Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
31. Співполімер полімеризація суміші молекул різних мономерів. в отопедичній стоматології застосовують такі співполімери: етакрил, бакрил, еладент, фторокс. у полімеризатор заливають воду і мономер у співвідношення 2:1 додають 0.5 від кількості мономера) оксиду бензоїлу і крохмаль( емульгатор). при виготовлені полімерного порошку для базисів до суміші додають дибутилфтолат(5 від кількості мономера) для надання маси пластичності й еластичністю
33. Базисом знімного пластинкового протеза є пластинка з пластмаси чи металу, на якій фіксують штучні зуби і пристосування для утримання протеза в ротовій порожнині. Жувальний тиск від штучних зубів передається через нього на слизову оболонку протезного ложа. З базисом протеза пов'язана низка негативних явищ. Покриваючи тверде піднебіння, він спричиняє порушення тактильної, смакової і температурної чутливості. Водночас спостерігаються порушення мови і самоочищення слизової оболонки рота, її подразнення, іноді поява блювотного рефлексу. У місцях прилягання протеза до природних зубів виникає гінгівіт з утворенням патологічних кишень. Як уже зазначалося, базис передає жувальний тиск на слизову оболонку. Остання, як відомо, не має морфологічних структур, здатних амортизувати цей тиск. Тому тиск, прикладений безпосередньо до слизового покриву, а через нього — на окістя, спричиняє передусім порушення кровообігу, наслідком чого є посилення атрофії коміркового відростка і коміркової частини. Бажаючи уникнути відшарування ясен з язикової поверхні фронтальних зубів, базис за умови добре вираженого коміркового відростка вкорочували у передньому відділі у ділянці поперечних піднебінних складок. Різні варіанти вкорочення піднебінного базису в кінцевому результаті призвели до ідеї заміни його тонкою піднебінною перемичкою. Оскільки каучук є крихким матеріалом, виникла ідея замінити його металом. Так народилася конструкція дугових (бюгельних) протезів.
35. Сировина, виготовлена з різних компонентів для фарфорових мас, називається шихтою. У шихті для штучних зубів з фарфору міститься 25—32% кварцу, 60—70% польового шпату і 3—10% каоліну. Цю шихту злегка зволожують (1 %) і щільно набивають (по 3-5 кг) у вогнетривкі глиняні судини-капсули, обмазавши заздалегідь їх внутрішні стінки и подрібненним кварцем і каоліном щоб уникнути прилипання до них шихти, а потім поміщають в піч для випалювання протягом 20 годин при температурі 1350°С.
Процес випалювання шихти називається фриттованням (плавленням), а отримуваний при спіканні продукт — фритою. Зниження температури плавлення керамічних мас досягається введенням в їх склад легкоплавких добавок (плавнів), до яких відносяться борна кислота, карбонат літію, оксид магнію і карбонат натрію. З фрити шляхом додавання пластифікаторів (крохмальний клейстер, трагакант, фарбники і ін.) готують формувальну масу для виготовлення штучних зубів з фарфору в заводських умовах. Фарфор — крихкий матеріал, тому абразивні інструменти не мають бути крупнозернистими, а під час роботи їх слід зволожувати. Перегрів унаслідок щільного притиснення може привести до зламу (зколу частини зуба) і утворення тріщин у фарфорі.Також продиться випалювання та фарбування.
36. 1. За призначенням:
- створення стандартних штучних зубів в заводських умовах;
- створення стандартних фарфорових коронок і заготовок для вкладок в заводських умовах;
- створення індивідуальных фарфорових коронок в умовах зуботехнічної лабораторії;
- створення індивидуальних фарфорових вкладок в умовах зуботехнічної лабораторії;
- облицьовка суцільнолитих каркасів металевих незнімних зубних протезів(наприклад, маса IPS-Класик фірми «Ивоклар», Ліхтенштейнмаси фірми «Віта», Німеччина та ін.); Коротка характеристика : В залежності від температури плавлення фарфорові маси поділяють
1) тугоплавкі т (1300-1370 °С)
2) середньоплавкі ( 1090-1260 °С)
3) легкоплавкі т (870 - 1065 °С).
Тугоплавкі використовують для виготовлення штучних зубів, а середньоплавкі для коронок , вкладок, мостовидних протезів.
По призначенню фарфорові маси поділяються :
1) Базисні або грунтові - призначені для моделювання внутрішнього шару коронки зуба.
2) Дентинні - заповнюють середній шар коронки.
3) Емалеві або скловидні - приміняються для виготовлення зовнішнього шару коронки зуба , цей шар повинен бути прозорий.
37. В ортопедичних лікувальних установах застосовується велика кількість так званих основних і допоміжних матеріалів. Основними матеріалами називаються такі, з яких безпосередньо виготовляються зубні протези - різніметалеві сплави, пластмаси, фарфор та ін Допоміжними називаються такі матеріали, за допомогою яких виготовляються зубні протези і різні апарати. До них відносяться віск, гіпс, альгінатние маси, металеві сплави, пакувальні та оздоблювальні маси та ін,
38. Допоміжні матеріали поділяють на такі групи: допоміжні матеріали, приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці (мастило тощо), такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва (паливо, тара і т.ін), господарські матеріали для ремонтів (запчастини), електролампи.
39.Вимоги до відбиткових матеріалів :
не деформуватися і не скорочуватися після виведення з порожнини рота;
не прилипати до тканин протезного ложа;
не розчинятися в слині;
розм'якшуватися при температурі, що не погрожує опіком слизової оболонки;
легко вводитися і виводитися з порожнини рота;
не занадто швидко або повільно тверднути, дозволяючи лікарю провести всі необхідні функціональні проби;
не з'єднуватися з гіпсом моделі і легко відокремлюватися від неї;
зберігатися при кімнатній температурі тривалий час не змінюючи властивостей;
дозволяти повторне застосування матеріалу після його стерилізації;
легко піддаватися розфасуванню і дозуванню, бути зручною для збереження і транспортування, дешевою.
Класифікація (за Оксманом ):
Ті, що кристалізуються (гіпс, Дентол, Репин та ін.).
Термопластичні (гутаперча, стенс, маси Ванштейна, стомопласт, дентафоль, ортокор, маса Керра та ін.).
Еластичні (гідроколоїдні, альгінатні, тіоколові).
Ті, що полімеризуються (сіеласт, силлит, екзафлекс та ін).
40. Гіпс.
В природі гіпс зустрічається у вигляді водяного сульфату кальцію, має кристалічну структуру, утворюючись шляхом хімічної взаємодії між розчиненими у воді водойм солями сульфітів.
Для одержання медичного гіпсу природний гіпс піддається спеціальній термічнійобробці, в ході якої він із двохводного перетворюється у напівводний. Застосовуються два методи одержання зуботехничного гіпсу:
а) в автоклаві при підвищеному тиску (a-модифікація);
б) при нормальному атмосферному тиску (b-модифікація).
a-модифікація утворюється при термічній обробці гіпсу (124°С) і підвищеному тиску (1,3 атм), відрізняється значною щільністю і міцністю (водопоглинаємість 40-45%);
b-півгідратодержують при нормальному тиску і температурі 165°С. Він не дуже щільний, але має велику водопоглинаємість (60-65%).
При опалюванні гіпсу до 600°С утворюється ангідрид, який не спроможний приєднувати воду (СаS0).
При використанні в якості відтискного матеріалу порошок гіпсу змішують із водою в співвідношенні 1,8-1,5 : 1 до одержання гомогенної маси. Затвердіння гіпсу супроводжується розширенням його об¢єму до 1%.
Гіпс дає чіткі відбитки зубів і слизової оболонки, довго зберігається без деформації, безпечний, дешевий. Серед недоліків слід відмітити неприємні відчуття здавлювання та нагрівання при затвердінні, можлива аспірація мілкими часточками при поломці, довгий час затвердіння, труднощі у відділенні моделі від відтиска, неможливість повторного застосування.
41. Процес твердіння в’яжучих речовин починається з тужавіння пластичного тіста (ущільнення і загуснення) з поступовим перетворенням його у каменеподібне тіло, що здатне з часом набирати міцності за рахунок протікання процесів структуроутворення.
За теорією О.О.Байкова, твердіння в’яжучих речовин здійснюється за змішаним механізмом: спочатку продукти гідратації знаходяться у колоїдному стані, а потім має місце їхня перекристалізація у більш стабільні сполуки. Речовини які прискорюють або уповільнюють кристалізацію це - розчини солей, лугів і кислот.