Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Яка мета вивчення дисципліни "Охорона праці в галузі"? (пит.№4)
Забезпечення здорових і безпечних умов трудової діяльності в нашій країні потребує корінної зміни ставлення всього суспільства до питань охорони праці, підвищення освіти посадових осіб і спеціалістів усіх рівнів, всього населення країни. Вирішення цієї проблеми неможливе без належної підготовки всіх фахівців з питань охорони праці. Професійна освіта покликана забезпечити майбутнього спеціаліста знаннями, уміннями і навичками безпечної професійної діяльності, зокрема під час виконання управлінських дій, при проектуванні чи розробці нових процесів, виконанні конкретних виробничих дій, технологічних операцій тощо. Випускник вищого навчального закладу повинен вміти використовувати закони та інші нормативно-правові акти, чинну галузеву нормативно-технічну документацію, засоби з охорони праці для того, щоб:
Закон України «Про вищу освіту» встановлює, що «вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності». Враховуючи це, вищий навчальний заклад повинен сформувати випускника як соціальну особистість, здатну вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності, виходячи з принципу пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників.
Виходячи з вищевикладеного, метою вивчення охорони праці у вищій школі є формування у майбутнього фахівця такого рівня знань з соціальних, правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої та пожежної безпеки, щоб він:
Вивчення охорони праці у вищій школі відбувається неперервно і комплексно. Підготовка студентів в рамках нормативної навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» спрямована передусім на формування світогляду, вироблення ідеології безпечного мислення і поведінки, і забезпечує майбутніх спеціалістів важливим інструментом не лише щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до майстерного виконання різної складності технологічних процесів. Завдяки цій дисципліні майбутній фахівець має опанувати філософію безпеки локальних екосоціосистем, уміти будувати логічне дерево подій виникнення небезпеки, визначати існуючі проблеми безпеки.
Уміння вирішувати типові задачі охорони праці відповідно до посадових обов’язків первинної посади майбутньої професії забезпечується відповідно до конкретної галузі і особливостей професійної діяльності майбутніх фахівців шляхом опанування безпечними методами та прийомами ведення робіт при вивченні загальнотехнічних та фахових дисциплін.
Підготовка студентів вищих навчальних закладів усіх напрямів освіти стосовно питань правового забезпечення соціально-виробничої діяльності, організації охорони праці, організаційно-правового забезпечення належних культурно-побутових, санітарно-гігієнічних та безпечних умов праці, здорового способу життя та нормального психологічного клімату в трудовому колективі повинна здійснюватися при вивченні дисципліни «Охорона праці». Вивчення цього курсу ставить за мету вирішення подвійного завдання:
1) оволодіння питаннями правового забезпечення соціально-виробничої діяльності, організації охорони праці, організаційно-правового забезпечення належних культурно-побутових, санітарно-гігієнічних та безпечних умов праці, здорового способу життя та нормального психологічного клімату в трудовому колективі;
2) оволодіння загальним підходом до питань охорони праці для того, щоб уміти узагальнювати та структурувати знання з охорони праці, як вже набуті, так і ті, що будуть набуті при вивченні інших навчальних дисциплін та практичним досвідом.
Вивчення курсу «Охорона праці» базується на знаннях, набутих при вивченні нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» та інших дисциплін – загальноосвітніх (математика, фізика, хімія), соціально-правових та економічних (трудове право, соціологія, економіка, організація і планування виробництва), медичних (гігієна, санітарія, токсикологія, фізіологія, психологія), загальнотехнічних та спеціальних (опір матеріалів, електротехніка, технологія та устаткування виробництва та ін.).
Охорона праці як наука належить до комплексу наукових дисциплін, що вивчають людину в процесі праці, таких, як наукова організація праці, ергономіка, інженерна психологія, технічна естетика. Ці дисципліни мають єдину мету – сприяти підвищенню продуктивності праці, зменшенню впливу на людину несприятливих чинників виробничого середовища, збереженню здоров’я працівників, підходячи до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях.
Наукова організація праці досліджує трудовий процес, на підставі чого розробляє та впроваджує в практику такі його схеми, при яких забезпечується максимальна продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров’я працівників, збільшення періоду їх трудової діяльності.
Ергономіка досліджує знаряддя праці, розробляє та дає рекомендації щодо їх конструювання, виготовлення та експлуатації з метою забезпечення необхідної зручності, збереження сили, працездатності та здоров’я працюючих.
Інженерна психологія вивчає взаємодію людини з технікою і встановлює функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення таких умов праці, при яких зберігаються високі психофізіологічні можливості людини.
Технічна естетика встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно-побутових та інших допоміжних приміщень – всього, що оточує людину на виробництві.
Завершення підготовки фахівців з вищою освітою з питань охорони праці здійснюється при вивченні навчальної нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі» та при підготовці розділу «Охорона праці» у кваліфікаційних та дипломних роботах (проектах).
2. Які права спеціалістів служби охорони праці? (пит.№8)
Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку.
На підприємстві із кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.
Спеціалісти (працівники) служби охорони праці мають право:
Діяльність служби охорони праці здійснюється в межах умов праці конкретної організації, тому специфіка цієї організації має вплив і на організацію служби охорони праці, однак є загальні положення, які повинні обов'язково виконуватися:
1. Робота служби охорони праці підприємтсва повинна здійснюватися відповідно до плану роботи та графіків обстежень затверджених роботодавцем.
2. Робочі місця працівників служби охорони праці мають розміщуватись (як правило) в окремому приміщенні, забезпечуватися належною оргтехнікою, технічними засобами зв'язку і бути зручними для приймання відвідувачів.
3. Для проведення навчання, інструктажів, семінарів, лекцій, виставок тощо має бути створений кабінет з охорони праці відповідно до Типового положення про кабінет охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 18.07.97 № 191, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.10.97 за № 458/2262.
4. Роботодавець забезпечує стимулювання ефективної роботи працівників служби охорони праці.
5. Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом України "Про охорону праці" та цим Типовим положенням.
6. Служба охорони праці взаємодіє з іншими структурними підрозділами, службами, фахівцями підприємтсва та представниками профспілки, а за її відсутності - з уповноваженими найманими працівниками особами з питань охорони праці.
Слід зазначити, що служба охорони праці підприємств здійснює свою діяльність у тісному контакті з представниками профспілок, комісією з питань охорони праці підприємства, статут якої визначений ДНАОП 0.00-4.09-93.
Однак, на підприємстві можуть працювати особи, що не є членами профспілки, інтереси яких також повинні бути захищені. Цими питаннями покликані займатися уповноважені трудових колективів з питань охорони праці. Їх статут визначений ДНАОП 0.00-4.11-93.
Склад, зміст і порядок ведення документації з охорони праці передбачені зазначеними вище типовими положеннями, а також "Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці".
Фахівці служби охорони праці об'єднання підприємств, створених за галузевим принципом мають права, передбачені пунктом 4 Типового положення; крім цього вони мають право:
1. Перевіряти роботу служб охорони праці на підвідомчих підприємствах;
2. Залучати фахівців підприємств (з дозволу їхніх керівників) до перевірок дотримання законодавства про охорону праці.
Фахівці служби охорони праці місцевих органів виконавчої державної влади мають права аналогічних служб підприємств і об'єднань.
Відділи охорони праці територіальних управлінь Державного комітету з нагляду за охороною праці надають методичну допомогу службам охорони праці обласних, міських і районних органів виконавчої державної влади, координують їх роботу.
Працівники служби охорони праці підприємств, об'єднань, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої державної влади несуть персональну відповідальність за:
а) невідповідність прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства про охорону праці;
б) невиконання своїх функціональних обов'язків, передбачених Положенням про службу охорони праці і посадових конструкцій;
в) недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з охорони праці;
г) низька якість проведеного ними розслідування нещасних випадків на виробництві.
3. Чим визначається склад та повноваження атестаційної комісії? (пит.№26)
Основна мета атестації робочих місць за умовами праці (надалі – атестації) полягає у врегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в сфері реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству в терміни, визначені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.
Відповідальність за своєчасне і якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.
Атестація робочих місць передбачає:
• установлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
• санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам і правилам;
• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
• обґрунтування віднесення робочих місць до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
• установлення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку (див. дод. 1 Типового положення), скорочений робочий день, інші пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах;
• складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; перевірка правильності їх застосування;
• розробка комплексу технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру, безпеки праці й оздоровлення трудящих; аналіз їх реалізації на практиці;
• вивчення відповідності умов праці до рівня розвитку техніки, технології, удосконалення порядку й умов встановлення і призначення пільг і компенсацій.
Слід зазначити, що санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться тільки санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованими органами Держстандарту і Міністерства охорони здоров'я, за списками, погоджених з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.
Результати атестації робочих місць заносяться в карти умов праці, форма яких затверджується Міністерством праці і соціальної політики разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Організація робіт із проведення атестації робочих місць, оцінці умов праці і реалізації прав трудящих на пільги і компенсації залежно від шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється відповідно до "Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці".
Організація робіт починається з видання керівником підприємства наказу, в якому:
• визначаються основа і завдання атестації;
• затверджується склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, а в разі потреби – склад структурних атестаційних комісій;
• встановлюються термін і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємств;
• визначається взаємодія з зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);
• визначаються проектні, науково-дослідні установи для проведення науково-технічної оцінки умов праці й участь у розробці заходів щодо ліквідації небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
До складу атестаційних комісій рекомендується вводити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і зарплати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій.
Атестаційна комісія виконує покладені на неї обов'язки в такій послідовності:
• здійснює організаційне і методичне керівництво і контроль за проведенням роботи на всіх етапах;
• формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу; організовує її вивчення;
• визначає і залучає у встановленому порядку необхідні організації до виконання спеціальних робіт;
• організує виготовлення планів розміщення устаткування по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначає межи робочих місць (робочих зон) і присвоює їм відповідний номер;
• складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;
• порівнює використовуваний технологічний процес, склад устаткування, використання сировини і матеріали з передбаченими в проектах;
• визначає обсяг досліджень небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища й організує їхнє дослідження;
• прогнозує і виявляє джерела небезпечних і шкідливих факторів на робочих місцях;
• встановлює на підставі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменувань професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У випадку невідповідності назви професії (посади) приводиться у відповідність з ЄТКД по фактично виконуваній роботі;
• складає "Карту умов праці (надалі – Карта) на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць (дод. 2);
• проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці;
• уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на дані цілі;
• розробляє заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.
Комісія виконує свої функції в період до призначення нового складу при позачерговій атестації.
Зміст
1. Яка мета вивчення дисципліни "Охорона праці в галузі"? (пит.№4);
2. Які права спеціалістів служби охорони праці? (пит.№8);
3. Чим визначається склад та повноваження атестаційної комісіїї? (пит.№26);
4. Список використаної літератури.
4. Список використаної літератури
1. Охорона праці в галузі: Методичні вказівки та завдання до виконання індивідуального завдання для студентів всіх спеціальностей усіх форм навчання / Уклад.: О.Г.Вільсон, В.М.Ольховик. – К.: КНУБА,2004.-20 с.
2. Вільсон О.Г. Охорона праці в галузі (на прикладі будівництва).Навчальний посібник. – К.: «Основа». 2006. - 204 с.
3. Пугач В.І Охорона праці в будівництві : Навчальний посібник. – Х.: «Видавництво САГА», 2007. – 336 С.
4. Закон України "Про охорону праці" - Законодавство України. м. Київ, 14 жовтня 1992 року.
5. Закон про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. м. Київ, 23 вересня 1999р.
6. ДБН А.3.2-11-2010, «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» . Основні положення. Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, Київ 2012.
7. ДНАОП 0.00-4.09-93. "Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства".
8. ДНАОП 0.00-4.11-93. "Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці".
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет будівництва і архітектури
Кафедра охорони праці та навколишнього середовища
Індивідуальна робота
Дисципліна: “Охорона праці в галузі”
Варіант №4
Виконав: студент
групи АБС-43А
Гайдін Г.В.
Перевірив:
ст.викл. Дзюбенко В.Г.
Київ 2013р.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет будівництва і архітектури
Кафедра охорони праці та навколишнього середовища
Лабораторні роботи
Дисципліна: “Основи охорони праці”
Виконав: студент
групи АБС-43А
Гайдін Г.В.
Перевірив:
ст.викл. Дзюбенко В.Г.
Київ 2013р.