ТЕМА ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА СИСТЕМА її ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

Работа добавлена на сайт samzan.net:

ТЕМА.     ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА СИСТЕМА її ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Інтелектуальна власність — юридичне поняття, яке охоплює авторське право, винахідницьке право та інші права, що відносяться до інтелектуальної діяльності. Інтелектуальна власність — закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності у науковій, літературній, художній і промисловій сферах.

Власність — історично визначена суспільна форма присвоєння матеріальних благ. Під "власністю", зазвичай, розуміють суспільні відносини, які історично склались, щодо привласнення або розподілу матеріальних об'єктів, які є об'єктами власності. Найважливішою характеристикою власності згідно із законом є те, що дану власність може використовувати лише її власник, і без його дозволу її не може використовувати ніхто інший.

Існують принципові відмінності між матеріальними і нематеріальними продуктами інтелектуальної діяльності як об'єктами привласнення.

Матеріальний об'єкт можна мати й утримувати, тобто встановлювати над ним фізичне панування — володіння. Володіння будь-яким об'єктом (річчю) — неодмінна передумова користування цим об'єктом. Розпоряджатись ним може лише той, хто ним володіє.

Оскільки інтелект2 не створює матеріальних об'єктів, тому результати інтелектуальної власності не є об'єктом відносин власності у класичному розумінні. Тобто, неможливо встановити фізичне панування над ідеєю, твором науки, літератури, мистецтва, винаходом та іншими результатами інтелектуальної діяльності; ними не можна володіти, проте їх можна використовувати одночасно у різних місцях різними особами, чого не можна робити з матеріальними об'єктами.

Отже, інтелектуальна власність, як правило, на результати розумової діяльності людини — благо нематеріальне, зберігається за його творцями й може використовуватись іншими особами лише за узгодження з ними, крім випадків зазначених у чинному законодавстві. При цьому сам процес інтелектуальної діяльності як такої право на власність зазвичай не регулює. Лише після завершення інтелектуальної діяльності внаслідок створення нових результатів у сфері науки, літератури, мистецтва, техніки й технології починають діяти норми цивільного права, які забезпечують суспільне визнання відповідного об'єкта, встановлюють його правовий режим, а також охорону прав і законних інтересів його творця. Об'єктам інтелектуальної власності майнові права не видаються, майнові права не видаються творцям. Будь-який винахід, промисловий зразок тощо — це вирішення проблеми (завдання), яке стає товаром лише тоді, коли воно має споживчу вартість.

Інтелектуальна власність має подвійну природу. Право, яке виникає у творця на результат інтелектуальної діяльності, подібне до права власності особи, працею якої створено матеріальний об'єкт. Право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатись цим результатом на свій розсуд і дає змогу передавати Іншим особам (або надавати дозвіл на його використання). За цілим рядом ознак це право може належати до майнових прав і є подібне до права власності.

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено результат інтелектуальної власності. Автор володіє сутністю особистих немайнових (моральних) прав, які не можуть бути відчужені від їх власника внаслідок самої їхньої природи. Якщо у відносинах економічного привласнення визначається, кому дозволено використовувати певний результат промисловим чи комерційним чином, то у відносинах особистісного привласнення визначається хто творець об'єкту інтелектуальної власності.

Майнові та немайнові права взаємопов'язані, оскільки внаслідок використання об'єктів інтелектуальної власності з'являється майно (матеріальні об'єкти) і право власності на нього.

Інтелектуальну власність поділяють на:

•  авторське право;
•  промислову власність.

Авторське право закріплює за авторами та іншими творцями інтелектуальної власності певні права, які надають їм можливість дозволити або заборонити протягом обмеженого періоду часу ті або інші види використання їх товарів. У широкому розумінні авторське право містить положення про охорону авторського права, а також охорону суміжних прав (прав, суміжних з авторським: прав виконавців, виробників фонограм, організацій замовлення).

Промислова власність охоплює такі об'єкти інтелектуальної власності як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг (товарні знаки й знаки обслуговування), фірмові найменування та зазначення про проходження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції. При цьому промислову власність розуміють у найширшому значенні і поширюють не лише на промисловість, а й на сільське господарство, торгівлю, на всі продукти промислового чи природного походження.

14 липня 1967 року у Стокгольмі підписано Міжнародну конвенцію про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), згідно з якою до інтелектуальної власності належать права на наступні види діяльності та їх результати:

1.  літературні, художні та наукові твори;
2.  виступи виконавців, фонограми, програми ефірного мовлення;
3.  винаходи у всіх галузях людської діяльності;
4.  наукові відкриття;
5.  промислові зразки;
6.  товарні знаки, знаки обслуговування і торгові  найменування й позначення;
7.  припинення недобросовісної конкуренції;
8.  інші   права,   які   є   результатом   інтелектуальної   діяльності   в промисловості, науковій, літературній або художній галузях.

Види діяльності, які зазначені у п.1, регулюються авторським правом. Права, які зазначені у п.2, називають "суміжними правами", тобто правами у галузях, суміжними з авторським правом. Види діяльності, які зазначені у п.З, 5-7, є об'єктами промислової власності. Наукові відкриття (п.4) не належать жодній з основних сфер інтелектуальної діяльності . Перелік конкретних видів виняткових прав, затверджених Конвенцією, приблизний і може бути доповнений іншими результатами інтелектуальної власності (приклад: нетрадиційними об'єктами інтелектуальної власності є топографії інтегральних мікросхем (ІМС), сорти рослин, комерційна таємниця).

ОСНОВНІ ІНСТИТУТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.

Інтелектуальну власність подано трьома самостійними інститутами, які утворюють відповідно:

•  авторське право й суміжні права,
•  право на об'єкти промислової власності,
•  право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Авторське право і суміжні права. Регулюють особисті немайнові права авторів та їх правонаступників, які пов'язані зі створенням і виконанням творів науки, літератури й мистецтва (авторське право), а також права виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій ефірного й кабельного мовлення (суміжні права, тобто права, суміжні з авторським правом).

Об'єднання в одному інституті двох груп правових норм пояснюється взаємозалежністю виникнення й здійснення суміжних прав і прав авторів творів.

Авторське право й суміжні права мають:

2 Женевський договір з міжнародної реєстрації наукових відкриттів (1978р.) визначає наукові відкриття як "визначення явиш, властивостей або законів матеріального всесвіту, не визнаних раніше і таких, що підлягають перевірці". На сьогодні жоден національний закон або міжнародний договір не дає прав власності на наукові відкриття (реєстрація відкриттів була свого часу у колишньому СРСР).

•  сприяти створенню умов для заняття творчою працею,
•  забезпечувати правове визнання та охорону досягнутих творчих результатів,
•  закріплення за авторами прав на використання створених ними творів,
•  отримання авторами доходів тощо.

Основні завдання авторського права та суміжних прав — стимулювання творчої активності авторів творів науки, літератури й мистецтва та створення умов для широкого використання творів у інтересах суспільства.

До основних принципів авторського права й суміжних прав належать:

•  Свобода творчості. Авторське право й суміжні права, забезпечуючи свободу творчості, охороняють усі твори науки, літератури та мистецтва незалежно від їх призначення, позитивних та негативних якостей та способу вираження. З цією метою закон зазвичай не обмежує будь-яким переліком коло творів, які охороняються. Автори вільні у виборі теми, сюжету, жанру й форми втілення створюваних ними образів та самостійно вирішують питання щодо випуску свого твору.
•  Невідчужуваність особистих немайнових прав автора. Особисті немайнові права (право авторства; право на авторське ім'я — право використовувати твори під справжнім іменем автора; під псевдонімом або без імені — анонімно; право на оприлюднення твору; право на захист репутації автора; тощо) зберігаються автором за будь-яких умов.
•  Принцип свободи авторського договору. Правила, які регулюють відносини авторів та користувачів творів, законом жорстко не регламентовані й найчастіше визначаються вільним волевиявленням сторін.
•  Поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства. Одним із головних питань авторського права й суміжних прав є визначення розумних меж монопольного права автора на використання створеного твору. При цьому суспільство однаково зацікавлене як у вільному доступі до створених авторами творів, так і в ефективній охороні створених творів нормами авторського права та суміжних прав.
•  Промислова власність. Нерозривно пов'язана з економічними процесами будь-якої держави і є важливим інструментом наукового, технічного й економічного розвитку суспільства. Термін "промислова власність" використовують через те, що її об'єкти оцінюють передусім з позиції промислової значимості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у виробничій діяльності.

Право на об'єкти промислової власності (патентне право) регулює майнові та пов'язані з ними немайнові відносини, які виникають внаслідок створення та використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків, які є результатами інтелектуальної власності. Основним предметом правової охорони об'єктів промислової власності є зміст технічних рішень.

Основні принципи патентного права.

До основних принципів патентного права належать:

•  Надання правової охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнано патентоспроможними винаходами, корисними моделями й промисловими зразками. Обов'язкова умова правової охорони— дотримання всіх формальностей, пов'язаних з офіційним визнанням патентоспроможності розробки.
•  Визнання за власником патенту виняткового права на використання запатентованого об'єкта. Тільки власник патенту може виготовляти, застосовувати, ввозити, продавати або іншим чином вводити в обіг запатентований об'єкт промислової власності.
•  Надання охорони у першу чергу справжнім авторам об'єктів промислової власності. Можливість отримати патент і стати його власником надається, у першу чергу, саме авторам технічного рішення. Якщо треба подати заявку на видачу патенту особі, яка не є автором об'єкта промислової власності, то ця особа має надати докази, які підтверджують її право на подання заявки. При цьому за авторами у кожному разі визначають безстрокові й невідчужувані особисті немайнові права на створені ними об'єкти промислової власності.

Дотримання розумного балансу інтересів власника патенту та інтересів суспільства. Баланс інтересів відображає вилучення зі сфери патентної монополії, яке продиктоване суспільними потребами (приклад: разове виготовлення ліків в аптеках за рецептом лікаря, проведення наукового експерименту, використання запатентованих технічних рішень за надзвичайних обставин: катастроф, епідемій тощо).

Важливий елемент економіки — індивідуалізація підприємців та виготовлення ними продукції, виконуваних робіт і послуг. Для цього використовують такі об'єкти промислової власності, як знаки для товарів і послуг (товарні знаки та знаки обслуговування), фірмові найменування, зазначення походження товарів. Закон не розглядає ці об'єкти як результат безпосередньої творчої діяльності й не визначає за їх конкретними авторами якихось особистих прав, оскільки охорона прав на ці об'єкти ґрунтується на інших принципах, ніж охорона прав власників патентів.

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності є результатом творчої діяльності людини. До них зазвичай належать програми ЕОМ і бази даних (іноді вони належать до наукових творів, охорону яких регулюють норми авторського права), сорти рослин, топографії ІМС, комерційна таємниця (секрети виробництва, ноу-хау та ін.3).

В Україні правову охорону надають:

•  об'єктам авторського права;
•  об'єктам суміжних прав;
•  об'єктам промислової власності:

•  винаходам;
•  корисним моделям;
•  промисловим зразкам;
•  знакам для товарів та послуг;
•  топографі ям ІМС;
•  сортам рослин;
•  зазначенням походження товарів.

Правові засади підприємців і споживачів від недобросовісної конкуренції визначає Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

ТЕМА.     ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАХИСТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА.

Об'єктами авторського права є твори науки, літератури та мистецтва — результат творчої діяльності.

Об'єктами авторського права можуть бути:

•  літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
•  виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
•  комп'ютерні програми;
•  бази даних;
•  музичні твори з текстом і без тексту;
•  драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, які створені для сценічного показу, та їх постановки;
•  аудіовізуальні твори;
•  твори образотворчого мистецтва;
•  твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
•  фотографічні твори, зокрема твори, виконані способами подібними до фотографії;
•  твори ужиткового мистецтва, зокрема твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, твори з художнього скла, ювелірні вироби, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності;
•  ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
•  сценічні обробки літературних письмових творів та обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
•  похідні твори;
•  збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії, антології, збірники даних, інші твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, які входять до них як складові частини;
•  тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
•  інші твори.

Об'єктами авторського права не є:

•  повідомлення про новини дня або поточні новини, які мають характер звичайної прес-інформації;
•  твори народної творчості (фольклор);
•  видані органами державної влади у межах її повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (наприклад: закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти, тощо) та їх офіційні переклади;
•  державні символи України, державні нагороди;
•  символи та знаки державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань;
•  символіка територіальних громад;
•  символи та знаки підприємств, установ та організацій;
•  грошові знаки;
•  розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності на які поширюється право sui-generis .

Авторське право поширюється на оприлюднені та не оприлюднені, завершені та незавершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу та мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), які існують у будь-якій об'єктивній формі (письмовій, усній, звуко - або відеозапису, зображенні, об'ємно-просторовій та іншій формах).

Правова охорона поширюється лише на форму вираження твору, але не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі

зиЦгепегіз — своєрідне право, право особливого роду.

При цьому авторське право на твір не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, у якому виражено твір (книга, аудіо-, відеокасета, тощо). При передачі права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом не передаються які-небудь авторські права на твір, який виражений у цьому об'єкті.

Твір — це результат творчої діяльності. Якщо твір складається з різних оригінальних частин, то ці частини, як і оригінальна назва твору, охороняються авторським правом. Всі твори поділяють залежно від їх використання для створення інших творів на самостійні та похідні. Самостійним твором є твір з оригінальною формою, а похідним твором — твір, створений на основі іншого твору. У похідному творі обов'язково має міститись посилання на оригінал. Похідним видом літературних творів, які охороняються авторським правом, є переклад творів іншою мовою.

Автором твору вважається, якщо немає доказів іншого, особа, яка зазначена на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення використовують також при опублікуванні твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Особа, яка претендує на охорону своїх авторських прав, повинна довести факт їх порушення. Особливого значення це набуває для авторів усних творів (промови, лекції, доповіді тощо), тому бажана матеріальна форма втілення усного твору (наприклад: диктофон ний запис).

Права авторів поділяють на особисті немайнові та майнові Немайнові права, які належать автору:

•  вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
•  забороняти під час публічного використання твору згадування імені, якщо автор твору бажає залишитись анонімом;
•  вибрати псевдонім, зазначити його та вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
•  вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-яким змінам твору або будь-якому іншому посяганню на твір, які можуть зашкодити честі й репутації автора.

Особисті немайнові права не можуть бути передані (відчужені) іншими особами.

Майнові права, які належать автору (чи іншої особі, яка має авторське право):

•  виключне право на використання твору;
•  виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права, які належать автору (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автору (чи іншою особою, яка має авторське право) дає змогу використовувати твір у будь-якій формі й будь-яким способом.

Виключне право на використання твору автору (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

•  відтворення творів;
•  публічне виконання і публічне сповіщення творів;
•  публічну демонстрацію або показ;
•  будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо його здійснює організація, інша за ту яка вперше оприлюднила твір;
•  переклад творів;
•  зміни творів (переробку, адаптацію, аранжування та інші);
•  включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
•  розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуженням іншим способом або здавання у майновий найм або прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;
•  подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;
•  здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи у відеограмі або у формі зчитування комп'ютером;
•  імпорт примірників творів;
•  та інше.

Автор (або особа, яка має авторське право) за будь-яке використання твору має право вимагати виплати винагороди, яка може бути у різних формах:

•  пушального платежу (одноразового платежу);
•  роялі   (відрахувань  за  кожний  проданий   примірник  або  кожне використання твору);
•  комбінованого платежу.

Розмір та порядок авторської виплати винагороди встановлюють у авторському договорі або у договорах, які укладено за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Суб'єкти авторського права — це автори творів або правонаступники (спадкоємці авторів чи особи, яким автори або їх спадкоємці передали свої авторські права).

Авторське право на твір, який створений у співавторстві (колективною працею), належить всім співавторам. Відносини між співавторами визначає укладена між ними угода. Авторське право незалежно від факторів належить всім авторам. Колективний твір та співавторство можуть бути нероздільними (авторське право є спільним) та роздільними (кожен співавтор має право самостійно розпоряджатись своєю частиною твору).

Об'єктами суміжних прав залежно від призначення, змісту, оцінки, способу й форми вираження є:

•  виконання літературних, драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
•  фонограми4, відеограми5;
•  передачі (програми) організацій мовлення.

Суб'єктами суміжних є:

•  виконавці творів, їхні спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;
•  виробники фонограм6
•  виробники відеограм7
•  організації мовлення8 та їх правонаступники.

7 Виконавець — це особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує або у будь-який спосіб виконує твори літератури, мистецтва, народної творчості, циркові, естрадні або інші номери (наприклад: актор, співак, музикант...)

Захист авторського права й суміжних прав в Україні регулюється Законом України "Про авторське право і суміжні права" (М З 792-ХП від 23.12.1993 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України N2 2627-111 від 11.07.2001 року). Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав здійснюють також порядком, установленим адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

ТЕМА.     ОБ'ЄКТИ ТА СУБ'ЄКТИ ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ.

ОБ'ЄКТИ ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ. ВИНАХОДИ.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"9 (редакція від 01.06.2000року) об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо), спосіб, застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням, а сам винахід розглядається як технологічне вирішення, яке відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

Винахід — це вирішення утилітарного завдання в будь-якій галузі промисловості або у іншій сфері суспільно корисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони й визнане як винахід компетентним державним органом. Винахід— це нове технічне рішення задачі в любій області н/г, яке має суттєві відмінності та дає позитивний ефект. Винахід — це результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології.

Рішення задачі визнається винаходом, якщо воно відповідає наступним критеріям:

12 Дивись стр. 36.

•  технічне рішення (ТР) задачі (заявлене рішення відповідає критерію ТР, якщо воно носить технічний характер, працездатне, здійснюване та відтворюване, т.є. містить інформацію, яка є результатом винахідницької творчості та виходить за рамки знань та досвіду).
•  новизна (заявлене рішення відповідає критерію новизна, якщо до дати пріоритета заявки суть даного або тотожного рішення не була розкрита, що дало можливість його здійснення)
•  суттєві відмінності (заявлене рішення відповідає критерію суттєві відмінності, якщо у порівнянні з рішеннями, які відомі в науці і техніці на дату пріоритету заявки, воно характеризується новою сукупністю суттєвих признаків)
•  позитивний ефект (новий, більш високий результат, який отриманий при використанні винаходу в порівнянні з результатом, який отриманий при використанні аналогічного попередника-прототипу).

Об'єкти винаходу   характеризуються як за загальними для любого винаходу ознаками так і специфічними ознаками, які властиві кожному виду. Об'єкти винаходу, на які можуть бути видані патенти:

•  пристрій як об'єкт винаходу— це конструктивний елемент чи комплекс таких елементів, які знаходяться між собою в функціональному чи іншому зв'язку (наприклад: машини, апарати, установки, механізми, інструменти, агрегати).
•  спосіб як об'єкт винаходу — процеси виконання дії над матеріальними об'єктом (об'єктами) за допомогою матеріальних об'єктів; процеси обробки сировини, матеріалів, виготовлення хімічних та інших речовин, вирощування різних культур, лікування різних хвороб. Спосіб полягає в становленні нового порядку застосування певних дій, прийомів, операцій, які необхідні для досягнення шуканого результату.
•  сполука як об'єкт винаходу — штучно створене матеріальне утворення, яке є сукупністю взаємопов'язаних елементів, інгредієнтів (наприклад: індивідуальні хімічні сполуки, до яких умовно зараховують високомолекулярні сполуки й об'єкти генної інженерії; композиції, до яких відносяться сполуки, суміші, розчини, сплави тощо; продукти ядерного перетворення; речовини невизначеного складу).

— штами мікроорганізмів як об'єкт винаходу — це спадково однорідні культури профілактичних бактерій, вірусів, водоростів та інш., які продукують корисні речовини чи використовуються безпосередньо. Штами використовуються в лікувальних, профілактичних цілях, як стимулятори розвитку рослин. Створення штамів передбачає створення середовища для мікроорганізмів, оптимальної температури росту, виявлення засобів, що сприяють росту та зберіганню штамів. Пристрої як об'єкти винаходу характеризують за ознаками:

•  наявністю конструктивних елементів;
•  наявністю зв'язків між елементами;
•  взаємним розміщенням елементів;
•  формою виконання елементів або пристрою у цілому;
•  формою виконання зв'язків між елементами;
•  параметрами та іншими характеристиками елементів та їх взаємозв'язком;
•  матеріалом, з якого виготовлено елементи або пристрій у цілому, середовищем, що виконую функцію елемента.

Речовини як об'єкти винаходу характеризують за певними ознаками:

•  індивідуальні хімічні сполуки, до яких умовно зараховують високомолекулярні сполуки й об'єкти генної інженерії характеризують якісним та кількісним складом, зв'язками між атомами, взаємним розміщенням у молекулі, яке виражене структурною формулою або кристалічною решіткою.
•  композиції, до яких відносяться сполуки, суміші, розчини, сплави тощо характеризують якісним (інградієнтним) і кількісним (вмістом інградієнтів) складом, структурою композиції, структурою інградієнтів.
•  продукти ядерного перетворення характеризують якісним (ізотопним) кількісним (кількістю протонів та нейтронів) складом, основними ядерними характеристиками (періодом піврозпаду, типом і енергією випромінювання для радіоактивних ізотопів);
•  речовини невизначеного складу характеризують фізико-хімічними, фізичними та утилітарними показниками й ознаками способу отримання.

Штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин як об'єкти винаходу характеризують за певними ознаками:

•  індивідуальні штами мікроорганізмів;
•  культивовані клітини рослин і тварин;
•  консорціуми мікроорганізмів.

Спосіб як об'єкти винаходу характеризують за певними ознаками:

•  наявністю дії або сукупності дій;
•  порядком виконання дій у часі (послідовно, паралельно, у різних комбінаціях тощо);
•  умовами виконання дій: режимом (температурою, тиском, концентрацією компонентів тощо), використанням речовин (вихідними речовинами, каталізаторами, інгібіторами, реагентами тощо), пристроями (пристосуваннями, інструментами, обладнанням тощо), штамами мікроорганізмів, культивованих клітин рослин і тварин.

В Україні не можуть отримати правову охорону як винахід об'єкти, які не підпадають під поняття продукту або способу:

•  відкриття наукової теорії та математичні методики;
•  методи організації та управління господарством;
•  плани, умовні позначення, розклади, правила;
•  методи виконання розумових операцій;
•  комп'ютерні програми;
•  результати художнього конструювання;
•  топографії ІМС;
•  сорти рослин і породи тварин тощо.

Проте більшість з таких об'єктів охороняються правом як інші об'єкти інтелектуальної власності.

КОРИСНІ МОДЕЛІ.

Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" редакція від 01.06.2000року.

Корисна модель — це нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке має явно виражені просторові форми, тобто характеризується не лише наявністю елементів і зв'язків між ними, але й формою виконання цих елементів, їх певним взаємним розміщенням.

Правову охорону надають корисній моделі, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі та відповідає умовам патентоспроможності, тобто якщо вона нова і промислово придатна.

Не можуть отримати правову охорону як корисна модель об'єкти, які не можуть отримати правову охорону і як винахід. Корисна модель має всі ознаки патентоспроможності винаходів-пристроїв, при цьому ці ознаки є менш значущими за своїм внеском у рівень техніки.

ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на промислові зразки" від 01.07.94року, правову охорону надають промисловому зразку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі та відповідає умовам патентоспроможності (якщо промисловий зразок новий і промислово придатний).право власності на промисловий зразок засвідчується патентом, термін дії у Україні становить 10 років з дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності, з можливістю продовженні дії патенту за клопотанням заявника13 не більше ніж на 5 років.

Заявка, тобто сукупність документів, необхідних для видачі патенту, має стосуватись одного промислового зразка й може містити його варіанти. її складають українською мовою, вона має містити:

•  заяву про видачу патенту;
•  комплект фотокарток із зображенням виробу (його макета, малюнка), які дають повне уявлення про зовнішній вигляд виробу;
•  опис промислового зразка;
•  креслення, схему, карту (при необхідності)

— інші документи, передбачені для подачі заявки на видачу патенту. Промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини у галузі

художнього конструювання.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке має явно виражені просторові форми, тобто характеризується не лише наявністю елементів і зв'язків між ними, але й формою виконання цих елементів, їх певним взаємним розміщенням.

Правову охорону надають корисній моделі, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі та відповідає умовам патентоспроможності, тобто якщо вона нова і промислово придатна.

Не можуть отримати правову охорону як корисна модель об'єкти, які не можуть отримати правову охорону і як винахід. Корисна модель має всі ознаки патентоспроможності винаходів-пристроїв, при цьому ці ознаки є менш значущими за своїм внеском у рівень техніки.

ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на промислові зразки" від 01.07.94року, правову охорону надають промисловому зразку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі та відповідає умовам патентоспроможності (якщо промисловий зразок новий і промислово придатний).право власності на промисловий зразок засвідчується патентом, термін дії у Україні становить 10 років з дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності, з можливістю продовженні дії патенту за клопотанням заявника13 не більше ніж на 5 років.

Заявка, тобто сукупність документів, необхідних для видачі патенту, має стосуватись одного промислового зразка й може містити його варіанти. її складають українською мовою, вона має містити:

•  заяву про видачу патенту;
•  комплект фотокарток із зображенням виробу (його макета, малюнка), які дають повне уявлення про зовнішній вигляд виробу;
•  опис промислового зразка;
•  креслення, схему, карту (при необхідності)

— інші документи, передбачені для подачі заявки на видачу патенту. Промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини у галузі

художнього конструювання.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування та їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу та призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб (привабливий але не зручний, не є конкурентоспроможним товаром на сучасному ринку товарів та послуг).

Промислові зразки можуть бути об'ємними (моделі), площинними (малюнок) або комбінованими. Об'ємні промислові зразки є композицією, в основу які покладено об'ємно-просторову структуру (приклад: зовнішній вигляд пляшки для парфумерних виробів). Площинні промислові зразки є композицією, в основу якї покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, яке можна сприймати візуально як об'ємне (приклад: зовнішній вигляд етикетки або малюнка на упаковці товару). Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками (приклад: зовнішній вигляд упаковки для товару).

Промисловими зразками можуть бути:

•  окремий виріб;
•  частина виробу; можна заявити як промисловий зразок за умови, якщо вина виконує самостійну функцію, має завершену композицію та її можна використовувати з цілим рядом виробів {приклад: ковпачок для флакона, пробка для пляшки)
•  комплект виробів; можна заявити як промисловий зразок за умови, якщо елементи, що входять до його складу й виконують різні функції, відмінні один від одного, але вирішують загальні завдання комплекту (набору) в цілому {приклад: набір туб певної косметичної лінії, комплект етикеток)',
•  варіанти виробу,
•  комплекти виробів.

Чітких критеріїв розмежування товарів декоративно-прикладного мистецтва, що охороняється авторським правом, і промислових зразків немає. Твори декоративно-прикладного мистецтва за відповідності їх умовам патентоспроможності можна визнати промисловими зразками.

На вироби, які можна визнати як промислові зразки та об'ємними товарними знаками, можлива одночасна охорона об'єкта як промислового об'єкта, так і товарного знака, при цьому такі об'єкти виконують різні функції і їх оформлюють по різному.

Не можуть отримати правову охорону об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм: палаток, транспортних зупинок, телефонних будок, тощо), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди і друкована продукція {наприклад: книжки, газети, журнали, тощо, які охороняються нормами авторського права), об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин.

Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом України. Термін дії Україні становить 10 років з дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності, з можливістю продовження дії патенту за клопотанням власника та термін не більше 5 років.

Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок не порушуючи прав інших власників патенту. Використанням промислового зразка визнають:

•  виготовлення;
•  пропонування до продажу;

— введення у господарський обіг або зберігання у зазначених цілях виробу;

— виготовлення із застосуванням патентоспроможного зразка. ЗНАКИ ДЛЯ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ.

Знак для товарів та послуг (товарний знак) — це знак, за яким товари й послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів та послуг інших осіб.

Товарний знак виконує функції індивідуалізації товарів і послуг внаслідок їх виділення з маси однорідних і подібних товарів і послуг, вказівки на певну якість товару і послуг, джерело походження та реклами.

Товарним знаком є позначення, яке розміщене на продукції, упаковці або супровідній документації, лише якщо його зареєстровано встановленим законом порядком. Згідно з Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 01.07.94року об'єктом товарного знака можуть бути "словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи поєднання кольорів".

Словесні знаки для товарів та послуг — це слова або словосполучення букв, які мають словесний характер. Перевага (особливо для реклами) — наявність фонетичного аспекту. Словесні знаки поділяють на дві основні групи:

•  знаки у вигляді слів природної мови;
•  знаки у вигляді слів, утворених штучно.

Образотворчі знаки для товарів та послуг— це різні конкретні й абстрактні зображення предметів, тварин, складних ліній, фігур, орнаменти, художньо виконані шифрові елементи, композиції цих елементів. Такі знаки розробляють з урахуванням характеристики товару, підприємства та послуг(по можливості зображають щось типове або конкретне).

Об'ємні знаки для товарів та послуг — це тривимірні зображення товару або його пакування; дає змогу виділити виріб конкретного виробника з ряду однорідних (на відміну від промислового зразка не визначається лише функціями).

Комбіновані знаки для товарів та послуг — це комбінації елементів різного характеру (словесно-образотворчого, об'ємних та інших), які є взаємопов'язаними композиційно й сюжетно, утворюючи єдине ціле.

Для запобігання присвоєння третіми особами одночасно з товарним знаком використовують попереджувальне маркування10 (ТМ). Після опублікуванні в офіційному бюлетні 3 відомостей про видачу свідоцтва на знак попереджувальне маркування змінюють на маркування для зареєстрованих товарних знаків11 (®).

Не можуть отримати правову охорону позначення, які зображають:

•  державні герби, прапори, емблеми;
•  офіційні назви держав;
•  емблеми,   скорочені   або   повні   найменування   міжнародних міжурядових організацій;
•  офіційні контрольні, гарантійні та пробні клейма, печатки, штампи;
•  винагороди та інші відзнаки.

Товарні знаки відрізняють від маркування товару (товарні знаки вказують за умовним позначення на виробника, а маркування товару надає споживачеві всі необхідні відомості про товар і його виробника) та від промислового зразка (товарні знаки лише надають інформацію про виробника, а товарний знак є складовою частиною промислового виробу).

Право власності на знак для товарів та послуг засвідчується свідоцтвом. Термін дії становить 10 років з дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності з можливістю періодичного поновлення реєстрації кожні 10 років. Обсяг правової охорони зареєстрованого товарного знака визначається його зображенням, наведеним у свідоцтві про реєстрацію, і переліком товарів і послуг, на який цей знак зареєстровано.

15 Для України офіційним бюлетнем є бюлетень "Промислова власність".

Свідоцтво на товарний знак — це правова охорона належності знака конкретній особі й свідчить про її виключне право володіти, користуватись та розпоряджатись зареєстрованим знаком на власний розсуд; передавати на підставі договору право власності на знак або на підставі ліцензійного договору давати дозвіл на використання.

ФІРМОВІ НАЙМЕНУВАННЯ.

Фірмові найменування — це стійкі позначення підприємств (фірм, компаній, концернів тощо) або окремих осіб, під іменем яких здійснюють їх виробничу або іншу діяльність. Фірмові найменування — це засіб розпізнання підприємств серед інших, вказує на підприємство без посилань на товари та послуги, важлива складова іміджу підприємства.

Відмінності фірмового найменування від фірмового знаку:

•  кожне підприємство може мати лише одне фірмове найменування, а знаків для товарів та послуг декілька;
•  фірмове найменування — це засіб ідентифікації підприємства серед суб'єктів господарської діяльності, тоді як знак для товарів та послуг призначений для розрізнення товарів та послуг даного або іншого підприємства.

ЗАНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ.

Зазначення проходження товарів — це позначення на товарах, які походять з певної місцевості.

Застосування неправдивих позначень походження кваліфікується як недобросовісна конкуренція.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" розрізняють:

•  просте зазначення походження товарів — це будь-яке словесне або графічне позначення, яке прямо або опосередковано вказує на географічне місце походження товару.
•  кваліфікаційне походження товару характеризують:

•  назва місця походження товару (НМП) — це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, абсолютно або частково зумовлені природнім умовами даного географічного місця або їх поєднанням з людським фактором;
•  географічне зазначення походження (ГОП) — це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, який походить з даного географічного місця, має певні якості абсолютно або частково зумовлені природнім умовами даного географічного місця або їх поєднанням з людським фактором.

Правову охорону надають:

•  простому зазначенню походження товару на підставі його використання і не реєструють;
•  кваліфікаційному зазначенню походженню товару на підставі його реєстрації; право використання зареєстрованого кваліфікаційного зазначення походження товару засвідчує свідоцтво.

НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ.

Згідно з Законом України "Про обмеження монополізму і припинення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" від 18.02.92року та "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.96року недобросовісною конкуренцією вважають:

•  неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарської діяльності (неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, пакування; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама);
•  створення перешкод суб'єкту господарської діяльності у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (дискредитація; купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом; схилення до бойкоту суб'єкта господарської діяльності постачальника до дискредитації покупця (замовника); схилення до розірвання договору з конкурентом; підкуп працівника постачальника; підкуп працівника покупця (замовника); досягнення неправомірних переваг у конкуренції);
•  неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Недобросовісна конкуренція згідно з чинним законодавством карається накладанням штрафів, адміністративною, цивільною або кримінальною відповідальністю.

ТОПОГРАФІЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ МІКРОСХЕМИ.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 05.11.97року топографії ІМС можна надати охорону, якщо ІМС оригінальна. Виключне право на використання топографії ІМС засвідчує свідоцтво, яке діє протягом 10 років зазвичай від дати подання заявки на отримання свідоцтва.

Топографія інтегральної мікросхеми12— це зафіксоване на матеріальному носієві просторово-геометричне розміщення сукупностей елементів ІМС та з'єднань між ними.

СОРТИ РОСЛИН.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21.04.93року право на сорт охороняється державою та засвідчується патентом, термін дії якого згідно з Законом становить 20 років від дати надходження заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності. Для винограду, деревних та плодових культур термін дії патенту триває 30 років. За клопотанням власника патенту термін його дії можна продовжити не більше ніж на 10 років.

Сорт — це штучно відібрана сукупність рослин у межах одного і того самого ботанічного таксона з властивими їм біологічними ознаками й властивостями, що характеризують їх спадковість, яка має хоча б одну відмінність від відомих сукупностей рослин того ж ботанічного таксона і може виражатись єдиною з погляду придатності для відтворювання сорту.

КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ.

Згідно з Законом України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 року комерційна таємниця підприємства — це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємства, які не становлять державної таємниці й розкриття (передача, "витік") яких може завдати шкоди його інтересам.

Згідно з Законом України "Про інформацію" від 12.10.92 року використовують аналогічний термін "конфіденційна інформація" — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і розповсюджуються за їх бажанням відповідно передбачених ними умов.

Комерційна таємниця — це будь-яка інформація, що має справжню або потенційну комерційну цінність через її невідомість та недоступність третім особам, до якої не існує вільного доступу на законних підставах і відносно якої власник інформації вживає заходів щодо її конфіденційності13. Як об'єкт інтелектуальної власності комерційна таємниця має ряд специфічних особливостей, зокрема універсальність. Комерційною таємницею може бути будь-яка інформація, яка стосується особливостей виробництва, технології, управління, фінансів, інноваційної та іншої діяльності підприємства і яка дає підприємству перевагу над конкурентами.

Комерційна таємниця за умови дотримання певних вимог до її збереження діє протягом необмеженого часу. Отримання патентних прав недоцільне, оскільки приводить до розкриття комерційної таємниці на її неконтрольованого використання Іншими.

СУБ'ЄКТИ ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ.

Суб'єкти, які беруть участь у відносинах, що пов'язані з реєстрацією, використанням і захистом прав на об'єкти промислової власності, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, до яких належать:

•  автори об'єктів промислової власності,
•  власники охоронних документів,
•  спадкоємці,
•  правонаступники,

— представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені).
Автори Автором винаходу, корисної моделі, промислового

зразка, топографії ІМС, сорту рослин є фізична особа, творчою працею якої вони створені. При умові, що у створенні об'єкту брало участь кілька осіб, то всі вони є співавторами. Співавторство має різні форми.

Патентовласники      Право на отримання патенту має автор або його

спадкоємець, якщо інше не передбачено законом. Особи автора й патентовласника не завжди збігаються, оскільки закон надає автору можливість відступлення права на отримання патенту будь-якій фізичні або юридичній особі указуванням у заяві на видачу патенту імені майбутнього патентовласника. Власниками патенту можуть бути декілька осіб. Якщо патентоспроможній об'єкт створено під час виконання службових обов'язків або за дорученням роботодавця (за умови, що контрактом не передбачено інше), право на отримання патенту має роботодавець або його правонаступник.

Власники прав на        Право на отримання свідоцтва на знак для товарів та знак для товарів та    послуг має будь-яка фізична або юридична особа. послуг

Власники прав на топографії інтегральних мікросхем

 Право на отримання свідоцтва на топографію ІМС має автор або його правонаступник.

Спадкоємці

Правонаступники

 У разі смерті автора або власника охоронного документа на об'єкт промислової власності суб'єктами права власності стають їхні спадкоємці. У спадщину переходять тільки майнові права померлого автора або власника охоронного документа (особисті немайнові права — право авторства, право на авторське ім'я — у спадщину не переходять). Право промислової власності успадковують згідно чинного законодавства та заповіту. За умови відсутності спадкоємців та заповіту, спадкоємцем стає держава.

Правонаступник автора винаходу, корисної моделі або промислового зразка або його роботодавця має право на отримання патенту на відповідний об'єкт промислової власності.

Правонаступник   особи,   яка   подала   заявку   на

реєстрацію знака для товарів та послуг, топографії ІМС має право на отримання свідоцтва наці об'єкти інтелектуальної власності.

Представник Представники у справах інтелектуальної власності

заявника (патентні повірені) або інша довірена особа

Представники у Іноземці та інші особи, що проживають або мають

справах постійне  місце  проживання  за  межами   України,

інтелектуальної реалізують свої права у відносинах з Державним
власності департаментом     інтелектуальної     власності через

(патентні повірені)     представників у справах інтелектуальної власності. їх

послугами     можуть     користуватись     вітчизняні

заявники.

Відносини, які пов'язані з професійною діяльністю патентних повірених, регламентують Положення про представників у справах інтелектуальної власності і Положення про комісію Держдепартаменту України з атестації представників у справах інтелектуальної власності.

Державний департамент інтелектуальної власності — це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (Установа). Установа разом із сукупністю експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціальності, які входять до сфери її управління, становлять державну систему правової охорони інтелектуальної власності.

Департамент спрямовує діяльність таких закладів, як Державне підприємство "Український інститут промислової власності" — Укрпатент, Державне підприємство "Українське агенство з авторських і суміжних прав", Інститут інтелектуальної власності і права.

Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.

Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності здійснюються згідно з відповідними Законами України, Митним кодексом України та порядком установленим адміністративним, цивільним та кримінальним законодавством.

•  Закон України про охорону прав на винаходи і корисні моделі №3687X11 від 15.12.1993 зі змінами й доповненнями, внесеними Законом України №1771-111 від 01.06.2000 і №2188-111 від 21.12.2000).
•  Закон України "Про авторське право і суміжні права" (№ 3792-ХІІ від 23.12.1993 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 2627-ІП від 11.07.2001 року).
•  Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 01.07.94 року.
•  Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 01.07.94 року.
•  Закон України "Про обмеження монополізму і припинення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" від 18.02.92 року.
•  Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.96 року.
•  Закон України "Про обмеження монополізму і припинення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" від 18.02.92 року.
•  Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 05.11.97 року.
•  Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21.04.93 року.
•  Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 року.
•  Закон України "Про інформацію" від 12.10.92 року.

ТЕМА .     ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХОДІВ І КОРИСНИХ МОДЕЛЕЙ.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Визнання об'єктів промислової власності об'єктами правової охорони засвідчується виданими на них встановленими законодавчим порядком охоронними документами, якими в Україні є:

•  патенти на винаходи;
•  патенти на корисні зразки;
•  патенти на сорти рослин;
•  свідоцтва на знаки для товарів і послуг;
•  свідоцтва на топографії ІМС.

Патент — це охоронний документ, який засвідчує пріоритет, авторство і право власності на об'єкт промислової власності.

Право власності забезпечує можливість патентовласнику у межах терміну дії патенту виготовляти й реалізовувати запатентовану продукцію на монопольній основі. Наявність охоронних документів виключає довільний доступ конкурентів до запатентованого технічного рішення й забезпечує умови для отримання додаткового прибутку у межах терміну дії патенту. Після строку дії патенту технічне рішення стає доступним для будь-якої особи.

Створюваний технічний об'єкт, який розглядають як товар, має подвійний характер:

•  індивідуальний під час створення (індивідуальний характер об'єкта зумовлено тим, що під час його створення витрачаються розумові та фізичні ресурси, які не пов'язані з виробництвом та споживанням);
•  суспільний під час його використання.

Одним з головних завдань системи патентування технічних розробок є забезпечення стимулів для створення й використання нових об'єктів. Це досягається за рахунок того, що патентовласник дістає виключні права на комерційне використання запатентованих технічних рішень на обмежений період часу в обмін на публічне розкриття суті рішень. При цьому виключні права, які забезпечує патент, стосуються лише комерційного використай ня запатентованого об'єкта. Для некомерційних цілей іншим особам без відома патентовласника залишається можливість використовувати технічну інформацію, наприклад, розкриту в описі винаходу або корисної моделі (приклад: вільне використання інформації для удосконалення існуючого об'єкта чи створення на його основі нового).

В Україні діють декілька видів патентів на винаходи й корисні моделі.

Патент на винахід — це різновид патенту, який видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

Патент на корисну модель — це різновид патенту, який видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель.

Крім цього, розрізняють патент на секретний винахід і патент на секретну корисну модель. У цьому разі винахід і корисна модель відноситься до державної таємниці (відомості, що становлять державну таємницю, регламентує Закон України "Про державну таємницю" та інші нормативно-правові акти).

Термін дії14 патенту України на винахід становить 20 років від дати подання  заявки   до  Державного  департаменту   інтелектуальної  власності

20

Міністерства освіти і науки України . Термін дії патенту на корисну модель становить 10 років від подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

УМОВИ ПАТЕНТОСПРОМОЖНОСТІ.

20 Далі Установа — це Державний департамент Інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Згідно із Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" редакція від 01.06.2000року винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новий, має винахідницький рівень, є промислово придатний, а корисна модель, якщо вона нова та промислово придатна.

Для надання правової охорони винаходу або корисній моделі вони мають відповідати й іншим умовам: мають не суперечити суспільним інтересам, мають відповідати принципам гуманності.

Об'єктом винаходу може бути:

•  продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);
•  спосіб застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням (при цьому дія патенту, виданого на спосіб отримання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо отриманий цим способом).

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Винахід (корисну модель) визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки Установи або, якщо заявлено пріоритет до дати її пріоритету. При цьому на визнання винаходу (корисної моделі) патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього винахідником15 або особою, яка отримала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не очевидний, тобто явно не випливає з рівня техніки. Відповідність технічного рішення винахідницькому рівню означає, що воно має бути продуктом творчості. Продукт творчості не лише завжди відрізняється від відомих результатів творчості, але й при умові що його створено на основі відомих об'єктів, сам результат має бути несподіваним.

Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його можна використовувати у промисловості або в іншій сфері діяльності.

ПРАВО НА ОТРИМАННЯ ПАТЕНТУ.

Право на отримання патенту має передусім винахідник або винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель). При цьому винахідники мають однакові права на отримання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Винахіднику також належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безтерміново. Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Право на отримання патенту на службовий винахід (корисну модель) має

22 * *

роботодавець винахідника. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створення ним службового винаходу (корисної моделі) з описом, про суть технічного рішення. Після цього роботодавець повинен протягом чотирьох місяців подати до Установи заявку на отримання патенту чи передати право на його отримання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як комерційної таємниці. У цей термін роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір про розміри та умову виплати йому (або його правонаступнику) винагороди.

Якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений термін, право на отримання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника (або його правонаступника). У цьому разі за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії.

Термін збереження роботодавцем (або його правонаступником) службового винаходу (корисної моделі) як конфединційної інформації, якщо його не використано, має бути не більше 4 років. У іншому разі право на отримання патенту переходить до винахідника (або його правонаступника).

Якщо винахід (корисну модель) незалежно один від одного створили два або більше винахідників, то право на отримання патенту на цей винахід або патенту на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, то більш ранню дату пріоритету (за умови, що зазначена заявка не вважається відкликаною, не відкликана, або якщо за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту).

ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПАТЕНТУ.

Особа, яка бажає отримати патент і має на це право, подає до Установи заявку. Заявка — це сукупність документів, які необхідні для видачі Установою патенту на винахід або патенту на корисну модель.

За дорученням заявника заявку можна подати через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

" Роботодавець — особа, яка найняла працівника за трудовим договором {Закон України про охорону прав на винаходи і корисні моделі № 3687ХП від 15. Ў2.1993 зі змінами й доповненнями, внесеними Законом України № Ў771-111 від 01.06.2000 і № 2 Ў88-1/1 від 21.12.2000).

Якщо винахід (корисну модель) створено з використанням інформації, яка становить державну таємницю, або це винахід (корисна модель) згідно з Законом України "Про державну таємницю" стосується державної таємниці, то заявка подається до Установи через компетентні органи.

Заявка на винахід має стосуватись одного винаходу або групи винаходів, пов'язаних єдиним задумом (вимога єдності винаходу), а заявка на корисну модель — однієї корисної моделі (вимога єдності корисної моделі).

Заявку складають українською мовою.

Заявка має містити:

•  заяву про видачу патенту на винахід з проведенням кваліфікаційної експертизи чи патенту на корисну модель; у заяві зазначають заявника (заявників), його (їх) адресу, наводять дані про винахідника (винахідників);
•  опис винаходу (корисної моделі);
•  формулу винаходу (корисної моделі);
•  креслення (якщо на них є посилання в тексті);
•  реферат.

Опис винаходу (корисної моделі) має викладатись визначеним порядком та розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки доступно і повно, щоб його міг реалізувати фахівець у зазначеній галузі.

Формула винаходу (корисної моделі) має виражати його суть, базуватись на описі й викладатись визначеним порядком зрозуміло та стисло.

Реферат складають лише для інформаційних цілей. Його на можна брати до уваги з Іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки.

За подання заявки сплачується збір. Документ по сплату збору має надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців після дати подання заявки (термін може бути продовжено до шести місяців, за продовження терміну сплачується збір).

Дата пріоритету— це дата подання заявки до Установи або до відповідного органу держави учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет.

Датою пріоритету є дата отримання матеріалів, які містять принаймні: заяву в довільній формі про видачу патенту; відомості про автора (авторів), його адресу; матеріал, який є наближеним до опису винаходу (корисної моделі). Установа повідомляє заявника при умові невідповідності матеріалу даним вимогам. Якщо протягом двох місяців заявник не усунув недоліки, то датою подання заявки буде дата отримання Установою виправлених матеріалів. За інших умов заявка вважається неподаною.

Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий самий винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання до Установи попередньої заявки, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.

З метою подальшого розгляду заявки на видачу патенту уповноважений Установою заклад експертизи — Державне підприємство "Український Інститут промислової власності" — проводить експертизу заявки.

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З ПАТЕНТУ

Права, які виникають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

Права, які виникають з патенту на секретний винахід, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного реєстру.

Патент надає виключне право його власнику використовувати винахід (КМ) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Взаємовідносини групи власників винаходу, який охороняється патентом, визначаються угодою між ними. За відсутності угоди кожен власник має право використовувати винахід (КМ) на свій розсуд, але не має права без згоди інших власників патенту (КМ) видавати ліцензію на використання або передавати право власності на винахід (КМ).

Ліцензія — це дозвіл власника патенту (ліцензіара), який видається іншій особі (ліцензіату), на використання винаходу (КМ) на певних умовах.

Ліцензіар — це власник патенту.

Ліцензіат — це особа, якій надано дозвіл власника на використання патенту (КМ) на певних умовах.

2' Публікація — доведення офіційним шляхом до загального відома будь-якої інформащ'х про винахід або корисну модель.

Використанням винаходу (КМ) визнають:

•  виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання або інше введення у господарський обіг у зазначених цілях продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (КМ);
•  застосування способу, який охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні;
•  пропонування для продажу, введення у господарський обіг, застосування або введення чи зберігання в зазначених цілях продукту, який виготовлений способом, що охороняється патентом.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (КМ), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули патенту (КМ), або ознаку, еквівалентну їй.

Спосіб, який охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Власник патенту має право:

•  використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на продукті або упакуванні продукту, які виготовлені із застосуванням запатентованого винаходу (КМ);
•  забороняти іншим особам використовувати винахід (КМ) без його дозволу (за винятком випадків, якщо таке використання не визнається порушенням прав, які надає патент);
•  передавати на підставі договору право власності на винахід (КМ) іншій особі, яка стає його правонаступником;
•  передати за ліцензійним договором право на використання винаходу (КМ) іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання сплачувати ліцензіару (власнику патенту або КМ) обумовлені договором платежі та здійснювати інші дії, які передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію:
•  передати за договором про виключну ліцензію право на використання винаходу (КМ) ліцензіату у повному обсязі, на визначений території на обумовлений термін, залишаючи за собою право використовувати винахід (КМ) у частині, що не передається ліцензіату; при цьому ліцензіар не має права надавати ліцензії на використання винаходу (КМ) іншій особі на цій самій території в обсязі наданих ліцензіату прав;
•  передати за договором про невиключну ліцензію право на використання винаходу (КМ) ліцензіату, залишаючи за собою право на використання винаходу (КМ), включаючи право надавання ліцензій іншим особам.

Договір про передачу права власності на винахід (КМ) і ліцензійний договір вважають дійсним, якщо їх укладено у письмовій формі й підписано сторонами. Договори набирають чинності стосовно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації у Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти І науки України.

Власник патенту має сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту.

За умови що винахід (КМ), крім секретного винаходу (КМ), не використовують або не повністю використовують в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу патенту, то будь-яка особа яка має бажання та виявляє готовність використовувати винахід (КМ), якщо її власник відмовляється від укладення ліцензійного договору, може звернутись до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (КМ) на умовах невиключної ліцензії.

За умови воєнного або надзвичайного стану, виходячи з інтересів суспільства Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу (КМ) визначеній особі без згоди власника на умовах невиключної ліцензії з виплатою йому відповідної компенсації.

Особа, яка до дати подання заявки або до дати заявлення пріоритету з комерційною метою використала або здійснила значну підготовку для використання технологічного (технічного) рішення, тотожного заявленому у винаході (КМ), зберігає право на безоплатне продовження його використання (право попереднього використання).

Не визнають порушенням прав, які виплавають з патенту, використання запатентованого винаходу (КМ):

•  у конструкції або під час експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у територіальному просторі України, за умови, що винахід (КМ) використовується виключно для потреб зазначеного засобу;
•  без комерційної мети;
•  з науковою метою як експеримент;
•  за надзвичайних обставин;
•  для разового виготовлення ліків у аптеках за рецептом лікаря.

ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ПАТЕНТУ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО

НЕДІЙСНИМ.

Власник патенту може у будь-який час відмовитись від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Відмова набирає чинності від дати публікації відомостей в офіційному бюлетені Установи.

Дія патенту припиняється при несплаті у встановлений термін річного збору за підтримання чинності патенту (дія патенту припиняється з першого дня року, за який не сплачено). Збір за підтримку патенту на секретну Інформацію не сплачується.

Патент може бути визнано недійсним повністю або частково при:

•  невідповідності запатентованого винаходу (КМ) умовам патентоспроможності;
•  наявності у формулі винаходу (КМ) ознак,, які не були подані у заявці;
•  неподання заявником до Установи й неповідомлення Установи про наміри здійснити патентування винаходу (КМ) у іноземній державі перед поданням заявки на отримання охоронних документів у відповідні установи іноземних держав.

Якщо патент або його частину визнану недійними, Установа повідомляє про це у своєму бюлетені.

ЗАХИСТ ПРАВ ВЛАСНИКА ПАТЕНТУ.

При умові, що права власника патенту порушено, він має право вимагати: — припинення дій, які порушують або створюють загрозу порушення прав і відновлення стану, який існував до порушення прав;

стягнення завданих збитків, включаючи не отримані доходи; відшкодування моральної шкоди;

застосування інших передбачених законодавчими актами заходів, які пов'язані із захистом прав власника патенту.

ТЕМА.     ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА ПЕРЕДАВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Один із засобів розвитку національної економіки держави — передача й придбання передових технологій на некомерційній або комерційній основі. Обмін технологіями на некомерційній основі відбувається як обмін інформацією або її передавання; проведення науково-технічних конференцій, семінарів, відвідування виставок, ярмарків.

До основних юридичних форм передавання та придбання технологій на комерційній основі відносяться:

•  передавання права власності на об'єкти інтелектуальної власності;
•  ліцензування;
•  передавання ноу-хау;
•  інші форми передавання та придбання технологій (продаж та придбання основаних фондів; проекти "під ключ"; спільні підприємства; надання інжинірингових послуг; франчайзинг, ін.).

Метою будь-якої форми обміну технологіями (реалізація або передання передової технології) є підвищення конкурентоспроможності продукції, яка буде виготовлятись на основі цих технологій. Це дає змогу вітчизняним виробникам задовольняти потреби внутрішнього ринку, заміняти імпортну продукцію та виходити на зовнішній ринок.

ПЕРЕДАВАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Передавання права власності на об'єкт інтелектуальної власності означає зміну власника цього об'єкта. Сторона (фізична або юридична особа), яка передала право власності на запатентоване технічне рішення, повністю їх втрачає, а сторона, яка стає власником цього рішення, набуває всіх виключних прав, які виникають внаслідок видачі охоронного документа на об'єкт інтелектуальної власності.

Юридичний документ, який засвідчує факт передавання прав, називається "актом передачі прав" або "передачею прав", підписується представниками обох сторін.

ЛІЦЕНЗІЙНІ ДОГОВОРИ

Ліцензійний договір (ліцензійна угода) — це договір (угода), відповідно до якого видається ліцензія (право на використання об'єкта інтелектуальної власності).

Сторонами ліцензійного договору є ліцензіар (продавець) та ліцензіат (покупець).

Предметом ліцензійного договору може бути як запатентоване, так і не запатентоване технологічне рішення. За юридичною формою ліцензії можуть бути патентними й безпатентними.

Патентна ліцензія — це ліцензія на використання об'єкта інтелектуальної власності, захищеного охоронним документом. Залежно від типу об'єкта патентні ліцензії поділяють на винаходи, на промислові зразки, на знаки для товарів та послуг, тощо.

Безпатентна ліцензія — це ліцензія на використання науково-технічних рішень, які не мають правової охорони (непатентноспроможні рішення, рішення, термін правової охорони яких закінчився, ноу-хау, тощо).

Ліцензії поділяють за обсягом прав, які передаються згідно з ліцензійним договором, на:

•  Повні ліцензії— це ліцензії, які надають ліцензіату всіх прав на використання об'єкта інтелектуальної власності без обмеження території на весь термін її дії. При надаванні повної ліцензії власник об'єкта залишається тим самим, на відміну від випадку передавання прав власності.
•  Виключні ліцензії — це ліцензії, які надають ліцензіату право на узгоджених умовах і території протягом обумовленого терміну використовувати предмет ліцензії на монопольних засадах. Ліцензіар не має права використовувати предмет ліцензії на відповідній території та надавати ліцензії іншим особам.
•  Невиключні (прості) ліцензії — це ліцензії, які надають ліцензіату право на узгоджених умовах та території протягом обумовленого терміну використовувати предмет ліцензії. За ліцензіаром залишається право використовувати предмет ліцензії та надавати ліцензії іншим особам.

— Перехресні ліцензії (крос-ліцензії) — це ліцензії, якими обмінюються сторони ліцензійної торгівлі; дані ліцензії використовують особливо у випадку, коли власники різних патентів не можуть здійснювати комерційну або виробничу діяльність не порушуючи взаємних прав.

У практиці ліцензійної торгівлі використовують також перехресні ліцензії (крос-ліцензії), згідно з якими обидві сторони обмінюються ліцензіями. Дані ліцензії використовують обов'язково у випадках, коли власники різних патентів не можуть здійснювати виробничу або комерційну діяльність, не порушуючи прав один одного.

Супровідні ліцензії— це ліцензії, які передбачають передавання прав на використання об'єктів інтелектуальної власності у складі інших комерційних угод (наприклад: на поставку комплексного обладнання, інжиніринг, надання технічної допомоги). У випадках супровідних ліцензій предмети ліцензування відіграють допоміжну, супровідну роль. Предмети ліцензування передають у рамках ліцензійних договорів, які є доповненням до основних договорів, або у вигляді окремих розділів контрактів за цими угодами.

За передані права на предмет договору ліцензіат виплачує ліцензіату ліцензійну винагороду. Ціна (вартість) ліцензії залежить від багатьох чинників, але зазвичай становить третину від розміру очікуваного прибутку. У ліцензійних договорах використовують дві основні форми платежів:

•  паушальний платіж — це одноразовий внесок за придбання ліцензії, який найчастіше сплачують у початковий період дії ліцензійного договору; використовують коли ліцензіар не впевнений у ефективності предмету ліцензії;
•  роялті — це періодичні відрахування (у формі визначених відрахувань, або залежно від вартості виробленої за ліцензією продукції) ліцензіата на користь ліцензіара, які здійснюються протягом усього терміну дії ліцензії (як правило становить 15-20% прибутку отриманого від використання предмету ліцензії).

Ліцензійний договір найчастіше містить:

•  преамбулу із зазначенням сторін, які уклали договір;
•  тлумачення використання договору;
•  наміри та відповідальність сторін;
•  надані права, зону їх поширення й обмеження;
•  процес передавання предмета договору;
•  обставини й гарантії;
•  вид, суму й валюту платежів;
•  обмін удосконаленнями предмета договору під час дії договору;
•  методи вирішення суперечок й захисту від претензій третіх осіб;
•  умови надання суоліцензіи ;
•  наслідки використання договору;
•  форс-мажорні обставини;
•  процедуру надбання чинності договору;
•  термін дії договору й умови розірвання договору сторонами;
•  наслідки закінчення терміну дії договору;
•  форми сплати податків;
•  мову договору;
•  автентичність текстів і юридичні адреси сторін, які уклали договір. Згідно  з  законодавством  України  щодо  охорони  прав  на об'єкти

промислової власності — ліцензійний договір вважається дійсним, якщо його укладено у письмовій формі й підписано всіма сторонами. Договір набуває чинності щодо третіх осіб лише після його реєстрації у патентному відомстві. Неподання договору до реєстрації може призвести до визнання його недійсним.

ПЕРЕДАВАННЯ НОУ-ХАУ

Ноу-хау — це конфіденційна інформація, яку застосовують у практичній діяльності юридична або фізична особи і яка ще не стала загальним надбанням. До ноу-хау відноситься наукова, технічна, виробнича, адміністративна, фінансова, комерційна або інша конференційна інформація.

Ноу-хау може бути предметом ліцензійного договору, який складають зазвичай за принципом ліцензійного.

Ноу-хау можна передавати у різних формах:

24 Субліцензії-— це надання ліцензІатом права на використання об'єкта інтелектуальної власності третім особам за згодою ліцензіара переважно на умовах зазначених у основному ліцензійному договорі між ліцензіаром та ліцензіатом.

•  матеріальна форма (у вигляді документів, фотокарток, мікрофільмів тощо); ноу-хау у матеріальній формі — це технічна інформація або технічні дані;
•  нематеріальна форма (у вигляді пояснення процесів особою, яка передає ноу-хау, особі-одержувачу); ноу-хау у нематеріальній формі — це технічні послуги, технічна допомога або управлінські послуги.

Основна відмінність передавання ноу-хау — це ризик розкриття конфедецІйної суті ноу-хау до укладення договору, а також несанкціоноване передавання ноу-хау його отримувачем третім особам після укладення договору.

Ноу-хау на відміну від об'єктів інтелектуальної власності у більшості держав не має прямого правового захисту, але для його захисту можна використовувати інші закони (наприклад: про захист від недобросовісної конкуренції).

ТЕМА.      МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.

МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ, КОНВЕНЦІЇ ТА УГОДИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

У рамках ВОІВ функціонують різні міжнародні угоди, які поділяють на програмні, класифікаційні та реєстраційні.

До програмних міжнародних угод належать:

•  Паризька конвенція про охорону промислової власності;
•  Берл.. хька конвенція про охорону літературних і художніх творів;
•  Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення (Римська конвенція);
•  Найробський договір про охорону олімпійського символу;
•  Будапештський   договір   про   міжнародне   визнання   депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури;
•  Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів;
•  Договір про закони щодо товарних знаків;
•  Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень.

Паризька конвенція Прийнята на Дипломатичні конференції в Парижі
про охорону 1883 році,   доповнена   Мадридським   протоколом

промислової 1981 року.   Підлягала   неодноразовому   перегляду

власності. (останній раз у Стокгольмі 1979 р.).

Головна мета Паризької конвенції— утворення Союзу з охорони промислової власності та встановлення єдиних для держав-учасниць правил надання правової охорони винаходам, КМ, промисловим зразкам, знакам для товарів та послуг, фірмовим найменуванням, зазначенням походження або найменування місць походження товарів, запобіганню недобросовісної конкуренції. Положення Паризької конвенції умовно ділять на чотири категорії:

— Перша категорія містить норми матеріального

права, які гарантують основне право, відоме як право національного режиму в кожній з держав-учасниць Конвенції.

Згідно з правом національного режиму громадяни будь-якої держави-учасницІ Конвенції в питаннях охорони промислової власності користуються у Інших державах-учасницях Конвенції однаковими правами, які держави-учасниці надають своїм громадянам.

— Друга категорія положень установлює право пріоритету.

Згідно з правом пріоритету на основі заявки на видачу охороного документа на об'єкт промислової власності, поданої заявником у одній з держав учасниць Конвенції, той самий заявник (або його правонаступник) може протягом певного періоду (зазвичай 12 місяців) запитувати охорону в усіх інших державах-учасницях. Датою пріоритету всіх поданих заявок вважається дата подачі першої заявки. Це надає заявникові у розпорядження 12 місяців для вирішення у яких саме державах запитувати охорону.

•  Третя категорія положень визначає ряд загальних норм у сфері матеріального права, які містять норми, які встановлюють правила та обов'язки фізичних та юридичних осіб, або норми, які зобов'язують або дають змогу державам-учасницям передбачити відповідні цим нормам положення.
•  Четверта категорія стосується адміністративних рамок, які установлено з метою реалізації Конвенції.

Станом на 22.03.2201 року учасниками Паризької конвенції є 161 держава. Україна стала учасницею Конвенції з грудня 1991 року.

Бер  нська конвенція про охорону літературних і художніх творів.

 Прийнята 9 вересня 1886 року. Найдавніший міжнародний договір у сфері авторського права. Підлягала неодноразовому перегляду (останній раз у Парижі 1971 р.).

Конвенцію засновано на трьох основних принципах:

•  принцип "національного режиму", відповідно до якого твори, які створені в одній з держав-учасниць Конвенції, обов'язково отримують у всіх державах-учасницях таку саму охорону, яку надають держави-учасниці своїм громадянам;
•  принцип автоматичної охорони, згідно з яким охорона надається автоматично й не передбачає формальних умов реєстрації;
•  принцип незалежності охорони, згідно з яким володіння наданими правами та їх здійснення не залежить від існування охорони у державі походження твору.

Згідно з Берлінською конвенцією охороні підлягають усі твори у сфері літератури, науки та мистецтва, яким би способом і в якій би формі їх не було виражено.

Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення (Римська конвенція).

 Підписано 1961 році. Стосується охорони суміжних прав, за принципами аналогічна Бер инській конвенції.

Найробський договір про охорону олімпійського символу.

 Підписано 1981 року. Згідно договору держави-учасниці зобов'язані захищати олімпійський символ (п'ять переплетених кілець) від використання у комерційних цілях дозволу Міжнародного Олімпійського комітету.

Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури.

Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів.

Договір про закони щодо товарних знаків.

Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень.

Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (Страсбурзька угода).

 Підписано у 1977 році. Україна є членом договору з 2 липня 1997 року. Договір дає змогу заявнику винаходу у галузі генної інженерії й мікробіології замість депонування мікроорганізму у кожній окремій державі депонувати лише один раз і сплачувати одне мито.

Підписано 1891 році. Підлягала неодноразовому перегляду (останній раз у Стокгольмі 1967 р.). Згідно з угодою на всі товари, які містять неправдиве або таке, яке може ввести в оману, зазначення походження, яке прямо або опосередковано вказує на одну з учасниць держав-учасниць Мадридської угоди або на місце, яке знаходиться у такій державі, як на сторону або місце походження товару, треба накласти арешт у разі ввезення у будь-яку державу-учасницю Угоди.

Підписано у Женеві 1994 р. Головна мета Договору — зробити національні та регіональні системи реєстрації товарних знаків зручними для користувачів.

Підписано у 1961 р., після чого неодноразово переглянуто. Україна є учасницею Конвенції. Головна мета Конвенції— сприяти розвитку міжнародного співавторства й надання допомоги державам-учасницям у гармонізації законодавства у сфері охорони сортів рослин.

Підписано у 1971 р. угодою введено МІЖ25 як засіб досягнення уніфікованого класифікування патентних документів на винаходи та корисні моделі. МПК використовується на території України.

Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг з метою реєстрації знаків (Ніццька угода).

Віденська угода про введення Міжнародної класифікації образотворчих елементів знаків для товарів (Віденська угода).

 Підписано у 1957 р. Угодою введено міжнародну класифікацію товарів і послуг (МКТП) з метою їх реєстрації. МКТП містить 42 класи (34 для товарів, 8 для послуг). З 1 січня 1997 р. введено сьому редакцію МКТП.

Підписано у 1973 р. Угодою введено класифікацію для знаків, які містять образотворчі елементи або є такими.

2 Інтелект (від лат intellectus - пізнання, розуміння) — це здатність до мислення, раціонального пізнання.

3 У ряді країн деякі з наведених об'єктів належать до об'єктів промислової власності.

4 Фонограма — це звуковий запис на відповідному носії (магнітній стрічці або магнітному диску, фонограмній плівці, компакт диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входять до складу аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

5 Відеограма — це відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт диску тощо)) виконання або будь-яких рухомих зображень (зі звуковим супроводом або без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до складу аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій). Відеограма не є об'єктом авторського права, оскільки, на відміну від аудіовізуального твору, вона є відеозаписом, який виконує особа, яка не може втручатись у хід записуваного ним виконання (наприклад не може змінювати освітлення, місці розміщення  відеокамери...). Отже, "пасивна" фіксація будь-яких рухомих зображень без втручання у процес є відеограмою, а не аудіовізуальним твором.

6 Виробник фонограм — це фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу й відповідає за перший відеозапис виконання або інших рухомих зображень (із звуковим супроводом або без нього).

7 Виробник відеограм — це фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу й відповідає за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

8 Організація мовлення — це організація ефірного мовлення або організація кабельного мовлення.

9 Закон України про охорону прав на винаходи і корисні моделі № 3687X11 від 15.12.1993 зі змінами й доповненнями, внесеними Законом України № 1771-III від 01.06.2000 і№ 2188-ІП від 21.12.2000.

10 ТМ (від англ. trade таrk) — маркування для товарних знаків, які очікують реєстрації.

11 ® (від англ. registered) — маркування для зареєстрованих товарних знаків;

12 У деяких державах для позначення цього об'єкта використовують термін "топологія інтегральної мікросхеми".

13 Часто комерційну таємницю називають ноу-хау (від анг). know-how- "знаю-як").

14 Термін дії патенту на секретний винахід та патенту секретну корисну модель дорівнюють терміну засекречення винаходу або корисної моделі, але не можуть бути довшими від зазначених термінів охорони винаходу або корисної моделі.

15 Винахідник — людина, торчою працею якої створено винахід або корисну модель

1. варианты кооперирования coopertives principles of functioning Oryoloblst vrints of coopertion В декабре 1995 г
2. 20г. Класс Ученик ца ПРАКТИЧЕСКАЯ РАБОТА 5 Харак
3. Характеристика понятия и теоретических основ деловой активности организации
4. 15 Степень измельчения и качество в соответствии с НД
5. Тема ФОРМЫ ОРГАНИЗАЦИИ ОБУЧЕНИЯ И ИХ РАЗВИТИЕ В ДИДАКТИКЕ План
6. ПОНЯТИЕ И ЗНАЧЕНИЕ ДОГОВОРА В ГРАЖДАНСКОМ ПРАВЕ
7. По теме- Происхождение сущность и функции денег
8. Поэтические игры с пустотой московского концептуализма эксперименты ДА Пригова
9. это процесс и результат приобретения индивидуального опыта знаний умений и навыков
10. Экономика ж~не ’ы~ Институты Есеп ж~не аудит кафедрасы Бекітемі
11. ЗООЗАБОТА Они тоже хотят жить Если твое сердце открыто и ты готов помогать в.html
12. народы проживающие на территориях традиционного расселения своих предков сохраняющие традиционный образ
13. Реферат- Лыжное ориентирование как самостоятельный вид спорта в рамках спортивного ориентирования
14. Лабораторна робота 5 ldquo; Умовний оператор в мові Сrdquo; Виконав-студент групи
15. Виды соединения деталей классификация сборочных единиц
16. Тема- Настройка параметров безопасности персонального компьютера Цель- Научится выполнять настройку па
17. тематика наименование дисциплины Профессиональный цикл базовая часть Б3
18. Тема- Чудесная мука Цель- Ознакомление детей со свойствами муки через детское экспериментирование
19. Стилистическое значение устоявшихся выражений в немецком языке Крылатые выражения и высказывания в.html
20. ВВЕДЕНИЕ Задача обеспечения финансовой устойчивости требует от страховщика соблюдения целого ряда усл

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе