воєнного комунізму новою економічною політикою була обумовлена економічною кризою в країні що виражалася

Работа добавлена на сайт samzan.net:

НЕП і особливості його здійснення в Україні

НЕП (нова економічна політика) — політика, заснована на ринкових відносинах, різних формах власності й економічних методах управління народним господарством.

Рішення про її проведення було прийняте на X з'їзді РКП(б) у березні 1921 р. 

НЕП розглядали як форму перехідного періоду від капіталізму до соціалізму.

Необхідність заміни політики «воєнного комунізму» новою економічною політикою була обумовлена економічною кризою в країні, що виражалася у повній розрусі економіки, гіперінфляції і, руйнуванні продуктообміну між містом і селом.

Ця криза доповнилася соціально-політичною кризою весни 1921 р. (селянські заколоти, повстання кронштадтських матросів, внутрішньопартійна опозиція);

У промисловості основними заходами НЕПу були:

1.  передача в оренду націоналізованих дрібних і середніх промислових підприємств їхнім колишнім власникам;
2.  проведення децентралізації управління промисловістю;
3.  переведення багатьох підприємств на госпрозрахунок;
4.  скасування загальної трудової повинності, формування ринку робочої сили;
5.  перехід від зрівняльної заробітної плати до відрядної;
6.  залучення іноземного капіталу у формі концесій.

У торгівлі і фінансовій сфері НЕП передбачав:

1.  відмову від прямого продуктообміну і повернення до приватної торгівлі;
2.  визнання трьох видів торгівлі - приватної, кооперативної, державної;
3.  випуск (з 1922 р.) конвертованого червінця, що дорівнював 10 золотим карбованцям і на 25 % був забезпечений золотом;
4.  запровадження різних (86 видів) податків як джерела постійного поповнення держбюджету; запровадження плати за комунальні, транспортні та інші послуги.

У сільському господарстві:

1.  продрозкладка була замінена продподатком, розмір якого,
   удвічі менший у порівнянні з продрозкладкою, був заздалегідь відомий селянинові, що посилювало його зацікавленість у підвищенні продуктивності господарства;
2.  селяни отримали можливість продавати надлишки своєї продукції через кооперативні організації або на ринках;
3.  ліквідація кругової поруки - кожен селянин платив податки самостійно.

В Україні НЕП був запроваджений пізніше, ніж у РСФРР - з 1922 р.

Його проведення було пов'язане з певними труднощами. Так, створені в Україні «комнезами», що об'єднали бідні верстви сільського населення, серйозно противилися НЕПу і виступали проти його запровадження.

Однак, у цілому НЕП зіграв важливу роль у розвитку сільського господарства, а денаціоналізація підприємств промисловості України дозволила швидко наситити ринок товарами і відбудувати промисловість.

За НЕПу були досягнуті високі темпи розвитку країни.

У найкоротший термін було відбудоване господарство країни, різко виріс життєвий рівень населення.

Однак, НЕП не міг бути довговічним, тому що базувався на двох протилежностях: 

- в економіці панували ринкові відносини,

а в політиці - адміністративно-командна система, яка прагнула підпорядкувати економіку своїм цілям.

2. Протиріччя і кризи непу.

Бесіда.

Реалізація непу в Україні відбувалася надзвичайно суперечливо.

Учитель ставить запитання учням першої групи, «знавцям» сільського господарства:

— Які суперечливі явища спостерігались у 20-ті роки на селі?

Схоже запитання, але вже стосовно промисловості, ставиться перед «знавцями» в галузі промисловості.

Торгівля пожвавлюється, це стимулювало розвиток економіки, хоча зумовлювало водночас і посилення негативних факторів:

1.  спекуляції,
2.  контрабанди,
3.  шахрайства тощо.

В період непу давалися взнаки дестабілізуючі процеси, розхитуючі економіку:

1.  фінансова криза 1922 р.,
2.  ризи збуту 1923, 1925—1926, 1927—1928 років,
3.  товарний голод 024 р.,
4.  зростання інфляції 1925 р.

Серйозні протиріччя виникли соціальній сфері.

— Як ви гадаєте, в чому це виявилося? (Прогресуюче розшарування суспільства, поява безробіття, безпритульності.)

Розповідь учителя.

Усе зазначене спричиняло зростання соціальної напруги.

Логічне питання «За що боролись?» дедалі гостріше звучить у суспільстві.

Цікаві факти. 

Більшовицькому керівництву не подобалось, що неп оживив приватновласницькі інстинкти.

З'явилася велика кількість непманів — приватних власників, торгівців тощо. Лихоманка збагачення охопила й ряди правлячої партії.

Так, квітневий (1925) пленум ЦК КП(б)У дійшов надто неприємного для його учасників висновку: майже половина злочинів у містах скоєна партійною і радянською господарською елітою, а в селах ця частка сягнула 80 %. 

У період непу членам партії не дозволялося мати велике господарство, в містах —

1.  мати власний будинок,
2.  кінний виїзд чи автомобіль,
3.  тримати гроші в ощадкасі,
4.  носити обручки чи дорогі запонки,
5.  працювати, крім основної діяльності,
6.  в іншому місці, тобто всіляко заохочувалися аскетизм і презирство до матеріального благополуччя.

Встановити суворий контроль над усіма з метою дотримання цих вимог, ясна річ, було неможливо.

Важливим негативним чинником для подальшої долі непу було й те, що серед 24 403 підприємців України (без сільських господарств) 53 % складали особи єврейської національності і лише 32,4 % — українці. 

З-поміж 381 заводчика й фабриканта євреїв було 78,5 %, українців — 6,3 % росіян — 7,1 %. 

Із 3776 торговців, які використовували найману працю, євреї становили 73,6 %. Попри те, що за 1917—1921 рр. різні політичні сили чи й самі жителі організували майже 900 великих і 349 менших єврейських погромів, рецидив антисемітизму залишався не примарною загрозою, а отже, масово ширилося враження, що «неп вигідний жидам».

Не випадково в деяких губерніях України з 1924 р. знову прокотились єврейські погроми, хоч і не такі криваві, як раніше.

Єврейська меншина в Україні, що нараховувала 3,3 млн. чол., поступово кількісно почала танути, здебільшого під різними приводами і різними шляхами тікаючи за кордон.

Як і кожна перехідна модель, неп не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток.

Кризи непу: 1923, 1925 - 1926, 1927—1928 рр.

1.  Перша криза (1923) полягала в тому, що після запровадження продподатку селяни затоварили ринок великою кількістю хліба.

Запитання.

1.  Що трапилося з цінами на нього? (Вони знизилися.)
2.  Разом з тим на промислові товари ціни були... (Високі.)
3.  Як називають це явище? («Ножиці цін».)

Розповідь учителя.

Щоб вийти з кризи, Л. Троцький запропонував створити систему примусової праці в місті і на селі, обкласти селян надзвичайними податком. 

Обґрунтовувалися такі репресивні заходи одним — необхідністю отримати кошти для промислового розвитку.

— Як ви оцінюєте пропозицію Л. Троцького? (Практично це означало відмову від непу.)

На захист непу виступив М. Бухарін, який вважав, що запропоновані Троцьким заходи призведуть до розриву союзу робітничого класу і селянства, як це спостерігалося наприкінці громадянської війни.

— Чи слушною була позиція Бухаріна?

Вихід з кризи було знайдено в рамках самого непу.

— Яким чином? (Підвищенням закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію.)

Неп було врятовано.

1.  Друга криза (1925—1926). Причина її була та ж сама, що й у 1923 р.: впали ціни на хліб.

Запитання.

1.  Що в цих умовах робили селяни? (Відмовлялися продавати хліб, чекаючи, поки зросте ціна на нього.)
2.  Які були наслідки такого вичікування? (Хлібозаготівельна криза, труднощі з постачанням хліба міському населенню.)

Розповідь учителя.

У цей період атаку на неп під гаслом проведення високих темпів індустріалізації роблять Л. Троцький, Г. Зінов'єв, Л. Каменєв, на полягаючи на відмові від непу, обкладанні селянства високим податком (до 200 млн. рублів замість 5 млн.). 

М. Бухарін, Й. Сталін виступили за збереження непу.

Вихід знову був знайдений у рамках нової економічної політики.

1.  Третя криза (1927—1928). У цей час питання постачання хлібом міст стояло так гостро, що навіть виникла загроза голоду.

У січні1928 р. Й. Сталін виїхав до Сибіру. 

Тут він запропонував: вимагати багатих селян (так званих куркулів) негайної здачі всіх хлібних лишків за державними цінами.

У разі відмови Сталін радив притягати куркулів до судової відповідальності згідно із ст. 107 Карно-Кодексу і конфісковувати хлібні надлишки на користь держави. т. 107 передбачала позбавлення волі строком на 5 років з повною о частковою конфіскацією майна за спекуляцію хлібом.)

— Що фактично пропонував Сталін? (Перехід до терору стосовно селян, примусове вилучення в них хліба.)

Проти таких надзвичайних заходів виступили М. Бухарін (член Політбюро ЦК ВКП(б), О. Риков (Голова РНК Росії після смерті II. Леніна) й інші.

Вони застерігали, що така політика призведе до важких наслідків. 

У керівництві ВКП(б) почалася гостра політична боротьба. 

Позицію Й. Сталіна підтримали В. Молотов, Л. Каганович, К. Ворошилов, М. Калінін та інші, що дало змогу Й. Сталіну забезпечити собі більшість спочатку в Політбюро, а потім і в ЦК.

Бухарін і його прибічники були звільнені зі своїх посад.

— До чого призвела їх поразка? (До поразки курсу на неп.)

3. Початок курсу на індустріалізацію.

Наприкінці 20-х рр. резерви відбудовчого ефекту (завантаженість наявного обладнання, використовування розораної землі тощо) було вичерпано. 

Країна опинилася на порозі гострої кризи.

Викладач звертається до учнів - «промисловців»:

— Що лежало в основі такої кризи? (Нестача капіталів для реконструкції промисловості.)

СРСР постав перед вибором: 

1.  або низькі темпи розвитку всього господарства на базі непу і прогресуюче відставання від провідних капіталістичних країн (господарство СРСР загалом перебувало на доіндустріальній стадії розвитку),
2.  або ж відмова від ринку, повернення до адміністративних методів, концентрація наявних ресурсів і форсований ривок головної ланки господарства.

— Якої? (Важкої індустрії.) 

XIV з'їзд ВКП(б) у грудні 1925 р. проголосив курс на індустріалізацію.

З 1926—1927 р. у бюджеті різко зростає обсяг капітальних вкладень в індустрію при незначному підвищенні їх для потреб села.

Такий акт свідомо порушував рівновагу на ринку, а це підривало фундамент непу.

4. Причини і масштаби голоду 1921-1923 рр. в Україні

У 1920 р. жорстока посуха спричинила істотне скорочення посівів зернових. Це тяжко відбилося і на поголів'ї худоби, що скоротилося на 40%.

У 1921 р. посуха виявилася значно сильнішою й охопила велику територію.

Але масштаби стихійного лиха не були 6 такими страшними, якби їм не передували безперервні військові реквізиції семи років військових дій.

Ослаблене ними сільське господарство не змогло протистояти великомасштабному стихійному лиху.

В Україні голод охопив губернії (з населенням близько 7 млн. чол.), що були основними виробниками товарного зерна.

Від посухи більш за все постраждали Запорізька, Катеринославська, Донецька, Одеська, Миколаївська і Харківська губернії, частково - Полтавська і Кременчуцька губернії.

Засіяна зерновими площа в 1921 р. складала тільки 79,6% довоєнної.

Недосів важко відбився на загальному хлібному балансі.

Голод був масовим і супроводжувався високою смертністю населення.

У Запорізькій губернії, приміром, голодувало 100% населення, в Одеській - 90%. 

Але навіть за таких умов на вимогу Москви зерно вивозилося з України як у формі

продподатку, так і як допомога потерпілим від голоду неврожайним регіонам Росії, зокрема, Поволжю.

Голод в Україні замовчувався, і офіційно вважалося, що її продовольче становище цілком задовільне. 

Дійсно, перерозподіл українського продовольства в межах республіки на користь південних губерній міг би запобігти поширенню голоду.

Однак, незважаючи на неврожай, на півдні України продовжувалися хлібозаготівлі, конфіскація продовольства.

На початку 1922 р. ситуація в південних регіонах України стала катастрофічною.

 X. Раковський змушений був рішуче порушити питання про негайну фінансову допомогу для забезпечення весняної посівної кампанії.

РНК РСФРР для цього виділив 100 млрд. радянських рублів і 4 млрд. рублів золотом.

У липні 1921 р. при ВУЦВК була створена Центральна комісія допомоги голодуючим (ЦК «Допголукр»), однак, третина зібраного нею продовольства продовжувала надходити в Поволжя.

Тільки з літа 1922 р. комісія стала використовувати продовольчі ресурси України винятково для її потреб.

Остаточно наслідки голоду були ліквідовані в 1923 р.

5.Становлення тоталітарної системи в УСРР.

Для керівництва СРСР дедалі зрозумілішою ставала потреба в міцній державній владі, здатній не тільки контролювати, а й спрямовувати вати суспільні процеси. Виконати ці завдання був покликаний тоталітарний режим, що почав формуватись у 20-ті рр.

Термін «тоталітаризм» (з італійської — «що охоплює все в цілому») вперше був ужитий опонентами Б. Муссоліні на початку 20-х рр., коли в Італії прокладала собі шлях однопартійна фашистська система.

Про становлення і зміцнення тоталітарного режиму в Україні свідчили такі тенденції та процеси (цей матеріал занотувати у зошити):

1. Утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології:   

а)  скасовувалися залишки демократизму в самій комуністичної партії, розгорнулася боротьба проти ухилів у ній.

X з'їзд РКП(б) у березні 1921 р. прийняв резолюцію «Про єдність партії», за якою в партії заборонялось існування фракцій та угруповань;

це означало фактично викорінення особистої думки комуністів.

б)  РКП(б) вела безкомпромісну боротьбу з релігією;

— Чим це пояснити? (Релігія і церква були носіями іншої, не комуністичної ідеології.)

У 1930 р., проіснувавши дев'ять років, припинила свою діяльність Українська автокефальна православна церква.

 

в)  у 1929—1930 рр. були закриті всі «Просвіти»;

— Чим вони загрожували тоталітарній ідеології?

г)  цілковиту монополію на істину офіційній ідеології покликані були забезпечити органи цензури, утворені в УСРР на початку 20-х рр..

2. Монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших партій.

-   Які політичні партії легально існували в Україні наприкінці 1920 р.? 

- КП(б)У — фактично український філіал РКП(б);

- УКП (боротьбистів); 

- партія борбистів; 

- Українська комуністична партія (укапісти), утворена на початку 1920 р.

 У березні 1925 р. розпущено партію укапістів, а її члени увійшли до КП(б)У..

У 1921—1923 рр. - хвиля масових арештів членів нелегальних організацій.

У травні 1921 р. у Києві відбувся процес над членами партії українських есерів. 

Перед депортацією всіх попередили, що в разі самовільного повернення на батьківщину кожного чекатиме розстріл.

3. Зрощення правлячої партії з державним апаратом.

Для забезпечення контролю над життям суспільства РКП(б) почала створювати фантастично розгалужений управлінський апарат. 

Таким чином, партія втратила ознаки політичної партії і перетворилась на державну партію.

Практично всі управлінські посади України займали комуністи, які були просто зобов'язані виконувати настанови партійного керівництва.

Якщо ж управлінцями ставали представники інших політичних партій або безпартійні, перед ними виникала дилема.

Яка? (Або вступати до лав більшовиків, як це було з боротьбистами, борбистами, укапістами, або залишати посаду.)

Ішов процес одержавлення партії.

4. Жорсткий контроль держави над суспільним життям.

Більшовицька партія керувала країною не безпосередньо, а опосередковано — через контроль над органами радянської влади, профспілками, комсомолом, громадськими організаціями.

— Що давала така опосередкованість? (Державна партія вирішувала все у всіх сферах, не беручи, одначе, на себе за це відповідальності.)

У 1924 р. ВЦВК і РНК УСРР ухвалили «Положення про порядок реєстрації спілок і товариств», за яким усі громадські організації переводилися під юрисдикцію Народного Комісаріату внутрішніх справ (НКВС).

5. Монопольна влада партійно-державного апарату, централізація керівництва.

Поступово сформувалась командно-адміністративна система (КАС) як форма організації суспільства.

Особливо важливим елементом КАС був апарат — сполучна ланка між «верхами» і «низами».

Саме тому Й. Сталін наголошував на тому, що «питання про держапарат є одним із найістотніших питань всього нашого будівництва».

Й. Сталін, ставши у 1922 р. Генералі секретарем партії, спираючись саме на особисто відданих йому апаратних працівників, посилив свою владу в боротьбі з Л. Троцьким, Л. Каменевим, Г. Зінов'євим.

Особливе місце в кадровій політиці центру відводилось Україні.

1.  Хто був головою РНК України з 1919 р.?

Коли посилилися протиріччя між ним та Й. Сталіним у 1923 р. Й. Сталін за допомогою партапарату відкликає X. Раковського «в розпорядження» центру. 

Уряд УСРР очолив В. Чубар (1923—1933 рр.), а згодом П. Любченко.

Однак першими особами в радянських республіках були вже не голови урядів.

— А хто? (Секретарі партійних комітетів.)

В УСРР такими особами були Е. Квірінг (квітень 1923 — квітень 1925 р.), після нього — один з найближчих прибічників Сталіна Л. Каганович, який посідав пост керівника ЦК КП(б)У протягом 1925—1928 рр.

Проміжний підсумок.

У боротьбі з політичними противниками (яка посилилася після смерті В. Леніна у січні 1924 р.) Й. Сталін здобув наприкінці 20-х років справді диктаторську повноту влади і в партії, і в державі.

6.  Насильство як спосіб утримання влади.

Невід'ємною частиною тоталітарного режиму є репресивний апарат. 

Саме він і повів боротьбу з «шкідниками» та «саботажниками» в умовах згортання непу.

У 1928 р. відбувся судовий розгляд «Шахтинської справи» — про нібито шкідництво технічної інтелігенції Донбасу.

Це був перший крок до «Великого терору» кінця 30-х рр..

1. Архетипический сюжет о Христе и Антихристе и его реализация в русской литературе
2. Эффективность инвестиционных проектов
3. На сьогодні це зумовлено тим що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду і становл
4. Избирательное право и избирательные системы в РФ
5. Стресс Факторы стресса, зависящие от работника и от организации
6. БИЗНЕС 2004 ББК 65
7. Н.Никонов. Права и интересы в недвижимости Если право лица иметь контролировать использовать и распоряж
8. тематического маятника; определение положения центра тяжести и момента инерции физического маятника.html
9. Тема урока- Решение задач на сложные линейные программы
10. Франц Шубер
11. Электричество и магнетизм Оптика
12. относящийся к нраву складу души привычкам это сочетание норм правил принципов исполнение которых являе
13. Введение.2 Создание Института Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации
14. О применении судами законодательства при рассмотрении дел об установлении усыновления от 4 июля 1997 г
15. Организация, нормирование и оплата труда в салоне сотовой связи
16. суцільну колективізацію
17. задание по истории- Какой на Ваш взгляд является роль индустриализации и коллективизации в истории нашей с
18. Business English Учебное пособие для студентов 1 курса экономических специальностей
19. тематизуються історичні форми моральності аналізуються етичні доктрини які прагнуть пояснити природу зак
20. тематика VI IV веков до н

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе