Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Система управління охороною праці (СУОП)
Управління охороною праці є складовою частиною загальної системи управління підприємством (СУП), однією з його цільових підсистем. Вона забезпечує комплексне вирішення завдань з охорони праці на всіх стадіях процесу виробництва. Процес управлінні охороною праці це підготовка, прийняття й реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів з охорони праці.
СУОП це сукупність органів управління, які на підставі комплексу нормативної-правової документації проводять цілеспрямовану планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.
Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети й об'єкта управління, завдань і заходів з охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структур управління, складання нормативно-методичної документації.
Головною метою управління охороною праці є створення найкращих умов праці, запобігання травматизму й профзахворюванням, поліпшення виробничого побуту.
Робота з охорони праці невід'ємна від виробничої й соціально-економічної діяльності на підприємстві і тому повинна здійснюватися на всіх її етапах. Отже, об'єкт управління "Охорона праці" може розглядатися як низка локальних об'єктів (завдань, заходів), пов'язаних з усіма етапами виробничої і соціально-економічної діяльності.
Виробнича діяльність на підприємстві починається з навчання робітників і службовців, технічної підготовки виробництва, матеріально-технічного постачання, встановлення виробничого обладнання, організації виробничих процесів тощо. Виходячи з цього, визначаються відповідні завдання управління охороною праці (локальні об'єкти управління), визначається мета управління, орган управління (підрозділ або функціональна служба), встановлюються критерії ефективності управління.
Встановлення цілей, завдань і критеріїв ефективності управління за кожним локальним об'єктом управління дає можливість контролювати реальний ступінь їхнього виконання. Структуризація цілей СУОП може бути спрямована на визначення їх за довгостроковим, середньостроковим і оперативним горизонтами управління.
Довгострокові цілі СУОП визначаються перспективним планом поліпшення умов, охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів, який складається задовільною формою. Середньострокові цілі встановлюються щорічним планом заходів, які включаються в угоду з охорони праці і колективний договір. Оперативні цілі ставляться квартальними й щомісячними планами робіт.
Управління в соціально-економічних системах здійснюється шляхом виконання відповідних об'єктивно необхідних стадій або функцій управління: прогнозування й планування робіт; організація роботи; оперативне керівництво й координація; стимулювання; контроль, облік, аналіз роботи. Кожна функція має відносно самостійний характер і виконує певну, властиву їй дію на об'єкт.
Як на рівні підприємства, так і в кожному підрозділі має функціонувати контур управління охороною праці, який складається з органу (суб'єкта) управління, об'єкта управління, блоку збору інформації та блоку управлінських дій. На основі інформації про стан об'єкта управління орган управління (адміністрація, керівник) приймає рішення про необхідність застосування відповідних управлінських дій з метою виконання встановлених перед колективом завдань з охорони праці.Служба охорони праці та комісія з питань охорони праці на підприємстві
Служба охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується Держгірпромнагляд, створюється на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності, в тому числі невиробничої сфери, із кількістю працюючих 50 і більше осіб. Служба охорони праці входить до структури підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація її допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
Служба охорони праці залежно від ступеня складності, небезпечності і шкідливості виробництва, чисельності працюючих, та ефективного річного фонду робочого часу спеціаліста з охорони праці може бути самостійним підрозділом або у вигляді групи чи одного спеціаліста. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб (невиробничої сфери 100 осіб) функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають технічну освіту і пройшли перевірку знань з охорони праці. На підприємстві, де працюють менше 20 осіб, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися на договірних засадах сторонні спеціалісти, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці має комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю: інженерами відповідної спеціальності, фахівцями з питань гігієни праці, юристами, що спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і працює під керівництвом головного інженера (головного спеціаліста).
Служба охорони праці виконує такі основні функції:
опрацювання ефективної цілісної СУОП;
оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;
проведення вступного інструктажу з питань охорони праці;
складання разом із структурними підрозділами комплексних заходів з охорони праці й розділу "Охорона праці" колективного договору;
організація:
а) забезпечення працюючих нормативними актами з охорони праці;
б) паспортизації цехів та атестації робочих місць;
в) обліку та аналізу нещасних випадків, профзахворювань і аварій;
г) пропаганди безпечних умов праці;
д) підвищення кваліфікації й перевірки знань посадових осіб із питань охорони праці;
участь у:
а) розслідуванні нещасних випадків і аварій;
б) формуванні фонду охорони праці й розподілі його коштів;
в) роботі комісії з питань охорони праці, комісії з питань атестації робочих місць, комісії по введенню в дію об'єктів виробничого й соціального призначення;
г) розробці нормативних актів підприємства;
сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки й техніки в галузях охорони праці, захисту населення і навколишнього середовища;
контроль за:
а) дотриманням чинних законодавчих та нормативних актів посадовими особами;
б) виконанням приписів органів державного нагляду та інших пропозицій;
в) відповідністю устаткування, технологічних процесів, засобів захисту працюючих нормативним актам;
г) своєчасним проведенням навчання та інструктажів працюючих і атестації посадових осіб;
д) забезпеченням працюючих засобами охорони праці, санітарії й гігієни та надання передбачених законодавством пільг і компенсацій;
е) виконанням заходів, розпоряджень із питань охорони праці.
Спеціалісти служби охорони праці мають право:
безперешкодно у будь-який час відвідувати виробничі об'єкти з метою перевірки стану їхньої безпеки;
порушувати клопотання про заохочення працівників, які беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці;
видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від цих осіб необхідні відомості, документацію й пояснення;
вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;
надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати у письмовій формі лише роботодавець.
Комісія з питань охорони праці може створюватися на підприємстві за рішенням трудового колективу з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Комісія може складатися з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів із безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до Типового положення, що затверджується Держгірпромнагляд.
Основними завданнями комісії є:
захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
підготовка рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань;
опрацювання пропозицій для включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та щодо використання коштів фонду охорони праці підприємства тощо.
Рішення комісії мають рекомендаційний характер.
До основних прав комісії, зокрема, відносяться такі:
одержувати необхідну інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням про комісію з охорони праці на підприємстві;
здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону праці безпосередньо на робочих місцях;
установлювати ступінь вини потерпілого в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням роботодавця та профспілкового комітету.
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
1. Економічне і соціальне значення поліпшення умов та охорони праці
в ринковій системі господарювання
Розглядаючи охорону праці в умовах ринкової економіки особливу увагу необхідно звернути на економічні аспекти охорони праці. Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і на соціальні результати виробництва.
До позитивних економічних результатів впливу умов праці на людину слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів. Сприятливі умови забезпечують піднесення продуктивності праці за рахунок як інтенсивних змін (скорочення витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції), так і екстенсивних (збільшення ефективності використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат за тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом).
Зростання продуктивності праці супроводжується також досягненням високої якості виробленої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції. За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 1520%. Так, нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 613 % та скорочує брак на 25 %. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21 %, а раціональне фарбування робочих приміщень на25%.
Збільшення ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників унаслідок хвороб та виробничого травматизму. Втрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних підприємствах різноманітні й становлять приблизно 2,5 % річного фонду робочого часу на підприємствах із сприятливими умовами праці і 510% на підприємствах з небезпечними та шкідливими умовами.
Поліпшення умов і впровадження заходів по забезпеченню безпеки праці скорочують плинність кадрів. За мотивами «важкі і несприятливі умови» звільняються в промисловості до 20 % усіх вивільнених, а в будівництві понад 25 %.
Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов'язані як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними наслідками. Зростання продуктивності праці пов'язано зі скороченням цілоденних витрат робочого часу, зумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності.
Несприятливі умови призводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження організму. До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, затримка з уведенням нових фондів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.
Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників. До позитивних соціальних результатів можна віднести: ступінь сприятливого впливу трудового процесу на здоров'я людини та розвиток її особистості, стан здоров'я, ставлення до праці, соціальну активність; максимальне задоволення однією з найвагоміших потреб людини потребою в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов'язаною з цим потребою у змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров'я.
Негативний соціальний результат включає зниження творчої активності, заінтересованості в праці, погіршення трудової дисципліни, зростання плинності кадрів унаслідок несприятливих умов праці.
2. Витрати підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці:
визначення, класифікація й ефективність
Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, виділяють п'ять груп витрат (табл. 1):
Таблиця 1
Основні витрати на поліпшення умов та охорони праці на підприємстві
Група витрат |
Назва витрат |
Складові витрат |
I |
Відшкодування потерпілим унаслідок травм і професійних захворювань |
Тимчасова непрацездатність; одноразова допомога (включаючи членів сімей і утриманців загиблих); моральна шкода; відшкодування витрат лікувальним закладам; санаторно-курортне обслуговування; протезування, придбання транспортних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії інвалідам і утриманцям загиблих |
II |
Пільги та компенсації за працю у важких і шкідливих умовах праці |
Додаткові відпустки, скорочений робочий день, лікувально-профілактичне харчування, одержання молока або інших рівноцінних продуктів, підвищені тарифні ставки, доплати за умови та інтенсивність праці, пенсії на пільгових умовах |
III |
Витрати на профілактику травматизму, професійних захворювань |
Витрати на заходи щодо охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентовані нормативними актами держави; витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами |
IV |
Витрати на ліквідацію наслідків аварії та нещасних випадків на виробництві |
Вартість зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель споруд; витрати на врятування потерпілих; розслідування нещасних випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту частково зіпсованого обладнання, машин та механізмів, будівель і споруд; вартість підготовки чи перепідготовки працівників замість вибулих унаслідок загибелі або інвалідності |
V |
Штрафи та інші відшкодування |
Штрафи, виплачені за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпілих; штрафи на підприємства, установи та організації за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушення вимог законодавства й інших нормативних актів з охорони праці; компенсації за час вимушеного простою через небезпечність виконання робіт і припинення робіт органами державного нагляду за охороною праці; штрафи, пеня, виплати за недотримання договірних зобов'язань з іншими підприємствами; компенсаційні виплати за ураження населення, житлового фонду, приватного майна та забруднення довкілля |
витрати, пов'язані з відшкодуванням потерпілим у наслідок травм і професійних захворювань;
витрати, на попередження й компенсацію несприятливого впливу умов праці працівників (пільг і компенсації тим, хто працює у важких та шкідливих умовах);
витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань;
витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;
штрафи й інші відшкодування.
Складові витрат подані в табл. 1.
Витрати з охорони праці також поділяються на:
доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров'я працівників, раціональне витрачення життєвих сил та відновлення працездатності;
частково доцільні витрати, які включають видатки за пільгами і компенсаціями за несприятливі умови;
недоцільні витрати, що зумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо.
Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці, частково доцільні і недоцільні призводять до збитків підприємства, до зниження ефективності виробництва.
Дослідження свідчать, що основні витрати на підприємствах припадають не на створення безпечної техніки, попередження виробничого травматизму і захворюваності, не на нормалізацію умов праці, а на пільги й компенсації пов'язані з небезпечними і шкідливими умовами праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов та охорони праці до видатків на доплати, пенсії, пільгові відпустки становлять 1 : 10.
В умовах недосконалості ринкових механізмів усі вказані витрати відносять на собівартість продукції, і в результаті за недбале ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство. Чинна система пільг та компенсацій не спонукає керівників поліпшувати умови праці, тому що ці витрати розкладаються на всіх споживачів і не впливають на економічні результати роботи підприємства. З іншого боку, штрафні санкції, а також виплати, які повинні здійснюватися підприємством у випадку незадовільної роботи з охорони праці, наявності фактів травмування працівників та профзахворювань, нині є досить значними, а тому змушують будь-якого власника (уповноваженого ним органу) серйозно замислитися, що ефективніше зазнавати величезних збитків (які часом можуть призвести навіть до цілковитого банкрутства), не займаючись охороною праці, чи своєчасно вкласти кошти у профілактичні заходи, зберігаючи при цьому життя й здоров'я людей та не конфліктуючи із законом.
Справжній власник, який уміє берегти кошти, безумовно; обере другий варіант. Адже перелік штрафних санкцій та інших економічних витрат підприємства містить: штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожний нещасний випадок, на виробництві або професійне захворювання; відшкодування шкоди, одноразову допомогу, й усі інші виплати особам, потерпілим на виробництві; або членам сімей та утриманцям загиблих; виплати тим підприємствам, установам, організаціям, яким завдано шкоду (наприклад, унаслідок випуску небезпечної техніки, неякісного проектування виробничого об'єкта, нового устаткування; несвоєчасного виконання обов'язків, передбачених угодою з партнером, тощо); компенсацію лікарням, іншим медичним і оздоровчим закладам витрат на лікування й реабілітацію потерпілих працівників, на надання їм санаторно-курортних послуг тощо; компенсацію витрат органів соціального забезпечення на виплату пенсій відповідним інвалідам праці; витрати на виконання рятувальних робіт під час аварій і нещасних випадків, на проведення розслідування та експертизи їх причин, на ритуальні послуги під час поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, який одержав професійне захворювання, тощо.
Значними є також витрати на пільги й компенсації, передбачені чинним законодавством і колективними договорами, за важкі та шкідливі умови праці (включаючи надання додаткової відпустки, видачу лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, оплату регламентованих перерв санітарно-оздоровчого призначення, що надаються під час виконання вібронебезпечних та інших робіт, тощо). Отже, ці витрати також повинні враховуватися власником у загальній сумі економічних витрат, що мають місце на даному підприємстві через недостатню увагу до розв'язання проблем охорони праці.
Поліпшення умов праці потребує капітальних вкладень і поточних витрат. До капітальних відносяться одноразові та постійні витрати спрямовані на:
створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;
вдосконалення техніки і технології з метою поліпшення умов та охорони праці.
Поточні (експлуатаційні) витрати це витрати на утримання й обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення. Вони забезпечують функціонування обладнання в необхідному режимі.
Витрати на здійснення заходів щодо поліпшення умов і охорони праці розраховуються за формулою:
В = С0 + К0,
де C0 поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн.;
К0 капітальні витрати на поліпшення умов та охорони праці, грн.
Чималого значення набуває визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці. Цей показник обчислюється за формулою:
де Ер річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);
В загальні витрати (вкладення підприємства на охорону праці).
Загальні витрати підприємства на охорону праці як до впровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і після нього розраховуються за формулою:
де В1 витрати на заходи з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;
В2 витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами.
3. Методика оцінки соціальної та економічної ефективності заходів
щодо вдосконалення умов і охорони праці
Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці згідно з методиками, розробленими ВЦНДІОП ВЦРПС та ННДІОП України запропоновані чотири групи показників:
зміна стану умов і охорони праці;
соціальні;
соціально-економічні;
економічні.
Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників.
Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки пращ та інших нормативних актів.
Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.
Зростання психофізіологічних показників визначається скороченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.
Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.
Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів фанично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням. Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови пращ приведені у відповідність до нормативних вимог.
Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони пращ визначаються наступними показниками:
збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;
зниженням рівня виробничого травматизму;
зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов'язаною з незадовільними умовами праці;
скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;
зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці.
Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники ступіені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.
Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.
Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники:
1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:
,
де К1, К2 кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;
К3 загальна кількість робочих місць.
2. Зменшення чисельності зайнятих (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:
де Ч1, Ч2 чисельність зайнятих, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після впровадження заходу, осіб;
Ч3 річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.
3. Збільшення кількості машин, механізмів (ΔM) та виробничих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці, обчислюється за формулами:
,
,
де M1, M2 число машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;
М загальна кількість машин і механізмів, шт.;
Б1, Б2 кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;
Б загальне число виробничих приміщень, шт.
4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму ΔК4 встановлюється за формулою:
,
де N1, N2 кількість випадків травматизму відповідно до і після впровадження заходу;
Ч3 річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.
5. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму ΔКТ розраховується за формулою:
,
де Д1, Д2 кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після впровадження заходу.
6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовіфльні умови визначається за формулою:
,
де З1, З2 число випадків професійних захворювань відповідно до і після впровадження заходу.
7. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання обчислюється за формулою:
,
де Дз1, Дз2 кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до і після вжиття заходу;
Кз1, Кз2 кількість випадків захворювання відповідно до і після вжиття заходу.
8.Зменшення числа випадків виходу на інвалідність (ΔЧі) в наслідок травматизму чи професійної захворюваності визначається за формулою:
,
де Чі1, Чі2 чисельність працівників, що стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.
9. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці розраховується за формулою:
,
де Чп1, Чп2 кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після вжиття заходу, осіб.
Річна економія підприємств від поліпшення безпеки праці (табл. 2) складається з:
економії від зниження професійної захворюваності;
економії від зменшення випадків травматизму;
економії від зниження плинності кадрів;
економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.
Таблиця 2
Структура річної економії підприємства від поліпшення безпеки праці
Показники економії |
Складові річної економії |
Економія від зниження професійної захворюваності |
Заробітна плата; зниження собівартості продукції; кошти за рахунок зменшення виплат по тимчасовій непрацездатності |
Економія від зменшення випадків травматизму |
Заробітна плата; зниження собівартості продукції; кошти за рахунок зменшення виплат по тимчасовій непрацездатності |
Економія від зниження плинності кадрів |
Зниження собівартості продукції; збільшення прибутку у витратах на підготовку кадрів |
Економія від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах |
Заробітна плата; витрати на лікувально-профілактичне харчування; витрати на безкоштовне одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів |
Розрахунок економії від зменшення рівня захворюваності або травматизму здійснюється в такій послідовності:
1. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (травматизму) за певний час ΔД визначається за формулою:
,
де Д1, Д2 кількість днів непрацездатності через хвороби aбо травми на 100 працівників відповідно до і після вжиття заходів;
Ч3 річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.
2. Зростання продуктивності праці ΔW розраховується за формулою:
,
де Зв вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;
Рп вартість річної товарної продукції підприємства.
3. Річна економія зарплати Ез, за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму обчислюється за формулою:
,
де Чср середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;
Зр середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соціальне страхування.
4. Річна економія на собівартості продукції Ес за рахунок зменшення умовно постійних витрат установлюється так:
,
де У умовно постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.
5. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається за формулою:
,
де Пд середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Річна економія за рахунок зниження рівня захворюваності становить:
.
Приклад 1. Розрахувати економічний ефект, одержаний у результаті скорочення плинності кадрів.
Вихідні дані:
коефіцієнт плинності кадрів, пов'язаної з умовами праці у поточному році, Кп.у |
0,09 |
продуктивність праці у поточному році П, тис. грн. |
74,5 |
плинність кадрів Чос, осіб |
28 |
коефіцієнт плинності кадрів у минулому році, Кп.м |
0,35 |
у поточному році Кп.п |
0,26 |
коефіцієнт втрат підприємства залежно від річного виробітку працівника, Квт |
0,037 |
Розрахунок економічного ефекту:
тис. грн.
Приклад 2. Обчислити економічний ефект за рахунок скорочення чисельності працівників у шкідливих умовах праці при відміні додаткової відпустки.
Вихідні дані:
середня заробітна плата Зс, грн |
320 |
скорочення чисельності працівників, зайнятих у шкідливих умовах Ч, осіб |
25 |
додаткова відпустка за роботу у шкідливих умовах Дд, днів |
12 |
тривалість відпустки в умовах праці, приведених до вимог санітарно-гігієнічних норм Дс, днів |
18 |
Розрахунок економічного ефекту:
грн.
Приклад 3. Унаслідок впровадження протишумових заходів (установлення шумоглушителів) знижено шум з 94-108 до 70-71 дБ, що дозволило збільшити питому вагу тривалості фази підвищеної працездатності у загальному фонді робочого дня (в середньому по ділянці).
Вихідні дані:
питома вага тривалості фази підвищеної працездатності в загальному фонді робочого дня |
|
до впровадження заходів, % |
0,47 |
після впровадження заходів, % |
0,62 |
частка продукції, яку випускає ділянка, в загальному обсязі продукції підприємства, % |
5 |
річний випуск продукції ділянкою |
|
до впровадження заходів, грн. |
90000 |
після впровадження заходів, грн. |
95000 |
умовно постійні витрати в собівартості річного випуску продукції, грн. |
18000 |
собівартість технологічного устаткування на ділянці, грн. |
10000 |
Розрахунок економічної ефективності:
1. Приріст продуктивності праці на ділянці, %:
,
де р питома вага тривалості фази підвищеної працездатності у загальному фонді робочого часу до впровадження заходів щодо поліпшення умов праці;
р' те саме після впровадження заході в;
К поправочний коефіцієнт, який враховує долю приросту продуктивності праці залежно від функціонального стану організму людини в різних умовах праці (0,20).
.
Приріст продуктивності праці по підприємству, %:
П = 2,04·0,05 = 0,1.
2. Приріст обсягу виробництва на ділянці, %:
,
де В1 і В2 річний обсяг виробництва до і після впровадження заходів, грн.
.
3. Економія на ділянці по умовно постійних витратах, грн:
,
де У річна сума умовно постійних витрат у собівартості продукції.
грн.
4. Економія від зниження капіталовкладень за рахунок поліпшення використання устаткування:
,
де Фб балансова собівартість устаткування;
Еп нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (0,15).
грн.
Річна економія
Е = 1080 + 99 = 1179 грн.
Визначення економічної ефективності заходів щодо охорони праці є одним з актуальних питань на рівні як держави, так і окремого підприємства, компанії.
Останніми роками питання, пов'язані з економічною ефективністю заходів щодо охорони праці, широко обговорювались. Дискусія розгорталася на рівні як Європейського Союзу і країн, що входять до нього, так і окремих компаній. B м. Гаазі (Нідерланди) пройшла перша Європейська конференція з питань економічної ефективності заходів щодо охорони праці, яка визначила існування низки методичних підходів до економічної оцінки заходів щодо охорони праці. Найважливішими з них є аналіз витрат і доходів (АВД), аналіз ефективності витрат (АЕВ) та методи розрахунку сукупних витрат, пов'язаних з виробничим травматизмом і захворюваністю.
Аналіз витрат і доходів це метод оцінки сукупних витрат та доходів у грошовому виразі на рівні суспільства чи конкретного проекту. АВД зіставляє витрати на профілактичні заходи з доходами (зниження витрат чи збитків плюс додатковий прибуток). Фактично він є інструментом, що виявляє економічні наслідки і може бути використаний при вдосконаленні внутрішньофірмової системи прийняття рішень. За традицією АВД досить успішно пристосовується до виробничих витрат і робіт, у яких розподіл вартості на витрати та доходи є чітким. При розподілі ж грошової вартості, що відноситься до безпеки і гігієни праці, виникають проблеми, особливо в частині доходів.
В аналізі ефективності витрат (АЕВ) розраховується балансі між результатами заходів та грошовими витратами. AЕB застосовується особливо успішно при зіставленні кількох варіантів рішення однієї і тієї самої задачі.
Аналіз витрат через захворюваність (АВЗ) це метод розрахунку витрат, що можуть бути пов'язані з виробничим травматизмом та захворюваністю працівників. АВЗ виявляє масштаб проблеми в кількісному вираженні, тоді як АВД і АЕВ призначені для вибору оптимального рішення. Він пристосовується як до фінансових, так і до соціально-економічних витрат залежно від адресата, для якого проводиться розрахунок.
4. Економічне стимулювання поліпшення умов і охорони праці.
Європейська модель економічного стимулювання охорони праці
Поліпшення умові охорони праці, що відповідає інтересам не тільки безпосередньо працівників, а й підприємств та всього суспільства в цілому, в умовах ринку тісно пов'язано з економічним стимулюванням роботодавців.
Стимулювання заходів щодо охорони праці здійснюється згідно з розділом IV «Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці». Так, ст. 25 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки й поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).
Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, накреслений чинним законодавством про оподаткування.
Економічне стимулювання націлено насамперед на посилення діяльності та заінтересованості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а також підвищення економічної відповідальності власників (адміністрації) підприємств за шкоду, заподіяну несприятливими умовами праці.
Необхідність розробки й застосування економічних методів (економічного механізму) впливу на охорону праці, стимулювання всіх осіб та підрозділів, які беруть участь у виробничих процесах, забезпечують і формують рівень безпечного виконання робіт, спричинена неефективністю чинних нині на підприємствах адміністративних форм і методів, управління, оскільки останні не пов'язують стан охорони праці з оцінкою кінцевих результатів загальногосподарської діяльності окремих колективів та підрозділів, з виконанням конкретними особами посадових чи функціональних обов'язків. Враховуючи це, вимогам охорони праці слід надати економічну інтерпретацію, поєднати показники оцінки результатів діяльності з економічними важелями впливу на порушників правил і норм. Необхідно створити ефективну систему стимулювання та мотивації організації й виконання безпечних трудових процесів на основі економічної відповідальності.
На практиці під економічним регулюванням розуміють матеріальну (фінансову) заінтересованість і відповідальність підрозділів, служб та відділів (організаторів і керівників виробництв) за створення умов для безпечної праці, з одного боку, й додержання встановлених норм і правил, роботу без травм і аварій безпосередніх виконавців з другого. Питання полягає лише в тому, як виконати це практично, як конкретно змусити економіку працювати на безпеку.
З ухваленням Закону «Про охорону праці» та підзаконних актів виникла реальна можливість переходу до нових форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму, на основі цільових методів. Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає:
умови й порядок взаємного пред'явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб (за нестворення нормативних умов для безпечного виконання робіт);
поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань;
встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки;
встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах;
стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону.
Досвід розвинутих країн у галузі охорони праці свідчить про те, що поліпшенню умов праці сприяють заходи:
податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці;
диференціювання страхових внесків залежно від частоти тяжкості травматизму і професійних захворювань;
впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці.
Узагальнюючи досвід розвинутих країн з економічного стимулювання, Європейський фонд поліпшення умов життя і праці (одна з організацій Європейського Союзу) визначає, що більшість існуючих нині систем базується на прецедентах, тобто на інформації про нещасні випадки, що спричиняють виплату компенсації. Подібний підхід сам по собі є доказом того, що вплив економічного стимулювання обмежений. Фонд пропонує інноваційну модель, що містить ряд економічних стимулів, здатних позитивно впливати на поліпшення виробничого середовища.
Запропонована Європейським фондом поліпшення умов життя і праці модель акцентує увагу на ідентифікації майбутніх ризиків, так само як і на існуючих, а також на визначенні зусиль щодо їх зниження. Основними елементами цієї моделі є:
зменшення страхового внеску в системі обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, особливо завдяки зусиллям зі зниження ризиків порівняно з рівнями, встановленими нормативними актами;
встановлення повнорозмірного внеску залежно від максимального сукупного ризику (більшість систем страхування розраховує внесок за середнім ризиком) за допомогою трьох елементів:
а) базового компонента, який покриває адміністративні витрати та надто високі виплати компенсацій потерпілим унаслідок нещасних випадків, що іноді мають місце при однакових ризиках;
б) галузевого компонента, пов'язаного з різними ризиками в різних галузях господарства;
в) функціонального компонента, пов'язаного з максимальним ризиком на робочому місці;
можливість для компаній одержувати бонуси (у вигляді скорочення повномасштабних внесків) через вжиття заходів різного характеру щодо поліпшення виробничого середовища, такі як:
а) суб-бонус для підприємств, шо докладають більше результативних зусиль у цій галузі порівняно зі своїми конкурентами скорочує функціональний компонент, пов'язаний з ризиками на робочому місці;
б) суб-бонус за зусилля, пов'язані з вирішенням загальної проблеми для галузі чи виду робіт, може зменшити компонент галузі або виду виробництва;
в) суб-бонус, що стосується спеціальних проблем підприємства;
фінансування консультацій з попередження травматизму на малих і середніх підприємствах;
допомога з інвестиціями (наприклад, під час підписання контракту про значні капітальні вкладення в поліпшення умов та підвищення безпеки праці на робочих місцях);
видача ярликів (за типом знаків якості продукції) для робочих місць, на яких досягнуто високого рівня умов праці, що може бути корисним у створенні надійного іміджу компанії на ринку.
Основними елементами в розробці нової системи є:
розмір стимулу, тобто економічної вигоди порівняно з витратами;
ефективність системи з точки зору можливості оцінити і продемонструвати поліпшення в охороні праці та надійності системи стосовно одного підприємства (у найбільш широкому розумінні цього поняття);
позитивний вплив системи на поліпшення здоров'я і підвищення безпеки, тобто на зниження ризиків одержання травм чи профзахворювань;
величина компенсації у зв'язку з виробничою травмою та її межа;
ступінь захисту малих і середніх підприємств від статистичних коливань при оцінці фінансової віддачі стимулюючих виплат;
управління системою та його вартість. Як вихідні пропонуються такі основні умови:
1. Підприємець є юридичною особою, що одержує вигоду в результаті економічного стимулювання заходів щодо поліпшення виробничого середовища. Тому він і становить об'єкт, якому пропонуються стимули. Однак запропоновані заходи передбачають використання соціальних ресурсів підприємства. Це визначає необхідність співробітництва між усіма заінтересованими сторонами для вжиття заходів щодо попередження виробничого збитку.
2. Економічне стимулювання націлене на таке поліпшення виробничого середовища, яке виходить за межі вимог законодавства, що встановлює норми у цій галузі.
Оскільки поліпшення виробничого середовища понад установлені законами норми є справою дорогою, то для досягнення високих критеріїв існує явна потреба в економічному стимулюванні. Тому економічне стимулювання пропонується не як заміна, а як доповнення до норм законодавства про охорону праці. Однак воно може застосовуватися і на підприємствах, де стан охорони праці не відповідає вимогам законодавства.
Контрольні запитання
1. У чому полягає економічне значення поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання?
2. Як визначається показник ефективності витрат підприємства й загальні витрати на впровадження заходів щодо поліпшення умов праці?
3. Назвіть показники ефективності заходів щодо поліпшення умов та охорони праці на підприємстві.
4. Охарактеризуйте механізм витрат, пов'язаних з поліпшенням умов праці.
5. Визначте вплив заходів щодо поліпшення умов і охорони праці на соціальні й економічні результати виробництва.
6. Які існують методи економічної оцінки соціальної та соціально-економічної ефективності поліпшення умов праці?
7. Назвіть основні принципи економічного стимулювання.
8. 3а якими показниками здійснюється оцінка соціальної ефективності заходів щодо вдосконалення умов і охорони праці?
9. Назвіть складові структури річної економії підприємства від поліпшення безпеки праці.
10. У чому полягає суть Європейської моделі економічного стимулювання охорони праці?