Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ України
НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Недодаєва Наталія Лазарівна
УДК 502:338:622.33
ЕКОЛОГО - ЕКОНОМІЧНА СТРАТЕГІЯ
РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування
та охорони навколишнього середовища
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Дніпропетровськ - 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті економіки промисловості НАН України
(м. Донецьк).
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор
Петенко Ірина Валентинівна,
Інститут економіки промисловості НАН України
(м. Донецьк), провідний науковий співробітник.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
академік НАН України,
Алимов Олександр Миколайович,
Рада по вивченню продуктивних сил України
НАН України (м. Київ), радник при дирекції;
доктор економічних наук, професор
Степанов В’ячеслав Миколайович,
Інститут проблем ринку та економіко - екологічних
досліджень НАН України (м. Одеса),
заступник директора з наукової роботи;
доктор економічних наук, професор
Акмаєв Анатолій Ісаєвич,
Донбаський державний технічний університет
Міністерства освіти і науки України (м. Алчевськ),
завідувач кафедри економіки і управління
Захист відбудеться “ 16 ” листопада 2007 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.080.01 у Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 19, ауд. 10/409.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 19.
Автореферат розісланий “ 6 ” жовтня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.М. Дереза
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Приєднання України до таких міжнародних угод як Кіотський протокол, рішення Всесвітніх саммітів у Ріо-де-Жанейро (1992г.) і Йоханнесбурзі (2002р.) про принципи стійкого розвитку стали новим витком у формуванні національної стратегії еколого-економічної політики і системи законодавства. Актуальність переходу України на такі умови розвитку, за якими розвивається переважна більшість країн світу, зумовлена прогресуючим загостренням глобальних, національних і регіональних екологічних і соціальних проблем, які не можуть бути вирішені у межах традиційних соціоекологічних підходів. Тому стратегія стійкого розвитку вимагає врахування екологічної складової у ВВП як індикатора національної конкурентоспроможності і гармонізації природокористування.
Екологічний розвиток України впродовж багатьох років супроводжується незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, оскільки особливістю економіки України є її розвиток на базі мінерально-сировинного комплексу. Його наслідки мають негативну дію на навколишнє середовище і створюють небезпечні передумови для погіршення перспектив поступального економічного розвитку внаслідок виснаження ресурсного потенціалу, зростання витрат на екологічний захист населення і територій, необхідності ліквідації наслідків техногенного навантаження і відновлення природних умов існування. Найбільший внесок у цей процес робить вугільна промисловість, що як базова галузь життєдіяльності будь-якого промислово розвиненого регіону, зумовлює стан і перспективи розвитку не тільки його паливно-енергетичного комплексу, але і економіки держави в цілому.
Для істотного зниження антропогенного і техногенного навантаження на оточуюче середовище, припинення цих процесів, необхідно корінним чином змінити існуючу практику господарювання, впровадив концепцію стійкого розвитку. Існує ряд підходів до стійкого розвитку. Всі вони знаходяться в стані дискусій з погляду визначення рівня рішення стратегічних задач ресурсозбереження і охорони навколишнього природного середовища, а також врахування цих чинників в стратегічному плануванні розвитку економіки.
На сучасному етапі розвитку цивілізації виникла загроза виживання людства як біосоціального типу, внаслідок вичерпання природних ресурсів і деградації навколишнього середовища в результаті антропогенної діяльності. Це переконливо свідчить про необхідність створення умов для збалансованого природокористування шляхом перетворення еколого-економічної складової в державній системі управління.
Розробка стратегії розвитку вугільної промисловості на основі екологізації, з урахуванням специфіки технічного прогресу, стану техногенного навантаження і міжнародного досвіду, вимагає розвитку як теоретичних, так і практичних аспектів. Відсутність системних розробок щодо вирішення цієї проблеми визначили вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт ІЕП НАН України у 2004-2006 рр. за темами “Фінансовий механізм попередження і ліквідації екологічних наслідків використання виробничого потенціалу” (№ ДР 0104U003429) та “Удосконалення організаційно-економічного механізму управління рекреаційною діяльністю” (№ ДР 0106U012630).
У цих дослідженнях автором обґрунтована необхідність формування стратегії екологізації розвитку вугільної промисловості, що забезпечує економічний і соціальний розвиток. З метою реалізації цієї гіпотези розроблено комплекс методологічних підходів і методів формування нових механізмів управління природокористуванням, економічного оцінювання впливу екологічних чинників на розвиток виробничих систем, удосконалення законодавчої бази природокористування.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування і визначення проблеми побудови еколого-економічної стратегії розвитку вугільної галузі на основі концепції екологізації і стійкого розвитку.
Для реалізації мети дослідження поставлені і вирішені такі задачі:
надано оцінку еволюційного процесу у природокористуванні і виявлені особливості сучасного етапу природокористування;
здійснено оцінювання можливостей реалізації головних принципів стійкого еколого-економічного розвитку гірничодобувного виробництва на основі дослідження наслідків і перспектив розвитку гірничодобувної промисловості;
теоретично обґрунтовано передумови синергії різноспрямованого характеру еколого-економічних інтересів суб'єктів виробничої діяльності і на цій основі сформульовано концепцію стратегії розвитку вугільної галузі;
сформульовано концепцію еколого-економічної політики з урахуванням оптимальних темпів розвитку гірничодобувного виробництва, перспектив техногенного забруднення і міжнародних стандартів з охорони довкілля;
обгрунтувано методологічні підходи визначення кількісних характеристик впливу гірничодобувного виробництва на якість навколишнього середовища і здійснено оцінювання еколого-економічного стану території;
удосконалено механізм управління природокористуванням у вугледобувній галузі відповідно до умов стійкого розвитку;
оцінено ефективність управління і стимулювання раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів;
розроблено рекомендації з реалізації процедури прийняття рішень щодо забезпечення стійкого розвитку гірничодобувного виробництва;
обґрунтовано економічні перспективи процесу виснаження природних ресурсів і оцінено його вплив на макроекономічні параметри.
Об'єкт дослідження - процеси забезпечення розвитку вугільної промисловості на основі принципів раціонального природокористування.
Предмет дослідження - теоретичні, методологічні і прикладні основи формування еколого-економічної стратегії розвитку вугільної промисловості на основі екологізації виробництва.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем взаємодії суспільного виробництва з природним середовищем, державної екологічної політики, стійкого розвитку.
У процесі дослідження використані такі методи: загальнонаукові методи системного підходу, аналізу і синтезу при визначенні стану екологізації у вугільній промисловості; економіко-математичного моделювання при розробці моделей виснаження природних ресурсів і моделей еколого-економічної рівноваги; кореляційно-регресійний аналіз - при визначенні закономірностей розвитку вугільного виробництва з урахуванням екологічних чинників, оцінювання ефективності природоохоронних технологій; графічне моделювання - для визначення перспектив розвитку гірничодобувного виробництва в межах стійкого економічного зростання.
Інформаційну базу дослідження склали наукові дослідження, публікації вітчизняних та закордонних науковців, законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали державної статистики, звітні дані галузевих та регіональних органів виконавчої влади, пов’язані з охороною навколишнього середовища та з використанням природних ресурсів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних підходів до подальшого удосконалення організаційно-економічного механізму управління процесом функціонування підприємств вугільної промисловості в умовах сталого розвитку, у розробці методичних і методологічних положень формування екологічної політики, що у сукупності формує еколого-економічну стратегію.
Наукова новизна результатів дослідження, одержаних автором, полягає у таких положеннях:
уперше:
теоретично обґрунтовано формування нового еволюційного етапу природокористування - екологізації виробництва, в основі якого лежить концепція енвайронменталізму та глобалізації екологічних відносин, яка встановлює межу нарощування виробничих потужностей гірничодобувних підприємств;
розроблено теоретичні і методологічні основи оцінювання економічних результатів використання відходів гірничого виробництва на засадах концепції соціально-етичного маркетингу, що передбачає надання відходам економічного змісту товару з характеристиками споживчої цінності, визначення перспектив задоволення потреб виробництва, обґрунтування механізму ціноутворення на відходи, урахування ступеню техногенного забруднення довкілля ;
обґрунтовано принципи та реалізовано механізм екологічного обліку на засадах формалізації показників, які відображають різноманітні сторони взаємостосунків підприємства з навколишнім природним середовищем і одночасно забезпечують більш повний облік, пов'язаних з виробничою діяльністю, зовнішніх екологічних ефектів.
удосконалено:
організаційно-економічний механізм управління природокористуванням, який на відміну від існуючого базується на розмежуванні і упорядкуванні функцій, реорганізації системи оподаткування природокористування, впровадженні екологічного аудиту і екологічного моніторингу;
правовий механізм управління природокористуванням шляхом його узгодження з міжнародними стандартами з охорони навколишнього середовища.
дістали подальшого розвитку:
системно-цільовий підхід, що використовується при розробці еколого-економічної стратегії розвитку вуглевидобувного підприємства, який являє собою багаторівневу та багатофункціональну систему, містить методи і способи реалізації політики в сфері наукових розробок, економіці, правових засад;
теоретичні та методичні підходи до формулювання місії, задач і принципів розвитку шахт, як соціально-економічної і виробничої системи, що базуються на принципах, визначених концепцією екологізації;
принципи формулювання екологічної політика старопромислових регіонів з урахуванням оптимальних темпів розвитку виробничих потужностей вуглевидобувних підприємств на основі встановлення взаємозв’язку з показниками техногенного забруднення;
методологічні підходи до моделювання еколого-економічної рівноваги і економічного регулювання раціонального природокористування на основі обґрунтування кількісних характеристик впливу параметрів гірничодобувного виробництва і розвитку уявлення про еколого-біологічну цінність інгредієнтів у відходах вугільного виробництва.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає в розробці цілісної політики розвитку вугільного виробництва, яка дозволила сформувати комплекс рішень, спрямованих на раціональне природокористування, адаптацію розвитку до міжнародних вимог, рішення соціальних проблем.
Пропозиції щодо концептуальних положень еколого-економічної стратегії використані при розробці проекту Енергетичної стратегії України до 2030 р. (довідка № 04-12/75 від 09.02.2005). Рекомендації щодо вдосконалення рентних відносин і визначення цін на демінералізовану шахтну воду використані Управлінням науки і перспективного розвитку Міністерства вугільної промисловості України (довідка № 05-01/1-03 від 14.03.2006). Дослідження в сфері використання шахтного метану, породних відходів вугільного виробництва використані Донецькою обласною державною адміністрацією при розробці програми “Донецька область -2010” (довідка № 1-6/473я від 31.08.2006).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою роботою, в якій висловлено авторський підхід до формування державної політики розвитку вугільної промисловості з урахуванням комплексу екологічних чинників. Автором використані тільки ті ідеї, методичні положення і розробки, які є результатом особистого внеску.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і прикладні результати дисертаційної роботи докладалися і дістали ухвалення на міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах: Всеукраїнські наукові збори “Пріоритети еколого-економічного розвитку України” (2004 р.,
м. Миколаїв); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (2005р., м. Дніпропетровськ); Науково-практична конференція ДонДУУ (2005 р., м. Донецьк); Форум гірників (2005 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародна науково-практична конференція "Екологія техногенного регіону" (2005 р., м. Донецьк); Вузівська конференція студентів і молодих учених “Проблеми розвитку національної та глобальної економіки (2005 р., м. Донецьк); Третя Міжнародна науково-практична конференція “Співробітництво для сталого розв'язання транскордонних, міжрегіональних і місцевих проблем оздоровлення довкілля” (2005 р.,
м. Маріуполь); Міжнародна науково-практична конференція “Сталий розвиток довкілля в Україні” (2006 р., м. Маріуполь); Міжнародна науково-практична конференція “Геотехнології та управління виробництвом ХХІ сторіччя” (2006 р.,
м. Донецьк).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано у фахових виданнях 34 наукові праці, у тому числі 5 монографій, з яких одна індивідуальна, 3 статті у наукових журналах, 21 – у збірниках наукових робіт, 5 публікацій - у матеріалах міжнародних конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 40,3 др.арк., у тому числі особисто автору належить 25,6 др.арк.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків і додатків. Загальний обсяг - 443 сторінки, у тому числі основний текст 375 сторінок. Матеріали дисертації містять 54 таблиці, 35 рисунків, 3 додатки, які наведено на 44 сторінках. Список використаних джерел складається з 221 найменування на 24 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Розділ 1. Економічні наслідки антропогенної діяльності. Дослідження екологічних передумов соціально-економічного розвитку свідчить про те, що виникли глобальні екологічні проблеми, сформувались серйозні проблеми забруднення атмосфери, вод, ґрунтів, що призводить до втрати окремих видів рослин і живих організмів, зубожіння біоресурсів, збезлісення і спустошення територій. Обґрунтовано, що проблеми виникають в результаті такої взаємодії природи і людини, при якій антропогенне навантаження на територію, що визначається з урахуванням техногенного навантаження і густоти населення, перевищує екологічні можливості цієї території, обумовлені її природно-ресурсним потенціалом і загальною стійкістю природних ландшафтів до антропогенних дій.
Негативні екологічні наслідки господарської діяльності у всьому світі призвели до деградації біосфери. Як альтернатива такому розвитку економіки розглядається і обговорюється концепція стійкого зростання. Вона є моделлю соціально-економічного життя суспільства, при її реалізації задоволення потреб досягається не за рахунок майбутніх поколінь. Забезпечення стійкого розвитку вимагає не просто інвестицій в екологію або новітні технології, але, перш за все, соціальних новацій, зміни пріоритетів і цілей розвитку цивілізації.
Одночасно з еволюцією концепції стійкого розвитку йде процес становлення його основного інструменту - нової галузі традиційної економіки, що одержала назву екологічної економіки. Концепція екологічної економіки на відміну від традиційної розглядає людей як важливий компонент цілісної еколого-економічної системи. Це пояснюється тим, що вони повинні бути відповідальні за розуміння своєї ролі в глобальній системі біосфери, у збереженні і управлінні нею для досягнення стійкості.
Економічна сторона охорони навколишнього середовища включає оцінку збитку, нанесеного забрудненням атмосфери, водних ресурсів, розробкою і користовуванням надр, а також оцінку інвестицій на запобігання шкідливої дії від забрудненого навколишнього середовища і впливу на реципієнтів. Доведено, що управління екологічними витратами дає можливість зменшити витрати виробництва, підвищити його ефективність і забезпечити позитивну динаміку розвитку виробництва, знизити соціальну напруженість.
Сучасні процеси, що пов'язані із збільшенням інтенсивності дії людини на природне середовище, зростання різноманіття форм її перетворення, не тільки ставлять на порядок денний дослідження необхідних гармонійних зв'язків усередині системи "суспільство - природа", але висувають, як найактуальнішу, проблему збереження природного світу. Широке розповсюдження у зв'язку з проблемою збереження природи набувають ідеї контролю стану навколишньої природи як форми наукового нагляду, включеного у технологію раціонального природокористування. Основним інструментом контролю за станом навколишнього природного середовища є моніторинг. Під екологічним моніторингом слід розуміти організований моніторинг навколишнього середовища, при якому:
забезпечується постійна оцінка екологічних умов середовища людини, біологічних об'єктів і функціональних цінностей екосистеми;
створюються умови для визначення корегуючих дій в тих випадках, коли цільові показники екологічних умов не досягаються.
Узагальнені дані свідчать про складний екологічний стан в крупних обласних центрах. Екологічні проблеми міст пов'язані з надмірною концентрацією на порівняно невеликих територіях населення, транспорту і промислових підприємств, та з утворенням антропогенних ландшафтів, далеких від стану екологічної рівноваги.
При сучасному рівні розвитку продуктивних сил проблеми оптимального використання природних ресурсів набувають домінуючого значення для виживання людства. Особливе місце ця проблема займає в Україні і, зокрема, в Донбасі. Її актуальність для промислового регіону обумовлена наявністю великої кількості крупних споживачів природних ресурсів і нестачею або повною відсутністю деяких з них. Ця проблема одержує гостру соціальну спрямованість в умовах економічної нестабільності та фінансування природоохоронних заходів за залишковим принципом.
Розвиток виробництва і, перш за все, промисловості базується в значній мірі на використанні мінеральної сировини. Серед видів викопних ресурсів на одне з перших місць по народногосподарському значенню слід поставити джерела палива і електроенергії. З розвитком технічного прогресу все більш питому вагу набувають первинні джерела електроенергії, що одержуються з гідро- і геотермальних електростанцій. Зростає виробництво електроенергії на атомних електростанціях. Потенційні потужності всіх цих джерел великі, але поки економічно ефективною є тільки невелика їх частина. Основними напрямами економії енергоресурсів є: вдосконалення технологічних процесів і устаткування, зниження прямих витрат паливно-енергетичних ресурсів, структурні зміни в технології виробництва і продукції, що виробляється, поліпшення якості палива і енергії, організаційно-технічні заходи. Проведення цих заходів викликано не тільки необхідністю економії енергетичних ресурсів, але і важливістю врахування питань охорони навколишнього середовища при рішенні енергетичних проблем. Велике значення має заміна викопного палива іншими джерелами (сонячною енергією, енергією хвиль, вітрів), які належать до екологічно чистих. Замінюючи ними викопне паливо, знижується шкідлива дія на природу і заощаджуються органічні енергоресурси.
Внаслідок нерівномірного розподілу прямих іноземних інвестицій, різко погіршується стан навколишнього середовища, при чому за дуже низьких темпах зростання виробництва або навіть в умовах його скорочення. Для підвищення ефективності розширення територіального розміщення прямих іноземних інвестицій розвивається мережа міжнаціональних виробництв, як в явному (фізичному) прояві, так і неявному прояві (за допомогою фінансово - торгової або іншої підтримки). Збільшення загальної чисельності виробничих систем міжнаціонального виробництва продовжує залучати величезні обсяги капіталів. Ця система інвестування заснована на двох основних принципах: “будівництво - отримання прав власності - експлуатація” і “будівництво - експлуатація - передача прав власності”. Ці принципи реалізуються за умов значної політичної підтримки, особливо за рішеннями про приватизацію підприємств державної власності. Ці рішення приймаються як в країнах інвесторах, так і в країнах одержувачах інвестицій, а також шляхом чиненого на уряди тиску. Таке положення властиве й українській економіці.
Розділ 2. Методологічні передумови формування еколого-економічної стратегії. На будь-якому етапі суспільного розвитку процес виробництва залишається функціонально пов'язаним з навколишнім природним середовищем і є єдиним комплексом. Внаслідок цього, по мірі зростання технічного рівня виробництва і виробничих сил суспільства, сформувалися територіальні природно-промислові комплекси (ППК), орієнтовані на оточуюче природне середовище з її надрами і природнокліматичними умовами. Одним з таких ППК є вугільно-металургійний північно-східноукраїнський гірничопромисловий регіон (Донбас). У Донбасі на державному балансі налічується 1511 родовищ корисних копалин, експлуатується 485 родовищ що містять 23 види сировини. Серед гірничодобувних галузей вугільній промисловості належить особливе місце щодо забруднення довкілля. Аналіз екологічного стану свідчить про те, що:
енергетика є основним джерелом забруднення метаном атмосфери в Україні, а внесок вугілля в нього досягає 80% (рис. 1). На частку донецького вугільного басейну доводиться понад 96% загального викиду метану;
Рис. 1. Викиди метану: 1 - енергетика; 2 - сільське господарство; 3 - відходи
на частку вугледобувних і переробних підприємств доводиться основна маса потенційно найактивнішого парникового газу - метану. Розрахунки свідчать, що його використання як енергетичного ресурсу дозволить на кожну умовну тонну вугілля ліквідувати такі викиди в атмосферу: 30 кг. SO2, 9 кг. NOx, 4 кг. пилу і вдвічі скоротити викиди СО2;
при існуючій структурі топливокористування на частку двоокису вуглецю в України доводиться майже весь (99,9%) об'єм викидів в атмосферу. При цьому частка двоокису вуглецю у викидах, що утворилися від спалювання вугілля, складає таку ж величину - 99,9%;
на частку теплоенергетики в Україні доводиться 50% викидів СО2, тоді як викиди всіх інших галузей промисловості складають 19% (рис. 2);
разом з вугіллям з надр виймається велика кількість породи, що по своїй масі порівняна з обсягом видобутку, а також сотні мільйонів кубометрів високомінералізованої води, що перевищує обсяг видобутку у 5-7 разів.
Рис. 2. Структура викидів двоокису вуглецю: 1 – теплоенергетика; 2 – промисловість; 3 – транспорт; 4 – комунгосп; 5 – сільське господарство; 6 –інші
Аналіз міжнародного досвіду екологічної політики виявив, що пріоритетними екологічними проблемами є: впровадження маловідхідних і безвідхідних технологій; оцінка дії промислового виробництва на оточуюче середовище; охорона екосистем, тваринного світу, суші; боротьба з трансграничним забрудненням. В умовах ринкових відносин і виснаження природних ресурсів, рішення з питань природокористування і захисту навколишнього середовища розглядаються і розв'язуються, в першу чергу, з урахуванням національних і корпоративних інтересів. Аналіз правових основ у сфері природокористування свідчить, що в кожній державі сформувалася своя правова система у сфері екології. Розглянута в роботі структура як міжнародної, так і національної системи формування і реалізації еколого-економічної політики, невдосконалена і політизована. Важливим її недоліком є відсутність об'єктивного інструменту оцінки рівня економічного розвитку країн світу з урахуванням збитку, що наноситься природним ресурсам. У світовій статистиці, і в побудованих на її основі моделях розвитку економіки вичерпання природних ресурсів і руйнування біосфери ігнорується. Проблема компенсації збитку, нанесеного природному середовищу промисловою і господарською діяльністю, залишається головною у планетарній системі регулювання природокористування і у відтворюванні природних ресурсів.
Обґрунтовано, що головним чинником ефективного використання всього потенціалу гірничодобувних галузей як споживачів природного ресурсу, є формування національної, зовнішньої економічної міжнародної стратегії у системі державного управління, яка ставить за свою мету створення і ефективне функціонування необхідних і достатніх інституційних механізмів з еколого-економічної політики для забезпечення стійкого розвитку, що зумовлене прогресуючим загостренням глобальних, національних і регіональних екологічних і соціальних проблем, які не можуть бути вирішені в межах традиційних соціоекономічних підходів. Основним принципом істотного зниження антропогенного і техногенного навантаження на оточуюче середовище, припинення процесів його деградації є зміна існуючої практики ведення виробничої діяльності, відмова від "нульової" вартості природних ресурсів, що і створить фінансові передумови для збалансованості соціально-економічного розвитку. Критерієм стійкого розвитку суспільства повинен стати не поточний приріст обсягів виробництва, а потенціал його зростання в умовах збереження і переходу до прискореного поліпшення якісних показників навколишнього природного середовища, що є підґрунтям екологізації.
Економічний розвиток України супроводжується незбалансованою експлуатацією природних ресурсів. Гостро стоїть проблема адекватного відображення реальних екологічних втрат суспільства і створення достатньої фінансової бази для природоохоронної діяльності. Сучасний механізм стягнень за забруднення і збиток, що наноситься навколишньому природному середовищу, не враховує всіх аспектів економічних і соціальних втрат суспільства внаслідок господарської діяльності, розмір цієї платні не забезпечує, в повному обсязі, покриття природоохоронних потреб і свідчить про недостатню ефективність системи примусового стягнення екологічних платежів.
Управління природокористуванням в Україні зосереджено на здійсненні єдиної водогосподарської політики, забезпеченні водокористування і охорони водного ресурсу басейну. Промислові скидання, у тому числі і шахтні води, у складі природних водоймищ басейну піддаються гідрохімічним і радіологічним дослідженням у системі державного моніторингу водних об'єктів. Аналіз нормативно-правових документів і системи управління свідчить про те, що проблема відновлення водних ресурсів знаходиться поза державними програми, вуглеводневі з'єднання, що є супутніми продуктами або відходами виробництва, не розглядаються як можливе джерело поповнення природних ресурсів на державному рівні. Укргідрометеоцентр обмежує свою діяльність тільки визначенням метеорологічних умов як чинника, що впливає на рівень забруднення атмосферного повітря. Обґрунтовано, що це результат відсутності єдиного методологічного підходу до системи глобального моніторингу, роз'єднаність дій і відсутність єдиної комунікаційної інформативної системи зв'язків між розрізненими службами. Все це призводить до несумісності інформації, що позбавляє державні і місцеві органи влади можливості ухвалювати адекватні природоохоронні рішення. Доцільно на базі всіх структур, що беруть участь у системі державного управління природокористуванням, створити загальну організацію, яка буде забезпечувати єдиний методологічний підхід до системи вивчення і систематизації інформації, прогнозування і оцінки ресурсів, моніторингу водних об'єктів, атмосфери, земельних ресурсів і надр.
Аналіз найважливіших економічних елементів державної системи управління природоохоронною діяльністю свідчить про наявність суперечностей і недосконалість або відсутність результативної системи забезпечення безпечної якості навколишнього середовища і раціонального природокористування. Економічний механізм екологічного регулювання доцільно вдосконалювати винятково шляхом зміни конкретних форм виробничих відносин (прибуток, ціна, фундації, податки, платежі за користування надрами та ін.), тобто стимулюючи і кредитуючи природоохоронні заходи і застосовуючи санкції за екологодеструктивне господарювання. Обґрунтовано ефективність екологічного регулювання через систему пільгового оподаткування, заохочень до еколого-конструктивної діяльності підприємств у разі зниження ними кількості і складу викидів і скидань, у тому числі шляхом залишення частини нарахованих платежів на екологічні цілі у розпорядженні суб'єктів господарювання. Проте і “забруднювач”, тобто друга сторона цього процесу, повинен відповідати виключно за шкідливі і небезпечні наслідки своїх дій і бути зацікавленим економічно в їх ліквідації. Без такої збалансованості інтересів забезпечити ефективність і дієвість механізму екологічного регулювання є проблематичним.
В умовах функціонування державної стратегії на екологізацію, забезпечити баланс споживання і виробництва природних ресурсів як гаранта розвитку життя подальших поколінь людства, виходить за рамки природоохоронних можливостей окремих суб'єктів господарювання і вимагає інших масштабів і підходів. Свідченням усвідомлення цього положення єдино правильним є проголошення світовою спільнотою необхідності здійснення соціальних програм в цілях забезпечення гармонійного розвитку економіки при строгому дотриманні соціальних і природоохоронних інтересів людей.
Розділ 3. Аналіз техногенної дії вугільного виробництва і ефективності природоохоронних систем. Світовий видобуток і споживання вугілля свідчить про стійку тенденцію його зростання, перш за все, як бази паливно-енергетичного комплексу. При наявних темпах, вже з 2010 р. вугілля може повернути собі лідируюче положення у світовій енергетиці. Це значною мірою зумовлено структурою світових запасів органічного палива, де вугіллю належить 67%, нафті – 18% і газу - 15%. В Україні структура запасів складає, відповідно, - 95,4%; 2% і 2,6% (включаючи і шахтний метан). Тому, в Україні вугіллю як органічному паливу альтернативи немає.
Аналіз стану гірничих робіт і виробництва на діючих вугледобувних підприємствах виявив, що стан шахтного фонду України не відповідає вимозі досягнення сформульованої концепції розвитку галузі. Відсутність фінансових коштів не дозволяє модернізувати гірниче господарство вугледобувних підприємств і, таким чином, компенсувати погіршення гірничо-геологічних умов розробки вугільних пластів, що викликані зростанням глибини розробки на шахтах.
Річна виробнича потужність, що характеризує технічні можливості підприємства з видобутку вугілля, на 64% шахт не перевищує 600 тис.т., у тому числі на 47 шахтах - 300 тис.т. Тільки на 25 шахтах цей показник перевищує 1000 тис.т. на рік. Середня виробнича потужність шахти складає менше 600 тис.т. на рік, що значно нижче, ніж на шахтах ближнього і дальнього зарубіжжя. Середньорічний видобуток вугілля середньостатистичної виробничої одиниці за 1997 - 2005 рр. збільшився з 331 до 475 тис.т. Проте він так і не досяг рівня 1996 р. (567 тис. т.), не дивлячись на ліквідацію 123 нерентабельних і неперспективних шахт. Нестійкий характер видобутку не дозволяє прогнозувати на найближчий період зростання видобутку вугілля в умовах, що склалися. Техніко-економічні показники роботи вугільної промисловості істотно не покращились, збільшився дефіцит вугілля, як для коксування, так і для енергетики. Все це свідчить про те, що продовження процесу реструктуризації галузі тільки шляхом закриття і ліквідації шахт не є ефективним. Закриття (консервація) шахт не вирішує повністю проблеми техногенних умов в зоні її розташування. На багато років, а може і на неосяжний період, збережуться порідні відвали; щоб уникнути затоплення, підтоплення територій і засолення ґрунтів, продовжуватиме працювати водовідливне устаткування, видаючи в природну географічну мережу мільйони кубометрів мінералізованої (хоча і у меншій мірі) води. Метан, мігруючи по різного роду каналам, продовжуватиме виділятися в атмосферу. Отже, екологічні проблеми при закритті шахт наростають.
Згідно з оптимістичним сценарієм розвитку вугільної галузі обсяг видобутку вугілля у 2030 р. зросте до 130 млн.т., що повністю забезпечить потребу національної економіки в енергетичному і коксівному вугіллі. При цьому слід враховувати, що нарощування видобутку вугілля, і особливо будівництво 10 нових шахт загальною потужністю 39,5 млн.т вугілля на рік, пов'язано із збільшенням техногенного навантаження на оточуюче природне середовище, що вимагає розробки науково обґрунтованої стратегії щодо обмеження впливу негативних екологічних чинників. Запропонована в роботі екологічна стратегія, спрямована на здійснення заходів щодо мінімізації негативного впливу на оточуюче середовище процесів видобутку і збагачення вугілля; своєчасне запобігання негативних екологічних наслідків закриття вугледобувних підприємств; розробку і впровадження технологій переробки природних ресурсів, що витягаються попутно з вугіллям і які є відходами виробництва; розробку і впровадження ефективних технологій рекультивації деградованих територій. Обґрунтовані економічні і техніко-технологічні передумови реалізації даної стратегії. якими є:
Україна має великі запаси вугілля, що дозволяє орієнтувати на нього енергетику країни як на стратегічний природний потенціал;
зростання видобутку вугілля посилює проблеми екологічної безпеки в Україні і, отже, всемірне зростання рівня безвідходності вугледобувних підприємств стає основним інструментом зниження антропогенного навантаження на оточуюче природне середовище;
проекти, що намічені Концепцією розвитку вугільної промисловості, щодо введення в експлуатацію до 2015 р. шахт другої черги (“Никанор-Нова” і “Самсонівська-Західна”) і шахт які закладено у 2001 р. (“Західно-Донбаська”, “Добропільська-Капітальна” в Донецькій області, “Краснолучська-Північна”, “Цен трально-Нова” в Луганській області і №10 “Нововолинська” у Волинській області), повинні бути скореговані на максимальне використання вугільного метану, шахтної води і породи;
у процесі приватизації необхідно вирішити дві основні задачі: створити зацікавленого власника в особі промислового інвестора; зберегти державний сектор економіки вугільної промисловості. Недержавні інвестиції дозволять вирішити більшість проблем вугільної промисловості, у тому числі соціально-економічні і екологічні проблеми галузі.
У роботі систематизовано і проведено комплексний аналіз техногенного впливу вуглевидобутку на довкілля (рис. 3). Розроблений кадастр породних відвалів свідчить, що у вугледобувних регіонах України накопичено близько 4,0 млрд.т. породних відходів, які розміщені в більш ніж 1200 відвалах. Займана ними площа земельних відведень складає більш 150,0 тис.га. Значна частина цих земель, представлена родючими ґрунтами, виведена із сфери сільгоспвиробництва і, по суті, є втраченою економічною можливістю суспільства. Фізико-хімічні перетворення і водно-вітрова ерозія, що відбуваються в надрах і на поверхні заскладованої у відвалах породи, зумовлюють забруднення повітряного басейну, ґрунту, ґрунтових вод і водотоків на прилеглій території шкідливими хімічними з'єднаннями і високотоксичними важкими металами до надзвичайно небезпечного рівня. При цьому особливо шкідливій дії піддається генофонд нації.
У вітчизняній вугільній галузі практично відсутня інфраструктура закладення виробленого простору. Її створенню заважає потреба у не підйомних для економіки України капітальних витратах. Крім того, має місце фактор обмеження промислових запасів на пластах потужністю більше 1,4 м., на яких з позиції оцінювання технічної можливості і економічної доцільності може бути виправдано використання технології закладення виробленого простору. З цих причин вказана технологія має обмежену сферу використання і істотно не вплине на зниження обсягів породи, що розміщена у відвалах, і, як наслідок, на поліпшення екологічної ситуації.
Досліджено, що у вітчизняній практиці можна реально скоротити обсяги породи від проведення і ремонту вироблень на 20-25% за рахунок більш масштабного вживання анкерного кріплення, попереднього зміцнення гірничого масиву, впровадження інших прогресивних техніко-технологічних рішень. Проте розміщенню у відвалах основної маси породи в кількості більше 50 млн.т. на рік альтернативи немає. Тому проблема усунення породних відходів для підприємств галузі залишається актуальною. Для здійснення поставленої задачі потрібно реорганізувати існуючу у галузі систему поводження з породними відходами і удосконалити чинні нормативно-правові акти у сфері природоохоронного законодавства. Як першочергові задачі пропонується здійснити наступні заходи:
розробити вимоги до технологій і устаткування, виконання яких забезпечить мінімізацію утворення породи в процесі вуглевидобування, а також умови економічного стимулювання і принципи державної підтримки підприємств, що освоюють маловідходні і екологічно безпечні процеси вуглевидобування;
розробити і запровадити комплекс економічних і нормативно-правових документів, регулюючих взаємостосунки суб'єктів в сфері виробництва, утилізації породних і інших відходів гірничого виробництва;
Рис. 3. Структура взаємодії гірничого виробництва з навколишнім природним середовищем
реорганізувати існуючу в галузі систему управління породним господарством, створивши спеціалізовані виробничі структури, наділивши їх правом комплексної переробки породних відходів з подальшою реалізацією вторинних мінеральних ресурсів;
розробити єдину методику еколого-економічної оцінки впливу породних відвалів на стан навколишнього середовища і впровадити ефективний механізм відшкодування збитку, що заподіяно природі конкретними суб'єктами виробничо-господарської діяльності;
організувати ефективно діючу систему екологічного моніторингу. Доказано, відомчий контроль над станом екологічної ситуації практично загублений. Окремі функції екологічного моніторингу розв'язуються на комерційній основі приватними фірмами за замовленням власників відходів.
Вирішення цих питань за узгодженням з Мінвуглепромом і Міністерством екології і охорони навколишнього природного середовища запропоновано покласти на галузевий центр екобезпеки. Це зумовлює рішення таких основних задач:
еколого-економічна оцінка впливу на оточуюче середовище діючих шахт, таких що реконструюються і закриваються, майнових комплексів (цехів);
екологічна паспортизація підприємств, виробничих процесів і устаткування;
організація і методологічне забезпечення екологічного контролю над станом атмосфери, почвогрунтів і вод у зоні діяльності підприємств галузі;
розробка пропозицій щодо вдосконалення нормативно-технічної документації з питань екології;
організація науково-практичних семінарів і консультацій для працівників екологічної служби підприємств вугільної галузі з питань природоохоронної проблематики;
надання практичної допомоги підприємствам галузі в частині розробки норм ПДС компонентів, що забруднюють середовище, організації очищення, знезараження і раціонального використання шахтних вод.
Аналіз ефективності природоохоронних систем і заходів свідчить:
засоби очищення шахтної води не забезпечують вимог, що ставляться до її якості. Тому сформувалася тенденція зростання недостатньо очищених і забруднених скидань, обсяг яких у 2005 р. досяг 93,4% (табл. 1);
у 2005 р. з 951,26 тис.т .забруднюючих речовин, що відходять від стаціонарних джерел викидів, на очищення в аспіраційні системи подано 21,9% від їх загальної маси. В аспіраційних системах уловлено 90,6% твердих речовин і 21,6% газоподібних речовин;
у числі неорганізованих джерел забруднення атмосфери - породні відвали. Частка викидів в атмосферу породними відвалами від усіх стаціонарних джерел, що горять, складає 6,7%. Проте при горінні відвалів виділяються найтоксичніші газоподібні речовини, такі як сірководень, сірчистий ангідрид, оксиди азоту і вуглецю. Частка сірководню, що надходить в атмосферу від горіння породних відвалів, складає близько 88% загальної кількості.
Таблиця 1
Динаміка шахтних скидань у поверхневі водоймища за ступенем їх очищення
|
Рік |
Загальне скидання, млн. м3 |
з них за вимогами до рівня очищення, % |
||
|
не потребують очищення |
нормативно очищені |
недостатньо очищені і забруднені |
||
|
1993 |
764,0 |
6,7 |
17,6 |
75,7 |
|
1994 |
755,1 |
6,5 |
12,6 |
80,9 |
|
1995 |
693,8 |
3,8 |
7,4 |
88,8 |
|
1996 |
669,8 |
2,2 |
9,0 |
88,8 |
|
1997 |
630,0 |
1,9 |
8,1 |
90,0 |
|
1998 |
828,9 |
0,7 |
4,8 |
94,5 |
|
1999 |
593,2 |
0,1 |
3,9 |
96,0 |
|
2000 |
661,8 |
0,2 |
2,3 |
97,5 |
|
2002 |
492,5 |
3,2 |
6,2 |
90,6 |
|
2004 |
526,8 |
0,6 |
4,7 |
94,7 |
|
2005 |
478,5 |
0,7 |
5,9 |
93,4 |
Розділ 4. Економічна ефективність використання ресурсного потенціалу відходів вугільного виробництва. Цінність відходів гірничого виробництва і напрями їх раціонального використання розглянуто з погляду стійкого розвитку. Обґрунтовано, що стійкий розвиток, як цільова установка збалансованого споживання природних ресурсів, базується на соціально-етичній концепції маркетингу. Проте вживанню цієї маркетингової концепції перешкоджає неефективність інституційної еколого-економічної політики, що склалася; відсутність національної стратегії з неприпустимості виснаження природних ресурсів, комплекс екологічних, економічних і соціальних проблем.
Доведено, що задача природоохоронних систем завжди знаходиться у межах економічної доцільності і технічних можливостей суспільства в певний історичний період. Аналіз перспектив впровадження безвідходних технологій зумовив маркетингові можливості використання відходів вугільного виробництва як товару, яке не перевищує 7%. Загальна маса відходів, що нагромадилися, складає до 3 млрд.т. Споживання породи коливається у межах 1,5-2,0 млн.т. на рік. Експериментальні проби з 59 породних відвалів, виявили, що з вугільними пластами і вміщуючими породами парагенетично пов'язані хімічні елементи, у тому числі і рідкоземельні. У ряді випадків (окиси алюмінію, кремнію, сірки, заліза, ін.) концентрація корисної складової вище, ніж у мінералогічній сировині, що традиційно використовується. Наприклад, маса германію, що міститься, у вугіллі щорічно спалюваному в топкових пристроях, перевищує його світове споживання у 20 разів. Певний розвиток одержало виробництво піритових концентратів для металургії.
Дослідження характеристик складу і фізико-хімічних параметрів пород дозволило провести попередню маркетингову оцінку продуктів складування у відвалах, що є одним з етапів побудови логічного сценарію можливого промислового вживання їх як сировини для виробництва товарної продукції, а також розглядати ці дослідження як джерело інформації про можливу еколого-біологічну небезпеку інгредієнтів, що містяться у відходах виробництва.
Оцінка якості води свідчить, що біля 43% шахт, розташованих на території Донецької області, скидають воду придатну і не небезпечну для засолення ґрунту; 90,6% шахт і шахтоділянок - жорстку і дуже жорстку воду. Проведені дослідження дозволили визначити основні групи споживачів кондиціонованної шахтної води і сформулювати вимоги до її якості. Відповідно до розробленого кадастру, тільки в промисловий і господарсько-побутовий обіг у Донбасі може бути додатково повернено 168,8 м3/рік. Обґрунтовано, що за тарифами, які склалися в Україні на воду різного призначення і якості, виробничі витрати на комплексну переробку шахтних виробничих скидань можуть бути не тільки компенсовані у разі реалізації опрісненої води і мінеральних солей як продуктів споживання, але і забезпечити суттєвий прибуток.
Аналіз правової бази природокористування виявив, що для створення дієздатного ринку продуктів комплексної переробки шахтних відходів необхідно сформувати відповідні економіко-правові умови, які усунуть наявні перешкоди і будуть сприяти конкурентоспроможності відновленого водного ресурсу. Перш за все, природоохоронне законодавство не зобов'язане забезпечувати баланс еколого-економічних інтересів держави як власника ресурсів і виробника як споживача даних ресурсів, використовуючи для цього економічний механізм виробничих відносин, як найефективніший інструмент для захисту від деградації і раціонального використання природних ресурсів. Слід законодавчо передбачити систему еколого-економічних пільг і заохочень для суб'єктів господарювання за споживання шахтної води як додаткового природного ресурсу і її комплексну переробку.
Проведені маркетингові дослідження свідчать про високу зацікавленість багатьох країн світу до вугільного газу - метану. Значна частка вугільного метану України знаходиться на території Донецької області. Щорічно викидається в атмосферу понад 2 млрд.м3 метану, що еквівалентно втратам національної економіки України у 9 млрд.кВт-г дешевої електроенергії і 10 млн.Гкал додаткової теплової енергії. Розраховано, що використання 11 систем дегазації на шахтах України, які каптують газову суміш з концентрацією метану понад 20%, дозволить залучити в господарський обіг близько 50 млн. м3 паливного газу; технологічні рішення на 27 установках дегазації, які каптують газову суміш із концентрацією менше 20% - ще 69 млн. м3 метану на рік.
Буре і кам'яне вугілля, сланці є сировиною для отримання синтетичного рідкого палива і горючих газів. При виході бензинової фракції з вугілля 30% (без урахування олії, важких фракцій, коксівного залишку та ін.) еквівалент спожитого вугілля, приведений до маси бензину з октановим числом 70, складає 2596 тис.т. Це рівнозначно можливому зростанню ВВП України на 1,817 млрд. грн. При ціні на природний газ, що постачається з Росії, тепловий еквівалент ціни генераторного газу, отриманого з тонни антрациту, буде складати 78,0, а з бурого вугілля - 53,4 дол. США. Розрахунки показують, що в перерахунку на сучасний курс, з урахуванням інфляції і при світовій ціні 230 дол. США за 1000 м3 природного газу, такі виробничі витрати дозволяють енергетичному газу, з урахуванням вигод, які зумовлені зростанням ВВП в Україні, зниженням соціальних виплат з бюджету по безробіттю, з обсягом наповнення бюджету податковими відрахуваннями за рахунок ПДВ, соціальних відрахувань та ін., стати конкурентоспроможними за цим чинником (експортованим природним газом). Питомі капітальні вкладення на 1000 м3 енергетичного газу, що виробляється з кам'яного вугілля, коливаються від 52,8 до 66,5 грн., що забезпечує швидку окупність інвестицій. Порівняльна ефективність технологій виробництва синтетичного рідкого палива свідчить, що найекономічнішою технологією є гідрогенізація вугілля, як за питомими капіталовкладеннями, так за собівартістю. Одержане при використанні цієї технології синтетичне рідке паливо, не потребує доведення до вживання і його ціна в 1,4 рази нижче, ніж ціна, що склалася на нафту на світовому ринку.
З ратифікуванням Кіотського протоколу, Україна набула можливість реалізувати невикористані нею квоти з викидів парникових газів на загальну суму до 2,5 млрд. дол. США. У Кіотському протоколі використовується поняття “гнучкі механізми”, серед яких для України привабливими є - торгівля викидами і проекти спільного впровадження, які дозволяють одержувати доходи від продажу квот. У даний час основним "проблематичним" газом є СО2, тому торгівля саме квотами вуглекислого газу може принести найбільшу вигоду. Ще більш перспективним напрямом є створення проектів спільного інвестування. За оцінками експертів Світового банку, на 1 тону зниження викидів С02 в Україні необхідно витратити 7, в Росії - 20, в США - 190, ЄС - 270, в Японії - 600 дол. США. Не дивлячись на зростання інвестицій в Україну, екологічний напрям не є пріоритетним. Враховуючи мінімальні розміри внутрішніх інвестицій підприємств в основні фонди і екологічні проекти через їх низьку рентабельність, вигоди від Кіотського протоколу стають оптимальним варіантом оновлення основних засобів підприємств - “виробників промислового забруднення”.
Обґрунтовано необхідність розглядати природні ресурси взагалі і супутні матеріальні ресурси як певну економічну категорію. Внаслідок цього виникає потреба їх оцінювання як продукту за результатом господарської діяльності, що має вартісну форму і має значущість для економіки, особливо тоді, коли до господарського обігу залучаються невідновлені або обмежені ресурси. Як основу оцінювання природного ресурсу слід використовувати, в першу чергу, виробничі витрати. Окрім показника екологічної ціни, потрібен показник, який надає можливість зіставляти продукцію єдиного призначення, але різну за екологічними витратами і ступенем економічної корисності. Цим показником, зокрема, може виступати відносна екологічна ефективність або співвідношення корисної вартості і збитків, які нанесені природному середовищу в процесі виробництва, споживання і утилізації. Для відновлюваних природних ресурсів оцінювання економічної ефективності процесу може бути проведено за формулою:
(1)
де - економічна ефективність природоохоронного заходу; - зміна екологічної ціни за рахунок здійснення природоохоронного заходу (од.вімір); - обсяг виробництва продукції, досягнутий унаслідок здійснення природоохоронного заходу (); Зп - виробничі витрати ().
При вдосконаленні економічного механізму природокористування в роботі зроблено акцент на екологічних платежах, методології оцінювання збитків, що завдаються природному середовищу та на інвестиційній привабливості природоохоронних заходів.
Для оцінювання збитків, що завдаються шахтними скиданнями природному середовищу, використано критерій оцінювання відносної небезпеки кожного з інгредієнтів, що містяться у скиданнях. Використовуючи інформацію про речовинний і хімічний склад скидань очисних споруд шахт України, обчислені приведені маси річного скидання забруднюючих речовин, проведено укрупнене оцінювання збитку від забруднення водоймищ України, який при обсязі середньорічного скидання діючих шахт 478,5 млн. м3 на рік складає 36,4 млн. грн.
Аналіз методик нарахування платежів (екологічні платежі, спецводокористування, плата за землю) шахтам Донецької області, дав підставу для корегування платежів у напрямі врахування площі земельного відведення для прибережних зон кар'єрів і водовідстойників, цільового використання екологічних платежів.
Загальний збиток, що наноситься навколишньому середовищу викидами метану, окисів азоту, сірчистого ангідриду і двоокиса вуглецю вугільними підприємствами України (табл. 2), можна обчислити за формулою:
, грн./рік (2)
де У1, У2, У3, У4 - збиток, що завдається викидами метану, окису азоту, сірчистого ангідриду і двоокису вуглецю, грн./т. Для оцінювання збитку виявлено закономірності викидів з вуглевидобутком;
q1, q2, q3, q4 - маси викидів метану, окисів азоту, сірчистого ангідриду і двоокису вуглецю, т/рік.
Одним з напрямів формування інвестиційної привабливості вугільної галузі є розвиток взаємостосунків підприємств з банками. При цьому важливо оцінити ступінь ризику при кредитуванні; визначити реальну суму повернення кредиту з урахуванням відсотків і плати за ризик, проаналізувати стан фінансово-господарської діяльності позичальника.
Таблиця 2
Збиток, що завдається навколишньому середовищу газовими викидами підприємств вугільної промисловості України
|
Забруднюючий компонент |
Кількість, тис.т/рік |
Норматив плати за викиди, грн./т |
Збиток, млн. грн./рік |
|
Метан |
2594,4 |
95 |
246,468 |
|
Окиси азоту |
32,2373 |
495 |
16,027 |
|
Сірчистий ангідрид |
92,105 |
160 |
14,737 |
|
Двоокис вуглецю |
13986 |
10 |
139,860 |
|
Разом |
417,092 |
Ці взаємостосунки досить переконливо відображаються у такій моделі:
, (3)
де - сума виплат банку кредитором за наданий кредит в умовах ризику його неповернення; - відсоткова ставка за відсутності ризику, виражена у відносних величинах; р - вірогідність неповернення кредиту; Ко-сума кредиту; е - обурюючи чинники, які не підлягають прямому вимірюванню.
Розділ 5. Екологічний облік і аудит як основа інформаційного забезпечення еколого-економічної стратегії розвитку підприємств вугільної промисловості. Результати досліджень існуючого порядку обліку екологічних заходів і витрат на їх здійснення дозволяють стверджувати про необхідність впровадження в практику господарювання промислових підприємств екологічного обліку як складову бухгалтерського обліку. Рівень розвитку екологічного обліку як управлінського і інформаційного інструменту природокористування, в різних країнах неоднаковий. Разом з тим, глобалізація екологічних проблем вимагає розробки єдиних підходів до обліку витрат на природоохоронні заходи. Що стосується покриття (або попередження) збитку від забруднення середовища і віддзеркалення відповідних витрат у звітності підприємств, то дана проблема практично не вирішена не тільки національними Положеннями (стандартами) обліку, але і міжнародними. Тому дані факти в екологічному обліку на підприємстві не відображаються, що веде до регулярного забруднення природного середовища. Не до кінця вирішеною є і проблема обґрунтування ефективності природоохоронних інвестицій шляхом співвідношення витрат по відповідних заходах з результатами цих витрат.
Формування системи екологічного обліку може бути здійснено двома шляхами. Перший шлях полягає у внесенні уточнень до системи традиційного обліку, які спрямовано на більш детальне і диференційоване віддзеркалення екологічних аспектів підприємства, включаючи всі витрати з проведення природоохоронних заходів, а також змін, які викликано ними, в бухгалтерському балансі підприємства. Другий шлях полягає в реорганізації і розширенні обліку за допомогою формування екологічних балансів для більш повного віддзеркалення (з урахуванням їх тимчасового аспекту) як зовнішніх екологічних витрат, так і ефектів виробничої діяльності (табл. 3).
Таблиця 3
Методичний інструментарій екологічної звітності
|
Звітність екологічного характеру |
Облік екологічних ефектів |
|
Традиційна форма звітності |
Пропонована форма звітності |
Традиційна форма звітності |
Пропонована форма звітності |
||
|
Витрати, пов'язані із заходами щодо охорони навколишнього середовища |
Збільшення обігу за допомогою заходів щодо охорони навколишнього середовища |
Витрати, виражені в грошових одиницях |
Корисність, виражена в кваліметричних характеристиках і грошових одиницях |
||
|
додаткова виручка від використання відходів |
Виробничі витрати |
зменшення чинників, що вводяться у виробництво |
Імідж |
Ефекти впливу на стан атмосфери, лісу, ґрунтів, води |
Ефекти впливу на стан ландшафту, кліматичних умов, здоров'я, способу життя |
|
Зростання цін |
гудвіл (невідчутні активи) |
зниження небажаних побічних продуктів |
Зростання бажаних побічних продуктів |
Збільшення ризику, зниження достовірності інформації |
нові продукти, ноу-хау |
|
Диференціація інформації |
Розширення інформації |
Зміні підлягає і система обліку витрат на виробництво. Екологічними позиціями, які слід виділити в рамках обліку витрат на виробництво, можуть бути:
витрати на підготовку і перепідготовку кадрів в сфері екологічних заходів;
амортизаційні відрахування на повне відновлення основних природоохоронних виробничих фондів; банківські відсотки за екологічними кредитами;
встановлені екологічні платежі, відрахування і збори, спеціальні послуги на сторону.
Обґрунтовано, що за допомогою планування і завдання цільових показників можна створити інструмент екологічного регулювання шляхом достатньо точної диференціації екологічних даних. Доповненням до цього є система показників, наприклад: частина витрат на охорону навколишнього середовища в загальних витратах на виробництво продукції; співвідношення природоохоронних інвестицій і загального обсягу інвестиційних витрат; співвідношення витрат на різні природоохоронні заходи (наприклад, на заходи щодо скорочення відходів, стічних вод, запобігання викидів речовин в атмосферне повітря). Реорганізація обліку витрат екологічного призначення необхідна для отримання інформації про характерні для конкретного підприємства зв'язки між витратами, виручкою, споживанням сировини і енергії, а також проведенням природоохоронних заходів.
Велике значення у формуванні системи екологічного обліку і звітності має пошук однорідних показників, які відображають багатоманітні сторони взаємостосунків підприємства з навколишнім природним середовищем і одночасно забезпечують більш повний облік пов'язаних з виробничою діяльністю зовнішніх екологічних ефектів. Для цього рекомендується всі виробничі процеси оцінити відповідно до їх "екологічної рідкості" за допомогою коефіцієнтів еквівалентності і кількості спожитих ресурсів. Цей показник умовно виражає навантаження на оточуюче середовище. Для визначення коефіцієнтів еквівалентності можливі дві процедури підрахунку, одна з яких базується на обліку пайової, а інша - кумулятивної рідкості. Пайова рідкість торкається тих ситуацій, в яких досягається межа навантаження на об'єкти навколишнього природного середовища (наприклад, викиди чадного газу або шумове забруднення). Кумулятивна рідкість означає, що всяке витрачання скорочує глобальні запаси даних ресурсів (наприклад, природної сировини і матеріалів).
Для випадку пайової рідкості можна пропонувати формулу:
К = Р/(Рк-Р)/Рк, (4)
де Р - фактичний розмір потоку (норма витрати ресурсів, норма викидів виробництва) ();
Рк - критична норма витрачання ресурсів (викидів) ().
Для кумулятивної рідкості дійсна формула:
К = ПЧР /(З-ПЧР)ЧЗ, (5)
де Р - річний потік витрачання ресурсів ().;
З – промислові запаси і виробничі потужності ().;
П - нормативно визначений горизонт часу використання ресурсів ()..
Екологічна рідкість повинна бути диференційована за відповідними регіональними, локальними, а також сезонними, кліматичними та іншими умовами.
Розроблені науково-методичні рекомендації щодо проведення екологічного аудиту базуються на конкретизації сутності екоаудиту. Методологічну суть екологічного аудиту можна визначити як процес вивчення, порівняння, виявлення, фіксації екологічних проблем діяльності підприємства і здійснення заходів щодо їх рішення, усунення порушень і попередження їх надалі. Екоаудит посідає рівнозначне місце разом з Екологічною експертизою і Екологічною інспекцією, створюючи тим самим змішану структуру екоменеджменту. У роботі наведені характерні ознаки цих трьох форм контролю і диференційовано їх функції в системі екологічного менеджменту. Обґрунтовано, екологічний аудит дозволяє без додаткових бюджетних витрат підвищити ефективність державного екологічного менеджменту.
У роботі сформована інформаційна основа моделювання економіко-екологічних параметрів для контролю і аналізу ефективності природоохоронної діяльності на підприємствах. Можна стверджувати, що екологічний облік вбудовується в систему обліку в цілому. Основне його завдання - забезпечити фіксацію витрат і результатів природоохоронної діяльності підприємства для реалізації провідних функцій екологічного менеджменту. Цільові завдання пов'язані з поліпшенням стану навколишнього середовища, рекомендується встановлювати безпосередньо підприємством у вигляді складового елемента екологічної політики або відповідної програми з підтримки якості навколишнього середовища. Ці цілі можуть стати складовими мети зовнішніх органів управління у вигляді екологічних стандартів і нормативів, обов'язкових до дотримання.
Для підвищення релевантності інформації капітальні природоохоронні вкладення (або інвестиції в капітальні активи) повинні бути згруповані за основними напрямами, включаючи скорочення викидів до атмосфери, скидання стічних вод, розміщення і утилізацію відходів. У складі поточних екологічних витрат особливу увагу слід звертати на необхідність угрупування заходів з попередження аварійності і забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробництва; ресурсозбереження і вдосконалення систем управління охороною навколишнього середовища.
У рамках реалізації принципів стійкого розвитку регіональної еколого-економічної системи державні природоохоронні інститути або консультаційні фірми пропонують підприємству укласти контракт на проведення екологічного аудиту, який включає можливість проведення природоохоронного аудиту без додаткового повідомлення. Оптимальною сумою контракту в цьому випадку буде рішення задачі
(6)
за умови, що
(7)
де -умовні позначення ().
Обґрунтовано, що аудит природоохоронної діяльності може і повинен стати невід'ємною частиною державного регулювання еколого-економічних відносин промислового виробництва в Україні. Його періодичне здійснення сприяє виявленню виробничих (корпоративних) резервів для здійснення природоохоронної діяльності.
Розділ 6. Моделювання економіко-екологічної стратегії розвитку вугільної промисловості. Макроекономічний підхід до оцінки ресурсів гірничодобувних підприємств передбачає розробку стратегії розвитку галузі на основі екологізації вугільного виробництва, яку слід розуміти як розвиток, при якому не руйнується природне середовище при збереженні потенціалу і можливості майбутнього зростання виробництва. Обґрунтовано, що економічною передумовою цього є синтез оптимальних цін і рентних платежів. Для цього запропонована відповідна методика розрахунку, яка концептуально зводиться до таких положень:
стратегія галузі передбачає максимізацію всіма підприємствами прибутку в сукупності (Pi)
(8)
де – ліміт витрат;. pi, pL – оптимальні оцінки гірничодобувної продукції, одержаної за рахунок використання всіх одиниць природного ресурсу (за В.канторовичем - ціна); Q- обсяг виробництва при раціональній експлуатації природного ресурсу ().; R-диференційована плата (дотація) за використання одиниці i природного ресурсу (рентні платежі) ()..
Рівень витрат, що сприяє інтенсивності виробництва промислового підприємства з урахуванням екологічних домінант та відповідний оптимальному плану експлуатації всіх природних ресурсів.
рL = . (9)
де - умовні позначення ().
Одним з інструментів реалізації концепції екологізації є маркетингове управління на основі оптимальних моделей раціонального використання виснажуванних природних ресурсів, які здатні зчинити значний вплив на екологічні умови в регіоні, що в майбутньому буде негативно відбиватися на виробничому потенціалі підприємства. Таким чином, поточні екологічні проблеми на підприємстві стають еколого-економічними в перспективі. Рішення цієї задачі пов'язано із збереженням екологічної рівноваги, що передбачає вторинне використання побічних продуктів гірничого виробництва, пошук альтернатив видобутку і споживанню обмеженого чистого ресурсу, що міститься в природі, оскільки норма спаду виснажуванних природних ресурсів збільшується із збільшенням швидкості екстенсивного зростання виробництва. При цьому інвестиції в технічний прогрес і збереження навколишнього середовища не завжди виступають як рівноспрямовані вектори. Стохастична залежність між темпами зростання виробництва і темпами зростання інвестицій на захист навколишнього середовища формує деякий оптимальний темп зростання економіки до існуючого рівня технологій і стану екології, при якому виконується умова екологічної рівноваги:
. (10)
Y – обсяг виробництва ().; Ks - природоохоронні витрати ().; S – збиток, що завдається довкіллю шахтами, збагаченням, транспортуванням вугілля ().; - маса забруднюючих речовин ()..
Рішення соціально-економічних проблем, викликаних транснаціональним забрудненням, вимагає концентрації ресурсів і координації діяльності багатьох країн, оскільки природоохоронні проекти звичайно малорентабельні або зовсім збиткові. З цього виходить, що напрями прямих іноземних інвестицій, розвиток міжнаціонального виробництва на цій основі стають одними з головних завдань дослідження проблем глобалізації.
Встановлено, що збиток, нанесений зовнішньому середовищу, пов'язаний з розподілом коштів, які одержані за рахунок зборів і штрафів за забруднення, між реципієнтами, потерпілими від цього забруднення (суб'єкти господарювання, територіальні об‘єднання, населення). Для адекватного розподілу цих коштів запропоновано встановити не тільки загальну суму збитку, але і просторовий розподіл забруднення. Запропонований в роботі для цієї мети експрес-метод дозволяє визначити трансграничне забруднення з урахуванням рози вітрів, густоти забруднення та ефективного механізму взаєморозрахунків на основі статистичної інформації. На основі цього визначається розподіл забруднення з урахуванням джерела забруднення, обсягів викидів; густоти забруднення; кількості забруднення, швидкості повітря (рис. 4).
Рис. 4. Розподіл екстернального ефекту з урахуванням рози вітрів у Донбасі
Задача оптимізації стратегії розвитку з урахуванням екологічних вимог може розв'язуватися як з використанням глобального агрегованого критерію для всіх його елементів, так і знаходженням оптимуму В.Парето - оптимального рішення приватних задач, ефективність рішення яких доцільно зобразити матрицею. Для визначення ефективності використовується індексний метод. Для цього алгоритм обчислення зміни суми екологічних зборів за рахунок чинників формалізовано у такому вигляді:
(11)
де E - сума екологічних зборів, грн; Q - товарна продукція, грн.
Т-
Z-
Загальна зміна величини екологічних зборів:
в індексах:
(12)
або у грошовому виразі:
(13)
Аналогічні моделі запропоновані для розрахунку зміни екологічних зборів за рахунок суми екологічних зборів на 1 грн. товарної продукції, за рахунок зміни обсягу товарної продукції на 1 грн. витрат транспортного цеху, за рахунок зміни частки транспортних витрат в загальній сумі витрат, за рахунок зміни повних витрат видобутку і збагачення вугілля.
ВИСНОВКИ
У дисертації, що є закінченою науково-дослідною роботою поставлена і вирішена актуальна наукова проблема обґрунтування теоретичних, методологічних і прикладних основ формування еколого-економічної стратегії розвитку вугільної галузі на основі концепції екологізації і стійкого розвитку. Результати виконаних у дисертаційній роботі досліджень дали можливість сформулювати наступні основні висновки та пропозиції:
1. Адаптована систему нооценозу щодо специфіки гірничодобувної галузі промисловості, є основою для формулювання методологічних підходів і розкриття міжнародної сутності еколого-економічної політики Організації Об'єднаних Націй і держав світової спільноти, яка є інструментом правового регулювання споживання і відтворення природних ресурсів, поводження із шкідливими і небезпечними продуктами антропогенної і техногенної діяльності в багаторівневому інтернаціональному просторі.
2. В умовах функціонування державної стратегії стійкого розвитку завдання забезпечення балансу споживання і виробництва природних ресурсів, як гаранта розвитку життя подальших поколінь людства, виходить за рамки природоохоронних можливостей окремих суб'єктів господарювання і вимагає зміни масштабів і вдосконалення підходів. Для істотного зниження антропогенного і техногенного навантаження на оточуюче середовище, припинення процесів його деградації необхідно докорінно змінити існуючу практику господарювання, відмовившись від "нульової" вартості природних ресурсів, що створить фінансові передумови для збалансованості соціально-економічного розвитку. Критерієм стійкого розвитку суспільства повинен стати не поточний приріст обсягу виробництва, а потенціал його зростання в умовах збереження і переходу до прискореного поліпшення.
3. Відсутність маркетингових досліджень споживчої цінності основних відходів вугільного виробництва не дозволяє оцінити в масштабах держави їх ресурсну складову в загальному паливному, водному і сировинному балансі України і в сукупності з механізмом формування екологічних платежів і витрат на природокористування виконати економіко-екологічний прогноз. Одним з реальних шляхів виходу вугільного виробництва з економічної і екологічної кризи є утворення на базі вугільних шахт багатопрофільних виробництв з метою утворення широкої мережі комерційних газодобувних, вугле- і газопереробних підприємств, опріснювальних установок (станцій), виробництв з переробки мінерально-сировинних ресурсів.
4. Ефективна екологічна політика повинна базуватися на одночасній (паралельній) реалізації механізмів державного регулювання, економічного стимулювання і горизонтальних ринкових відносин. Вона повинна охоплювати сфери споживання, установи і управлінські структури, підприємства, суспільство. Цим обґрунтовується необхідність оцінювання еколого-економічної ефективності добувних підприємств з урахуванням чинників зовнішнього середовища.
Доведено, що у разі збільшення обсягів вуглевидобування і реформування галузі буде зростати техногенне навантаження на оточуюче середовище внаслідок зростання маси викидів в атмосферу, скидань у водні об'єкти і збільшення маси порідних відходів.
5. Відсутність єдиного методологічного підходу до системи глобального моніторингу, роз'єднаність дій і відсутність єдиної комунікаційної інформативної системи зв'язків між розрізненими службами позбавляє державні органи влади можливості ухвалювати надійні і вивірені природоохоронні рішення.
Проведені маркетингові дослідження засвідчили про високу зацікавленість багатьох країн світу щодо відходів вугільного виробництва як до екологічно самодостатніх природних екологічних і енергетичних ресурсів.
6. Аналіз структури управління, нормативно-правових засад регулювання природоохоронної діяльності дозволив виявити, що проблема відновлення водних ресурсів знаходиться поза увагою державних програм. Дослідження стану природозахисних систем вугільних шахт і збагачувальних фабрик виявили, що всі вони функціонально недостатні.
На базі всіх структур, що беруть участь у системі державного моніторингу водних об'єктів, атмосфери, земельних ресурсів і надр, доцільно створити загальну регіональну організацію, яка була б здатна забезпечити єдиний методологічний підхід в загальній системі вивчення і систематизації інформації, прогнозування і оцінювання ресурсів, сформувати механізми управління техногенним і антропогенним навантаженням.
7. Україна має всі шанси отримати прибуток на прагненні країн СОТ і Японії поліпшити екологічну ситуацію на планеті, використовуючи поняття “гнучкі механізми”, серед яких для України привабливими є два з них - торгівля викидами і проекти сумісного впровадження, які дозволяють одержувати доходи від продажу квот. Україна є особливо привабливою для західних інвесторів, які прагнуть одержати максимальні квоти при мінімальних вкладеннях.
Державна політика України з формування вуглеводневого ринку не повинна бути обмежена проектами сумісного здійснення. Необхідно оцінити можливі наслідки виконання умов Рамкової угоди Кіотського протоколу для економіки України і відповідно до результатів розробити способи компенсації можливих негативних наслідків. Для успішної реалізації умов Кіотського протоколу повинна бути не тільки розроблена відповідна національна програма, але і підготовлена законодавча база для розвитку емісійної торгівлі і створення галузевих карбонових фондів, розширення квот на викиди підприємств, сформована система преференцій і кредитування проектів упровадження безвідходних технологій.
8 Доведено, що механізм компенсації збитку, нанесеного природному середовищу промисловою і господарською діяльністю, побудований на економічному регулюванні плати за користування природними ресурсами, зборів за забруднення навколишнього природного середовища і компенсації збитків, понесених внаслідок недотримання законодавства, невдосконалений і не стимулює суб'єктів господарської діяльності інвестувати засоби у вдосконалення технології виробництва і розвиток природоохоронної системи, що обумовлено жорсткою ринковою конкуренцією і, як наслідок, загрожує існуванню підприємств. Зміна економічної сутності рентних відносин полягає в обгрунтуванні їх як результату господарської діяльності, що має вартісну форму і виступає не тільки як елемент товарного виробництва, а і відображає витрати, що пов'язані з використанням природного ресурсу
Доцільно систему економічного механізму екологічного регулювання вдосконалити шляхом доповнення системою кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування, заохочень еколого-конструктивної діяльності підприємств у разі зниження ними кількості і складу викидів і скидань, у тому числі і за допомогою залишення частини нарахованих платежів у розпорядженні господарських суб'єктів на екологічні цілі.
9. Обґрунтовано, що важливим інструментом реалізації еколого-економічної політики стає екологічний моніторинг і екологічний аудит. Державна система моніторингу навколишнього природного середовища не реалізується внаслідок ресурсної незабезпеченості. Головним чинником вирішення цих проблем може стати цільове використання засобів екологічних зборів.
10. Кращі можливості органічної інтеграції екологічної складової в систему оцінювання макроекономічної динаміки, створення особливих індикаторів еколого-економічного оздоровлення суспільства відображає показник “екологічної рівноваги”. Його принципова перевага перед іншими полягає в його здатності враховувати кінцевий кумулятивний результат через зміну загальної цінності (вартості) природних чинників. Ці оцінки повинні базуватися на даних динаміки основних пропорцій і ефективності сукупного багатства, і, перш за все, в розрізі таких його складових, як традиційно відтворні, виснажуванні і невідтворні матеріальні блага, природні чинники.
11. Еколого-економічна ефективність гірничодобувного виробництва досягається за рахунок оптимізації потоків ресурсів і відходів виробництва, їх рециклювання. Для вирішення завдань такого класу рекомендується цільова функція, що включає знаходження максимальних результатів транспортування, збагачення і утилізації відходів.
Основні положення дисертаційної роботи, що регулюють охорону навколишнього середовища, використання природних ресурсів у промисловому виробництві, формують ефективну промислову еколого-економічну стратегію на принципах стійкого економічного зростання.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Монографії:
1. Промислова екологія і її екологічний аспект: (Монографія) / В.М. Гончаров, Н.Л.Недодаева - К.: Техника, 1996.- 160с.: ил., табл.- Библиогр. с.: 001-004.
2. Преобразование отношений собственности в Украине: (Монографія) / О.А.Бурбело, Н.Л. Недодаева.- Луганськ: РИО ЛИВД, 1998.-162 с. ил., табл.- Библиогр. с.: 001-004.
3. Екологічний фактор у формуванні стратегії розвитку вугільної промисловості: (Монографія) / І.В.Петенко, Н.Л.Недодаєва; ІЕП НАНУ - Донецьк:, 2003.-104 с.: ил., табл. - Библиогр. с.: 001-004.
4. Общие принципы, критерии оценки и направления экологизации в менеджменте горного производства //Геотехнології та управління виробництвом ХХІ сторіччя.- Т.2.- Н.Л. Недодаева, И.В. Петенко, ДонНТУ- Донецк: 2006.-с. ил., табл.- Библиогр.- с. 41-44.
5. Недодаева Н.Л. Эколого-экономическая политика природопользования в условиях специфики горного производства: Монографія - Донецк: НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти, 2006. - 356 с. Библиогр.- с.: 001-004.
Статті у наукових фахових виданнях:
6. Недодаева Н.Л., Шолда Е.А. Методические подходы к оценке экономико-экологической целесообразности деминерализации шахтных вод // Управління економікою регіону та підприємства: Зб.наук. праць - Сер."Економіка".- Т.4. -Вип.2.-Донецьк: ДонДАУ.- 2003.- С. 193-199. Особистий внесок: запропоновано методологічний підхід до оцінювання еколого-економічної ефективності використання шахтних вод;
7. Шолда О.О., Недодаєва Н.Л. Формування механізму плати за забруднення довкілля в Україні // Економічний вісник НГУ- Днепропетровск: ДНГУ-2004.- №3.-С.64-72. Особистий внесок: подано ідею щодо механізму плати за забруднення.
8. Шолда Е.А., Недодаева Н.Л. Трансформация и перспективы основных принципов экономико-экологической политики Украины // Проблеми науки.- Вип.4.- Київ: Президія НАНУ.- 2005.- С.28-32. Особистий внесок: досліджено еволюцію менеджменту природокористування і обґрунтовано стратегію еколого-економічної політики.
9. Амоша А.И., Александров И.А., Недодаева Н.Л. Экономические последствия межнационального производства // Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского сотрудничества и ГУАМ.-Донецк-Таганрог-Свиштов.-2005.-С.14-25. Особистий внесок: обґрунтовано напрями урахування глобалізації охорони навколишнього середовища в менеджменті виробничих підприємств.
10. Недодаєва Н.Л. Основні тенденції водоспоживання в Донбасі // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. Научн. тр. - Донецк: ИЭП НАНУ. -2005.- С. 83-94.
11. Амоша А.И., Петенко И.В., Недодаева Н.Л. Использование ресурсного потенциала отходов угольного производства // “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища: Зб.праць Укр. нац. лісотех. ін-ту - Львів: НЛТУУ.- 2005.-С.86-98. Особистий внесок: проведено аналіз споживчої цінності відходів вугільного виробництва та запропоновано алгоритм складання ціни на відходи.
12. Александров И.А., Недодаева Н.Л. Повышение инвестиционной привлекательности на основе упреждения рисков // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. Науч. тр. -Ч.2.- Донецк: ДНУ.-2005.- С.459-464. Особистий внесок: розроблено метод оцінювання інвестиційної привабливості з урахуванням перспектив вторинного використання мінеральних ресурсів.
13. Недодаева Н.Л. Макроэкономический поход к оценке ресурсов горнодобывающей промышленности // Социально-экономические аспекты промышленного производства: Сб. Науч. тр. -Донецк: ИЭП НАН Украины- 2005. - С.355-361.
14. Недодаева Н.Л. Моделирование использования источаемых ресурсов горного производства // Наук. праці ДонНТУ- Сер “Економіка”.-Вип.102.-Донецьк: ДонНТУ- 2005.-С.83-88.
15. Недодаева Н.Л. Оценка эколого-экономической эффективности горнодывающих предприятий // Сучасні проблеми управління: Зб. Наук. праць - Вип.13. - Київ: ВПЦ "Київський університет".-2005-С.15-21.
16. Недодаева Н.Л. Методология и механизм взимания платы за пользование ресурсами угольных месторождений Украины // Маркетингова та логістична технологія управління: Зб. Наук. праць - Сер."Економіка".- Вип.54.- ДонДУУ, 2005. - С.120-129.
17. Недодаева Н.Л. Государственная экологическая политика в угольной отрасли Украины: состояние и перспективы // Вісник ДонНУ, сер.В “Економіка і право”.- Т.1.-Донецьк: ДНУ- 2006.- №1. - С.216-224.
18. Недодаева Н.Л. Экономико-правовые проблемы использования угольного метана // Наук. Вісник Одеського державного економічного унів-ту. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Одеса: Наук: економіка, політологія, історія.-2006.-№10 (30).- С. 65-72.
19. Недодаева Н.Л. Доминанты оценки экологизации горного производства // Актуальні проблеми управління економічними системами: Зб.Наук.праць - Т.7. - Вип. 63.- Донецьк: ДонДУУ- 2006.-С.79-85.
20. Недодаева Н.Л., Петенко И.В. Оценка действующей технологии производства и влияния шахты на окружающую среду // Державне управління конкурентним інноваційним розвитком: Зб.Наук.праць - Донецьк: ДонДУУ.-2006- С.109-116. Особистий внесок: проведено аналіз економічної ефективності безвідходних технологій у вугільній промисловості.
21. Недодаева Н.Л. Методологическое обоснование экологизации угольного производства // Фінансовий механізм державного управління економікою України: Зб. Наук. праць - Т.7. - Вип.65.- Донецьк: ДонДУУ. -2006- С.228-237.
22. Амоша А.И., Недодаева Н.Л. Основные факторы загрязнения природной среды и требования по исключению их вредного влияния при ликвидации шахт // Природні ресурси й навколишне середовище: Зб. Наук. праць - Сер."Економіка".- Т.8.-Вип.76.-Донецьк: ДонДУУ - 2006. - С.25-34. Особистий внесок: проаналізовано і розроблено пропозиції з удосконалення законодавчої бази природокористування.
23. Недодаєва Н.Л. Реформування еколого-правової системи природокористування // Наук. Вісник Одеського державного економічного унів-ту. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. -Одеса: Наук: економіка, політологія, історія.-2006.-№ 2 (38).- С.45-54.
24. Недодаева Н.Л. Организация экологического учета в горнодобывающих предприятиях // Вісник ДонНУ, сер. В “Економіка і право”.- Т.2.-Донецьк: ДНУ.- 2006.- С.122-127.
25. Недодаева Н.Л. Проблемы инвестирования неплатежеспособных предпрятий // Мала академія наук: Зб.наук.праць – Луганськ:.СНУ им.В.Даля, 2001.-С.174-175.
26. Недодаева Н.Л., Черниченко Г.А. Формирование индустриальной политики // Социально-экономические аспекты промышленного производства: Сб. Науч. тр.- Донецк: ИЭП НАН Украины - 2006. - С.3-9. Особистий внесок: сформульовано напрями промислової політики з урахуванням екологізації.
27. Недодаева Н.Л. Экологический аудит в системе менеджмента горнодобывающих предприятий: в контексте вступления в ВТО // Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. Научн.тр.- Донецк: ДонНУ- 2007.-С.962-966.
28. Недодаєва Н.Л., Александров І.О. Обґрунтування можливості введення екологічних податків // Економічний Вісник Донбасу.-2006.-№2-3 (4-5).-С.12-14. Особистий внесок: розроблено основні положення щодо трансформування екологічних податків.
29. Недодаева Н.Л. Методология и механизм взимания платы за пользование ресурсами угольных месторождений Украины// Маркетингова та логістична технологія управління: Зб.наук. праць- Сер.”Экономика”.- Вип. 54. ДонДУУ, 2005. – С.120-129.
Інші наукові видання:
30. Недодаева Н.Л., Петенко И.В. Концепция развития угольной промышленности с учетом экологического фактора // Проблеми і перспективи інноваційого розвитку економіки України: Міжнар. Наук.- практ. конф., 21-23 верес., 2005. - Дніпропетровськ- 2005.- С. 75-78. : Особистий внесок:
31. Амоша О.І., Недодаєва Н.Л., Петенко І.В. Маркетингові підходи до інноваційної стратегії використання шахтної води // Х наук.-практ. конф. ПВС ДонДУУ за підсумками науково-дослідної роботи у 2004 р., 23 берез. 2005р. -Донецк: ДонДУУ- 2005.-С.36. : Особистий внесок:
32. Грядущий Б.А., Недодаева Н.Л. Угольная промышленность Украины в условиях Киотского протокола // Форум горняков - Днепропетровск- 2005.-С.2-4.
33. Амоша О.І., Петенко І.В., Недодаєва Н.Л. Еколого-економічна ефективність напрямків зниження техногенного навантаження вугільної промисловості на навколишнє середовище // Сталий розвиток довкілля в Україні: Наук.- практ. конф.- Маріуполь-2006.- С.123-127. : Особистий внесок:
34. Недодаева Н.Л., Александров И.А. Использование методов планирования в управлении хозяйствующими субъектами. // Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення: Міжнар. Наук.-практ. конф.”. -Т.2.- Донецьк: ДонДУЕТ.-2006-С.3-6. : Особистий внесок:
АНОТАЦІЯ
Недодаєва Н.Л. Еколого-економічна стратегія розвитку вугільної промисловості. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 — економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. Національний гірничий університет. Міністерство освіти і науки України. Дніпропетровськ, 2007.
Досліджено еволюцію природокористування і обґрунтовано концепцію екологізації виробництва. Проаналізовано принципи і механізм еколого-економічної політики за кордоном та в Україні і визначено напрями її вдосконалення відповідно до міжнародних стандартів, сталого розвитку.
Досліджено стан, визначено перспективи, обґрунтовано стратегію розвитку вугільної промисловості України, яку пов'язано з акумулюванням техногенного навантаження й умовами глобалізації питань навколишнього середовища. Проаналізовано ефективність функціонування очисних споруд з очищення атмосфери, шахтних скидань, перспективи використання шахтної породи.
Проаналізовано інституціональну, законодавчу складову екологічного менеджменту у вугільної промисловості. Запропоновано вдосконалену структуру управління природоохоронною діяльністю. Розглянуто перспективи маркетингу відходів вугільного виробництва. На засадах аналізу механізму стягання екологічних зборів і податків, запропоновано напрями вдосконалення економічного стимулювання раціонального використання ресурсів відходів мінеральної сировини вугільного виробництва.
Розглянуто сутність обліку і екологічного аудиту та запропоновано методику їх проведення з урахуванням специфіки звітності щодо використання природоохоронних заходів на вуглевидобувних підприємствах.
Розроблено інструментарій впровадження стратегії розвитку вугільної промисловості шляхом моделювання еколого-економічних параметрів, алгоритмування процесу екологізації вуглевидобутку.
Ключові слова: природокористування, екологізація, відходи, стратегія, вугільна промисловість, мінеральні ресурси, екологічний менеджмент, сталий розвиток, екоаудит, стимулювання, податки, збиток
АННОТАЦИЯ
Недодаева Н.Л. Эколого-экономическая стратегия развития угольной промышленности.- Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.06 — экономика природопользования и охраны окружающей среды. Национальный горный університет. Министерство образования и науки Украины. Днепропетровск, 2007.
Обоснован национальный и транснациональный характер экологических последствий межнационального производства и способы их регулирования посредством межнациональных программ.
Для обоснования концепции “экологизации” производства на основе анализа сформулированы основополагающие ее принципы. Предложено на базе всех структур, участвующих в системе государственного экологического мониторинга образовать общую региональную организацию, которая обеспечит единый методологический подход в общей системе изучения и систематизации информации, прогнозирования и оценки ресурсов, формирования механизма воздействия на природную среду техногенных и антропогенных нагрузок. Сформулированы стратегические цели природопользования в соответствии с принципами устойчивого развития.
Дана оценка существующему состоянию угольной промышленности Украины и обосновано, закрытие шахт не решает снижение техногенной обстановки в зоне ее расположения, проблемы сохранятся на многие годы. Доказано, угольная отрасль сформировала в зоне ее производственной деятельности неудовлетворительную экологическую ситуацию и продолжает негативно воздействовать на окружающую природную среду. Концепция и намеченные меры позволяют прогнозировать оптимистический сценарий развития отрасли. Однако наращивание добычи угля сопряжено с увеличением техногенной нагрузки на окружающую природную среду. Для предотвращения негативных последствий техногенного воздействия угольной отрасли на среду обитания предложены концептуальные направления эколого-экономической стратегии.
Рассмотрение области применения безотходных технологий и условий формирования отходов свидетельствует, что размещению в отвалах массы породы альтернативы нет. Для осуществления поставленной задачи предложены направления реорганизации системы обращения с породными отходами и усовершенствования действующих нормативно-правовых актов в сфере природоохранного законодательства. Выполненные исследования состояния природозащитных систем угольных шахт и обогатительных фабрик показали, что все они функционально недостаточны.
Рассмотрены отходы угольного производства как перспективный сырьевой ресурс. Исследованные характеристики состава и физико-химических параметров позволили произвести предварительную маркетинговую оценку продуктов складирования в отвалах. На основе анализа экономической сущности механизма природопользования в угольной промышленности разработаны методологические подходы к оценке отходов основного производства угледобычи как природного ресурса на основе дифференциальной ренты и цены природного ресурса.
Рассмотрены перспективы работы в рамках Киотского протокола и использование выгод от торговли выбросами и проектов совместного внедрения, которые позволяют получать доходы от продажи квот.
Для формирования системы экологического учета и отчетности проведен анализ показателей, которые отображают многообразные стороны взаимоотношений предприятия с окружающей естественной средой и одновременно обеспечивают более полный учет связанных с производственной деятельностью внешних экологических эффектов и разработаны коэффициенты эквивалентности, которые базируются на учете так называемой паевой и кумулятивной редкости.
Моделирование экономико-экологических параметров развития угольной промышленности проведено по направлениям: моделирование стратегии развития угольных предприятий с учетом экологических факторов; моделирование рационального использования истощаемых ресурсов горного производства; экономическая оценка трансграничного загрязнения угледобывающими предприятиями. Разработанные экономико-математические модели реализованы в экологической политике горнодобывающих предприятий.
Ключевые слова: природопользование, экологизация, отходи, стратегия, угольная промышленность, минеральные ресурси, экологический менеджмент, устойчивое развитие, экоаудит, стимулирование, налоги
ANNOTATION
Nedodaeva N.L. Ecologo-economiсal strategy of development of coal industry.- Manuscript.
Dissertation on gaining of scientific degree of doctor of economic sciences after speciality 08.00.06 - Economics of use nature and guard of environment. National mining university, Department of education and sciences of Ukraine. Dnepropetrovsk, 2007.
Evolution of use nature explored and conception of ecologizatsii production is grounded. Principles and mechanism of ecologo-economical policy are analysed abroad and in Ukraine and directions of its improvement are definite according to international standards, steady development.
The state is explored, prospects are definite, strategy of development of coal industry of Ukraine which is related to accumulation of the technology loading and terms of globalization of questions of environment is grounded. Efficiency of functioning of cleansing building is analysed from cleaning of atmosphere, mine upcasts, prospects of the use of mine breed.
The institoushionaly, legislative constituent of ecological management is analysed at coal industry. The improved structure of management of management by nature protection activity is offered. The prospects of marketing of wastes of coal production are considered. On the bases of analysis of mechanism of gathering of ecological collections and taxes, directions of improvement of economic stimulation of the rational use of resources of wastes of mineral raw material of coal production are offered.
Essence of consideration and ecological audit is considered and the method of their conducting is offered taking into account the specific of accounting from nature protection measures on coal industry enterprises.
The tool of introduction of strategy of development of coal industry is developed by the design of ecologo-economical parameters, process of algoritm of the ecologizatsii coal mining.
Key words: use of nature , ecologizatsiya, wastes, strategy, coal industry, mineral resources, ecological management, steady development, ecoaoudit, stimulations, taxes.