Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
21
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.О.О.Богомольця
Кузняк Наталія Богданівна
УДК 616.716.8-002.3:541.183-08
КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ
ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ ПРЕПАРАТАМИ З СОРБЦІЙНОЮ ДІЄЮ
14.01.22. - стоматологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 1999
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Вінницькому державному медичному університеті ім.М.І.Пирогова та Буковинській державній медичній академії.
Науковий керівник:
Кандидат медичних наук, доцент Добровольська Маріамна Костянтинівна, завідувач кафедри стоматології Вінницького державного медичного університету ім.М.І.Пирогова.
Офіційні опоненти:
Доктор медичних наук, професор Харьков Леонід Вікторович, завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця МОЗ України;
Доктор медичних наук, професор Процик Володимир Семенович, завідувач науково-дослідного відділення пухлин голови, шиї і модифікуючих методів лікування Українського науково-дослідного інституту онкології і радіології МОЗ України, Заслужений діяч науки і техніки України.
Провідна установа:
Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м.Полтава.
Захист відбудеться "_30_"вересня 1999 р. о _14:30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті ім.О.О.Богомольця (252004, м.Київ, бульвар Шевченка, 17).
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця МОЗ України (252004, м.Київ, вул. Зоологічна, 1).
Автореферат розісланий "22"_червня _1999 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцент Я.М. Вітовський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Лікування гострих гнійно-запальних процесів щелепно-лицевої ділянки залишається актуальною проблемою хірургічної стоматології. В переважній більшості, 92.8%, причиною виникнення гострих запальних процесів щелепно-лицевої ділянки є одонтогенна інфекція [Харьков Л.В., Чехова И.Л., 1996; Бернадський Ю.Й., 1998; Бернадский Ю.И., Маланчук В.О., 1998, Маланчук В.А., та співавт., 1998]. Недостатньо розробленим залишається питання ефективної профілактики і лікування локалізованих гнійно-запальних процесів порожнини рота та їх ускладнень [Попович Т.В.,1991; Ritzau M. at al., 1992; Oikarinen K.,1998;], які виникають після видалення зуба, особливо альвеоліту. В останні десятиліття відмічений ріст частоти та важкості ускладнень гнійно-запальних процесів цієї області. Так, згідно даних Чернівецької обласної клінічної лікарні відмічений ріст кількості випадків одонтогенних флегмон в 1995, 1996, 1997рр. відповідно 155, 164, 189 випадків, по даних Вінницької обласної клінічної лікарні в 1996 та 1997 рр. - відповідно 215 та 270 випадків. Серед них відсоток важких форм коливається від 12 до 27%. Збільшення важкості протікання флегмон в великій мірі залежить від безконтрольного застосування великої кількості антибактеріальних препаратів, що сприяє широкому розповсюдженню назоконіальної інфекції [Побережник О.Ю. та співавт., 1995; Дробышев В.Ю. та співавт., 1996; Трещинский А.И., 1997].
Важливим фактором в зростанні кількості важких форм протікання одонтогенної інфекції на Україні є погіршення екологічної та радіаційної обстановки в останнє десятиліття, що сприяє зниженню загальної імунологічної реактивності. Ці фактори мають важливе значення і в розвитку важких форм ускладнень локалізованих та генералізованих форм інфекції щелепно-лицевої ділянки [Забелин А.С., Милягин В.А., Усай Л.И., 1997; Астахова В.С., Маланчук В.А., Серенкова О.Л., 1998; Zeitoun I.M., Dhanarajani P.J., 1995]. Тому питання підвищення ефективності лікування альвеоліту та одонтогенних флегмон залишається актуальним в даний час.
Останнє десятиліття відзначилось і значним ростом кількості доступних нових медичних препаратів та методів загальної та місцевої детоксикації організму [Губін М.А. та співавт., 1996; Литвиненко В.Е., 1996; Геращенко I.I., 1997; Гомон М.Л., 1997; ]. Особливо малорозробленим залишається напрямок лікування гнійної рани щелепно-лицевої ділянки з використанням сорбційних препаратів [Смоляр Н.І., 1995; ]. Разом з тим успіх лікування одонтогенних флегмон в першу чергу залежить від ефективності дренування та місцевого лікування рани [ Безуглая Е.П. та співавт., 1995]. В зв'язку з цим застосування нових методик для підвищення ефективності дренування гнійної рани з використанням препаратів сорбційної дії є важливим і актуальним [Тимофеев А.А., 1997].
Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана в відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри стоматології Вінницького державного медичного університету (номер Держреєстрації 0195015826).
Мета і задачі дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих з альвеолітом та одонтогенними флегмонами за рахунок покращення дренування, місцевої детоксикації, очищення та створення оптимальних умов для регенерації в рані.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
Наукова новизна отриманих результатів.
Теоретичне та практичне значення.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто визначений необхідний обсяг вивчення матеріалу, створені програми дослідження, обліку, аналізу та статистичної обробки даних. На базі лабораторій Вінницького державного медичного університету під керівництвом д.фарм.н. Геращенка І.І. та д.м.н., проф. Пентюка О.О. проведена експериментальна та лабораторна частина роботи. На базах Шепетівської стоматологічної поліклініки, Вінницької та Чернівецької обласних клінічних лікарень проведено обстеження та лікування 193 хворих на альвеоліт та одонтогенні флегмони.
Апробація роботи. Результати досліджень викладені на науково-практичній конференції, присвяченій 60-річчю Вінницького державного медичного університету (1994р.), Актуальні питання хірургії (Київ-Хмельницький-Вінниця, 1996р.), Актуальні питання медицини (Вінниця, 1997), на перших коледжських читаннях, присвячених пам'яті Д.К.Заболотного (Вінниця, 1996р.), на XV об'єднаній науковій медико-технічній конференції з міжнародною участю (на іноземній мові) - Київ-Вінниця, 1997р., на міжнародному симпозіумі "Принципи пропорції, симетрії, структурної гармонії та математичного моделювання в морфології" (Вінниця, 1997р.), а також на 2-му міжнародному конгресі з інтегративної антропології (Вінниця, 1998).
Апробація дисертаційної роботи відбулася 13 листопада 1998 року на спільному засіданні кафедр кафедр ортопедичної, хірургічної, терапевтичної стоматології, госпітальної хірургії з курсом стоматології та анестезіології, факультетської та пропедевтичної хірургії, біохімії, офтальмології Вінницького державного медичного університету ім.М.І.Пирогова МОЗ України та 2 лютого 1999 року в апробаційній раді стоматологічного факультету Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.
Публікації результатів дослідження. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, отримано 2 посвідчення на раціоналізаторську пропозицію, 1 позитивне рішення по видачі патенту на винахід. Із них в центральних журналах - 5 статей, в збірниках, матеріалах конгресів та конференцій - 7.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 147 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку літератури із 222 джерел. Робота ілюстрована 15 малюнками та 18 таблицями.
ЗМІСТ РОБОТИ
Об'єкт та методологія дослідження. Експериментальна частина дисертації базується на 176 лабораторних дослідженнях білоксорбційної, бактерійзв'язуючої, водопоглинальної,протеолітичної властивостей полісорбу та композиції лізетокс, а також діалізуючого пристрою, заповненого цими препаратами. Клінічний матеріал дисертації склали результати власного обстеження та лікування 59 хворих на альвеоліт та 134 хворих з флегмонами щелепно-лицевої ділянки. Дослідження виконані на базах відділень щелепно-лицевої хірургії Вінницької та Чернівецької обласних клінічних лікарень, Шепетівської стоматологічної поліклініки та лабораторій кафедр Вінницького медичного університету і Буковинської медичної академії.
У відповідності з метою та завданням дисертаційної роботи пацієнти були розділені на вісім клінічних груп.
Першу, контрольну групу, склали 24 пацієнти, в яких застосовувалось традиційне лікуваня альвеоліту. Воно передбачало знеболення, ревізію і кюретаж лунки зуба, промивання її розчином антисептика (0.2% р-н хлоргексидину біглюконату, 3% р-н перекису водню), введення йодоформної турунди, загального призначення антибактеріальних та знеболюючих препаратів.
В другій групі із 35 пацієнтів замість йодоформної турунди використовувалась композиція лізетокс на кісточковому маслі, яка складається з полісорбу 97%, антисептика етонію 1%, протеолітичного ферменту трипсину 2%. Проте аналіз клінічної ефективності застосування цього препарату проведений лише у 23 пацієнтів, в яких лізетокс зберігся в лунці до наступного відвідування лікаря.
Вік обстежених хворих був в межах від 18 до 53 років. Із них чоловіків було 21, жінок - 26.
Наступні шість груп склали хворі з одонтогенними флегмонами щелепно-лицевої ділянки. Із них контрольними були третя та четверта групи хворих з поверхневими та глибокими одонтогенними флегмонами, де використовувалось традиційне лікування.
Третю, контрольну групу хворих з поверхневими флегмонами щелепно-лицевої ділянки склали 26 пацієнтів. Із них чоловіків було 15, жінок - 11. В цій групі хворих проводилось традиційне лікування флегмони з використанням розтину, дренування рани трубчатими поліхлорвініловими та гумовими дренажами, промиванням рани розчинами антисептиків (перекису водню , фурациліну або хлоргексидином), призначен ням загальної протизапальної та антибактеріальної терапії.
Четверту, контрольну групу хворих з глибокими флегмонами щелепно-лицевої ділянки склали 23 пацієнти. Із них чоловіків було 14, жінок - 9. В хворих цієї групи, до описаного вище лікування, додатково проводилась більш інтенсивна детоксикаційна терапія з використанням інфузійної терапії глюкозо-сольовими розчинами, низькомолекулярними декстранами та препаратами крові.
У хворих п'ятої і шостої груп додатково використовувалось дренування гнійної рани за допомогою запропонованого нами полісорбу в діалізуючій мембрані - діалізатора. Обгрунтування і методика застосування діалізатора подані в клініко-експериментальному розділі.
П'яту групу склало 22 хворих з поверхневими флегмонами щелепно-лицевої ділянки. Із них чоловіків було 13, жінок - 9. В цій групі хворих в додаток до традиційного лікування за допомогою широких розтинів флегмони, після евакуації гною і промивання рани в ній залишали діалізатор з полісорбом. Діалізатор замінювали через 24 години. Хворим призначалась протизапальна та антибактеріальна терапія, як і в третій (контрольній) групі.
В шостій групі із 20 хворих з глибокими флегмонами щелепно-лицевої ділянки чоловіків було 10, жінок - 10. Загальна терапія принципово не відрізнялась від такої у хворих четвертої (контрольної) групи. Для дренування рани використовувався діалізатор з полісорбом.
У хворих сьомої та восьмої груп використаний діалізатор з лізетоксом.
Сьому групу склали 21 хворий з поверхневими флегмонами щелепно-лицевої ділянки. Із них чоловіків було 11, жінок - 10. Лікування в хворих цієї групи відрізнялось від пацієнтів п'ятої лише тим, що в діалізатораторі, замість полісорбу, використовували лізетокс.
В восьмій групі із 22 хворих з глибокими флегмонами щелепно-лицевої ділянки чоловіків було 12, жінок - 10. В хворих цієї групи також використаний діалізатор з лізетоксом. Загальна терапія принципово не відрізнялася від такої у
хворих четвертої (контрольної) групи.
Для оцінки клінічної ефективності лікування хворих з альвеолітом враховувались наступні критерії:
Для оцінки клінічної ефективності лікування хворих з флегмонами щелепно-лицевої ділянки враховувались такі критерії:
Лабораторні показники ефективності лікування:
Отримані результати досліджень оброблялись методом варіаційної статистики з використанням прикладних програм в оболонках "Foxpro", "Supercalc". Достовірність отриманих даних перевірялась згідно рекомендацій Лісіцина Ю.П.(1987).
Основні результати дослідження. На моделі раневого ексудату (альбумін сироватки бика та плазма крові людини) в лабораторних умовах проведено порівняльне дослідження білоксорбційної та водопоглинальної активності доступних сорбентів (полісорбу, лізетоксу, сферичного вуглецевого гемосорбенту, активованого вуглецевого волокнистого матеріалу "Дніпро-МН", дебрізану). Встановлена найвища ступінь сорбції у полісорбу (в середньому 42.5% за 3год. - 300 мг/г препарату) та лізетоксу (в середньому 59% за 3год - 320 мг/г препарату). Досліджена бактерійзв'язуюча активність полісорбу та лізетоксу. Встановлена неспецифічна (по виду мікроорганізму) висока антимікробна активність у вказаних сорбентів, яка становить 3х10 мікробних тіл/г препарату. Виявлена протеолітична активність в композиції лізетокс (яка проявляється через 15хв. після використання препарату) та її відсутність у полісорбу.
Клінічна ефективність застосування композиції лізетокс у хворих на альвеоліт представлена в табл.1.
Згідно отриманих даних у 12 з 35 хворих не вдалося досягнути збереження лізетоксу в запаленій альвеолі, що потребує додаткових заходів по утриманні препарату в гнійному вогнищі. У 23 хворих, в яких вдалось використати композицію при лікуванні альвеоліту, клінічні показники були достовірно
кращі в порівнянні з контрольною групою (див.табл.1).
Для введення та попередження вимивання сорбенту з рани при лікуванні одонтогенних флегмон запропоновано поміщати їх в контейнер - діалізатор з напівпроникної целюлозної гофрованої мембрани ТУ-606,И-38-78. Підвищення швидкості обміну між зовнішньою і внутрішньою частинами діалізатора та забезпечення проникнення трипсину та мікоорганізмів досягнуто за рахунок додаткової перфорації мембрани отворами діаметром 0.4мм, 15 отв./см. Проведено лабораторне дослідження білоксорбційної та водопоглинальної активності створеного діалізуючого пристрою, заповненого сорбентом на моделі раневого ексудату. Встановлено, що осмотична активність діалізаторів з полісорбом і лізетоксом майже однакова і до кінця доби складає 400-450%, тобто 1 грам сорбенту поглинає 4.5 мл модельної рідини раневого ексудату. На основі отриманих даних рекомендовано розраховувати величину та кількість сорбенту діалізатора на добу в залежності від передбачуваного об'єму раневого ексудату. Виявлено збереження протеолітичної активності за межами діалізатора заповненого лізетоксом через 30 хвилин у водному середовищі.
Таблиця 1
Динаміка клінічних проявів альвеоліту
в залежності від застосованого лікування.
|
Клінічні показники |
Традиційне лікування n= 24 |
Лікування з лізетоксом n= 23(35) |
Р |
|
Болючість лунки(доба) |
3,26 ± 0,14 |
,30 ± 0,21 |
* |
|
Гіперемія слизової(доба) |
2,56 ± 0,15 |
,06 ± 0,17 |
* |
|
Повне очищення рани(доба) |
3,50 ± 0,22 |
,29 ± 0,18 |
* |
|
Кількість відвідувань(раз) |
4,10 ± 0,39 |
,16 ± 0,23 |
* |
|
Термін втрати працездатн(доба) |
4,34 ± 0,16 |
,17 ± 0,15 |
* |
Примiтка * - p < 0.05 при порiвняннi з контрольною групою.
Досліджена ефективність лікування поверхневих та глибоких флегмон щелепно-лицевої ділянки з використанням традиційного дренування рани гумовими дренажами, промиванням рани антисептиком, змінами марлевих пов'язок та за допомогою діалізаторів, заповнених полісорбом і лізетоксом в інших групах.
Порівняльна характеристика клінічної ефективності запропонованого методу лікування при поверхневих флегмонах представлена в таблиці 2.
Таблиця 2Порівняльна характеристика клінічної ефективності лікуваннярізними методами поверхневих флегмон щелепно-лицевої ділянки
|
Клінічні показники (доба) |
Традиційне лікування n= 26 |
Діалізатор з полі-сорбом n= 22 |
Р |
Діалізатор з лізетоксом n= 21 |
Р |
Р |
|
Припинення виділ.з рани |
3,50 ± 0,20 |
,90 ± 0,21 |
* |
2,70 ± 0,18 |
* |
|
|
Зменшення набряку на ½ |
4,20 ± 0,21 |
,30 ± 0,13 |
* |
3,70 ± 0,12 |
* |
** |
|
Зникнення набряку |
5,70 ± 1,23 |
,90 ± 0,19 |
* |
4,50 ± 0,21 |
* |
** |
|
Зникнення болю в рані |
5,50 ± 0,19 |
,80 ± 0,20 |
* |
4,10 ± 0,17 |
* |
|
|
Поява грануляційн.тканин |
4,60 ± 0,15 |
,60 ± 0,12 |
* |
3,20 ± 0,10 |
* |
** |
|
Нормалізація температури |
3,10 ± 0,13 |
,40 ± 0,11 |
* |
2,20 ± 0,10 |
* |
|
|
Відновл.функції н/щелепи |
6,20 ± 0,29 |
,40 ± 0,25 |
* |
5,20 ± 0,26 |
* |
|
|
Тривалість стац.лікуван. |
8,70 ± 0,28 |
,60 ± 0,24 |
* |
7,30 ± 0,23 |
* |
Примiтка * - p < 0.05 при порiвняннi з контрольною групою
** - p < 0.05 при порiвняннi груп з полісорбом та лізетоксом
Узагальнюючи клінічні дані слід відмітити, що використання діалізаторів з полісорбом та лізетоксом достовірно прискорюють лікування гнійної рани. Це видно із швидшого припинення виділень з рани, зникнення набряку навколо неї,
зникнення болючості, появи грануляційної тканини, нормалізації температури тіла хворого, відновлення функції нижньої щелепи та скорочення терміну стаціонарного лікування в обох групах хворих де застосовувалось дренування рани з використанням діалізаторів з полісорбом та лізетоксом. Слід відмітити, що місцевий дегідратаційний ефект більш виражений при застосуванні полісорбу, проте грануляційна тканина появляється швидше при використанні лізетоксу.
Проведений аналіз лабораторних показників ефективності лікування. Встановлено, що застосування діалізаторів з полісорбом та лізетоксом для дренування рани сприяло достовірно швидшому зниженню показнику лейкоцитозу в загальному аналізі крові, зниженню показників загальної інтоксикації - молекул середньої маси, малонового диальдегіду та індексу еритроцитарної інтоксикації. Аналіз цитологічного дослідження рани, який проводився на 3-ю добу лікування, показав, що запропонований метод дренування створює кращі умови протікання репаративних процесів, що більше виражено при використанні діалізаторів з лізетоксом.
Порівняльна характеристика клінічної ефективності лікування одонтогенних флегмон глибоких клітковинних просторів щелепно-лицевої ділянки з використанням діалізного дренування представлена в таблиці 3.
Аналіз клінічної ефективності застосування запропонованого методу дренування глибоких клітковинних просторів щелепно-лицевої ділянки при одонтогенних флегмонах показав достовірно вищу ефективність в порівнянні з традиційним лікуванням. Так, застосування діалізаторів з лізетоксом та полісорбом сприяло швидшому припиненню виділень з рани, зникненню набряку навколо розтину, зникненню болю при ковтанні, болючості біля рани, появі грануляційних тканин, нормалізації температури тіла хворого, відновленню функції нижньої щелепи та скороченню терміну стаціонароного лікування в порівнянні з традиційним дренуванням рани гумовими випусниками.
Таблиця 3
Порівняльна характеритстика клінічної ефективності лікування
різними методами глибоких флегмон щелепно-лицевої ділянки
|
Клінічні показники (доба) |
Традиційне лікування n= 23 |
Діалізатор з полісорбом n= 20 |
Р |
Діалізатор з лізетоксом n= 22 |
Р |
Р |
|
Припинення виділ.з рани |
7,30 ± 0,43 |
,10 ± 0,36 |
* |
5,00 ± 0,32 |
* |
** |
|
Зменшення набряку на ½ |
5,20 ± 0,24 |
,70 ± 0,21 |
* |
3,90 ± 0,17 |
* |
|
|
Зникнення набряку |
7,60 ± 0,41 |
,20 ± 0,27 |
* |
5,30 ± 0,31 |
* |
|
|
Зникнення болю в рані |
5,80 ± 0,32 |
,90 ± 0,24 |
* |
4,10 ± 0,23 |
* |
** |
|
Поява грануляційн.тканин |
6,40 ± 0,27 |
,60 ± 0,22 |
* |
4,90 ± 0,20 |
* |
** |
|
Нормалізація температури |
4,70 ± 0,23 |
,90 ± 0,19 |
* |
3,60 ± 0,16 |
* |
|
|
Відновл.функції н/щелепи |
9,70 ± 0,64 |
,10 ± 0,43 |
* |
7,80 ± 0,53 |
* |
|
|
Зникнення болю при ковтанні |
4,60 ± 0,22 |
,00 ± 0,17 |
* |
3,40 ± 0,18 |
* |
|
|
Тривалість стац.лікуван. |
12,1 ± 0,34 |
,8 ± 0,26 |
* |
9,80 ± 0,29 |
* |
** |
Примiтка * - p < 0.05 при порiвняннi з контрольною групою
** - p < 0.05 при порiвняннi груп з полісорбом та
лізетоксом
Не виявлено достовірної різниці місцевого дегідратаційного ефекту полісорбу і лізетоксу, що спостерігалось при лікувані одонтогенних флегмон поверхневих клітковинних просторів. Проте, встановлена вища клінічна ефективність використання лізетоксу, в порівнянні з полісорбом, яка проявляється в швидшому припиненню виділень з рани, появі грануляційної тканини, зникненню болючості в рані та скороченню терміну стаціонарного лікування і обумовлена більшою реалізацією дії трипсину та етонію при глибоких флегмонах.
Аналіз лабораторних показників ефективності лікування одонтогенних флегмон глибоких клітковинних просторів показав, що застосування діалізаторів з полісорбом та лізетоксом для дренування рани сприяло достовірно швидшому зниженню швидкості зсідання еритроцитів в загальному аналізі крові, зниженню показників загальної інтоксикації - молекул середньої маси, малонового диальдегіду та індексу еритроцитарної інтоксикації. Таким чином, використання запропонованого методу дренування рани знижує прояви загальної інтоксикації як при поверхневому, так і при глибокому розповсюдженні гнійно-запального процесу.
Цитологічне дослідження рани, яке проводилось на 4-у добу лікування, показало, що запропонований метод дренування створює кращі умови протікання репаративних процесів в ній. Як і при лікуванні одонтогенних флегмон з поверхневою локалізацією цей ефект краще виражений при використанні діалізаторів заповнених лізетоксом.
ВИСНОВКИ
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ.
Рішення про видачу патенту на винахід від 14.10.1998р. "Спосіб лікування альвеоліту" Реєстраційний номер заявки 97094500. Дата подання 05.09.97р. МПК 6А61К31/00.(Кузняк Н.Б.)
Рацпропозиції.
АНОТАЦІЯ
Кузняк Н.Б. Комплексне лікування гнійно-запальних процесів щелепно-лицевої ділянки препаратами з сорбційною дією. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22. - стоматологія - Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, Київ, 1999.
Автором проаналізовані білковосорбційна, водопоглинальна, бактерійзв'язуюча, протеолітична властивості групи медичних сорбентів. Досліджена клінічна ефективність застосування лізетоксу при альвеоліті. Розроблений метод лікування одонтогенних флегмон з використанням діалізуючого пристрою з напівпроникливої мембрани, заповненого сорбентами полісорбом та лізетоксом. Досягнуто підвищення ефективності лікування флегмон щелепно-лицевої ділянки за рахунок покращення дренування та очищення гнійної рани.
Ключові слова: альвеоліт, одонтогенна флегмона, сорбенти, діаліз.
АННОТАЦИЯ
Кузняк Н.Б. Комплексное лечение гнойно-воспалительных процессов челюстно-лицевой области препаратами с сорбционными свойствами. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22. - стоматология - Национальный медицинский университет им.О.О.Богомольца, Киев, 1999.
Экспериментальная часть диссертации базируется на 176 лабораторных исследованиях в эксперименте выделено из общего количества доступных сорбентов и их композиций наиболее эффективные для лечения гнойной раны. Главными требованиями к препарату, который предназначен для ускорения очищения и заживления раны были дегидратационно-сорбционные, протеолитические антимикробный и местноанастезирующий эффекты.
Автором проанализированы белоксорбционные, водопоглащающие, бактерийсвязывающие, протеолитические свойства группы медицинских сорбентов: АВВМ "Днепр", СУГС, Полисорба, Лизетокса и Дебризана. Белоксорбционные свойства изучали на лиофилизированной плазме человека и альбумине сыворотки быка. Наиболее высокие показатели сорбции белка выявлены у Лизетокса. Доказано, что Полисорб и Лизетокс связывают до 3х10 микробных тел/г независимо от вида микроорганизмов.
Протеолитические свойства лизотокса определяли по скорости лизиса желатинового субстрата ферментсодержащими препаратами.
Также изучена кинетика поглощения воды диализирующими устройствами, заполнеными Полисорбом, Лизетоксом и Дебризаном.
Исходя из экспериментальных исследований, рассчитано необходимая доза препарата для лечения гнойной раны с различной степенью эксудации и количеством раневого содержимого(1 грамм сорбента поглощает 4-5 мл эксудата).
На основании результетов лабораторного исследования доказано, что диализирующие устройства –эффективное средство доставки медицинских препаратов к очагу воспаления.
Клинический материал диссертации составили результати собственного обследования и лечения 59 больных на альвеолит и 134 больных с флегмонами челюстно-лицевой области.
Для оценки клинической эффективности лечения больных были разработаны соответствующие клинические критерии для альвеолита и флегмон челюстно-лицевой области.
Лабораторные показатели эффективности лечения составили :
Исследована клиническая эффективность применения лизетокса при альвеолите. Разработаный метод лечения одонтогенных флегмон с использованием диализирующего устройства с полупроницаемой мембраны, заполненого сорбентами полисорбом и лизетоксом. Достигнуто повышение эффективности лечения флегмон челюстно-лицевой области за счет улучшения дренирования и очищения гнойной раны.
Ключевые слова: альвеолит, одонтогенная флегмона, сорбенты, диализ.
SUMMARY
Kuznuak N.B. Complex treatment purulent-inflammatorys processes maxillo-facialis region by the preparation with adsorbtion qualitys. -Manuscript.
The dissertation for the scientific degree of the Candidate of medical sciences on the speciality 14.01.22. - Stomatology. - National Medical University named after O.O.Bogomolets, Kiev, 1999.
By the author are analysed and advanced albumenabsorbtion, woterabsorbtion, bacteriumconnection, albumensmelting qualitys of the group medical sorbents. Clinical effect of the lizatox for treatment of the alveolitis was investigated. Method of a treatment of the odontogenic flegmons by the dialisator with lizatox and polisorb was work out. Increase effective a treatment of the odontogenic flegmons of the maxillo-facialis region by the best flow out and clearence of the purulent woynd was attain.
Key words: alveolitis, odontogenic flegmons, sorbents,dyalys.