Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція № 9
Тема: Лікарські рослини, які містять ефірні олії.
Мета: - мати поняття: про, фенхель звичайний, ромашку лікарську та зелену, полин гіркий, багно звичайне, аніс звичайний, чебрець плазкий, материнка звичайна, деревій звичайний;
- знати: назви лікарських рослин (ЛР), родини, сировини (ЛРС) на латинській мові, життєві форми рослин і їх біологічну дію та застосування;
- вміти: розпізнавати лікарські рослини, проводити заготівлю і пояснити особливості зберігання лікарської рослинної сировини, що містить ефірні олії. Проводити приймання ЛРС в аптеку і підтверджувати тотожність ЛРС макро- і мікроаналізом.
План
1.Ромашка лікарська та зелена.
2. Полин гіркий.
3.Багно звичайне.
4.Аніс звичайний.
5.Фенхель звичайний.
6.Чебрець плазкий
7. Материнка звичайна
8.Деревій звичайний. (рослина, поширення, заготівля, хімічний склад сировини, біологічна дія і застосування).
|
|
Плоди фенхелю - Frисtиs Fоепісиlі
Фенхель звичайний - Fоепісиlит vulgare Міll.
Родина селерові – Аріасеае
Народні назви: волоський кріп, солодкий кріп.
Російська назва: фенхель обыкновенный.
Опис рослини. Багаторічна (в культурі дворічна) трав'яниста рослина зі стрижневим веретеноподібним жовто-білим коренем. Стебло прямостояче, всередині пусте, круглясте, тонкоребристе, дуже галузисте, 100-200см заввишки. Листки почергові, яйцеподібно-трикутні, 3-4-перисторозсічені на ниткоподібні сегменти із розширеним жолобчастим черешком, утворюють довгі піхви; нижні - довгочерешкові, великі - до 30см завдовжки; верхні - дрібні, майже сидячі. Стебла і листки з сизуватим нальотом.
Суцвіття - складний (10-20-променевий) зонтик, обгортки й обгорточки відсутні, розміщені на кінцях стебла і гілок. Квітки дрібні, 5 пелюсток зігнуті верхівками всередину, жовтого кольору. Плід - вислоплодник. Цвіте у липні-серпні. Плоди достигають у вересні — жовтні.
Поширення та місце зростання. Батьківщина фенхелю звичайного - країни Середземномор'я і Західної Азії. В Україні культивують як ефіроолійну, лікарську, пряно-смакову рослину.
Правила заготівлі. Сушіння. Зберігання. Рослину скошують машинами, коли плоди достиглі на бічних зонтиках, а центральна набувають зеленувато-буруватого забарвлення; досушують у валках, обмолочують і очищують від домішок. Зберігають у сухому. добре провітрюваних приміщеннях за правилами зберіганні ефіроолійної сировини. Термін зберігання - 3 роки.
Опис сировини. Плід - вислоплодник, який розпадається на два напівплодики (мерикарпії). Мерикарпії довгастої, майже циліндричної форми, голі, із залишками п'ятизубчастої чашечки. Зовнішній бік мерикарпія опуклий, внутрішній - плоский. Кожний мерикарпій з 5 сильно виступаючими поздовжніми реберцями: три з них розміщені на опуклому боці і два розвинутіших - по боках. Насіння одне, зростається з оплоднем. Довжина плодів – 4-10мм, ширина - 1,5-4мм. Колір плодів зеленувато-бурий. Запах сильний, ароматний. Смак солодкувато-пряний.
Мікроскопічні ознаки. На поперечному зрізі мерикарпія можна побачити епідерміс, який складається з одного шару овальних клітин. У мезокарпії реберець проходять провідні пучки, оточені овальними або кулястими клітинами з сітчастим потовщенням. Між реберцями розташовані великі ефіроолійні канальці: із зовнішнього боку мерикарпія їх 4, з внутрішнього - 2. Ефіроолійні канальці оточені шаром клітин із коричневими оболонками. Ендокарпій щільно зростається з насінною шкіркою жовто-коричневого кольору. Клітини ендосперму насіння заповнені алейроновими зернами, краплями жирної олії та дрібними друзами кальцію оксалату.
Хімічний склад сировини. Плоди фенхелю містять 4-6 % ефірної олії (основні компоненти - анетол, анісовий альдегід, анісова кислота, фенхон, L-пінен, L-феландрен); жирну олію, білки, флавоноїди, кумарини.
Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркувальну, спазмолітичну, проносну та слабку сечогінну дію. Застосовують при захворюванні дихальних шляхів (бронхіті, трахеїті та ін.), метеоризмі.
Лікарські форми та засоби. Збори (проносний, грудний). Ефірна олія входить до складу води кропної, крапель "Алталекс", препарату солутан, протиастматичної мікстури Траскова.
|
|
Трава материнки - Неrbа Оrіgапі
Материнка звичайна - Оrіgапит vulgare L.
Родина ясноткові – Lатіасеае
Народні назви: душанка, душинка, духовий цвіт.
Російська назва: душица обыкновенная.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина з коротким розгалуженим кореневищем. Прямостоячих або висхідних стебел зазвичай декілька. Вони 4-гранні, опушені, пурпурового кольору, у верхній частині супротивнорозгалужені, 60-80см заввишки. Листки прості, супротивні. Квітки дрібні, двогубі, зібрані у щиткоподібні волоті. Плід складається з 4 горішків, заглиблених у чашечку, яка залишається на плодах Цвіте у липні-серпні.
Поширення та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України, крім південних степових районів та високогір'ї Карпат. Росте на лісових галявинах, у розріджених хвойних та березових лісах, серед чагарників, на схилах балок та річкових долин, на степових і кам'янистих схилах.
Правила заготівлі. Заготовлюють траву у фазу цвітіння, зрізуючи ножицями або серпом верхівки завдовжки 20-30см.
Сушіння. Зберігання. На свіжому повітрі, під навісами, розкладаючи сировину шаром у 5-7см, у штучних умовах - у сушарках за температури 30°С. Після сушіння сировину обмолочують і на ситах відокремлюють грубі стебла. Вихід сухої сировини - 25% Траву зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях Термін зберігання - 2 роки.
Опис сировини. Цільні або частково подрібнені стебла з листками та квітками або обмолочені частки трави. Листки супротивні, черешкові, довгастояйцеподібні, до верхівки загострені, дрібнозубчасті або майже цілокраї. Стебла 4-гранні, опушені або майже голі. Суцвіття - щиткоподібна волоть, квітки зібрані напівмутовками. Приквітки більші за чашечки, довгасті, гострі. Чашечка дзвоникоподібна з трикутно-ланцетоподібними зубцями, гола або з рідкими волосками. Віночок двогубий. Квітки дрібні, завдовжки 3-5мм. Стебло завдовжки до 20см, листки завдовжки 2-4см. Колір листків зверху зелений, знизу - блідо-зелений, стебла - зелений або пурпуровий, чашечка фіолетова, віночок лілово-рожевий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка в'яжучий.
Хімічний склад сировини. Трава містить ефірну олію (0,3-1,2°С), основні компоненти якої - карвакрол, тимол (до 44 % у суміші), сесквітерпени; флавоноїди (апігенін, глікозиди лютеоліна), дубильні речовини, вітамін С.
Фармакологічна дія та застосування. Справляє заспокійливу дію на центральну нервову систему, посилює секрецію травних, бронхіальних та потових залоз, перистальтику кишок, стимулює мускулатуру матки, секрецію жовчі, підвищує діурез, регулює менструальний цикл. Справляє протизапальну, знеболювальну та антимікробну дію.
Застосовують при захворюваннях органів дихання, атонії і спазмах кишечника, нудоті, при нервовому збудженні, мігрені, безсонні Як заспокійливе при ниркових кольках, запальних захворюваннях нирок та сечового міхура.
Лікарські форми та засоби. Настій, збори, комплексний препарат уролесан.
Трава чебрецю плазкого - Неrbа Serpylly
Чебрець плазкий - Thymus serpyllum L.
Родина ясноткові – Lатіасеае
Народні назви: чебрик, щебрик, чобер.
Російська назва: чабрец, тимьян ползучий.
Опис рослини. Багаторічний сланкий напівкущик , що утворює дернини, від яких відходять тонкі прямі або висхідні гілки, трав'янисті, невиразно 4-гранні, до 15см заввишки. Листки супротивні, прості, дрібні. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві, зібрані на верхівках стебла у півмутовки, які утворюють головчасті суцвіття. Плід складається з чотирьох горішків, заглиблених у чашечку (ценобій). Цвіте у червні-липні.
Поширення та місце зростання. Чебрець - поліморфний вид, який складається з дрібніших видів і форм, пристосованих до певних умов існування. В Україні зустрічається понад 35 видів на Поліссі та в лісостеповій зоні. Росте на узліссях, схилах, у соснових і мішаних світлих лісах на піщаних грунтах.
Правила заготівлі. Траву чебрецю заготовлюють у період цвітіння, зрізуючи ножем, серпом верхні трав'янисті пагони без нижніх здерев'янілих стебел.
Сушіння. Зберігання. Сушать на відкритому повітрі під навісами шаром у 5-7см, у штучних умовах - у сушарках за температури 30°С. Вихід сухої сировини - 25 %. Після сушіння сировини обмолочують і відокремлюють на решетах грубі стебла. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання - 2 роки.
Опис сировини. Суміш цільних або частково подрібнених тонких гілочок, листків, шматків стебел (завтовшки до 0,5см) і квіток. Листки короткочерешкові, ланцетоподібні, еліптичні або довгасто-еліптичні, цілокраї, завдовжки до 15мм, голі або слабкоопушені, жилкування перисте, жилки різко виступають на нижньому боці листка. Під лупою (х10) по всій поверхні листка розмішені численні буруваті крапки (залозки). Біля основи листка - довгі рідкі щетинисті волоски. Шматки гілочок тонкі, 4-гранні, опушені зеленувато-коричневого або жовтувато-бурого кольору, іноді з фіолетовим відтінком.
Квітки дрібні, поодинокі або зібрані по кілька в півмутовки. Кожна квітка складається з двогубої чашечки та двогубого віночка. Чашечка завдовжки до 4мм, зовні опушена, зубці чашечки по краю з війчастими волосками. Віночок завдовжки 5-8 мм, тичинок 4, маточка одна.
Колір листків - зелений, сірувато-зелений, чашечки — бурувато-червоний, віночка - синьо-фіолетовий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка пекучий.
Хімічний склад сировини. Трава чебрецю містить ефірну олію (0,1 - 1%), у складі якої міститься тимол, карвакрол, n-цимол; флавоноїди (лютеолін); тритерпенові кислоти (урсолова, олеанолова), фенолокислоти (кавова, хлорогенова).
Фармакологічна дія та застосування. Препарати чебрецю справляють відхаркувальну, антибактеріальну, спазмолітичну, знеболювальну дію; заспокійливо діють на центральну нервову систему, стимулюють виділення шлункового соку.
З ефірної олії отримують тимол, який має сильні антисептичні властивості.
Препарати чебрецю застосовують при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія), при безсонні. Тимол застосовують зовнішньо для дезінфекції слизових оболонок ротової порожнини, у стоматологічній практиці - для дезінфекції каріозних порожнин і анестезії дентину, у дерматології - при грибкових захворюваннях, у лікарській парфумерії - для виготовлення зубних паст.
Внутрішньо тимол застосовують як антисептичний засіб при проносах і метеоризмі, а також як глистогінний засіб.
Лікарські форми та засоби. Настій, збори (грудний, заспокійливий). Екстракт трави входить до складу препарату пертусин, мазі "Ефкамон", крапель "Піносол"; тимол входить до складу гелю "Камістад".
|
|
Квітки ромашки – Flоrеs Сhатотillae
Ромашка лікарська (обідрана) - Сhатотilla rесиtіtа (L.) Rаиsсh
Ромашка без'язичкова (запашна) - Маtrісаrіа таtrісаrіоdes Роrtеr.
Родина айстрові - Аstеrасеае
Народні назви: рум'янок, камилка, луговик.
Російські назви: ромашка лекарственная (ободранная), ромашка безьязычковая (душистая, зеленая).
Опис рослини. Ромашка лікарська - однорічна трав'яниста рослина від 15 до 60см заввишки. Корінь стрижневий, слабко розвинутий. Стебло прямостояче, циліндричне, голе, від основи розгалужене, ребристо-борозенчасте, порожнисте. Листки почергові, сидячі, 2-3-перисторозсічені на вузькі ниткоподібні сегменти. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла та гілок в суцвіття кошики. Плід - сім'янка. Цвіте з травня по серпень. Квітколоже на початку цвітіння напівкулясте, а на прикінці цвітіння - конічно-порожнисте.
Ромашка без'язичкова - однорічна рослина 15-26см заввишки. Корінь стрижневий, стебло прямостояче, голе або опушене лише під кошиками. Листки прості напівстеблообгортні 2-перисторозсічені на вузькі ниткоподібні сегменти. Листки густо вкривають стебло, квітки зібрані в суцвіття кошики на коротких квітконіжках, розміщених на кінцях пагонів. Усі квітки трубчасті. Плід - сім'янка. Цвіте у липні - серпні.
Поширення та місце зростання. Зустрічається ромашка лікарська як бур'ян по всій території України (на Поліссі рідко). Росте уздовж доріг, вулиць, у садах, парках, на пустирях. Зазвичай утворює невеликі зарості, іноді досить значні масиви (Кримська та Херсонська області). Культивують у спеціалізованих господарствах.
Ромашка без'язичкова поширена по всій території України на засмічених місцях, уздовж доріг, поблизу житла. Батьківщина - західні штати Північної Америки, звідки вона була занесена в Європу.
Правила заготівлі. Квітки збирають протягом усього періоду цвітіння, під час горизонтального розміщення крайових квіток (ромашка лікарська). Зривають руками або спеціальним гребенем, з квітконіжками не довшими за 3см або без них. Заготівлю проводять у суху погоду, уважно стежать за тим, щоб не сплутати ромашку з іншими схожими рослинами (пупавок, нів'янику, поповнику тощо).
Сушіння. Зберігання. Сушать на свіжому повітрі, під навісами або в сушарках за температури 30-40°С, розкладають сировину шаром у 2-3см (сировина сильно подрібнюється). Вихід сухої сировини - 20%. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів сировини. Термін зберігання - 1 рік.
Опис сировини. Ромашка лікарська - суцвіття кошики напівкулястої або конічної форми, без квітконіжок або з їх залишками не довшими 3см. Кошики складаються з крайових язичкових та серединних двостатевих трубчастих квіток. Квітколоже голе, дрібноямчасте, порожнисте, на початку цвітіння напівкулясте, наприкінці - конічне. Обгортка кошика черепицеподібна, багаторядна, складається з численних довгастих. Діаметр кошиків (без'язичкових квіток) 4-8мм. Колір язичкових квіток білий, трубчастих - жовтий, обгортки - жовто-зелений. Запах своєрідний, ароматний. Смак пряно-гіркуватий, злегка слизистий.
Ромашка без'язичкова. Кошики яйцеподібно-конічної форми. Квітколоже голе, яйцеподібно-конічне, порожнисте. Обгортка 3-рядна, її листочки еліптичні. Квітки у кошиках усі трубчасті, з 4-зубчастим віночком. Діаметр кошиків 7-15мм. Колір квіток зеленувато-жовтий. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний.
Хімічний склад сировини. Квітки ромашки лікарської містять 0,2-0,8% ефірної олії синього кольору, головний компонент якої хамазулен (близько 7%). Хамазулен утворюється з азуленогенів - матрицина і матрикарина. Крім хамазулена, в ефірній олії містяться інші сесквітерпеноїди - фарнезен, бісаболол, монотерпен мірцен та ін. У квітках також міститься значна кількість флавоноїдів похідних апігеніну, лютеоліну, кверцетину; кумарини, каротиноїди, вітамін С, полісахариди, холін.
Квітки ромашки без'язичкової містять ефірну олію (0,5%), у складі якої є бісаболол, але відсутній хамазулен; флавоноїди, холін, кумарини, полісахариди, дубильні речовини, вітамін С.
Фармакологічна дія та застосування. Препарати ромашки лікарської справляють спазмолітичну, знеболювальну, протизапальну, протиалергійну, заспокійливу, антимікробну, жовчогінну дію. підвищують діяльність залоз травного каналу, збуджують апетит. Препарати ромашки застосовують внутрішньо та зовнішньо. Внутрішньо - при спазмах кишечника, метеоризмі, проносах, гастриті, коліті, бронхіальній астмі, ревматизмі, порушенні менструального циклу, для лікування захворювань печінки та сечового міхура, при безсонні. Зовнішньо - для полоскання при запаленні ротової порожнини, запальних процесах сечовивідних шляхів, для спринцювань, обмивання виразок, гнійних ран, гемороїдальних вузлів, при дерматитах. екземі, опіках рентгенівськими променями.
Лікарські форми та засоби. Квітки, настій. Збори: "Арфазетин", "Елекасол", нротигемороїдальний. Препарати: ромазулан, ротокан, рекутан, гастроліт, камістад-гель, фітон, гербагастрин, алором.
Ромашку без'язичкову застосовують тільки зовнішньо як аптечну.
|
Полин гіркий |
Листя полину гіркого - Fоlіа Аbsinthii
Трава полину гіркого - Неrbа Аbsinthii
Полин гіркий - Аrtеmisia аbsіпthіит L.
Родина айстрові – Аstеrасеае
Народні назви: білий полин, віниччя.
Російська назва: полынь горькая.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина 50-100см заввишки з коротким вертикальним, багатоголовим кореневищем. Стебла численні, прямостоячі, розгалужені у верхній частині. Прикореневі листки зібрані в розетку, черешкові, трикутноокруглі, 2-перисторозсічені на ланцетоподібні сегменти; стеблові листки почергові, поступово спрощуються; нижні - черешкові, трикутно-серцеподібні тричіперисторозсічені; серединні - сидячі, 2-перистороздільні верхні - сидячі, перистороздільні з еліптично-ланцетоподібнимн або ланцетоподібними частками. Квітки жовті, трубчасті, зібрані в пониклі, дрібні кошики, які утворюють волотеподібне суцвіття Плоди - сім'янки. Уся рослина опушена сріблясто-сірими м'якими волосками. Цвіте в червні-серпні.
Поширення та місце зростання. Зустрічається по всій Україні, а в значній кількості у степових та лісостепових районах. Росте як бур'ян біля доріг, на полях, городах, смітниках, лісопосадках, вулицях. Іноді утворює великі зарості.
Правила заготівлі. Листки заготовлюють до цвітіння (червень - липень), траву - на початку цвітіння (липень-серпень), зрізуючи верхівки стебел ножем або серпом.
Сушіння. Зберігання. Сушать сировину під навісами, залізним дахом, шаром у 5-7см. У штучних умовах - у сушарках за температури 30-35 °С. Вихід сухої сировини – 24-25 %. Після сушіння відбирають сировину темно-сірого кольору з буро-коричневими кошиками (пізній збір зумовлює зміну кольору під час сушіння). Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях, окремо від інших видів. Термін зберігання - 2 роки.
Опис сировини. Трава. Цільні або частково подрібнені верхівки квітконосних пагонів. Стебла ребристі, закінчуються розкидистою волоттю, на гілочках якої кулясті кошики, оточені черепицеподібною обгорткою. Квітки трубчасті, дрібні. Верхні листки сидячі, довгасті, цілокраї, нижче на квітконосі трійчастороздільні.
Довжина стебел - до 25см, діаметр кошиків - 2, 5 - 4мм. Колір стебел зеленувато-сірий, листків зверху - сірувато-зелений, знизу - сріблясто-сірий, квіток - жовтий. Запах сильний, ароматний, своєрідний. Смак пряно-гіркий. Листя. Черешкове, в обрисі трикутно-округле, 2-3-перисторозсічене; безчерешкове - 2-перистороздільне. Листя опушене з обох боків. Довжина пластинки - до 10см. Колір листя зверху сірувато-зелений, знизу - сріблясто-сірий. Запах специфічний, сильний. Смак пряно-гіркий.
Мікроскопія. Епідерміс верхнього та нижнього боків слабко-звивистий. Продихи оточені 3-5 клітинами, розміщені переважно з нижнього боку. Ефіроолійні залозки 6-8-клітинні, розміщені двома рядами в 3-4 яруси. Прості волоски численні, дрібні, Т-подібної форми, ніжка 2-4-клітинна.
Хімічний склад сировини. Трава та листя полину містять ефірну олію (0,5-2 %), до складу якої входять туйол, туйон, пінен, кадинен. Із трави виділені 10 сесквітерпенових лактонів: абсинтин, анабсинтин, артабсин та ін, які надають траві полину своєрідний гіркий смак; алкалоїди, вітаміни С, групи В, каротиноїди.
Фармакологічна дія та застосування. Збуджує апетит, рефлекторно стимулює діяльність залоз системи травлення, підвищує секрецію жовчі та шлункового соку. Застосовують як ароматичну гіркоту для збудження апетиту стимуляції секреторної діяльності системи травлення, при диспепсії, зниженій секреції шлункового соку, коліті та інших порушеннях травлення, при захворюваннях печінки та жовчного міхура
Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, гірка настойка, збори (апетитні, жовчогінні).
Питання для самоконтролю.
1. Наведіть приклади ЛРС, в якій містяться ефірні олії.
2. Напишіть української і латинською мовами назву ЛРС, ЛР і родини, що містять ефірні олії.
3. Назвіть основні правила збирання, сушіння та зберігання ЛРС, що містить ефірні олії.
4. Наведіть приклади різних домішок у сировині: ромашки лікарської, полину гіркого та інших видів сировини, яку вивчають у цій темі; зазначте їх відмінні ознаки.
5. Як часто перевіряють вміст ефірної олії в листках м’яти перцевої, ромашки лікарської.
6. Назвіть морфологічні ознаки, за якими можна відрізнити рослини родини Айстрові в природі.
7. Назвіть морфологічні ознаки, за якими можна відрізнити рослини родини Ясноткові. в природі.
8. Дайте характеристику рослин, сировини, хімічного складу сировини, що містить ефірні олії.
9. Назвіть способи використання сировини, що містить ефірні олії.
10. Назвіть лікарські форми та препарати, які виготовляють із сировини, що містить ефірні олії.
Використана література.
Основна:
В.М. Ковальов „Фармакогнозія з основами біохімії рослин” Харьків 2004р.,
І.А. Бобкова „Фармакогнозія” Київ „Медицина”2006р.,
Додаткова:
„Вибранні лекції по фармакогнозії” Пермь 2002р.
Н.М. Солодовніченко „Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати” Харьків 2003р.
Трава деревію - Неrbа Millefolii
Деревій звичайний - Асhillеа millefolium L.
Родина айстрові - Аstеrасеае
Народні назви: кривавник, маточник.
Російська назва: тысячелистник обыкновенный.
Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище тонке, повзуче, галузисте, від якого розвиваються прикореневі листки і квітконосні пагони 20-60см заввишки (іноді до 120см), у верхній частині галузисті. Прикореневі листки великі, черешкові, завдовжки до 15см, в окресленні ланцетолодібні 2-3-перисторозсічені на численні сегменти, які в свою чергу надрізані на 3-5 пар зубчастих частин. Стеблові листки сидячі, дрібніші, 2-3-перисторозсічені. Стебла закінчуються суцвіттям складний щиток. Цвіте з червня по жовтень.
Поширення та місце зростання. Зустрічається переважно в лісових районах на луках, лісових галявинах, узліссях, біля доріг, у садах по всій території України.
Правила заготівлі та сушіння. Заготовлюють траву під час цвітіння, зрізуючи верхівки квітконосних стебел завдовжки до 15см. Сушать під навісами з доброю вентиляцією або в сушарках за температури 25-30°С, розкладаючи сировину шаром у 5-7см. Вихід сухої сировини – 20-22%.
Зберігання. У сухих, добре провітрюваних приміщеннях, таких, як для зберігання ефіроолійної сировини. Термін зберігання – 3 роки.
Опис сировини. Цільні або частково подрібнені квітконосні пагони. Стебла кулясті, опушені, з почерговими листками. Листки довгасті 2-перисторозсічені на ланцетоподібні або лінійні частини. Кошики довгасто-яйцеподібні в щиткоподібних суцвіттях або поодинокі. Обгортки кошиків з черепицеподібних довгасто-яйце-подібних листочків. Квітколоже кошиків з плівчастими приквітками. Краєві квітки маточкові, язичкові; серединні - трубчасті, двостатеві. Довжина стебел - до 15см, довжина листків - до 10см, ширина - до 3см, довжина кошиків - до 4мм, ширина - 1,5-3мм. Колір стебел і листків сірувато-зелений, крайових квіток - білий рідше рожевий, серединних - жовтий. Запах слабкий ароматний Смак пряний, гіркий.
Хімічний склад сировини. Трава деревію містить 0,8 % ефірної олії, у складі якої сесквітерпеноїди - ахілін, ацетилбалхін олії каріофілен; монотерпеноїди - камфора, туйол та ін. З інших речовин є флавоноїди, органічні кислоти, дубильні речовини, вітамін К, алкалоїди.
Фармакологічна дія та застосування. Препарати деревію справляють протизапальну, бактерицидну, кровоспинну, жовчогінну сечогінну дію, посилюють секреторну активність шлунка.
Застосовують при маткових та інших кровотечах, як гіркоту для покращення апетиту, при гастритах, запаленні слизових оболонок. Зовнішньо - для примочок, компресів, лікування ран.
Лікарські форми та засоби. Настій, збори (шлункові, апетитні проносні, гіпотензивні), рідкий екстракт; препарати ротокан, вундехіл
Пагони багна звичайного - Соrтиs Lеdі раlustris
Багно звичайне - Lеdит раlиstrе L.
Родина вересові – Еrісасеае
Народні назви: багун, багон, свинушник.
Російська назва: багульник болотный.
Опис рослини. Галузистий вічнозелений кущ, 50-120см заввишки, з сильним запахом. Молоді пагони коротко-рудувато-повстисті. Листки прості, шкірясті, короткочерешкові, почергові. Квітки білі, правильні, двостатеві, на довгих опушених квітконіжках, зібраних зонтикоподібними щитками на верхівках стебла та гілок. Чашечка п'ятизубчаста, віночок п'ятипелюстковий, тичинок - 10. Плід - коробочка. Цвіте в другій половині травня - червні. Плоди достигають у вересні.
Поширення та місце зростання. Зустрічається на Поліссі, рідше в Карпатах. Росте на торфових болотах, у вологих соснових лісах, на лісових луках.
Правила заготівлі. Збирають однорічні пагони під час достигання плодів. Рослина отруйна! При заготівлі, сушінні, зберіганні сировини треба дотримуватися правил роботи з отруйною сировиною.
Сушіння. Зберігання. Сушать під залізним дахом, навісами з доброю вентиляцією, шаром у 5-7см. У штучних умовах - у сушарках за температури не вище ніж 40 °С. Вихід сухої сировини - 32-35%
Сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях за списком Б. Термін зберігання - 3 роки.
Опис сировини. Пагони з листками та невеликою кількістю плодів. Листки почергові, на коротких черешках, шкірясті, лінійно-довгасті або довгасто-еліптичні, цілокраї, з загорнутими до низу краями. Зверху - темно-зелені, блискучі, голі, зісподу – іржаво-коричневі, повстисто опушені.
Стебла циліндричні з іржаво-коричневим повстистим опушенням. Плід - багатонасінна довгаста коробочка 3-8мм завдовжки, залозисто-опушена, при достиганні розкривається 5 стулками. Запах різкий, специфічний. Смак не визначається.
Хімічний склад сировини. Пагони багна містять 1,5—7 % ефірної олії, густої консистенції, зеленого кольору з різким неприємним запахом, у складі якої 60—70 % сесквітерпенових спиртів, основиі з них - ледол та палюстрол. Містяться також тритерпени, фенелоглікозид арбутин, флавоноїди, дубильні речовини.
Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркувальну, слабку протимікробну, потогінну дію, розширює судини та знижує кров'яний тиск.
Застосовують при гострих та хронічних бронхітах, коклюші, бронхіальній астмі. Вживають обережно, за призначенням лікаря передозування, призводить до отруєння.
Лікарські форми та засоби. Настій, збори, препарат ледин.
Плоди анісу - Frисtus аnisi vиlgаris
Аніс звичайний - Апіsит vиlgаrе Gаеrtп., sуп. Рітріпеllа апіsuт L.
Родина селерові - Аріасеае
Народні назви: ганус, ганиж.
Російська назва: анис обыкновенный.
Опис рослини. Однорічна рослина з галузистим, опушеним, борозенчастим стеблом 40-60см заввишки. Листки прості почергові, нижні - довгочерешкові, цільні, округло-ниркоподібні великозубчасті; серединні - черешкові, трійчасто-роздільні, верхні сидять у довгих піхвах 3- 5-роздільні, з лінійно-ланцетоподібними частками, верхівкові - трійчастоперисторозсічені. Квітки правильні, двостатеві, дрібні, білі, 5-членні. Чашечка недорозвинута, пелюстки зігнуті всередину. Квітки зібрані в складні зонтики (6- 10-променеві) без спільної обгортки. Плід - вислоплодник, не розпадається. Цвіте у червні-липні, плоди достигають у серпні.
Поширення та місце зростання. Батьківщина - країни Середземномор’я. В Україні культивується.
Правила заготівлі. Сушіння. Зберігання. Заготівлю проводять під час побуріння 60-80% зонтиків, скошують машинами, досушують у валках, потім обмолочують та очищують від домішок.
Зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання - 3 роки.
Опис сировини. Плід - вислоплодник, який складається з двох напівплодиків, що не розпадаються. Плоди яйцеподібної або оберненогрушоподібної форми, з боків злегка сплюснені, до основи більше розширені, до верхівки звужені. На верхівці залишки 5-зубчастої чашечки. Поверхня плоду шорстка. Зовнішній бік опуклий з 5 поздовжніми реберцями, два з яких розміщені по боках, три - на опуклому боці, внутрішня поверхня плоска. У кожному напівплодику міститься одна насінина, яка зростається з оплоднем. Довжина плодів – 3-5мм, ширина – 2-3мм. Колір плодів жовтувато-сірий або бурувато-сірий. Запах сильний, ароматний. Смак солодкувато-пряний.
Хімічний склад сировини. Плоди анісу містять 1,2-3 % ефірної олії, до складу якої входять ароматичні сполуки: анетол (80-90 %), метилхавілкол (10 %), анісовий альдегід, анісова кислота; жирна олія (10-20 %), білки, фурокумарини.
Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркувальну, протизапальну, вітрогінну, сечогінну, бактерицидну дію.
Застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, захворюваннях сечовивідних та жовчних шляхів, для збудження апетиту, стимуляції лактації у жінок, що годують груддю.
Лікарські форми та засоби. Настій, збори (шлунковий, грудний, жовчогінний, сечогінний, проносний), анісова олія, що входить до складу нашатирно-анісових крапель, грудного еліксиру сухої мікстури від кашлю, протиастматичної мікстури Траскова. препаратів анітос, алталекс та ін.