Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Менеджмент соціокультурної діяльності
АУДІОБРЕНДИНГ – формування власного фірменного аудіостилю та його популяризація. Включає, зокрема, такі складові:
Головний іміджевий ролик (скажімо, пісня);
Пакет інформаційно-іміджевих роликів, створених на основі головного ролика;
Фірменний джингл;
Низка фірменних мелодій (фрагменти різноманітних аудіопродуктів даного виробника).
До цього можуть також бути додані:
Корпоративна пісня (скажімо, гімн компанії);
Ситуативна пісня (створена чи підібрана для рекламних та ін. спеціальних заходів);
Промоушн-аудіоролик (див. Промоушн-ролик);
Добірка готових муз. творів для озвучування у зоні продажів (клиєнтській зоні).
АПАРАТ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ – функціонально-службові групи і структурні підрозділи, об’єднані спільною метою і використовують ті чи інші управлінські функції та операції згідно з їхнім управлінським статусом або делегованими повноваженнями (Міністерство культури України – управління культури обласної державної адміністрації – відділ культури міської, районної державної адміністрації).
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ГАЛУЗЗЮ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ – вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого впливу на галузь культури і мистецтва і вимагає певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади на різних рівнях управління.
ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ КУЛЬТУРИ – модель державної підтримки культури, що передбачає поступову переорієнтацію сфери культури з повного утримування за державний кошт на часткове самофінансування.
ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ КУЛЬТУРИ – модель державної підтримки культури, що передбачає фінансову підтримку державою передусім нових форм культурної діяльності та комунікації суб’єктів культурної діяльності з громадськістю.
ІННОВАЦІЙНІ КЛУБНІ ЗАКЛАДИ – клубні заклади, в яких відбувається відпрацювання нових видів та форм культурно-дозвіллєвих відносин.
ІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЯ – соціально-культурний процес, пов’язаний з відпрацюанням нових соціальних цінностей, норм, форм діяльності в сфері дозвілля.
КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ – напрямок соціокультурної діяльності, що полягає у залученні громадян до культурно-мистецької діяльності як форми проведення дозвілля. У вузькому сенсі К.-д.д. пов’язують з діяльністю клубних закладів, у широкому – з будь-якою діяльністю, пов’язаною з «культурним обслуговуванням» дозвілля.
КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ РОБОТА, культурно-просвітня робота – діяльність, що ставить на меті популяризацію культурних надбань і залучення суспільства до активної діяльності у сфері культури. Поняття «К.о.р.» вживалося за доби СРСР, а здійснення цієї роботи мало відбуватися в рамках тодішньої державної ідеології (комуністичної) і жорстко контролювалося державою. Опісля демонтажу радянського тоталітарного режиму поняття «К.о.р.» виведене із вжитку і замінене поняттями культурно-дозвіллєва діяльність та соціокультурна діяльність.
МÁРКÉТИНГ (от англ. marketing — продажа, торговля на рынке) — діяльність, спрямована на рентабельну роботу фірмы шляхом товарно-грошових операцій. У вузькому сенсі М. визначають як «вивчення рынка».
Спеціалісти з М. звуться маркетологами.
Основна стратегія М. - «маркетинг-мікс» (англ. marketing mix) – базується на оперуванні п’ятьма елементами М.: товаром, ціною, каналами розповсюдження, просуванням (див. Промоція) і персоналом (англ. Product, Price, Place, Promotion, Personnel – т.зв «п’ять P).
Як самостійна сфера діяльності та знань почав формуватися у 1950-і роки в країнах з розвинутою ринковою економікою. Поштовхом до формування М. стало досягнення цими країнами настільки високого економічного розвитку, коли пропозиція товарів на ринку почала перевищувати попит на них, а М. попервах ототожнювали із продавцями, які шукали покупців.
Основні види М.:
Конверсійний М., що застосовується в умовах негативного попиту на певні товари чи послуги (коли значна частина ринку не лише їх відкидає, але й готова заплатити за відмову від користування ними). Завданням такого М. є зміна негативного ставлення споживача до товару чи послуги на позитивне шляхом їх удосконалення, ефективнішої промоції та зниження ціни (тарифу).
Стимулюючий М., що застосовується в умовах відсутності попиту на товар чи послуги через байдужість споживачів. Основним завданням такого М. є виявити причини байдужості споживачів та визначити заходи щодо її подолання.
Розвиваючий М. пов’язаний з просуванням товарів і послуг, попит на яких ще тільки формується.
Ремаркетинг спрямований на пожвавлення попиту в період згасання життєвого циклу товарів чи послуг.
Синхромаркетинг використовують в умовах нестійкого, хисткого попиту (скажімо, на товари сезонного споживання).
Підтримуючий М. застосовують, коли рівень і структура попиту на товари чи послуги повністю відповідає рівню і структурі попиту.
Протидіючий М. використовують для зниження попиту на товари, споживання яких, з точки зору суспільства, є шкідливим для фізичного та морального здоров’я людей (скажімо, на алкогольні, тютюнові вироби, порнографічну продукцію тощо).
Демаркетинг використовують для зниження попиту на продукт за ситуації, коли попит перевищує пропозицію, а можливість нарощувати обсяги виробництва відсутні. Засоби демаркетингу - підвищення ціни на товар, зменшення обсягів його реклами та зусиль щодо його промоції.
Крім того, залежно від ступеня охоплення ринку виробником розрізняють:
Масовий М., що передбачає орієнтацію на щонайширше коло споживачів без врахування відмінностей між ними (тобто, «я виробляю те, що потрібне всім»). У сфері культури притаманний продуктам масової культури.
Концентрований (цільовий) М., зорієнтований на конкретний сегмент ринку і прагнення максимально задовольнити його потреби. У сфері культури – обслуговування потреб шанувальників «академічного» мистецтва, традиційного фольклору (в містах), «нішевих» культурних явищ (наприклад, бардівської пісні, «джазу для знавців» тощо).
Диференційований М., спрямований, з одного боку, на захоплення якомога більшої частини ринку в цілому, з іншого боку - на прагнення задовольнити споживачів із різноманітним (та специфічним, індивідуалізованим) попитом. З цією метою – виготовлення й пропонування кількох різновидів одного й того самого продукту («на всі смаки»). Такий М. є напроблематичнішим щодо його реалізації.
МЕРЧЕНДÁЙЗИНГ, МЕРЧАНДÁЙЗИНГ (англ. merchandising) — мистецтво роздрібного продажу товарів у торговельній мережі. Полягає передусім у здатності продавця до ефектного, привабливого викладання товарів у торговельних залах, супроводження товарів рекламними матеріалами, створення привабливого дизайну (в т.ч. аудіо дизайну) торговельних приміщень, вправне оперування цінами товарів тощо.
Розрізняють М. візуальний (вся пов’язана з реалізовуваним товаром презентаційна діяльність, розрахована на візуальне сприйняття покупців) і категорійний (де порядок презентування продукції у торговельній залі визначається її виробником, а торговельні організації здійснюють лише контроль за його дотриманням).
Для здійснення ефективного М. створюються мерчандайзінгові агенції.
МІНІМАЛЬНІ СОЦІАЛЬНІ НОРМАТИВИ ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ПАРКАМИ КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ (МСН) - унормовані соціальні гарантії держави в сфері культурного відпочинку й дозвілля громадян України в умовах природного середовища, що передбачають створення і функціонування ступеневої системи парків як базової мережі згідно з принципами територіального розташування населених пунктів, чисельності населення, природно-кліматичних умов та відповідно до прийнятої типології, класифікації та містобудівних норм.
МОДЕРНІЗАЦІЯ КЛУБНИХ ЗАКЛАДІВ – соціальна діяльність, що передбачає зміну основних принципів соціальної взаємодії в інституті дозвілля і спрямована на задоволення культурно-дозвіллєвих інтересів населення.
МОНІТОРИНГ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – соціологічна (науково-методична) діяльність, пов’язана з систематичним відстеженням особливостей перебігу певних явищ та подій в сфері культури з метою їх наукового аналізу, визначення динаміки розвитку дозвіллєвих процесів та практичної реалізації ситуаційних проблем.
МОДЕЛЮВАННЯ ПАРКОВОЇ МЕРЕЖІ В УКРАЇНІ – процес створення інноваційних паркових комплексів та нових типів парків, спрямований на підвищення ролі парку як соціального інституту суспільства, асиміляцію досвіду світової паркової культури та узагальнення практики вітчизняного паркобудівництва з врахуванням особливостей духовного розвитку, менталітету й традицій українського народу.
НЕПРИБУТКОВІ НЕКОМЕРЦІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ – культурні організації, що не ставлять на меті одержання прибутків як основної мети своєї діяльності і розподіл одержаного прибутку між учасниками. Діють на кошти благодійників та на різноманітні гранти. Основні типи Н.к.о.с.к. – громадські об’єднання та організації, підприємницькі структури у сфері елітарних напрямків мистецтва, продюсування фольклорних колективів та ін. сфер культури, що не розраховані на одержання фінансового прибутку.
ПАРК КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ – центр соціально-культурного розвитку населення, що діє як функціонально-мобільна, рекреативно-виховна система, змінюючи парковий образ адекватно до соціально-значущих інтересів й потреб різноманітних груп населення та духовних пріоритетів суспільства.
ПАРКОВЕ ДОЗВІЛЛЯ – сукупність занять, якими займається особистість у вільний час задля відпочинку, розваг, розвитку свого інтелекту та соціальної самореалізації в межах природного середовищі (парку).
ПІДПРИЄМНИЦТВО У СФЕРІ КУЛЬТУРИ – підприємницька діяльність, здійснювана у різних напрямках і площинах культурної діяльності: поп-культурі (шоу-бізнес), у сферах елітарного («академічного», «високого», «серйозного») мистецтва, збереження та популяризації культурної спадщини, фольклору тощо. Під П.с.к. передусім розуміють приватну підприємницьку діяльність або діяльність недержавних (неурядових) організацій щодо налагодження та забезпечення функціонування культурних індустрій, популяризації та реалізації (продажу) творів мистецтва, організації видовищних та виставкових заходів тощо.
ПОЗАШКІЛЬНА МИСТЕЦЬКА ОСВІТА – мистецька освіта, що здобувається дітьми шкільного віку поза загальноосвітніми навчальними закладами. У вузькому сенсі слова П.м.з. пов’язують із навчанням у ПСМНЗ (позашкільних спеціалізованих мистецьких навчальних закладах), у широкому сенсі – також у студіях та гуртках із театрального, образотворчого, хореографічного та ін. видів мистецтв та у приватний спосіб.
ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ [від лат. popularis – народний, простий] – поширення у суспільстві явищ культури та знань про неї, проведення заходів, спрямованих на стимулювання культурних потреб суспільства та індивідів, підвищення інтересу суспільства, окремих його груп та громадян до культури в цілому та до певних культурних явищ.
ПРОМОЦІЯ, промоушн (в культурі) [від англ. promotion – букв. просування] – діяльність по реалізації творчих і комерційних ідей, що стимулює продаж виробів або послуг, популяризація та рекламування культурних продуктів (зокрема, творів мистецтва та масової культури, зразків народної культури, культурних раритетів тощо) з метою продажу. Серед поширених засобів П. – застосування цікавої, привабливої упаковки товару, яскравих слоганів, проведення рекламних та ін. заходів (наприклад, розіграшів) у місцях продажу, реклама у ЗМІ. В Україні останнім часом поняття «промоція» почали використовувати в назвах окремих організацій культури, зокрема – Державна агенція промоції культури (м.Київ).
ПРОМО ТУР – гастрольна подорож, участь у фестивалях, оглядах, конференціях, симпозіумах певного митця-виконавця або виконавського колективу з метою його реклами. П.т. здійснюють, зокрема, майбутні учасники престижних міжнародних фестивалів у царині масової культури.
ПРОМОУШН-РОЛИК – відеокліп або аудіозапис музичного твору, що відіграє рекламну роль щодо автора, виконавця, фірми звукозапису, причетних до його створення.
РЕКЛАМА (від лат. reclamare — стверджувати, вигукувати, протестувати) — інформація, поширювана в будь-який спосіб, в будь-якій формі та з використанням будь-яких засобів, адресована невизначеному колу осіб та спрямована на привернення уваги до об’єкта рекламування, формування або підтримування інтересу до нього та його просування на ринку.
Основні функції реклами: приваблення клієнтів, збільшення продажів рекламованого продукту, регулювання збуту.
Р. має численні різновиди, що визначаються: об’єктом рекламування (комерційна, соціальна, політична Р.), за фінансовою ознакою (активна, пасивна), за місцем, де вона розміщена (у ЗМІ – телевізійна, радіо, друкована, інтернет Р.; внутрішня, зовнішня – промостійка, тролл, білборд, суперсайт, сітілайт, брандмаузер, бізнес-карта, призматрон, медіафасад тощо; на транспорті, у різноманітних закладах та місцях масових відвідувань, поштова Р. тощо).
Специфічними видами Р. вважаються контрреклама (як спростування несумлінної та неправдивої Р.), антиреклама (інформація, покликана не збільшити, а, навпаки, зменшити інтерес до певного об’єкта), т.зв. Specs spots (наче б то рекламні ролики, відзняті приватними особами, що сприймаються глядачами як офіц. Р.).
РЕФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ СФЕРИ - комплекс заходів, спрямований на системну переорієнтацію галузі та передбачають: динамічну інформатизацію культурного середовища; створення та адаптацію до європейських норм вітчизняного правового супроводу культурного життя; реорганізацію майнових та фінансово-господарських взаємин у культурній галузі згідно форматів та ідеології суспільно-економічних реформ; підтримку соціально-культурного програмування розвитку регіонів та втілення програмно-цільових засад фінансування культурних акцій.
СЕКТОРИ СУСПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – поділ суспільної діяльності на різні сектори за критеріями джерел доходів.
Вирізняють 4 таких сектори:
Перший сектор – державні організації. Основне джерело надходження коштів для розвитку - податки.
Другий сектор – бізнес (підприємництво). Основне джерело надходження коштів для розвитку - податки.
Третій сектор - неприбуткові некомерційні організації. Основне джерело надходження коштів для розвитку – пожертви (благодійницькі).
Четвертий сектор - домогосподарства. Основне джерело надходження коштів для розвитку – самоексплуатація членів сім’ї.
В розвинутих демократичних країнах саме високорозвинутий «третій сектор» становить основу громадянського суспільства. Він представлений величезною кількістю різноманітних громадських об’єднань, що працюють на корписть суспільству. Нерідко некомерційні організації працюють ефективніше, ніж організації державні. Велику роль такі організації відіграють в розвитку сфери культури країн з демократичним суспільним устроєм.
СЛУЖБА ІНФОРМАЦІЇ (у сфері культури) – спеціальна установа (організація) або структурний підрозділ окремих установ (організацій), основною метою (завданням, програмою) якої є пошук, добування, формування, систематизація, обробка, зберігання, передача для подальшого використання інформації.
СОЦІОЛОГІЯ ДОЗВІЛЛЯ – один із напрямків спеціальних соціологічних теорій, спрямований на дослідження (вивчення) особливостей культурно-дозвіллєвої поведінки різних соціальних груп; визначенні місця та ролі культурно-дозвіллєвої діяльності в житті соціуму; особливостей її реалізації в різних суспільствах.
СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ – метод соціального управління, що полягає у спрямуванні соціальних ресурсів на реалізацію актуальних соціально-культурних проблем.
СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА КРИЗА – різкі зміни у соціальній сфері, пов’язані з процесом дезінтеграції ціннісних систем, з послабленням і розвантаженням попередніх духовних структур та інститутів, із втратою людьми відчуття стабільності та впевненості, наростанням стану розгубленості.
СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ ІНСТИТУТ – елемент структури суспільства, історичні форми організації та врегулювання суспільно-культурного життя. До С.к.і. належать державні та муніціпальні управлінські структури у сфері культури, недержавні підприємницькі структури (зокрема ті, що здійснюють благодійницьку підтримку культури), громадські організації у сфері культури, культурні заклади (театри, музеї, бібліотеки, концертні організації тощо), культурно-освітні заклади та інші колективні суб’єкти діяльності у сфері культури.
СОЦІОКУЛЬТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ – діяльність, спрямована на створення умов для найповнішого розвитку, самоствердження і самореалізації особистості або соціальної групи у сфері дозвілля. Включає в себе все розмаїття способів організації вільного часу: спілкування, створення і засвоєння культурних цінностей тощо. Головні особливості С.д.: свобода вибору, добровільність, розмаїття (принаймні потенційне) видів і форм. Основні форми соціалізації на грунті С.д. – аматорські об’єднання, об’єднання шанувальників певних площин культури, гуртки, студії у сфері культуротворчості тощо. Має різноманітні, історично сформовані форми реалізації, зокрема - культурно-дозвіллєву діяльність, культурно-освітню роботу, позашкільну мистецьку освіту.
СОЦІОКУЛЬТУРНА СИСТЕМА – соціальний простір із розвиненою інфраструктурою соціальних, культурних об’єктів і соціально-культурних відносин, де накопичуються, зберігаються та розвиваються знання, вміння, цінності, норми, форми спілкування, художньо-образні моделі дійсності. С.с. – платформа для реалізації інтересів, очікувань, потреб суспільних груп та окремих особистостей.
СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ПЛАНУВАННЯ – науково обгрунтоване визначення цілей, показників та завдань розвитку соціально-культурних процесів та основних засобів щодо їхньої реалізації в інтересах суспільства, соціальних інститутів або або великих виробничих об’єднань. С.п. здійснюють на таких основних рівнях:
суспільства в цілому, для якого розробляються вирішення найзначніших проблем, що визначають життєздатність культури і сталість її розвитку;
певних сфер культурного життя суспільства (скажімо, розвитку культурних індустрій, охорони культурної спадщини, діяльності музеїв, бібліотек, розвитку та популяризації окремих видів мистецтва);
певних регіонів та поселенських структур (міст, селищ, сіл тощо);
певних суб’єктів діяльності у сфері культури (передусім установ і організацій культури).
СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ – система управлінської діяльності, що забезпечує успішне функціонування найрізноманітніших соціально-культурних інститутів. Спрямований на створення організаційних та економічних умов саморозвитку культурного життя. Особливістю С.м., що відрізняє його від менеджменту в сфері виробництва та реалізації товарів масового попиту – значна питома вага діяльності по залученню коштів зацікавлених донорів - спонсорів, благодійників, патронів.
СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ МОНІТОРИНГ – періодичне відстеження динаміки змін у сфері культури з метою розробки адекватних політико-управлінських рішень.
«ТРЕТІЙ СЕКТОР» У КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ – див. Неприбуткові некомерційні організації у сфері культури, Сектори суспільної діяльності.
ФАНДРАЙЗИНГ, фандрейзинг – (англ. fundraising) — процес залучення фінансових та інших ресурсів (людських, матеріальних, інформаційних тощо), які организація не в змозі забезпечити самостійно, але які є необхідними для здійснення певного проекту; залучення спонсорів, меценатів, організацій-донорів, інших благодійників.
ФАХІВЕЦЬ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ – людина, яка сволодіє фаховими (спеціальними) знаннями та навичками у сфері культури і мистецтва та має відповідний фах (освіту).
ФРАНЧАЙЗИНГ – (англ. franchise, ліцензія, привілей; франц. franchir, звільняти) – спосіб відносин між ринковими суб’єктами, коли одна сторона (франчайзер) передає іншій стороні (франчайзі) за плату (роялті) право на певний вид підприємництва, використовуючи певну бізнес-модель його ведення. Ф. - це розвинута форма ліцензування, при якій одна сторона (франчайзер) надає іншій стороні (франчайзі) фінансово відшкодовуване право діяти від власного імені, використовуючи товарные знаки та/або бренди франчайзера.
ШÓУ-БÍЗНЕС (англ. show business – букв. «влаштування шоу») — комерційна діяльність у сфері індустрії розваг. Поняття Ш.б. застосовується:
до організацій, що виробляють та розповсюджують аудіо- та відеопродукцію (передусім у сфері поп-музики та фільмів), розраховану на масовий попит;
до діяльності т.зв. «зірок» - виконавців поп-музики, кіноакторів, а також до публічних політиків та спортсменів – представників «великого спорту»;
до діяльності у різних сферах розваг, зокрема, у царині кіно, телебачення і радіо, музики (передусім поп-музики), театру та в інших сферах, пов’язаних з одержанням фінансової вигоди.
PAGE 3