Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
УДК 398.1. (477) + (438)
ХМЕЛЬ Віра Андріївна
Космологічна семантика колядкового тексту
(на матеріалах різдвяного фольклору Рівненщини і Люблінщини)
10.01.07 – фольклористика
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ – 2000
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі фольклористики
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Науковий керівник -доктор філологічних наук, доцент
РУДЯКОВ Павло Миколайович
Офіційні опоненти : доктор філологічних наук,
професор, провідний науковий співробітник, завідувач
відділу фольклористики інституту народознавства
НАН України КИРЧІВ Роман Федорович
кандидат філологічних наук, молодший науковий
співробітник відділу мистецтвознавства та народної
творчості зарубіжних країн Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології ім. М. Рильського
НАН України ПАЗЯК Надія Михайлівна
Провідна установа – Національний педагогічний
університет ім.М.Драгоманова, м.Київ
Захист відбудеться “10” жовтня 2000 р. о 11 год. на засіданні
спеціалізованої Вченої ради Д.26.001.15 із захисту дисертацій
на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при
Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
за адресою: 01017, м. Київ-17, бульвар Тараса Шевченка, 14.
З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці
Київського національного університету імені Тараса
Шевченка за адресою:
01017, Київ-17, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий “7” вересня 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої Вченої ради
доктор філологічних наук Дунаєвська Л.Ф.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У складі календарно-обрядового фольклору різдвяно-новорічна творчість займає домінуюче місце, визначається найбільшим обсягом інформації. Найповніше збереженими є колядки і щедрівки, у яких простежується прокреаційна концепція людського життя в індивідуальній і колективній формах. Як фольклорно-етнологічне явище колядки і щедрівки тісно пов`язані з гуманітарними, суспільними, антропологічними науками, що сприяє різноаспектному аналізу текстів або їх окремих структур. Переважно етнографічна спрямованість фольклористичних досліджень на сьогодні себе вичерпала. Збережений матеріал вимагає комплексного підходу до його аналізу. Реінтерпретація колядкової символіки, актуалізація змісту й образності, на думку дисертанта, поглиблює аксіологічне значення текстів та збереженої ними духовності.
Локалізований на окремій території фольклорний матеріал виявляє регіональні особливості, з`ясування яких дає можливість глибше розуміти його функціонально-семантичний склад, фольклорно-обрядову поетику, аксіологічне спрямування. Констатуємо, що дослідження окремих регіонів, які представляють складові компоненти загальнонаціонального явища, є повсякчас актуальними і продуктивними.
Колядки і щедрівки стали об`єктом зацікавлення фольклористів минулого і нинішнього століття. Помітний внесок у фольклористику зробили О.Потебня, Ф.Колесса, Олена Пчілка, В.Гнатюк, К.Сосенко, О.Воропай, С.Килимник, О.Дей, Р.Кирчів, В.Скуратівський, О.Таланчук, В.Давидюк, Р.Крамар та інші. Їхні праці ґрунтуються на текстах, які охоплюють майже всі місцевості України. Регіон Рівненщини має свої особливості фольклорного складу, вивчення яких поглиблює сприйняття окремого у складі загального. Порівняльний аналіз з польським регіональним матеріалом з Люблінщини передбачає визначення локально-національного і загальнолюдського, репрезентованого текстовими ситуаціями, символікою і образністю, з якими поєднуються ще й прояви певних ознак національного характеру та етнопсихологічних особливостей.
Аналіз фольклорних текстів шляхом реінтерпретації колядкової символіки, актуалізації змісту й образності, з`ясування прокреаційної семантики сприятиме конкретизації втілених у колядках і щедрівках людських прагнень. У контексті запропонованої програми життєвого впорядкування поглиблюється аксіологічна семантика творів. Неоднорідність у доборі методів дослідження пояснюється комплексним характером “програми віталістичної космізації” та багатовимірністю досліджуваного об`єкта.
Предметом дослідження обрано колядки та щедрівки українського регіону Рівненщини та польського - Люблінщини. (Вибір досліджуваних територій обумовлений спорідненістю обох слов`янських народів, які в минулому проживали на спільних землях Волинської губернії). Джерельну базу складають рукописні фонди записів українського фольклору Рівненщини, збережені державним обласним архівом, та Рівненського державного гуманітарного університету, збірники місцевої календарної поезії та записи автора цього дослідження. Польський матеріал представлений антологією різдвяно-новорічної творчості із Люблінщини “Kolędowanie na Lubelszczyżnie”.
Метою дисертаційного дослідження є з`ясування космологічного значення колядкового тексту та його фабульного наповнення. Текстові варіанти поширених колядок у процесі зіставного (компаративного) аналізу сприяють визначенню основних актуалізаційних тенденцій творів.
У процесі досягнення мети дослідження реалізується ряд завдань:
- виокремлення типологічно близьких і відмінних груп українських і польських текстів;
- з`ясування основних функцій колядок та їх прагматичного спрямування;
- визначення змісту духовності, збереженого календарно-обрядовими текстами;
- виявлення деяких особливостей національного характеру та етнопсихології.
Наукова новизна роботи полягає у використанні регіонального матеріалу в підході до порівняльного аналізу українських і польських текстів колядок та щедрівок. Локальні особливості творів розглядаються не на загальнослов`янському інтертекстуальному тлі (як у працях О.Брукнера, Л.Виноградової, І.Ребошапки), а через дослідження прокреаційної семантики українських текстів у порівнянні з польськими. Семантика колядкового тексту, що ґрунтується на традиційних релігійних віруваннях, поєднується з життєвим прагматизмом і етичними канонами. Новим є підхід до аналізу текстів з точки зору космогонічного впорядкування (космізації). Поняттю “космізації” відповідає одне із значень терміну “космос”, що дорівнює “світоладу”1. Вербальна космізація в колядках охоплює макро- і мікросвіт людини: починається з центру, має просторово-речове розгортання, охоплює територію для проживання, соціальну сферу і духовність.
Методологічною основою дослідження є фольклористичні, літературознавчі, антропологічні праці вітчизняних учених: О.Потебні, Ф.Колесси, М.Грушевського, В.Гнатюка, О.Дея, Р.Кирчіва, О.Таланчук, В.Давидюка, Б.Попова, що віддавали перевагу традиційним методам, а також – зарубіжних: Л.Гумільова, Р.Барта, К.Леві-Стросса, К-Ґ.Юнґа, О.Гнатюк, Е.Бартмінського, М.Еліаде, Й.Гейзінги, які обумовлюють новаторський підхід до фольклорного матеріалу. У дисертаційному дослідженні застосовуються описовий, порівняльно-типологічний та структуральний методи аналізу, залучаються наукові дані з географії, етнології, психоаналізу, етнопсихології, апробовується міфологічний підхід до матеріалу.
Термінологічна лексика роботи ґрунтується на філософських, фольклористичних, літературознавчих поняттях, перейнятих нами з відомих праць, повністю або частково використаних у дослідженні: центр і священний простір (М.Еліаде), архетип (К-Ґ.Юнґ), мандрівна структура (Ф.Колесса), топос (О.Гнатюк, Р.Тхорук), пасіонарність (Л.Гумільов), хронотоп (М.Бахтін), сублімація (З.Фрейд). Для зручності аналізу подібних українських і польських текстів вводимо поняття типізованої текстової множини, кожна складова якої має спільні структури з конкретним образним наповненням.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів (кожен з них має по 2-3 підрозділи), висновків, бібліографії (228 позицій) та додатка А (іменного покажчика фольклорних джерел). Загальний обсяг тексту становить 167, повний обсяг – 189 сторінок.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його основні положення можуть бути використані у процесі викладання теорії усної словесності, історії фольклористики. Доцільним буде використання матеріалу при читанні спецкурсів та спецсемінарів із регіонального краєзнавства, етнопсихології, звичаєвого права. Ця робота є подальшим етапом у вивченні жанрових особливостей різдвяно-новорічної творчості, зокрема міфопоетичної картини світу, втіленої в обрядових текстах.
Апробація дисертації.
Основні положення і висновки роботи знайшли відображення у доповідях та виступах на міжнародних наукових конференціях у Вітебську (1997), Львові (1998), Любліні (1999), на щорічних наукових конференціях Міжнародного слов`янського фольклорного фестивалю "Коляда" у м. Рівному, а також міжвузівських конференціях у Рівному та Острозі й звітних наукових конференціях у Рівненському гуманітарному університеті впродовж 1996 - 1999 років.
Дисертацію було обговорено на засіданні кафедри фольклористики філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі визначається мета та основні завдання роботи, які полягають у філологічному зіставленні текстів українських та польських колядок і щедрівок та їх окремих структур. Увага акцентується на аналізі наповнення фабульних структур народнопоетичних творів у зв`язку із етнорегіональними та загальнолюдськими культурними традиціями, психологічними особливостями їх носіїв.
Обґрунтовується актуальність теми та наукова новизна, що полягають у регіональному підході до досліджуваного матеріалу та запропонованій дисертантом програмній етнологічній концепції. Визначається практичне значення роботи. Висвітлюються питання стану дослідження регіонального матеріалу Рівненщини вітчизняними та зарубіжними науковцями, серед яких називаємо З.Доленго-Ходаковського, О.Кольберга, О.Пчілку, Н.Димнича, М.Коробку, С.Кітову, І.Пестонюка, С.Шевчука, М.Толстого, Л. Виноградову, І.Денисюка, І.Ребошапку. З`ясовується внесок польських дослідників - С.Тарновського, С.Добжицького, О.Гнатюк.
У першому розділі "Визначення космізаційної програми та методика її реалізації різдвяно-новорічною поезією", який складають питання "Експлікація програми" та "Методика дослідження", обґрунтовується концептуально-методологічний підхід до матеріалу, що базується на наукових поглядах вітчизняних і зарубіжних дослідників, а також на визначеній автором концепції світоладу, названій "Програмою віталістичної космізації".
І.І. Питання “експлікації програми” пояснює сутність і причини комплексного підходу, окреслює шляхи і порядок дослідження фольклорних текстів.
Домінуюча престижність науки у духовному розвитку людини зумовлює сучасне віддалення її від народної культури, складовою частиною якої є сформований упродовж віків різдвяний фольклор, зокрема колядки і щедрівки. Осмислюючи головні напрямки людського життя, констатуємо його багатовекторність, проте головними спрямуваннями, визначеними філософськими та філологічними науками, є горизонтальний і вертикальний, які у нашій концепції мають значення “низу” і “верху”, тотожні “профанному” і “сакральному”. Профанному низу відповідає земний простір, сакральному верху - ірреальність небесного. Співвідношення сакрального і профанного, перебуваючи у взаємодії, конструює хронотоп Різдва і Нового року, наповнюючи його змістом. Свято змінює сприйняття профанного часу і простору, змінюється і повсякденна поведінка людини. Різдво і Новий рік завжди розгортаються у міфічному часі зі значенням початку. Традиційні ритуали і звичаї, які виконуються під час свята, спрямовуються на символічне відтворення космогонії. Людина релігійна і світська сприймає свято як магію та гру, що мають відповідне значення і смисл. Смислова вартість гри, обґрунтована Й.Гейзінгом у праці “Homo ludens”, має загалом прагматичне спрямування “здобуття життєво необхідного”2, на що й спрямовують тексти колядок і щедрівок.
Сенс людського життя, на думку сучасного українського філософа Б.Попова, полягає у тому, щоб відбутися як особистість та у взаєминах із спільнотою, тобто має індивідуальний і колективний прояви. Вербалізовані обрядовими текстами життєві смисли складають цілу програму індивідуальних і колективних побажань-звершень. Визначена нами і названа “Програмою віталістичної космізації”, вона має таку структуру:
1. Освоєння простору.
2. Продукування матеріального.
3. Реалізація життєвої континуальності.
4. Творення життєціннісної основи.
Перший етап освоєння простору охоплює земну сферу і локуси конкретної території для проживання, найкраще реалізовані у космогонічних і господарських текстах. Історично продукування матеріального пов`язане із господарством, яке поширюється на всі сфери життя як головна умова біологічного існування. Життєвий континуум у фольклорних текстах реалізується дівочими і парубочими колядками з мотивами потенційного шлюбу, весільними ситуаціями. Колядки та щедрівки приймають значення "матриці духовного генотипу" етносу, оскільки у них відбиті традиційні етичні норми міжособистісних і суспільних стосунків, що склалися впродовж віків. Із початкових форм ритуалів і звичаїв старі традиції з часом зазнали різних трансформацій і модифікацій. Актуалізовані історичним часом і суспільним розвитком, вони функціонують і донині. Навіть у секуляризованому суспільстві залишаються ціннісними орієнтирами. Наприклад, архетип язичницької жертви трансформувався у ритуалах різдвяної вечері, міфологізації гостя. Сам текст обрядової пісні набув значення духовної жертви також. Міфологічне сприйняття святкового хронотопу поєдналось із вірою у магічну силу слова, здатного творити те, що ним означено. Віра у звершення колективних та індивідуальних бажань особливо активізується у щорічно відроджуваний час “творення світу” через традиційні ритуали й обрядові тексти. Цілком природні людські прагнення матеріального достатку, ствердження релігійної віри, бажання гармонії, якими наповнені різдвяно-новорічні тексти, мають вітоцентричну семантику.
1.2. Питання “методології дослідження” полягає у визначенні головного і допоміжного шляхів і методів аналізу текстів.
Домінуючу роль у творенні тексту відіграє “талановита одиниця” (Ф.Колесса), однак у процесі функціонування фольклорний твір зазнає деяких світоглядних, етичних, мовленнєвих змін, різних контамінацій. Подібні зміни залежать від носіїв обрядової творчості, якими найчастіше є різні спільноти, включаючи й етнічні. У результаті співтворчого процесу порушується основний - вихідний - зміст тексту модифікаціями композиційних акцій твору, переструктуруванням топосів. Формули і топоси у колядках є loсi communes. Динамічність колядкових структур сприяє поєднанню їх у подібні за змістом чи метою тексти. Скомпоновані з однакових чи схожих топосів, що передають подібні ситуації, мають ідентичне символічне та образне наповнення, українські і польські колядки й щедрівки утворюють типізовану текстову множину, з якої виділяємо рівноцінні й подібні структури у процесі порівняльного аналізу.
Кожна частина колядкового тексту містить конкретний образ чи їх поєднання, які в лексичному оточенні й співвідношенні з іншими образами виражають семантичне навантаження конкретної структури або цілого тексту.
Згідно з Бартовою методикою структурального дослідження тексту, кожне слово виявляє основне значення, яке здатне змінюватись у комбінації інших слів чи у бінарних опозиційних співвідношеннях3
. На наш погляд, слово-знак набуває певної семантики через відношення до опозиційного чи суміжного з ним відповідника, утворюючи "семантичне поле”. У співвідношенні "текст-адресат" особливого значення набуває інтерпретаційний аспект тексту, семантика його основних смислів у відношенні до людського буття, що у наративній моделі колядки-щедрівки представляє ідеальний світ та основні смисли кожної людини, спільноти, цілого суспільства.
Другий розділ “Людиновимірність як основа космогонії” складають питання "Реінтерпретація реліктів міфологічного світогляду", "Модифікації в апокрифічних текстах", "Аксіологічна семантика образів у народно-християнських колядках". У типологічній множині тут аналізуються космогонічні, апокрифічні, народно-християнські колядки, а також самобутні регіональні тексти.
II.І. Питання “реінтерпретації реліктів міфологічного світогляду” є спробою авторської інтерпретації космогонічних текстів в контексті концепту священного простору і центру світу, розробленого М.Еліаде. Земна “ієрофанія”, у нашому переконанні, поєднується з простором і центром.
Найвищий прояв священного зберегло різдвяно-новорічне свято: воно має початок, центр і сакральний простір, які співвідносяться з творенням. З настанням свята починається відлік нового часу, результативного всякою творчістю за аналогією архетипного світотворення (М.Еліаде). Як відомо, космогонічне творення виражає впорядкувальну семантику, спрямовану на подолання хаосу й утвердження ладу. Процес космізації світу репрезентований колядкою "Як ще не було початку світа..." та її варіантами. Центром, від якого починається впорядкування, є символічний знак світу - дерево. На думку дисертанта, ситуаційна подібність колядкового світотворення з біблійним найвірогідніше є варіантом народного засвоєння релігійно-християнської концепції світотворення, у якій дерево є центром космізованого сакрального простору, у сфері якого можливе всяке перетворення. Функціонально йому відповідає райське дерево, поєднане із сакральним простором вічного блаженства.
Фольклорними формами ієрофанії є тексти з мотивами буду-вання храму, що вбачається єдиним центром і простором священного та пов`язується з розбудовою релігійно-християнської духовності.
Серед польських текстів космогонічні мотиви відсутні, але у ряді міфологічних сюжетів господарських і дівочих текстів спостерігається космологічне впорядкування господарства або дівочого життя. Ієрофанія і пов`язані з нею міфологічні перетворення завжди поєднуються з християнським Богом.
Фабульна антропоморфізація космогонічної тріади - сонця, місяця, дощу- у змагальній ситуації за святковим столом господаря в українських текстах має десакралізаційне значення, яке базується на землеробських спостереженнях і практичному досвіді. Проте зв'язку із сакральним простором не порушено, а лише перенесено в господарський двір, у простір "рай-дерева".
Релікти міфологічного світогляду, переважно українських колядок, мають прокреаційну семантику. Процеси пізнання і перетворення здійснюються у сакральному просторі, центрованому світовою віссю у регіональних і модифікованих варіантах: явором, яблунею, березою, “рай-деревом”, храмом, липою, “золотим плужком”. Відповідно - парадигмою деміургів - трьома голубами, Святою Варварою, господарем, трьома братами. Переважна більшість українських текстів пояснюється повною їх заміною релігійно-християнськими у Польщі.
ІІ.2. “Модифікації в апокрифічних текстах” охоплюють різні варіанти народного пізнання образів християнської релігії, поширених Біблією та апокрифічною літературою. Типологічну множину складають новозаповітні українські та польські колядкові тексти з мотивами народження Христа і обдарування його, вибору імені, переслідування Іродом, втечі святого сімейства до Єгипту. Головною фігурою усіх текстів є образ Діви Марії. У колядках вона перебуває в різних іпостасях: Діви, Богородиці, Страдниці, Чудотворниці, Заступниці, Рятівниці, Матері людства. У всіх них відбилося ментальне витлумачення біблійної історії, поєднане з доленосністю жінки-матері та її родинною роллю.
Найперше колядкова Діва приймає роль Страдниці у пошуках нічлігу: "Пречиста Діва по світу ходила", “Najświętsza Panienka gdy porodzic miała...” та їх варіанти. Побудовані на опозиційності добра і зла, доповнені топосом “чуда на пшеничному полі”, колядки репрезентують уже образ Чудотворниці. Містифікована спроможність Діви проектує рецепції рятівної і заступницької місій. Саме ця іпостась Богородиці і переважає в колядках. Вона перебирає на себе сотеричну функцію у співпраці з Богом. Посередницька місія мотивує індивідуальні й колективні прагнення допомоги у різних життєвих ситуаціях, унаслідок чого сформувався культ Богородиці (Najświętszej Panienki) і в українців, і в поляків.
Серед регіональних польських текстів маємо ще й старозаповітний образ Єви, міфологічно-християнська семантика якого виражає розрив з Богом. У низовому просторі її образ спрофановано: Єва поділяє долю кожної земної жінки і матері. Усі ж номінанти колядкової Діви Марії мають сакральне значення, з яким узгоджується посередництво у співпраці з Богом.
ІІ.3. Питання “аксіологічної семантики образів у народно-християнських колядках” присвячене аналізу фольклоризованих релігійних коляд. Дослідження певних творів та їх структур охоплює поширені регіональні тексти: “Нова радість стала”, “Дивная новина”, “Небо і земля”, “Бог предвічний”. У процесі функціонування християнсько-релігійні коляди поєднались із пісенно-обрядовими традиціями краю, зазнали контамінацій, чому сприяли міфологізація Різдва, зв`язок тексту з обрядовими ритуалами, суспільними подіями. Незважаючи на відносну стабільність колядкового репертуару, констатуємо ряд текстових трансформацій, зумовлених переспівами певних колядок. Особливо виділяється “Нова радість...” Спостерігається перефразування її окремих топосів, вкраплення мовних кліше (навіть нетрадиційних), народна етимологізація євангельських понять, евфемізація, діалектизація. Окремі варіанти постали як наслідок компілятивного калейдоскопування фабульних структур.
Констатуємо неоднорідність народно-християнських текстів. Залежно від адресата мотивується мета кожного тексту - інформаційна, боговеличальна, побажальна. Тексти колядок адресуються певній особі чи спільноті, у хвально-величальних колядках - Богові. Рецептивне спрямування кожного тексту зумовлює певну схему комунікації, яка визначає групи типових текстів. Ними є інформаційні, величальні, прагматичні.
Інформаційні колядки повідомляють новину про народження Ісуса Христа і перебіг цієї події. Комунікативна схема має організацію:
Бог - текст - спільнота (адресат)
Типізовану множину інформаційних колядок складають українські тексти “Нової радості...”, “Дивної новини” з усіма варіантами та відповідні їм за змістом польські, наприклад, “Radość wielka nam jawiła…”, “Radośna była, radośna była i miła nowina …”. В опозиційності “верху-низу” колядкові тексти інформують про єднання сакральної і профанної сфер. Втілення Логоса приймає не лише духовне, а більшою мірою соціальне значення. Із засвоєнням сотеричної місії Богородиці і Сина Божого змінюється основне спрямування тексту. У перефразованих варіантах заміщається головна подія - народження Ісуса - актуальною соціально-політичною, змінюються основні номінації тексту, що призводить до розриву із сакральним Верхом, до десакралізації всього тексту, а значить, - до обмеженого його хронотопного функціонування.
До інформаційних належать популярні польські пасторальки, з якими співвідносні українські регіональні стилізації мінорної тональності та прагматичного спрямування.
Генетично започатковані в землеробстві величальні мотиви продовжуються у народно-християнських текстах, які адресуються Богові:
текст - спільнота - Бог (адресат)
Величальний текст української та аналогічної польської колядки “Небо і земля” складають цілком опозиційні кореляції:
Однак розділення верхньої і нижньої сфер не розриває, а єднає сакральний і профанний простір християнського вірою у вічність буття під Божою опікою. Структурна схема тексту, маючи вертикально-горизонтальну організацію, відображає універсалізм містерії: БОГ
ангели
ЛЮ – ІСУС – ДИ
пророки - Діва - Йосиф пастухи – три мудреці – ми – всі
слава.
Схема типізованої текстової множини передає генетичну спорідненість ще й інших боговеличальних сюжетів, що походять із новозаповітних біблійних, і в українському, і в польському народному репертуарі.
Доброчинна і рятівна місії Ісуса і Богородиці визначають прагматичну цілеспрямованість окремих текстів. Стала фабула колядки наповнюється актуалізованим змістом. Комунікативна схема прагматичних текстів організована в іншому порядку:
текст - спільнота - Бог (адресат)
Вибраний спільнотою текст уміщує прохання, адресовані Богові. Це переважно текстові трансформації відомих колядок, актуалізація яких особливо активізується у воєнні роки, у періоди суспільних протиріч.
Третій розділ “Міфологічні смисли життєвої космізації” складають питання “Семантика творення у господарських колядках” та “Прокреативність дівочо-парубочих текстів". Розділ присвячений порівняльному аналізу господарських та дівочих і парубочих текстів. Спостереження ведуться над фабульними структурами, їх символічно-образним наповненням. Узявши за основу концепт життєвої космізації, особливого значення надається регенерації початкового часу та ігровій ситуації свята, у рамках яких проектується майбутній перебіг нового року, що має конкретне значення для кожного члена сім`ї у питанні майбутнього.
III.І. У підрозділі "Семантика творення у господарських колядках" розглядаються особливості міфологеми творення, яка спрямовується на господарський добробут і гармонію родинних стосунків. Вона проявляється в освоєнні господарського простору: поля, саду, подвір`я, стайні, світлиці. З освоєнням простору поєднується творення матеріального достатку, результативного гіперболізованим урожаєм, множенням худоби, приготуванням багатої трапези. У центрованому сакральному просторі всяке творення міфологізується, поєднується з Божою допомогою, яка переважає у польських колядкових текстах. Антропоморфізована Божа присутність підсилює реалістичний вимір ідеальних бажань, підносить вартість самої праці та її виконавців: господаря, господині, цілої родини. Персонажі українських і польських господарських колядок постають в ідеальних ситуаціях, гіперболізованих якостях, метафоричних картинах: “У нашого хазяїна хороша жона… // По дрова пішла - золото внесла...".
Міфологема творення охоплює не лише матеріальну сферу господарства, а й виражає бажання-прагнення продовжити свій рід. Складається своєрідна сімейно-господарська програма майбутнього року, спрямована на збереження життя: “землю поорати, дочку віддавати, / пива наварити, сина оженити”.
Через зв`язок колядок із традиційними регіональними ритуалами у текстовій тканині відбилися певні етнопсихологічні особливості. Спільною в обох народів є гостинність, реалізована текстами з відповідними мотивами. У формі обдарування ритуальних візитерів (колядників, щедрівників, полазників) гостинність має компенсаційне значення, нерідко виражене гумористично. А загальновідома українська колядка “Застеляйте столи та все килимами” повністю відповідає моделі свята. З гостинністю пов`язана толерантність, семантика якої базується на опозиції “гість – господар” і спирається на віковічні культурні традиції, генеза яких в українців і поляків бачиться неоднорідною. Як категорія духовності в українців вона формувалась у складних геокліматичних і політичних умовах; у колядках має значення терпимості, доброзичливості, взаємної поваги і порозуміння. У поляків толерантність переважно пов`язується із шляхетністю. Абсорбована фольклорними текстами, вона також проявляється в етиці спілкування, взаємоповазі, бажанні добра. Спільною формою звертання в українських і польських текстах є слово “пан”, що є формою толеранціі також. Колядкові прагнення, представлені господарськими текстами, спрямовані не лише на матеріальний достаток і продовження роду, а ще й репрезентують духовний світ їх творців та носіїв.
ІII. 2. Питання “Прокреативної семантики дівочо-парубочих текстів” присвячене аналізу дівочих і парубочих колядок та їх окремих структур. У формі вербальної гри тексти передають ідеальні прагнення, перспективні продовженням життя у шлюбі. Міфологема творення реалізується в певних ситуаціях та локусах і підпорядкована обопільній меті дівчини і хлопця - знайти собі пару. Кожен текст зберігає ще й етику дівочо-парубочих взаємин. Творчу семантику мають дівочі тексти з локусом саду, двору, які символізують гармонію матеріального і духовного багатства. Дівочий сад є сакралізованим простором, у якому здійснюються різні дівочі несподіванки: приїздить милий, щедро родить "зеленеє вино". Різні номінанти “саду”: “сад-виноград”, “винний сад”, “рай-сад”, “вино” мають семантику священного простору, у межах якого ідеалізується всяке творення із значенням добробуту. Проте найбільше виділяється шлюбна тематика, що прямо й опосередковано пронизує дівочі і парубочі тексти, які зберігають ще й сформовані впродовж століть етноетичні норми дошлюбних стосунків. Особливістю українських регіональних колядок і щедрівок є погляд на вибір пари: перевага надається особам із свого топоніму, що передає спосіб мислення консервативної спільноти.
Прокреативну семантику, результативну шлюбом, мають українські та польські тексти з мотивом води/дунаю, у локусі якої розгортаються різні ситуації взаємин парубка і дівчини: залицяння, парування, еротичні загравання. У формі побажань-звершень колядки передають окремі частинки весільного ритуалу. Це тексти з мотивами сватання, приїзду нареченого, комори. Констатацією шлюбу як регульованої форми взаємин між особами протилежної статі проектується перехід персонажів-адресатів до статусу подружжя, основною функцією якого є продовження роду. Квінтесенцію духовності, представлену колядковими текстами, складають працьовитість, повага до батьків, дівоча честь, мудрість, відкритість та гармонійність партнерських взаємин.
Група українських колядок і щедрівок з мотивами “чужої сторони”, “збирання в дорогу”, “на полювання”, “розмови з конем” мають семантику вербальної ініціації. Текстом-колядкою величальник повідомляє адресату-парубкові про визнання його членом парубоцької спільноти. Перехідний етап, що включає випробування важким завданням (В.Пропп) та символічну смерть у попередньому статусі, залишається поза текстом. У текстах переважають ситуації збирання в дорогу або повернення героя додому, як правило, готового одружитися. Дівоча ініціація охоплює лише випробування загадками і торкається дівочого розуму та мудрості.
Результатами етноархетипного способу збереження життя є українські регіональні колядки з мотивом “золотої середини”, переважно парубочі (“У неділеньку да й пораненьку”). Їх зміст спрямований на врівноваження “пасіонарної енергії” (Л.Гумільов) та “інстинкту самозбереження”. Типологічно близьких у репертуарі люблінських колядок не знаходимо, однак виділяємо самобутні "одяганкові” тексти (Л.Виноградова), відомі не тільки в досліджуваному регіоні, а й по всій Польщі.
Дослідження завершується висновками.
У наративній моделі українських і польських колядок-щедрівок репрезентовано цілий світ етнічного буття: конкретизовано основні життєві смисли кожної особи та узагальнено сенсожиттєвість спільноти, що співвідноситься з національним буттям народів. Космологічна семантика колядкового тексту відповідає програмному впорядкуванню макрокосмосу і мікрокосму людського життя, гармонізація яких сприяє збереженню існуючого і входженню у вічне.
На основі здійсненого порівняльного аналізу українських і польських текстів констатуємо спільні ознаки:
І. Різдвяно-новорічна творчість українського і польського регіонів має програмну організацію життєвого впорядкування в природній та духовній сферах. Першим програмним актом є впорядкування простору Дому, розширеного до етнотериторії та цілої країни, з якими в людини існує постійний зв`язок і сформоване патріотичне ставлення. Другим актом є продукування матеріального, що характеризується гіперболізованим змістом та ідеальним процесом його досягнення, сакралізацією праці, яку виконують чи допомагають здійснювати "сам Бог" і Богородиця.
Контаміновані весняні, зимові та весільні мотиви дівочих і парубочих обрядових текстів передають культурно впорядковані естетизовані прагнення шлюбу, реалізовані різними текстовими ситуаціями. Колядкові побажання-прагнення спрямовані на тривалість і гармонізацію життя, пов`язані з категорією щастя. Його основою є традиційні партнерські стосунки в коханні, у сім`ї, що складають етнонаціональні етичні цінності. Культурно-вітальна етноетика є заключним актом віталістичної програми. Етичні ідеали базуються на смисложиттєвих цінностях працелюбності, патріотизмі, збереженні роду, шануванні батьків, толеруванні гостей, міжособистісній повазі, оприявленні дошлюбних взаємин і процесу створення сім`ї.
2. Спільною є простонародна реалізація світоладу у колядковому наративі. Аналогом суспільної гармонізації життя є гармонія космосу. Емпіричне осмислення сфери Верху продиктувало людині зобов`язання, які спонукали до сакралізації небесної сфери і поклоніння їй. Християнізація слов`янського світу конкретизувала об`єкт поклоніння іпостасями Бога в обох сферах. Сакральний Верх залишився аналогом космізації соціального Низу через медіальні функції Ісуса Христа і Богородиці. Трансформовані і містифіковані народною уявою їхні образи вслід за християнською й апокрифічною літературою наповнили народно-християнські тексти.
3. Підтверджуємо нерозривний зв`язок регіональних текстів з географічним середовищем, умовами життя, суспільними подіями, які проявляються у символіці, текстовій актуалізації, образній модифікації, лексиці, локальних номінаціях і топонімах.
4. Констатуємо зв`язок життєвого процесу із творенням майбутнього, який ми називаємо віталістичною прокреацією за допомогою слова, що базується на вірі у його магічну силу.
5. Спостерігаємо ідентичність і подібність фабульного наповнення типологічних груп господарських, християнських, дівочих і парубочих колядок, а також ідентичність окремих формул, співвідносність топосів, рецептивну спільність. Рецепція доброчинної і рятівної функцій Бога і Пречистої Діви констатують рівень сакралізації етнічної духовності народів, який усе-таки переважає у поляків.
Тотожність змісту окремих творів, співзвучність формул і топосів, віталістичний прагматизм, текстова реалізація життєвої гармонії не ідентифікує регіонального матеріалу, бо поряд зі спільними ознаками виявляється ряд невідповідностей:
1. У питанні композиційної і лексичної стабільності краще збереглися польські колядки. Українські - зазнали часткової композиційної розмитості, текстової контамінації, народної етимологізації. Часткова профанація текстів є наслідком перерваної загальнонародної традиції в часи антирелігійної більшовицької політики в Україні, обмеженого контингенту носіїв, переважно сільських мешканців.
2. У складі польського фольклору відсутні космогонічні тексти. Релікти космогонії трансформувались у міфопоетичні символи зі значенням сакральності і трапляються в тестах різної типології.
3. У колядковому репертуарі українського регіону не зустрічається старозаповітних текстів з мотивом гріхопадіння, які побутують на Люблінщині, і є контрафактурним варіантом танкової пісні.
4. Життєва космізація, здійснювана шляхом творення матеріального і духовного, у польському фольклорі пов`язується із християнським Богом. Натомість український емпіризм, закорінений у язичницькій вірі, ідеалізує не лише Божу, але й людську деміургізацію власного світу. Зв`язок з Абсолютом стверджує його допоміжну роль, не домінує так, як у польських колядках аналогічного змісту.
5. Розповсюдженими на Люблінщині, як і по всій Польщі, є пасторальні тексти, що репрезентують простонародний побут і деякі особливості національного характеру поляків, як-от, життєвий оптимізм і щирість, емоційність і почуття гумору. На Рівненщині констатуємо лише стилізації мінорної тональності, що могли поширитися під впливом польських, які побутують у регіоні дотепер.
6. Лише в українському матеріалі в репертуарі дівочих і парубочих текстів маємо мотив “золотої середини”, який виявляє особливість української ментальності, націлену на самозбереження у складних географічних і політичних умовах життя.
7. В українських текстах констатуємо ремінісценції козацької доби, які виявляються у парубочій сміливості, патріотизмі, в окремих образах і номінаціях, деяких текстових ситуаціях.
8. Фольклорним етноетичним взірцем української нареченої є працьовита дівчина, у якій поєднані ідеальні якості краси і розуму, мудрості і розсудливості. Любовні прагнення не порушують дівочої честі, шанобливого ставлення до батьків. У польських текстах переважає вишукана зовнішність та сила почуттів.
Феномен колядкового тексту має значення вербального світоладу, який охоплює сфери сакрального і профанного, одночасно моделює смисли майбутнього життя, що у віталістичній концепції є естетизованим наративом людського буття.
Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:
1. Колядки у різдвяному фольклорі українців і поляків // Народна творчість та етнографія. - 1999. - №1. – С. 82-87.
2. Текстова парадигма “нової радості” в опозиції "верху - низу" // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: Збірник наукових праць РДГУ. - Рівне, 1999. - Вип. VI.– С. 159-169.
3. Людиновимірність космогонійного світу в різдвяному фольклорі (на матеріалі українських і польських колядок) // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті: У 2 частинах. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. - С. 564-568.
4. Реінтерпретації реліктів міфологічного світогляду в колядках Рівненщини і Люблінщини // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: Збірник наукових праць РДГУ.– Рівне, 2000. – Вип. VIII. – С. 67-78.
Анотація
Хмель В.А. Космологічна семантика колядкового тексту /на матеріалах різдвяного фольклору Рівненщини і Люблінщини/ - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.07. - фольклористика.
У дисертації аналізуються особливості колядкового тексту українського регіону Рівненщини і польського - Люблінщини. З'ясовується семантика основних образів і символів. Запропонована автором програма віталістичної космізації реалізована у колядках і щедрівках міфологемою творення, що починається з центру, має просторово-речове розгортання, охоплює територію, соціальну сферу і духовність.
У компаративних творах виявляються однорідними образи і символи, текстова семантика; відмінними - деякі фабульні ситуації, що відбивають ментальні особливості обох народів.
Ключові слова: колядка, щедрівка, порівняльний аналіз, фольклор регіону, український, польський, семантика, космізація.
Хмель В.А. Космологическая семантика колядкового текста / на материалах рождественского фольклора Ривненщины и Люблинщины/ Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.07. - - фольклористика.
В работе исследуются особенности смыслового и духовного потенциала украинских и польских колядок и “щедривок”, семантика их образно-символического наполнения.
В первом разделе излагается концептуально-методологический подход к исследуемому материалу, который определяется предложенной автором концепцией миропорядка, названной “Программой виталистической космизации”. Программа имеет следующую организационную структуру: освоение пространства, произведение материального, реализация жизненной континуальности, создание аксиологической основы.
Семантическая нагрузка колядкового текста определяется интерпретацией значений основных образов и символов в их лексическом окружении.
Во втором разделе в предложенном диссертантом типологическом множестве текстов рассматриваются локальные особенности фабульных ситуаций. Реинтерпретация реликтов мифологического мировоззрения является попыткой авторской интерпретации космогонического текста с применением концепции "священного пространства" и "центра мира", предопределенной М.Элиаде. Мотив мироздания в украинских космогонических текстах представляет собой вариант народного освоения религиозно-христианской концепции. Дерево, в пространстве которого совершаются преобразования, нацеленные на утверждение порядка, представляет собой центр сакрального. Реликты процессов познания и упорядочения встречаются и в некоторых польских текстах.
В компаративных апокрифических текстах главной фигурой является образ Девы Марии в ипостасях Богородицы, Чудотворницы, Богоматери, Спасительницы. Каждая из них соединила ментальное толкование библийной истории с семейной ролью и с уделом женщины-матери.
Народно-христианские тексты представляют собой типологические группы информационных, хвалебных, прагматичных колядок. Информационные колядки повествуют о рождении Иисуса Xриста и событиях, связанных с этим. Хвалебные тексты содержат боговеличальные мотивы. Медиальность Иисуса и Богородицы продиктовала целый ряд текстовых трансформаций. Актуализированные тексты приобрели прагматичную направленность. Типологическая и фабульная однородность украинских и польских народно-христианских текстов объясняется их библийным происхождением.
Третий раздел посвящается сравнительному анализу текстов хозяйственных, а также текстов для парней и девушек. Проведены исследования фабульных структур, их образно-символического наполнения. Основное внимание уделено регенерации начального времени и игровой ситуации праздника, в рамках которых проектируется будущее нового года. Мифологема "созидания" в хозяйственных колядках направлена на благополучие и гармонию в семье. Текстовыми ситуациями переданы этнопсихологические особенности трудолюбия, гостеприимства и толерантности.
Созидательная семантика девичьих и "парубочих" текстов состоит в желании продолжить свой род, которое предопределено обоюдной целью - найти себе пару. В колядках прослеживается этика взаимоотношений между девушкой и парнем, уважительное отношение к их родителям. Особенностями украинских колядок является мотив "золотой середины", инициационный; польских - "уберанковый".
В выводах подтверждаются результаты исследования, которые констатируют однородность типологических групп колядковых текстов, за исключением космогонических. Прослеживается идентичность и сходство фабульного наполнения, релятивность отдельных структур. В проанализированных диссертантом текстах сказывается связь с географической средой, условиями быта, общественными событиями, которая проявляет себя в символах, а также в актуализации содержания, образных модификациях, лексике. Подтверждается композиционная и лексическая стабильность польских текстов, контаминированность и размытость структур – украинских. Констатируется некоторое расхождение мотивов девичьих и "парубочих" текстов, которые отображают ментальные особенности их носителей.
Диссертационное исследование представляет собой материал для углубленного анализа колядкового текста с выяснением основной семантики образно-символического наполнения фабулы колядки или "щедривки".
Ключевые слова: колядка, "щедривка", фольклор региона, украинский, польский, сравнительный анализ, семантика, космизация.
Khmel V.A. Cosmologic Semantics of Kolyadkas texts /used from materials of Christmas folklore of Rivne and Lyublin regions/. Manuscript.
Dissertation for a candidate degree of philological sciences on speciality 10.01.07 – Folklore study.
In the dissertation the peculiarities of Ukrainsky kolyadkas of Rivne region (Christmas carols) and Polish kolyadkas of Lyublin region are analyzed. The candidate for a degree determines semantics of main text images and symbols. Kolyadkas` and shchedrivkas` texts stated by the autor reflect a process of creation – realise some programe of putting world created in good order. It`s a phenomena of cosmization, vital organizating of space. The main elements of cosmization are to fix the center of world, to install things and space` order on different fields – social, territorial and spiritual life.
Compared texts have similar imaginary, symbols and semantics. Some differance in situations of kolyadkas` fables depend on nation mentality.
Key words: kolyadka, shchedrivka, region folklore, Ukrainskiy folklore, Polish folklore, semantics, cosmization.
1 Мифы народов мира. Энциклопедия. В 2 т. – Т. 2. – М.: Советская энциклопедия, 1982. – С. 9.
2 Гейзінга Й. Homo ludens. – К.: Основи, 1994. – С. 16
1Барт Р. Основы семиологии // Структурализм “за” и “против” .Сборник статей. – М.:Прогресс, 1975. – С. 132-139.