Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ
ПРОМИСЛОВИХ ГАЗОДИМОВИХ ВИКИДІВ
НА АТМОСФЕРУ
ІНСТРУКЦІЯ
до лабораторної роботи №1
з курсу “Основи екології”
для студентів нехімічних спеціальностей
усіх форм навчання
Затверджено
на засіданні кафедри
хімічної інженерії
та промислової екології
Протокол № 7 від 23.12.2001 р.
Львів – 2002
1.МЕТА РОБОТИ
Ознайомитися з наслідками антропогенного забруднення атмосфери, найпоширенішими забрудниками атмосфери, їх видами та джерелами, масштабами викидів і на практиці дослідити дію промислових газодимових викидів на живі організми.
2. КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Атмосферне повітря є косною речовиною біосфери та середовищем існування живої речовини - рослин, тварин і людей.
Склад атмосферного повітря формувався протягом мільйонів років і в нижній частині атмосфери - тропосфері - складається з таких основних компонентів: азоту (78,09 об. %), кисню (20,94 об. %), інертних газів (0,937 об. %) та оксиду карбону (IV) (0,033 об. %), водяної пари (0-4 об. %) та різних домішок, що є забрудниками атмосфери.
Атмосферний кисень є умовою життя людей і тварин. За годину людина споживає приблизно 105 літрів кисню, пропускаючи за добу через легені до 12 тис. літрів (15 кг) повітря. Без їжі людина може прожити до двох місяців, без води - тиждень, без повітря -кілька хвилин.
У результаті антропогенної діяльності відбувається забруднення атмосфери, що призводить до зміни хімічного складу атмосферного повітря.
Забруднення атмосфери - це привнесення у повітря сторонніх речовин або утворення невластивих для нього речовин та явищ. І взагалі, забрудненістю атмосфери називають несприятливі зміни стану атмосферного повітря, цілком або частково зумовлені діяльністю людини, які безпосередньо чи опосередковано впливають на розподіл енергії, що надходить, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери та умови існування живих організмів.
Забруднення атмосфери поділяють на природні та антропогенні (що виникають внаслідок техногенної діяльності людей).
Антропогенні забруднення за типом походження поділяються на: механічні, хімічні, фізичні та біологічні.
Найпоширенішими забрудниками атмосферного повітря є: оксид карбону (ІІ) CO або чадний газ; оксиди нітрогену NOx (N2O, NO, N2O3, NO2, N2O5); токсичні вуглеводні; оксид сульфуру (IV) SO2, або сірчистий газ; гідроген сульфід H2S; карбон дисульфід CS2; галогени; важкі метали (свинець, кадмій, ртуть та ін.); промисловий пил та радіонукліди.
Серед загальної маси забруднювачів, які потрапляють до атмосфери, гази становлять 90 %, тверді часточки - 10 %.
Основними джерелами забруднення атмосфери с: промислові підприємства (чорної та кольорової металургії, хімічні та нафтохімічні, цементні, підприємства будівельних матеріалів тощо); енергетика (теплові та атомні електричні станції); автомобільний, авіаційний, залізничний та водний транспорт; комунальне й сільське господарство та військово-промисловий комплекс.
Атмосферне повітря використовують у промисловості як реагент для спалювання палива. Щороку в атмосферу, внаслідок спалювання палива та з інших джерел, потрапляє до 25 млрд. т оксиду карбону (IV) CO2, понад 200 млн. т оксиду карбону (II) CO, близько 200 млн. т оксиду сульфуру (IV) SO2, понад 50 млрд. т різних вуглеводнів, 150 млн. т різних аерозолів і виділяється 3·1014 МДж теплоти. Під час спалювання 1 т вугілля в трубу викидається до 23 кг попелу, 15 кг оксиду сульфуру (IV) і значна кількість сажі. Теплові електростанції щороку викидають 120 млн. т попелу, приблизно 60 млн. т оксиду сульфуру (IV).
Інтенсивне забруднення атмосфери внаслідок антропогенної діяльності призвело до глобальних екологічних криз, пов'язаних з потеплінням планети (парниковий ефект), появою кислотних дощів, утворення смогів, руйнування озонового шару, забруднення радіонуклідами та зменшення концентрації кисню.
Атмосфера має властивість самоочищатися. Концентрація забруднень зменшується при розсіюванні їх у повітрі, осадженні твердих частинок під дією сил тяжіння, вилученні різних домішок опадами, перетворенні шкідливих сполук хімічним шляхом у нешкідливі елементи. Наприклад, встановлено, що дощ інтенсивністю 1 мм/год за 45 хв вилучає з повітря до 28 %. частинок пилу розміром 10 мкм.
При надходженні в атмосферу величезних кількостей забруднюючих речовин вона не встигає самоочищуватись, тому необхідні спеціальні технічні, економічні, соціальні та інші заходи з охорони атмосфери, що полягають насамперед в очищенні газового середовища біля джерела газодимових викидів.
3. ОПИСАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ УСТАНОВКИ
Лабораторна установка є моделлю екосистеми, у якій існує проблема забруднення атмосфери промисловими газодимовими викидами. Установка (див. рисунок) складається з джерела забруднення ДЗ, колектора K, вентилятора В, ємностей Є1 і Є2, очисного модуля OM і регулювального вентиля Bp.
ДЗ імітує роботу промислового виробництва, у якому є газодимові викиди. Ємності Є1 та Є2 моделюють навколишнє середовище, причому Є1 моделює навколишнє середовище, до якого потрапляють неочищені газодимові викиди, а Є2 - навколишнє середовище, до якого потрапляють очищені газодимові викиди. OM являє собою установку для очищення газо димових викидів, що виконує технологічну функцію охорони навколишнього середовища.
Робота установки здійснюється так: газові викиди із шкідливими домішками з джерела забруднення ДЗ збираються в колекторі K, звідки вентилятором В подаються в ємність Є1, всередині якої знаходиться деяка кількість комах. Вентилем Bp встановлюють певну витрату газу. Далі газовий потік подається на очищення в очисний модуль OM, де очищується від забрудників і подається в ємність Є2, в якій теж знаходяться комахи, а потім скидається в атмосферу.
4. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ
І. Послідовність проведення роботи
ІІ. Звіт про виконану роботу повинен складатися з:
Результати роботи
|
№ п/п |
Час досліду, хв. |
Вид комах |
Кількість комах на початку досліду, шт. |
Кількість живих комах після досліду, шт. |
||
|
Є1 |
Є2 |
Є1 |
Є2 |
|||
|
1. |
||||||
|
2. |
||||||
|
3. |
||||||
|
4. |
||||||
|
5. |
Контрольні запитаний:
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ