Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Географічний факультет
Кафедра ґрунтознавства
та географії ґрунтів
( звіт про виконання виробничої практики )
Виконала:
студентка
групи ГРЕс-51
Троян О.В.
Перевірив:
проф. Гаськевич В.Г.
Львів-2012
Зміст
Вступ
Розділ 1. Чинники ґрунтоутворення території дослідження
1.1. Геологічна будова
1.2. Геоморфологічні особливості
1.3. Гідрогеологічні умови
1.4. Кліматичні умови
1.5. Рослинний покрив
1.6. Ґрунтовий покрив
Розділ 2.Структура земельних угідь Бірківської і Ясниської сільських рад
Розділ 4. Морфологічні особливості
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Виробнича практика тривала з 1.09 –14.09 2011 р. в с. Ясниська Яворівського району.
Метою практики було визначення агроекологічного стану ґрунтів і їх придатність для вирощування сільськогосподарських культур на прикладі Ясниської сільської ради – Розточчя. Об’єктом виступають ґрунти с. Ясниська, а предметом – морфологічні особливості, фізико-хімічні, фізичні властивості ґрунтів і їх агроекологічний стан.
Головними завданнями було:
У процесі польового обстеження закладено 4 грунтових розрізів, у яких проведено детальне вивчення морфологічної будови і морфологічних ознак грунтів досліджувальної території. У 4 грунтових розрізах по генетичних горизонтах відібрано 20 зразків для визначення фізичних властивостей грунтів.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання: охарактеризувати природні умови, геологічну будову, геморфологічні особливості, гідрогеологію, клімат, рослинність, грунтовий покрив та морфологічні особливості території дослідження.
Розділ 1. Чинники ґрунтоутворення території дослідження
Бірківська і Ясниська сільська рада знаходиться в межах геоморфологічного району Львівське Розточчя.
Розточчя є крайнім північно-західним відрогом Подільської височини, простягається на північний захід від м. Львова і являє собою дуже горбисту височину. Назва Розточчя пов’язана з тим, що з цієї височини витікають у різні сторони притоки Дністра, Західного Бугу і Сяну.
Протяжність Розточчя в межах України близько 60 км, ширина – 10-30 км, абсолютні висоти становлять 380-390 м. За грунтово-географічним районуванням Розточчя розміщене у листяно-лісовій зоні сірих лісових ґрунтів Центральної тайгово-лісової області бореального поясу.
Отже, характерними рисами природних умов Розточчя є:
1.1. Геологічна будова
У геологічні будові Розточчя беруть участь відклади від докембрію до сучасних. Найбільш поширені верхокрейдові і міоценові товщі, які разом з четвертинними відкладами беруть участь у будові сучасного рельєфу.
Вік крейдових товщ Розточчя визчається як сенонський. Літологічна однорідність крейди західного схилу Розточчя свідчить про одноманітні умови накопичення відкладів на дні морського басейну, який існував тут протягом усього сенону.
Верхокрейдові відклади га Розточчі представлені головно утвореннями маастрихтського ярусу. Це глинисто-піщані світло сірі, часом голубуваті, мергелі, а також кварцево-карбонатні пісковики з глауконітом, рідше – глини і глинисті вапняки. Потужність цих відкладів становить від 62,2 до 144,5 м
Неогенові відклади Розточчя представлені головно баденієм. Вони відрізняються різною літологією, наверстуванням і фаціальними змінами, поділяються на два підрозділи – нижній та верхній баденій. Відклади нижнього баденію залягають на розмитій поверхні тріщинуватих мергелів і пісковиків верхньої крейди. Представлені пісками, органогенними вапняками, детритовими пісковиками. З неогеновими відкладами на Розточчі пов’язані чисельні скельні виходи порід, часто з печерами.
Відклади четвертинної системи поширені практично всюди на Розточчі, окрім виходів на поверхню корінних порід. Вони покривають крейдові і неогенові відклади шарами різної потужності, походження і складу.
До середнього відділу четвертинної системи належать також озерно-алювіальні відклади, представлені пісками, супісками, суглинками пилуватими, сірувато-зеленими, голубуватими, водонасиченими, потужністю до 30 м. Ці відклади зумовлюють м'якість рис сучасного рельєфу і розвиток дефляційних процесів.
Ґрунтотворними породами Розточчя є четвертинні відклади елювій-делювій карбонатних порід і палеоген-неогенові піски. Для них характерна строкатість і дрібно контурність ґрунтового покриву.
Четвертинні піски і супіски поширені на західних схилах Розточчя. Піски пухкі, розсипчасті, складаються зазвичай з кварцевих зерен. Такий літологічний склад зумовлює високу фільтраційну здатність піску і його контрастні теплові властивості.
Елювій-делювій карбонатних порід поширений як на вододільних ділянках, так і на схилах, а рідше – на шлейфах схилів у місцях їхнього виходу на поверхню. Це легкосуглинковий білий або світло-сірий матеріал із значним вмістом щебеню вапняку.
Місцями на вододілах, схилах та терасах поширені лесоподібні суглинки, які часто з глибини 1-2 м підстелені пісками, щільними карбонатними породами та іншими відкладами.
У долинах річок, заплавах та знижених ділянках поширені алювіально-делювіальні відклади, на яких формуються дернові та лучні ґрунти.
Отже, зважаючи на значку строкатість ґрунтотворних порід, у межах Розточчя спостерігається формування зональних ( дерново-підзолистих, сірих лісових), азональних (болотних, дернових, лучних і торфових) та інтразональних ( дерново-карбонатних) ґрунтів.
1.2. Геоморфологічні особливості
У геоморфологічному відношенні Розточчя –горбогірна височина (пасмо). Район Розточчя належить до Подільської структурно-денудаційної височини на неогенових і крейдових відкладах Волино-Подільської області пластово-денудаційних височин. Рельєф Розточчя ерозійний. Височина складається з гряд, ланцюгів горбів і окремих горбів-останців, які простягаються з північного заходу на південний схід. Абсолютні височини окремих горбів перевищують 380-390 м, максимальні висоти сягають 395 м.
Таке розташування пов’язане з тим, що територія увійшла до складу різних геоморфологічних підрайонів: західна та південно-західна частини розташовані в межах Янівського Розточчя, центральна та північно східна – в межах Львівського Розточчя, а північна – в межах Равського Розточчя .
Равське Розточчя виділяється значною вирівняністю рельєфу. Південно –західна частина має вигляд типового плато –обширні вирівняні межиріччя поєднуються з відносно вузькими, крутосхиловими долинами. Північно –східний схил виділяється різноманітністю морфологічних краєвидів та наявністю добре виражених останцевих форм, складених міоценовими та еоценовими відкладами. У цій частині регіону добре виражена східчастість рельєфу структурно-денудаційного типу, зумовлена субгоризонтальним заляганням потужних пластів органогенових і органогенно-детритових вапняків міоценового віку, а також субгоризонтальним заляганням підміоценової поверхні крейдових відкладів.
Янівське Розточчя виділяється значною шириною і розлогістю долин та наявністю порівняно великих улоговин із сухими або заболоченими днищами. Розточчя воно відрізняється також незначною абсолютною висотою межиріч ( до 360-385 м) і глибиною розчленування ( до 50-60 м).
Львівський підрайон Розточчя має вигляд платоподібного масиву, абсолютні висоти якого досягають 390-400 м. Його можна охарактеризувати як сильно –розчленоване багатоярусне плато, розділене долинами допливів Західного Бугу. Характерними елементами рельєфу цієї частини Розточчя є крутосхилі балки (дебрі) і яри. Львівське Розточчя виділяється значним поширенням лесоподібних відкладів еолово-делювіального генезису –це лесовий підрайон Розточчя.
У будові рельєфу Розточчя домінують елементи денудаційного, флювіогляціального та еолового походження. Головні елементи виробленого рельєфу Розточчя (вершинні поверхні та уступи межиріч, долини та останці) утворились внаслідок тривалого впливу денудаційних та ерозійних процесів.
Отже, сприятливі природні умови та чинники (геолого-геоморфологічні, гідрологічні, кліматичні, ґрунтові, рослинні) зумовили розвиток широкого спектра рельєфоутворювальних процесів. Для Розточчя характерне значне вертикальне і горизонтальне розчленування рельєфу, наявність відкладів низької протиерозійної стійкості. Низинні території вирізняються природними процесами акумуляції відкладів, блуканням рік, замуленням водоймищ, підняттям рівня ґрунтових вод, заболоченням. На підвищених рівнинах посилені руйнівні процеси, серед них домінують площинний змив, ерозійні, дефляційні, карстові, а також техногенні – меліорація, добування корисних копалин, деградація річкових систем тощо.
1.3. Гідрогеологічні умови
Згідно з гідрологічним районуванням України, Розточчя знаходиться в межах району Галицько-Волинської западини Волино-Подільського артезіанського басейну.
Зона прісних вод знаходиться у верхньому тріщинуватій товщі сенон-турону, а також у неогенових і антропогенових відкладах.
Серед підземних вод басейну найбільш поширені тріщинні води у верхній протерозойських, кембрійських, ордовицьких, силурійських, девонських, кам’яновугільних, юрських і верхньокрейдових відкладах і менше – порово-пластові води у сеноманських, сармат-баденівських і антропогенних відкладах.
Найбільший вплив на процеси ґрунтотворення мають водоносні горизонти четвертинного періоду і древньоалювіальних відкладів. Живляться водоносні горизонти антропогенових відкладів переважно за рахунок безпосередньої інфільтрації атмосферних опадів, дренуються річковою та ярково-балковою сіткою.
Суттєву роль у формуванні гідрогеології Розточчя відіграє водоносний комплекс мергельно-крейдової товщі сенон-турону. Водомісткими породами тут є тріщинуваті мергелі, вапняки і крейда. Зона найбільшої тріщинуватості простежується до глибини 80-100 м. Тріщинуватість зони в мергельно-крейдових відкладах сенон-турону сприяє нагромадження великих запасів підземних вод, здебільшого вони напірні. За хімічним складом води головно гідрокарбонатні кальцієві, рідше – хлоридні і натрієві.
Водовмісними породами сенону є кварцево-глауконітові піски з включеннями кременю, тріщинуватих пісковиків, мергелів і вапняків. Підстеляються відкладами палеозою, місцями юри, а перекриваються потужною мергельно-крейдовою товщею сенон-турону. Води напірні, свердловини іноді фонтанують. Підживлюються знизу високо напірними водами юрських або кам’яновугільних відкладів.
Розвантажуються підземні води у вигляді джерел, колодязів і карстових озер. У районах близького залягання до поверхні вони зумовлюють заболочення ґрунтів. У дощові роки ґрунтові води піднімаються до глибини до 20-50 см, спричинюючи оглеєння ґрунтової товщі. Причиною високого стояння ґрунтових вод є водонепроникність крейдових відкладів.
Отже, ґрунтові води мають найбільше значення з погляду морфогенези ґрунтів: формування автоморфних, напівгідроморфних і гігроморфних режимів у ґрунтах, розвиток процесів оглеєння, заболочення.
1.4. Кліматичні умови
За кліматичним районуванням Розточчя належить до рівнинної під області атлантико-континентальної області зони помірних широт. Розточчя знаходиться в межах північного агрокліматичного району Львівської області і характеризується помірно-теплим і помірно-вологим кліматом.
Розточчя одержує до 163,3 ккал/см² сумарної сонячної радіації протягом року, проте дійсна сумарна радіація становить лише 60% від можливого. Це зумовлено значною хмарність.
Протягом року тут переважає морське полярне повітря, яке приносить похмуру з туманами погоду взимку і нестійку похмуру погоду зі зливами і грозами влітку. Континентальне полярне повітря досягає території Розточчя найчастіше влітку та навесні і пов’язане з трансформацією морського полярного повітря.
З атмосферною циркуляцією тісно пов’язаний вітровий режим. Переважають вітри західних румбів: зимою – західні і південно-західні, влітку – західні і північно-західні. Середньорічна кількість вітру Розточчя становить 4 м/с. Інколи бувають вітри зі швидкістю понад 10 м/с, які спричиняють розвиток дефляційних процесів на Розточчі.
Розточчя за кліматичними умовами частково виділяється на фоні навколишніх низовин. Середньорічні температури взимку в середньому на
0,5 ºС, а влітку на 1,0-1,5 ºС нижчі, ніж на прилеглій території. Найхолоднішим місяцем є січень, а найтеплішим – липень. Середня температура січня коливається у межах від -3,7 до -4,5 ºС, а липня 17,5-18 ºС.
Сума активних температур (вище 10 ºС) становить 2300-2500 ºС. Тривалість вегетаційного періоду 208-210 днів, а період активної вегетації – 150-155 днів.
Річна сума опадів становить 700-750 мм. Розподіл опадів протягом року нерівномірний: кількість опадів за літній період перевищує їхню кількість за зимовий період у 2-3 рази .
Тривалість снігового покриву на Розточчі становить 1,5-2,5 місяці, в окремі роки сніговий покрив або відсутній, або нестійкий. Середня висота снігового покриву – 8-10 см. Сніговий покрив відіграє важливу роль у водно-тепловому режимі ґрунту, оскільки захищає ґрунти від переохолодження зимою, а також сприяє зволоженню весною.
1.5. Рослинний покрив
Серед факторів ґрунтоутворення рослинність відіграє важливу роль. Вона є джерелом органічної частини ґрунту. З найхарактерніших рис природи Розточчя треба назвати найбільшу серед рівнинних районів Львівщини лісистість до 40% території. Серед лісів переважають широколистяні, здебільшого букові і дубові, а також хвойно-широколистяні ліси.
Меншу площу займають соснові ліси. Широколистяні ліси ростуть на внутрішніх пагорбах гряд з більш важкими за гранулометричним складом дерново-слабопідзолистими і сірими лісовими ґрунтами, а хвойні - на зовнішніх пагорбах, що простягнулися уздовж гідрографічної сітки. Для останніх характерні більш легкі за гранулометричним складом дерново-підзолисті і слабопідзолисті зв'язно-піщані ґрунти.
Букові ліси, найцікавіші з флористичної точки зору, займають високі пагорби з близьким до поверхні заляганням крейди. За цих умов у верхній і середній частинах крутих схилів вони представлені чистими насадженнями з переважанням у травяному покриві осоки волосистої.
Ділянка дослідження знаходиться в пониженій частині і для неї характерна лучно-трав’яна рослинність.
Отже, особливості рельєфу, мозаїчність ґрунтового покриву, своєрідний мікроклімат зумовили формування унікальної лісової та болотної рослинності. Тут перекриваються ареали більшості основних євразійських видів дерев і чагарників. Ніде у світі не можна побачити природний ліс, що складається з дерев сосни, дуба, бука, ялиці, смереки, явора, граба, ясена, клена, в'яза та липи, що ростуть разом, а на Розточчі такі ліси ще збереглися.
1.6. Ґрунтовий покрив
За агрогрунтовим районуванням Розточчя розміщене в межах двох агрогрунтових провінцій: Західно-Подільської провінції (переважно дерново-підзолистих оглеєних ґрунтів і торфовищ) Подільської агрогрунтової зони Західнолісостепової провінції (сірих лісових, чорноземів опідзолених і чорноземів типових вологих) Лісостепової зони .
Дерново-підзолисті ґрунти утворились під пологом лісу переважно на безкарбонатних породах. За грануметричним складом ґрунти поділяються на три групи:
Дерново-підзолисті піщані ґрунти поширені переважно в поліських районах області. Орні землі з цими грунтами становлять 6,3% від загальної площі ріллі. Значні їх площі зайняті лісами. Серед них переважають слабопідзолисті здебільшого глеюваті підтипи. За будовою профілю і морфологічними ознаками серед них розрізняють підзолисті борові піски на гривистих, часто горбкуватих еолових (перевіяних вітром) пісках і звичайні дерново-слабопідзолисті, які сформувались під змішаними лісами на алювіальних (річкових) і зрідка на флювіогляціальних (водно-льодовикових) пісках.
Дерново-підзолисті піщані ґрунти характеризуются мізерним вмістом гумусу, дуже малою місткістю вбирного комплексу, низьким ступенем насиченості основами, кислою реакцією і незначною кількістю рухомих поживних речовин.
За генезисом, властивостями та агровиробничими особливостями лісостепові опідзолені ґрунти поділяються на дві групи: сірі і ясно-сірі лісові та темно-сірі опідзолені і чорноземи опідзолені.
Сірі та ясно-сірі опідзолені ґрунти місцями залягають на Розточчі. Сірі лісові більш поширені, ніж ясно-сірі. Сформувались вони під широколистяними лісами, тому їх називають також сірими та ясно-сірими лісовими грунтами.
Розділ 2. Структура земельних угідь
Яворівський район лежить на Головному європейському вододілі, серед мальовничих, часто заліснених пагорбів Розточчя. Західна частина району — рівнинна, а східна належить до Розтоцького географічного регіону Розтоцько-Опільської лісостепової фізико-географічної області. Основу природно-ресурсного потенціалу Яворівщини складають земельні ресурси: сільськогосподарські угіддя займають 66,3 тис.га (42,8% від всієї території), з них рілля 42,1 тис.га, пасовища –12,5 тис.га, сіножаті –7,0 тис.га, багаторічні насадження 4,2 тис.га, перелоги 0,5 тис.га. Водні ресурси 4,7 тис.га ( 3% всієї території району), лісові ресурси – 52,0 тис.га ( 33,6% від загальної площі).
Яворівський район знаходиться на території Українського Розточчя - одного з найцікавіших фізико-географічних районів Західної України. Українське Розточчя являє собою вузьке (в середньому 25 км) горбогірне пасмо довжиною 75 км, яке на півночі різко підіймається над Малим Поліссям. У південно-східній частині його проходить Головний Європейський вододіл, на схилах якого беруть початок річки, що належать до басейнів двох морів - Чорного і Балтійського. На території Яворівського району знаходиться Яворівський національний парк. Територія парку простягається своєрідним півмісяцем від с. Верещиця Яворівського району до с. Крехів Жовківського району. Його протяжність з заходу на схід - 12-13 км, а з півночі на південь - від 2,5 до 12 км.
Отже, вигідне географічне положення, сприятливий клімат, багаті природні ресурси і цілющі мінеральні джерела надають району необмежені можливості у розвитку та економічному процвітанні.
Розділ 3. Морфологічні особливості
У результаті польових досліджень, вивчення морфолонічної будови і морфологічних властивостей грунтів ділянки та лабараторно-аналітичних робіт з визначенням їх основних фізичних властивостей виявлено такі генетичні типи грунтів:
Сірі лісові ґрунти - тип ґрунтів, що формуються головним чином під лісами (переважно листям) з трав'янистим покривом в умовах континентального, помірно вологого клімату. Утворюються на лесовидних покривних суглинках, карбонатних моренах і інших материнських породах, зазвичай багатих кальцієм, при промивному водному режимі.
Сірі лісові ґрунти складають основу структури грунтового покриву сільськогосподарських угідь Ясниської сільської ради. Вони здавна використовуються як орні землі, під пасовищами, сіножатями, лісами.
Характеризуючись низкою сприятливих властивостей, сірі лісові ґрунти є надто вразливими до антропогенного впливу і швидко руйнуються в разі нераціонального використання.
Дослідження морфологічних ознак сірих лісових ґрунтів Ясниської сільської ради проводили на закладених ділянках. Вивчення ґрунтового покриву досліджуваної території, зв’язку ґрунтів і їхніх властивостей з літологією ґрунтотворних і підстилаючих порід проводилось із використанням таких методів:
Ясно-сірі лісові грунти характеризуються елювіально-ілювіальним типом розподілу речовин, унаслідок чого у них виразно проявляється елювіальність верхньої частини профілю та ілювіальність нижньої частини профілю. Профіль ясно-сірих лісових грунтів характеризується такою будовою: у цілинних грунтах – лісова підстилка (Но) потужністю 1-2 см, гумусо-елювіальний горизонт (Не) потужністю 8-15 см, в освоєних грунтах потужність збігається з глибиною оранки та становить 26-28 см. Горизонт (Не) світло-сірих збіднений на мул, але збагачений кремнеземом, порохувато-грудкувато-плитчастої структури, слабо ущільнений.
Розділ 4. Фізичні властивості
Однією з важливих характеристик ґрунтів є їх фізичні властивості, серед яких виділяють загальні фізичні, водно фізичні, механічні, теплові тощо. Їхні величини, динаміка визначається складом, співвідношенням і взаємодією твердої, рідкої і живої фаз ґрунтів. Фізичні властивості впливають на напрям і інтенсивність ґрунтотворного процесу, родючість ґрунтів і умови росту і розвитку рослин.
Важливим завданням досліджень було встановити вплив ґрунтотворних порід на фізичні властивості ґрунтів та ступінь зв’язку між ними. Досліджували такі показники:
Ці показники фізичного стану твердої речовини ґрунту мають велике значення для агровиробничої характеристики ґрунту, їх слід врахувати в процесі обробітку ґрунту, а також під час вивчення росту та розвитку рослин.
Гранулометричний склад ґрунту
Таблиця 4.1
|
Клю-чова ділян-ка |
Генетичні горизонти |
Глибина відбору зразка, см |
Розмір частинок, мм; кількість, % |
Сума частинок <0,01 мм, % |
|||||
|
Фізичний пісок |
Фізична глина |
||||||||
|
Пісок |
Пил |
Мул |
|||||||
|
1-0,25 |
0,25-0,05 |
0,05-0,01 |
0,01-0,005 |
0,005-0.001 |
<0.001 |
||||
|
Дерновий неглибокий глейовий легкосуглинковий осушений на алювіально-делювіальних відкладах |
|||||||||
|
Бірки |
Hopgl |
2-20 |
45,09 |
41,58 |
5,95 |
2,35 |
1,68 |
3,34 |
6,57 |
|
Hopgl |
22-32 |
38,32 |
43,71 |
7,26 |
3,37 |
3,97 |
3,37 |
10,71 |
|
|
H pgl |
35-45 |
30,42 |
38,31 |
18,43 |
1,33 |
6,80 |
4,71 |
12,84 |
|
|
Ph Gl |
52-62 |
31,32 |
56,48 |
5,65 |
2,84 |
1,89 |
2,04 |
7,53 |
|
|
Сірі лісові слабозмиті легкосуглинкові |
|||||||||
|
Ясниська |
Hе ор |
0-10 |
27,40 |
0,44 |
51,56 |
5.72 |
6,04 |
8,84 |
20,60 |
|
Не ор |
10-21 |
18,60 |
3,04 |
55,08 |
9,64 |
4,20 |
9,44 |
23,28 |
|
|
Не n/op |
21-30 |
19,0 |
4,96 |
55,76 |
5,80 |
4,60 |
9,88 |
20,28 |
|
|
Ieh |
36-46 |
8,40 |
4,36 |
64,48 |
5,80 |
6,44 |
10,55 |
22,76 |
|
|
Іe |
51-61 |
12,00 |
2,68 |
52,84 |
3,28 |
4,80 |
24,40 |
32,48 |
|
|
Рі |
78-85 |
13,60 |
3,52 |
52,32 |
5,64 |
1,72 |
23,20 |
30,56 |
|
|
Р |
125-135 |
16,20 |
4,52 |
52,24 |
1,92 |
8,24 |
16,88 |
27,04 |
Загальні фізичні властивості ґрунтів
Таблиця 4.2
|
Назва ґрунту |
Клю-чова ділянка |
Генетичні горизонти |
Глибина відбору зразків см |
Щіль-ність твердої фази г/см³ |
Щільність будови г/см³ |
Загальна шпарува-тість % |
Шпару-ватість аерації, % |
|
дерновий неглибокий глейовий легкосуглинковий осушений на алювіально-делювіальних відкладах |
Бірки |
Hd |
2-10 |
2,61 |
1,28 |
51,0 |
35,1 |
|
Hopgl |
10-20 |
2.65 |
1,34 |
50,3 |
25,5 |
||
|
Hopgl |
22-32 |
2.61 |
1,41 |
46,8 |
16,9 |
||
|
Hpgl |
35-48 |
2,66 |
1,57 |
41,5 |
10,2 |
||
|
PhGl |
52-62 |
2,67 |
1,36 |
50,4 |
7,9 |
||
|
сірі лісові слабозмиті легкосуглинкові |
Ясниська |
Hе ор |
0-10 |
2,59 |
1,27 |
50,72 |
41,29 |
|
Не ор |
10-21 |
2,58 |
1,25 |
51,58 |
38,37 |
||
|
Не n/op |
21-30 |
2,59 |
1,31 |
49,82 |
33,36 |
||
|
Ieh |
36-46 |
2,63 |
1,48 |
43,82 |
26,23 |
||
|
Іe |
51-61 |
2,64 |
1,54 |
41,48 |
16,13 |
||
|
Рі |
78-85 |
2,64 |
1,58 |
40,09 |
11,38 |
||
|
Р |
125-135 |
2,63 |
1,56 |
41.54 |
10,48 |
Агроекологічна оцінка земель – це оцінка родючості грунтів при якій встановлюється, наскільки вигідно вирощувати ту чи іншу культуру на визначеній території. Без агроекологічної оцінки сільськогосподарських культур виробник може засіяти культуру на поле, де вона буде погано рости і давати низьку врожайність.
Агроекологічну оцінку земель можна визначити згідно із методикою агроекологічної оцінки, в основі якої лежить три рівні опису омов:
Отже, для сірих лісових грунтів оптимальними умовами вирощування є вирощування озимого жита, вівса та картоплі. Допустимими або задовільними умовами є для вирощування озимої пшениці, ячменю та льону довгунця, недопустимі умови є для вирощування кукурудзи та цукрового буряку.
Висновки
Бірківська і Ясниська сільська рада знаходиться в межах геоморфологічного району Львівське Розточчя. Розточчя є крайнім північно-західним відрогом Подільської височини, простягається на північний захід від м. Львова і являє собою дуже горбисту височину.
Характерними рисами природних умов Розточчя є: горбистий рельєф місцевості, пасма та округлі горби якого витягнуті з північного заходу на південний схід; значне поширення на схилах горбів та в долинах піщаних і супіщаних порід, відкладених талими водами льодовика; глибоко врізані річкові долини і круті заліснені схили; розвиток ярково-балкових форм рельєфу; переважання у складі лісів дубово-соснових, буково-дубових і буково-дубово-соснових угрупувань; порівняльно висока залісненість території; значне поширення дерново-підзолистих ґрунтів у місцях нагромадження водно-льодовикових пісків і супісків та сірих лісових слабозмитих легкосуглинкових грунтів.
У результаті польових досліджень, вивчення морфолонічної будови і морфологічних властивостей грунтів ділянки та лабараторно-аналітичних робіт з визначенням їх основних фізичних властивостей виявлено такі генетичні типи грунтів сірих лісових слабозмитих легкосуглинкових грунтів.
Сірі лісові ґрунти - тип ґрунтів, що формуються головним чином під лісами (переважно листям) з трав'янистим покривом в умовах континентального, помірно вологого клімату. Утворюються на лесовидних покривних суглинках, карбонатних моренах і інших материнських породах, зазвичай багатих кальцієм, при промивному водному режимі.
Сірі лісові ґрунти складають основу структури грунтового покриву сільськогосподарських угідь Ясниської сільської ради. Вони здавна використовуються як орні землі, під пасовищами, сіножатями, лісами.
Характеризуючись низкою сприятливих властивостей, сірі лісові ґрунти є надто вразливими до антропогенного впливу і швидко руйнуються в разі нераціонального використання.
Агроекологічна оцінка земель – це оцінка родючості грунтів при якій встановлюється, наскільки вигідно вирощувати ту чи іншу культуру на визначеній території. Без агроекологічної оцінки сільськогосподарських культур виробник може засіяти культуру на поле, де вона буде погано рости і давати низьку врожайність.
Агроекологічну оцінку земель можна визначити згідно із методикою агроекологічної оцінки, в основі якої лежить три рівні опису омов: оптимальні умови; допустимі умови (задовільні); недопустимі (погані) умови.
Отже, для сірих лісових грунтів оптимальними умовами вирощування є вирощування озимого жита, вівса та картоплі. Допустимими або задовільними умовами є для вирощування озимої пшениці, ячменю та льону довгунця, недопустимі умови є для вирощування кукурудзи та цукрового буряку.
Вигідне географічне положення, сприятливий клімат, багаті природні ресурси і цілющі мінеральні джерела надають району необмежені можливості у розвитку та економічному процвітанні.
Список використаної літератури