Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ
Дроздов Олександр Юрійович
УДК 159.9 : 316.613.434 : 316.62
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ
ДИНАМІКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ
19.00.05 –соціальна психологія
Автореферат
дисератції на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ - 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка.
Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент
Скок Микола Андрійович,
Чернігівський державний педагогічний університет імені
Т.Г.Шевченка, завідувач кафедри психології
Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор
Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,
Прикарпатський університет імені Василя Стефаника,
завідувач кафедри соціальної психології
кандидат психологічних наук, доцент
Бондарчук Олена Іванівна,
Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти
АПН України, доцент кафедри психології
Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН України,
лабораторія психології політичного вибору
Захист відбудеться “ 17 ” червня 2003 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01 в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ –, вул. Паньківська, 2.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ –, вул. Паньківська, 2.
Автореферат розісланий “ 16 ” травня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор психологічних наук Г.О.Балл
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Робота присвячена вивченню соціально-психологічних факторів агресивної поведінки сучасної молоді. Необхідність в проведенні досліджень на вказану тему обумовлюється, на наш погляд, цілою низкою причин.
По-перше, проблема агресії сама по собі була досить актуальною на всьому протязі розвитку людства. Щодо сучасної цивілізації, то вона не тільки не долає, але, навпаки, стимулює прояви агресії.
По-друге, в психологічній науці досі недостатньо повно вирішена проблема факторів агресивної поведінки, їх місця та ступіню впливу на формування та прояв цього феномену. Ряд дослідників (З.Фрейд, К.Лоренц) віддавали перевагу внутрішнім біологічним факторам, в той час як інші (А.Бандура, Л.Берковітц, Д.Доллард, Н.Міллер А.Макаренко) –зовнішнім соціальним. Таким чином, дане питання, багато в чому, залишається відкритим.
По-третє, знаходячись в тісному зв’язку та взаємообумовленості зі всіма іншими об’єктивними та суб’єктивними елементами в суспільстві, соціально-психологічні фактори мають власні, відносно самостійні закономірності функціонування та розвитку. А на сучасному етапі, коли українське суспільство знаходиться в умовах трансформації соціально-економічної системи, зміни ціннісних орієнтацій, вивчення саме соціально-психологічних факторів, що впливають на особистість, зокрема в плані агресивної поведінки, набуває особливої актуальності.
Зі всього кола проблем людської агресії найважливішою можна вважати проблему агресії молоді. Ця соціально-вікова група є не лише найбільш активним та динамічним елементом соціальної структури суспільства, але й являє собою майбутнє будь-якого суспільства. А на думку багатьох фахівців, саме агресивність, поряд з тривожністю, виступає найбільш частим проявом особистості серед сучасних дітей та підлітків. Актуальність цієї проблеми підтверджується і сучасною криміногенною ситуацією, коли швидкими темпами зростає насильницька злочинність серед молоді.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної теми кафедри психології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка “Вивчення соціально-психологічних особливостей молоді”. Дослідження також пов’язане з окремими завданнями Декларації про загальні засади державної молодіжної політики в Україні, та Національної програми “Діти України”. Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні від 17.09.2002 р. (протокол № 7).
Об'єктом дослідження виступає феномен агресивної поведінки людини.
Предметом дослідження є соціально-психологічні фактори агресивної поведінки сучасної молоді, їх роль та дія в залежності від певних демографічних та особистісних характеристик людини, а також рівні агресивності різних груп молоді.
Метою дослідження є виявлення соціально-психологічних чинників у становленні агресивної поведінки молоді в умовах сучасного українського суспільства та з’ясування механізмів впливу цих чинників.
Гіпотези дослідження полягали в тому, що:
1) Існує два типи соціально-психологічних факторів агресивної поведінки: фактори першого типу діють в залежності від демографічних та особистісних характеристик; фактори другого типу мають універсальний характер впливу, тобто діють завжди і на всіх.
) Зростання агресії в сучасному молодіжному середовищі зумовлено, головним чином, поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей, які становлять більшість молоді.
) Розробка та впровадження у психолого-педагогічну практику спеціальних освітньо-профілактичних курсів дозволяє змінити у молоді соціальні установки (атитюди) відносно агресивної поведінки.
Згідно з поставленою метою та висуненими гіпотезами було визначено основні завдання дослідження:
1) Аналіз феномену агресивної поведінки, форм її прояву, теоретичних підходів щодо етіології агресії, особливостей агресивної поведінки молоді та її соціально-психологічних факторів.
2) Вивчення рівнів агресивності та факторів агресивної поведінки в основних статево-вікових групах сучасної молоді, а також ступеня й характеру взаємозв’язку між соціально-психологічними та демографічними і особистісними факторами агресивної поведінки.
3) Розробка, апробація та впровадження в психолого-педагогічну практику освітньо-профілактичного спецкурсу “Психологія агресивної поведінки”.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є концептуальні положення вітчизняних дослідників (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн) щодо формування особистості, та положення ряду вітчизняних та зарубіжних науковців (Ю.Антонян, Е.Аронсон, А.Бандура, Л.Берковітц, Д.Доллард, С.Кудрявцев, Н.Левітов, Д.Майерс, Р.Мертон, Н.Міллер, А.Реан, Е.Фромм та ін.) про соціально-психологічні фактори феномену агресивної поведінки.
Методи дослідження. В ході дисертаційного дослідження було використано такі методи: теоретичний аналіз, проведення анкетувань, психодіагностичних вимірювань (за допомогою опитувальників та проективних методик), формуючий експеримент. Отримані емпіричні результати піддавалися обробці методами статистичного аналізу.
Надійність і вірогідність результатів забезпечувались всебічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, відповідністю застосованих методів меті та завданням дослідження, достатньою репрезентативністю вибірки, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів, їх статистичною обробкою із залученням комп’ютерних технологій.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що автором було поглиблено розуміння феномену молодіжної агресії. Дістала підтвердження відмінність між феноменами агресії та агресивності. Отримані результати дали змогу, з одного боку, виявити головне джерело насильства серед сучасної молоді (поширення агресії як стилю адаптивної поведінки молодих людей в сучасному соціумі), а з іншого боку –спростувати поширене в наш час уявлення про зростання агресивних особистостей, як причину зростання агресії в суспільстві. Автором була досліджена система соціально-психологічних факторів агресивної поведінки молоді, механізм впливу цих факторів в залежності від демографічних та особистісних характеристик людини. Вперше були отримані дані про рівні агресивності різних соціально-статевих груп молоді одного з регіонів України (Чернігівська область), які заперечують стереотипні уявлення щодо підвищеної агресивності сучасної молоді.
Теоретичне значення дослідження. Науково обгрунтовано та емпірично підтверджено, що вплив ряду соціально-психологічних факторів на формування та прояв молодіжної агресії пов’язаний з певними демографічними та особистісними характеристиками підлітків та юнаків; зростання агресії в сучасному молодіжному середовищі зумовлено, головним чином, поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей, які становлять більшість молоді; розробка та впровадження у психолого-педагогічну практику спеціальних освітньо-профілактичних курсів дозволяє змінити у молоді соціальні установки (атитюди) відносно агресивної поведінки.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що зроблені в роботі висновки щодо сутності молодіжної агресії, особливостей її прояву, соціально-психологічних факторів виникнення можуть бути використані в процесі виховної, психопрофілактичної та психокорекційної роботи з молоддю з делінквентною поведінкою. За результатами дисертаційного дослідження розроблено, апробовано та впроваджено в психолого-педагогічну практику освітньо-профілактичний спецкурс “Психологія агресивної поведінки” для студентів Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка з фаху 7.040101 “Психологія”, а також навчальний посібник з даного спецкурсу. Крім того, використання відносно нової для нашої психодіагностики проективної методики “Тест руки” сприяло її подальшій стандартизації в вітчизняних умовах.
Особистий внесок здобувача. Автор дисертаційного дослідження самостійно виконав теоретичне та емпіричне дослідження, розробку та апробацію навчального спецкурсу "Психологія агресивної поведінки". У 1 навчальному посібнику, 1 науковій статті та 1 тезах наукової конференції, написаних у співавторстві, доробок здобувача становить 50%. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовуються.
Апробація результатів. Результати включених в дисертацію досліджень були оприлюднені на наступних наукових конференціях та семінарах: методологічному семінарі АПН України “Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія” (Київ, 12 листопада 1998 р.), П’ятих Костюківськіх читаннях АПН України “Психологія на перетині тисячоліть” (Київ, 28-29 січня 1999 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Психологія на рубежі століть: наука, практика, викладання” (Тула, 30 березня - 1 квітня 2000 р.), методологічному семінарі ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка “Проблеми агресивної поведінки молоді” (Чернігів, 14 листопада 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Освіта і школа ХХІ століття” (Чернігів, 25–листопада 2000 р.), методологічному семінарі ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка “Актуальні проблеми соціальної психології” (Чернігів, 12 грудня 2000 р.), тренінгових курсах ЧЮУ “Використання сучасних психотехнологій у роботі психологів установ виконання покарань” (Чернігів, 9 –жовтня 2001 р.), науково-практичній конференції “Ананьєвські читання –01” (Санкт-Петербург, 23 –жовтня 2001 р.), міжнародній науковій конференції “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 17 –грудня 2001 р.), науково-практичній конференції "Соціально-психологічна робота з неповнолітніми в місцях позбавлення волі: проблеми, пошуки, перспективи" (Чернігів, 21 червня 2002 р.), щорічних наукових конференціях молодих вчених та студентів ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка (Чернігів, 1999 –рр.), обговорювались на засіданнях кафедри психології ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка (1999 –рр.) та в Чернігівському обласному центрі соціальних служб для молоді. Результати дослідження були положені в основу спецкурсу “Психологія агресивної поведінки”, впровадженого в навчальний процес підготовки спеціалістів за фахом 7.040101 “Психологія” в ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка.
Публікації. Результати та окремі положення дисертаційного дослідження були опубліковані у 1 навчальному посібнику (у співавторстві), 1 методичному посібнику, 1 збірці теоретико-методичних матеріалів, 12 наукових статтях, в тому числі 7 –у фахових виданнях (1 –у співавторстві), 2 тезах доповідей на наукових конференціях (1 –у співавторстві).
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел (370 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації –, а основної частини –сторінок. Робота містить 40 таблиць, 3 рисунки, 2 формули, 17 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, виділено об’єкт і предмет дослідження, визначено його мету, сформульовано гіпотези та завдання, розкрито методологічні й теоретичні засади, висвітлено теоретичну та практичну цінність роботи.
Перший розділ “Теоретичне дослідження феномену агресивної поведінки молоді“ присвячений загальному теоретичному аналізу феномену молодіжної агресії. В розділі міститься історіографічний аналіз вивчення проблеми агресивної поведінки зарубіжними та вітчизняними дослідниками на протязі останніх століть; аналіз різних визначень поняття “агресія”, що існують в сучасній психологічній науці та існуючих типологій агресивної поведінки. Наводяться основні положення сучасних теорій етіології агресії. Висвітлюються особливості прояву агресії серед осіб підліткового та юнацького віку та система соціально-психологічних факторів агресивної поведінки сучасної молоді.
Перші спроби вивчення проблеми людської агресії та агресивності робились спочатку в рамках філософії. В рамках психологічної науки феномен агресії почали досліджувати з кінця ХІХ ст. Значного успіху у вивченні проблеми агресії було досягнуто в другій половині ХХ ст.
У сучасній психологічній науці відсутнє єдине тлумачення феномену агресії. Більшість дослідників визначають агресію, як поведінку, що націлена на заподіяння шкоди будь-кому (Е.Аронсон, Л.Берковітц, Д.Майерс та ін.). Говорячи про феномен агресії, деякі дослідники (А.Реан) відокремлюють його від феномену агресивності. Зазначається, що агресія –це дія (поведінка), в той час як агресивність - це властивість (риса) особистості, яка виражається в готовності до агресивних дій.
Ряд дослідників вказують на існування двох основних типів агресії –ворожої (агресія-самоціль) та інструментальної (агресія, як засіб досягнення певної мети). Поширення набула і типологія Е.Фромма, за якою всі агресивні дії поділяються на дві категорії: “доброякісна” (реакція на загрозу вітальним інтересам, потребам індивіда) та “злоякісна” (не виконує ніяких біологічно адаптивних функцій, приносить лише шкоду та руйнування і притаманна лише людині). Більш докладна типологія агресивних дій була розроблена А.Бассом. Згідно ньому, будь-який агресивний акт можна описати за допомогою трьох шкал - фізична-вербальна, активна-пасивна, пряма-непряма, що, в свою чергу, дає можливість виділити 8 варіантів агресивної поведінки. Поряд зі згаданими класифікаціями в психології існує і використовуються багато інших типологій.
На даний момент в науці існує чотири основних методологічних напрямки щодо вивчення етіології агресії. Один з них розглядає агресію як вроджений інстинкт (З.Фрейд, К.Лоренц). Другий обумовлює агресію спадковістю, рівнем гормонів або специфікою функціонування ЦНС людини, тобто біохімічними факторами. Третій напрямок пов’язує агресію зі станом фрустрації (Д.Доллард, Н.Міллер, Л.Берковітц). Четвертий вважає її продуктом соціального навчання (А.Бандура). В останній час все більше вчених пропонують розглядати агресію, її витоки з урахуванням різних теоретичних підходів.
Специфіка агресивної поведінки молоді обумовлюються рядом вікових особливостей підліткового та юнацького віків. До основних особливостей молодіжної агресії можна віднести імпульсивність та неадекватність агресивних реакцій, поширеність групових форм агресії, “немотивованість” агресивних вчинків. При цьому одні дослідники (Л.Семенюк, Д.Неміровський) вважають, що з віком рівень фізичної агресії підлітків зростає, а інші фахівці ведуть мову про протилежну тенденцію (В.Журавльов, В.Попов, М.Яремчук).
Виходячи з теорій соціального навчання та “фрустрації-агресії”, були виділені та проаналізовані наступні соціально-психологічні фактори агресивної поведінки молоді: виховання в сім’ї та інших інститутах соціалізації (система освіти, армія), вплив групи однолітків та молодіжних субкультур, засобів масової комунікації, комп’ютерних ігрових технологій, “соціальних фрустраторів” (соціально-економічні чинники, які є перепонами в досягненні людиною важливих життєвих цілей) та конкретні соціальні ситуації у вигляді різних міжособистісних конфліктів та провокацій (Н.Алікіна, Ю.Антонян, Е.Аронсон, А.Бандура, І.Башкатов, Р.Берон, Л.Берковітц, Н.Грішина, С.Єнікоплов, С.Кудрявцев, Т.Курбатова, Д.Майерс, Р.Мертон, С.Мілгрем, Д.Річардсон, Л.Семенюк, Р.Уолтерс, І.Фурманов та ін.).
В другому розділі “Емпіричне вивчення факторів агресивної поведінки молоді” описані мета, гіпотези, завдання, методики та процедура комплексного емпіричного дослідження, а також серії пілотажних та додаткових емпіричних досліджень, отримані результати, їх математико-статистичний та якісний аналіз.
Комплексне емпіричне дослідження проводилось в два етапи. На першому етапі (1998-1999 рр.) відбувалась загальна перевірка двох перших висунених гіпотез. В цей період у дослідженні брали участь 355 осіб (205 чоловіків та 150 жінок) віком 15 - 25 років. Загальна вибірка була побудована за принципом стратифікації таким чином, щоб відобразити весь спектр основних соціальних груп сучасної молоді. Умовно вся вибірка поділялась на дві групи –“А” та “В”. Групу “А” (делінквентна група) складала молодь, засуджена за різні насильницькі злочини. Група “В” (контрольна група) складалась з наступних груп молоді: учні старших класів шкіл та ПТУ м. Чернігова, студенти історичного факультету Чернігівського педуніверситету, учні духовного училища, курсанти училища МВС, військовослужбовці строкової служби. Всім піддослідним пропонувались авторська анкета на виявлення соціально-психологічних факторів агресії, проективна методика “Тест Руки” Вагнера (на виявлення рівня агресивності) та опитувальник Голланда (на виявлення типу особистості –реалістичного, інтелектуального, соціального, конвенціонального, підприємницького та артистичного). Дослідження проводилось анонімно.
Для виявлення зв’язку особистісних характеристик з соціально-психологічними факторами агресивної поведінки використовувався метод кореляційного аналізу результатів анкетування піддослідних груп “А” та “В”. Було з’ясовано, що дія таких факторів агресії, як часті конфлікти між батьками, стиль виховання та “соціальні фрустратори”, корелює з такою характеристикою індивіда, як стать. Відносно незалежним від статі є дія такого фактору, як зловживання батьками алкоголем. Тип особистості, в свою чергу, корелює з дією наступних факторів: часті конфлікти між батьками, зловживання батьками алкоголем, стиль виховання, телефільми, яким надається перевага, наявність “соціальних фрустраторів”. Отримані результати не дали, однак, можливості встановити точний характер зв’язку ряду інших соціально-психологічних факторів агресії з особистісними та демографічними факторами, що обумовило необхідність проведення другого етапу дослідження.
Аналіз результатів дослідження за “Тестом руки” дав змогу виявити цікаві закономірності. Так, практично в усіх групах загальної вибірки була досить незначна частина респондентів з високими рівнями агресивності. Якщо виходити з одної з існуючих норм “Тесту руки” (висока агресивність при досягненні значення +1), то в делінквентній групі “А” відсоток високоагресивних піддослідних становив приблизно 10%, а в контрольній “В” –приблизно 1% (в загальній вибірці в цілому –більше 2%). Якщо спиратися на іншу норму (висока агресивність при перевищенні значення +1), то показники будуть, відповідно, 3% (група “А”), менше 1% (група “В”) і 1% (загальна вибірка). Рівні агресивності в групах загальної вибірки наведені в таблиці 1.
Таблиця 1.
Середні значення коефіцієнтів агресивності
в групах загальної вибірки
|
Підгрупи контрольної групи “В” |
Заг. рез-т гру-пи “В” |
Група “А” (засуджені) |
Рез-т загал. вибір-ки |
|
Школяри |
Учні ПТУ |
Студенти |
Учні Духов. Учил. |
Курсанти Учил. МВС |
Військово-службовці |
||||
|
Всього |
-3,59 |
-3,32 |
-3,93 |
-3,93 |
-3,77 |
-2,15 |
-3,58 |
-2,38 |
-3,37 |
|
Чоловіки |
-3,52 |
-3,40 |
-3,31 |
-4,00 |
-3,60 |
-2,15 |
-3,36 |
-2,70 |
-3,26 |
|
Жінки |
-3,65 |
-3,05 |
-4,50 |
-3,87 |
-4,16 |
- |
-3,89 |
-2,06 |
-3,52 |
|
Реалістичний тип |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
-3,90 |
-2,00 |
-3,75 |
|
Інтелектуальн. тип |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
-3,59 |
-1,90 |
-3,30 |
|
Соціальний тип |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
-3,63 |
-3,38 |
-3,60 |
|
Конвенціон. тип |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
-3,29 |
-2,40 |
-3,10 |
|
Підприємн. тип |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
-3,50 |
-1,36 |
-3,10 |
|
Артистичний тип |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
-3,70 |
-2,66 |
-3,52 |
Зівставлення отриманих коефіцієнтів агресивності піддослідних з різних груп загальної вибірки показало, що всі вони розташовані в діапазоні відносної норми (низькі та середні рівні агресивності). При цьому, однак, існують певні відмінності між показниками в різних соціальних групах молоді. Порівняння результатів окремих груп методом t-критерію Ст’юдента показало наявність достовірної різниці між такими групами, як учні ПТУ та студенти, а також між військовослужбовцями та засудженими, з одного боку, та всіма іншими групами молоді, з іншого. Існує достовірна різниця між середніми значеннями груп “А” та “В” (на рівні р ≤ 0,05).
В цілому отримані результати дозволяють дійти наступних висновків. По-перше, кількість агресивних особистостей в сучасній молодіжній спільноті не виходить за межі кількох відсотків. Це дозволяє шукати джерело поширення насильства серед молоді не стільки в агресивних (оскільки їх кількість відносно невелика), а саме в неагресивних особистостях. Таким чином, можна вести мову про дуже цікавий соціальний феномен, коли в суспільстві спостерігається зростання проявів насильства (тобто частоти агресивних вчинків) з боку молоді, при тому, що кількість підлітків та юнаків з підвищеною агресивністю є відносно невеликою. З вищесказаного можна зробити висновок, що агресивна поведінка молоді обумовлена, в більшості випадків, зовнішніми ситуативними факторами, в процесі дії яких, вірогідно, ослаблюються фактори, що стримують цю агресію.
Виявлені закономірності, в цілому, дають нам змогу підтвердити другу гіпотезу дослідження, за якою зростання агресії в сучасному молодіжному середовищі обумовлено, головним чином, поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей, які становлять більшість молодіжної популяції.
Другий етап дослідження проходив у 2001 р. Метою його було уточнення першої гіпотези, а саме перевірка висуненої тези про наявність певних соціально-психологічних факторів агресивної поведінки молоді, які мають універсальний вплив.
На цьому етапі в дослідженні брало участь 166 піддослідних (83 чоловічої та 83 жіночої статі) віком 14 - 20 років. Вибірку складали учні старших класів шкіл, студенти історичного факультету Чернігівського педуніверситету та військовослужбовці строкової служби. Всім піддослідним пропонувалась авторська анкета на виявлення типу поведінкових реакцій в 11 типах ситуацій, що провокують агресію, а також опитувальник Голланда. Дослідження проводилось анонімно.
Результати дослідження дали змогу визначити декілька типів соціальних ситуацій, які в найбільшій мірі провокують агресивну поведінку піддослідних. До них належать: ситуація антипатії до певної людини, ситуація навмисної вербальної агресії іншої людини, ситуація навмисної фізичної агресії іншої людини. Найменш провокуючими агресію виявились ситуація знаходження у нетверезому стані та ситуація ненавмисної вербальної образи або поштовху. Таким чином, отримані результати підтверджують точку зору ряду дослідників (Р.Берон, Д.Ричардсон, Т.Фергюсон), що люди реагують агресією, переважно, на навмисну агресію інших людей, і рідко реагують агресивно на випадкові ненавмисні дії інших, які завдали шкоди.
Отримані результати дозволили зробити висновок про наявність певних загальних тенденцій в реакціях підлітків та юнаків у деяких соціальних ситуаціях. Так, в ситуації контакту з людиною, до якої суб’єкт відчуває антипатію, в більшості випадків виникає поведінка за типом фізичної-пасивної-непрямої агресії. Такий же тип поведінки разом з вербальною-активною-прямою агресією часто провокується ситуацією контакту підлітка (юнака) з людиною, яка чимось йому заважає, або коли молода людина знаходиться в поганому настрої. На навмисну вербальну образу більшість молодих людей реагують такою ж вербальною агресією, а в ситуації навмисної фізичної агресії реакція може бути вербальною-активною-прямою або фізичною-пасивною-прямою. Знаходження в групі підвищує вірогідність прояву вербальної-активної-непрямої агресії. В ситуації, коли агресія молодої людини була викликана наказом більш старшої (авторитетної) особи, в основному, проявлявся фізичний-пасивний-непрямий тип агресії.
При цьому було виявлено, що жодна з вищенаведених ситуацій не має “універсального” характеру впливу. Їх дія пов’язана з певними рисами індивіда, зокрема віком, статтю та типом особистості. Таким чином, висновок відносно першої гіпотези матиме наступний вигляд - вплив ряду соціально-психологічних факторів на формування та прояв агресивної поведінки молоді пов’язаний з певними особистісними характеристиками.
Результати додаткових емпіричних досліджень підтвердили актуальність вивчення соціально-психологічних факторів агресивної поведінки молоді, зокрема таких як вплив засобів масової комунікації та комп’ютерних технологій, що набувають особливого значення в наш час.
У третьому розділі “Експериментальне впровадження програми профілактики молодіжної агресії” аналізується проблема психопрофілактики агресивної поведінки молоді, описані мета, гіпотеза, завдання та процедура формуючого експерименту, пов’язаного із розробкою, апробацією та впровадженням в психолого-педагогічну практику програми освітньо-профілактичного спецкурсу “Психологія агресивної поведінки”. У розділі наводиться програма спецкурсу, результати її експериментальної апробації, та їх аналіз.
Цей етап роботи проходив протягом 2001 - 2002 рр. З урахуванням принципів організації та проведення формуючого експерименту (Л.Виготський, П.Гальперін, В.Давидов, Г.Костюк, С.Максименко) була розроблена навчальна програма спецкурсу “Психологія агресивної поведінки” для студентів з фаху 7.040101 “Психологія”. Апробація програми проходила в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка. Метою цієї роботи виступали: надання студентам знань про сутність феномену агресії, його типи, причини й передумови виникнення (зміни в інтелектуальному компоненті установки щодо агресії), формування адекватного ставлення до агресії як до феномену, оцінка якого залежить від конкретної ситуації (зміни в емоційному компоненті установки), формування адекватних поведінкових реакцій, альтернативних ворожим та агресивним, навичок спілкування з агресивними індивідами (зміни в поведінковому компоненті установки).
Таким чином, незалежною змінною формуючого експерименту виступав сам процес вивчення студентами-піддослідними спецкурсу “Психологія агресивної поведінки”, а залежною змінною - зміни в атитюдах піддослідних щодо агресії. Для реєстрації результатів використовувалась авторська анкета, яка дозволяла вимірювати зміни в соціальних установках (атитюдах) піддослідних. За допомогою z-шкали реєструвались зміни в інтелектуальному, емоційному та поведінковому компонентах атитюду.
В експерименті брали участь 60 студентів 3-го курсу історичного факультету Чернігівського педуніверситету спеціальностей “історія та практична психологія” (32 особи –експериментальна група) та “історія та англійська мова” (28 осіб –контрольна група). До та після вивчення спецкурсу в групах проводилось анкетування. Результати дослідження наведені в таблиці 2.
Таблиця 2.
Результати формуючого експерименту
|
Компонент атитюду |
Показник шкали |
Достовірність різниці за t-критерієм |
|
|
До експерименту |
Після експерименту |
||
|
Експериментальна група |
|||
|
Інтелектуальний |
- 0,28 ± 1,42 |
,28 ± 1,71 |
Достовірно (0, 05) |
|
Емоційний |
1,78 ± 1,54 |
,59 ± 1,19 |
Недостовірно |
|
Поведінковий |
0,59 ± 1,27 |
,91 ± 1,23 |
Достовірно (0, 05) |
|
Контрольна група |
|||
|
Інтелектуальний |
- 0,89 ± 1,95 |
- 0,54 ± 1,53 |
Недостовірно |
|
Емоційний |
2,36 ± 1,03 |
,25 ± 1,11 |
Недостовірно |
|
Поведінковий |
0,89 ± 1,10 |
,75 ± 1,46 |
Недостовірно |
Отримані результати засвідчили, що в результаті формуючого експерименту у піддослідних експериментальної групи достовірно змінились інтелектуальний та поведінковий компонент атитюда щодо агресії (р ≤ 0,05). Позитивний характер цих змін дозволяє констатувати, що ці піддослідні стали дещо краще розуміти сутність агресивної поведінки людини, можливі причини та передумови її виникнення. Крім того, у піддослідних зменшилась частота прояву агресивних реакцій (тобто рівень агресивності). Порівняння результатів експериментальної групи з аналогічними результатами контрольної групи статистично засвідчило ефективність проведеної роботи. Все це, в поєднанні з позитивними суб’єктивними відгуками піддослідних-студентів, засвідчило про вдалий досвід апробації програми спецкурсу.
ВИСНОВКИ
Результати дисертаційного дослідження феномену агресивної поведінки молоді та його соціально-психологічних факторів дозволили зробити такі висновки.
1. На підставі теоретичного аналізу наукового доробку західних та вітчизняних дослідників, агресію можна визначити як поведінку, яка спрямована на навмисне заподіяння шкоди іншій живій істоті. При цьому, необхідно розрізняти феномени агресії (як поведінки, певних дій) та агресивності (як особистісної риси, схильності до агресивної поведінки), які ототожнюються деякими дослідниками. Агресія такої соціально-вікової групи, як молодь, має такі особливості, як імпульсивність та неадекватність прояву, перевага групових форм агресії над індивідуальними тощо.
Соціально-психологічне пояснення такого складного феномену, як агресія, є лише одним з напрямків його розуміння. Тим не менш, в умовах перехідного суспільства саме соціально-психологічний підхід стає, на наш погляд, найбільш продуктивним.
. Можна виділити наступні соціально-психологічні фактори агресивної поведінки сучасної молоді: вплив сім'ї (склад, взаємовідносини між батьками, стиль виховання дітей), системи освіти, армії, засобів масової комунікації (особливо телебачення), групи однолітків (молодіжна субкультура), а також певних ситуативних факторів (соціально-психологічні ситуації, в яких опиняється особистість; соціально-економічні та соціально-політичні ситуації, в яких опиняється суспільство в цілому).
В цілому, в залежності від дії конкретних факторів, можна виділити два основних механізми соціалізації агресії. Перший полягає в засвоєнні навичок агресивної поведінки внаслідок спостереження агресії інших осіб або в результаті власного досвіду відповідних агресивних дій. Згідно з другим механізмом, агресивна поведінка обумовлюється ситуацією блокування актуальних потреб людини, придушенням можливостей її самореалізації.
3. Зростання агресії в сучасному молодіжному середовищі обумовлено, головним чином, поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей, які становлять більшість молоді. Рівень агресивності в основних соціально-статевих групах сучасної української молоді можна визначити як поміркований. Індивіди з високим рівнем агресивності складають відносно незначну частку молодіжної спільноти (в межах декількох відсотків).
Вищевказане яскраво підтверджує вже зазначену різницю між феноменами агресії та агресивності. Як можна побачити, не завжди агресивні дії обумовлюються агресивністю особистості.
4. Існує кореляція між дією певних соціально-психологічних факторів агресивної поведінки молоді та певними демографічними та особистісними характеристиками індивіда, зокрема статтю та типом особистості. Зокрема було з’ясовано, що дія таких факторів агресії, як часті конфлікти між батьками, стиль виховання, “соціальні фрустратори” та конкретні соціальні ситуації корелює зі статтю індивіда. Тип особистості, в свою чергу, корелює з дією наступних факторів: часті конфлікти між батьками, зловживання батьками алкоголем, стиль виховання, вплив групи однолітків, телефільми, яким надається перевага, наявність “соціальних фрустраторів” та певних соціальних ситуацій.
5. Одним зі шляхів попередження поширення насильства серед молоді може виступати розробка та впровадження в психолого-педагогічну практику спеціальних освітньо-профілактичних програм, які дозволяють змінювати соціальні установки молоді відносно агресивної поведінки. Доцільність цього підтверджується результатами формуючого експерименту, проведеного в процесі апробації авторського спецкурсу “Психологія агресивної поведінки”. Згідно з одержаними результатами, в піддослідних достовірно покращились показники інтелектуального та поведінкового компонентів атитюду щодо агресії.
Основний зміст роботи відображений у таких публікаціях:
Дроздов О.Ю. Соціально-психологічні фактори динаміки агресивної поведінки молоді. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 –соціальна психологія. –Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена вивченню таких соціально-психологічних факторів агресивної поведінки сучасної молоді, як вплив сім’ї, групи однолітків, засобів масової комунікації, соціально-економічних факторів та конкретних соціальних ситуацій.
Емпірично було встановлено, що вплив ряду соціально-психологічних факторів на формування та прояв агресивної поведінки молоді пов’язаний з певними демографічними та особистісними характеристиками. Також було виявлено, що зростання агресії в сучасному молодіжному середовищі зумовлено, головним чином, поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей, які становлять більшість молоді.
За результатами досліджень автором було розроблено навчальний спецкурс “Психологія агресивної поведінки”. Його експериментальне впровадження дозволило змінити у студентів атитюди відносно агресивної поведінки.
Ключові слова: агресія, агресивність, агресивна поведінка молоді, соціально-психологічні фактори агресії.
Дроздов А.Ю. Социально-психологические факторы динамики агрессивного поведения молодежи. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 –социальная психология. –Институт психологии имени Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 2003.
Диссертация посвящена изучению социально-психологических факторов агрессивного поведения современной молодежи. Анализируются проблемы механизма влияния этих факторов, их связи с демографическими и личностными характеристиками индивида, а также проблемы психопрофилактики агрессивности среди молодежи. Проведенный теоретический анализ проблемы позволяет говорить о том, что хотя социально-психологический подход к проблеме агрессии является лишь одним из направлений ее понимания, в условиях переходного общества именно он становится наиболее продуктивным.
В центре внимания находились следующие факторы агрессивного поведения –влияние семьи (ее состав, стиль взаимоотношений в ней), группы сверстников (в частности, молодежная субкультура), средств массовой коммуникации (телевидение и компьютерные технологии), социально-экономических факторов (“социальные фрустраторы”) и конкретных социальных ситуаций, возникающих в процессе межличностного общения. В зависимости от действия конкретных факторов можно выделить два основных механизма социализации агрессии. При первом из них, агрессивное поведение усваивается через наблюдение агрессивных действий и их последующее повторение. Во втором случае агрессия возникает в результате действия факторов-фрустраторов.
Методологической основой эмпирического исследования выступали теории социального научения А.Бандуры и “фрустрации-агрессии”Д.Долларда, Н.Миллера, Л.Берковитца. По результатам исследования было установлено, что влияние ряда социально-психологических факторов на формирование и проявление агрессивного поведения молодежи связано с определенными демографическими и личностными характеристиками индивида. В частности, действие таких факторов, как частые конфликты между родителями, стиль семейного воспитания, наличие “социальных фрустраторов”и конкретных социальных ситуаций коррелирует с полом индивида. Тип личности, в свою очередь, коррелирует с действием следующих факторов: частые конфликты между родителями, злоупотребление родителями алкоголем, стиль семейного воспитания, влияние группы сверстников, предпочитаемая телепродукция, наличие “социальных фрустраторов”и определенных социальных ситуаций. Результаты проведенного исследования не подтвердили предположение о наличии “универсальных”социально-психологических факторов агрессивного поведения, которые бы действовали независимо от характеристик индивида.
Была подтверждена гипотеза, согласно которой рост агрессии в современной молодежной среде обуславливается, главным образом, распространением ситуативных проявлений агрессии среди неагрессивных личностей, которые составляют большинство молодежи. Результаты эмпирического исследования уровней агрессивности в основных группах современной молодежи свидетельствуют о том, что количество высокоагрессивных индивидов не превышает нескольких процентов. Вместе с тем, уровень агрессивности в некоторых группах молодежи (осужденные за совершение уголовных преступлений, военнослужащие срочной службы) достоверно превышает аналогичный показатель в других группах (учащиеся средних школ и ПТУ, студенты и др.). Полученные результаты подтверждают правомерность разделения понятий “агрессия”и “агрессивность”.
По результатам исследований, автором был разработан учебный спецкурс “Психология агрессивного поведения”. Апробация данного спецкурса проходила в виде формирующего эксперимента, по результатам которого была подтверждена гипотеза о том, что разработка и внедрение в психолого-педагогическую практику специальных образовательно-профилактических курсов позволяет изменять у молодежи социальные установки (аттитюды) относительно агрессивного поведения. В частности, проведенный формирующий эксперимент привел к достоверным позитивным изменениям интеллектуального и поведенческого компонентов аттитюдов испытуемых-студентов относительно агрессии.
Ключевые слова: агрессия, агрессивность, агрессивное поведение молодежи, социально-психологические факторы агрессии.
Drozdov O.Yu. Social-psychological factors of the dynamic of the youth aggressive behaviour. - Manuscript.
Dissertation to gain Candidate degree in psychological sciences. Speciality 19.00.05 –Social psychology. –G.S.Kostiuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.
The dissertation is devoted to the research of such social-psychological factors of aggressive behaviour of modern youth as influence of family, peer group, mass-media, social-economic factors and definite social situations.
It was empirically revealed that the influence of certain social-psychological factors on the formation and manifestation of youth aggressive behaviour correlates with certain demographic and individual characteristics. Besides it was revealed that the main cause of the growth of aggression in modern youth ambience is the dissemination of situational aggression manifestations among non-aggressive persons, who form the majority of youth.
On the basis of the results of the research, the author’s educational course "Psychology of aggressive behaviour" was worked out. Its approbation was carried out as a forming experiment, which gave the opportunity to change students’ attitude to the aggressive behaviour.
The key words: aggression, aggressivity, youth aggressive behaviour, social-psychological factors of aggression.