РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Одеса 1998 Дисер
Работа добавлена на сайт samzan.net:
ПIВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ (м. Одеса) ім. К.Д.УШИНСЬКОГО
УЛЯТОВСЬКА ЄВГЕНIЯ АНАТОЛIЇВНА
УДК: 378.937; 378.1; 372.22
Пiдготовка МАЙБУТНIХ уЧИТЕЛIВ до роботи з активiзації самостійної пізнавальнОї діяльності молодших школярів
13.00.01 - теорія та історія педагогіки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Одеса - 1998
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Iзмаїльському державному педагогічному інституті, Мiнiстерство освiти України
Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор
Кічук Надія Василівна.
Iзмаїльський державний педагогічний інститут, завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання,
декан факультету пiдготовки вчителiв початкових класiв.
Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор
Курлянд Зінаїда Наумівна,
Південноукраїнський державний педагогічний
університет (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського,
завiдувач кафедри педагогіки
- кандидат педагогічних наук, доцент
Шапошнікова Iрина Миколаївна,
Національний педагогічний університет
ім. М.П.Драгоманова, завідувач кафедри педагогіки та методики початкового навчання.
Провідна установа - Кіровоградський державний педагогічний
університет ім. В.К.Винниченка, кафедра
педагогіки педагогічного факультету,
Мiнiстерство освiти України
Захист дисертації відбудеться “ ____”______1998 р. о ___ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському
державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 270008, м. Одеса, вул. Старопортофранкiвська, 26.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського за адресою:
270008, м. Одеса, вул. Старопортофранкiвська, 26.
Автореферат розісланий “____” _______ 1998 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Кавалерова Н.А.
Загальна характеристика роботи.
Актуальність дослідження зумовлена соціально-педагогічними орієнтирами вітчизняної системи вищої освіти на формування інтелектуального потенціалу нації та цілісний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Розбудова національної системи освіти з перспективою на нове, третє тисячоліття пов’язується передусім з реформуванням процесу підготовки педагогічних кадрів. Особливої актуальності й значущості набувають ті професійно-особистісні ознаки, які забезпечують учителю можливiсть творчого осмислення та впровадження у педагогічний процес всього цiнного, що було створене світовою i вітчизняною теорією й практикою виховання, а також навчати молоде покоління в дусі вимог сучасності та пріоритетів загальнолюдських цінностей. Загальновизнано, що компетентність, ерудиція, професіоналізм, духовна культура вчителя значною мірою визначають рівень освіченості та якість особистiсних ознак вихованців.
Між тим, педагогічний досвід засвiдчує, що iснуюча нинi система вищої педагогічної освіти ще не готова до вирішення проблеми забезпечення суттєвого зросту професійної компетентності майбутнього вчителя. У процесі професійно-педагогічної підготовки фахiвцiв, за даними спостережень, ще домінують технології, спрямованi на оволодiння майбутніми вчителями максимально повним об’ємом знань, iнформацiєю щодо передового педагогічного досвіду, поетапним формуванням умінь i навичок, натомiсть лише “побіжно” вирішуються завдання творчого розвитку особистості фахівця, здатного професiйно комплексно здiйснювати освiтньо-виховнi функцiї.
Зазначимо, що окремі аспекти вдосконалення підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності, зокрема аналіз перспектив підвищення рівня його психолого-педагогічної компетентності, розкрито в роботах І.М. Богданової, А.Й. Капської, I.I.Кобиляцького, З.Н. Курлянд, Н. І. Сметанського, Л. В. Чайки та ін.
Предметом дослідницької уваги багатьох учених (Н. В. Кічук, Ю. Л. Львова, П. І. Підкасистий, Р. І. Хмелюк та ін.) стали питання підготовки майбутнього фахівця до педагогічної діяльності в аспектi формування у нього професійних умiнь. У дослідженнях Л.О. Башаринової, Т. Ф. Кузнєцової, І. Д. Пехлецького, Н В. Чепелевої встановлено, що успіх професійної діяльності вчителя значною мірою визначається рівнем його психологічної підготовки.
Шляхи впровадження в навчальний процес вищих педагогічних закладiв методів та засобів активізації розумової діяльності студентів, розвитку їхньої самостійності в процесі пізнання висвітлено в дослідженнях Б. В. Бокуть, В.Ф. Горбенко, Н.І. Дідусь, С. Б. Єлканова, Г. О. Нагорної, С. І. Сокоревої, О. С. Цокур та ін.
Водночас, цiлком очевидним є протиріччя між ускладненим соціальним замовленням, пов'язаним з особистісно-професійною підготовкою вчителя, i усталеною практикою, що вiдзеркалює орiєнтацiю педагога переважно на репродуктивний характер виконання професійних функцій. У зв'язку з цим назрiла необхідність відмовитися від стереотипів підготовки майбутніх вчителів, зокрема до професiйно-компетентного стимулювання пiзнавальної активностi учнiв. Виникла потреба організації навчально-виховного процесу вищої школи таким чином, щоб професійне становлення студентів було насамперед націлене на формування у них начаткiв власного досвіду самостійної пiзнавальної діяльності. Актуальність i значущість зазначеного аспекту особистiсно-професійної пiдготовки педагога зумовлена i ускладненням змістової сутності процесів навчання та виховання, якi стимулюються сучасними досягненнями науки, культури, а також змінами, що відбуваються в соціально-економічній сфері суспільного життя. Саме активізація самостійної пізнавальної діяльності виступає гарантом формування потреби в постійному пошуку та накопиченні знань, необхідних для невпинного професійного зростання особистості.
Значущість підготовки майбутнього вчителя до роботи з активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів підсилюється і вiковою специфікою учнів, оскільки саме початкова школа є першим етапом фундаментального систематичного педагогічного впливу на дитину з одного боку, і, водночас, періодом найефективнішого розвитку її iнтересiв i потреб пізнання навколишнього світу - з іншого.
У зв'язку з цим, процес розвитку і виховання особистості молодшого школяра, з урахуванням того, що для нього в подальшому житті освіченість та знання мають стати пріоритетними, настiйливо потребує якісно нових підходів до підготовки вчительських кадрів, здатних не лише збудити прагнення до знань, а й оволодіти способами їх самостійного здобування та подальшого використання.
Тому неаби якого значення набувають дослiдження, якi присвяченi розробцi теоретичних i практичних аспектів проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів. Так, значний внесок у вивчення процесу формування пізнавальної самостійності особистості в шкільному віцi зробили Л. С. Барщай, В. Б. Бондаревський, В. І. Загвязинський, Н.О. Половникова, О.Я. Савченко, О. В. Скрипченко, Н. Ф. Тализіна, Т. І. Шамова та ін.
Між тим, брак дослiдницької уваги до процесу активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів в плані врахування чітких науково-педагогічних уявлень про сутність самостійної пізнавальної діяльності та пізнавальної самостійності особистості, виявлення оптимальної педагогічної технології їх розвитку вчителем - негативно вiдбивається на рiвнi розв’язання проблеми готовності майбутнього педагога до такого, вельми суттєвого, аспекту вчительської праці. Більше того, принципово важливою є акцентуація в дослiдженнi проблеми активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів з метою розвитку їхньої пізнавальної самостійності.
Актуальність та недостатній рівень розроблення визначеної проблеми в теорії та практиці вищої педагогічної освіти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: ”Підготовка майбутніх учителів до роботи з активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертацiйне дослiдження виконувалося вiдповiдно до тематичного плану науково-дослiдної роботи кафедри педагогiки та методики початкового навчання Iзмаїльського державного педагогiчного iнституту. Напрямок наукового пошуку - “Професiйно-педагогiчна спрямованiсть у системi пiдготовки молодого вчителя як засiб формування психологiчної стiйкостi його дiяльностi” ( № 1870080789).
Об'єкт дослідження – професiйне становлення педагога на етапi навчання у вищому навчальному закладi.
Предмет дослідження – процес формування готовності майбутніх вчителів до роботи з активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів.
Мета дослідження – теоретичне обгрунтування, розроблення й експериментальна перевірка ефективності педагогічної технології підготовки студентів до роботи з активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів, що є одним з найважливіших завдань здійснення особистісно-орієнтованої системи освіти, яке найефективніше реалізується за умов цілеспрямованої підготовки вчителя в процесі навчання у вищому закладi освiти.
Гіпотезою дослідження стало припущення про підвищення ефективності процесу підготовки майбутніх учителів до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів за умов змістового перетворення заходів педагогічного впливу згідно з педагогiчною технологією, яка передбачає:
- активізацію навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладi засобами проблематизації змісту освіти з використанням активних методів навчання та педагогічної рефлексії;
- діагностику та випереджаючий розвиток професійно-творчого потенціалу особистості студента;
- системне включення студентів у суспільно-педагогічну та навчально-дослідницьку діяльнiсть, що переважно впливає на самовдосконалення майбутнього вчителя i накопичення ним індивідуального досвіду роботи з активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів.
Мета дослідження зумовила систему завдань, які вирішувалися на різних етапах його здійснення:
– виявлення психолого-педагогічної сутності та своєрідності процесу підготовки вчителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів;
– визначення критеріїв, показників та рівневих характеристик сформованості зазначеної особистісно-професійної якості фахівця;
– з’ясування провідних психолого-педагогічних факторів, що впливають на результативність формування у студентів досліджуваного особистісного утворення;
– розробка моделі педагогічного керівництва становленням майбутнього фахівця, практично підготовленого на базi вищої педагогiчної школи до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів;
– обгрунтування педагогічної технології підготовки майбутніх учителів до роботи з активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів та експериментальне з’ясування її ефективності.
Методологічними засадами виступили філософські положення щодо соціальної природи особистості, детермінованість діяльності об'єктивними та суб’єктивними факторами ( С.I.Архангельський, Л.П.Буєва, Ш.I. Ганелін, М.В.Дьомін, Т.Пщоловський та ін.). Методологічними орієнтирами виступали ідеї про взаємозв'язок та взаємозумовленість педагогічних явищ і процесів, необхідність системного підходу як різнобічного та багаторівневого способу аналізу досліджуваних педагогічних проблем; положення про психолого-педагогiчну суть саморозвитку та саморегуляції як механiзмiв професійно-особистісного становлення фахiвця, співвідношення цілого та його частин у межах системно організованого пізнавального процесу.
Концепцiя дослiдження. Цiлеспрямований вплив на когнітивний, органiзацiйно-процесуальний та змiстовий компоненти готовностi фахiвця до активiзацiї самостiйної пiзнавальної дiяльностi молодших школярiв сприяє пiднесенню ролi початкової ланки у розв’язаннi проблеми формування творчої особистостi учня на найбiльш сензитивному вiковому етапi.
Теоретичну основу дослiдження склали наукові праці, що розкривають структуру педагогічної діяльності та специфіку вчительського фаху (Ф.Н.Гоноболін, Е.Е.Карпова, В.О.Сластьонін, П.I. Шевченко, Г.С.Щедровицький та ін.); дослідження, пов’язані з проблемами розвитку самостійності та активності студентів у процесі навчання у вищому закладi освiти (Т.Ф.Алексеєнко, В.I.Герасимчук, О.Б.Широких, М.Г.Шубік та ін.); а також ті розвідки, які відображають специфіку самостійної пізнавальної діяльності та пізнавальної самостійності особистості молодшого шкільного віку (Л.П.Аристова, А.М.Матюшкін, О.Я. Савченко та ін.). Ми враховували також результати наукових доробок iз загальних питань, що пов’язанi з готовністю особистості до професійного самовираження (С.Г.Вершловський, М.I. Дьяченко, Л.А.Кандибович, А.Ф.Линенко, Б.М.Теплов та ін), та особливостями підготовки вчителя до професійно-педагогічної діяльності (А.К.Маркова, Л.С.Нечепоренко, М.М.Поташник, Л.I.Рувинський та ін.)
Методи дослiдження:
а) теоретичного рівня: вивчення, аналіз та узагальнення наукової інформації з обраної проблеми, зокрема навчально-методичної та інструктивно-методичної документації;
б) емпіричного рівня: діагностичні (анкетування, інтерв'ю, бесіда, тестування), обсервація (спостереження, самоспостереження, шкалування, ранжування, рейтинг); експериментальнi (діагностичний, констатуючий, формуючий експеримент);
в) методи математичної статистики.
Дослідження здійснювалося поетапно.
На першому етапі (1993-1994 р.р.) – пошуковому – тривав аналіз досвіду педагогів-практиків, виявлялася своєрідність підготовки майбутніх учителів у аспекті активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів. Вивчалися теоретичні аспекти проблеми з метою конкретизації наукового апарату, уточнювалися провідні напрямки дослідницького задуму. Завершенням першого етапу роботи стало визначення психолого-педагогічної сутності та структури поняття “готовність вчителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів”, а також побудова теоретичної моделі процесу формування досліджуваного особистісного утворення.
На другому етапі (1994-1995 р.р.) – констатуючому – проводився експеримент , метою якого було виявлення критеріїв, ознак, показників та рівневих характеристик готовності вчителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів. Завершенням другого етапу дослідження стала апробація методики діагностики готовності педагога до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів, виявлення логіки формуючого експерименту паралельно з уточненням робочої гіпотези.
Третій етап (1995-1997 р.р.) – основний. Була розроблена узагальнена модель формуючого експерименту, визначено зміст педагогічної технології, в процесі апробації якої відбулася експериментальна перевірка оптимальності умов і достатності щодо врахування факторів, якi визначають процес оволодіння майбутніми вчителями сукупністю професійно значущих знань, умінь i навичок активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів.
На четвертому етапі дослідження (1997-1998 р.р.) – завершальному – аналізувалися та узагальнювалися здобуті результати, впроваджувалися апробовані рекомендації та методичні вказівки; здійснювалася математична обробка набутих експериментальним шляхом даних, їх інтерпретація, формулювалися висновки.
Наукова новизна дослідження полягає в цілісному вивченні проблеми підготовки фахівців до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів упродовж основного етапу їхньої професійно-педагогічної освiти; в конкретизації сутності поняття “готовність учителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів”; в обгрунтуванні структурної моделі підготовки майбутнього вчителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів.
Теоретична значущість роботи пов’язується з визначенням структури готовності вчителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів; уточненні понять “самостійна пізнавальна діяльність”, “пізнавальна самостійність”, “пізнавальна активність”, з’ясуванням їх статусу в понятiйно-категорiальному апараті педагогічної науки; виявленням способів реалізації контекстного та особистісно-орієнтованого підходів до вибору змісту, форм i методів педагогічного керівництва процесом формування готовності майбутніх учителів до активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів.
Практична значущість дослідження: розроблена методика діагностики рівневої характеристики готовності майбутніх фахівців до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів; апробована педагогічна технологія формування означеної особистiсно-професiйної якостi за умов вищої педагогічної школи; підготовленi науково-методичні матеріали з удосконалення процесу професійно-педагогічної освіти та шкільної практики в аспекті активізації розвитку самостійної пізнавальної діяльності учнів початкової школи.
Про реалiзацiю результатiв дослiдження засвiдчують: довiдка про впровадження Тернопiльського державного педагогiчного унiверситету iм. В. Гнатюка № 180-40/03 вiд 29.05.98. й довiдка № 2 вiд 28.05.98. Iзмаїльського державного педагогiчного iнституту.
Особистий внесок дисертанта полягає у здійсненні компонентно-структурного аналізу феномену “готовність вчителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів” та визначенні його рівневої характеристики; виявленні провідних психолого-педагогічних факторів, що впливають на ефективність процесу формування досліджуваного особистісно-професійного утворення в студентському вiці; науковому обгрунтуванні й практичній апробації педагогічної технології підготовки майбутніх учителів до активації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів.
Достовірність результатів дослідження забезпечена методологічним і теоретичним обгрунтуванням його вихідних положень; використанням системи взаємокоректуючих і взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням; якісним та кількісним аналізом експериментальних даних; експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; репрезентативністю добору об’єктів дослідження; відповідністю результатів дослідження і масової педагогічної практики.
Апробація результатів дослідження здійснювалася під час обговорення матеріалів роботи на засіданнях кафедри педагогіки й методики початкового навчання Ізмаїльського державного педагогічного інституту (1993-1998 р.р.). Основні положення дисертації повідомлялися на Міжнародних (Херсон, 1995 р; Запоріжжя, 1995 р.; Челябінськ, 1995 р.; Київ, 1996 р.; Тернопіль, 1996 р.; Одеса, 1996 р.), міжвузівських та регіональних (Ізмаїл, 1994 р., 1996 р., 1997 р.) науково-практичних конференціях.
Структура дисертацiї визначається метою і завданнями: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел ( 290 джерел), додатку (9 розділів). Загальний обсяг - 231 сторінка, з них основного тексту - 150 сторiнок, таблиць - 11, схем - 3, малюнків - 9.
Основний зміст роботи.
У вступі обгрунтована актуальність теми дослідження, її новизна, визначається об'єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза та методи дослідження, розкрита теоретична й практична значущість.
У першому розділі “Теоретичні засади підготовки вчителя школи I ступеня у вищих навчальних закладах” подано аналіз стану проблеми вузівської підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності в педагогічній літературі та практиці роботи школи; описана історія виникнення й процес розвитку ідеї підготовки вчителів до роботи, націленої на розвиток самостійної пізнавальної діяльності та пізнавальної самостійності учнів початкової школи; окресленi нові межі фрагменту професіограми вчителя початкових класів, який має безпосередній “вихід” на систему вимог до фахівця, що практично готовий до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів; розкрита психолого-педагогічна сутність готовності майбутнього вчителя до роботи в означеному напрямку; обгрунтована система критеріїв, ознак та показників підготовленості педагога до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів.
Підкреслюється, що ідеї особистісного та професійного становлення вчителя представлені в педагогічній спадщині А. Дистервега, Я. А. Коменського, М.I. Пирогова, К. Д. Ушинського та інших діячів науки й культури, педагогів минулого. Проблема суспільного призначення вчителя не є новою для української педагогіки, вона висвітлена у працях Х.Д.Алчевської, М.Ф.Бунакова, П. А. Грабовського, О.В.Духновича, М.О.Корфа, які поглибили історико-педагогічний досвід 60-х років ХIХ століття.
Процес результативного вивчення закономірностей формування особистості вчителя значною мірою зумовлений наявністю сучасних фундаментальних досліджень (Ю. К. Бабанський, Н.В.Кузьміна, П.І.Підкасистий, В.О.Сластьонін, А. І. Щербаков та ін.). Зростання інтересу до проблем професійної підготовки вчителя спостерiгається й в далекому зарубіжжі. Особливої уваги заслуговують дослідження таких учених, як В. Кесель, Д. Роланд (Германія), Т. Букре, Б. Кауфман (США), П. Реншоу, Б. Шугермен (Великобританія), Ж. Троншер (Франція) та ін.
Завдання педагога - запобігти нівеляції людської особистості, піднести її якомога вище, допомогти розвинутися, надати простір думці, творчому пошуку. Актуальними аспектами підготовки фахiвця у вищому закладi освiти, з нашого погляду, можна вважати ті, що визначають методологічні орієнтири вищої педагогічної школи. По-перше, це новизна здобутих учителем професійних функцій, зумовлених нестандартними завданнями, якi сучасне суспільство висуває перед школою. Отже, людина, яка обирає шлях носія знань, лише тоді здатна виконати свою роль, якщо вона сама володіє змістом та формами навчального процесу, при цьому постiйно зберiгає орієнтацію на активне поповнення арсеналу власних знань. Безперечно, рівень професійної майстерності зумовлюється ступенем сформованості пізнавальної самостійності вчителя. По-друге, визначена державною національною програмою “Освiта” (Україна ХIХ століття) основна мета навчання й виховання – розвиток творчої особистості школяра – може бути реалізованою лише шляхом засвоєння учнями соціального досвіду людства, формування у них пізнавальної самостійності як здатності та вміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку. Отже, “надзавданням” педагогічного процесу є організація активної діяльності учнів, спрямованої на оволодіння соціальним досвідом, яка, власне, й визначає новизну змісту тих різноманітних функцій, що має здійснювати шкільний педагог у процесі професійної самореалізації.
Таким чином, структуру професійної діяльності вчителя можна розглядати насамперед як процес рефлексивного керування поведінкою учнів, центральним ланцюжком якого є надання учневi позиції активного суб'єкта навчально-трудової діяльності та формування в нього стійких навичок самокерування пізнавальним процесом. Адже самостійність у дешифрації навколишньої дійсності сприяє зміцненню засвоєння матеріалу, вдосконаленню мобільності вмінь та навичок, завдяки чому й виступає запорукою життєдіяльності особистості, зокрема істотною передумовою її самоосвітньої діяльності.
Готовність учителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів подано в дослідженні як характеристику особистості педагога, що визначає його здатність ставити за мету професійної діяльності розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів, педагогічно обгрунтовано обирати способи досягнення цiєї мети, здійснювати самоконтроль, прогнозувати шляхи та засоби підвищення ефективності роботи у визначеному напрямку.
Структура підготовленості майбутнього вчителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів шляхом взаємодії когнітивного, змістового та організаційно-процесуального компонентів, що виявляється у взаємозалежності, взаємозв’язку, взаємозумовленості та усвідомленості вчителем значущості проблеми, систематичній роботі з розширення та поглиблення знань сутності й специфіки предмета в реальному навчально-виховному процесі початкової школи, оволодінні способами діяльності, вміннями та навичками практичного застосування набутих знань, мотивації емоційної зацікавленості в позитивних наслідках роботи.
У другому розділі - “Готовність майбутніх учителів початкових класів до активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів як педагогічна проблема” конкретизуються рівні готовності до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів на усталених засадах філософських, психологічних, дидактичних поглядів на даний феномен.
У ході дiагностичного експерименту1, під час якого вивчалися судження вчителів про досліджуване педагогічне явище та розглядався досвід їхньої практичної роботи у визначеному напрямку, було з’ясовано, що вчителі-практики та майбутні фахівці отримують певні теоретичні знання щодо проблеми активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів. Натомiсть ці знання, на жаль, позбавлені системності та відповідної закріпленості в практиці, внаслідок чого педагоги не готові до творчого їх використання. На нашу думку, причини ситуації, що склалась, слід вбачати в недостатній мобільності загально-педагогічної підготовки в процесі навчання в iнститутi: брак системності в роботі зi студентами, що оволодiвають теоретичними основами сутності самостійної пізнавальної діяльності в молодшому шкільному віці; вiдсутнicть чiткої методики активiзацiї пiзнавальної дiяльностi учнiв початкової школи та формування дидактичних умiнь самостійної пізнавальної діяльності.
Третій розділ - “Дослідно-експериментальна модель формування готовності студентів до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів” - присвячено обгрунтуванню змісту та процедури експериментальної перевірки ефективності педагогічної технології формування готовності студентів спеціальності “Педагогіка та методика початкового навчання” до активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів.
Сутність поняття ”підготовка фахівців до роботи з активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів” розкривається через систему, компонентами якої є знання, що утворюють своєрідний каркас окресленої сфери педагогічного процесу. Підсистемами виступають, по-перше, професійно значущі особистісні якості (світоглядного та морального характеру) майбутнього педагога, які істотно впливають на стан готовності до створення у початковій школі необхідних та достатніх педагогічних умов для активізації самостійної пізнавальної діяльності та розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів; по-друге, способи активізації самостійної пізнавальної діяльності , що одночасно є засобами формування пізнавальної самостійності особистості; по-третє, методичні засади сфери оволодіння самостійними пізнавальними діями, а також навички здійснення контролю та самоконтролю за процесом реалізації самостійної діяльності.
Науково-достовірну інформацію про необхідні та достатні педагогічні заходи, якi нацiлені на забезпечення стiйких позитивних наслiдкiв на базі вищої педагогічної школи, з нашого погляду, дозволяє отримати модельний підхід до організації підготовки фахівців на засадах активізації самостійної пізнавальної діяльності (СПД) молодших школярів.
Розроблена модель “спрацьовує” лише за умов дотримання певних організаційно - педагогічних вимог, а саме:
- усвідомлення студентами на рівні переконання актуальності та значущості розвитку СПД в процесі становлення особистості молодшого школяра;
- інтеграція всіх ланцюжків навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладi, та орієнтація на стимулювання їхнього прагнення до педагогічних новацій, прийнятих з огляду на специфіку початкової школи, а також розвиток самостійності в оволодінні професійною освітою, зокрема здатності до педагогічної рефлексії, самовизначення в питаннях активізації СПД та стимулювання пізнавальної самостійності як характеристики особистості, креативності в процесі розв'язання проблем;
- потреба майбутніх учителів у професійному самовдосконаленні з метою подальшої оптимізації СПД молодших школярів.
Ефективнiсть процесу пiдготовки студентiв до активiзацiї самостiйної пiзнавальної дiяльностi молодших школярiв пiдвищується, якщо проводиться цiлеспрямована робота, скерована на вдосконалення у них умiнь активiзувати пiзнавальну дiяльнiсть, озброєння їх методами розвитку самостiйностi мислення, формування у молодших школярiв умiнь вiдокремлювати суттєве в потоцi iнформацiї, вести iндуктивний (дедуктивний) пошук, планувати свою роботу, працювати в оптимальному темпi, здiйснювати самоконтроль за дiями. Ця робота здiйснювалась у процесi розв’язування педагогiчних завдань, аналiзу педагогiчних ситуацiй, в ходi проведення педагогiчних iгор, у процесi аналiзу власної дiяльностi i роботи колег при виконаннi завдань педагогiчної практики.
Означена система роботи дозволяє студентам оволодiти педагогiчною технологiєю активiзацiї самостiйної пiзнавальної дiяльностi молодших школярiв, готує до дiяльностi в реальних умовах навчально-виховного процесу.
Аналіз набутої педагогічної інформації дає можливість представити рівневу характеристику сформованості готовності майбутнього вчителя до активізації СПД молодших школярів як особистісного утворення. Так, за даними констатуючого етапу дослiдницької роботи вищого рiвня готовностi досягли лише 3,1% респондентiв, рiвня вищого за середнiй - 5,7% осiб, на середньому рiвнi було виявлено 40,2% студентiв, а на низькому рiвнi залишилося 51% майбутнiх учителiв. Проведена експериментальна робота переконує, що лише позитивно-активне особистісне ставлення до самостійної організації пізнавальної діяльності може стати запорукою постійного професійного зростання майбутнього педагога, стійкого прагнення до підвищення творчого потенціалу.
Оцінка експериментальних даних дозволила не лише виявити досить високу ефективність розробленої експериментальної системи підготовки майбутніх учителів, але й простежити позитивну динаміку рівнів сформованості готовності студентів до роботи в досліджуваній сфері професійної діяльності, яка, і це варто підкреслити, найбiльш яскраво виявлялася у студентів експериментальних груп.
Опора на систему методів оцінювання компетентними особами, самоконтроль, педагогічні спостереження, спеціальні методики, дозволили одержати i представити порівняльні дані, що характеризують динаміку підготовленості студентів експериментальних груп до активізації СПД молодших школярів (див. рисунок 1).
3.1%
4.2%
43.8%
48.9%
20.8%
38.6%
33.3%
7.3%
констатуючий етап контрольний етап
Рисунок 1. Динаміка рівневої сформованості готовності майбутніх
учителів до активізації СПД молодших школярів
Умовні позначення:
Високий рівень Низький рівень
Рівень “вище середнього”
Середній рівень
Зафiксованi наслідки контрольного “зрізу” переконливо свідчать про досить високий рiвень ефективності експериментально апробованих у процесі підготовки майбутніх учителів заходів, націлених на оволодіння ними технологiєю активізації СПД молодших школярів. Так, серед студентів експериментальних груп високого рівня готовностi до активiзацiї СПД молодших школярiв (IV) досягли 20,8% осіб (на констатуючому етапi цим показником був 3,1%), рівня вищого за середній (III ) - 38,6% (4,2% - на констатуючому етапi), середнього ( II ) - 33,3% (43,8%), на низькому (I) рівнi залишилися 7,3% студентів (проти 48,9% на констатуючому етапi). Поряд з тим, в контрольних групах пiд час закiнчення експерименту спостерігалися такі показники: IV рівень - 8,2% (проти 3,1% на констатуючому етапi) , III - 23,5% (7,1%), II - 37,6% (36,7 %), I - 30,7% (52,1%) осіб.
Проведене експериментальне дослiдження показало ефективнiсть запропонованої педагогiчної технологiї пiдготовки студентiв, майбутнiх учителiв початкових класiв, до роботи з активiзацiї СПД молодших школярiв.
Здійснене дослідження підтвердило основні положення висунутої гіпотези, що дало можливість зробити такі висновки.
В теоретичному плані:
- психолого-педагогічна сутність підготовки вчителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів полягає у формуванні готовності педагога до реалізації означеного напрямку професійної діяльності;
- модельне представлення процесу формування у студентів готовності до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів дозволяє стверджувати про наявнiсть тісного взаємозв'язку когнітивного, змістового та організаційно-процесуального компонентів, що передбачають:
а) формування системи знань майбутніх учителів про самостійну пізнавальну діяльність як найвищий ступінь пізнавальної діяльності;
б) введення до системи загальнопедагогічної підготовки мотивуючих засобів, активiзуючих увагу студентів до процесу оволодіння результативною методикою активізації СПД учнів початкової школи;
в) залучення студентів до вирішення педагогічних завдань, участі в ділових іграх, аналізу педагогічних ситуацій, виконання творчих завдань у ході педагогічної практики, що допомагає майбутнім учителям оволодіти технологією активізації СПД школярів.
В організаційно-педагогічному плані:
– провiдними факторами стимулювання готовності майбутніх учителів до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів на етапі підготовки у вищому навчальному закладi доцiльно вважати: розвиток СПД та випереджаючу професійно-пізнавальну самостійність студентів в процесі навчальної та навчально-дослідницької діяльності, особистісно - орієнтоване спілкування в пiдсистемах “викладач вищого навчального закладу - студент”, “шкільний педагог – майбутній вчитель”, організацію професійного самовиховання;
– зростання ефективності процесу становлення вчителя, здатного активізувати СПД школярів, у період стажерської практики значною мірою залежить від стимулів самостійності, активності за умов існування попиту на творчiсть педагога-початківця в конкретній галузі професійної діяльності.
У методичному плані:
процес дослідження означеної проблеми дозволив виявити основні параметри педагогічної технології, яка спроможна забезпечити стійку результативність підготовки майбутнього вчителя до активізації СПД школярів в умовах вищого навчального закладу, серед них слiд назвати:
а) методику визначення взаємозв’язку теоретичних i практичних знань щодо формування пізнавальної самостійності особистості молодшого шкільного віку;
б) методичнi засади забезпечення органічної єдності формування переконань, позитивної мотивацiї, набуття професiйно значущих знань, умiнь i навичок, досвіду студентів, розвитку особистості майбутнього фахівця;
в) засоби надання систематичностi професійного самопізнання, самоосвіти, стимулювання самостійних дій та інтелектуальних ініціатив студентів;
г) методичнi шляхи диференцiацiї на рiвнi вибору засобів реалізації означеної сфери професійної діяльності фахівців з урахуванням інтересів, потреб, здібностей та попереднього досвіду кожного з студентів.
Перспективи подальшого дослiдження вбачаємо у висвітленнi окремих аспектів процесу формування готовності вчителя до розвитку самостійної пізнавальної діяльності школярів. Зокрема, перспективним, з нашої точки зору, є дослідження процесу формування складових означеного особистісно-професійного утворення вчителя з урахуванням не лише вiкових особливостей учнiв, але i його предметної спецiалiзацiї. Пильної уваги заслуговує також визначення варіантних засад розробки технології під час роботи з обдарованими дітьми, а також з дiтьми, схильними до девiантної поведiнки.
Основні результати дослідження відображено в таких публікаціях:
1.Педагогические основы активизации самостоятельной познавательной деятельности младших школьников: Учебное пособие. - Измаил, 1997. - 118 с.
2. Кичук Н.В., Улятовская Е.А. Индивидуализация вузовского обучения как фактор развития познавательной самостоятельности будущих учителей: Учебно-методическое пособие. - Измаил, 1994. - 42 с.
3. Деякi теоретичнi проблеми формування громадянина незалежної України / Теоретико-методичнi основи формування громадянина України. - Полтава, 1993. - С. 8-10.
4 Духовнiсть, свiдомiсть, свiтотворчiсть: проблеми i перспективи / Ментальнiсть. Духовнiсть. Саморозвиток особистостi. - Ч. I. - р. II - Луцьк, 1993. - С.331-333.
5. Кичук Н.В., Улятовская Е.А., Матияш В.В. Об одном из условий необратимости инновационных процессов в современной начальной школе / Дидактические аспекты педагогического взаимодействия в школе и вузе: Сборник научных сообщений. - Измаил, 1994. - С. 21-22.
6. Активiзацiя пiзнавальної дiяльностi школярiв в контекстi пiдготовки вчителя / Українське Придунавя. Iсторiя, етнографiя, мова. - Iзмаiл, 1995. - С. 73-74.
7. Розвиток пiзнавальної самостiйностi - важливий аспект гуманiтаризацiї вузiвської пiдготовки вчителя / Гуманiтарна освiта i проблеми виховання молодi. - Херсон, 1995. - С. 135.
8. Вчитель-дослiдник - ведучий фактор пiзнавальної самостiйностi молодших школярiв / Початкова освiта - шляхи розвитку. - Ч. III. - Запорiжжя, 1995. - С. 25-26.
9. Кичук Н.В., Улятовская Е.А. К вопросу формирования у будущих учителей научно-педагогических понятий / Методология и методика формирования научных понятий у учащихся школ и студентов вузов. - Ч. I. - Челябинск, 1995. - С. 54-56 .
10. Про один iз пiдходiв до гуманiтаризацiї вищої педагогiчної освiти фахiвцiв / Вища освiта в Українi: реалiї, тенденцiї, перспективи розвитку. - Ч. III. - Гуманiтаризацiя вищої освiти як засiб гуманiзацiї. - Київ, 1996. - С. 40-41.
11. Психолого-педагогiчнi засади вузiвської пiдготовки вчителя до розвитку пiзнавальної самостiйностi учнiв початкової школи / Сучасна початкова школа: проблеми, пошуки, знахiдки. - р. IV. - Тернопiль, 1996. - С. 118-119.
12. Формирование профессиональной компетентности будущего педагога в аспекте развития познавательной самостоятельности младших школьников / Образование в современном обществе: проблемы, теория, практика. - Одесса, 1996. - С. 98-100.
13. Некоторые аспекты проблемы формирования готовности учителя к стимулированию самостоятельной познавательной деятельности младших школьников / Педагогiчнi проблеми сучасної школи: Науковий вiсник. Вип. 2. - Iзмаїл, 1997. - С. 108-114.
14. Концепцiя гуманiтарної освiти як науково-педагогiчний орiєнтир удосконалення вузiвської пiдготовки фахiвця / Актуальнi проблеми розбудови нацiональної освiти. - Ч. III. - Київ - Херсон: Пiлотнi школи, 1997. - С. 193-196.
15. Експериментальна модель пiдготовки вчителя до активiзацiї самостiйної пiзнавальної дiяльностi молодших школярiв / Науковий вiсник ВДУ. Журнал Волинського державного унiверситету iм. Лесі Українки. Педагогiчні та психологічні науки. - Луцьк, 1998. - № 2. - С. 40-42.
16. Пiдготовка майбутнього вчителя до активiзацiї самостiйної пiзнавальної дiяльностi молодших школярiв // Педагогiка i психологiя професiйної освiти. - 1998. - № 2. - С. 72 - 78.
Улятовська Є.А. “Підготовка майбутніх учителів до роботи з активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів”. Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00. 01. - теорія та історія педагогіки. - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського, 1998. - Рукопис.
Результатами дослідження стало виявлення сутності процесу підготовки вчителя до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів, з’ясування основних параметрів педагогічної технології, здатної забезпечити стійку результативність підготовки у вищому навчальному закладi майбутнього вчителя початкових класiв в даному напрямку. В ході експерименту обгрунтовано модель формування готовності студентів до творчої самореалізації у визначеній галузі, структурно представлену взаємодією та взаємозалежністю когнітивного, змістовного та організаційно-процесуального компонентів.
Ключові слова: самостійна пізнавальна діяльність, пізнавальна самостійність, пізнавальна активність, готовність до активізації самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів.
Улятовская Е.А. “Подготовка будущих учителей к работе по активизации самостоятельной познавательной деятельности младших школьников”. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. - теория и история педагогики. - Южноукраинский государственный педагогический университет (г. Одесса) им. К.Д.Ушинского, 1998. - Рукопись.
В результате исследования выявлены сущность подготовки учителя к активизации самостоятельной познавательной деятельности младших школьников, основные параметры педагогической технологии, обеспечивающей устойчивую результативность вузовской подготовки будущего специалиста в данном направлении, разработана и обоснована модель формирования готовности студентов к обозначенной сфере профессиональной деятельности, структурно представленной во взаимосвязи и взаимозависимости когнитивного, содержательного и организационно-процессуального компонентов.
Ключевые слова: самостоятельная познавательная деятельность, познавательная самостоятельность, познавательная активность, готовность к активизации самостоятельной познавательной деятельности младших школьников.
Annotation
Eugenia Uliatovskaya. “The future teachers training in the sphere of activisation of the youngest pre-school age children's independent cognitive activity.” - Manuscript.
The dissertation for the candidate degree of pedagogical sciences in speciality 13.00. 01. - theory and history of pedagogics. South - Ukrainian Pedagogical University named after K. D. Ushinsky, Odessa, 1998.
Having undergone the investigations we found out the following aspects of it: the teachers’ training on the independent cognitive activity of the youngest pre-school age children; the main parameters of the pedagogical technology providing with a firm outcome of the future specialist in this trend; on the ability of the students’ formation for readiness to the meant sphere of the professional activity has been worked out and grounded which includes the correlation of the cognitive, substantial and organization – processional components.
Key words: independent cognitive activity, cognitive independence, cognitive activity, readiness to the activisation of the youngest pre-school age children's independent cognitive activity.
2. Решение систем линейных алгебраических уравнени
3. познавательной деятельности которая направлена на извлечение информации из письменного текста
4. она никогда не полагалась на безопасность носимой ею короныrdquo;
5. Лабораторная работа- Вплив навантаження на основні характеристики передачі енергії джерелом постійного струму
6. Интерпретация темы безумия в русской литературе первой половины XIX века
7. а потому что наличие структуры делает рынок управляемым.html
8. XX вв почти одновременно во многих европейских странах
9. Тематический план
10. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Луганс
11. Вариант контрольной работы соответствует первой букве фамилии обучающегося.
12. Экономическая политика устойчивого развития в Украине
13. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Сім
14. Классификация кооперативов
15. интерфейс Цель работы- изучение принципов работы электронной почты и приобретение практических навыков р
16. правовой охраны. Понятие и признаки убийства
17. ТЕМА 1 ЛОГІСТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИНУТОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ СТУДЕНТКИ ГРУПИ ЕПс ~ 14
18. 1Кинематика поступательного движения
19. варианте. После разгрома Империи революционная борьба не утихала во Франции
20. .Що таке масштабний множник в схемi суматора 2