Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1 6 Використання баз даних у мережах
6.1 Телекомунікаційні інформаційні технології у фінансових установах
Організаційно та функціонально фінансові установи являють собою ієрархічну структуру із суворим розподілом зверху вниз на рівні управління структурними підрозділами і підпорядкуванням підрозділів більш низького рівня вищим. Графічно це можна зобразити графом у вигляді перевернутого дерева. На самому низькому рівні є установи місцевого рівня, що підпорядковані установам регіонального або територіального рівня, які, в свою чергу, підпорядковані рівню головному або республіканському. Для забезпечення своєчасного управління такою структурою та її функціонування виникає необхідність передачі інформації на великі відстані. У банківських установах, зокрема, виникає необхідність передавати платіжні документи в електронному вигляді на досить великі відстані і навіть клієнтам за кордоном. Саме ці проблеми вирішуються за допомогою засобів телеобробки.
Телеобробка інформації - обробка інформації, що надходить в систему обробки даних з робочих станцій віддалених користувачів (абонентів) і керування передачею даних по каналах зв'язку між ними і комп'ютером.
За способом організації телеобробка інформації поділяється на системну - у рамках однієї обчислювальної системи та мережеву, коли багато систем можуть об'єднуватися навколо однієї головної.
Система телеобробка інформації - це комплекс технічних та програмних засобів, направлений на прийом, передачу та обробку інформації віддалених користувачів.
До технічних засобів (НаrdWare) телеобробки відносять:
До програмних засобів (SoftWare) відносяться:
2
В епоху активного розвитку мереж ЕОМ виникла необхідність пошуку нових методів передачі інформації на великі відстані між двома або більше користувачами. Внаслідок цього виникло декілька типів мереж передачі даних для побудови на їх основі глобальних комп'ютерних мереж. У цей час можна виділити три типи мереж передачі даних: мережа комутації каналів; мережа комутації повідомлень; мережа комутації пакетів.
Мережа комутації каналів будується на встановленні фізичного і нерозривного з'єднання на весь сеанс роботи користувачів або їх програмного забезпечення. Прикладом такої мережі може бути автоматична телефонна мережа, що використовується для підключення до ВВS (dialup connection).
Мережа комутації повідомлень є подальшим розвитком мереж комутації каналів. У даному випадку з'єднання встановлюється тільки на час передачі повідомлення, яке за цей час передається в повному обсязі. За один сеанс з'єднання може бути передано і декілька повідомлень в тому випадку, коли їх маршрути збіглися в одній точці мережі. Прикладом може бути система електронної пошти OC UNIX, коли для передачі інформації між двома комп'ютерами використовують пакет UUCP.
На основі можливостей двох попередніх типів мереж були запропоновані мережі комутації пакетів, які відомі сьогодні під назвою Х.25 (від назви протоколу роботи). В основу даного типу мереж покладено метод розподілення повідомлення на невеликі частинки, що назвали пакетами, кожний з яких передається окремо і незалежно від інших. При цьому кожен пакет може передаватися за різними маршрутами. На апаратному рівні мережа комутації пакетів складається із вузлів комутації пакетів (ВКП) і каналів передачі даних. Вузол комутації пакетів забезпечує синхронну або асинхронну передачу даних з допомогою відповідних ЕОМ із адаптерами або мультиплексорами. На вузлах комутації пакетів згодом з’явились засоби РАD - збирачі-розбирачі пакетів. Роботу РАD може виконувати і процесор ЕОМ, але сама поява невеликого аналогового технічного засобу тільки спростила процес передачі інформації. Таким чином ЕОМ на вузлі згодом замінилася на РАD та модем (модулятор-демодулятор), засіб передачі даних по каналу зв'язку. Звичайно на великих комутаційних вузлах ЕОМ просто необхідна для керування великими потоками інформації.
Розглянемо процес передачі інформації для простоти між двома портами різних РАD.
Кожний порт має свою унікальну адресу в межах даної мережі і включає декілька елементів: номер підмережі, номер ВКП, номер каналу, номер порту РАD. Адреси портів включаються в заголовок кожного пакета, що передається. Hа порт в точці А подається потік інформації в цифровому вигляді на передачу і звичайно з порту в точці Б має бути знятий такий самий набір інформації. Як відомо, в мережі Х.25 всі повідомлення розбиваються на пакети, що являють собою невелику частину вхідного повідомлення з додатною службовою інформацією, і є мінімальною неподільною частиною. Службова інформація пакета містить адресу порту отримувача, контрольну суму блока даних, номер пакета тощо. Перед початком сеансу зв'язку встановлюється процедура ініціалізації каналу, і коли вона виконана (РАDом, комп'ютером), на вхідний канал надходить неперервний потік даних у вигляді байтів. Перша порція цього потоку пакується РАDом у перший пакет, формується службова інформація, і готовий пакет
3
передається на ВКП, потім аналогічно другий пакет і всі решта, що складають повідомлення. На ВКП попадає повідомлення, що розбите на велику кількість маленьких пакетів.
На ВКП аналізується заголовок (службова інформація) кожного пакета і визначається, куди його необхідно направити, щоб він дійшов до кінцевого адресата або місця призначення. На ВКП отримувача аналізується заголовок пакета, визначається номер лінії і на РАD надходять всі його пакети, після чого розпаковуються в повідомлення для точки Б. Таким чином на виході в точці Б з’являється такий самий непереривний потік даних.
Мережі комутації пакетів мають такі переваги:
Транспортний рівень мережі Х.25 вперше виник у США для забезпечення обміну інформацією між науково-дослідними інститутами. Мережа отримала назву АRРА. Фактично вона заклала основи для глобальної мережі Internet. Сьогодні стандарт протоколу Х.25 використовується національною мережею України - УкрПак, Росії - РосПак, СПРІНТ - США (450 тис. користувачів), ДАТЕКХ-Р - Німеччина (50 тис. користувачів).
Ще одним сучасним стандартом електронного обміну повідомленнями в світі є протокол Х.400. Базовий протокол Х.400 визначає поняття:
З точки зору надійності та безпеки стандарт протоколу Х.400 забезпечує:
4
6.2 Архітектура локальних мереж
Обчислювальна мережа - це інтегрована, багатомашинна, територіально розподілена система, що складається із взаємодіючих локальних (робочих) станцій і підсистеми зв'язку для передачі/ приймання інформації.
Розрізняють локальні - територіально розподілені в межах однієї установи і глобальні - територіально розподілені на великі відстані мережі.
Локальні мережі будуються за типами архітектури: кільцеві, магістральні , зіркоподібні.
Кільцеві: всі робочі станції з'єднуються через власні мережеві адаптери послідовно між собою і остання з першою в кільце. У складі кільцевої мережі можуть бути як виключно робочі станції з розподілом власних ресурсів користувачам, так і робочі станції з серверами. В деяких випадках на одному комп'ютері можуть одночасно бути встановленими і працювати сервер та робоча станція. У випадку, коли кільцева мережа складається тільки з робочих станцій, кожен користувач визначає папки чи директорії загального користування та конкретним користувачам на своєму комп'ютері і надає відповідно повноваження доступу. За допомогою операційних систем сімейства Windows, Unix та Linux такого типу локальні мережі можуть бути елементарно побудованими. Зокрема, поширене використання на робочих станціях одночасно серверного програмного забезпечення, наприклад у випадках організації баз даних тощо.
Магістральні: всі робочі станції через власні адаптери та спільну магістраль з'єднуються з центральним комп'ютером або сервером. Для даного типу мережі створюється довгий сегмент кабелю - магістраль, на яку в будь-якому місці може бути послідовно підключена робоча станція чи сервер за допомогою мережевих адаптерів і так званих конекторів - спеціальних елементів з'єднання кабелю з адаптером. У даному випадку магістраль обов'язково має початок та кінець, які є замкнутими за допомогою спеціальних наконечників. Магістраль може бути продовжена з обох боків за необхідності. Для побудови магістральної мережі розроблена мережева операційна система NETWARE фірми NOVELL.
Зіркоподібні: всі робочі станції через мультиплексор з'єднуються з сервером. Мультиплексор - мережеве обладнання, що має один вхід і багато виходів для підключення робочих станцій. Архітектура зіркоподібної мережі активно використовувалася на великих та міні - ЕОМ. Сьогодні ця мережа теж досить поширена і
5
може входити чи бути елементом інших архітектур. Так, наприклад, якщо до магістральної мережі є необхідність підключити в одному місці певну кількість користувачів, наприклад цілий підрозділ в одній кімнаті, то на магістраль в одному місці під'єднується мультиплексор, а вже до нього підключаються робочі станції користувачів, утворюючи зіркоподібну архітектуру.
Обмін інформацією в локальних мережах ведеться з допомогою протоколу зв'язку, що задовольняє відповідні стандарти. Створення локальних мереж у фінансових установах функціонально забезпечує:
6.3 Технологічні особливості використання БД у мережах
Фінансові установи використовують в своїй роботі інформацію, доступ до якої корисний не лише внутрішнім користувачам, тобто власним працівникам, а й великій кількості зовнішніх користувачів, що так чи інакше зв'язані з даною організацією. Наприклад, біржі, як правило, зв'язані з банківською системою, підприємствами, страховими компаніями також. Банки цікавить, як складається курс купівлі-продажу, біржі - швидке оформлення купівлі-продажу через банки. Аналогічно підприємствам постійно важливо знати, як надходять кошти на поточний рахунок, відвантажується продукція та проходять розрахунки. Очевидно, що дані проблеми сьогодні можуть вирішуватися за допомогою створення та використання локальних і глобальних мереж передачі даних, а також надання відповідного доступу до баз даних користувачам. Зазвичай такі проблеми вирішуються за допомогою телекомунікаційних технологій та клієнт/серверів. Що стосується доступу користувачів до віддалених баз даних, то розглянемо це питання більш детально. Зокрема SQL-технології забезпечують віддалений доступ до баз даних.
Центром будь-якої бази даних є її прикладна частина, що складається із сервера БД, джерел даних та мережевого програмного забезпечення для підключення клієнта в мережу. Cьогодні поширеними та ефективними є такі сервери БД: Oracle, Informix, Sybase, Interbase тощо. Сервер БД створюється на робочому місці адміністратора БД, а
6
клієнти отримують відповідний доступ до таблиць згідно з посадовими обов'язками та своїм статусом.
Інтерфейсна частина - це програмне забезпечення, що використовується на робочому місці користувача, тобто певна складова частина автоматизованої системи, яка розроблена для вирішення проблем даного користувача. Даний АРМ чи комплекс програм може бути розроблений будь-яким розробником на різних мовах програмування, як наприклад: С++, Паскаль, Delphi тощо.
Процес взаємодії прикладної та інтерфейсної частин.
Прикладна частина розміщується на сервері разом із даними БД. Користувачами прикладної частини БД є адміністратори БД, програмісти - розробники автоматизованих систем, аналітики, системні адміністратори. Інтерфейсна частина розміщується на комп'ютерах кінцевих користувачів, а саме: операторів введення даних, бухгалтерів, операціоністів, фінансистів, економістів тощо.
База даних може бути локальною, коли користувач підключається до неї безпосередньо, і віддаленою - у випадку підключення до неї на великій відстані. Підключення до віддаленої бази даних здійснюється за допомогою мережевого забезпечення та відповідних протоколів передачі даних.
Технологія ОDВС (відкритий інтерфейс доступу до бази даних) забезпечує можливість доступу до віддалених баз даних за допомогою відповідного драйвера. Драйвер ОDВС використовується інтерфейсною частиною для отримання доступу до віддаленої бази даних шляхом забезпечення передачі запиту до БД і повернення результату його виконання.
Деякі виробники СУБД пропонують свої унікальні відкриті і досить потужні засоби підключення до віддалених баз даних. Наприклад, корпорація Огасlе пропонує для підключення до віддалених баз даних свій унікальний продукт Net8, який може використовуватись з будь-яким мережевим протоколом, зокрема з основними ТСР/ІР, OSI, SРХ/IРХ тощо і може працювати під керуванням операційних систем.
Сьогодні також поширений доступ до віддалених баз даних за допомогою Web-технології. У даному випадку всі запити до бази даних направляються через Web-сервер. Кінцевий користувач ініціює доступ до віддаленої БД з допомогою Web-браузера, що забезпечує зв'язок заданою в Інтернеті ІР-адресою з потрібним Web-сервером. Web-сервер перевіряє ім'я користувача та пароль і надає запит СУБД, яка теж може запитати реквізити доступу до БД. Потім сервер БД поверне результати запиту Web-серверу, який відобразить їх у вікні Web-браузера користувача.
Використання Web-технології для доступу до баз даних має забезпечити надійний захист інформаційних потоків. Це досягається створенням брандмауерів - апаратно-програмних систем міжмережевого захисту від несанкціонованого доступу до сервера.