Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА 11. Безробіття та політика зайнятості
(2 години)
Практичне заняття
1Взаємозв'язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса
Основними завданнями еконо-»-мічної політики є досягнення низького рівня безробіття та низького рівня інфляції.
В короткостроковому періоді між рівнями інфляції та рівнями оез-робіття існує обернена залежність, яка має назву кривої Філіпса (мал. 3.4).
Крива Філіпса стверджує, що рівень інфляції залежить від трьох факторів:
• очікуваної інфляції;
• циклічного безробіття, тобто відхилення фактичного рівня безробіття від його природного значення;
• шокових змін пропозиції.
Три зазначені фактори зводяться воєдино у рівняння кривої Філіпса:
Інфляція=Очікувана інфляція -/3-Циклгчне безробіття+Шоки пропозиції,
де — параметр, який показує, наскільки сильно реаґує інфляція на динаміку циклічного безробіття; цей коефіцієнт завжди більший від нуля.
Зазначте, що перед показником циклічного безробіття стоїть знак "мінус": при високому рівні безробіття спостерігається тенденція до зменшення темпів інфляції.
Таким чином, у короткостроковому періоді економічна політика, спрямована на швидке зниження рівня безробіття, призводитиме до прискорення інфляції. Треба вибрати між:
1) політикою, спрямованою на економічне пожвавлення, з високими темпами приросту ВВП, що швидко знизить безробіття, і
2) політикою пожвавлення, з повільним приростом ВВП, що дає змогу сповільнити інфляцію, але за рахунок тривалого безробіття.
Цей вибір залежатиме від очікуваного рівня інфляції: чим більшим буде цей рівень, тим вище розміщуватиметься крива Філіпса. А це значить, що фактичний рівень інфляції буде вищим для будь-якого рівня безробіття.
У довгостроковому періоді є вертикальною прямою, інакше кажучи, показує відсутність залежності між рівнем інфляції і природним рівнем безробіття.
Поняття інфляції:
Термін «інфляція» (від лат. Inflatio - здуття) вперше став вживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861 - 1865 рр.. і означав процес розбухання паперово-грошового обігу. У XIX столітті цей термін вживався в Англії і у Франції. Широке розповсюдження в економічній літературі поняття «інфляція» одержало в XX столітті відразу ж після Першої світової війни. У радянській економічній літературі поняття виникло лише в середині 20-х років.
Найбільш лаконічне визначення інфляції - підвищення загального рівня цін, найбільш загальне визначення - переповнення каналів обігу грошової маси зверх потреби товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін.
. Сутність і причини інфляції:
Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послугам та іноземним валютам, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. Деякі російські вчені додають до цього переліку ще й золото, надаючи йому роль загального еквівалента.
Інфляційні причини росту цін: Незбалансованість державних доходів і витрат, що виражається в дефіциті держбюджету; диспропорційність фінансування інвестицій; зміна структури ринку.
Ця структура все менше нагадує умови досконалої конкуренції, коли на ринку діє велика кількість виробників, продукція характеризується однорідністю, перелив капіталу не утруднений. Сучасний ринок-це в значній мірі олігополістичний ринок, на якому діють чисельні продавці, що перешкоджає проникненню в галузь нових фірм, а на ринку реалізуються як стандартизовані, так і диференційовані товари.
Види інфляції:
Інфляцію можна підрозділити на такі види:
1 - за характером інфляційного процесу:
а) відкрита - нічим не стримуваний, вільний і тривале зростання цін;
б) прихована або пригнічена - держава встановлює жорсткий контроль над цінами в умовах товарного дефіциту;
в) інфляційний шок - одномоментне різке підвищення цін;
2 - за місцем розповсюдження:
а) локальна - зростання цін відбувається в межах однієї країни;
б) світова - охоплює групу країн або глобальну економіку;
3 - за темпами підвищення цін:
а) повзуча - ціни піднімаються поступово, але неухильно, при помірному темпі - приблизно на 10% в рік;
б) галопуюча - швидке зростання цін - від 20 до 200% на рік;
в) гіперінфляція - катастрофічне зростання цін - 500 - 1000% і більше на рік. Гіперінфляція викликає крах грошової системи. Гроші втрачають свої функції.
Наслідки інфляції:
Наслідки інфляції досить великі і вельми серйозні.
Ставши постійним фактором економічного життя, інфляція значно ускладнила загальну систему економічних відносин. Вона вимагає постійної уваги до себе і спеціальних заходів щодо утримання на нормальному, безпечному рівні. Ступінь її впливу на економіку і на все суспільство залежитьсаме від її рівня. Ніякої особливої теорії з цього приводу поки що не створено, просто емпірично встановлено, що чим інфляція вище, тим гірше для суспільства. Негативний вплив інфляції реагує на всі сторони життя суспільства. Вона знецінює результати праці, знецінює заощадження фізичних та юридичних осіб, перешкоджають довгостроковим інвестиціям і економічному зростанню, а при обтяжуючих обставинах призводить до краху реального сектора економіки. Висока інфляція руйнує грошову систему, що посилює відтік фінансових ресурсів у торговельно-посередницькі операції і прискорює «втеча» капіталу, призводить до витіснення у внутрішньому обігу національної валюти іноземної, підриває можливості фінансування державного бюджету. Інфляція знецінює доходи населення, особливо зайнятого у бюджетній сфері, виступає найефективнішим засобом перерозподілу національного багатства - від найбідніших до найбільш багатим, посилюючи тим самим соціальну диференціацію суспільства. Інфляція підриває соціально-політичну стабільність суспільства, сприяючи розвитку в ній популістських, авторитарних, диктаторських тенденцій. Для Росії останніх років висока інфляція, безумовно, є проблемою номер один.
Також необхідно відзначити і те, що одним з наслідків є ще й розбіжність в оцінках між потоками і запасами в господарстві. Підвищення цін у свою чергу позначається на потоках, їх вартісний обсяг збільшується, а запаси деякий час перебувають в колишній ціні і в кінці кінців забезпечуються. При інфляції зазвичай програє кредитор в порівнянні з боржником, покупець в порівнянні з продавцем, працівники бюджетних установ у порівнянні із зайнятими в сфері реального виробництва.
Інфляція спотворює важливі економічні показники, які необхідні для нормальної господарської діяльності. Мова йде про банківський відсоток і рентабельності виробництва. Тому що при нормальному стані суспільства і виробництва розмір відсотка і рівень загальної рентабельності виробництва знаходяться в рамках досить стійкої залежності і певної рівноваги, то при інфляції - навпаки. Підвищення цін імітує зростання виробництва, підміняє його і тим самим сприяє відриву фінансово-посередницької діяльності від реального виробництва. А зростання процентних ставок і коливання рентабельності дезорганізують виробництво, інфляція підриває економічні основи суспільства.
Крім того, висока інфляція з її нерівномірним зростанням цін і стихійним перерозподілом доходів веде до нестійкості і загального зниження рентабельності. Різко посилюється ризик у проведенні звичайних ділових операцій, зростає ймовірність несприятливого їх результату. При цьому порушуються сформовані господарські зв'язки, і виникає ланцюгова реакція невдач. Погіршується фінансовий стан багатьох підприємств. Найбільше страждають підприємства з тривалим виробничим циклом, значним періодом обороту капіталу, так як у них вища ймовірність опинитися в скрутному становищі через швидкого і неупорядкованого підвищення цін. Загальна норма рентабельності в умовах високої інфляції має тенденцію до зниження ще й тому, що частка прибутку в ціні у більшості галузей занадто мала, щоб гарантовано зберігатися при різких зрушеннях в цінах і умовах витрат. Перекинути ж підвищення цін на споживача може далеко не кожен виробник.
Поняття безробіття:
Безробіття - соціально-економічне явище, в результаті якого частина економічно активного населення не може знайти собі роботу.
Для характеристики безробіття використовуються два основні показники: рівень безробіття та її середня тривалість.
Рівень безробіття розраховується як співвідношення числа безробітних до сукупної робочої сили: Рівень безробіття = Число безробітних / Сукупна робоча сила * 100.
З певними застереженнями можна прийняти наступну тезу: сукупну робочу силу складає все працездатне населення країни. Остання представляє собою різницю між загальною чисельністю населення і тією частиною, яка ще або вже не працює (за віком або через хворобу). У чисельнику цього відношення зазвичай беруть до уваги кількість безробітних, які зареєстровані офіційно.
Рівень безробіття по країнах світу в даний час коливається в межах 2,0 - 22,5%.
У періоди криз і депресії рівень безробіття зростає, а в періоди підйому і буму - скорочується. Тривалість безробіття характеризується середнім періодом перерви в роботі.
Види безробіття:
Одним з важливих аспектів даної проблеми є питання про види безробіття.
1 - З точки зору характеру витіснення працівника з виробництва розрізняють:
а) добровільну безробіття, коли працівник звільняється за власним бажанням у силу тих чи інших причин;
б) вимушену безробіття, коли фірма сама пропонує працівникові звільнитися, посилаючись на різні обставини;
2 - З точки зору породжують умов і причин розрізняють:
а) фрикційне (від лат. frictio - тертя), пов'язану з пошуками чи очікуванням кращої роботи в кращих умовах, вона передбачає переміщення робочої сили по галузях, регіонах, у зв'язку з віком, зміною професії і т. п. Її іноді називають також текучої безробіттям:
б) структурну - результат неспівпадання попиту на працю та пропозиції його в різних фірмах, галузях, з різних професій;
в) технологічну - результат впливу НТР, коли окремі професії вже не потрібні, а нові ще не укомплектовані необхідною кількістю працівників;
г) циклічну, викликану зміною фаз у промисловому циклі;
д) приховану, що включає частково зайнятих працівників, особливо в сільському господарстві і кустарних промислах;
е) застійну, що складається з працівників, які втратили надію знайти роботу, а під час і не шукаючих її;
ж) дно життя, де перебувають жебраки, бродяги, бомжі і т. д. - кінцевий вінець застійної безробіття.
Природний рівень безробіття - це така ситуація на ринку праці, при якій попит на працю і її пропозиції збігаються. До природною безробіттю відносяться: фрикційна, структурна, технологічна, тобто щось неминуче, об'єктивно обумовлене.
Наслідки безробіття:
Всі інші види безробіття, і перш за все циклічну її форму, можна розглядати як пряме недовикористання трудових ресурсів з усіма наслідками, що випливають звідси соціально - економічними наслідками :
1.Обесценіваніе наслідків навчання.
2.Сокращеніе виробництва.
3.Збільшення витрат (допомоги безробітним).
4.Поніженіе рівня кваліфікації незайнятого населення.
5.Сніженіе життєвого рівня.
6.Недопроізводство національного доходу.
7.Сніженіе податкових надходжень.
8. Зниження рівня народжуваності.
9. Підвищення психічних і фізичних захворювань.
10.Сніженіе середньої тривалості життя.
11. Посилення відтоку найбільш кваліфікованих кадрів за кордон.
2
Закон Оукена
Відомий економіст Артур Оукен вивів закономірність про те, що безробіття та обсяг ВВП за умови повної зайнятості мають між собою прямий зв'язок. Тобто, він вважає, чим більше безробіття, тим більше відстає реальний обсяг ВВП від обсягу за умови повної зайнятості. Суть його закону полягає в тому, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то реальний обсяг ВВП відстає на 2,5%. Це співвідношення називають законом Оукена. Наприклад, якщо фактичний рівень безробіття в якійсь країні становить 18,3%, що більше природного рівня на 10,5%, а обсяг ВВП становить 65 000 млн. дол., то відставання реального обсягу ВВП від обсягу за умов повної зайнятості становить 17 062,5 млн дол. (10,5 o 2,5 = 26,25%; 65 000 o 26,25/100 = 17062,5 млн. дол.). Тобто якщо б економіка створила робочі місця для усього працездатного населення країни, то обсяг виробництва товарів та послуг був би більше на 17 062,5 млн дол.
Таким чином, можна виділити наступні соціальні та економічні наслідки безробіття.
I. Соціальні наслідки безробіття:
Негативні: загострення криміногенної ситуації, посилення соціальної напруженості, зростання кількості фізичних і душевних захворювань, збільшення соціальної диференціації, зниження трудової активності.
Позитивні: підвищення соціальної цінності робочого місця, збільшення особистого вільного часу, зростання свободи вибору місця роботи, збільшення соціальної значущості і цінності праці.
II. Економічні наслідки безробіття:
Негативні: знецінення наслідків навчання, скорочення виробництва, витрати на допомогу безробітним, втрата кваліфікації, зниження життєвого рівня, недовиробництво національного доходу, зниження податкових надходжень.
Позитивні: створення резерву робочої сили для структурної перебудови економіки, конкуренція між працівниками як стимул до розвиткуздібностей до праці, перерву в зайнятості для перенавчання і підвищення рівня освіти, стимулювання зростання інтенсивності і продуктивності праці.
3
Рівень безробіття
Як же визначити, скільки безробітних у певній країні? Для цього економісти використовують показник рівня безробіття. Рівень безробіття - це відсоток безробітних від працездатної частини населення (робочої сили):
Наприклад, якщо в Україні кількість працездатного населення налічує майже 20 мільйонів чоловік, а кількість безробітних - 698,1 тис. осіб, то рівень безробіття дорівнює 3,465% (693,1/20 000 o 100% = 3,465%).
4
Із закону Оукена випливають такі практичні висновки:
· по-перше, для того щоб не допустити зростання безробіття, необхідно не менше 2,7 — 3,0 % щорічного приросту ВВП спрямовувати на створення нових робочих місць;
· по-друге, вищий приріст ВВП скорочує безробіття, а зниженнятемпів росту ВВП призводить до зростання безробіття.
Потенційний (природний) ВВП означає довготермінові виробничі можливості національної економіки за максимального використання наявних ресурсів в умовах стабільних цін. Потенційний ВВП вимірюється рівнем, на якому б був ВВП, якщо б усі ресурси повністю використовувались. При цьому, звичайно, не йдеться про 100-відсоткове використання робочої сили і капіталу. Це практично неможливо.
Адже природне безробіття (або безробіття, що не підвищує рівень інфляції) становить приблизно 2—6 відсотків, адже працюючі добровільно змінюють місце роботи, а також через тимчасову втрату роботи тощо. За «повне використання» основного капіталу зазвичай беруть коефіцієнт завантаження виробничих потужностей 85—90 відсотків.
Недоотриманий ВВП (або розрив ВВП) — це різниця між поточним виробництвом товарів і послуг та рівнем виробництва, який міг би бути за наявності повного використання існуючих у суспільстві ресурсів. Іншими словами, недоотриманий ВВП обчислюється як різниця між дійсним, або фактичним, і потенційним ВВП (рис. 1).
Розрив ВВП може бути додатнім, нульовим або від'ємним. Додатній розрив ВВП означає наднормовсть використання робочої сили (наднормові роботи) або дуже високий рівень використання виробничих потужностей. Нульовий розрив ВВП означає кількісну рівність дійсного і потенційного ВВП. Ця рівність забезпечується повним використанням наявних ресурсів. Від'ємний розрив ВВП означає, що використовуються неповно ресурси — робоча сила і капітал. На рис. 19 видно, що кожна точка відрізків АВ і KM графіка фактичного ВВП ілюструє додатній розрив ВВП, кожна точка відрізків ВК і МЄ графіка фактичного ВВП — від'ємний розрив ВВП (точка К), а кожна точка перетину цих двох графіків — нульовий розрив ВВП (точки В, К, М).
Оскільки О. Філіпс встановив стабільний нелінійний зв’язок між відсотковою зміною заробітної плати і рівнем безробіття, що є принциповим, крива одержала назву кривої Філіпса.[10, c.63-67]
Зв’язок між темпами зростання (або зниження) інфляції і, навпаки, зменшення (збільшення) безробіття пояснюються наступним. Підвищення надмірного попиту на робочу силу сприяє зростанню зайнятості та скороченню безробіття і водночас росту номінальної заробітної плати, а з нею й інфляції. При надвисокій зайнятості важко заповнювати вакансії, конкуруючи за кваліфіковану робочу силу, тому наймач вимушено підвищує заробітну плату. Наявність же певного рівня безробіття змушує працівників погоджуватися на нижчий рівень заробітної плати.
Перевищення фактичним рівнем безробіття природного рівня приносить суспільству значні втрати. Математично зв'язок між втратами ВВП та перевищенням фактичним безробіттям його природного рівня обгрунтував Артур Оукен. Він розрахував, що для США кожний процент перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП порівняно з потенційним його рівнем на 2,5 процента. Цей закон прийнятний і для економік постсоціалістичних країн.