Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Особливості формування цивільного права в Україні
Розділ: Правознавство
Особливості формування цивільного права в Україні
Відповідь на запитання, до якого типу належить цивільне пра во України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість перед бачення зусиль законодавців і визначення їх перспектив, напрями формування судової практики у країні, нарешті, обсяг матеріалу, який повинен засвоїти і яким має володіти юрист. До чого може призвести ігнорування такого чинника, свідчить сумнозвісний дос від створення трастових компаній, багато в чому зумовлений спро бою некритичного, без достатньої теоретичної основи перенесення інституту англосаксонського права у принципово іншу правову систему. Не забезпечена можливістю захисту за допомогою "права справедливості" і прецедентного права, як це має місце в англосак сонській системі цивільного права, діяльність товариств із "довір чого управління" майном значно зашкодила не тільки матеріально, а й морально, похитнула віру в перспективу розвитку цих відносин в Україні взагалі.
Тому при визначенні типології українського цивільного права необхідно враховувати особливості традиції приватного права в Ук раїні, про що йшлося в попередніх розділах підручника. Нагадай мо коротко, що ці особливості полягають у співіснуванні і одночас ному впливі в Україні західної і східної традицій приватного права. Це зумовило ту особливість українського цивільного права, що інс титути речового та зобов'язального права мають за основу принци пові положення римського права (як правило, в німецькій інтер претації), в той час як сімейне і частково спадкове право тяжіють ДО східної традиції.
Ця особливість має бути врахована і в процесі правотворчості, і при тлумаченні та застосуванні норм цивільного права.
Поки що зазначений чинник враховується недостатньо. Внаслі док, наприклад, дискусій стосовно місця сімейного права в систе мі українського права, співвідношення Цивільного та Сімейного кодексів створюються додаткові перешкоди комплексному онов ленню цивільного законодавства.
Крім того, особливістю цивільного права України на сучасному етапі його розвитку є реформування цивілістичної доктрини (кон цепції). Результатом такого реформування має бути (за сприятли вих умов) перехід від "соціалістичної", "радянської" доктрини ци вільного права до нового розуміння його як категорії, тотожної приватному праву.
Становлення традиції цивільного права в Україні
Початком становлення традиції цивільного права в Україні можна вважати створення у XVI ст. Статутів Великого Князівства Литовського, в яких намітився, хоча і вельми приблизно, але все ж досить виразний поділ права на галузі, в межах яких почали кон ституюватися відповідні цивільно-правові та публічно-правові інс титути.
Перший зі Статутів — Старий, прийнятий у 1529 р., — був пер шим загальним кодексом Литовської держави, до складу якої вхо дила тоді Україна. За своїм змістом і структурою він був близький до "Руської правди".
Оскільки його норми були досить архаїчними, в 1566 р. прийня то другий — Волинський — статут. Дія Волинського статуту поши рювалася на Волинь, Поділля і колишнє Київське князівство. Спеці альні його розділи регулювали правове становище шляхти, шлюбно-сімейні відносини, опіку, продаж, спадкування, земельні спори тощо
Третій Статут, названий Новим, був прийнятий у 1588 р. Він досить широко регулював відносини власності на землю. Значна увага приділялася договірному праву. На відміну від давньорусько го права, де була поширена усна форма договорів, Третій Статут встановлював як загальне правило вимогу письмової форми ци вільно-правових угод. У деяких випадках була потрібна реєстрація договору в суді у присутності свідків. Досить детально врегульова ні окремі види договорів: купівля-продаж, позика, майновий найм, застава тощо, а також відносини спадкування.
За своєю суттю Статути Великого Князівства Литовського були результатом використання і творчої переробки місцевого звичаєво го права, литовського, німецького, польського цивільного законо давства. При цьому були враховані і відіграли роль методологічно го підґрунтя принципи та ідеї римського права.
Значення Статутів визначається не тільки їх змістом, а й тим, що вони вплинули на подальший розвиток законодавства в Украї ні, Московській державі і Російській імперії. Так, Старий Статут використаний при створенні Соборного уложення 1649 р. в Мос ковському царстві, Третій Статут (Новий) діяв у Київській, Поділь ській та Волинській губерніях аж до 1840 р.
Крім того, Статути були використані при складанні "Прав, за якими судиться малоросійський народ".
"Права, за якими судиться малоросійський народ" — це збірник норм права XVIII ст., складений з метою регулювання відносин у
Лівобережній Україні. Після приєднання її до Московської держа ви відповідно до Березневих статей на територію Гетьманщини дія московського законодавства не поширювалася. Тут продовжували діяти "колишні" права, тобто звичаєве право, польсько-литовське законодавство і Магдебурзьке право.
Оскільки Росія з міркувань використання додаткового чинника забезпечення централізації влади була зацікавлена в уніфікації за конодавства Імперії, то в 1728 р. була створена комісія для розроб лення законопроекту, який мав би регулювати відносини у Мало росії на єдиних із загальноімперськими принципах.
У 1743 р. комісія подала законопроект, що називався "Права, за якими судиться малоросійський народ". Фактично це був перший кодекс українського права. При його складанні використані римські І німецькі правові джерела, Статути Великого Князівства Литов ського, польське законодавство, Магдебурзьке і Хелменське право, саксонське право, звичаєве право України і судова практика.
У "Правах" значне місце посідають норми цивільного права, які становлять найбільшу за обсягом частину кодексу. Зокрема розділ X присвячений шлюбному праву, розділ XI — інституту опіки, роз діл XII — спадкуванню за заповітом, розділ XIII — спадкуванню на підставі кровної спорідненості, розділ XIV — речовому праву тощо, розділ XV — договору найму і оренди нерухомості, розділ XVI - зобов'язальному праву (в тому числі забезпеченню зобов'язань), розділи ХУІІ-ХІХ — земельним відносинам. Таким чином, із ЗО розділів "Прав, за якими судиться малоросійський народ", 10 прис вячені регулюванню цивільних відносин.
Проект не влаштовував царський уряд через помітну відмінність від російського законодавства, І тому кодекс так і не був прийня тий, хоча фактично застосовувався аж до формування єдиної Ім перської системи законодавства у середині XIX ст.
У тому ж XIX ст. зроблено спробу створення ще одного україн ського кодексу, який називався "Зібрання прав малоросійських".
Якщо "Права, за якими судиться малоросійський народ" були першим загальним кодексом в Україні, то "Зібрання прав малоро сійських" можна вважати першим українським цивільним кодексом.
"Зібрання прав малоросійських", що складається з трьох частин, було побудоване за інституційною системою (з деякими відступами стосовно регулювання спадкування). Перша частина була присвяче на визначенню правосуб'єктності учасників цивільних відносин, шлюбно-сімейним відносинам і опіці. Друга містила норми зо бов'язального права, третя — речові права, у тому числі спадкування.
Значну увагу було приділено договірним зобов'язанням, зокре ма декларувалася свобода договорів. Укладення угоди за наявності вад волі спричиняло її недійсність.
Договір міг бути укладений особисто або через прокуратора (по віреного). Форма угоди могла бути як письмовою, так і усною. Од нак для відчуження або застави маєтків була потрібна складніша процедура.
Невиконання зобов'язань призводило до обов'язку боржника компенсувати збитки кредитора. За загальним правилом, відшкоду ванню підлягали як прямі збитки, так і неотримані прибутки.
З окремих видів договорів найдетальніше регламентувалися купівля-продаж, позика, перепродаж, зберігання, доручення, найм.
Поряд із договірними зобов'язаннями передбачалися зо бов'язання з деліктів, а також зобов'язання начебто з деліктів (від повідальність за нездійснення нагляду за неповнолітніми і психіч но хворими тощо).
Нарівні з охарактеризованими вище законопроектними робота ми на формування цивільного права України ХУІІ-ХІХ ст. вплину ло також російське законодавство. Зокрема питанням цивільного права присвячений том X Зводу законів Російської Імперії. Водно час слід мати на увазі, що Звід передбачав у деяких випадках спе ціальне регулювання майнових та інших відносин для Чернігівської і Полтавської губерній.
Протягом останніх 50 років існування Російської імперії велася активна робота зі створення Цивільного уложення, в якому перед бачалося встановлення уніфікованих норм для всієї території імпе рії Однак до жовтня 1917 р. законопроектні роботи не були завер шені. Надалі цивільне право в Україні продовжувало розвиватися в межах радянського цивільного права.