Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
№30
1. Берестейська церковна унія та її наслідки для укр. суспільства.
|
Для остаточного вирішення проблеми у жовтні 1596 р. у м. Бересті (нині м. Брест у Республіці Білорусь) був скликаний церковний собор. Із самого початку він розколовся на два непримиренні табори, які провели фактично два собори. Православні засудили унію й ухвалили рішення про усунення з посад митрополита та єпископів-відступників. Уніатський собор проголосив об'єднання з католицькою церквою, визнавши її догмати й зверхність Папи Римського, але зберігши православні обряди й церковнослов'янську мову в богослужінні. Уніати отримували значні привілеї: духовенство звільнялося від податків, шляхтичам відкривався доступ до державних посад, міщани зрівнювалися в професійних правах з католицьким міщанством. Одразу після Берестейського собору з восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли шість: Київська, Володимир-Волинська, Турово-Пинська, Луцька, Холмська та Полоцька. Перемишльська та Львівська єпархії прийняли її значно пізніше, відповідно у 1692 та 1700 рр. Отже, Берестейська унія не тільки не подолала розкол у 1054 р., а й розширила його: до двох церков — католицької та православної додалася третя — уніатська, або греко-католицька, як її згодом стали називати. Не принесла вона єдності й українському суспільству, розділивши його на дві частини: з одного боку — православна більшість на чолі з двома владиками, що відмовилися від унії, з другого — уніатська меншість разом із митрополитом та рештою єпископів. Обидві сторони розпочали затяту боротьбу в усіх напрямках. Польський уряд цілком під тримав уніатів, проголосивши уніатську церкву обов'язковою для всього православного населення України. Всі церкви і церковні маєтності мали бути передані уніатам. Словом, Берестейська унія спричинила до великого духовного розколу української нації. |
2. Західноукр. землі в ХІХст. Економічне, сусп.-політ. становище західноукр. земель в складі Австроугорської імперії. Нац.-визвольний рух на західноукр. землях. Формуваняя укр. політичних партій.
У 1867 р. в Австрійській імперії було прийнято Конституцію, за якою держава перетворюється на дуалістичну (двоєдину) Австро-Угорську імперію.
- Очолював імперію імператор із династії Габсбургів. Його влада була обмежена парламентами: рейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині.
- У складі Австрії залишалася Галичина та Буковина; у складі Угорщини – Закарпаття.
- Галичина отримала обмежену внутрішню автономію, якою керував намісник, що призначався з числа польських магнатів.
- З 1861 р. у Львові працює Галицький сейм.
- Буковина також отримала внутрішнє самоврядування.
- Закарпаття залишалося частиною Угорщини й ніякої автономії не отримало.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
- Західноукраїнські землі залишалися відсталим аграрно-сировинним краєм.
- Зберігалися пережитки феодальних відносин, велике панське землеволодіння, сервітути тощо.
- Економіка мала колоніальний характер, ресурси краю використовувалися в інтересах імперії.
- Поступове, повільне впровадження ринкових відносин у с/г.
- Масова трудова еміграція, пов’язана з малоземеллям селянства, аграрним перенаселенням. Найбільше західні українці емігрували в США, Канаду, Бразилію, Австралію, країни Європи.
- Повільне формування фабрично-заводської промисловості: 95% підприємств булидрібними.
- Повільна механізація промисловості.
- Промисловий переворот затягнувся до 80-х рр. ХІХ ст.
- Занепад обробної промисловості, не витримувала конкуренції з боку австрійських фабрикантів.
- Провідними галузями промисловості були лісопильна та нафтовидобувна(Дрогобицько-Богуславський нафтовий район); солеварна промисловість…
- Панування іноземного капіталу (австрійського, німецького, бельгійського, канадського…)
- Низький рівень зарплат.
- Бурхливий розвиток залізничного транспорту.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ
- Поразка революція 1848-1849 рр. та імперська реакція спричинили послаблення українського руху.
- Австрійська влада використовувала українсько-польські протистояння.
- У 1851р. ліквідовано Головну Руську Раду (проіснувала з 1848 р. по 1851 р.).
- Відмовлено поділити Галичину на Західну та Східну.
- Конституція 1867 р. офіційно оголосила рівноправність усіх народів імперії, що позитивно позначилося на розвитку української культури.
- Австрійська влада не переслідувала українські просвітницькі об’єднання та видавництва.
- Українці отримали змогу обирати й бути обраними до австрійського та угорського парламентів, галицького та буковинського сеймів.
ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ
1. Русько-українська радикальна партія (РУРП, 1890 р.) – перша українська політична партія.
2. Українська національно-демократична партія (УНДП, 1899 р.) стала найчисельнішою партією національного спрямування.
3.Українська соціал-демократична партія (УСДП, 1899 р.) сповідувала соціалістичні ідеї.
ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА БУКОВИНІ ТА В ЗАКАРПАТТІ
На Буковині початок національного руху припадає на 60-ті рр. ХІХ ст.
- Перші національні організації були москвофільські («Руська бесіда», 1869 р.)
- Національний рух формувався під впливом Галичини.
- Утворилася «буковинська трійця» (Ю.Федькович, С.Воробкевич, Г.Воробкевич)
- У 1875 р. – відкриття Чернівецького університету.
- У 1885 р. – видання української газети «Буковина» (редактор Ю.Федькович)
На Закарпатті розвиток українського руху відбувався надзвичайно повільно через економічну відсталість та національні утиски з боку уряду Угорщини.
- Політика мадяризації (нав’язування угорської культури).
- Скорочення українських початкових шкіл.
- Панування москвофільства.
3. Економічне життя незалежної України. Сучасний стан, проблеми укр. економіки та пошук шляхів їх розв'язання.
Господарство світу протягом тисячоліть пройшло великий і складний шлях розвитку. Воно здійснило гігантський стрибок від первісної доби і перших цивілізацій до постіндустріального суспільства. Нові технічні винаходи й вдосконалення породжували принципові зміни у виробництві і перехід суспільства в якісно нові стадії свого розвитку. Етапні віхи соціально-економічного прогресу людства — східне та античне рабство, становлення мануфактурного виробництва, промислові перевороти та індустріалізація народного господарства провідних країн світу.
Економічний розвиток українських земель відбувався на основі загальних закономірностей, властивих для господарства всього світу. Генеза економічних систем України, незважаючи на їх особливості та специфіку, проходила в контексті світового господарського життя.
На сучасному етапі розвитку перед господарством світу відкриваються нові перспективи. Вони пов'язані з удосконаленням постіндустріального суспільства, оволодінням людством новими видами енергії, новими технологіями, прискореним становленням новітніх виробництв і галузей.
Економіка сучасного світу поступово набуває рис єдиної, цілісної системи, що характеризується взаємозалежністю та взаємодоповнюваністю її складових елементів. В умовах зростаючої економічної єдності світу актуалізується необхідність міжнародної координації, міждержавних економічних стосунків. Ця проблема набула особливого значення для країн, що розвиваються, та з перехідною економікою, до яких належить і Україна.
Яскравою сторінкою багатовікової історії України стало проголошення її незалежності 24 серпня 1991 p. Перед відродженою державою постали надзвичайно складні та важливі завдання в сфері економіки. Їх послідовне розв'язання — нагальна потреба сучасності.
Із великими труднощами, натикаючись на шалену протидію ворожих сил, проходить нині процес становлення ринкової економіки України, її інтеграції в європейський та світовий економічний простір. Без цього не мислимий економічний суверенітет української держави, забезпечення процвітання та добробуту її багатостраждальному народові.
Залишається незмінним схвалений Верховною Радою України у 1994 p. курс на ринкові реформи. Вони мають бути інструментом якісної перебудови економіки, глибоких соціальних перетворень. Літом 1998 p. вперше за роки незалежності вдалося зупинити падіння валового внутрішнього продукту України. Поступово збільшувалося виробництво промислової продукції, почали зростати обсяги капітальних вкладень, вантажних перевезень, деякі інші показники.
Однак на стабілізаційні процеси в українській економіці негативний вплив мала світова фінансова криза. Склалася дуже непроста ситуація, але вона залишається контрольованою урядом. Намітилася стабілізація курсу національної валюти, дещо зменшилися темпи інфляції.
Подолання наявних труднощів, кризових явищ, успіх у будівництві національної ринкової економіки України залежить насамперед від консолідації політичних сил в країні, створення надійного правового поля, залучення до активної економічної діяльності якомога ширшого кола працездатного населення держави, але в чималій мірі залежить також від вивчення і творчого використання багатющого досвіду господарювання, нагромадженого людством. Перед молодою Українською державою стоять надзвичайно складні та важливі завдання в сфері економіки. Від їх розв'язання у вирішальній мірі залежить наш поступ до цивілізованого життя. Тому реалізація економічної програми новітньої української держави повинна стати кровною справою кожного її громадянина.