фінансових ризиків суб'єктів економічних відносин може забезпечуватись за рахунок надання порук. Оферентами фінансових послуг з надання порук (поручителями) можуть виступати банківські і небанківські фінансові установи.
За поруками фінансова установа приймає на себе відповідальність за виконання боржником зобов'язання перед кредитором у повному обсязі або частково.
11.4. Послуги фінансових установ з недержавного пенсійного забезпечення
В умовах погіршення демографічної ситуації в Україні, що викликана зменшенням приросту населення та збільшенням кількості осіб непрацездатного віку, особливої актуальності набуває розвиток фінансових послуг з недержавного пенсійного забезпечення. За рахунок одержання таких послуг громадяни при досягненні пенсійного або іншого обумовленого віку зможуть поряд з державною пенсією одержувати додаткові виплати з нагромаджених ними особистих рахунків у фінансових установах.
Згідно з українським законодавством послуги з недержавного пенсійного забезпечення можуть надаватися такими фінансовими установами:
Споживачами послуг з недержавного пенсійного забезпечення виступають фізичні особи - резиденти та нерезиденти, які здійснюють сплату пенсійних внесків самостійно або на користь яких сплачуються пенсійні внески до пенсійного фонду, страхової організації чи на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи в рахунок забезпечення майбутніх недержавних пенсійних виплат. Одержання послуг з недержавного пенсійного забезпечення створює можливість для їх споживачів зберегти звичний матеріальний рівень життя у разі виходу на пенсію, втрати працездатності, здоров'я або настання інвалідності. У випадку смерті таких осіб фінансові установи здійснюють належні виплати на користь їх спадкоємців (інших осіб, що зазначені в договорі).
В Україні зростає кількість фінансових посередників, що займаються наданням послуг з недержавного пенсійного забезпечення.
Спеціалізованими фінансовими посередниками, що займаються виключно наданням послуг з недержавного пенсійного забезпечення, є недержавні пенсійні фонди, які можуть функціонувати як відкриті, корпоративні та професійні.
Споживачами фінансових послуг з недержавного пенсійного забезпечення можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства.
Вкладниками недержавного пенсійного фонду можуть бути:
Фізичні особи можуть бути учасниками кількох пенсійних фондів за власним вибором.
Надання послуг з пенсійного забезпечення для учасників недержавних пенсійних фондів здійснюється на основі пенсійного контракту, що укладається такими учасниками з адміністратором фонду.
Методика обчислення сум пенсійних виплат, що здійснюються недержавними пенсійними фондами, затверджена Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Основними видами пенсійних виплат є:
Одноразова пенсійна виплата здійснюється у випадку критичного стану здоров'я чи настання інвалідності учасника фонду або виїзду його на постійне місце проживання за кордон, виходячи із суми коштів, нагромаджених на індивідуальному пенсійному рахунку.
Пенсія на визначений строк виплачується учаснику пенсійного фонду протягом установленого терміну, але не менш ніж на протязі 10 років після досягнення ним пенсійного віку.
Розмір пенсії на визначений строк розраховується адміністратором виходячи із суми коштів на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день настання пенсійного віку, визначеного таким учасником, величини інвестиційного прибутку(збитку), що отримується протягом строку виплати пенсії на визначений строк, тривалості і періодичності пенсійних виплат, визначених учасником, за формулою:
де В - розмір чергової пенсійної виплати, що нарахована учаснику фонду;
n - кількість пенсійних виплат, що залишилися до закінчення загального строку виплати пенсії;
- вартість пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному рахунку учасника на дату розрахунку пенсійної виплати.
Довічна пенсія виплачується за договорами страхування довічної пенсії. Учасники недержавних пенсійних фондів за рахунок нагромаджених на особових рахунках пенсійних коштів можуть одержувати довічні пенсії. Механізм страхування довічної пенсії передбачає здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів, що нагромаджені на пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді або на пенсійному депозитному рахунку в банківській установі. З метою забезпечення реалізації договору страхування довічної пенсії адміністратор пенсійного фонду або банк на підставі заяви фізичної особи здійснює перерахування страховику нагромаджених пенсійних коштів. Розмір довічної пенсії визначається страховою організацією на основі актуарних розрахунків, виходячи із суми нагромаджених громадянином пенсійних внесків.
11.5. Резервування як метод управління ризиками фінансових установ
Для забезпечення відшкодування можливих втрат фінансових установ, що виникають в процесі надання фінансових послуг внаслідок дії чинників ризику, створюються відповідні резерви.
Банківські установи формують обов'язкові резерви за усіма залученими коштами, за винятком кредитів, одержаних від інших банків, іноземних інвестицій, одержаних від міжнародних фінансових організацій та коштів, що залучені на умовах субординованого боргу. Норматив резервування встановлюється Національним банком України і є єдиним для всіх банків України.
Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резервів здійснюється в національній грошовій одиниці на кореспондентському або окремому рахунку банку в Національному банку. За залишками коштів, що формують обов'язкові резерви, проценти не нараховуються.
Обов'язкове резервування коштів банків використовується Національним банком України як монетарний інструмент для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком.
Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подальшого розвитку Національним банком України приймаються рішення щодо:
Загальний розмір резервування визначається виходячи із суми заборгованості за усіма наданими кредитами, класифікованими за ступенем ризику. Для визначення розміру резервування за кредитами банківськими установами враховуються такі чинники:
На основі класифікації позичальників та стану погашення ними заборгованості кредити поділяються на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.
Стандартні кредити являють фінансові операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.
Кредити під контролем це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним (5 % чистого кредитного ризику), але може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації.
Субстандартні кредити являють операції; за якими кредитний ризик є значним, що становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, та надалі може збільшуватись. За такими кредитами є ймовірність несвоєчасного погашення позичальником заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.
Сумнівні кредити це кредитні операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника банку в повній сумі є під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.
Безнадійні кредити - операції, ймовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.
За кожною із зазначених груп кредитів банківськими установами здійснюється формування резервів, виходячи із сум фактичної заборгованості та встановлених рівнів резервування. При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником зменшується на вартість застави, що надана ним в забезпечення кредиту, а також на вартість гарантій та порук.
Поряд з формуванням резервів на покриття збитків за кредитними операціями банківські установи формують резерви за іншими видами активних операцій (банківських послуг), зокрема резерви під заборгованість інших банків, під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку, за вкладеннями в цінні папери тощо.
Таблиця 11.1.
Нормативні рівні резервування за банківськими кредитами
|
Види кредитів за ступенем ризику |
Рівень резервування, % |
|
Стандартні |
2 |
|
Під контролем |
5 |
|
Субстандартні |
20 |
|
Сумнівні |
50 |
|
Безнадійні |
100 |
Формування резервів на покриття збитків за фінансовими операціями здійснюють і небанківські фінансові установи.
Кредитними спілками забезпечується формування резерву покриття втрат за неповерненими кредитами. З метою визначення обсягів резервування кредити, що надані кредитними спілками поділяються на такі види:
Нормативи резервування грошових коштів для розрахунку резерву забезпечення покриття втрат за неповерненими кредитами, наданими кредитними спілками, становлять:
для 1-го рівня - 0 % залишку заборгованості;
для 2-го рівня - 35 % залишку заборгованості;
для 3-го рівня - 70 % залишку заборгованості;
для неповернених та безнадійних кредитів - 100 % залишку заборгованості.
На основі оцінки фінансового стану клієнтів - юридичних та фізичних осіб та оцінки стану погашення ними основного боргу та сплати процентів (комісій) за ним, фінансові операції небанківських установ класифікуються на такі види:
стандартні фінансові операції, за якими ризик є незначним і становить не більше одного процента від суми заборгованості;
граничні фінансові операції - такі, що характеризуються незначним ризиком (не більше 5 % суми заборгованості), який може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для клієнта ситуації;
небезпечні фінансові операції - фінансові операції, за якими ризик є значним, і надалі може збільшуватись та становити не більше 20 % суми заборгованості; також є ймовірність несвоєчасного погашення клієнтом заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені договором надання фінансової послуги;
сумнівні фінансові операції, за якими виконання зобов'язань з боку клієнта фінансової установи в повній сумі є під загрозою, ймовірність повного погашення заборгованості низька і становить не більше 50 % від суми заборгованості;
безнадійні фінансові операції - операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку клієнтів фінансових установ практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.
Залежно від ступеня ризику, що є характерним для фінансових операцій небанківських фінансових установ, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України визначені коефіцієнти резервування коштів на покриття збитків за такими операціями (табл. 11.2).
Таблиця 11.2.
Коефіцієнти резервування за фінансовими операціями небанківських
фінансових установ
|
Види фінансових операцій за ступенем ризику |
Коефіцієнт резервування, % |
|
Стандартні |
2 |
|
Граничні |
5 |
|
Небезпечні |
20 |
|
Сумнівні |
50 |
|
Безнадійні |
100 |
Разом з формуванням резервів за стандартними та нестандартними фінансовими операціями фінансові установи незалежно від результатів їх діяльності у попередньому році зобов'язані окремо сформувати резерви за простроченими фінансовими операціями та за операціями, одержання доходів за якими є сумнівним.
Сформовані резерви використовуються на потреби покриття непогашеної простроченої заборгованості за основним боргом (без процентів та комісій), стягнення якої є неможливим.