Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
омп’ютерні мережі Гайдук Павло 6601-5
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана
Практична робота №3
з дисципліни “Інформатика та комп’ютерна техніка”
“
Виконав: Гайшук Павло Ігорович
студент 5-ї групи І-го курсу
спеціальності 6601
Перевірив: Кравченко В.Г.
(Овчаренко А.А.)
"Сетевое окружение" предназначена для организации работы в сети.
На следующем рисунке вы можете видеть примерный вид папки "Сетевое окружение".
308-01 и 308-04 - сетевые имена компьютеров.
По умолчанию папка "Сетевое окружение " отображает информацию о "своей" рабочей группе.
Ярлык "Вся сеть" предназначен для доступа к другим рабочим группам.
Свойства папки "Сетевое окружение" позволяют настроить компьютер для работы в сети. Окно свойств имеет три страницы.
Страница "Конфигурация" содержит сведения об установленных сетевых адаптерах, протоколах и типе сети (Клиент для сетей Microsoft).
Для установки нового сетевого протокола или клиента нажмите кнопку "Добавить". Для управления доступом к файлам и принтерам нажмите кнопку "Доступ к файлам и принтерам". Для определения способа входа в сеть используйте переключатель "Способ входа в сеть".
Страница "Идентификация" содержит сведения о сетевом имени компьютера, рабочей группе и необязательный параметр "Описание компьютера".
Страница "Управление доступом" позволяет определить как пользователи сети могут использовать ресурсы данного компьютера.
Модель доступа "На уровне ресурсов" позволяет устанавливать доступ к файлам и папкам всем пользователям сети.
Модель доступа "На уровне пользователей" позволяет устанавливать доступ к файлам и папкам определенным пользователям сети
2)Дати поняття архітектури комп’ютерної мережі та принципів роботи.
З розвитком комп’ютерної техніки стала можливою обробка потоків інформації, що постійно збільшуються та стають дедалі складними. Для обміну інформацією між комп’ютерами винайшли способи іх з’єднання, використовуючи різні фізичні середовища для передачі данних.
Система, яка поєднує в собі апаратне та програмне забезпечення, а також засоби з’єднання комп’ютерів називається комп’ютерною мережею, яка характеризується багатьма параметрами. Основними з них є топологія та архітектура. Крім того, мережі характеризуються додатковими параметрами, такими як ступень швидкодії, надійності, захищеності та іншими. В цій роботі пропонується взяти за приклад деяки аспекти побудови мережі на 40 - 50 робочих місць (що в реальному житті відповідає мережі середнього офісу або невеликого підприємства) з можливістю її подальшого розвитку.
При проектуванні мережі в першу чергу треба розробити її топологію. При правильному підході до цього питання мають бути ретельно проаналізованими такі характеристики мережі, як передбачувані обсяги інформації, яка буде оброблюватися, кількість робочих станцій та серверів, типи з’єднань, необхідна швидкість передачі данних, поділ мережі на сегменти тощо. Від неупередженого підходу до цього питання залежить майбутня продуктивність мережі.
В загальному випадку, топологією можна назвати форму розміщення кабелів, які з’єднують всі компоненти мережі. Існують три основних типи топологій: в вигляді шини, зірки та кільця. Використовуються також різні варіанти їх комбінацій. Розрізняють також фізичну топологію, яка визначає фізичне розміщення вузлів та з’єднань (шина, зірка, кільце), і логічну, при якій визначаються напрям і порядок обробки потоків данних (шина, кільце).
При аналізі топологій мереж використовуються таке поняття, як робота багатопроцесорного паралельного комплексу, в якому кожний процесор є окремим комп'ютером в мережі, а зв'язки між процесорами являють собою ліній, якими з'єднано робочі станції.
Існує багато підходів до побудови паралельних комплексів. Класифікацію їх архітектур почнемо з машин безпосереднього зв'язку, в яких кожен процесор безпосередньо пов'язаний з декількома іншими. За такої архітектури кожен процесор має власну пам'ять, яка містить локальні змінні та сполучаються один з одним за допомогою керуючих сигналів.
Машини безпосереднього зв'язку подаються у вигляді графу: кожен процесор позначається вершиною графа, зв'язок між процесорами — дугами. Відстань між процесорами P1',P2' визначається як відстань між вершинами у графі: відстанню є таке мінімальне число d, що існує послідовність P1' = P0, P1, P2, ..., Pd = P2', де Pi - сусід Pi+1; два процесори називаються сусідами, якщо вони з'єднані безпосередньо.
Діаметром машини безпосереднього зв'язку називається максимальна відстань між двома будь-якими процесорами.
Степенем процесора називається кількість його сусідів. Степенем машини безпосереднього зв'язку називається максимальний степінь процесора, задіяного у паралельному комплексі. Будь-який комплекс зі степенем k має, як мінімум, діаметр logP/logk -1 (Готліб та Крускал [16]).
Схемою з'єднання будемо називати сполучення декількох процесорів в один комплекс за деякими правилами.
Для спрощення будемо вважати, що два сусідні процесори можуть з'єднатися за один такт. Для великих схем з'єднання це твердження нереальне через їх фізичні можливості, але для паралельних процесорів помірного розміру це реально. Розглянемо різні архітектури машин безпосереднього зв'язку.
Схема повного з'єднання. Малюнок 1. В ній кожен процес пов'язаний з усіма іншими. Її позитивними рисами є те, що діаметр цієї схеми дорівнює 1, а з'єднання будь-яких двох процесорів відбувається за один такт. На практиці мережі повного з'єднання мають свої недоліки. Через велику кількість дроту такі мережі не можуть мати велику кількість процесорів. Кількість зв'язків, необхідних для комутації P процесорів, дорівнює P*(P-1)/2.
Ethernet/IEEE 802.3
Ethernet был разработан Исследовательским центром в Пало Альто (PARC) корпорации Xerox в 1970-м году. Ethernet стал основой для спецификации IEEE 802.3, которая появилась 1980-м году. После недолгих споров компании Digital Equipment Corporation, Intel Corporation и Xerox Corporation совместно разработали и приняли спецификацию (Version 2.0), которая была частично совместима с 802.3. На сегодняшний день Ethernet и IEEE 802.3 являются наиболее распространенными протоколами локальных вычислительных сетей (ЛВС). Сегодня термин Ethernet чаще всего используется для описания всех ЛВС работающих по принципу множественный доступ с обнаружением несущей (carrier sense multiple access/collision detection (CSMA/CD)), которые соотвествуют Ethernet, включая IEEE 802.3.
Когда Ethernet был разработан, он должен был заполнить нишу между глобальными сетями, низкоскоростными сетями и специализированными сетями компьтерных центров, которые работали на высокой скрости, но очень органиченном расстоянии. Ethernet хорошо подходит для приложений где локальные коммуникации должны выдерживать высокие нагрузки при высоких скоростях в пиках.
Token Ring и IEEE 802.5
Сеть Token Ring первоначально была разработана компанией IBM в 1970 гг. Она попрежнему является основной технологией IBM для локальных сетей (LAN) , уступая по популярности среди технологий LAN только Ethernet/IEEE 802.3. Спецификация IEEE 802.5 почти идентична и полностью совместима с сетью Token Ring IBM. Спецификация IEEE 802.5 была фактически создана по образцу Token Ring IBM, и она продолжает отслеживать ее разработку. Термин "Token Ring" oбычно применяется как при ссылке на сеть Token Ring IBM, так и на сеть IEEE 802.5.
Сети Token Ring и IEEE 802.5 в основном почти совместимы, хотя их спецификации имеют относительно небольшие различия. Сеть Token Ring IBM оговаривает звездообразное соединение, причем все конечные устройства подключаются к устройству, называемому "устройством доступа к многостанционной сети" (MSAU), в то время как IEEE 802.5 не оговаривает топологию сети (хотя виртуально все реализации IEEE 802.5 также базируются на звездообразной сети). Имеются и другие отличия, в том числе тип носителя (IEEE 802.5 не оговаривает тип носителя, в то время как сети Toke Ring IBM используют витую пару) и размер поля маршрутной информации (смотри далее в этой главе обсуждение характеристик полей маршрутной информации). На Рис. 6-1 представлены обобщенные характеристики сетей Token Ring и IЕЕЕ 802.5.
FDDI.
Библиографическая справка
Стандарт на "Волоконно-оптический интерфейс по распределенным данным" (FDDI) был выпущен ANSI X3Т9.5 (комитет по разработке стандартов) в середине 1980 гг. В этот период быстродействующие АРМ проектировщика уже начинали требовать максимального напряжения возможностей существующих локальных сетей (LAN) (в oсновном Ethernet и Token Ring). Возникла необходимость в новой LAN, которая могла бы легко поддерживать эти АРМ и их новые прикладные распределенные системы. Одновременно все большее значение уделяется проблеме надежности сети, т.к. администраторы систем начали переносить критические по назначению прикладные задачи из больших компьютеров в сети. FDDI была создана для того, чтобы удовлетворить эти потребности.
После завершения работы над FDDI, ANSI представила его на рассмотрение в ISO. ISO разработала международный вариант FDDI, который полностью совместим с вариантом стандарта, разработанным ANSI.
Хотя реализации FDDI сегодня не столь распространены, как Ethernet или Token Ring, FDDI приобрела значительное число своих последователей, которое увеличивается по мере уменьшения стоимости интерфейса FDDI. FDDI часто используется как основа технологий, а также как средство для соединения быстродействующих компьютеров, находящихся в локальной области.
Основы технологии
Стандарт FDDI определяет 100 Mb/сек. LAN с двойным кольцом и передачей маркера, которая использует в качестве среды передачи волоконно-оптический кабель. Он определяет физический уровень и часть канального уровня, которая отвечает за доступ к носителю; поэтому его взаимоотношения с эталонной моделью OSI примерно аналогичны тем, которые характеризуют IEEE 802.3 и IЕЕЕ 802.5.
Хотя она работает на более высоких скоростях, FDDI во многом похожа на Token Ring. Oбe сети имеют одинаковые характеристики, включая топологию (кольцевая сеть), технику доступа к носителю (передача маркера), характеристики надежности (например, сигнализация-beaconing), и др. За дополнительной информацией по Token Ring и связанными с ней технологиями обращайтесь к Главе 6 "Token Ring/IEEE 802.5".
Одной из наиболее важных характеристик FDDI является то, что она использует световод в качестве передающей среды. Световод обеспечивает ряд преимуществ по сравнению с традиционной медной проводкой, включая защиту данных (оптоволокно не излучает электрические сигналы, которые можно перехватывать), надежность (оптоволокно устойчиво к электрическим помехам) и скорость (потенциальная пропускная способность световода намного выше, чем у медного кабеля).
FDDI устанавливает два типа используемoгo оптического волокна: одномодовое (иногда называемое мономодовым) и многомодовое. Моды можно представить в виде пучков лучей света, входящего в оптическое волокно под определенным углом. Одномодовое волокно позволяет распространяться через оптическое волокно только одному моду света, в то время как многомодовое волокно позволяет распространяться по оптическому волокну множеству мод света. Т.к. множество мод света, распространяющихся по оптическому кабелю, могут проходить различные расстояния (в зависимости от угла входа), и, следовательно, достигать пункт назначения в разное время (явление, называемое модальной дисперсией), одномодовый световод способен обеспечивать большую полосу пропускания и прогoн кабеля на большие расстояния, чем многомодовые световоды. Благодаря этим характеристикам одномодовые световоды часто используются в качестве основы университетских сетей, в то время как многомодовый световод часто используется для соединения рабочих групп. В многомодовом световоде в качестве генераторов света используются диоды, излучающие свет (LED), в то время как в одномодовом световоде обычно применяются лазеры.
UltraNet
Библиографическая справка
Система сети UltraNet, или просто UltraNet, состоит из семейства высокоскоростных программ для об'единенных сетей и аппаратных изделий, способных обеспечить совокупную пропускную способность в один гигабайт в секунду (Gb/сек). UltraNet производится и реализуется на рынке компанией Ultra Network Technologies. UltraNet oбычно используется для соединения высокоскоростных компьютерных систем, таких как суперкомпьютеры, минисуперкомпьютеры, универсальные вычислительные машины, устройства обслуживания и АРМ. UltraNet может быть сама соединена с другой сетью (например, Ethernet и Token Ring) через роутеры, которые выполняют функции межсетевого интерфейса.
Основы технологии
UltraNet обеспечивает услуги, соответствующие четырем низшим уровням эталонной модели OSI. На Рис. 8-1 показаны взаимоотношения между этими уровнями и реализацией UltraNet. В дополнение к перечисленным протоколам UltraNet также обеспечиваетSimple Network Management Protocol (SNMP)(Протокол Управления Простой Сетью) и Routing Information Protocol (RIP) (Протокол маршрутной информации).
UltraNet использует топологию звездообразной сети с концентратором сети (Hub) в центральной точке звезды. Другими компонентами системы UltraNet являются программное обеспечение для главной вычислительной машины, сетевые процессоры, канальные адаптеры, инструментальные средства управления сети и изделия для об'единения сетей, такие как роутеры и мосты. Сетевые процессоры соединяют главные вычислительные машины с системой UltraNet и обеспечивают виртуальную цепь и услуги дейтаграмм. Главные вычислительные машины, непосредственно подключенные к системе UltraNet, могут быть удалены друг от друга на расстояние до 30 км. Этот предел может быть расширен подключением к глобальной сети (WAN), например, путем использования каналов связи Т3.
HSSI.
Библиографическая справка
Бесспорной тенденцией развития сетей является увеличение скорости связи. В последнее время с появлением интерфейса Fiber Distributed Data Interface (FDDI) (Волоконно-оптический интерфейс по распределенным данным) локальные сети переместились в диапазон скоростей до 100 Mb/сек. Прикладные программы для локальных сетей, стимулирующие это увеличение скоростей, включают передачу изображений, видеосигналов и современные прикладные задачи передачи распределенной информации (клиент-устройство обслуживания). Более быстродействующие компьютерные платформы будут продолжать стимулировать увеличение скоростей в окружениях локальных сетей по мере того, как они будут делать возможными новые высокоскоростные прикладные задачи.
Уже разработаны линии глобальных сетей (WAN) с более высокой пропускной способностью, чтобы соответствовать постоянно растущим скоростям LAN и сделать возможным увеличение протяженности канала универсальной вычислительной машины через глобальные сети. Технологии WAN, такие как Frame Relay(Реле блока данных), Switched Multimegabit Data Service (SMDS) (Обслуживание переключаемых мультимегабитовых информационных каналов), Synchronous Optical Network (Sonet) (Синхронная оптическая сеть) и Broadband Integrated Services Digital Network (Broadband ISDN, или просто BISDN) (Широкополосная цифровая сеть с интегрированными услугами), использовали преимущества новых цифровых и волоконно-оптических технологий для того, чтобы обеспечить WAN иную роль, чем роль узкого бутылочного горлышка в сквозной передаче через большие географические пространства. Дополнительная информация по Frame Relay и SMDS приведена соответственно в Главе 14 "Frame Relay" и Главе 15 "SMDS".
С достижением более высоких скоростей в окружениях как локальных, так и глобальных сетей, насущной необходимостью стал интерфейс data terminal equipment (DTE)/data circuit-terminating equipment (DCE) (Интерфейс "терминальное оборудование/оборудование завершения работы информационной цепи"), который мог бы соединить эти два различных мира и не стать при этом узким бутылочным горлышком. Стандарты классических интерфейсов DTE/DCE, таких как RS-232 и V.35, не способны обеспечить скорости Т3 или аналогичные им скорости. К концу 1980 гг. стало очевидно, что необходим новый протокол DTE/DCE.
High-Speed Serial Interface (HSSI)(Высокоскоростной последовательный интерфейс) является интерфейсом DTE/DCE, разработанным компаниями Cisco Systems и T3Plus Networking, чтобы удовлетворить перечисленные выше потребности. Спецификация HSSI доступна для любой организации, которая хочет реализовать HSSI. Пока что распределено свыше 150 копий этой спецификации, и десятки компаний либо уже реализовали одно из технических решений HSSI, либо находятся в стадии реализации. Менее чем за 3 года HSSI стала настоящим промышленным стандартом.
В настоящее время HSSI находится в стадии процесса официальной стандартизации в комитете Ассоциации электронной промышленности (EIA/TIATR30.2) Американскогo национальногo институтa стандартизации (ANSI). Недавно он был передан в организации "Международный Консультативный Комитет по Телеграфии и Телефонии" (CCITT) и "Международная Организация по Стандартизации" (ISO); ожидается, что он будет стандартизирован обеими организациями.
Основы технологии
HSSI определяет как электрический, так и и физический интерфейсы DTE/DCE. Следовательно, он соответствует физическому уровню эталонной модели OSI. Технические характеристики HSSI обобщены на Рис. 9
signal rate 52 Mbps
Max. cable length 50 feet
Connector pins 50
Interface DTE-DCE
Electrical technology Differential ECL
Typical power consumption 610 mW
Topology Point-to-point
Максимальная скорость передачи сигнала HSSI равна 52 Mb/сек. На этой скорости HSSI может оперировать скоростями Т3 (45 Mb/сек) большинства современных быстродействующих технологий WAN, скоростями Office Channel(OC)-1 (52 Mb/сек) иерархии синхронной цифровой сети (SDN), а также может легко обеспечить высокоскоростное соединение между локальными сетями, такими, как Token Ring и Ethernet.
Применение дифференциальных логических схем с эмиттерным повторителем (ЕCL) позволяет HSSI добиться высоких скоростей передачи информации и низких уровней помех. ECL использовалась в интерфейсах Cray в течение нескольких лет; эта схема определена стандартом сообщений High-Perfomance Parallel Interface (HIPPI), разработанным ANSI, для связей LAN с суперкомпьютерами. ECL-это имеющаяся в готовом виде технология, которая позволяет превосходно восстанавливать синхронизацию приемника, результатом чего является достаточный запас надежности по синхронизации.
Гибкость синхронизации и протокола обмена информацией HSSI делает возможным выделение полосы пропускания пользователю (или поставщику). DCE управляет синхронизацией путем изменения ее скорости или путем стирания импульсов синхронизации. Таким образом DCE может распределять полосу пропускания между прикладными задачами. Например, PВX может потребовать одну величину полосы пропускания, роутер другую величину, а расширитель канала-третью. Распределение полосы пропускания является ключом для того, чтобы сделать Т3 и другие услуги широкой полосы (broadband) доступными и популярными.
HSSI использует субминиатюрный, одобренный FCC 50-контактный соединитель, размеры которого меньше, чем у его аналога V.35. Чтобы уменьшить потребность в адаптерах для соединения двух вилок или двух розеток, соединители кабеля HSSI определены как вилки. Кабель HSSI использует такое же число контактов и проводов, как кабель интерфейса Small Computer Systems Interface 2 (SCSI-2), однако технические требования HSSI на электрические сигналы более жесткие.
Для любого из высших уровней диагностического ввода, HSSI обеспечивает четыре проверки петлевого контроля. Эти тесты показаны на Рис. 9-2 "четыре теста петлевого контроля HSSI". Первый тест обеспечивает контроль кабеля локальной сети, т.к. сигнал закольцовывается, как только он доходит до порта DTE. Сигнал второго теста доходит до линейного порта локального DСE. Сигнал трeтьего теста доходит до линейного порта отдаленной DCE. И наконец, четвертый тест представляет собой инициируемую DCE проверку устройством DTE порта DCE.
PPP
В конце 1980 гг. Internet (крупная международная сеть, соединяющая множество иссследовательских организаций, университетoв и коммерческих концернов) начала испытывать резкий рост числа главных вычислительных машин, обеспечивающих TCP/IP. Преобладающая часть этих главных вычислительных машин была подсоединена к локальным сетям (LAN) различных типов, причем наиболее популярной была Ethernet. Большая часть других главных вычислительных машин.соединялись через глобальные сети (WAN), такие как общедоступные сети передачи данных (PDN) типа Х.25. Сравнительно небольшое число главных вычислительных машин были подключены к каналам связи с непосредственным (двухточечным) соединением (т.е. к последовательным каналами связи). Однако каналы связи с непосредственным соединением принадлежат к числу старейших методов передачи информации, и почти каждая главная вычислительная машина поддерживает непосредственные соединения. Например, асинхронные интерфейсы RS-232-С встречаются фактически повсюду.
Одной из причин малого числа каналов связи IP с непосредственным соединением было отсутствие стандартного протокола формирования пакета данных Internet. Протокол Point-to-Point Protocol (PPP)(Протокол канала связи с непосредственным соединением) предназначался для решения этой проблемы. Помимо решения проблемы формирования стандартных пакетов данных Internet IP в каналах с непосредственным соединением, РРР также должен был решить другие проблемы, в том числе присвоение и управление адресами IP, асинхронное (старт/стоп) и синхронное бит-ориентированное формирование пакета данных, мультиплексирование протокола сети, конфигурация канала связи, проверка качества канала связи, обнаружение ошибок и согласование варианта для таких способностей, как согласование адреса сетевого уровня и согласование компрессии информации. РРР решает эти вопросы путем обеспечения расширяемого Протокола Управления Каналом (Link Control Protocol) (LCP) и семейства Протоколов Управления Сетью (Network Control Protocols) (NCP), которые позволяют согласовывать факультативные параметры конфигурации и различные возможности. Сегодня PPP, помимо IP, обеспечивает также и другие протоколы, в том числе IPX и DECnet.
Основные принципы работы
Для того, чтобы организовать связь через канал связи с непосредственным соединением, инициирующий РРР сначала отправляет пакеты LCР для выбора конфигурации и (факультативно) проверки канала передачи данных. После того, как канал установлен и пакетом LCР проведенo необходимое согласование факультативных средств, инициирующий РРР отправляет пакеты NCP, чтобы выбрать и определить конфигурацию одного или более протоколов сетевого уровня. Как только конфигурация каждого выбранного протокола оперделена, дейтаграммы из каждого протокола сетевого уровня могут быть отправлены через данный канал. Канал сохраняет свою конфигурацию для связи до тех пор, пока явно выраженные пакеты LCP или NCP не закроют этот канал, или пока не произойдет какое-нибудь внешнее событие (например, истечет срок бездействия таймера или вмешается какой-нибудь пользователь).
Требования, определяемые физическим уровнем
РРР может работать через любой интерфейс DTE/DCE (например, EIA RS-232-C, EIA RS-422, EIA RS-423 и CCITT V.35). Единственным абсолютным требованием, которое пред'являет РРР, является требование обеспечения дублированных схем (либо специально назначенных, либо переключаемых), которые могут работать как в синхронном, так и в асинхронном последовательном по битам режиме, прозрачном для блоков данных канального уровня РРР. РРР не пред'являет каких-либо ограничений, касающихся скорости передачи информации, кроме тех, которые определяются конкретным примененным интерфейсом DTE/DCE.
ISDN
Библиографическая справка
Название сети Integrated Services Digital Network (ISDN) (Цифровая сеть с интегрированными услугами) относится к набору цифровых услуг, которые становятся доступными для конечных пользователей. ISDN предполагает оцифровывание телефонной сети для того, чтобы голос, информация, текст, графические изображения, музыка, видеосигналы и другие материальные источники могли быть переданы коанечныму пользователю по имеющимся телефонным проводам и получены им из одного терминала конечного пользователя. Сторонники ISDN рисуют картину сети мирового масштаба, во многом похожую на сегодняшнюю телефонную сеть, за тем исключеним, что в ней используется передача цирфрового сигнала и появляются новые разнообразные услуги.
ISDN является попыткой стандартизировать абонентские услуги, интерфейсы пользователь/сеть и сетевые и межсетевые возможности. Стандартизация абонентских услуг является попыткой гарантировать уровень совместимости в международном масштабе. Стандартизация интерфейса пользователь/сеть стимулирует разработку и сбыт на рынке этих интерфейсов изготовителями, являющимися третьей участвующей стороной. Стандартизация сетевых и межсетевых возможностей помогает в достижении цели возможного об'единения в мировом масштабе путем обеспечения легкости связи сетей ISDN друг с другом.
Применения ISDN включают быстродействующие системы обработки изображений (такие, как факсимиле Group 1V), дополнительные телефонные линии в домах для обслуживания индустрии дистанционного доступа, высокоскоростную передачу файлов и проведение видео конференций. Передача голоса несомненно станет популярной прикладной программой для ISDN.
Многие коммерческие сети связи начинают предлагать ISDN по ценам ниже тарифных. В Северной Америке коммерческие сети связи с коммутатором локальных сетей (Local-exchange carrier) (LEC) начинают обеспечивать услуги ISDN в качестве альтернативы соединениям Т1, которые в настоящее время выполняюут большую часть услуг "глобальной телефонной службы" (WATS) (wide-area telephone service).
Компоненты ISDN
В число компонентов ISDN входят терминалы, терминальные адаптеры (ТА), устройства завершения работы сети, оборудование завершения работы линии и оборудование завершения коммутации. Имеется два типа терминалов ISDN. Специализированные терминалы ISDN называются "терминальным оборудованием типа 1" (terminal equipment type 1) (TE1). Терминалы, разрабатывавшиеся не для ISDN, такие, как DTE, которые появились раньше стандартов ISDN, называются "терминальным оборудованием типа 2" (terminal equipment type 2) (TE2). Терминалы ТЕ1 подключают к сети ISDN через цифровую линию связи из четырех скрученных пар проводов. Терминалы ТЕ2 подключают к сети ISDN через терминальный адаптер. Teрминальный адаптер (ТА) ISDN может быть либо автономным устройством, либо платой внутри ТЕ2. Если ТЕ2 реализован как автономное устройств, то он подключает к ТА через стандартный интерфейс физического уровня (например, EIA232, V.24 или V.35).
Следующей точкой соединения в сети ISDN, расположенной за пределами устройств ТЕ1 и ТЕ2, является NT1 или NT2. Это устройства завершения работы сети, которые подключают четырехпроводной абонентский монтаж к традиционному контуру двухпроводной локальной сети. В Северной Америке NT1 является устройством "оборудования посылок заказчика" (customer premises equipment) (CPE). В большинстве других частей света NT1 является частью сети, обеспечиваемой коммерческими сетями связи. NT2 является более сложным устройством, которое обычно применяется в "частных цифровых телефонных станциях с выходом в общую сеть" (PBX), и выполняет функции протоколов Уровней 2 и 3 и услуги по концентрации данных. Существует также устройство NT1/2; это отдельное устройство, которое сочетает функции NT1 и NT2.
В ISDN задано определенное число контрольных точек. Эти контрольные точки определяют логические интерфейсы между функциональными группировками, такими, как ТА и NТ1. Контрольными точками ISDN являются точки "R" (контрольная точка между неспециализированным оборудованием ISDN и ТА), "S" (контрольная точка между терминалами пользователя и NT2), "Т" (контрольная точка между устройствами NT1 и NT2) и "U" (контрольная точка между устройствами NT1 и оборудованием завершения работы линии в коммерческих сетях связи). Контрольная точка "U" имеет отношение только к Северной Америке, где функция NT1 не обеспечивается коммерческими сетями связи.
Протоко́л (от др.-греч. protos — «первый» и kolla — «клей») — первый лист, приклеенный к свитку. На нем фиксировались титульная информация (например, дата написания, имя писателя) и краткое основное содержание свитка (изображение).
Все последующие значения исходят из этого первичного значения.
В настоящее время имеет 2 основных значения в различных областях деятельности:
Выполненная в определенном формате запись, фиксирующая некие произошедшие (или происходящие в данный момент) события. Например милицейский протокол, протокол собрания, протокол работы программы и т.д.).
Документ, фиксирующий достигнутые договоренности (определяющие порядок проведения того или иного процесса или цели процесса), примерный синоним: соглашение, договоренность. Например: Киотский протокол, протокол передачи данных.
5) Описати способи передавання повідомлень у мережі
Розрізняють три основні методи передавання даних: комутація каналів, повідомлень та пакетів.
Комутація каналів:
У мережі попередньо встановлюється фізичне з'єднання від відправника до адресата. Таке з'єднання є каналом, що об'єднує послідовно з'єднані ділянки. Комутацію каналів забезпечує службове повідомлення, яке прокладає зв'язок від одного пункту комутації до іншого. Після налагодження фізичного з'єднання з пункту призначення до відправника надходить сигнал зворотнього зв'язку, і лише тоді розпочинається передавання даних. При цьому задіяні для передавання ділянки каналів недоступні для інших передач. Комутація каналів пов'язана з часовими затримками на налагодження з'єднань та очікування звільнення необхідних канальних ділянок. Перевагою методу є збереження часової послідовності інформації, що передається. Якщо ця вимога є основною - то доводиться використовувати доволі дорогі виділені (скомутовані на тривалий час) канали зв'язку. Прикладом мережі з комутацією каналів є телефонні мережі (АТС - пункти комутації канальних ділянок).
Комутація повідомлень:
Інформація між пунктами відправлення та прийняття проходить шляхом запам'ятовування у проміжкових вузлах комутації. Для цього створюється віртуальний канал (віртуальний канал може складатись з фізичних каналів різної пропускної здатності), а фізичні з'єднання відбуваються лише між двома сусідніми пунктами комутації на час передавання повідомлення. Кожне повідомлення містить заголовок з адресою пункту призначення. Оскільки у будь-який момент часу зайнятою є лише одна канальна ділянка, то решта можуть бути використані для передавання інших повідомлень. Метод комутації повідомлень дає змогу збільшити пропускну здатність мережі та зменшити затримки передавання інформації.
Комутація пакетів:
Цей метод є різновидом методу комутації повідомлень, в якому повідомлення поділяється на пакети фіксованого розміру. Кожен пакет отримує заголовок, в якому, окрім адрес відправника та отримувача, міститься порядковий номер пакета у повідомленні. Пакети передаються мережею незалежно один від одного і, можливо, надходять до адресата різними маршрутами. У пункті призначення з пакетів, з використанням їх нумерації, формується вихідне повідомлення. Метод комутації пакетів є одним з найпоширеніших, оскільки дає змогу досягнути найвищої пропускної здатності мережі.
6) Описати способи спільного використання ресурсів мережі (каталогів, файлів, принтерів тощо)
У локальних мережах інформація передається на невелику відстань. Локальні мережі поєднують комп'ютери, що розташовані недалеко один від одного (у межах декількох міль). Для передачі інформації використовується високошвидкісний канал передачі даних, швидкість у якому приблизно така сама, як швидкість внутрішньої шини комп'ютера.
Топології мережі-тип з’єднання комп’ютерів у мережу. Фізична топологія описує фізичну структуру складових частин мережі. Логічна топологія описує способи передачі пакетів даних в мережі, принципи контролю, тощо. Фізичному типові належить такі топології :
1. Загальні шини — при такому положенні всі комп’ютери з’єднуються послідовно. Такі мережі мають високу ефективність.
2. Зірка включає центральний вузол (hub) або концентратор, до якого включають всі комп’ютери. Ці мережі мають велику надійність , але такий тип мережі має велику вартість.
3. Кільце – мережа, що складається із замкнутих в кільце комп’ютерів ,але всі комп’ютери з’єднані парою, а це — велика вартість. Як правило всі локальні мережі створюються шляхом комбінації всіх топологій.
Якщо потрібно зробити папку, диск або принтер локального комп’ютера доступним для роботи інших користувачів мережі, треба вибрати відповідний об’єкт, викликати вікно властивостей об’єкта (права кнопка мишки на лб’єкті, пункт Доступ) або пункт Файл/Доступ.
На вкладинці Доступ треба:
- позначити тип доступу (Только чтение, Полний, або Определяется паролем),
- вказати мережеве ім’я ресурсу та,
- якщо потрібно, увести паролі для призначення прав доступу для ресурсу. Пропонується: Для чтения та Для полного доступа.
По закінченні введення інформації натискається ОК і ресурс готовий для спільного використання.
У системах Windows 9x/Me і Windows NT/2000 можна дозволити спільне використання принтера в локальній мережі. Для цього активізуйте вкладку Доступ (Sharing) у діалоговому вікні властивостей принтера, встановіть перемикач Загальний ресурс (Share As) і заповніть поля в цій вкладці. Після цього принтер буде доступний користувачам локальної мережі.
Перш ніж друкувати на принтері в мережі, його потрібно встановити. Для цього піктограму принтера можна перетягнути з папки Мережеве оточення (Network Neighborhood) на піктограму Установка принтера у вікно Принтери. Після подвійного кліку на мережевому принтері, не встановленому у вашій системі, з'явиться вікно, у якому буде запропоновано спочатку встановити принтер, а потім його використовувати. Якщо пробна сторінка буде надрукована коректно, установку принтера можна вважати завершеною.
Щоб одержати доступ до файлів або принтера на іншому комп’ютері, потрібно його включити до складу домашньої групи. Комп’ютери, які належать до домашньої групи, відображаються у вікні Провідника Windows. Щоб отримати додаткові відомості про додавання комп’ютерів до домашньої групи, див. Додавання комп'ютерів до домашньої групи.
7) Описати та відпрацювати засоби пошуку файлів та комп’ютерів у мережі
Папка «Мережа» надає зручний доступ до комп’ютерів у мережі. Звідси можна переглядати вміст комп’ютерів мережі та шукати спільні файли й папки.
Відкрийте діалогове вікно «Мережа». Для цього натисніть кнопку Пускі виберіть пункт Мережа.
Мають відображатися всі комп’ютери та пристрої, що є в мережі. Якщо очікуваних комп’ютерів не видно, можливо, настройки пошуку мережі на цьому чи іншому комп’ютері блокують доступ. Для отримання додаткових відомостей див. Що таке пошук мережі?
Якщо інші комп’ютери мережі працюють під керуванням Windows XP, але їх не видно в папці «Мережа», можливо, потрібно змінити ім’я робочої групи на цих комп’ютерах. Для отримання додаткових відомостей див. Виправлення неполадок із пошуком комп’ютерів у домашній мережі.
Клацніть двічі піктограму комп’ютера, щоб переглянути перелік файлів і папок, до яких ви маєте доступ.
Якщо ваші ім’я користувача та пароль, з якими ви входите до системи на цьому комп’ютері, відрізняються від тих, що використовуються на комп’ютері, до якого ви намагаєтесь отримати доступ, відобразиться запит про ім’я та пароль користувача. Можна автоматично підключатися до іншого комп’ютера в мережі, зберігши пароль. Для отримання додаткових відомостей див. Збереження паролів для автоматичного входу.
Якщо інший комп’ютер настроєно на надання доступу будь-кому в мережі, то підключення буде встановлено автоматично, але тільки з гостьовим доступом. Тобто буде доступ лише до файлів, що зберігаються у спільній папці. Можна автоматично підключатися до іншого комп’ютера в мережі, зберігши пароль.
Підключений диск — це спільна папка або комп’ютер в мережі, для якого створюється ярлик. Кожний підключений диск має призначену для нього літеру (наприклад, D).
Відкрийте діалогове вікно «Комп’ютер». Для цього натисніть кнопку Пуск і виберіть пункт Комп’ютер.
Усі підключені диски перелічено в розділі Мережне розташування.
Клацніть двічі піктограму підключеного диска, щоб переглянути перелік файлів і папок, до яких ви маєте доступ.
Знайти файл навіть на одному комп'ютері - досить складне завдання. Пошук файлу на будь-якому з десятків тисяч комп'ютерів серед мільйонів інших файлів є надскладним завданням. Для її вирішення в Інтернеті використовуються спеціальні Archie-сервери, які зберігають інформацію про файли, доступні на окремих вузлах Інтернету. Archie-серверів в світі небагато, всього біля сорока. Вам не потрібно пам'ятати їх імена, оскільки клієнт-програма Archie знає весь список Archie-серверів, якими ви можете користуватися.
Для пошуку файлу в Інтернеті ви запускаєте клієнт-програму Archie (наприклад, WSArchie), вказуєте повне ім'я файлу або його частину, параметри пошуку і активізуєте процес пошуку. Клієнтська програма посилає запит Archie-серверу на пошук вказаного файлу. Archie-сервер переглядає свою базу даних у пошуках файлу, що задовольняє даним запиту, і повертає результати клієнт-програмі. При пошуку файлу Archie-сервер аналізує свою базу даних, а не весь Інтернет. Періодично Archie-сервери переглядають FTP-сервери і оновлюють власну базу даних.
8) Описати та відпрацювати засоби підключення до файлів та принтерів
Установка принтера
Після фізичного підключення принтера до паралельного чи послідовного порту комп'ютера можна перевірити його працездатність, відправивши на нього звичайний АSCII-текст. Для цього не обов'язково встановлювати драйвери принтера, досить ввести в командному рядку DOS команду dir > LPT1.
Символ ">" означає напрямок виводу вмісту поточного каталогу на паралельний порт комп'ютера. Підключений до цього порту принтер почне друкувати список у форматі сторінки, встановленому за замовчуванням.
Ви також можете відправити на друк текстовий файл за допомогою команди copy readme.txt > LPT1. При її виконанні файл readme . txt буде надрукований, однак для керування процесом друку і настроювання параметрів необхідно встановити драйвер принтера. Цей спосіб можна використовувати тільки для тестування працездатності принтера.
Драйвери DOS
Багато програм DOS не використовують драйверів принтера, а покладаються на можливості принтера і ASCII-символи, що являють собою послідовність керуючих кодів. У великих програмах, таких як текстові редактори й електронні таблиці, використовуються драйвери для визначених принтерів. Звичайно тип принтера вибирається при установці програми.
Лише в деяких програмах DOS (наприклад, у текстовому редакторі WordPerfect) забезпечується підтримка великого числа моделей принтерів. В даний час ведучі розробники програмного забезпечення практично припинили створення програм для DOS, тому задумуватися про підтримку принтерів у таких програмах не вартує.
Якщо вашого принтера немає в списку підтримуваних програмою DOS пристроїв, спробуйте установити принтер аналогічної моделі, що підтримує ту ж мову опису сторінок, що і ваш принтер. Наприклад, драйвер принтера LaserJet III буде функціонувати з будь-яким принтером із сімейства LaserJet III, оскільки всі ці моделі використовують мову PCL 5. Для LaserJet III також можна використовувати драйвер кожного з принтерів сімейства LaserJet 4 чи LaserJet 5. Це можливо завдяки зворотній сумісності даних моделей із принтером LaserJet III.
При виборі загального драйвера ви не одержите доступ до особливих властивостей принтера; наприклад, при друці ви не зможете використовувати верхній лоток з папером чи не зможете друкувати з розширенням 600 dpi на принтері LaserJet 5 із драйвером, що підтримує мову PCL 5 (для цього необхідно забезпечити підтримку мови PCL 5е).
Драйвери Windows
На відміну від драйверів принтерів у DOS, драйвери принтерів у Windows є частиною операційної системи, а не програми. При такій організації можна знайти драйвер практично до будь-якої моделі принтера. Підтримка принтера однієї моделі в операційних системах Windows 3.1x;, Windows 9x/Me. і Windows NT/2000 реалізується по-різному: необхідно встановлювати драйвер принтера для даної системи. Процес установки драйвера в цих операційних системах практично однаковий: необхідно вибрати виробника і модель принтера, а потім визначити порт, до якого він підключений.
В всіх операційних системах Windows у вікні Панель керування (Control Panel) є піктограма Принтери (Printers). З її допомогою установлюються всі локальні, мережеві і навіть фізично не підключені до комп'ютера принтери.
При установці принтера, що підтримує кілька мов опису сторінок, варто установити драйвер для кожної підтримуваної мови (звичайно PostScript чи PCL). Після цього необхідно вибрати відповідний драйвер для друку документа.
Якщо комп'ютер підключений до локальної мережі, то необхідно установити драйвери всіх принтерів, до яких можна одержати доступ через мережу. За допомогою піктограми Принтери у вікні Панель керування можна переглянути ресурси мережі й установити відповідні драйвери принтерів.
Іноді можна зіштовхнутися з тим, що при виборі команди Друк документ не буде надрукований. Це може відбутися, наприклад, у такій ситуації: у процесі додрукової підготовки документа ви встановлюєте драйвер фотоскладального автомата, що фізично розташований у сервісній фірмі. Готові документи ви роздруковуєте на цьому "принтері" і у виді файлу друку приносите в сервісну фірму.
Коди мови опису сторінок створюються драйвером принтера і мають вигляд простого тексту АSСІІ, що дозволяє зберігати їх у звичайному файлі. Усі драйвери принтерів Windows і більшість драйверів DOS дозволяють як вихідний пристрій використовувати файл, а не тільки паралельний чи послідовний порт. При друці у файл система запропонує вибрати його ім'я і розташування.
Після цього ви можете перенести зазначений файл на той комп'ютер, до якого фізично підключений принтер, за допомогою стандартних засобів: дискети, чи модему будь-якого іншого носія. Потім скопіюйте цей файл за допомогою команди сору в порт, до якого підключений принтер. Принтер негайно почне друкувати документ, хоча програма, за допомогою якої він був створений, може бути навіть не встановлена на цьому комп'ютері.
Установка драйверів Windows 9x/Me і Windows NT/2000
В операційних системах Windows 9x/Me. і Windows NT є програма - майстер установки принтера, що спрощує цей процес. Аналогічна програма існує й у системі Windows 3.1x. Для установки локального чи мережевого принтера двічі клацніть на піктограмі Установка принтера (Add Printer) у вікні Принтери (Printers). З'явиться перше діалогове вікно Майстер установки принтера.
У поставку операційної системи входить величезна кількість моделей принтерів. Якщо вашої моделі в списку нема, клацніть на кнопці Установити з диска (Have Disk) і вкажіть шлях до драйвера принтера на дискеті чи компакт-диску, що надає виробник принтера.
Після вибору моделі необхідно вибрати порт, до якого фізично підключений принтер. Для цього в діалоговому вікні майстра установки принтера виділіть один з доступних СОМ- чи LPT-портів. Крім порту, можна вибрати параметр FILE, що дозволить створювати файл друку.
При інсталяції принтера ви можете встановити можливість друку з програм DOS. У цьому випадку всі потоки даних у порт LPT1 будуть перенаправлятися драйверу принтера. Аналогічну підтримку друку з DOS можна встановити і для мережевого принтера.
Після того как принтер буде встановлений, у вікні Принтери з'явиться нова піктограма. Один з наявних у системі принтерів вважається встановленим за замовчуванням. Установлений принтер доступний усім програмам Windows; крім того, ви можете змінювати його параметри.
Конфігурація драйвера принтера
Діалогове вікно властивостей принтера складається з декількох вкладок, у яких можна змінювати визначені групи параметрів. Кількість вкладок і параметри, що знаходяться в них, залежать від типу встановленого принтера, однак практично для всіх моделей принтерів існує однаковий набір параметрів. Найчастіше це розмір і орієнтація паперу, вибір лотка з папером і кількість копій.
Багато драйверів принтерів дозволяють керувати друком графіки і шрифтів. Вкладка Графіка вікна властивостей принтера LaserJet 5P містить ряд параметрів.
Розширення. Дозволяє вибрати розширення, підтримуване принтером. Низьке розширення забезпечує більш високу швидкість друку і вимагає меншого обсягу пам'яті.
Передача півтонів. Дозволяє вибрати тип передачі півтонів для кольорового чи напівтонового зображення. Комбінація цього параметра з розширенням допомагає домогтися найкращої якості друку зображень.
Інтенсивність. Дозволяє керувати інтенсивністю графічного зображення в документі, що друкується.
Графічний режим. Дозволяє вибрати спосіб растеризації графічних зображень - на принтері чи на комп'ютері.
У вікні властивостей багатьох принтерів представлена вкладка Шрифти, за допомогою якої можна керувати друком шрифтів TrueType.
Завантажити шрифти TrueType у вигляді контурних шрифтів. Драйвер завантажує в принтер контури шрифтів, і принтер самостійно виконує їхній растеризацію. Цей параметр найчастіше забезпечує найкращу продуктивність друку.
Завантажити шрифти TrueType у вигляді растрових шрифтів. Драйвер завантажує вже растеризовані на комп'ютері шрифти в принтер. Даний параметр ненабагато сповільнює швидкість друку, але зате при цьому потрібно менший обсяг пам'яті.
Друкувати шрифти TrueType у вигляді графіки. Драйвер завантажує растеризовані комп'ютером шрифти в принтер у вигляді графіки. Це самий повільний тип друку, але установка даного параметра дозволяє усунути деякі проблеми, що виникають при друці документів.
В вкладці Параметри пристрою можна установити три параметри.
Якість друку. Дозволяє установити якість друку тексту документа. Менше значення збільшує швидкість друку, але при цьому текст виглядає "грубо".
Завантажити шрифти TrueType у вигляді растрових шрифтів. Драйвер завантажує вже растеризовані на комп'ютері шрифти в принтер. Даний параметр ненабагато сповільнює швидкість друку, але зате при цьому потрібно менший обсяг пам'яті.
Контроль за використанням пам'яті принтера. Дозволяє керувати пам'яттю принтера. При друці драйвер принтера обчислює необхідний обсяг пам'яті і порівнює його з встановленим у принтері. Якщо обчислений обсяг пам'яті перевищує встановлений, то друк припиняється і генерується повідомлення про помилку. З появою помилки, зв'язаної з недостачею пам'яті, спробуйте змінити параметри розширення, передачі графіки і шрифтів.
Спільне використання принтера
У системах Windows 9x/Me і Windows NT/2000 можна дозволити спільне використання принтера в локальній мережі. Для цього активізуйте вкладку Доступ (Sharing) у діалоговому вікні властивостей принтера, встановіть перемикач Загальний ресурс (Share As) і заповніть поля в цій вкладці. Після цього принтер буде доступний користувачам локальної мережі.
Перш ніж друкувати на принтері в мережі, його потрібно встановити. Для цього піктограму принтера можна перетягнути з папки Мережеве оточення (Network Neighborhood) на піктограму Установка принтера у вікно Принтери. Після подвійного кліку на мережевому принтері, не встановленому у вашій системі, з'явиться вікно, у якому буде запропоновано спочатку встановити принтер, а потім його використовувати. Якщо пробна сторінка буде надрукована корректно, установку принтера можна вважати завершеною.
Драйвери принтерів у Windows NT/2000
У Windows NT 4.0 і Windows 2000, на відміну від Windows 9x, при установці принтера інсталюється декілька драйверів для ряду операційних систем. При спільному використанні принтера, підключеного до комп'ютера з Windows NT/2000, у вкладці Доступ потрібно вибрати підтримувані операційні системи. При установці мережного принтера на комп'ютері з Windows 9x буде встановлений драйвер, що відповідає операційній системі. Windows NT/2000 "підбере" необхідний драйвер.
Підключення принтера за допомогою блоку перемикачів
Принтер можна підключити до декількох комп'ютерів за допомогою блоку перемикачів. Це найпростіший спосіб спільного використання принтера.
В даний час доступні ручні й автоматичні блоки перемикачів, до яких можна підключити декілька комп'ютерів. Такий блок підключається до паралельного порту за допомогою звичайного кабелю. Найсучасніші моделі можуть працювати з портами ЕСР і ЕРР.
PAGE 14
02.03.2010 27