Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА 5
ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ КОНТРАКТІВ
Анотація
Міжнародні комерційні операції: сутність, зміст. Поняття міжнародного комерційного контракту. Основні принципи міжнародного комерційного контракту.
Джерела правового регулювання зовнішньоторговельного договору (контракту). Окремі питання укладання договору купівлі-продажу у положеннях Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Характеристика Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Форми договорів. Законодавство України про форму зовнішньоекономічного договору (контракту).
План
Теми рефератів:
1. Операції з давальницькою сировиною у зовнішній торгівлі. Зміст, механізм реалізації, правова регламентація.
2. Товарообмінні операції у зовнішній торгівлі: сутність, зміст, види, техніка реалізації. Політика держави щодо здійснення зовнішньоекономічних операцій на умовах бартеру.
Міжнародна комерційна операція (МКО) – це дії, спрямовані на організацію, проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами і результатами творчої діяльності між двома або кількома контрагентами різної національної належності.
Об’єкти міжнародної комерційної операції – процеси обміну товарами, послугами і результатами творчої діяльності. Вони визначають види Міжнародних комерційних операцій, які залежать від критерію систематизації (рис.1).
Рисунок 1 – Види міжнародних комерційних операцій
Суб’єкти міжнародної комерційної операції – це учасники, тобто сторони, які перебувають у договірних відносинах з купівлі-продажу товарів, послуг і результатів творчої діяльності і мають право здійснення комерційної діяльності. Види суб’єктів МКО представлені на рис. 2.
Рисунок 2 – Види суб’єктів міжнародних комерційних операцій
Міжнародна практика проведення комерційних операцій передбачає здійснення визначених видів діяльності, що складаються з етапів, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання і виконуються формальності, пов’язані з підготовкою, оформленням, пересилкою, обробкою документів, необхідних для забезпечення виконання операції. Етапи проведення МКО зображені на рис.3.
Підготовчий етап – це суто маркетингові заходи. Сам контракт з’являється на організаційному етапі, де він укладається. Перед укладанням зовнішньоекономічного контракту з закордонним контрагентом, необхідно ретельно перевірити:
Рисунок 3 – Етапи здійснення міжнародних комерційних операцій
На виконавчому етапі контракт стає головним документом для завершення МКО, який регулює взаємовідносини між контрагентами.
У сучасній правовій вітчизняній і зарубіжній літературі, в чинному законодавстві та на практиці існує кілька юридичних термінів для визначення поняття контракту, зокрема, договір, угода, пакт, конвенція, контракт.
Міжнародний комерційний контракт (МКК) – це правова форма, що відображає МКО; договір (угода, пакт, конвенція) між двома або кількома контрагентами, які знаходяться в різних країнах, про обмін товарами, послугами та результатами творчої діяльності.
Міжнародний характер контракту національні законодавства, міжнародні документи визначають різними способами: від посилання на місце знаходження контрагента чи перебування партнерів у різних країнах до використання узагальнених критеріїв, таких як контракт, який відображає інтереси міжнародної торгівлі.
Міжнародним визнається контракт для партнерів, які знаходяться в різних країнах, але:
Таке тлумачення міжнародного контракту визначене в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) та у новій Гаазькій Конвенції про право, яке застосовується в договорах міжнародної купівлі-продажу (Гаага, 1985 р.).
Поняття «комерційні контракти» повинно розумітися, по можливості, ширше з тим, щоб включити не тільки підприємницькі договори про поставки чи обмін товарами і послугами, але також й інші типи економічних договорів, таких як інвестиційні, контракти про надання професійних послуг і т. д.
Основні ознаки міжнародного комерційного контракту:
Міжнародний комерційний контракт виконує такі функції:
Класифікація міжнародних комерційних контрактів наведена на рис. 4.
Рисунок 4 – Класифікація міжнародних комерційних контрактів
Односторонні контракти – договори, де тільки одна із сторін, що домовляються між собою, зобов'язується виконати певні умови, визначені в контракті. Вони створюють обов'язки для однієї сторони і право для іншої. Тобто на одній стороні лежить обов'язок належного виконання, інша має право вимагати належного виконання обов'язку без жодної взаємності (наприклад, контракти по складуванню товарів).
Двосторонні (синаллагматичні) і багатосторонні контракти – це ті, у яких права та обов'язки виникають у кожної сторони (наприклад, контракти купівлі-продажу або орендні контракти).
Обтяжливі (боргові, покриті) контракти – контракти, на підставі яких одна сторона одержує певну користь, але в той же самий час повинна забезпечити іншій стороні відповідну вигоду і визначене відшкодування (напр. покритий акредитив).
Благодійні (безоплатні) контракти – контракти, у яких сторона не видає відшкодування за користь, отриману з договору. Такі контракти називають спонсорською допомогою.
Прості контракти – контракти, структура яких складається з елементів одного контракту.
Складні контракти – контракти, у структурі яких є елементи різних контрактів (наприклад, контракти купівлі-продажу товарів, що включають елементи контрактів перевезення, зберігання, страхування, монтажу тощо).
Неістотні контракти – контракти, які суперечать конституційним принципам суспільного устрою, нормам, дотримання яких гарантується під погрозою примуса чи відповідно моралі суспільства.
Заперечувані контракти – контракти, які укладено з недоліками волевиявлення або особами з обмеженнями діє- і правоздатності.
Комутативні контракти – контракти, в яких у момент їхнього укладання відомі обсяг, рівень і співвідношення взаємних зобов'язань сторін. Тобто сторонам насамперед ще до укладання контракту відомі їх зобов'язання. Ідеться про скорочення етапів укладання контракту (наприклад, сторони А і В мають тривалі стосунки, і раніше вже уклали МГК про спеціалізацію виробництва).
Алеаторні контракти – Ризикові контракти, за яких у момент укладання невідомі рівень, обсяг та співвідношення взаємних обов’язків (напр., контракти міжнародного страхування).
Генеральні контракти – контракти, у яких сторони визначають загальні елементи співробітництва в одному великому діловому заході (наприклад, будівництво великих інвестиційних об'єктів).
Поточні контракти – конкретизація генеральних контрактів. Укладаються в основному на термін до 1 року.
Іменні контракти – це такі контракти, в яких чітко вказані координати сторін, а саме: юридичні назви сторін; адреси сторін; рахунки сторін.
Безіменні контракти – це такі контракти, в яких не вказуються координати сторін.
Схема безіменного контракту:
І, N 2, К - субпідрядники; МСВ - міжнародна спеціалізація виробництва.
Безіменні контракти додаються до іменних.
Типові контракти – контракти, в яких в повній мірі враховуються вимоги міжнародного контрактного права. Наприклад, типи стандартних контрактів, а саме:
- контракти про купівлю-продаж товарів;
- контракти про бартерні операції;
- контракти про агентські операції.
Формулярні контракти – контракти, які передбачають усі ситуації, що могли б виникнути з визначених відносин з контрагентами. Їх укладають банки, фінансові установи, складські підприємства, залізничні відомства, які мають велику клієнтуру.
Контракти з разовою поставкою – передбачають постачання одною стороною іншій узгодженої між ними кількості товару до встановленої в контракті даті. Разові контракти бувають з короткими і довгими термінами постачання.
Контракти з періодичною поставкою – передбачають регулярну періодичну поставку погодженої в них кількості товару протягом установленого терміну. Контракти з короткими термінами постачання, тобто до 1 року, називаються короткостроковими, або річними. Контракти з термінами постачання 1-5 років називаються середньостроковими, 5-20 років – довгостроковими.
Контракти з оплатою в грошовій формі – передбачають розрахунки у визначеній узгодженій сторонами валюті з застосуванням обумовлених у контракті способів оплати і форми розрахунків.
Контракти з оплатою в товарній формі передбачають узгодження продажу одного або декількох товарів з купівлею іншого товару (товарів). Розрахунки в іноземній валюті не проводяться. Такі контракти включають товарообмінні і компенсаційні угоди.
Контракти з оплатою у змішаній формі – це контракти на будівництво підприємств „під ключ” на умовах цільової позички та оплати витрат частково в грошової, а частково в товарній формі.
Таблиця 1 – Класифікація міжнародних комерційних контрактів за предметом
|
Вид контракту |
Характеристика |
|
МКК купівлі-продажу |
Продавець зобов’язується передати товар у власність покупця, а останній зобов’язується сплатити за нього певну грошову суму |
|
МКК купівлі-продажу інжинірингових послуг |
Договір про надання комплексу або окремих видів інженерно-технічних послуг, зв’язаних з проектуванням; з будівництвом та введенням об’єкта в експлуатацію; з розробкою нових технологічних процесів тощо |
|
Міжнародний орендний контракт |
Договір про надання орендодавцем орендатору товарів, які перетинають кордон країни орендодавця, в користування на встановлений строк за певну винагороду |
|
МКК перевезень |
Договір, в якому одна сторона виступає перевізником і зобов’язується перевезти товар з однієї країни в іншу за відповідну винагороду |
|
МКК про міжнародну експедицію |
Договір, в якому одна сторона зобов’язується від свого імені, але за рахунок іншої сторони організувати відправку або прийняття товарів |
|
МКК страхування |
Договір, згідно з яким страховик за умови отримання страхової премії зобов’язується виплатити страхувачу визначену суму за товар, якщо виникне страховий випадок, передбачений контрактом |
|
МКК факторингу |
Угода між банком і його клієнтом про оплату неоплачених вимог клієнта за рахунок банку за визначену винагороду |
|
МКК купівлі-продажу посередницьких послуг |
Угода, згідно з якою одна сторона надає іншій визначені послуги посередництва, а остання їх оплачує |
|
МКК про консигнаційний склад |
Договір, згідно з яким консигнатор зобов’язується зберігати у себе складовий товар, отриманий із-за кордону, за визначену винагороду і передати його покупцям після виконання митних формальностей |
|
МКК купівлі-продажу результатів творчої діяльності |
Контракт про встановлення науково-технічних зв’язків, де власник законного права на патент бере на себе зобов’язання передати іншій стороні право на використання даного патенту, за що власник одержує винагороду (роялті) |
|
МКК про передачу ноу-хау |
Контракт, згідно з яким власник зобов’язується передати певні знання та досвід іншій стороні за відповідну винагороду |
|
МКК франчайзингу |
Контракт, згідно з яким ліцензіар франшизи надає ліцензіату пакет послуг, знання і досвід за певну винагороду у відсотках від вартості торгового обігу чи паушально (виплата твердої фіксованої суми ліцензійної винагороди ліцензіару) |
3. Принципи міжнародного комерційного контракту
1. Свобода контракту – це основний принцип укладання контрактів, який виражається в свободі регулювання відносин відповідно до законодавчих норм держави.
Цей принцип повинен виражатися в такому:
Виняток з принципу – це ті випадки, коли розпорядженням може передбачатись обов’язковий вибір контрагентів, змісту, способу укладання і форми МКК.
Так, щодо свободи укладання МКК з будь-яким партнером, то держава в суспільних інтересах може прийняти рішення про виняток деяких секторів економіки зі сфери вільної конкуренції. В таких випадках відповідні товари чи послуги можуть бути куплені тільки в одного постачальника, який у більшості випадків є державною організацією і може бути зобов’язаний чи незобов’язаний укладати контракт з будь-яким партнером.
Відносно вільного визначення змісту МКК, то можна відмітити імперативний характер прийнятих державою законодавчих норм (антитрестовське законодавство, валютний контроль або регулювання цін і т.д.). Усі вони впливають на визначення змісту МКК. Наприклад, у сфері транспорту встановлено обов’язок укладання страхового контракту як гарантії відповідальності за збитки, спричинені третій особі зі сторони власників особистих автомобілів.
2. Обов’язковість контракту. Належним чином укладений контракт є обов’язковим для сторін. Це – наслідок свободи укладення контракту так само, як і правило, згідно з яким укладений контракт повинен виконуватися відповідно своєму змісту.
Сторони узгодили волю і розробили для себе правило, яким врегулювали конкретні взаємні відносини. При цьому відповідно до норм закону мали можливість врегулювати свої відносини за власним бажанням, виходячи зі своїх інтересів. Але цей контракт може бути змінений або розірваний згідно з його умовами або узгодженням волі всіх сторін.
3. Добросовісність і чесна ділова практика – це обов’язок сторін протягом чинності контракту, включаючи і процес переговорів, діяти згідно з добросовісністю і чесною діловою практикою. Тобто сторони не можуть виключити або обмежити названий принцип у контракті. Добросовісність і чесна ділова практика не повинні застосовуватись за стандартами, які звичайно використовуються в рамках окремих правових систем. Такі внутрішні стандарти можуть братися до уваги, коли доведено, що вони є загальноприйнятими в різних правових системах.