Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Живу в Києві на горах,
Кладу хрест в головах;
З ким вінчатись, з ким заручатись,
З тим і за руку держатись.
Якщо вночі їй присниться сон, що до неї підійшов парубок, взяв за руку і повів до вінця, то це буде її суджений.
Варвари Великомучениці
17 грудня - день Варвари Великомучениці. Народна легенда каже, що свята Варвара Великомучениця була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусові Христові.
В день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати.
"Варвари" - день повороту на весну.
До свята Варвари відповідно готувалися. Найпишніше воно проходило в дівочих гуртах. Юнки варили вареники з маком і запрошували хлопців на вечерю. Кожен парубок мав принести наливку чи медівку.
Сівши за стіл, починали їсти обрядову страву. Але хлопці не поспішали смакувати нею, ретельно придивлялися до виробів. Справа в тім, що за традицією юнки готували так звані "ліві" вареники, начиняючи їх клоччям або вовною. На Поліссі замість маку підсипали борошно; звалися вони "пирхунами" - через те , що мука пурхала - розліталася навсебіч. Це викликало загальний сміх, а невдаху охрещували зневажливим прізвиськом -"пирхун", яке нерідко залишалось на все життя.
День святого Миколая
Зимовий Миколай вважається покровителем усіх бідних і знедолених, землеробства й тваринництва, земних вод, на яких рятував людей.
Під цю пору зима остаточно "лягає" на землю.
Знаменитий в усьому світі санта Клаус, що ощедрює дітвору багатими передноворічними дарунками. У нас цю роль виконує Дід Мороз. Проте не всі знають, що в Україні був свій національний патрон, котрого й дотепер шанують у Галичині. Це - святий Миколай. В цей день святий Миколай кладе слухняним дітям під подушки подарунки, а неслухняним - лозину.
Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити "діда Миколая, який знає про все".
Новий Рік
У новорічну ніч у більшості не сплять. У цю ніч, як і у Святу, шугають різні злі сили по світу і тим, що сплять, можуть заподіяти лихо.
Опівночі - 12ій годині, виходять люди надвір слухати, як "Новий Рік" проганяє старий і свариться з ним. Старий рік відходить і хоче забрати все своє з собою, але Новий рік віддає лише "лихе", а добре залишає.
За анімістичним світоглядом у новорічну ніч "шугають" з вітром і добрі сили й злі. Не можна людині спати, бо треба й "Щедрого" зустріти, і Новий Рік, і духів-ладо, і вирядити старий рік, і охороняти майно від злих сил... Треба й чаклувати-приворожувати, прихиляти добрі сили, а злі відганяти... Треба й підглядати, де "гроші горять", і оберігати корів від відьом, бо в цю ніч вони з старим роком на мітлах літають на місяць...
А до всього, у деяких ісцевостях, зокрема на Волині, зберігся звичай "красти" щось у сусіда. Про цю крадіжку домовляються заздалегіть. І коли пощастить таки украсти коня, корову, воза чи якусь дрібну річ з господарств - господар мусить брати "могорич" і викупити негайно.
З самого рання по хатах починають ходити посівальники - хлопці, з різним мішаним зерном у рукавичці, прив'язній до пояса.Вони ходять по хатах "засівати" чи "посівати", з Нови роком вітати. Діти-хлопчики - це символ багатства, добра, надії,здоров'я...
У день Нового року не можна свритися, казати "поганих" слів, згадувати про "злого", що з прийняттям християнства стали звати чортом.. Не можна нікому нічого ні позичати, ні дарувати, за винятком посівальників та переодягненому карнавалові. Цим треба обов'язково подякувати-заплатити грішми чи чимсь іншим.
Також на Новий Рік практикується ховатися господареві за хлібом чи пирогами й питатися своїх дітей, чи бачать його.
Обід на Новий Рік мусить бути особливо багатий та смачний, з кільканадцяти страв.
А взагальному, свято Нового року - це свято надії і віри у краще майбутнє, ось чому завжли люди ставлять питання "Що принесе нам Новий Рік?!"
Свят-вечір
Ще вдосвіта, як тільки день синім проблиском заглянув у хату крізь замерзлі шибки, господиня приступала до праці. Першою магічною дією було дубавання нового вогню. Господиня діставала з покуття кремінь і кресало, які останні дванадцять днів лежали під образами.
Господиня пов'язувалась хусткою і заходилась готувати дванадцять свят-вечірніх страв.
Всі члени родини теж повинні бути вдома. "Боже сохрани,- кажуть люди, - десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світі". Боронь, Боже, і сваритися в цей день! Навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.
Так у турботах і проходить день. Сьогодні не снідають і обходяться без обіду. Хіба дітям, що не можуть терпіти голоду, мати дозволить щось з'їсти, та й то лише в обіденний час.
Вся родина чекає, коли на небі з'явиться перша зірка, що має сповістити всім людям про велике чудо - народження Сина Божого.
І тільки після чого можна приступати до Святої вечері. Свята Вечеря - це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі і безвісти загинули - всі мають у цей вечір зібратися разом, щоб трапезувати цілим родом.
Живі, пам'ятаючи своїх мертвих родичів, ставили для них кутю та узвар на вікнах, розкидали варений біб по кутках, залишали немитими ложки та миски після вечері, - "щоб душі могли їх лизати для поживи".
Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато- теж не добре.
Різдво
Один з найзнаменніших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне започатковується рік, є Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом. Відтак повсюди в храмах відправляють нічну божу Службу з таким розрахунком, щоб завершити її удовіта та знову сісти за святкову вечерю.
Першими сповісниками народження Христа були діти та підлітки. Вдосвіта семи-восьмилітні хлопчаки йшли до односельців віршувати-віншувати, себто вітати родичів та сусідів зі святом Різдва.
Родина сідала за вранішню Свят-вечерю, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебували у хаті лише із сутінками.
Розговівшись, лягали спати. До обіду, як правило, ніхто не ходив у гості.
Потім відбувалась родинна вечеря. Вона тривала допізна. Ніхто з присутніх не згадував сумних історій та образ, бо це трапезування мало "очистити всіх од скверни і об'єднати злагодою та любов'ю".
Надвечір починалось масове колядування. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки.
Водохрище
Святе Водохреще та голодний Святвечір завершують українські різдвяно-новорічні свята. Після 11-денної загальниці (з 7 по 17 січня), коли не було постів, 18 січня вважалося строгим пісним днем. Деякі господарі цілий день говіли (нічого не їли або вживали лише чорний хліб та воду). На вечерю в цей день подавали пісні страви (інколи їх було 12) та вже не запрошували святих душ, які, вважалося, знову повертаються на "той світ", тому це був голодний Святвечір чи голодна кутя. Перед вечерею господар брав у ложку куті й закликав перед вікном мороз куті їсти, але просив не зашкодити людям, посівам і худобі. Після вечері парубки бралися "проганяти кутю":
"Геть кутя з покутя, а ти, узвар, йди на базар", - при цьому стукали макогонами по воротах, розбивали горшки та тричі стріляли з рушниць, проводжаючи цим душі померлих, щоб не зостались тут і не зашкодили живим. Ввечері молодь йшла до річки чи ставка й там вирубувала в льоду хрест "йордан", виймали і ставили його поруч з ополонкою та обливали червоним буряковим соком.
Наступного дня - 19 січня було Святе Водохреще або Йордан (від назви біблійної річки де хрестили Ісуса Христа). Вранці, після урочистої церковної служби, люди збирались на льоду коло "йордані" й священики освячували воду (де не було водоймищ це робилося в церковних чашах), а потім нею окроплювали всіх присутніх. Якщо ж водоймище було, то в ньому заздалегідь робилася ополонка (часто у вигляді хреста) і так освячувалася. Все це робилось в урочистій атмосфері (люди раділи, вітали один одного зі святом, випускали голубів та стріляли з рушниць). Важалося, що той, хто у цей день окунувся в освячену воду очищався від "усякої скверни".
Така урочистість пояснювалася тим, що за християнською традицією Водохреще було одним із дванадцяти найбільших свят - Хрещення Господнє або Богоявлення. Ця друга назва пов'язана із тим, що на ріці Йордані у Зайоранській пустелі сталося об'явлення Пресвятої Трійці у вигляді голуба на Ісуса Христа зійшов Дух Божий.
Чудотворна Хрещенська вода звалася "Великою аліасмою", тобто великою святинею і вважалася українцями дуже помічною від навроків та хвороб. Нею освячували оселі, садиби, худобу і посіви, а в йорданських ополонках проводили купелі важко хворих людей. Люди зберігали освячену воду протягом року біля образів й користувалися нею як оберегом (при пожежі) та лікувальним засобом. На диво багатьом - вона не псувалася і не втрачала "чудодійних" властивостей.
Після Богоявлення, вважалося, зима повертала на потепління: "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі". Тим і завершувалися Різдвяно-новорічні святки:
Різдво, кутя і коляда,
Мов таїнство, приходять знову.
І знов Вкраїна молода
Так прибрана в свою обнову!
А радість, як жива вода,
Як щедра, животворна Чаша,
Звучить Вкраїнська коляда!
Приймає Бог моління наші.