Акмеїзм (від грецького acme - вершина чогось)

модерністська течія в російській літературі, що об'єднала М.Гумільова, А.Ахматову, О.Мандельштама та ін.

Аллюзия

(от фр. allusion - намек) - художественный прием: сознательный авторский намек на общеизвестный литературный или исторический факт, а также известное художественное произведение (например, "Поэма без героя А. Ахматовой насыщена многочисленными культурными, историческими, литературными А.). А. всегда шире конкретной фразы, цитаты, того узкого контекста, в который она заключена, и, как правило, заставляет соотнести цитирующее и цитируемое произведения в целом, обнаружить их общую направленность (или полемичность). В частности, если названия произведений М.Ю. Лермонтова и Л.Н. Толстого ("Кавказский пленник") - это реминисценция (см.) из пушкинского "Кавказского пленника", то рассказ современного писателя В. Маканина "Кавказский пленный" в целом, несомненно, А., причем не только на названные тексты-предшественники, но и на роман Ф.М. Достоевского "Идиот", где одним из ведущих является мотив "спасительной красоты" ("Красота спасет мир"). Именно аллюзийность, свойственная многим произведениям современной литературы, позволяет в данном случае вскрыть полемику современного автора с классиками. Распространенной разновидностью А. в исторических или фантастических произведениях является намек на современные общественно-политические реалии (например, Ф. Искандер "Кролики и удавы", В. Войнович "Москва 2042" и др.).

Анафора (від грецького anaphora, буквально - винесення нагору)

стилістична фігура, яка утворюється повтором слів або словосполучень на початку суміжних мовних одиниць.

Антитеза (від грецького antithesis - протиставлення)

стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за змістом.

Апокрифічні легенди

це усні оповідання на біблійні чи євангельські теми про святих.

Апокрифи (від грецького apokryphos - таємний, прихований)

велика група християнського епосу, пов'язана із сюжетами Святого Письма, житіями святих, версіями створення світу тощо.

Архетип (від грецького arche - початок, походження і typos - образ)

прообраз, первісний образ, ідея.

Байка

один з найстаріших жанрів, походить, очевидно, від казок про тварин, від яких він поступово відокремлюється.

Балада

ліро-епічний твір з гостро драматичним сюжетом, що виражає погляд народної моралі на трагічні конфлікти, породжені надзвичайними чи фантастичними подіями, учинками та фатальними збігами обставин в особистому, сімейному або суспільному житті звичайних людей.

Бароко (від італійського barocco - вигадливий, химерний)

художній стиль і напрям, що панував у європейському мистецтві наприкінці 16-18 ст.

Билини

героїчний епос Київської Русі, який виник на основі абсолютно конкретних історичних подій.

Бувальщина

усне оповідання про сучасні події, які не виходять хронологічно за межі того, що міг бачити або чути від безпосереднього учасника оповідач.

Версифікація (від латинського versificato, від versifico - складаю вірш)

система організації поетичного мовлення, в основі якої закладене закономірне повторення певних мовних елементів.

Водевіль (від французького vaudeville, від назви долини річки Вір у Франції, де в 15 ст. вперше з'явився цей вид художньої творчості)

легка комедійна, переважно одноактна п'єса з анекдотичним сюжетом, у якій драматична дія поєднується з музикою, піснями, танцями.

Гімн (від грецького hymnos - урочиста пісня)

урочистий музичний твір програмного звучання.

Гіпербола (від грецького hyperbole - перебільшення)

зворот, у якому ознаки описуваного предмета подано в надмірно перебільшеному вигляді з метою привернути до них увагу читача.

Дадаїзм (від французького dadaїsme, від dada - дерев'яний коник)

авангардистська літературно-мистецька течія, прихильники якої стверджують алогізм як основу творчості.

Дифірамб (від грецького dythyrambos - пісня на честь бога Діоніса)

один із різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну.

Драма (вді грецького drama - дія; сценічний твір)

дія, спосіб відтворення взаємин між людьми, їхніх дій й вчинків не описово, а через розмови дійових осіб - їхні монологи, діалоги, полілоги.

Думи

це народні епіко-ліричні пісенні твори героїчного, рідше соціально-побутового змісту.

Думка

жанр невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків половини 19 ст. та використовувалися для позначення народних пісень такого ж змісту в тогочасних фольклорних збірниках.

Евфемізм (від грецького euphemismos, від eu - добре і phemi - говорю)

милозвучне слово або вираз, ужиті для зміни непристойних, небажаних, заборонених.

Екзистенціалізм (від латинського existetia - існування)

течія в літературі, що виникла у Франції на передодні Другої світової війни.

Еклектика, еклектизм (від грецького eklektikos - той, що вибирає)

у широкому значенні поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів, змішування суперечливих ідей, оцінок, теорій.

Експресіонізм (від латинського expression - вираження)

напрям у літературі та мистецтві, який покликаний не зображати дійсність, а виражати її сутність.

Елегія (від грецького epitaphios, від грецького elegos - жалібна пісня)

вірш, у якому виразно спостерігаються настрої журби, смутку, меланхолії.

Епіталама (від грецького epithalamios - весільний, шлюбний)

у давньогрецькій ліриці - пісня на честь молодого подружжя, яка виконувалася після шлюбних урочистостей.

Епітафія (від грецького epithaphios - надгробне (слово))

надмогильний напис у віршах чи прозі.

Епопея (від грецького epopoiїa - епічна пісня)

монументальний твір епічного змісту, в якому широко і всебічно відтворено епохальний перелом у житті цілого народу (часом багатьох народів).

Епос (від грецького epos - слов, оповідання, епічний вірш)

розповідь, у найширшому розумінні слова це будь-яке повідомлення, будь-яка важлива інформація прозою, і не лише прозою, а й віршованим текстом.

Есе (від французького essai, буквально - спроба)

жанр, який лежить на межі художньої та публіцистичної творчості. Визначальні риси есе -це,як правило, невеликий обсяг, конкретна тема, подана в підкресленому вільному, суб'єктивному її тлумаченні, вільна композиція, парадоксальна манера мислити.

Євангеліє (від грецького euangelion - добра, радісна звістка)

це розповідь про народження Ісуса Христа, його життя та вчення.

Жанр (від французького genre - рід, вид, жанр, стиль)

тип літературного твору. Жанр як структурний тип об'єднує родові та видові якості, тематичні, пафосні, композиційні, образні, стильові ознаки.

Забавлянки

ряд непісенних жанрів. Це невеличкі поетичні твори, які промовляють дорослі, пестячи немовля.

Загадка (від "гадка" - думка, "гадати" - думати, мислити)

короткий твір, у якому в завуальованій алегоричній формі зашифровано певний предмет чи явище, первісне значення яких треба відшукати.

Ідея (від грецького idea - вигляд; ідея)

основна думка про відтворені життєві явища й події.

Імажизм (від англійського imagism, від imаge - образ)

школа в англійській та американській поезіях 1910-х рр.

Імажинізм (від французького image - образ)

напрям, що передусім заперечує футуризм. Поети імажиністи проголошують необхідність " звільнити слово з тюрми змісту".

Імпресіонізм (від французького impressionisme, від impressios - враження)

художній метод, що ґрунтується на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень.

Інтермедія (від латинського intermedius - проміжний, той що знаходиться посередині)

жанр невеликої комічної п'єси або сцени, яку виконували між діями основної драми.

Інтер'єр (від латинського interior - ближчий до середини)

змалювання на картині чи в художньому творі внутрішнього простору споруди, житла, у якому мешкають персонажі.

Іронія (від грецького eironeia, буквально - удаване незнання)

художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

Історичні легенди

це оповідання про незвичайні, фантастичні епізоди, пов'язані з історичними подіями минулого.

Казка

епічний твір народної словесності, у якому відображене уявлення первісних людей про навколишній світ.

Класицизм (від латинського classicus - взірцевий, зразковий)

художній стиль і напрям у європейському мистецтві 17-19 ст.

Колискові пісні

ліричні пісенні твори, які виконує матір (батько чи інший член родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати.

Колядки

народні пісні, що виконуються з нагоди святкування Різдва.

Комедія (від грецьких komos - весела процесія та ode - пісня)

драматичний твір, у якому висміюються негативні людські якості, потворні суспільні і побутові явища, усе відстале й мертве в житті людини та суспільства.

Композиція (від латинського composito - складання, створення)

зумовлена змістом побудова, розміщення і співвідношення всіх його складових частин, порядок розгортання подій і взаємодій персонажів.

Легенда

народне оповідання про події, які сприймаємо як достовірні, вірогідні.

Лірика (від грецького lyrikos - ліричний)

лірний, походить від назви стародавнього музичного інструмента лір, під акомпанемент якої виконувалися пісні, що поклали початок ліричним віршам.

Ліричний портрет

це вірш, у якому подано характеристику реальної людини, розкрито її внутрішній світ, належність до якоїсь професії.

Літературний процес

поступальний розвиток світової літератури, зумовлений соціально-економічними причинами й внутрішніми закономірностями руху мистецтва в часі та просторі.

Літературний напрям

ідейно-естетична спільність письменників у певний період часу, що виявляється у своєрідному синтезі художнього методу та індивідуального стилю.

Маївки (від "май" (травень) або "маяти" (прикрашати зеленню) або "мавки" (Духа лісу та поля))

пісні, якими супроводжувалися обряди Зеленої (Клечальної) неділі та пов'язані з нею розваги молоді.

Медитація (від латинського meditation - роздум)

вірш філософського змісту, у якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення.

Мелодрама (від грецького melos - пісня і драма)

жанр п'єси з гострою інтригою, перебільшеною емоційністю, різким протиставленням добра і зла, морально-дидактичною тенденцією.

Мемуари (від французького memoires - спогади)

це суб'єктивне осмислення певних історичних подій чи життєвого шляху конкретно-історичної постаті, здійснене письменником у художній формі із залученням справжніх документів свого часу.

Метафора (від грецького metaphora - перенесення)

один з основних тропів поетичного мовлення.

Метонімія (від грецького metonymia - перейменування)

різновид тропа, близько до метафори, у якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю.

Міфи (від грецького mythos - слово, сказання; оповідь, байка)

народні перекази про явища природи, богів чи обожнюваних героїв, уявних істот.

Міфологічні легенди

це фантастичні оповіді про чудодійні перетворення людей на звірів, птахів, у квіти й рослини, а також про русалок, водяників, вовкулаків, перелесників, тощо.

Модернізм (від французького modernisme, від moderne - новітній, сучасний)

термін, що позначає сукупність літературних напрямів 20 ст., яким притаманна творчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів антиреалістична спрямованість.

Нарис

малий художньо-публіцистичний жанр, у якому автор зображує справжні життєві події та факти.

Народні оповідання

образні оповідання про найрізноманітніші події та вигадки з реального життя, що ведуться від імені учасника чи очевидця.

Натуралізм (від французького naturalisme, від латинського natura - природа)

літературний напрям, що утверджується у французькій літературі в останню третину 19 ст.

Новела (від італійського novella, буквально - новина)

малий епічний жанр художньої літератури.

"Новий роман"

назва школи, яка складалася в середині 50-х рр. у Франції (Наталі Саррот, Мішель Ботюр, Клод Моріак, Клод Сімон).

Образом

називають конкретно-чуттєве художнє змалювання в художньому творі людини (образи-персонажі), природи (образи-пейзажі), речового оточення (образи-речі).

Образність

найхарактерніша властивість мистецтва, зокрема художньої літератури.

Ода (від грецького oda - пісня)

первісно пісня на будь-яку тему, що виконувалася в Стародавній Греції хором під музичний супровід, пізніше - хвалебний вірш, присвячений уславленню важливих історичних подій або видатних осіб.

Оксиморон (від грецького oxymoron - дотепна нісенітниця, дотепно-безглузде)

різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, унаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (крижаний вогонь, світла пітьма, назад у майбутнє, ходячий труп, страшенно веселий).

Оповідання

невеликий за розміром епічний жанр, який зображує одну подію із життя героя.

Памфлет (від англійського pamphlet, від грецького pan - усе, phlego - палю)

художньо-публіцистичний твір, що гостро сатиричній формі викриває злободенні явища суспільного життя.

Панегірик (від грецького panegyrikos logos - урочиста промова)

урочиста похвальна промова, яка виконувалася на народних зборах.

Патерник (від латинського pater - батько, священик)

збірка оповідань та легенд, яка уславлює подвижництво ченців-самітників, самовіддане служіння вірі, їхню високу мораль.

Пейзаж (від французького paysage, від pays - країна, місцевість)

жанр живопису, який передбачає змалювання картин природи.

Перифраз (від грецького periphrasis - описовий фраз)

заміна прямого найменування предмета непрямим його означенням, по даним у формі описового словесного звороту.

Пестушки

коротенькі віршики, які виконуються в поєднанні із своєрідними рухами чи вправами, якими дорослий пестить дитину, підбадьорює, спонукає до певного виду діяльності.

Прислів'я та приказки

це стійкі афористичні вислови, що в стислій, точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, людські вчинки тощо.

Пісня (давньоруське співати)

вірш ліричного або ліро-епічного характеру, мелодичний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу.

Повість

епічний твір середньої жанрової форми. Для повісті характерна нечіткість і розмитість жанрових меж, що вказує на її проміжне становище між романом і оповіданням.

Поема (від грецького poiema - створення)

один із жанрів ліро-епосу. Це великий віршований твір, у якому порушуються важливі проблеми минулого, сучасного чи майбутнього.

Порівняння

троп, який пояснює один предмет через інший, подібний до нього.

Постмодернізм

мистецький напрям останньої третини 20 ст., суть якого полягає в стиранні граней між високим мистецтвом і кітчем, у переоцінюванні традицій авангардизму та модернізму, у визнанні прогресу лише у вигляді неспростовної ілюзії.

Послання

епістолярно-публіцистичний вірш, написаний у формі звернення до певної реальної особи.

Потішки

невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати.

Притча

короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру.

Проблематика (від грецького problema - задача)

це осмислення письменником тих соціальних характерів, явищ, які він зобразив у творі, характерних тенденцій розвитку суспільного життя.

Псалми (від грецького psalmos - пісня)

жанр духовної лірики.

Реалізм (від французького realisme, від англійського realism, від латинського realis - істотний, дійсний)

літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Риторичне питання

питання, порушене не для того, щоб отримати відповідь, а з метою узагальнення очевидної думки.

Роман

великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в нерозривному зв'язку із суспільним розвитком.

Романтизм (від французького - romantisme)

утверджується на рубежі 18-19 ст. в європейському мистецтві й літературі зокрема.

Романс (від французького romance, від roman - романський)

сольна лірична пісня, здебільшого про кохання, виконується із супроводом.

Сентименталізм (від французького sentimetalisme, від sentiment - почуття)

літературний напрям другої половини 18- початку 19 ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття до героїв у читачів.

Символізм (від французького symvolisme від symvol - символ)

літературний напрям кінця 19 - початку 20 ст. Для символістів конкретний художній образ модифікується в багатозначний символ, який стає умовним знаком.

Синекдоха (від грецького synecdoche - співвіднесення)

різновид метонімії, заснований на кількісному зіставленні предметів та явищ (уживання однини в значенні множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового).

Синкретизм (від грецького synkretismos - об'єднання)

змішування, неорганічне злиття різнорідних елементів, наприклад, різних релігій.

Сонет (від італійського sonetto, від латинського sonus - звук)

канонічний жанр ліричного вірша , який складається з двох катренів і двох терцетів (терцен), написаних переважно п'ятистопним ямбом.

Соціалістичний реалізм

напрям який у СРСР уважався "основним методом радянської літератури та передової літератури світу".

Співомовка

невеликий вірш сатиричного або гумористичного змісту, в основі якого лежить народний анекдот, приказка.

Сюрреалізм (від французького surrealisme буквально - над реалізм)

авангардистська течія, яка базується на вірі у всемогутності сну, у ворожу будь-якому раціоналізмові гру мислення.

Сюжет (від латинського subjectum - підкладене)

довільне розміщення автором ланцюга зображених подій.

Тема (від грецького thema - основа, положення)

предмет зображення, ті життєві явища, які відібрані митцем для художнього відтворення.

Трагедія (від грецького - tragoidia, буквально цапина пісня)

драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізувати.

Трагікомедія

драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії, жанр, що є проміжним між трагедією і комедією.

Трагіфарс (від трагедія і від латинського farcio - начиняю, наповняю)

різновид трагікомедії, який у 20 ст. перетворився на самостійний жанр.

Троп (від грецького tropos - спосіб вираження, зворот, образ)

слово, уживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень.

Усна народна творчість

вужче поняття, ним позначають художню словесну творчість широких мас, сукупність народних обрядових дій.

Фабула (від латинського fabula - байка, переказ)

хронологічний ланцюг подій, зображених у творі.

Фейлетон (від французького feuilleton, від feuille)

невеликий за обсягом твір художньо-публіцистичного характеру, написаний на злободенну тему, що розкривається в гумористичному плані.

Фольклор (від англійського folk-lore - буквально народна мудрість, народні знання)

важлива складова частина культури народу, яка є втіленням поглядів, ідеалів та прагнень людей.

Футуризм (від латинського futurum - майбутнє)

авангардистська течія в літературі і мистецтві, прихильники якої проголошують перевагу форми наж змістом художнього твору.

Хронотоп (від грецького chronos - час і topos - місце)

частина тексту, яка дає можливість зрозуміти час і місце подій, зображених у творі, хоч вони прямо і не називаються.

Художня біографія

це специфічне міжродове жанрове утворення .

Хроніка

запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником, літопис.

Щоденник

щоденні або ж такі, що не мають певної періодичності, записи певних подій, учасником і свідком яких був їхній автор.