Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Рівень захворюваності
на вірусний гепатит А
по Косовському району
за 10-ть останніх років
2002 р.
Рівень захворюваності на вірусний гепатит А
по Косовському району за 10 останніх років
|
Рік |
Загальна к-сть випадків (чол.) |
У дорослих (чол.) |
У дітей (чол.) |
|
1990 р. |
354 |
214 |
140 |
|
1991 р. |
458 |
273 |
185 |
|
1992 р. |
86 |
68 |
18 |
|
1993 р. |
282 |
179 |
103 |
|
1994 р. |
141 |
105 |
13 |
|
1995 р. |
86 |
68 |
18 |
|
1996 р. |
90 |
70 |
20 |
|
1997 р. |
75 |
41 |
34 |
|
1998 р. |
88 |
61 |
27 |
|
1999 р. |
88 |
56 |
32 |
|
2000 р. |
130 |
104 |
26 |
|
2001 р. 9 місяців |
194 |
161 |
33 |
Отже, я можу зробити висновок, що рівень захворюваності на вірусний гепатит А залишається досить високим. Особливо ріст відмічається починаючи з 1990 по 1993 р., а також 2000 – 2001 р.
За статистичними даними видно, що вірусний гепатит реєструється як серед дорослих, так і серед дітей.
Хвороба Боткіна (morbus botkini)
Синоніми: епідемічний гепатит, катаральна жовтуха, вірусний гепатит, паренхіматозний гепатит, гепатит А, інфекційний гепатит.
Хвороба Боткіна – гостре інфекційне захворювання вірусної породи, яке відноситься до групи кишкових інфекцій, антропоноз. Клінічно характеризується великим поліморфізмом, можливістю жовтявих і безжовтяних форми, а також різними ускладненнями.
Епідеміологічно вірусний гепатит характеризується спалахами і епідеміями водяного, елементарного, контактно-побутового та змішаного типу. Зустрічаються у всіх країнах земної кулі, причому захворюваність гепатитом особливо наростає на фоні соціальних потрясінь, наприклад в воєнні та післявоєнні роки.
Як хвороба жовтуха відома людству з давніх давен. Особливо необхідно підкреслити роль С.П.Боткіна, який вперше сформулював твердження про інфекційну хворобу катаральної жовтухи.
В групі епідемічних вірусних гепатитів розрізняють три окремих форми: 1) епідемічна жовтуха – хвороба Боткіна, тобто вірусний епідемічний гепатит; 2) сироватний гепатит, який передається при парентеральному введенні крові, плазми, сироватки людини;
3) склеризуючий гепатит. По тяжкості протікання є 3 форми хвороби: легкої, середньої важкості і тяжкої.
Епідеміологія. Епідемічний гепатит характеризується високою географічною розповсюджуваністю, тобто “він не знає географічних меж”. Багато дослідників вважають, що сучасне широке розповсюдження на карті світу епідемічного гепатиту являється одним із наслідків ІІ-ї світової війни.
Встановлено, що вірус епідемічного гепатиту знаходиться в крові, виділяється з організму хворих з фекаліями, а інколи з сечею. Зараження інших осіб може відбуватися внаслідок стійкості вірусу, забруднених предметів щоденного вжитку, через мух, а особливо при вживанні в їжу заражених продуктів і води. Таким чином виділяють водні, харчові, контактно-побутові та змішані спалахи гепатиту.
Вірусний гепатит може зустрічатися в любому віці, незалежно від статі. Сприйнятливість людського організму з перших років життя до вірусу епідемічного гепатиту досить значна.
Особи, які перенесли хворобу Боткіна, набувають стійкий, специфічний імунітет, хоча можливість повторних захворювань повністю не виключено.
Відомості про летальність при інфекційному гепатиті різні; всі автори сходяться на тому, що в більшості випадків хвороба не призводить до смертельного кінця, але в окремих випадках, можливі важкі форми і ускладнення, які супроводжуються смертю.
В середньому летальність при хворобі Боткіна складає 0,1-0,2%.
Патогенез. Збудник може потрапляти в організм двома шляхами: через рот і парентерально. Через рот збудник заноситься з зараженою водою, їжею і іншими забрудненими об’єктами, включаючи пряме занесення вірусу з інфікованих пальців, рук. Дальше вірус з порожнини рота разом з їжею, водою і слиною потрапляє в шлунок. В шлунку під дією соляної кислоти і шлункового соку, збудник зазнає змін але остаточно не гине. Через шлунково-кишковий тракт збудник потрапляє в ендотелій тонкої кишки, тут розмножується і потім з лімфовузлів гематогенно потрапляє у печінку. В печінці потрапляє у гепатоцити, ушкоджує їх. Потім з жовчю потрапляє у кишечник і згодом виділяється з фекаліями.
При хронічній формі з рецидивами і загостреннями характерне поєднання дифузного ураження паренхіми і строми печінки з послідуючим розвитком цирротичних змін, а також утворенням можливих синдромів – гепатоліенального, гепатоцеребрального і ін.
При вірусному гепатиті, крім печінки зміни відмічаються в селезінці, нирках, частково в серцевій області і в клітинах центральної нервової системи. При гострій жовтій дистрофії печінки розміри органа різко зменшуються, також можливий поширений некроз печінкових клітин з послідуючим їх розпадом і розсмоктуванням. До інших змін при епідемічному гепатиті також можна віднести можливі гострі некрози в підшлунковій залозі, зміни в гліозних і ганліозних клітинах кори головного мозку, підкіркових вузлів, мозочка.
Клініка. Інкубаційний період при пероральному зараженні може коливатися від 14 до 50 діб.
Клінічна характеристика продромального періоду являється особливо важливою, оскільки в цей час інфікована людина, як правило, залишається в крузі своїх обов’язків і за медичною допомогою ще не звертається. Тому що в цей початковий період ні один із багато численних симптомів не дає чіткої клінічної картини хвороби Боткіна. Температура може залишатися в нормі, а в іншому випадку підвищується до субфебрильної. Із суб’єктивних скарг найбільш частою є диспепсичний комплекс, який включає в себе зниження і навіть втрату апетиту, тошноту, рідше рвоту, метеоризм, схильність до закрепів або навпаки проносів. З усім цим нерідко поєднується загальна слабість, в’ялість, дратівливість, можливі артралгії, ангіни, псевдо грипозний варіант. Через 3-7 днів відповідно збільшенню печінки і селезінки хворі скаржаться на відчуття важкості, незручності, чи на тупий давлячий біль, особливо в верхній частині живота справа, добовий діурез починає звужуватися, у сечі збільшується вміст білків, жовтявих пігментів, в осаді – підвищена кількість лейкоцитів, а інколи еритроцитів. До кінця продромального періоду, який може розтягуватися до 2 тижнів і більше, підвищується білірубінемія.
Перехід від продромального до періоду розпалу хвороби відбувається переважно досить плавно, тому чіткої межі між ними немає. Голосним симптомом слідую чого періоду є жовтуха, тобто відбувається пожовтіння шкіри, слизових оболонок. Інколи цей симптом буває першим поштовхом для звернення до лікаря за допомогою. Крім цього є такі симптоми, як нервові і диспепсичні розлади, подавлений настрій, навіть апатія, дратівливість, поганий сон, інколи безсоння, поганий апетит, у деяких – анорексія. При огляді відмічається обкладений язик, жовтуватий з сіруватим нальотом, рихлість слизових оболонок ясен, брадикардія, падіння АТ, зменшення діурезу, метеоризм, зуд. А також основними об’єктивними ознаками періоду розпалу є потемніння мочі (міцна заварка чаю або пиво) і обезбарвлений кал.
В сприятливих випадках протікання хвороби Боткіна через 2-3 тижні відмічається період виздоровлення. Деколи цей перехід досить чітко проявляється покращенням загального стану хворих, зникненням подавленості, слабості, брадикардії, підвищенням апетиту, відновленням нормальних функцій і величини печінки, підвищенням діурезу, відновлення звичайної окраски сечі і калу. При хворобі Боткіна виздоровлення, які правило іде по типу лізеса, а не кризиса. Але кризи у вигляді крутого перелому тут можливий, хоча дуже рідко. В період виздоровлення можливі як загострення, так і рецидиви, а крім того – багато численні ускладнення, що ще більше можуть затягнути процес.
В процесі хвороби велике значення мають нерідкі ускладнення, які поділяються на специфічні і неспецифічні. В групі так названих специфічних ускладнень перше місце необхідно відмітити холангіти та холацестити. Група неспецифічних ускладнень можливих про епідемічному гепатиті, переважно складається індивідуально по-різному і включає в себе самі різні процеси – пневмонії, фурункульози, росисті процеси та ін. Розвиток цих ускладнень відбувається на фоні основного процесу.
В більшості випадків хвороба Боткіна переноситься благополучно і закінчується видужанням. Повторні випадки можливі, але зустрічаються порівняно рідко, що необхідно врахувати в аспекті імунітету.
Лікування. Перш за все необхідно хворого госпіталізувати, оскільки госпіталізація передбачає для хворого належний спокій (фізичний і психічний), а також дотримуватись щадної дієти і комплексної терапії. Максимальне значення при дієті віддають легкозасвоюваним вуглеводам, а також виключення з раціону важких жирів (свинина, баранина). Особливо необхідно підкреслити важливість вживання великої к-сті рідин, що необхідно супроводжувати щоденним контролем діурезу. В дітей хворих дозволено вживати овочі, каші, фрукти і фруктові соки, цукор, варення, мед. Їжу подають у перетертому, подрібленому та в легко засвоюваному вигляді. До молочних продуктів слід відноситися дуже обережно, оскільки вони можуть викликати небажаний метеоризм; тому найчастіше можна використовувати сир. Досить важливо не допускати одноманітностей вживання блюд і раціональним співставленням їх індивідуальної переносимості. Велика роль належить вітамінам С, В, В12 і К, які дають систематично. Призначення розчинів глюкози залежить від тяжкості протікання хвороби. Дуже доречним є призначення сечокислої магнезії, яка посилює жовчовиділення.
При появі тяжкої недостатності печінки дуже корисною є дача глютамінової кислоти; у хворих з розвитком анорексії призначають дні з різким обмеженням дієти, яке дозволяє залишити глюкозу, фруктові соки, тобто загальна кількість рідини в добу повинна досягати 2-3 літра. При виході з такого стану показані терті, свіжі яблука, яблучне пюре, сік винограду, а дещо пізніше – поступове розширення до звичайної для хворих гепатитом дієти.
У курс терапії є необхідним включення соляної кислоти з пепсином, а у інших хворих – штучного шлункового соку. Лікування необхідно проводити з ретельним доглядом за порожниною рота.
Велике значення для лікування хвороби Боткіна мають такі препарати як кортизон, преднизон, преднізолон, адренокортикотропний гормон. Для лікування такого ускладнення при гепатиті як дистрофія печінки доцільним є використання стероїдів, які при швидкому призначенні мають одну з найефективніших дій. Доза повинна бути не менше 200-300 мг кортизона чи 50-70 мг преднізолона. Зниження дози повинно проходити поступово, коли вже ясно виділиться покращення стану хворого. Введення стероїдів найкраще проводити парентерально. У окремих хворих можна комбінувати шлях введення і гормональні перепарати (преднізолон + кортизон і т.д.).
Відповідної уваги заслуговує оксигенотерапія. Загальне симптоматичне лікування проводять за показами. Всередину назначають броміди, атропін, пілокарпін, що особливо необхідний при зуді, безсонні. Також з цією метою використовують гарячі ванни, обтирання тіла водою з содою чи оцетом, а також розчин новокаїну внутрівенно.
Антибіотики використовуються тільки у випадку виникнення ускладнень бактеріального походження (холоцестити, холангіти). З цією метою призначають левоміцетин або біоміцин, або пеніцилін.
Отже, при вірусному гепатиті рекомендують слідуючи принципи і задачі лікування:
Виписка реконвалесцентів із стаціонару проводиться клінічними показами, тобто після зникнення проявів хвороби з обов’язковим лабораторним підтвердженням. Показаний диспансерний нагляд після виписки протягом 6 місяців.
З профілактичною метою особам, які контактували з хворими, рекомендується одноразово ввести гамма-глобулін (на 1 кг маси 0,3 мл).
Отже, можна зробити висновок, що вірусний гепатит А – це досить важке захворювання, яке вимагає інтенсивного курсу лікування, особливо якщо до нього приєднуються ускладнення і рецидиви.
Використана література:
«Руководство по инфекционным облезням».