Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
52
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ГУРЕВИЧ Роман Семенович
УДК 377.8
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ
ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ
У ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДАХ
13.00.04 - теорія і методика професійної освіти
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Київ 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.
Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України ГОНЧАРЕНКО Семен Устимович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, головний науковий співробітник лабораторії професійного навчання в закладах профтехосвіти.
Офіційні опоненти:
доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України ТХОРЖЕВСЬКИЙ Дмитро Олександрович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, м. Київ, завідуючий кафедрою трудового навчання і креслення;
доктор педагогічних наук, професор ВОЛОВИК Павло Микитович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, головний науковий співробітник лабораторії педагогіки і психології вищої школи;
доктор педагогічних наук, доцент ГРЕБЕНЮК Георгій Євгенійович, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри соціальної педагогіки і правового виховання.
Провідна установа: Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти України, м. Житомир.
Захист відбудеться 6 жовтня 1999 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 254 060, м. Київ, вул. М. Берлинського 9, 5й поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою 254 060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.
Автореферат розіслано 2 вересня 1999 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.
Загальна характеристика роботи
Актуальність і доцільність дослідження. Прискорення науково-технічного прогресу, інтенсивний характер розвитку сучасних технологічних процесів і підвищення вимог до виробничих функцій працівника (робітника, техніка, інженера) зумовлюють необхідність удосконалення підготовки фахівців. Сучасному виробництву все більше потрібні працівники, які володіють широким технічним світоглядом, здатні оперативно реагувати на будь-які зміни в технологічному процесі, спроможні передбачити наслідки цих змін, планувати свої дії, самостійно визначати найбільш раціональні прийоми трудових дій. Усе це вимагає від працівника ґрунтовних знань з відповідної професії.
У кінці ХХ століття професійна освіта перетворилася в один з найважливіших соціальних інститутів суспільства. Професійна компетенція є нині вирішальною передумовою виробництва високоякісних товарів і надання населенню сучасних послуг. Високий рівень професійної освіти слугує важливим чинником стимулювання економічного розвитку й забезпечення конкурентоздатності економіки в міжнародному масштабі.
Результативність професійної освіти не вимірюється тільки економічними параметрами. Вона є найважливішим фактором особистісного розвитку, забезпечення активної життєвої позиції кожної людини, засобом її індивідуальної самореалізації. У цьому зв’язку нова політика в галузі професійної освіти повинна спрямовуватись на досягнення таких взаємопов’язаних цілей: сприяти розвиткові особистості, суспільно-політичному прогресу держави, забезпеченню країни кадрами необхідного рівня кваліфікації.
У Законі України “Про професійно-технічну освіту” (1998 р.) йдеться про те, що професійно-технічна освіта –це складова системи освіти України, яка спрямована на формування в громадян професійних знань, умінь та навичок, розвиток їхньої духовності, культури, відповідного технічного, технологічного й екологічного мислення з метою створення умов для їхньої професійної діяльності.
Сучасна система професійно-технічної освіти зорієнтована на те, щоб задовольняти потреби різних галузей господарства України в робітничих кадрах на рівні сучасних і перспективних вимог, стати одним з важливих засобів реалізації державної політики зайнятості та соціального захисту населення. В умовах переходу до ринкових відносин головними завданнями професійно-технічної освіти є підготовка кваліфікованих, конкурентоспроможних робітників з високим рівнем професійних знань, умінь та навичок. Цього вимагає сучасний науково-технічний прогрес, ринкові відносини в економіці, потреба у вихованні соціально активних членів суспільства, формуванні в них наукового світогляду, творчого мислення, високих духовних якостей, національної свідомості.
Розв’язання проблем цієї освітянської галузі, нова педагогічна парадигма професійно-технічної освіти неможливі без підвищення педагогічної інтелектуальної культури, без обов’язкового подолання усталених стереотипів, консерватизму в педагогічній науці й практиці. А це безпосередньо пов’язане з опрацюванням нового змісту й технології засвоєння навчального матеріалу і формуванням у майбутніх кваліфікованих робітників умінь самостійно здобувати знання і трансформувати їх в уміння й навички творчої праці.
Успішне розв’язання навчально-виховних завдань за таких умов залежить від рівня розвитку професійно-технічної освіти, її змісту та інноваційності технологій навчання. Немає сумніву в тому, що практичне втілення сучасних тенденцій розвитку системи профтехосвіти в Україні безпосередньо пов’язане з проблематикою, змістом і технологією навчання, тобто із самою сутністю навчального процесу.
Перебудова української школи передбачає реалізацію комплексних завдань у навчально-виховній сфері, потребує опрацювання і впровадження нової концепції професійно-технічної освіти, її стандартів, навчальних планів, програм, підручників, навчальних посібників. Це стосується навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації, в тому числі й професійно-технічних училищ, вищих професійних училищ тощо.
Щоб процес навчання в професійно-технічних закладах не набув суб’єктивно-інтуїтивного або імперативного характеру, - для цього потрібні комплексні міжгалузеві психолого-педагогічні й методичні дослідження, спрямовані на визначення нових засад освіти, навчання й концептуальних шляхів впровадження їх в навчально-виховний процес професійно-технічних закладів, опрацювання нових педагогічних технологій, у яких повинні враховуватись головні соціально-культурні тенденції розвитку сучасного суспільства, зокрема, такі, як підвищення гуманітарного потенціалу людини в її спілкуванні з оточуючим середовищем, зростання технологічності виробництва на основі нових інформаційних технологій, фундаменталізація освіти, глобальність екологічного мислення та ін.
Реформування професійно-технічної освіти в Україні пов’язане з дотриманням діючого державного законодавства. У зв’язку з цим постає низка проблем, які вимагають всебічного вивчення, наукового осмислення. Серед них: пріоритетність освіти, якою передбачається особливе ставлення до неї суспільства; перетворення освіти на важливий ефективний інструмент національного розвитку і гармонізації національних відносин; відкритість системи освіти; безперервність, багатоукладність і варіативність, які допускають можливість вибору форми освіти, навчального закладу й засобів навчання; запровадження варіативного компонента змісту підготовки, інтеграції її елементів, диференціації та індивідуалізації навчання.
Значної уваги потребує розв’язання проблеми організації навчання в професійно-технічних закладах, тобто пошук внутрішньої впорядкованості, узгодженості взаємодії частин цілісного навчального процесу.
Методологічне значення для нашого дослідження мають основні положення теорії пізнання та логіки, а також результати дослідження об’єктивної реальності й мислення, які відображені у працях відомих вчених педагогів і психологів, - Г.О. Балла, С.Я. Батишева, Л.С. Виготського, П.Я. Гальперіна, В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, К.М. Кабанової-Меллер, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, М.А. Менчинської, В.О. Моляко, М.М. Скаткіна, В.А. Семиченко, Н.Ф. Тализіної, Д.О. Тхоржевського, Т.С. Яценко та ін. Цими вченими зроблено вагомий внесок у вивчення процесу навчання, у розвиток творчої діяльності учнів. Важливі теоретико-методологічні висновки, обґрунтовані ними, охоплюють різні аспекти складної структури цього процесу. Винятково важливе значення для цієї праці мали концепції навчання Я.А. Коменського, Й.Ф. Гербарта, А. Дістервега, які виразно зорієнтовані на формування ґрунтовних знань в учнів.
Опрацьовуючи концепцію дослідження, ми звернулися до праць багатьох вчених різних галузей науки, які обгрунтували методологію й апарат системного дослідження обраної нами проблеми за такими напрямами:
- побудова педагогічних систем (А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, В.П. Беспалько, Б.С. Гершунський, А.І. Дьомін, О.П. Кондратюк, В.В. Краєвський, Н.В. Кузьміна, І.Я. Лернер та ін.);
- опрацювання концепції нового змісту освіти в професійно-технічних навчальних закладах різних типів (А.П. Бєляєва, Г.Є. Гребенюк, А.М. Гуржій, В.О. Зайчук, Н.Г. Ничкало, В.В. Шапкін, М.І.Шкіль та ін.);
- дидактика професійно-технічної освіти, визначення наукових підходів до проектування навчальних планів і програм, підручників і навчальних посібників для професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) (С.Я. Батишев, О.С. Гребенюк, Г.С. Гуторов, І.Д. Клочков, І.Я. Курамшин, М.І. Махмутов, І.А. Мельников, А.А. Пінський, Н.М. Розенберг, Ю.С. Тюнников, О.Е. Шильникова, М.М. Шкодін та ін.);
- інтеграція змісту та інформатизація професійної освіти (М.М. Берулава, В.Ю. Биков, П.М. Воловик, С.У. Гончаренко, М.І. Жалдак, В.А. Козаков, І.М. Козловська, Н.О. Корсунська, В.І. Сумський та ін.);
- удосконалення навчально-виховного процесу в професійно-технічних навчальних закладах (Л.А. Волович, В.Ф. Башарін, В.Ф. Боярчук, О.С. Дубинчук, М.І. Думченко, К.П. Катханов, А.О. Кирсанов, О.М. Новиков, П.М. Новиков, В.І. Паламарчук, В.А. Скакун, Г.М. Цибульська та ін.).
Аналіз психолого-педагогічної й методичної літератури з проблеми дослідження, а також масової педагогічної практики роботи ПТНЗ свідчить, що, незважаючи на досить широкий спектр і вагомі результати досліджень у галузі підготовки робітників у закладах профтехосвіти, на численні пошуки в напрямі наукового осмислення нових технологій навчання майбутніх робітників, поза увагою дослідників залишились важливі питання теоретико-методологічних і методичних основ підготовки майбутніх трудівників, зокрема проблеми організації навчання в таких закладах освіти. Передусім це стосується методології визначення мети і змісту професійно-технічної освіти, співвідношення цілей із змістом законодавчих і нормативних документів, задоволення потреб особистості, суспільства, держави.
По-друге, обґрунтування провідних ідей, концептуальних положень, інноваційних факторів, які впливають на оновлення змісту професійно-технічного навчання: це наступність загальноосвітньої підготовки в школі й ПТНЗ, зміст дисциплін загальноосвітнього і спеціального циклів у ПТНЗ, інтеграція та диференціація змісту навчання в закладах профтехосвіти різних типів.
По-третє, визначення інформаційно-предметного забезпечення навчального процесу для підготовки кваліфікованих робітників, яким передбачено не тільки традиційні технічні й друковані засоби навчання, а й найсучасніші новітні інформаційні технології на базі електронної техніки: креативні технології, педагогічні програмні засоби, Інтернет та ін.
По-четверте, поглиблення професійної спрямованості, оволодіння сучасною технологією позаурочної роботи в ПТНЗ як діяльності, що відіграє значну роль у засвоєнні учнями не тільки пізнавального матеріалу розважального характеру, а й матеріалу, безпосередньо пов’язаного з професійною підготовкою майбутніх працівників для різних галузей господарства України.
Таким чином, актуальність і доцільність теми нашого дослідження зумовлені зрослими сучасними вимогами суспільства до підготовки кваліфікованих, професійно грамотних робітників у нинішніх умовах діяльності професійно-технічних навчальних закладів та відсутністю концептуальних обгрунтувань цілісної системи теоретичних і методичних основ організації підготовки трудівників. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження –“Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах”. Ця тема є складовою частиною науково-дослідної роботи лабораторії професійного навчання в закладах профтехосвіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України в дослідженні теми “Теоретико-методологічні проблеми відбору змісту та методики професійного навчання” (РК № 0196U 008881).
Наше дослідження продовжує дидактичні і методичні пошуки, автори яких намагалися здійснити психолого-педагогічне і методичне обгрунтування навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах освіти. Ним пропонується авторський підхід до організації навчання в професійно-технічних навчальних закладах, що базується на критеріях і вимогах кваліфікаційної характеристики робітника або молодшого спеціаліста і на сучасних уявленнях про зміст і методику професійної підготовки у навчальних закладах. Дисертація є творчим підсумком майже тридцятирічної, безпосередньо пов’язаної з темою дослідження праці автора як майстра виробничого навчання, викладача фізики і загальнотехнічних дисциплін у ПТУ та експериментатора - науковця з проблем дидактики й методики профтехосвіти в педагогічному вищому навчальному закладі.
Об’єкт дослідження –підготовка майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах.
Предмет дослідження –теоретико-методологічні й методичні основи організації навчання у закладах профтехосвіти електро- та радіотехнічного профілів.
Мета дослідження –теоретично та експериментально обґрунтувати систему організації навчання в професійно-технічних закладах освіти, визначити й опрацювати дидактичне забезпечення її функціонування.
Визначення провідної концептуальної ідеї дослідження реалізовано з урахуванням того, що на сучасному етапі розвитку професійної освіти виникла об’єктивна потреба в теоретичному й експериментальному запровадженні інноваційної системи, якою створюються умови для інтелектуального саморозвитку учнів, цілеспрямованого формування їхніх творчих здібностей.
Дослідження ґрунтується на таких концептуальних положеннях:
1. Головна функція освіти в сучасних умовах полягає в оволодінні суб’єктом навчальної діяльності змістом соціальної культури, надбаної людством, –з метою її відтворення й розвитку. Соціальна культура втілюється в соціальному досвіді суспільства, який поєднує в собі різноманітні види діяльності, що ними повинна опанувати кожна людина, щоб реалізувати себе, задовольнити свої потреби, розвивати здібності.
. Організація навчання в ПТНЗ як цілісна система, спрямована на підготовку робітників за сучасними спеціальностями та спеціалізаціями, будується на основі органічної єдності загального, особливого та індивідуального. Як загальне - вона є складовою частиною професійної освіти, пов’язаної з нагромадженим суспільством соціально-культурним і технічним досвідом на різних етапах його розвитку; як особливе - має свою специфіку, зумовлену закономірностями професійної спрямованості навчання, особливостями наукового обгрунтування педагогічної системи прогресивної спрямованості; як індивідуальне - відображає залежність підготовки кваліфікованих робітників не тільки від поєднання загального й професійного розвитку особистості, а й від принципів системи освіти: безперервності, послідовності, систематичності, інтеграції, диференціації.
. Успішність підготовки кваліфікованих робітників безпосередньо залежить від системи науково-методичного забезпечення процесу навчання, яким передбачається створення навчальних планів і програм як форми фіксації змісту освіти на рівні навчальних предметів і як нормативні документи, що спрямовують діяльність авторів навчально-методичної літератури, педагогічних програмних засобів, викладачів, майстрів виробничого навчання, учнів.
Головні положення концепції відображають єдність змістового й процесуального компонентів професійного навчання майбутніх кваліфікованих робітників з урахуванням специфіки та особливостей діяльності закладів профтехосвіти в сучасних умовах.
Провідна ідея та основні положення концепції відображені в загальній гіпотезі дослідження, яка базується на припущенні, згідно з яким ефективність і якість навчання майбутніх кваліфікованих трудівників у ПТНЗ істотно підвищуються за умов:
а) динамічної адекватності змісту підготовки випереджаючим фаховим вимогам;
б) комплексної реалізації принципів наступності, інтеграції, диференціації та індивідуалізації;
в) системності в методичному забезпеченні навчального процесу;
г) різноманітності та професійної спрямованості позаурочної діяльності учнів.
Загальна гіпотеза конкретизується в таких часткових гіпотезах:
- кваліфікація сучасного робітника, рівень сформованості професійної культури, творчої ініціативи, пізнавальної самостійності та професійної компетентності будуть значно вищими за умов розробки та реалізації в навчальному процесі нового змісту підготовки, адекватного вимогам сучасного виробництва, а також завдяки створенню на основі цих підходів навчальних планів, програм, підручників, навчальних посібників, педагогічних програмних засобів тощо;
- підготовка робітника для сучасного виробництва повинна здійснюватись на основі комплексного врахування наступності природничо-математичних і професійних предметів у загальноосвітніх школах і ПТНЗ, органічної інтеграції загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін, диференціації навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, методів, засобів, прийомів і організаційних форм;
- високого рівня готовності випускників ПТНЗ до виробничої діяльності можна досягти, якщо створити систему методичного забезпечення навчального процесу. Вона поєднує в собі методичні посібники і рекомендації, інноваційні методики, сучасні технології навчання, в яких чітко реалізовані цілі, завдання, зміст, форми і методи навчання й виховання майбутніх кваліфікованих робітників, зокрема в галузі електрорадіотехнічного виробництва, які забезпечують творче свідоме ставлення учнів до оволодіння навчальним матеріалом;
- поліпшенню якості підготовки кваліфікованих робітників сприяє різноманітна позаурочна діяльність учнів, яка реалізує принцип професійної спрямованості в навчанні, здійснюється в широкому спектрі індивідуальних, групових і масових організаційних форм, має пізнавальний характер, викликає значну зацікавленість майбутніх фахівців.
Відповідно до предмета, мети, концепції та гіпотези нашого дослідження були визначені такі його завдання:
1. Вивчити сучасний стан підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах електро- та радіотехнічного профілів.
. Проаналізувати різні концептуальні підходи до проектування змісту навчання в закладах професійно-технічної освіти.
. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити запропоновану нами модель організації навчання в професійно-технічних навчальних закладах.
4. Визначити зміст природничо-математичних, загальнотехнічних і спеціальних знань, умінь та навичок учнів ПТНЗ.
5. Запропонувати й експериментально перевірити систему інформаційно-предметного та науково-методичного забезпечення процесу навчання в професійно-технічних навчальних закладах.
6. Створити навчально-методичний комплекс для закладів професійно-технічної освіти (навчальні плани, програми, підручники, навчальні посібники, педагогічні програмні засоби для комп’ютерного забезпечення навчального процесу), а також систему методичного забезпечення позаурочної діяльності учнів ПТНЗ.
. Опрацювати технологію навчально-виховного процесу з використанням інноваційних педагогічних ідей.
Методологічну основу дослідження становлять провідні положення теорії й практики пізнання й перетворення дійсності; взаємозв’язок теоретичної і практичної діяльності; діалектичний зв’язок об’єктивних і суб’єктивних факторів формування та розвитку особистості; активність суб’єкта в процесі навчальної діяльності; концептуальні положення психолого-педагогічної науки в галузі професійного навчання; основні принципи загальної дидактики і професійної підготовки робітників. З урахуванням загальнонаукової методології суб’єктивна діяльність учнів розглядається як об’єкт системного вивчення, який базується на філософських положеннях взаємодії, активності, аналізу та синтезу.
Теоретичною основою дослідження виступають положення й висновки сучасних міждисциплінарних досліджень, які поєднують філософські, психолого-педагогічні, соціальні, методичні доробки, оскільки професійна діяльність суб’єкта є багатогранним об’єктом аналізу, що відбиває широкий спектр прояву їх специфічних особливостей.
У дослідженні проблеми ми спиралися на методологію сучасної педагогіки, в якій обґрунтовано принципи цілісності, комплексності, наступності, інтеграції, а також особистісно-діяльнісний і системно-цілісний підходи як інструментарії дослідження й оцінки педагогічної діяльності.
Для розв’язання поставлених завдань нами застосовувалися сучасні теоретичні й емпіричні методи дослідження. Серед них: теоретичні (аналіз, синтез, моделювання, порівняння, систематизація, узагальнення науково-теоретичних та дослідних даних), емпіричні (анкетування, інтерв’ю, контрольні тести, спостереження, самоспостереження, обговорення, експертні оцінювання-рейтинги, педагогічний експеримент, методи математичної статистики, комп’ютерна обробка даних експерименту).
Експериментальною базою дослідження слугували професійно-технічні навчальні заклади Вінницької області. В експериментальному дослідженні брали участь близько 2000 учнів, викладачів і майстрів виробничого навчання закладів профтехосвіти.
Дослідження здійснювалось у 1980 – 1998 рр., воно поєднало в собі такі етапи:
Перший етап (1980 – 1985 рр.) - аналітико-констатуючий. Вивчався стан досліджуваної проблеми в теорії і на практиці, аналізувався вітчизняний і зарубіжний досвід підготовки кваліфікованих робітників, у тому числі для електрорадіотехнічного виробництва; вивчалася навчально-методична документація ПТНЗ, здійснювався аналіз навчально-програмної документації й літератури для учнів та інженерно-педагогічних працівників; виявлялася специфіка організації навчально-виховного процесу в ПТНЗ, обґрунтовувалася програма й методика дослідження.
Другий етап (1986 – 1989 рр.) - аналітико-пошуковий. Аналіз обраної для дослідження проблеми, визначення мети, завдань, предмета, концепції, гіпотези дослідження; теоретично обґрунтовано й створено модель підготовки кваліфікованого робітника з електрорадіотехнічних професій інтегрованого характеру; розроблено програму й методику дослідження, визначено експериментальну базу, обгрунтовано кількісний та якісний склад учасників експериментальної роботи. Це дало можливість здійснити порівняльний аналіз професійної підготовки в ПТНЗ за різними напрямами та методиками, виявити найбільш ефективні шляхи вдосконалення цього процесу.
Третій етап (1990 – 1996 рр.) - формуючий експеримент. Здійснено експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження, зокрема науково обгрунтовано цілеутворення змісту освіти в ПТНЗ, критерії відбору навчального матеріалу, розроблено й експериментально перевірено навчальні плани, програми, посібники для викладачів та учнів; у навчальний процес впроваджено обґрунтований і опрацьований зміст позаурочної діяльності учнів, а також педагогічні програмні засоби для комп’ютерного забезпечення процесу навчання тощо.
Четвертий етап (1997 – 1998 рр.) - завершально-узагальнюючий. Здійснювалась обробка і систематизація одержаних в результаті експериментальної роботи даних, їх узагальнення. Підведено підсумки дослідження, сформульовано основні висновки і рекомендації, визначено перспективи подальшого дослідження цієї актуальної проблеми.
Одержані на кожному з етапів дослідження результати впроваджено в професійно-технічних навчальних закладах України. Підготовлено й опубліковано навчальні програми, посібники для учнів та інженерно-педагогічних працівників; Міністерство освіти України рекомендувало їх для професійно-технічних закладів.
Наукова новизна добутих нами результатів дослідження полягає в тому, що:
- вперше теоретично обгрунтовано і розроблено концепцію й модель організації навчання в професійно-технічних закладах на основі ідей наступності, інтеграції й диференціації змісту освіти;
-визначено теоретичні засади опрацьованого нами базового поняттєво-термінологічного апарату навчальних предметів у змісті підготовки кваліфікованих робітників;
- теоретично обґрунтовано і практично реалізовано рекомендації щодо створення навчальної літератури інтегрованого характеру для учнів і педагогів ПТНЗ; створено інтегрований навчальний посібник “Фізика з основами електротехніки”, педагогічні програмні засоби для комп’ютерного забезпечення навчального процесу;
- теоретично й експериментально обґрунтовано технологію реалізації міжпредметних зв’язків у навчанні, інтегрування знань учнів з різних циклів навчальних предметів;
- запропоновано методику використання нових інформаційних технологій навчання на базі електронної техніки;
- подальшого розвитку дістали положення про систематичне оновлення змісту, методів, форм організації позаурочної діяльності як ефективного чинника розвитку творчих здібностей учнів ПТНЗ і підготовки їх до роботи в умовах сучасного виробництва.
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що:
- обґрунтовано концептуальні положення з оновлення змісту освіти й навчання в професійно-технічних закладах, виявлено його вплив на формування особистості майбутнього кваліфікованого робітника;
- обґрунтовано принципи організації навчання в професійно-технічних навчальних закладах;
- виявлено закономірності формування творчої особистості учня в навчанні, шляхи поліпшення цього процесу;
- розроблено й обгрунтовано теоретичні основи застосування інноваційних технологій для створення методичної системи забезпечення навчального процесу;
- розроблено критерії добору навчального матеріалу загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних предметів;
- визначено головні прогностичні напрями розвитку професійно-технічної освіти на основі виявлення тенденцій розвитку освітніх систем в Україні та інших країнах.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено й впроваджено:
- навчальні плани і програми для підготовки кваліфікованих робітників електро- та радіотехнічного профілів;
- інтегрований навчальний посібник “Фізика з основами електротехніки” для учнів і викладачів ПТНЗ;
- інноваційні методики навчання учнів ПТНЗ електро- та радіотехнічних профілів;
- методичні рекомендації з організації навчання й використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі для викладачів і майстрів виробничого навчання;
- педагогічні програмні розробки для учнів, викладачів і майстрів виробничого навчання;
- методичні рекомендації з проведення позаурочної роботи в професійно-технічних закладах.
Наукові положення дослідження, підготовлені навчально-методичні матеріали впроваджено: в навчально-виховний процес професійно-технічних училищ Вінницької області (довідка № 1257/01 від 10.09.1998 р.), в системі професійної підготовки кадрів для ПТНЗ у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського (довідка № 04/59 від 25.09.98 р.), у післядипломній освіті інженерно-педагогічних працівників профтехосвіти (довідка № 46 від 01.12.1998 р.), а також і в інших навчальних закладах різних типів і рівнів акредитації України і Росії (довідки № 545 від 16.10.1998 р., № 474 від 30.12.1998 р., № 37 від 28.04.1999 р., № 1470 від 26.05.1999 р. та ін.).
Деякі авторські концептуальні ідеї знайшли відображення в дисертаціях (захищених або тих, що готуються до захисту, в тому числі і за нашим науковим керівництвом). Зокрема, в захищених 6 кандидатських дисертаціях з проблем наступності у змісті трудового навчання в школі та професійної підготовки в ПТНЗ, міжпредметних зв’язків та інтеграції загальноосвітніх і професійно-технічних предметів, використання нових інформаційних технологій навчання, вдосконалення позаурочної роботи в ПТНЗ.
Результати дослідження можуть бути використані під час опрацювання нових навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників для ПТНЗ, а також у процесі вивчення загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін у закладах профтехосвіти, здійснення досліджень з теорії і методики професійної освіти. Положення дисертаційного дослідження можна використовувати у процесі вивчення курсів психолого-педагогічних, методичних і спеціальних дисциплін у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації, в системі науково-методичної роботи, а також у підготовці підручників і навчальних посібників для учнів ПТНЗ, у методичних рекомендаціях для інженерно-педагогічних працівників.
Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає в теоретичному обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; участі в створенні експериментальних навчальних планів, програм, навчальної літератури для учнів і методичної для інженерно-педагогічних працівників закладів профтехосвіти; обґрунтуванні принципів організації навчання майбутніх кваліфікованих робітників; участі в розробці педагогічних програмних засобів для комп’ютерного забезпечення навчального процесу, у впровадженні інноваційних методик професійного навчання учнів; керівництві роботою експериментального педагогічного майданчика Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України у ВПУ № 4 м. Вінниці з проблеми “Науково-методичне забезпечення створення Державного стандарту освіти для підготовки кваліфікованих робітників на основі використання комп’ютерної техніки”; керівництві роботою спільної науково-дослідної лабораторії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського та Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з проблеми впровадження нових інформаційних технологій у навчально-виховний процес ПТНЗ; у підготовці та проведенні трьох міжнародних науково-практичних конференцій з проблем наступності навчання в школах і ПТНЗ, інтеграції та диференціації змісту навчання в професійно-технічних закладах, конструювання змісту професійної освіти тощо (Вінниця - 1994; 1996; 1998).
В експериментальній перевірці окремих положень дисертаційного дослідження брав участь В.М. Лихач, що й відображено в публікаціях [2].
Вірогідність і аргументованість одержаних результатів забезпечуються методологічною й теоретичною обгрунтованістю його вихідних позицій, використанням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його меті, предмету і завданням, репрезентативністю вибірки і статистичною значущістю одержаних показників, значним обсягом експериментальних даних, поєднанням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, а також позитивними результатами впровадження ідей, положень і створених методик у навчально-виховний процес закладів профтехосвіти електро- та радіотехнічного профілів.
На захист виносяться:
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались дисертантом на 115 міжнародних, всесоюзних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, симпозіумах і семінарах, зокрема, в Києві, Москві, Братиславі, Одесі, Новокузнецьку, Архангельську, Казані, Херсоні, Чернівцях, Вінниці, Горлівці, Львові, Саратові, Ростові-на-Дону, Гомелі, Мінську, Гродно, Карші, Санкт-Петербурзі, Світловодську, Пермі, Луганську, Новгороді і т.д.; на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (1983-1998 рр.), Мозирського державного педагогічного інституту імені Н.К. Крупської (1981-1983 рр.), на засіданнях лабораторії профтехосвіти Інституту педагогіки АПН України, лабораторії професійного навчання в закладах профтехосвіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, лабораторій загальноосвітніх дисциплін у ПТНЗ Науково-дослідного інституту професійно-технічної педагогіки АПН колишнього СРСР (м. Казань), у Всесоюзному науково-методичному центрі профтехосвіти (м. Москва) та ін.
Публікації. Всього автором опубліковано 197 праць загальним обсягом понад 100 авторських аркушів. Основні наукові результати дисертаційного дослідження висвітлено у 71 науковій праці, з них 26 написано без співавторів, у тому числі 2 монографії (з них одна одноосібна, обсягом 21 авт. арк.), 7 навчальних посібників (з них один одноосібний, обсягом 10,5 авт. арк.), 8 брошур з методичними рекомендаціями, 37 статей у провідних фахових наукових виданнях України та інших країн (з них 13 одноосібних), 17 статей і тез у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску становить 76,5 авт. арк., у тому числі одноосібних праць 41,3 авт. арк.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, 12 додатків на 18 сторінках. Основний текст дисертації викладений на 369 сторінках. Робота містить 14 таблиць на 15 сторінках, 5 рисунків на 5 сторінках. Список використаних джерел складає 376 найменувань, із них 31 - англійською мовою.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, викладено провідну ідею та положення концепції дослідження, його завдання, гіпотезу, методологічну і теоретичну основу роботи, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, викладено методи й етапи експериментальної роботи, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження у навчально-виховний процес, визначено особистий внесок здобувача наукового ступеня.
Дослідницький підхід зумовив логіку побудови дисертації. Перший розділ присвячено методології цілеутворення змісту освіти й навчання в професійно-технічних закладах. У другому розділі на основі системного підходу до проблеми висуваються деякі концептуальні ідеї, які стосуються проектування змісту освіти в ПТНЗ: наступність змісту освіти в загальноосвітніх школах і училищах як прояв безперервності навчання; інтеграція загальноосвітньої і професійно-технічної підготовки як дидактичний еквівалент міжнаукових зв’язків; диференціація змісту освіти за методами, засобами, дидактичними прийомами й організаційними формами навчання. У третьому розділі розглянуто дві проблеми. Перша з них - створення навчальної літератури для професійно-технічних закладів. Друга - це перехід від підручника як друкованого засобу до електронних засобів інформаційно-предметного забезпечення навчального процесу (комп’ютерні засоби навчання і засновані на них нові інформаційні технології). У четвертому розділі подальшого розвитку набули відомі проблеми організації позаурочної діяльності учнів у ПТНЗ. У п’ятому розділі експериментально обгрунтовується дидактична ефективність пропонованої системи організації навчання в професійно-технічних закладах. У загальних висновках викладено основні результати дослідження ефективності теоретичних і методичних основ організації навчання в училищах, розкрито можливості їх практичного застосування, сформульовано пропозиції.
Вдамося до стислого викладу основного змісту дисертаційної роботи за розділами.
Розділ 1. Методологія цілеутворення змісту освіти і навчання в професійно-технічних навчальних закладах.
Людству на будь-якому етапі його розвитку доводилося розв’язувати питання: чому саме навчати підростаюче покоління? Лише після цього виникають проблеми –як навчати, з допомогою чого вчити, та ін. В Україні проходить реформування, реорганізація і становлення нової системи освіти, яка все більше набуває безперервного характеру. Істотним змінам підлягає й система професійно-технічної освіти. З’являються навчальні заклади нових типів, впроваджується багатоступенева система підготовки фахівців у ПТНЗ з можливістю набуття рівня “кваліфікований робітник” або “молодший спеціаліст”. Поступово змінюються організаційні засади профтехосвіти. Ще до недавнього часу навчальні плани, програми, навчальна література мали суто нормативний характер і були обов’язковими для виконання. Тепер же нерідко такі документи й навчальні книги розробляються самими працівниками професійно-технічних закладів і використовуються у навчально-виховному процесі. В зв’язку з цим посилюються вимоги до викладачів, майстрів виробничого навчання, керівників навчальних закладів - їхньої кваліфікації, знань теорії освіти та нових педагогічних технологій.
У “Концепції професійної освіти України” (1991 р.) наголошується, що потребує конструктивного розв’язання проблема інтеграції складових частин профтехосвіти - загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних предметів. Реально й соціально захищеною може бути тільки широкоосвічена людина, бо лише вона здатна швидко й гнучко змінити напрям і зміст своєї діяльності в контексті змін технологій або вимог ринку. Вузькопрофесійна підготовка у будь-якій конкретній галузі повинна поступово витіснятися із системи освіти, переходячи в царину виробництва та іншої професійної діяльності.
Стратегічними напрямами реорганізації профтехосвіти вважаються такі: забезпечення високого рівня якості підготовки фахівців, формування гнучкої системи підготовки робітничих кадрів, яка спроможна задовольнити сучасні потреби суспільства в спеціалістах різних галузей, з швидкою адаптацією до змінних умов професійної діяльності, тобто здатністю майбутніх робітників до розширення, оновлення й поповнення знань і умінь.
Реалізація цих завдань у закладах профтехосвіти передбачає визначення дидактичного завдання, тобто постановку цілей і добір навчального змісту, адекватного перспективам соціально-економічного та науково-технічного розвитку.
У працях філософів, педагогів, методистів та інших вчених розроблено наукові засади формування змісту професійної освіти (С.Я. Батишев, А.П. Бєляєва, Б.С. Гершунський, С.У. Гончаренко, М.І. Думченко, І.А. Зязюн, М.І. Кравцов, Ю.А. Кустов, В.С. Ледньов, М.І. Махмутов, Н.Г. Ничкало, А.А. Пінський, В.В. Шапкін, М.І. Шкіль та ін.). В їхніх працях обґрунтовано підходи до визначення змісту і структури освіти. Йдеться при цьому не тільки про так звану макроструктуру (цикли навчальних предметів та зміст їх окремих складових, а й про мікроструктуру, тобто визначаються компоненти змісту на рівні його мікроелементів).
Зміст освіти в ПТНЗ в його цілісності характеризується кількома рівнями організації, тобто має ієрархічну будову. Ієрархічними рівнями також виступають: цикли навчальних предметів (загальноосвітній, загальнотехнічний, спеціальний тощо); навчальні предмети; навчальні дисципліни (курси); розділи, теми і т.ін. Мікроелементами (так званими “цеглинками” змісту) слугують такі чинники, явища:
- система знань, засвоєння яких забезпечує формування в свідомості учнів адекватної діалектичної картини світу, озброює їх правильним методологічним підходом до пізнавальної й практичної діяльності;
- система загальних інтелектуальних і практичних умінь та навичок, які покладені в основу множності конкретних діяльностей;
- головні риси творчої діяльності, які забезпечують готовність до пошуку шляхів розв’язання нових проблем, творчого перетворення дійсності;
- система норм ставлення людей до світу та одне до одного, тобто система світоглядних і поведінкових якостей особистості, які є засадою гуманістичних переконань і ідеалів.
У розділі обґрунтовано робоче визначення поняття “зміст професійної освіти” стосовно професійно-технічної підготовки кваліфікованих робітників.
Зміст професійної освіти ми розглядаємо як систему знань, умінь, навичок, рис творчої діяльності, світоглядних і поведінкових якостей особистості, які зумовлені вимогами суспільства до робітників відповідної кваліфікації та профілю; на досягнення їх повинні спрямовуватись зусилля як педагогів, так і учнів у навчальних закладах, що забезпечують здобуття професійної освіти відповідного рівня. Як з’ясувалось, у педагогічній літературі поняття “зміст освіти” і “зміст навчання” не розрізняється. На нашу думку, методологічно це важливо зробити. З урахуванням специфіки професійно-технічної підготовки майбутніх робітників нами сформульовано визначення поняття “зміст навчання”.
Зміст професійного навчання –це педагогічно обґрунтована, логічно впорядкована й текстуально зафіксована в навчальних програмах наукова й технічна інформація про навчальний матеріал, що має професійну спрямованість, подається компактно і визначає зміст навчальної діяльності педагогів, пізнавальної діяльності учнів для оволодіння усіма компонентами змісту професійної освіти відповідного рівня і профілю.
На першому етапі дослідження змісту професійної освіти, який має прогностичне спрямування, передбачалось отримати інформацію про характер, умови майбутньої трудової діяльності кваліфікованих робітників і про зміст професійної підготовки, яка потрібна для успішного виконання цієї діяльності. Результати дослідження знайшли своє відображення в прогностичній професійній моделі кваліфікованого робітника.
Модель робітника представлена у документі, який містить науково обґрунтовані відомості про найвірогідніші тенденції розвитку відповідної галузі науки, техніки, виробництва, а також достатньою мірою деталізований перелік вимог до особистісних і професійних якостей, що ними повинен володіти робітник певного профілю, який оптимально функціонує не тільки в сучасному виробництві, а й у виробництві майбутнього. До побудови прогностичної моделі професійної діяльності та відбору змісту професійного навчання залучаються фахівці різних профілів і напрямів, у тому числі й з виробництва.
На основі прогностичної моделі кваліфікованого робітника розробляється кваліфікаційна характеристика випускника ПТНЗ. Це сукупність вимог, якими визначаються його професійні знання, вміння та навички. Кваліфікаційна характеристика повинна охоплювати найменування професії, спеціалізації та розділи “Повинен знати”, “Повинен уміти” за кожним плановим рівнем кваліфікації. Кваліфікаційна характеристика випускника ПТНЗ складає основу Державного стандарту професійно-технічної освіти України.
Відомо, що будь-яка педагогічна система формується з кількох елементів, якими визначається певне дидактичне завдання й описуються дидактичні процеси як засоби розв’язків у цьому завданні. До найважливіших педагогічних об’єктів, які позначені категоріями цілей, принципів, змісту, методів, засобів, організаційних форм навчання, виховання й розвитку учнів, перебувають у щонайтіснішому зв’язку, сукупно створюючи цілісну структурну єдність –педагогічну систему, добирають певну педагогічну технологію.
Під педагогічною технологією розуміємо комплексну інтегративну систему, яка містить упорядковану множність операцій і дій, що ними забезпечуються: педагогічне цілевизначення, змістовні інформаційно-предметні й процесуальні аспекти, спрямовані на засвоєння знань, здобуття професійних умінь і формування особистісних якостей учнів, визначених цілями навчання.
У розділі викладено методологічні й методичні підходи, якими розкривається сутність названих вище педагогічних категорій і які входять до визначення педагогічної технології.
Головною функцією профтехосвіти виступає формування особистості підлітка, адаптування його до життя в суспільстві, що здійснюється шляхом його навчання, забезпечення культури його праці. Метою професійно-технічної освіти в Україні є надання громадянам професії з урахуванням їх покликання, інтересів, здібностей відповідно до поточних і перспективних потреб економіки країни в кваліфікованих і конкурентоспроможних робітників на ринку праці.
До головних завданнь профтехосвіти у нових соціально-економічних умовах віднесено:
. Забезпечення високого рівня загальної, загальнотехнічної й професійної (спеціальної) освіти учнів ПНТЗ.
. Підвищення професійно-технічного рівня майбутніх робітників як складової частини загального культурно-технічного рівня.
. Виховання учнів ПТНЗ у процесі оволодіння професією, якою передбачається побудова навчально-виховного процесу на засадах демократизації й гуманізації стосунків між педагогами й учнями.
Викладено структуру підготовки кваліфікованого робітника у ПТНЗ і дослідні матеріали про зміст освіти в училищах, принципи професійного навчання. Особливу увагу приділено професійній спрямованості як провідному принципу навчання у ПТНЗ. Визначено критерії відбору змісту навчання в закладах профтехосвіти. Ці та інші матеріали використано для аналізу проблем наступності, інтеграції й диференціації навчання в ПТНЗ, в опрацюванні рекомендацій і впровадженні їх у навчально-виховний процес.
Розділ 2. Наступність, інтеграція й диференціація змісту навчання в професійно-технічних навчальних закладах.
Під наступністю у навчально-виховній діяльності розуміємо встановлення таких взаємин між цілями, змістом, методами, засобами, організаційними формами цієї діяльності на послідовних етапах навчання і виховання, які дозволяють будувати кожний новий етап з опорою на минулий досвід учнів, чим полегшується їхня адаптація до умов навчання на наступному курсі, в іншому навчальному закладі тощо. Реалізація наступності в процесі навчання здійснюється здебільшого у такі два етапи, як:
1) вияв наступності у змісті, методичне “препарування” навчального матеріалу, який сприяє осмисленню учнями виявленої наступності знань, здобутих у навчальному процесі;
) реалізація наступності в процесі навчання за допомогою певних форм, методів, прийомів і засобів.
Принцип наступності реалізується у навчанні різними шляхами. Найефективнішими вважаємо такі:
Наступність у формуванні знань учнів шкіл і ПТНЗ має кілька аспектів. Один з них полягає у забезпеченні тотожності елементів знань однакового змісту. Йдеться про науково-технічні терміни, що характеризують одне й те саме поняття на різних рівнях навчання. Так, навчаючись професії, учні зустрічаються з кількома тисячами науково-технічних термінів, багато з яких вперше застосовують у школі на уроках природничо-математичних дисциплін і трудового навчання. Зміст поняття, яке позначається одним і тим самим терміном у різних навчальних текстах, збагачується на різних етапах навчання, хоча основна його сутність повинна залишитися незмінною.
Інший аспект наступності знань полягає в єдності тлумачення наскрізних науково-технічних понять, у відсутності суперечностей у тексті інструкцій, у поясненнях технічних і технологічних процесів, конструкцій приладів та іншого обладнання.
Досягнення з розвитку матеріального виробництва та інших сфер суспільного життя залежать не тільки від успіхів окремих наук, їх галузей, а й від міждисциплінарної інтеграції добутих результатів. У працях філософів (М.С. Анисимов, В.Г. Афанасьєв, Г.М. Волков, М.В. Марков, В.С. Готт, Б.М. Кедров, Р.С. Карпінська, Ю.С. Мелещенко, Е.П. Семенюк, А.Д. Урсул та ін.) наголошується, що інтеграція докорінно змінила зміст і структуру сучасних наукових знань, інтелектуально-концептуальні можливості окремих наук. Важливою особливістю інтеграції є те, що під її впливом підвищується цілісність та інформаційна ємність знань, рівень їх узагальненості й комплексності, ущільненості й організованості.
Філософи стверджують, що опрацювання питань генезису теоретичних уявлень у технічних знаннях, їх становлення і оформлення у розгорнуті концептуальні системи становить дуже важливу ланку на шляху вивчення взаємозв’язку суспільних, природничих і технічних наук. Цей взаємозв’язок, взаємопроникнення, інтеграція трьох галузей наукового знання втілюється і в змісті освіти, який, за влучним висловом сучасних вчених (С.Я. Батишев, Б.С. Гершунський, М.І. Махмутов, Н.М. Розенберг), є дидактичним еквівалентом змісту суспільних, природничих і технічних наук.
Проблема інтеграції загальної середньої освіти і професійно-технічної не знайшла поки що глибокого наукового обгрунтування, хоча окремі доробки тут є (А.П. Бєляєва, Ю.І. Дик, М.М. Берулава, В.Ф. Башарін, С.У. Гончаренко, Г.Є. Гребенюк, Г.С. Гуторов, Ю.Ц. Жидецький, І.М. Козловська, В.М. Максимова, М.І. Махмутов, А.А. Пінський, Я.М. Собко та ін.).
Встановлено, що логічну структуру наукової дидактичної інтеграції складають три визначальні елементи: база, завдання і знаряддя. База –це кооперуюча дисципліна, завдання - вихідна проблема, яка формується в межах базової дисципліни, знаряддя ж –це теоретичний і технічний інструментарій базової і суміжної реалій у кооперації дисципліни.
Дидактична інтеграція навчальних предметів реалізується трьома рівнями.
Перший рівень - це асиміляції інструментарію (теоретичного або технічного), це інтеграція базової науки з іншими галузями знань, кожна з яких зберігає у навчальному процесі свою автономію. Цей тип міждисциплінарної інтеграції у навчальному процесі входить до сфери й понять міжпредметних зв’язків.
Другий рівень дидактичної інтеграції знаходить втілення в синтезі взаємодіючих наук на основі однієї з них (базової), який може бути як частковим, так і повним (дисциплінарним). При цьому кожна з наук зберігає свій предмет, свої концептуальні основи, тобто має свій науковий статус.
Третій рівень дидактичної інтеграції (рівень цілісності) завершується формуванням нової навчальної дисципліни, що має інтегративний характер і власний предмет вивчення.
Перший рівень міждисциплінарної взаємодії (міжпредметні зв’язки) нині широко використовується у педагогічній практиці, в той час як інтеграція на другому і третьому рівнях ще тільки формується.
Нами створено програму інтегративного курсу “Фізика з основами електротехніки” для ПТНЗ. На основі обґрунтованих концепцій і підходів видано навчальний посібник для учнів і викладачів ПТУ “Фізика з основами електротехніки” (інтегрований курс для професійно-технічних училищ електро- та радіотехнічного профілів).
Поряд з інтеграцією наук інтенсивно відбувається і протилежний до неї процес диференціації - виділення з широких галузей знання таких, як фізика, хімія, біологія тощо, спеціальних, вузьких галузей. Навчання у ПТНЗ різних типів також має диференційований характер. Диференціація наук суттєво впливає не тільки на загальну освіту, а й на спеціальну, професійну підготовку.
Широкомасштабне науково-педагогічне дослідження диференційованого навчання у професійно-технічних закладах здійснено у лабораторії профтехосвіти НДІ педагогіки України (Н.Г. Ничкало, О.С. Дубинчук, Е.М. Ковальчук, А.О. Молчанова, Г.С. Мурніна, І.М. Носаченко, Н.М. Розенберг, Н.О. Талалуєва, Г.М. Цибульська та ін.). Дослідниками розглянуто актуальні питання диференціації навчально-виховного процесу в закладах профтехосвіти, реалізовано нові підходи до змісту професійної підготовки, гуманітарної освіти майбутніх робітників, профілювання дисциплін природничо-наукового циклу, до проблеми діяльності ПТНЗ, вивчено досвід роботи педагогів з диференціації навчання тощо.
Враховуючи сутність поширеного нині поняття “педагогічна система”, яке поєднує в собі такі компоненти - мету, зміст, методи, засоби, організаційні форми навчання, ми скласифікували ознаки диференціації навчання таким чином: а) за метою; б) за змістом; в) за методами; г) за засобами; ґ) за організаційними формами.
У розділі обґрунтовано шляхи диференціації професійно-технічної освіти і навчання учнів за визначеними ознаками. Підкреслено, що диференціацію змісту освіти можна здійснювати за умов нових інформаційних технологій навчання, які опираються на використання комп’ютерів і засобів мультимедіа в навчальному процесі.
З урахуванням обраних методів навчання та його організаційних форм викладено аспекти, пов’язані з визначенням засобів інформаційно-предметного забезпечення вивчення конкретного предмета. Серед них найважливіше місце посідають навчальні книги, які видаються значними накладами і які відіграють винятково важливу роль у навчанні не тільки дітей, а й дорослих. Від якості навчальної літератури багато в чому залежить рівень освіти, освіченості та вихованості всього населення.
Детальний аналіз проблем підручника проведено нами в цьому розділі (проаналізовано функції навчальної літератури, визначено критерії добору й структурування матеріалу підручника, розглянуто головні вимоги до блоків навчальної інформації, на конкретних прикладах продемонстровано реалізацію наступних і міжпредметних зв’язків, способи перевірки засвоєння інформації в навчальному процесі за підручниками, навчальними посібниками тощо). Це конче потрібне й для того, щоб показати роль детального аналізу в інформатизації сучасного знання, в керівництві процесом засвоєння змісту освіти. Це дозволило також перейти від розгляду підручника –як друкованого засобу –до розгляду так званих електронних засобів інформаційно-предметного забезпечення навчального процесу, зокрема, до комп’ютерних засобів навчання і заснованих на них нових інформаційних технологій (НІТ).
Розділ 3. Інформаційно-предметне забезпечення навчального процесу.
На сучасному етапі чітко визначились три головні напрями використання комп’ютерної техніки в навчальному процесі. По-перше, це вивчення технологій, які вимагають активного використання комп’ютера (графічний і текстовий редактори, робота у комп’ютерних мережах); навчання спеціалізованих технологій (створення музики, комп’ютерне конструювання і анімація, макетування, верстка та ін.).
По-друге, вивчення інформатики як науки, що розглядає інформаційно-логічні моделі.
По-третє, використання комп’ютера як технічного засобу у вивченні основ наук в школі і ПТНЗ, фундаментальних і технічних дисциплін у вищих закладах освіти і ПТНЗ.
Проаналізовано технічні і програмові можливості персональних комп’ютерів, сучасних інформаційних технологій, які створюють реальні можливості для використання їх у закладах освіти з метою розвитку творчих здібностей людини в процесах навчання. Серед головних видів креативних технологій визначено такі: комп’ютерна графіка; гіпертекст; геоінформаційні системи; мультимедіа-технології; віртуальна реальність.
Як свідчать результати роботи на цьому етапі дослідження, використання інформаційних можливостей названих вище найсучасніших технологій, а також їх різноманітних поєднань у навчальному процесі створює дійсно технологічний прорив у методології, організації та практичній реалізації навчального процесу під час вивчення різних дисциплін на всіх рівнях системи освіти, в тому числі і у професійно-технічній освіті.
Значні інформаційні можливості має Інтернет (Всесвітня мережа). Відомо, що Інтернет як засіб наукового спілкування та навчання учнів можна використовувати з різною метою. Наголосимо лише на таких його найпоширеніших функціях, як:
- електронна пошта;
- мережа користувачів Usenet;
- протокол дистанційного запуску програм Telnet;
- протокол пересилання файлів FTP;
- інформаційна система Gopher.
Аналізуючи літературу з проблем використання сучасних електронних засобів у закладах освіти, можна констатувати, що у всіх сферах людської діяльності вони значно випереджають надходження навчальної літератури до навчальної аудиторії. Складною проблемою залишається підготовка матеріалів для введення в електронні засоби та подальше відтворення й передача їх користувачеві у переробленому вигляді. Останнім часом дослідниками розроблено цілу низку навчальних матеріалів. Це педагогічні програмні засоби (А.М. Горшков, М.З. Грузман, М.І. Жалдак, П.М. Жданович, Л.Л. Коношевський, А.Ф. Старков, В.І. Сумський, Р.А. Томакова, О.Г. Усач та ін.).
Під час опрацювання й використання програмного засобу навчального призначення виникає потреба в створенні навчально-методичних та інструктивних матеріалів для його застосування, що визначено у формуванні так званого програмно-методичного забезпечення педагогічної системи. Це такий окремий комплекс, який містить:
- програмний засіб або пакет програмних засобів навчального призначення;
- інструкцію для користування програмним засобом навчального призначення або пакетом програмних засобів навчального призначення;
- опис методики (методичні рекомендації або вказівки) із застосуванням програмного засобу або пакету програмних засобів навчального призначення.
На цьому етапі дослідження здійснювався пошук шляхів використання педагогічних програмних засобів для реалізації методичних цілей навчального процесу. Проводились, зокрема:
- індивідуалізація й диференціація процесу навчання (наприклад, за рахунок можливості поетапного просування до мети за напрямами різного ступеня складності);
- здійснення контролю із зворотнім зв’язком, з діагностикою помилок (констатація причин помилкових дій учнів і демонстрація на дисплеї комп’ютера відповідних коментарів) за результатами навчання та оцінкою результатів навчальної діяльності;
- здійснення самоконтролю й самокорекції;
- здійснення тренування в процесі засвоєння навчального матеріалу та самопідготовки учнів;
- вивільнення навчального часу через виконання на комп’ютері трудомістких робіт і діяльності, пов’язаної з кількісним аналізом;
- комп’ютерна візуалізація навчальної інформації (об’єкта, що вивчається; процесу, що розглядається, тощо);
- моделювання й імітація об’єктів, процесів або явищ, які вивчаються або досліджуються;
- проведення лабораторних робіт (наприклад, з фізики, електротехніки або хімії) за умов імітації в комп’ютерній програмі реального досліду або експерименту;
- створення та використання інформаційних баз даних, необхідних у навчальній діяльності, та забезпечення доступу до мережі інформації;
- підсилення мотивації вивчення (скажімо, за рахунок винахідницьких засобів програми або створення ігрових ситуацій);
- озброєння учнів стратегією оволодіння навчальним матеріалом;
- розвиток в учнів певного виду мислення (образного, просторового, теоретичного тощо);
- формування вмінь обирати оптимальне рішення або варіативні розв’язки у складних ситуаціях;
- формування культури навчальної діяльності, інформаційної культури викладача й учня (наприклад, через використання системи підготовки текстів, електронних таблиць, баз даних або інтегративних пакетів користувача).
На основі узагальнення дослідницьких матеріалів виділено такі напрями розробки та реалізації психолого-педагогічних і методичних цілей навчально-виховного процесу:
- вдосконалення механізмів управління системою професійно-технічної освіти на основі використання автоматизованих банків даних науково-педагогічної інформації, інформаційно-методичних матеріалів, а також комунікаційних мереж;
- вдосконалення методології та стратегії відбору змісту, методів і організаційних форм навчання й виховання, адекватних завданням розвитку особистості учня в умовах інформатизації суспільства;
- створення методичних систем навчання, орієнтованих на розвиток інтелектуального потенціалу учнів, формування вміння самостійно здобувати знання, здійснювати інформаційно-навчальну, експериментально-дослідницьку діяльність, різноманітні види самостійної діяльності й опрацювання інформації;
- створення та використання комп’ютерних тестуючих, діагностуючих методик контролю рівня знань учнів.
Розділ 4. Зміст і технологія навчання в позаурочній роботі.
Природно, що якість знань, умінь та навичок учнів, глибина їх політехнічного світогляду, формування нахилів до певних видів праці і професій, що їх вони набувають в училищі, визначаються, насамперед, ефективністю уроків. Проте урочний час суворо обмежений, він узгоджений з навчальною програмою, відступ від якої практично неможливий. Тому певну частину завдань підготовки фахівців слід розв’язувати в позаурочний час через інші заходи, заняття тощо.
Відповідно до програми й методики дослідження в цьому розділі розглянуто мету й завдання позаурочної роботи; вимоги до її організації; проблему формування пізнавального інтересу учнів у позаурочній роботі; розвиток творчих здібностей майбутніх робітників електро- та радіотехнічного виробництва. Узагальнено матеріал про форми позаурочної діяльності в ПТНЗ, на конкретних прикладах продемонстровано зміст позаурочної роботи в процесі індивідуальної діяльності учнів, роботи гуртків технічної творчості, під час масових заходів - тематичних вечорів, предметних тижнів, пізнавальних ігор тощо.
Розділ 5. Експериментальне обґрунтування дидактичної ефективності запропонованої системи організації навчання в ПТНЗ.
У цьому розділі дисертації визначено мету, завдання й планування експериментальної роботи; викладено експериментальну методику проведення занять; критерії й методику вимірювання результатів педагогічного експерименту; визначено результати експериментального навчання; сформульовано висновки.
Проведення констатуючого експерименту, яким охоплено 17 профтехучилищ, 34 викладачі, 1786 учнів, дозволило виявити недоліки в організації навчання у професійно-технічних закладах, а саме: відсутність у них належної професійної спрямованості навчально-виховного процесу, необґрунтованість структури змісту освіти й навчання в ПТНЗ, невизначеність критеріїв відбору змісту навчання в навчальних закладах профтехосвіти, недостатність здійснення наступності, інтеграції та диференціації навчання в училищах, залучення нових інформаційних технологій, відсутність системи в організації позаурочної діяльності учнів тощо.
Метою формуючого експерименту став показ того, що використання розроблених у процесі нашого дослідження теоретичних і методичних основ організації навчання у професійно-технічних навчальних закладах поліпшує якість підготовки кваліфікованих робітників.
Згідно з програмою дослідження визначено такі завдання експериментальної роботи:
а) спираючись на факти, підтвердити або й довести неефективність вихідних положень теперішньої дидактичної концепції організації навчального процесу в ПТНЗ, простежити за ефективністю навчання учнів;
б) підтвердити або спростувати положення про те, що навчання за розробленою методикою дозволяє:
- не знижуючи рівня спеціальної підготовки у порівнянні з нині діючою методикою, створити передумови для успішної праці в різноманітних ділянках виробництва або виконання головних і допоміжних функцій на рівні встановлених вимог;
- забезпечити більш глибоке й усвідомлене розуміння наукових основ електро- та радіотехнічного виробництва;
- розвивати інтерес до обраної професії та її всебічного оволодіння.
Для експериментальної перевірки дієвості та ефективності визначених засад організації навчання в ПНТЗ нами запропоновано:
1. Кваліфікаційні характеристики деяких професій кваліфікованих робітників електро- та радіотехнічного виробництва (майстер з електронної техніки, майстер з виготовлення радіотелевізійної апаратури тощо).
. Навчальні плани для підготовки кваліфікованих робітників з цих професій у професійно-технічних навчальних закладах.
. Інтегровану навчальну програму (фізика з основами електротехніки).
. Навчальні посібники для учнів ПТУ інтегрованого характеру (фізика з основами електротехніки).
5. Матеріали для перевірки засвоєння учнями ПТНЗ загальноосвітніх, загальнотехнічних і професійних знань, умінь, навичок і досвіду творчої діяльності (тести, пізнавальні завдання, завдання із парами запитань тощо).
6. Методичні посібники, рекомендації та вказівки для викладачів і майстрів виробничого навчання з організації навчального процесу на заняттях і в позаурочний час.
7. Педагогічні програмні засоби для проведення занять за новими інформаційними технологіями з використанням засобів мультимедіа.
За умов рівневого підходу до оцінювання знань учнів нами визначено чотири види навчальної діяльності: репродуктивну, репродуктивно-пошукову, продуктивну і творчу. Ми скористались чотирирівневою класифікацією В.П.Беспалька, створили класифікацію рівнів засвоєння не тільки предметних знань і умінь, а й відповідних елементів інформації інтегрованого характеру відповідно до циклів дисциплін, які вивчаються в ПТНЗ.
Під час експерименту значна увага приділялась активізації розумової діяльності учнів, розвиткові їхньої самостійності. Навчально-виховний процес проводився так, щоб засвоєння знань, формування умінь, навичок і досвіду творчої діяльності виявилось результатом самостійних розумових і практичних дій учнів. З цією метою учням пропонувались такі види самостійних робіт: вивести нескладні формули, якими характеризується робота приладів, апаратів, машин постійного й змінного струмів, електричних кіл і мереж; креслення схем, графіків і векторних діаграм, робота з діючими макетами приладів і електричних кіл (складання кола, відліки за шкалами приладів, запис характеристик); читання відповідного матеріалу в підручнику тощо. Широко використовувались під час занять навчально-наочні посібники й традиційні технічні засоби навчання.
У контрольних групах підхід до організації навчання залишався традиційним. Спостереження за процесом навчання в ПТНЗ м. Вінниці й Вінницької області, результати бесід з викладачами, майстрами виробничого навчання, керівниками училищ, аналіз монографічної науково-педагогічної та методичної літератури дозволили встановити, що в названих навчальних закладах домінують такі реалії:
а) внаслідок ознайомлення з навчальними програмами загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін виявляються певні міжпредметні зв’язки;
б) використовуються переважно інформаційно-репродуктивні методи і прийоми навчання;
в) позаурочна робота носить здебільшого стихійний, епізодичний характер;
г) комп’ютерна техніка використовується епізодично, переважно для контролю знань і вмінь учнів тощо.
В експериментальних групах, як уже зазначалось, для організації навчання нами визначено моделі особистості кваліфікованого робітника, кваліфікаційні характеристики, навчальні плани, програми, посібники для учнів і викладачів інтегрованого характеру. Під час навчання широко застосовувались нові інформаційні технології, засновані на використанні персональних комп’ютерів і засобів мультимедіа. Позаурочна робота з загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін, що проводилась за нашою методикою, мала систематичний характер, її зміст був орієнтований на професії, що ними оволодівають учні ПТНЗ.
Особлива увага під час проведення педагогічного експерименту зверталась на об’єктивність оцінки успішності учнів, на ставлення до навчання, інтерес до вивчення того чи іншого предмета та оволодіння професією, на творчий підхід учнів до навчальної роботи тощо. Звідси –ідентичність застосованих критеріїв і порівняння одних і тих самих показників (величин).
Під час аналізу результатів перевірки знань, умінь, навичок і досвіду творчої діяльності учнів ми умовно виділили чотири категорії відповідей учнів.
Досягнення рівня І (категорії відповідей ІА, ІВ і ІС) свідчить про те, що учні оволоділи відповідно фактичним матеріалом із загальноосвітнього (фізика), загальнотехнічного (електротехніка) і спеціального (спецтехнологія) предметів.
Рівень ІІ (категорії відповідей ІІАВ, ІІВС, ІІАС) відповідає такому ступеню оволодіння взаємопов’язаними знаннями з цих предметів (фізика-електротехніка, електротехніка - спецтехнологія, фізика-спецтехнологія), коли учні запам’ятовують цей зв’язок із розповіді викладача або з тексту підручника і розуміють його.
Рівень ІІІ (категорії відповідей ІІІАВ, ІІІВС, ІІІАС ) передбачає вміння учнів використовувати взаємопов’язані знання з названих пар предметів на практиці для розв’язання пізнавальних завдань теоретичного або практичного характеру.
Рівень ІV (категорія відповіді ІVАВС) - це рівень інтеграції, синтезування знань із трьох дисциплін з умінням переносити, трансформувати знання з однієї-двох предметних галузей в інші. Досягнення цього рівня засвідчує вміння учнів об’єднувати знання з різних предметів, творчо використовувати їх у практичній діяльності.
Наведемо дані, якими характеризується засвоєння знань і умінь учнями експериментальних і контрольних груп за рівнями І, ІІ, ІІІ, ІV (табл. 1).
Таблиця 1
Середні показники виконання учнями контрольних робіт
Нуль-гіпотезу формулюємо таким чином: рівень засвоєння однаковий у контрольних і експериментальних групах. Перевірка цієї гіпотези здійснювалася за критерієм згоди . Встановлено, що істотних відмінностей між засвоєнням навчального матеріалу в контрольних і експериментальних групах за рівнями І і ІІ немає. Нуль-гіпотезу слід прийняти, бо перевищення відсоткового показника, який відображає кількість відповідей на зміст контрольних робіт в контрольних і експериментальних групах за рівнями І і ІІ, випадкове - з вірогідністю в 95-98,7%. У той же час відсоткові показники, які відображають кількість правильних відповідей за рівнями ІІІ-ІV, в експериментальних групах перевищують аналогічні показники для контрольних груп з вірогідністю 95-99,9%, тобто нуль-гіпотеза у цьому випадку не може бути прийнятою.
Отже, типовим у контрольних групах є оволодіння знаннями з суміжних дисциплін на І і ІІ, а в експериментальних групах - на ІІІ-ІV рівнях.
Таким чином, перевіркою педагогічних можливостей пропонованої організації навчання в ПТНЗ підтверджено, що вона забезпечує високі результати підготовки кваліфікованих робітників в професійно-технічних закладах освіти. Такими були наслідки дослідно-експериментальної перевірки ефективності організації навчання учнів у ПТНЗ. Цим, безумовно, підтверджується корисність широкого впровадження пропонованої нами організації навчально-виховного процесу.
ВИСНОВКИ
1. Нові соціально-економічні умови розвитку України в західноєвропейському контексті, динамічні зміни техніки й технологій відповідно до досягнень науково-технічної та інформаційно-технологічної революції зумовлюють необхідність дослідження теоретичних і методичних засад підготовки кваліфікованих робітничих кадрів для різних галузей промислового, сільськогосподарського виробництва і для сфери побутового обслуговування населення.
Вивчення вітчизняних і зарубіжних підходів до організації навчання в ПТНЗ дало змогу констатувати, що педагогічною наукою й практикою нагромаджено значний досвід. Визначено такі напрями досліджень:
- обґрунтування загальних принципів групування робітничих професій;
- нові дидактичні системи підготовки робітників на широкій політехнічній основі;
- ступенева підготовка й підвищення кваліфікації робітників на виробництві;
- вдосконалення змісту і методики навчання загальноосвітніх і загальнотехнічних предметів;
- здійснення програмованого контролю за формуванням знань, умінь і навичок майбутніх кваліфікованих робітників.
Аналіз стану досліджуваної проблеми організації навчання учнів у професійно-технічних закладах показав, що в науково-педагогічній і методичній літературі вона розглянута неповно: нечітко визначені мета і завдання кожного з етапів процесу навчання, відсутня єдина методологія цілеутворення змісту освіти і навчання в ПТНЗ, немає чіткої класифікації сучасних педагогічних категорій навчання, тільки частково визначено критерії відбору змісту навчального матеріалу, в зародковому стані перебуває розгляд проблеми впровадження креативних інформаційних технологій навчання тощо. Тому на сучасному етапі розвитку професійно-технічної освіти в Україні особливого значення набувають пошуки ефективної організації процесу навчання, виявлення тих етапів у ньому, які впливають на загальноосвітню, загальнотехнічну і професійну підготовку майбутніх кваліфікованих робітників.
. Створено концептуальну модель організації навчання в ПТНЗ, яка складається з таких послідовних етапів: цілеутворення змісту освіти і навчання, визначення завдань професійно-технічної освіти, принципів навчання в ПТУ, критеріїв добору змісту навчального матеріалу; здійснення навчального процесу на підставі ідей наступності навчання в загальноосвітніх школах і ПТУ, інтеграції та диференціації змісту навчання в профтехучилищах; розробка засобів інформаційно-предметного забезпечення навчального процесу як сукупності навчальної літератури, традиційних засобів навчання, в тому числі технічних засобів, нових інформаційних технологій на базі електронної техніки, а також педагогічних програмних засобів для забезпечення їх використання, нарешті, - визначення змісту й технології навчання учнів ПТУ в позаурочній роботі.
. Сучасна модель організації навчання у професійно-технічній освіті побудована на основі врахування нових соціально-економічних і технологічних умов. Нею передбачено зміну вербалізму й енциклопедизму в навчанні професії на навчання мисленню, яке є визначальним для випускника професійно-технічного закладу й у розв’язанні складних професійних проблем. Це змушує дещо по-іншому оцінювати основні складові елементи навчального процесу в професійно-технічній освіті. За нинішніх умов доцільно по-новому розглядати:
- цілі професійної освіти як загальноосвітньої підсистеми;
- загальні й конкретні цілі навчання професії;
- номенклатуру принципів навчання у професійно-технічних закладах;
- зміст навчання, його суть і можливості структуризації;
- методи, прийоми й організаційні форми навчання;
- способи контролю і оцінки якості процесу професійної освіти.
У нашому дослідженні запропоновано новий погляд на тільки що названі елементи процесу професійної підготовки, зроблено також спробу їх опису та інтерпретації відповідно до сучасного стану професійної освіти.
. Принципово важливим у проектуванні змісту освіти в ПТНЗ є визначення співвідношення між змістом освіти і змістом навчання. Показано, що зміст освіти зумовлюється цілями й потребами суспільства. Основними цілеутворюючими суб’єктами в побудові структури цілей профтехшколи виступають: світове співтовариство (відповідні цілі мають універсальний характер); держава (суспільство); підприємство (споживачі випускників).
У сучасних умовах цілі професійної освіти, безперечно, зазнали глибокої девальвації. Прогнозується, що цей процес триватиме й надалі. Тому й складно тепер конкретизувати цілі професійної освіти. Можна тільки визначити тенденції їх змін. Основою визначення напрямів видозміни цілей професійної освіти нині і в майбутньому слугуватиме аналіз соціально-економічного стану держави, окремих її регіонів, а також аналіз технічних і технологічних змін.
Цілеформуючі елементи в навчальний процес ПТНЗ вносяться також тими, хто навчається, хто навчає, а також державними органами управління освітою, навчальними закладами тощо.
Отже, особисті цілі тих, хто навчається, й самі цілі освіти перебувають у підпорядкованих ієрархічних відношеннях, вони спрямовані на найвищу ефективність втілення, на найповніше задоволення вимог трьох цілеформуючих суб’єктів.
Зміст освіти при реалізації в системі освіти трансформується у зміст навчання. Зміст навчання - це структура, зміст і обсяг пропонованої навчальної інформації з урахуванням особливостей її вивчення й засвоєння, а також комплекс завдань і вправ, які підлягають виконанню. В стислому вияві зміст освіти відображається в професійно-кваліфікаційних характеристиках майбутніх робітників, а зміст навчання - у навчальних планах, програмах, підручниках, навчальних посібниках, в інших дидактичних матеріалах.
. Вимоги до змісту професійної освіти визначаються державою, змінюються відповідно до змін у суспільстві. Найсуттєвішими умовами формування змісту освіти й навчання в професійно-технічних закладах вважаються такі:
- встановлення необхідних і достатніх знань, умінь, навичок і досвіду творчої діяльності щодо здійснення професійної діяльності;
- фундаменталізація й професіоналізація освіти;
- встановлення оптимального співвідношення теоретичної й практичної підготовки щодо кожного з навчальних предметів, оптимального обсягу виробничої практики;
- прогностичний характер змісту навчання;
- врахування психологічних закономірностей професійного становлення й розвитку особистості.
6. Основні положення концепції організації навчання в професійно-технічних закладах визначаються потребами гнучкого регулювання ринку праці, задоволення потреб людини в навчанні й розвитку її соціальної ініціативи і відповідальності.
За сучасних соціально-економічних умов професійна освіта реалізується як безперервна за змістом навчання та іншими педагогічними категоріями між загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів і професійно-технічними навчальними закладами. Це зумовлює потребу в структурній перебудові професійного навчання з урахуванням потреб у професіях і спеціальностях сучасного виробництва, із запровадженням ступеневої системи профтехосвіти.
На основі теоретико-методологічного обгрунтування положень концепції організації навчання в ПТНЗ нами запропоновано:
- шляхи й способи реалізації наступності змісту освіти і змісту навчання, а також технологій навчання в професійно-технічних училищах; вищих професійних училищах і т.д.
- компоненти інтеграції навчання в навчальних закладах як дидактичного еквіваленту взаємозв’язку суспільних, природничих і технічних наук за трьома рівнями;
- диференціацію змісту навчання в ПТНЗ, яка відображає наявність різних рівнів засвоєння матеріалу, а також різноманітність методів і організаційних форм навчання;
- на цій основі обґрунтовано дидактичні вимоги до визначення змісту освіти й навчання в училищах електро- та радіотехнічного профілів, його структурування;
- навчально-методичну документацію й літературу для підготовки кваліфікованих робітників з професій електро- й радіотехнічного виробництва (навчальні плани, програми, підручники й навчальні посібники, методичні рекомендації для інженерно-педагогічних працівників тощо).
7. Протягом останнього десятиліття у навчанні сталися винятково глибокі зміни. Насамперед вони стосуються методів і техніки передавання інформації від джерела до учня. Поява креативних технологій навчання і мультимедійних засобів створює можливості для підвищення ефективності навчального процесу, зокрема, й навчання професії, а також його мотивації. Важливу роль у цьому відіграють продуктивні методи навчання, застосування яких впливає на те, що процес навчання стає привабливішим, спонукає до реалізації ідеї різнобічного розвитку, впливає на підвищення ефективності навчання.
Експериментальні дослідження з ефективності нових інформаційних технологій свідчать про те, що з їх допомогою результативність навчання збільшується майже на чверть порівняно з традиційною методикою. В сучасних умовах конче потрібно, щоб інформаційними технологіями й засобами навчання оволоділа якомога більша кількість викладачів, передусім викладачі спецпредметів і майстри виробничого навчання. У нашому дослідженні використанню таких технологій приділено особливу увагу, їх розглянуто з достатньою докладністю, глибоко й послідовно.
8. Аналіз психолого-педагогічної й методичної літератури, вивчення змін і факторів, які впливають на поліпшення якості професійної підготовки кваліфікованих робітників, переконливо доводять, що в теперішніх підходах до організації навчання в ПТНЗ недооцінюється роль позаурочної роботи учнів, не враховується специфіка сучасного навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах.
До цього часу позаурочна робота, незважаючи на її широкі можливості з точки зору навчання, виховання й розвитку учнів, розумної організації їх дозвілля, все ж не набула належного поширення в ПТНЗ, проводиться здебільшого викладачами-ентузіастами, тримається на їх особистій ініціативі.
Аналіз діяльності ПТНЗ у галузі позаурочної роботи показав, що під час таких занять надто мало використовуються знання учнів, яких вони набувають під час вивчення різноманітних предметів; вибір змісту й форм позаурочної роботи нерідко має стихійний, випадковий характер, що залежить від наукових і практичних інтересів, рівня підготовленості окремих викладачів і майстрів виробничого навчання, а також можливостей окремих ПТНЗ.
З огляду на це теоретично обґрунтованою та експериментально апробованою видається опрацьована нами модель позаурочної діяльності учнів ПТНЗ. На її основі розроблено і впроваджено систему форм і видів діяльності учнів, зміст і технологію навчання майбутніх робітників у позаурочний час із урахуванням перспективних потреб професійно-технічного навчання.
Узагальнені результати проведених досліджень свідчать про ефективність запропонованих автором теоретичних і методичних основ організації навчання в професійно-технічних закладах. Експериментальні дані дають підставу вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мета досягнута, сукупність сформульованих наукових висновків має важливе значення для теорії і практики підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ.
Проведене дослідження дозволяє висловити деякі рекомендації Міністерству освіти України, його методичним органам, Інститутам АПН України, які досліджують проблеми профтехосвіти:
- під час роботи над вдосконаленням діючих навчальних програм, підручників і навчальних посібників, підготовки й випуску методичних посібників, навчально-наочних посібників передбачити реалізацію конкретних зауважень і пропозицій з питань максимального врахування внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків (встановлення єдності у формуванні й тлумаченні наукових понять, забезпечення наступності в їх розкритті на різних етапах навчання, ліквідація невиправданого дублювання навчальних матеріалів, узгодження всіх засобів навчання і т.ін.);
- створити для викладачів і майстрів виробничого навчання ПТНЗ посібники та методичні рекомендації про форми й методи цілеспрямованого здійснення наступності, міжпредметних зв’язків та інтеграції як засобу формування в свідомості учнів цілісної наукової картини світу, найбільш фундаментальних законів розвитку природи та суспільства;
- систематично публікувати в науково-методичних часописах і збірниках статті й матеріали з практичного здійснення наступності, міжпредметних зв’язків, інтеграції й диференціації навчальних предметів стосовно окремих конкретних навчальних тем і розділів курсів;
- розглянути можливість більш детального ознайомлення майбутніх викладачів і майстрів виробничого навчання з навчальними планами, програмами та навчальною літературою з суміжних предметів. Доповнити плани науково-дослідної роботи вищих педагогічних закладів освіти вивченням проблем організації навчання в ПТНЗ, наступності й міжпредметних зв’язків, інтеграції й диференціації навчання, використання нових інформаційних технологій тощо;
Проведення дослідження, звісно, не вичерпує цієї багатогранної проблеми. У подальших пошуках потрібно розгорнути комплексні наукові дослідження процесів удосконалення всієї системи організації навчання в ПТНЗ. Доцільно спрямувати зусилля на вивчення такого історичного досвіду в організації навчання в професійно-технічних закладах, як порівняльний аналіз здобутків зарубіжної науки в цій сфері; визначення обов’язкових результатів засвоєння змісту освіти в ПТУ; критерії ефективності діяльності інженерно-педагогічних працівників училищ; побудова процесу навчання в ПТНЗ на модульно-рейтинговій основі і т. ін.
Основний зміст дисертації розкрито у таких публікаціях:
Монографії
1. Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах За ред. С.У. Гончаренка. - К.: Вища школа, 1998. – с. (21 авт. арк.).
2. Лихач В.М., Гуревич Р.С. Преемственность содержания трудового обучения и профессиональной подготовки учащихся. - М.: Высш. школа, 1990. - 111 с. (7 авт. арк.). Авторський текст –С. 3-59 (3,8 авт. арк.).
Навчальні посібники
Наукові статті
Навчально-методичні матеріали
Матеріали конференцій, тези доповідей
Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти.
- Інститут педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України, Київ, 1999.
Дисертація містить дослідження теоретико-методологічних, історико-педагогічних і науково-методичних основ організації навчання в професійно-технічних навчальних закладах.
Науково обгрунтовано й розроблено концепцію організації навчання в профтехучилищах, за якою з позицій філософсько-прагматичної орієнтації і особистісно-діяльнісного і системно-цілісного підходів розкривається сутність головних функцій профтехосвіти, зміст освіти і навчання в ПТНЗ, система науково-методичного забезпечення процесу навчання.
Педагогічний експеримент підтвердив ефективність запропонованої системи організації навчання для підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ. Основні результати впроваджені у закладах профтехосвіти.
Ключові слова: організація навчання, професійна підготовка, наступність, інтеграція, диференціація навчання, нові інформаційні технології, позаурочна діяльність.
Гуревич Р.С. Теоретические и методические основы организации обучения в профессионально-технических заведениях. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики и психологии профессионального образования Академии педагогических наук Украины, Киев, 1999.
Диссертация содержит исследование теоретико-методологических, историко-педагогических и научно-методических основ организации обучения в профессионально-технических учебных заведениях.
Научно обоснована и разработана концепция организации обучения в профтехучилищах, в которой с позиций философско-прагматической ориентации, личностно-деятельностного и системно-целостного подходов излагается сущность основных функций профтехобразования, содержание образования и обучения в ПТУЗ, система научно-методического обеспечения процесса обучения.
Педагогический эксперимент подтвердил эффективность предлагаемой системы организации обучения для подготовки квалифицированных рабочих в ПТУЗ. Основные результаты внедрены в учебных заведениях профтехобразования.
Ключевые слова: организация обучения, профессиональная подготовка, преемственность, интеграция, дифференциация обучения, новые информационные технологии, внеурочная деятельность.
Gurevych, R.S. Theoretical and methodological basis of the organization of training in vocational technical institutions. - Manuscript.
The thesis submitted for a Doctor’s of Pedagogics degree on the speciality 13.00.04 - theory and methods of vocational education. - Institute of Pedagogy and Psychology of vocational training under the Academy of Pedagogical sciences of the Ukraine, Kyiv, 1999.
The thesis contains research on theoretical, methodological, historical, pedagogical and scientific methodical principles of the organization of education in vocational educational settings.
Methodological problems of the identification of goals in curriculum development and process of teaching in vocational educational settings have been considered. The modern conception of vocational education and didactic approaches to its realization have been analyzed. The main pedagogical categories of education technology have been defined. The goals and tasks of training qualified workers in Ukraine today taking into account national and foreign experience and main trends in the development of vocational education have been singled out.
Educational principles of vocational educational settings and professional orientation of the content of education as a specific principle of education in educational institutions of this type have been explored. Criteria for the selection of the content of education in vocational educational settings have been identified.
The conception of the organization of training in vocational schools has been scientifically investigated and worked out revealing the essence of cardinal functions of vocational education, content of education and teaching in vocational and higher vocational schools, the system of scientific methodical support for the process of teaching from the philosophical and pragmatic point of view.
The problems of organization of continuous education in secondary and vocational schools have been considered. The following three problems have been singled out among them:
- goals of education in secondary and vocational school;
- content of education in secondary and vocational school;
- technologies of education in educational settings.
The problems of integration of the content of education in vocational educational institutions have been investigated. It has been made evident that interconnection of the humanities, exact and technical sciences is the premise of integration. Different levels of integration of general education and professional training have been suggested. It has been shown that interdisciplinary connections (the 1st level of integration) are a didactic equivalent for the interscientific connections. The role of interdisciplinary connections has been estimated and possible variants of the classification of interdisciplinary connections have been given. New opportunities offered by the integration of the content of education in the lessons have been described on the basis of examples taken from real-life pedagogic activities.
Different ways of differentiation of the content of education in vocational schools with the help of methods and organizational forms of education have been scientifically grounded.
The problems of information support of the teaching process, in particular, development of instruction materials for vocational schools have been explored. Among them: functions of textbooks and instruction materials; selection and structuring of education materials; main requirements to the blocks of educational information; exercises for control and evaluation of students’performance, as well as usage of new information technologies on the basis of computer equipment: opportunities offered by computational technologies; main types of creative technologies; the Internet as means of scientific and educational communication; development of pedagogic software for teaching and learning, etc.
The problem of the content of education in extra-curricular activities in a vocational school has been subjected to a deeper investigation. Goals, tasks and requirements to the extra-curricular activities of students, the content and forms of students’activities after classes, also in the course of individual work, or group and mass events have been determined. Some approaches to promote students’engagement in their extra-curricular activities with the help of cognitive games have been worked out.
The pedagogical experiment in vocational schools has proved the effectiveness of the developed theoretical and methodical principles of educational organization for the training of skilled workers in vocational educational settings. The main results of research have been discussed by the author of the thesis in his many scientific publications, among those monographs, textbooks, methodical recommendations, papers in scientific journals and collections of scientific papers, also in the proceedings of scientific practical conferences, seminars, pedagogical readings in cities of Ukraine, Russia, Byelorussia, Slovakia.
Statements from the present thesis and recommendations of the author have been successfully applied in the educational institutions of Ukraine, Russia and Byelorussia. Received theoretical conclusions and practical results can be considered of prime importance for the improvement of training of qualified workers in vocational educational settings.
Key words: organization of education, vocational training, continuous education, integration, differentiation of education, modern information technologies, extra-curricular activity.