Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Ми живемо в неспокійному світі відчуження людини від своєї суті. Криза людини, духовна криза людства - нині найбільша тривога світу. Людина змаліла і заплуталась у надпродукції речей, ідей та арсеналів зброї - і свої витвори вона почала ставити понад свого Творця.
Звичайно, ми в авангарді людства - в області революцій, руйнування традицій , самознищення. Ми перші дали світові Чорнобиль. Ми перші переживаємо кризу людини – і саме ця криза вимагає перебудови і нового мислення.
На вітрині мод зарясніло слово «духовність». Воно вже стало легким, як полова . Одні для заповнення духовного вакууму заводять духовий оркестр й агітмузей у приміщенні храму. Ті почали давати служителям культу громадські доручення. Ті несуть своїх дітей до церкви охрестити, але потім не вчать їх жити
по-християнському. Ті збирають матеріали про пришельців з космосу та цікавинки з індійської культури. Інші, зрештою, прикладають духовні зусилля в науковій та мистецькій праці – і теж наче входять у сферу духовного …
Але чому ці похвальні заняття не виробляють того високого етичного ідеалізму, офірної любові , безкорисливого служіння ідеалам, які породжувала висока віра , що йшла від Нагірної проповіді Христа?
Будівельні камінці вторинного походження можна цінувати, збирати, шліфувати, але храму з них не збудуєш.
Згадаймо давній переказ про двох будівників. Одного чоловіка з тачкою , наповненою камінням, запитали:
« Що ти робиш?»- «Та от звеліли возити каміння – вожу».
«А що ти робиш?»,- запитали другого , такого ж .-«Я будую собор святого Петра».
Собор святого Петра в Римі стоїть завдяки тому – другому. Всі великі собори минулого - це перед усім пам’ятки високого духу. Всі великі творіння Данте , Рафаеля, Сервантеса, Шевченка - це теж творіння не пера і пензля , а творіння духу. Всі безумно одважні пошуки невідомої землі, експедиції Колумба і Магеллана йшли від одержимості духом і великої віри у великого Бога.
Без віри, що гори рушить, малі люди будуть вудити рибку на мілині й гризтись за привілеї, і ніколи не знатимуть: «Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре , не здобувши нового добра.» (Леся Українка.)
Де і коли люди відірвалися від джерел? ХХ вік визрів як епоха глобальних доктрин, експериментів, винаходів . Запаморочливі відкриття змінили образ світу. Люди заметушилися в силовому полі науки – і свіфтівський дивний острів Ляпуту раптом піднявся вгору в образі гордого самовдоволеного божества, яке нібито все може. Виявилось, що на зворотному боці того ідола –чорна діра. Виявилось, що запаси духовних і моральних сил людини занадто слабкі супроти цього ідола. І в цьому моральна криза нашої епохи. Напівдикун, засліплений блискітками напівцивілізації , зневажив свій справжній скарб.
Суєтні люди і сірі воли науки підхопили легенду про всемогутнього ідола і запишались. Великі ж вчені забили тривогу.
Володимир Вернадський: «Науковий розвиток не може йти без зв’язку з живою роботою думки одночасно у філософії і релігії». Тейяр де Шарден: «…Моральність динамічна мусить бути звернена в майбутнє — в пошуках Бога …Добре в кінцевому результаті лише те, що спричинюється до піднесення Духа на землі, що спричинює духовний розвиток Землі».
Антагонізм науки й віри — це неіснуюча проблема, вигадана, догматиками, які не знають ні науки, ні віри. За всієї відмінності сприймання феномену духа французом Шарденом, українцем Вернадським і звичайним селянином вони однаково розуміли головне: Дух дає нам силу, сенс і перспективу. Зрештою, це міг би розуміти кожен: адже наша ера відкрилася найбільшою духовною революцією саме через діяльність тих апостолів, яким Євангелія заясніла і — вперше в історії — заговорила різними національними мовами.
Ми втратили це розуміння не лише через фетишизацію науки і людську слабість перед світом речей. У нас держава організувала духовну розруху і руйнувала духовну культуру протягом трьох поколінь. Морально стероризована, духовно ослаблена людина, приглушена тотальною пропагандою бездуховного матеріалізму, звикала до примітивного, кон’юнктурного мислення.
Наше виховання орієнтувало дитину на задоволення матеріальних потреб і зневажало тисячолітню мудрість самовдосконалення. Фальшива псевдонаука орієнтувала на перекручене тлумачення високого ідеалізму і проповідництва наших класиків. Ми загубили ключ до їхньої душі — до спадщини. Школа систематично руйнувала ту культуру, яка й сама
легко руйнується без щоденного плекання.
Не будемо спрощувати: ніхто навмисно моралі не руйнував — зруйновано основу, на якій тримається споруда моралі. Ця основа — Абсолют.
Великі християнські цінності — Істина, Добро, Краса — були вистраждані й осягнені на висхідному шляху служіння Богові. В основі їх лежить той безкорисливий ідеалізм, який стає потребою високої душі, спрямованої до Бога. Тільки Абсолют був джерелом і провідною зорею.
Крах цінностей починається з узаконеного грабунку і заперечення Бога. Висхідний шлях Духа відкинуто. Під істину робляться личини правдоподібності. Добро — вимовляють з посмішкою, Красу зневажають і використовують для потреб… Заповіді в релятивістському тлумаченні втрачають силу морального закону.
— Шануй отця і матір твою — дивлячись, хто вони.
— Не убивай — дивлячись, кого.
— Не давай кривих свідчень — дивлячись, чи корисно…
Храм без божества, любов без офіри, шлях без страждання — ось та низка дешевих замінників, що зовні нагадують правдиве і живе, а насправді є тільки парадними образами його. Затоптано і загублено моральні максими.