Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Бердичівський коледж промисловості, економіки та права
ЛЕКЦІЯ
з дисципліни
„БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”
для студентів усіх спеціальностей
Тема 3.4.
«Комбіновані небезпеки»
Заняття 2.
«Природно-соціальні небезпеки»
Обговорена та схвалена на
засіданні циклової комісії
фізичного виховання,
« » 2008 р.
Протокол №
Бердичів 2008
1. Небезпечні фактори середовища
На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю численні подразники з внутрішнього і навколишнього середови ща. Вони викликають утворення безумовних і умовних рефлексів в організмі людини, і все це зустрічається, стикається, взаємодіє і, зрештою, систематизується, врівноважується і закінчується утворен ням динамічної рівноваги. Вироблення На мозок людини безперервно діють, різноманітні за кількістю і якістю умовних рефлексів є біологіч ним актом, який створює основу для правильного обміну речовин та енергії між організмом і навколишнім середовищем.
Розвиваючи вчення про взаємозв'язок організму з навколишнім середовищем, яке його підтримує, І. П. Павлов твердив, що умовні і безумовні рефлекси є органом для постійного здійснення все доскона лішої рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Організм людини може існувати лише при постійній взаємодії з природою і самовідновлюватись в результаті такої взаємодії.
Навколишнє середовище, в якому живе людина, характери зується умовами, що сприяють нормальним фізіологічним функціям. Людина не може жити без повітря, яке є одним з найважливіших еле ментів навколишнього середовища. Атмосферне повітря є постійним джерелом кисню, необхідного для оксидаційних процесів і збережен ня життя. Важливі й інші компоненти атмосферного повітря, зокрема вуглекислота. З другого боку, в атмосферне повітря поступають газо подібні продукти обміну речовин людини. Отже, в процесі еволюції між організмом людини і повітряним середовищем склалася певна рівновага. Велике значення мають температура повітря, його воло гість, барометричний тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообміну організму з навколишнім середовищем, кліматотворчі фактори тощо. Вода і харчові продукти також є компонентами навко лишнього середовища, без яких неможливе життя людини. Ці компо ненти входять до складу організму, вони є джерелом мінеральних ре човин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, що постійно беруть участь в обміні між організмом і навколишнім середовищем.
Не менш важливим є значення грунту для організму людини. Він є джерелом мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси. Грунт впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, Що формує геохімічні процеси, від яких залежить хімічний комплекс
організму. Ґрунт є також джерелові мінеральних речовин, необхідних : для циклу обміну речовин, .для росту рослин, які вживає людина і . тварина.
Отже, можна образно сказати, що людина— дитя природи і не може існувати поза нею. За словами М., Рильського, природа є вічним джерелом нашого життя і творчості. Як показують численні незапереч ні факти, тривала ізоляція від природного середовища викликає не лише фізичні, а й психічні захворювання: людей, не кажучи вже про падіння їхньої моральності. Тому можна вважати абсолютно нереальними і навіть шкідливими уявлення деяких футурологів про те, що в майбутньому, коли біосфера Землі буде остаточно зруйнована, люд ство створить якийсь штучний світ,, у якому зможе безбідно існувати. Треба твердо уяснити,- що єдиний шлях до виживання людства — збе реження природи нашої планети. . .
Фактори навколишнього природного середовища - по своїй комплексній дії впливають як ефективно, так і неефективно на стан, здоров'я. . .
Серед факторів, які можуть несприятливо впливати, розрізня ють етіологічні, тобто причинні фактори, які безпосередньо обумовлю ють розвиток і вираженість патологічного процесу (хвороби), і. факто ри ризику, які не є причиною захворювання, але сприяють, посилю ють дію етіологічних факторів. Наприклад, інфекційні збудники, ток сичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань — грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційної хвороби, а зайва маса ті ла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити імовір ність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця), тобто вплива ти на частоту захворювань серцево-судинної системи, так і негативно впливати на їх перебіг, робити менш сприятливий прогноз цих та інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів. Алко голь також може служити фактором ризику, який посилює несприят ливу дію хімічних речовин, що діють на нервову систему, а паління — речовин, що вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповно.-цінне харчування (обмаль білків, вітамінів тощо) може служити етіо логічним фактором аліментарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими металами або радіаційного ураження осіб, які стика ються з ними у виробничих умовах.
Негативний вплив факторів навколишнього середовища на орга нізм людини може проявлятись у вигляді запалення, дистрофічних змін, алергічного стану, порушення у розвитку плоду і пошкодження спадкового апарату клітини. 70-80% усіх випадків раку викликані дією хімічних канцерогенів. Вже тепер близько 4% новонароджених відрізняється генетичними дефектами, які ведуть далі до виражених спад кових захворювань.
Небезпека хімічного та радіаційного забруднення полягає в тому, що вплив цих забруднень на організм людини проявлятиметься про тягом багатьох поколінь. Від атомної енергетики смертність у світі складає 20%, а від хімічних сполук гербицидів та пестицидів — 80%.
Діти, які проживають у районах, забруднених атмосферними ви кидами, часто мають малу масу тіла і рівень фізичного розвитку, а та кож функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем. Захворюваність хворобами органів дихання становить в середньому 73,5% від їх загальної кількості.
Зміни мікроелементарного складу води також можуть виклика ти такі захворювання, як зоб (тиреотоксикоз), флюороз, карієс зубів тощо. Так, недостатня кількість фтору у воді у західному регіоні України призводить до збільшення захворюваності людей на карієс зубів (у населення Львову і Львівської області вона сягає 96%). Збіль шення кількості фтору у питній воді до 1,0 — 1,9 мг/л спричиняє виникнення флюорозу і характеризується ураженням зубів з утво ренням на них плям жовто-бурої пігментації, дефектів емалі тощо.
Особливості вмісту різноманітних хімічних речовин у грунті дають змогу вивчити стан організму і зрозуміти сутність захворювань. Забруднення грунту отрутохімікатами, мінеральними добривами, про мисловими та господарськими відходами призвело до того, що грунт став джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз, паратифи та інші шлунково-кишкові захворювання, -а також гельмінтозів.
Пестициди і мінеральні добрива є причиною багатьох забруднень і отруєнь. Потрапляючи у питну воду і продукти харчування, вони сприяють порушенню діяльності центральної нервової, .серцево-су динної та інших систем організму, аномалій новонароджених та зни ження діяльності імунної системи. Вони можуть викликати ріст зло якісних пухлин та бути причиною зниження тривалості життя.
Важко переоцінити трагічні наслідки Чорнобильської катастро фи, що стала для України фатальним фактором, який спричинив за грозу генетичному здоров'ю нації. Радіоактивні продукти створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому і внутрішньому оп роміненню людей. Багато з них потрапило в організм через органи ди хання, травлення, шкіру.
Визначення впливу на організм цілого ряду інкорпорованих ра діонуклідів не дає права встановити допустиму дозу опромінення для людини, що відповідає концепції 35 бер. Ця концепція-не стільки ме дична, як економічна. Вона науково-не обгрунтована і загрозлива для здоров'я. Ця норма може бути причиною 250 випадків генетичних ано малій на 1 млн. людей. Вже тисячі мешканців заражених районів ста ли її жертвою. В 1986 р. було констатовано
2. Вплив наркоманії та токсикоманії на життєдіяльність людини
Соціально-економічні труднощі в державі призвели не тільки до спаду життєвого потенціалу населення, а й до зростання негативних і дуже небезпечних явищ у суспільстві. Одним із таких явищ є розпов сюдження наркоманії.
Споживання наркотиків, як правило, заняття анонімне, що часто проходить в інтимному колі. Наркоманом людина може стати вже піс ля першого перебування в наркотичному «кайфі». Наркоман — це кризовий тип, людина, що втікає від труднощів життя. Найчастіше наркоманами стають діти і молодь.
Про причини зростаючої пристрасті до наркотиків є багато точок зору. Вона поширюється від звичайної зацікавленості, від бажання зробити назло, групового примушення і спокусливості, відсутності і тепла і захисту в домі, навчальних закладах, роботі. Спустошення і-душ та ізоляція в суспільному житті також призводять до цього тяж кого лиха. До наркоманії ведуть невеликий вибір видів проведення вільного часу, безробіття молоді, надмірний достаток або бідність.,
Єдиним загальним показником є, очевидно, те, що причину зрос таючого використання наркотиків слід шукати в суспільному розвит ку. З одного боку, держава не веде належної ефективної боротьби з наркоманією, а заходи, що вживаються, дуже загальні. По-друге, в умовах ринкового хаосу, безробіття, життєвих труднощів, злочинна пристрасть людей до наркоманії зростає. Правоохоронні органи ведуть боротьбу із наркоманією, особливо із злочинною торгівлею наркотика ми. Наркоманію, не схвалює ніхто. Між тим є наркомани серед усіх со ціальних верств, у яких наркотична залежність з'явилась при порів няно мало вражаючих обставинах Просто грайливий настрій може привести до вживання наркотика, або до бажання випробувати «кайф» прилюдно, скажімо, на дискотеці або в компанії. Слід пам'ята ти, що люди звикають до наркотиків набагато швидше, ніж, наприк лад, до алкоголю або нікотину.
Відступ назад ще можливий, доки не сформувалась залежність. З цієї причини слід рішуче відмовитись уже від першої спроби, ос кільки навіть єдина спроба може послужити стартом до початку нар команії. Разом з тим, якщо це вже трапилось, слід набратися мужнос ті і звернутися за консультацією до лікаря-нарколога.
Психічна залежність означає, що лише з допомогою наркотика можливо відновити душевну рівновагу і тримати під контролем свої нерви. Коли людині більше не вдається обійтися без засобів збуджу ючої або пригнічуючої дії, до них доводиться звертатись знову і знову.
Якщо при вживанні наркотиків наступає фізична залежність, то це, безсумнівно, набагато гірше, оскільки до згаданого психічного потягу вживати наркотики приєднуються фізичні страждання. Якщо наркоман перестає вживати наркотики, він відчуває сильний біль при «ломці». Це означає, що накроман вживає наркотик уже не для того, щоб відчути наркотичні емоції, а щоб уникнути страждань від «ломки».
Після настання фізичної залежності помисли наркомана спрямо вані виключно на те, щоб будь-яким чином роздобути наркотики.
v Наркомани, як правило, вже не спроможні ні до якої систематич ної роботи і в більшості випадків здійснюють злочини, щоб забезпечи ти собі засоби на існування та задовольнити потреби в наркотиках.
Найбільш поширеними наркотиками, що зумовлюють фізичну і психічну залежність є опіумні (опіум, морфін, героїн, кодеїн), а також частково барбітурати, транквілізатори і векаміни.
Видужання наркомана можливе лише в умовах стаціонару при проведенні спеціального лікування. Однак навіть при довготерміново му лікуванні можливі рецедиви. Якщо наркоманові не вдається вийти з цього пекла, смерть його неминуча. Соціальна небезпечність і шкідливість наркоманії:
наркомани погані робітники, їх працездатність, фізична і розу мова, знижені, всі думки, домінанта пов'язані з наркотиком — де і як його роздобути і вжити;
наркоманія наносить значні матеріальні і моральні збитки, є при чиною нещасних випадків на виробництві, на транспорті, в побуті, причиною травматизму і захворювань, різних правопорушень;
наркомани створюють неймовірно важкі умови для своєї сім'ї, отруюючи її своєю присутністю, поведінкою, позбавляючи її засобів .існування, здійснюїоть тяжкі злочини щодо своїх нащадків, оскільки порушення в здоров'ї батьків передаються дітям;
наркомани, деградуючи фізично і морально, є тягарем для .сус пільства, втягуючи в цю ганебну справу все нових і нових людей,, в першу чергу, молодь, а потім передчасно гинуть;
вживання наркотичних засобів аморальне. Сама суть наркоманії полягає в .руйнуванні здорової оцінки оточуючого світу і місця в ньому, системи цінностей, які склались в процесі виховання, в руйну ванні цілей і змісту життя;
наркологічна хвороба у всіх її видах або наркотизм та соціально-небезгіечне психічне захворювання, що загрожує майбутньому нації, .благополуччю і здоров'ю населення всієї держави. Цим визна чається загальнолюдське, .глобальне значення -проблеми.
3. Негативна дія на стан здоров'я людини і алкоголю та нікотину
Вживання алкоголю та тютюнопадіння є соціальним злом для суспільства. Саме через це скорочується тривалість-життя, підви щується смертність, народжується неповноцінне потомство.
Алкоголь має великий .негативний вплив на життєздатність людей. Алкоголь, або спирт, є наркотичною, отрутою, яка діє, перш за все, на клітини головного мозку, паралізуючи їх. Доза в 7-8 г чистого спирту на 1 кг ваги тіла є смертельною .для людини. Доросла людина вагою 75 кг може померти від одноразового вживання 1 літра сороко-градусної горілки. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, алкоголізм щорічно забирає життя 6 млн. чоловік — це біль ше, ніж помирає від раку. В Україні в 1997 р. загинули 9134 особи від отруєння алкогольними напоями.
Відомо, що отруйні властивості алкоголю використовуються для знищення мікробів, тобто для обеззаражування. На організм людини алкоголь впливає дуже негативно. Він викликає, глибоку і довготермі нову ослаблюючу дію. Наприклад, така мізерна доля, як 80 г алкого лю, зберігає свою дію на протязі 24 годин і отруює організм. Алкоголь сприяє розвитку туберкульозу та інших хвороб.
При вживанні алкоголю запалення легенів набирає затяжного характеру, що часто супроводжується нагноюванням і гангреною. Від значено, що серед людей, які часто вживають алкогольні напої, зуст річаються захворювання на подагру і рак. Систематичне пияцтво обу мовлює багато захворювань, призводить до передчасного старіння, скорочує життя. Алкоголь, як отрута, згубно діє на все живе, в тому числі на клітини рослин і особливо на злакові. Якщо в пляшку з во дою вкинути зерна пшениці або жита, вони проростуть, але якщо ту ди добавити лише одну краплину спирту, ростків не буде.
Встановлено, що особи, які зловживали алкоголем, вперше взя ли чарку з «зеленим змієм» у віці до 15 років і алкоголь їм вперше запропонували їх близькі родичі.
Через вживання алкоголю водіями транспорту відбувається ба гато аварій. Досліди чехословацьких вчених свідчать, що кухоль пива, випитий водієм перед виїздом, збільшує кількість аварій з його вини в 7 разів, при вживанні 50 г горілки — в ЗО разів, при вживанні 200 г горілки — в 130 разів. Слід чітко запам'ятати, що ніякої «допустимої» концентрації алкоголю в крові, яка ніби-то не впливає на частоту ава рій на транспорті, не існує.
Лише в Європі в дорожньо-транспортних пригодах гине понад 250 тисяч чоловік і близько 10 мільйонів отримують травми. Найбіль ше транспортних пригод допускають водії у віці 15-25 років і пере важно причиною всьому є алкоголь.
Згубна дія алкоголю на серцево-судинну систему відома давно. Найчастіше алкоголь обумовлює алкогольну гіпертонію або вражає міокард. На думку вчених, більше ніж у 40% осіб, що вживають алко голь, — гіпертонія і майже у 35% артеріальний тиск знаходиться в стані ризику.
Алкоголь обумовлює також гепатит (запалення печінки), цироз (рубцеве переродження) печінки, пошкодження мозку, статеве без силля.
Вченими доведено, що безпечних доз алкоголю не існує. Вже 100 г горілки гублять 7,5 тисячі активно працюючих клітин головного моз ку. Після прийняття 75 г горілки через ЗО хвилин знижується сила м'язів до 40%. Алкоголь — внутріклітинна отрута. Вона гальмує обмін речовин в серцевих м'язах, виснажує запаси їх енергії. Понад 25% ви падків захворювання серця безпосередньо пов'язані з вживанням ал коголю. Алкогольні ураження серця частіше розвиваються у чоловіків у віці 30-45 років. Кожна четверта із так званих раптових смертей обумовлена вживанням спиртних напоїв.
Пияцтво і алкоголізм є причиною майже половини всіх розірва них шлюбів, 62,6% всіх розлучень з ініціативи жінок мотивуються пияцтвом чоловіків. Половина загальної кількості алкоголіків розлучені. Сьогодні на Україні кожна сьома сім'я складається лише з матері і дитини.
Неможливо і не можна забувати про руйнуючу, шкідливу дію алкоголю на потомство. Ще в давнину було доведено, що зачаття май бутньої дитини знаходиться у великій небезпеці, якщо хтось із по дружжя або обидва знаходяться у п'яному стані. Вчені-медики на ос нові обстеження нервово хворих дітей дійшли висновку, що із 100 дітей-епілептиків у 60 — батьки зловживали алкоголем, у 40 із 100 розумово відсталих дітей — батьки алкоголіки. Алкоголізм батьків є од нією з причин народження дітей з різними дефектами. Діти в таких сім'ях народжуються слабкими, хворобливими, відстають у фізично му і психічному розвитку, погано вчаться, рано починають вживати спиртні напої, здійснюють антисоціальні вчинки. На основі проведених дослідів академік В. М. Бехтєрев з'ясував, що від алкоголіків наро джуються на кожні 100 чоловік 10 виродків, 8 ідіотів, 15 хворих епі лепсією, 5 алкоголіків.
У дитячому і підлітковому віці руйнуюча дія алкоголю відбу вається прискореними темпами, що обумовлює швидкий розлад різ них органів і, в першу чергу, центральної нервової системи. Відомо, що понад 30% вжитого людиною алкоголю затримується клітинами мозку, вага якого складає 2,5% від загальної ваги тіла. Вченими дове дено, що систематичне вживання спиртних напоїв у віці до 20 років призводить до алкоголізму майже в 80% випадків. Молодий організм, що розвивається, в 6-8 разів швидше, ніж дорослий звикає до хміль ного, а тому підлітки стають алкоголіками швидше. Підлітки, що по чали вживати спиртні напої в шкільні роки, вже в 20-25 років почи нають лікуватися від хронічного алкоголізму, причому не завжди ус пішно.
Тютюнопаління є поширеною звичкою серед чоловіків, меншою — серед жінок, підлітків. Наукові досліди підтверджують згубну дію нікотину на організм людини. Встановлено, що тютюновий дим вміщує отруйні речовини. Крім нікотину він містить шкідливі речовини такі як: чадний газ, піридинові основи, синильну кислоту, сірководень, вуг лекислоту, аміак, азот, ефірні масла. Дим від 25 цигарок містить близько двох крапель чистого ніко-7 тину, тобто таку кількість отрути, якої достатньо, щоб вбити собаку. Миша гине раптово, якщо їй ввести в око одну краплю нікотину.
Одноразова доза нікотину 0,08-0,16 г є смертельною для людини. На протязі ЗО років доросла людина спалює в середньому 200 тисяч цигарок, або 160 кг тютюну, в якому міститься 800 г нікотину, що до рівнює 10 тисячам смертельних доз.
Оскільки нікотин потрапляє в організм людини поступово і ма лими дозами, гострих явищ отруєння людей не спостерігається. Вміст нікотину в різних гатунках тютюну змінюється від 0,7% (дорогі цигар ки) до 5-6% (цигарки дешевих гатунків). Найбільше його міститься у махорці:
Тютюн шкідливо діє на організм людини і, в першу чергу, на нервову систему, спочатку .збуджуючи, а потім пригнічуючи її.
Нікотин звужує судини мозку і зменшує їх еластичність, ус кладнює надходження крові в мозок, що і обумовлює погіршення йо го роботи. Як наслідок — біль в голові, запаморочення, почуття на дмірної ваги в голові. -Мають місце випадки, коли у людей, що палять, послаблюються статеві функції. Під впливом паління послаблюється пам'ять, увага, сила м'язів, зменшується інтелект. Досліди свідчать, що робота, на яку людина витрачає 8 годин, потребує на дві .години; більше часу, якщо працівник випалить пачку цигарок.
У дитячому віці отруєння тютюном особливо шкідливе. Відбу вається затримка росту і загального розвитку дитини, виникають роз лади серцево-судинної системи. Одна цигарка руйнує в дитячому ор ганізмі 2,5 мл вітаміну С, а він є вкрай необхідним в період росту. При палінні утворюється так званий тютюновий дьоготь - смолянистий на літ, що осідає в легенях того, хто палить. Людина, яка. щоденно випа лює пачку цигарок, за рік поглинає 700-800 г дьогтю. Смолисті речо вини дьогтю є канцерогенними, сприяють зхворюванню раком. Тютю новий дьоготь містить радіоактивні ізотопи: полоній-210, свинець-210, вісмут-210. Полоній накопичується в легенях, а інші ізотопи в інших, органах (наприклад, в нирках).
Люди, що палять, в 5 разів частіше хворіють на рак та інші злоякісні пухлини. Тривалі спостереження спеціалістів. СІНА більш, як над мільйоном хворих дали змогу зробити такий висновок: захворю ваність і смертність від раку легенів, у тих, хто палить, в 10 разів час тіші, ніж у тих, хто не палить, а в осіб які випалюють до двох пачок в день, цей ризик більший в 24-30 разів. .
Досліди американських спеціалістів свідчать, що через непрацез датність осіб, які палять, щорічно додатково втрачаються в СІНА 77 млн. трудових днів, а днів зі зниженою працездатністю — понад 300 млн.
Молодим людям необхідно мати уявлення про паління в різних аспектах. Етичний аспект полягає в тому, що з точки зору культурної людини негарно палити в присутності людей похилого віку, дітей, на різного роду зборах, нарадах, засіданнях, у гостях, в присутності жі нок та малознайомих людей. Про це не .кожний знає, але саме з цього оточуючі судять про рівень культури тієї особи, яка палить.
Гігієнічний аспект полягає в тому, що людина, яка-палить, от руює не лише-свій організм, а й оточуюче повітря, на що не. має нія кого права. Для тих людей, які не палять, перебування в задимленій кімнаті більш небезпечне для здоров'я, ніж для того, хто палить. Заняття фізкультурою і спортом є дійовим засобом боротьби з палінням.
Проти паління необхідно боротися всім суспільством. Боротьбу необхідно вести в таких основних напрямках:
проведення адміністративних заходів, метою яких є обмеження паління в загальних місцях і особливо не допускання паління серед ді тей і підлітків;
кожний, хто палить, повинен усвідомлювати всю ту шкоду, яку
наносить здоров'ю.
Тютюнове зілля Колумб і його супутники «випустили» у світ п'ятсот років тому і, на жаль, воно дуже прижилося в суспільстві. Па ління — це не просто шкідлива звичка, а один із видів наркоманії. Ре акція організму на речовину, що обумовлює хворобливу пристрасть до нікотину, не проходить протягом всього життя.
4. Небезпека захворювання на СНІД
СНІД — це одна із інфекційних хвороб, яка поширена на всіх континентах Землі і викликає десятки тисяч захворювань. Це одна із найтрагічніших проблем, з якою зіткнулося людство в нинішньому столітті. Хвороба розповсюджується з неймовірною швидкістю по всій планеті. Жодна людина у світі не застрахована від ВІЛ-інфекції (віруса імунодефіциту людини).
ВІЛ — це вірус, який потрапляючи в організм людини, викликає
смертельне інфекційне захворювання.
Хвороба протікає довго, має декілька стадій. Термін «синдром» означає сукупність симптомів хвороби. У кожному випадку захворю вання на СНІД виявляють глибоке ураження імунної системи, а саме її недостатність, тому в назву включили «імунний дефіцит». Оскільки він виникає в якийсь момент життя, а не при народженні, його назва ли «набутим» (на відміну від «уродженного»).
Перші прояви і випадки захворювання були зареєстровані в СПІА. ВІЛ від однієї людини до іншої передається в основному при статевому контакті з інфікованою людиною незалежно від його спосо бу; при переливанні крові зараженого ВІЛ донора, пересадці його ор ганів; при неодноразовому вживанні голок і шприців наркоманами, проколюванні вух, татуюванні; при пошкодженні шкіряних покровів або слизових оболонок медичним інструментом та ін.
Ступінь ризику зараження ВІЛ залежить від типу передачі Імовірність інфікування при переливанні крові перевищує 90%, викорис тання нестирильних медичних інструментів від 0,5 до 1%, випадковий
укол з вірусом до 0,3%.
Після зараження, момент якого встановити досить важко, настає так званий інкубаційний період. Він може тривати 3-6 тижнів, а потім настає гостра фаза. Найчастішими проявами хвороби є підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, ангіна, висипка на обличчі, на тулубі у вигляді рожевих або червоних плям, розлад трав лення, головний біль, блювання. Цей стан триває від 2 до 4 тижнів і проходить без будь-якого лікування. Антитіла ВІЛ на цей момент ще не визначаються, а з'являються лише через 1,5-3 місяці, після закін чення гострої фази, а тому в більшості випадків, інфекція на цій ста дії не діагностується.
За фазою гострої інфекції настає фаза безсимптомної інфекції. Виявити присутність вірусу можливо лише за допомогою спеціальних-лабораторних методів дослідження, але вірусоносій вже небезпечний для здоров'я людини. Цей період триває до 3-5 років і більше. У цей час людина почуває себе здоровою, але залишається джерелом інфек ції. У цей період можлива поява деяких ознак прогресування хворо би: збільшуються периферичні лімфатичні вузли.
Настає період «персистуючої генералізованої лімфоаденопатії». Тривале збільшення лімфовузлів зобов'язує хворого звернутись до лікаря. Ця стадія може тривати декілька років. У цей період ще не піз но звернутись до лікаря, спеціалісти продовжать ваше життя, спо вільнять погіршення стану імунної системи.
Наступною стадією є стадія вторинних захворювань. До збіль шення лімфовузлів приєднуються такі ознаки, як розлад шлунку, тривале (близько 1 місяця) підвищення температури тіла, зменшення маси тіла досягає 10% і більше. Спостерігається швидка стомлюва ність, нічна пітливість. Приєднання вторинних інфекцій, викликаних вірусами, бактеріями або найпростішими, розвиток пухлин, поява симптомів ураження нервової системи і психічних порушень свідчать . про те, що настала фінальна стадія хвороби — СНІД.
На цій стадії зусилля лікарів спрямовані на те, щоб Полегшити страждання хворого.
У даний час медицина не має засобів, які б дали можливість ви лікувати людину від СНІДу, але вдалось розробити методи лікування, які зупиняють розвиток хвороби.
До того часу, доки вчені не знайдуть ефективних засобів профі лактики лікування СНІДу, запобігти його поширенню можна лише, змінившу власну поведінку. Люди, які проявляють підвищену сексу альну активність і ведуть безладний статевий спосіб життя* мають на багато більше шансів захворіти СНІДом, ніж решта
5. Характеристика небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників
До небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне).
Праця економістів, фінансистів, працівників банківських уста нов, науково-дослідних та інших установ, а також інших праців ників невиробничої сфери характеризується тривалою багатогодинною (8 год і більше) працею в одноманітному напруженому положенні, малою руховою активністю при значних локальних динамічних навантаженнях.
Робоче положення "сидячи" супроводжується статичним на вантаженням значної кількості м'язів ніг, плечей, шиї та рук, що дуже втомлює. М'язи перебувають довгий час у скороченому стані і не розслабляються, що погіршує кровообіг. В результаті виника ють больові відчуття в руках, шиї, верхній частині ніг, спині та пле чових суглобах.
Внаслідок динамічного навантаження на кістково-м'язовий апарат кистей рук виникають больові відчуття різної сили в сугло бах та м'язах кистей рук; оніміння та уповільнена рухливість паль ців; судоми м'язів кисті; ниючий біль в ділянці зап'ястя.
У результаті виникають локальні м'язові перенапруження, хронічні розтягнення м'язів травматичного характеру, що можуть викликати професійні захворювання: дисоціативні моторні розла ди, захворювання периферійної нервової та кістково-м'язової сис тем. Ці захворювання увійшли до Переліку професійних захворю вань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р., № 1662.
Крім того, робота "сидячи" призводить до зниження м'язової активності - гіподинамії. За браком рухів відбувається знижен ня споживання кисню тканинами організму, сповільнюється обмін речовин. Це сприяє розвитку атеросклерозу, ожиріння, може стати причиною дистрофії міокарда, хронічного головного болю, запаморочення, безсоння, роздратування.
Помірними гімнастичними вправами можна викликати активі зацію обміну речовин в організмі, посилити виділення отруйних продуктів життєдіяльності.
Трудова діяльність працівників невиробничої сфери належить до категорії робіт, які пов'язані з використанням великих обсягів інформації, із застосуванням комп'ютеризованих робочих місць, із частим прийняттям відповідальних рішень в умовах дефіциту часу, безпосереднім контактом із людьми різних типів темперамен ту тощо. Це зумовлює високий рівень нервово-психічного пере вантаження, знижує функціональну активність центральної нер вової системи, призводить до розладів в її діяльності, розвитку вто ми, перевтоми, стресу.
Тривала робота на комп'ютеризованому робочому місці призво дить до значного навантаження на всі елементи зорової системи і зумовлює втому та перевтому зорового аналізатора. Напружена зо рова робота викликає "очні" (біль, печія та різь в очах, почервонін ня повік та очей, ломота у надбрівній частині тощо) та "зорові" (пелена перед очима, подвоєння предметів, мерехтіння, швидка втома під час зорової роботи) порушення органів зору, що може викликати головний біль, посилення нервово-психічного напруження, зниження працездатності.
6. Вплив втоми на безпеки праці
Надмірні фізичні та нервово-психічні перевантаження зумов люють зміни у фізіологічному та психічному станах працівника, призводять до розвитку втоми та перевтоми.
Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з'являються внаслідок напру женої чи тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісних показників, нещасних випадків. Втома буває загальною, локальною, розумовою, зоровою, м'язовою та ін. Оскільки організм - єдине ціле, то межа між цими видами втоми умовна і нечітка. Втома породжує у працівника стан, який призводить до по милок у роботі, небезпечних ситуацій і нещасних випадків. Вчені наводять дані, які вказують, що кожному четвертому нещасному випадку передувала явно виражена втома.
Але, як зазначалося раніше, виробнича втома, як наслідок впли ву на організм працівника трудових навантажень і умов виробни чого середовища, відіграє, в першу чергу, захисну роль і стимулює відновлювальні процеси. Тому заходи по запобіганню втоми ні в якому разі не мають за мету ліквідувати це явище. Вони спрямо вуються на віддалення в часі розвитку втоми, недопущення гли боких стадій втоми і перевтоми працівників, прискорення віднов лення сил і працездатності.
Боротьба зі втомою, в першу чергу, зводиться до покращення санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища (ліквідація забруднення повітря, шуму, вібрації, нормалізація мікроклімату, раціональне освітлення тощо). Особливу роль у запобіганні втомі працівників відіграють професійний відбір, організація робочого місця, правильне робоче положення, ритм роботи, раціоналізація трудового процесу, використання емоційних стимулів, впровад ження раціональних режимів праці і відпочинку тощо.
Крім того, для профілактики втоми працівників застосовують ся специфічні методи, до яких можна віднести засоби відновлення функціонального стану зорового та опорно-рухового апарату, змен шення гіподинамії, підсилення мозкового кровообігу, оптимізацію розумової діяльності.
Гігієнічні вимоги до параметрів виробничих приміщень, органі зації та обладнання робочих місць, режимів праці та відпочинку при роботі на комп'ютеризованому робочому місці, а також комп лекс вправ для очей, рук та хребта для поліпшення мозкового кровообігу та комплекс прийомів психофізіологічного розванта ження наведені у 17-му розділі підручника
7. Вплив стресу на безпеку праці
При аналізі психофізіологічних небезпечних та шкідливих чин ників велике значення приділяється стресу, що виникає внаслідокВтома породжує у працівника стан, який призводить до по милок у роботі, небезпечних ситуацій і нещасних випадків. Вчені наводять дані, які вказують, що кожному четвертому нещасному випадку передувала явно виражена втома.
Але, як зазначалося раніше, виробнича втома, як наслідок впли ву на організм працівника трудових навантажень і умов виробни чого середовища, відіграє, в першу чергу, захисну роль і стимулює відновлювальні процеси. Тому заходи по запобіганню втоми ні в якому разі не мають за мету ліквідувати це явище. Вони спрямо вуються на віддалення в часі розвитку втоми, недопущення гли боких стадій втоми і перевтоми працівників, прискорення віднов лення сил і працездатності.
Боротьба зі втомою, в першу чергу, зводиться до покращення санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища (ліквідація забруднення повітря, шуму, вібрації, нормалізація мікроклімату, раціональне освітлення тощо). Особливу роль у запобіганні втомі працівників відіграють професійний відбір, організація робочого місця, правильне робоче положення, ритм роботи, раціоналізація трудового процесу, використання емоційних стимулів, впровад ження раціональних режимів праці і відпочинку тощо.
Крім того, для профілактики втоми працівників застосовують ся специфічні методи, до яких можна віднести засоби відновлення функціонального стану зорового та опорно-рухового апарату, змен шення гіподинамії, підсилення мозкового кровообігу, оптимізацію розумової діяльності.
Гігієнічні вимоги до параметрів виробничих приміщень, органі зації та обладнання робочих місць, режимів праці та відпочинку при роботі на комп'ютеризованому робочому місці, а також комп лекс вправ для очей, рук та хребта для поліпшення мозкового кровообігу та комплекс прийомів психофізіологічного розванта ження.
Під стресом - тиснення, натискання, напружен ня) прийнято розуміти стан психічної напруженості, викликаний небезпеками, що виникають у людини при розв'язанні важливої для неї задачі.
Термін "стрес" часто застосовується не тільки в охороні праці, але й у повсякденному житті.
За останні роки психоемоційний стрес став глобальною пробле мою виживання людства. Це підтверджується тією увагою, яка при діляється стресу на міжнародному рівні. Так, у 1995 р. у Москві Європейським бюро ВООЗ була проведена міжнародна конферен ція "Суспільство, стрес, здоров'я"; у 1995 р. у Вашингтоні пройшов міжнародний конгрес під девізом "Праця, стрес та здоров'я. Ство рення більш здорових робочих місць"; у 1996 р. у Стокгольмі про йшов міжнародний конгрес щодо професійного здоров'я; у 1999 р. у Токіо пройшов міжнародний конгрес з питань хронічного робо чого стресу за збереження здоров'я; у 1999 р. в Німеччині пройшов XI міжнародний конгрес, присвячений питанням професійної психіатрії.
Стрес характеризують як захисне явище, як вісник захворю вання, як причину порушень низки життєво важливих психо фізіологічних функцій.
Стрес проявляється як необхідна і корисна реакція організму на різке збільшення загального зовнішнього навантаження. Він ха рактеризується зростанням біоелектричної активності мозку, підвищенням частоти серцебиття, ростом потоку крові, розширен ням кровоносних судин, збільшенням вмісту лейкоцитів у крові, тобто цілим рядом фізіологічних змін в організмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей, успішності виконан ня складних і небезпечних дій. Тому стрес є не тільки доцільною захисною реакцією людського організму, але й механізмом, який сприяє успіху трудової діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек.
Між рівнем стресу і активацією нервової системи, яка породжу ється ним, з одного боку, та результативністю трудової діяльності -з іншого, немає пропорційної залежності. Відомо, що з ростом ак тивації нервової системи до певного рівня продуктивність праці підвищується, тоді як при подальшому зростанні активації вона починає падати, і рівень небезпеки зростає.
Отже, стрес позитивно впливає на результати праці (мобілізує організм і сприяє подоланню перешкод, які виникають у процесі праці) лише доти, доки не перевищить певного критичного рівня. При перевищенні цього рівня в організмі людини розвивається так званий процес гіпермобілізації, який викликає порушення механізмів саморегуляції та погіршення результатів діяльності аж до її зриву. Тому стрес, який перевищує критичний рівень, нази вають дистресом.
Особливо небезпечним, як показали дослідження, є стрес :у трудовій діяльності. Робота економістів, фінансистів, банківсь ких службовців, менеджерів, працівників державних конт рольно-ревізійних та податкових служб пов'язана з впливом на них негативно діючих стресорів, таких, як: інтенсивність праці; зростання потоку інформації, яку необхідно опрацювати і ви користовувати у повсякденній практиці; дефіцит часу; відпові дальність за прийняття рішень; гіподинамія; різні зовнішні впливи (шум, забруднення, випромінювання тощо); моно тонність праці; порушення стереотипної системи праці (полом ки техніки) тощо.
Як зазначалося раніше, стресові впливи можуть стати причи ною виникнення фізіологічних і психологічних змін, що призво дять до небезпечних ситуацій та нещасних випадків.
Фізіологічні порушення можуть супроводжуватися розлада ми нервової та серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту та ін.
До психологічних розладів належать агресивність, фрустрація, нервозність, роздратування, тривога, нерішучість, швидкий роз виток утоми тощо. Фрустрація (лат. "обман", марне чекання) мотивація досягти мети за існуючої сильної перешкоди.
Крім того, стрес є причиною багатьох психосоматичних захво рювань: психозів, неврозів, захворювань судин мозку, серцево-су динних захворювань та інфаркту міокарда, гіпертонічної хвороби, виразково-дистрофічних уражень шлунково-кишкового тракту, нейроциркуляторної дистонії, зниження імунітету, онкологічних захворювань. Стрес впливає на статеві функції, генетичний апа рат клітин, призводячи до вроджених порушень розвитку дітей, тощо. Вчені висловлюють припущення про існування зв'язку між стресовими навантаженнями та спонтанним абортом.
Згубна дія стресу також проявляється у зростанні алкоголізму та наркоманії, підвищенні рівня травматизму, збільшенні кількості інвалідів та випадків самогубств.
На сучасному етапі сильним стресом, який впливає на стан працівника та можливість виникнення небезпечних ситуації, є моббінг.
Моббінг - це "війна" на робочому місці, яка призводить до ви никнення у працівників стресового стану. Значна частина робіт ників та службовців реагують на моббінг фізіологічними (виразка шлунку, серцево-судинні та онкологічні захворювання тощо) та психічними розладами, а інколи він призводить до травмування й самогубства.
Причин появи моббінгу досить багато, розглянемо основні з них:
- процес постійної модернізації, раціоналізації виробництва, який вимагає концентрації сил і уваги в процесі праці, що зумов лює високу продуктивність праці і, як наслідок, соціальну незахище ність працюючого;
- страх втратити робоче місце;
- психологічний терор, зумовлений заздрістю, марнославством і, як наслідок, створення інтриг, пліток, фізичного впливу. Все це створює поганий виробничий клімат і впливає на продуктивність праці та безпечність її умов;
- нудьга на роботі, коли процес праці не вимагає творчих зу силь, що створює умови для породження пліток, шантажу, силової погрози, сексуальних домагань, домислів, суперечок між колега ми, в які потрапляє весь колектив.
Моббінг і його наслідки настільки широко розповсюдились, що стали світовою проблемою 90-х років. Вчені пропонують вва жати моббінг психо-соціальним нещасним випадком на робочо му місці. З точки зору медицини, для профілактики, попередження та реабілітації наслідків психоемоційного стресу рекомендується за стосовувати вправи, що включають психотерапію, фізичні, вод но-повітряні процедури, фізіотерапевтичні процедури, масаж, адекватне харчування, приймання вітамінів та мінеральних ре човин, релаксуючу музику та вправи, медитацію, аутогенне тре нування тощо.
Література:
1. М. П. Гандзюк, Є. П. Желібо, М. О. Халімовський «Основи охорони праці», Видавництво «Каравела»;
2. І. М. Миценко «Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі»;
3. Є. П. Желібо, Н. М. Заверуха, В. В. Зацарний «Безпека життєдіяльності людини», Видавництво «Каравела».