Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

тематичних лекцій за блоками змістовних модулів відповідно робочій навчальній програмі дисципліни за денн

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 27.11.2024

PAGE 6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОРЛІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ

ЗАТВЕРДЖУЮ:_______________

Заст. директора з НР Т.Ю.Демченко

ТЕОРЕТИЧНИЙ ПОСІБНИК

з дисципліни

«Основи аудиту »

м. Горлівка, 2012

Теоретичний посібник з дисципліни «Основи аудиту ». Розробив викладач: О.О. Куропаткіна – Горлівка: ГМК, 2012. – _190___с.

Викладені теоретичні основи навчального матеріалу з курсу «Основи аудиту » у вигляді тематичних лекцій за блоками змістовних модулів відповідно робочій навчальній програмі дисципліни за денною формою навчання. Зміст теоретичного посібника містить теоретичний матеріал для лекційних занять та винесений на самостійне опрацювання студентами із відповідними позначками.

Призначений для використання при організації аудиторного навчального процесу та самостійному опрацюванні програмного матеріалу студентами галуззі знань 0305 « Економіка і підприємництво» денної та заочної форм навчання.

Рецензенти:

Н.В.Горбатовська, викладач ГМК обліково- економічних дисципліни , спеціаліст вищої категорії

Т.М Кулик , викладач ГТ Дон НУ економічних дисциплін, спеціаліст вищої категорії

Ухвалено до використання на засіданні комісії фахової підготовки за галуззю знань «Економіка та підприємництво»

Протокол № _4 _ від 2012. __12_.__04__

Голова циклової комісії __________________ Н.В.Горбатовська

ЗМІСТ

	Передмова	7
Модуль 1	Основні теоретичні аспекти аудиторської діяльності в Україні	8
Тема 1	Аудит: мета та місце в системі контролю	8
1.1	Поняття аудиту	8
1.2	Мета та завдання аудиту	9
1.3	Функції аудиту	11
1.4	Порівняння аудиту та ревізії ( на самостійне опрацювання)	12
Тема 2	Основні елементи аудиту	15
2.1	Предмет аудиту	15
2.2	Субїєкт аудиту	16
2.3	Обїєкт аудиту	18
2.4	Класифікація обїєктів аудиту ( на самостійне опрацювання)	19
Тема 3	Закон України « Про аудиторську діяльність» ( на самостійне опрацювання )	23
Модуль 2	Аудит як форма контролю	30
Тема 4	Класифікація аудиту	30
4.1	Ознаки класифікації аудиту	30
4.2	Порівняння внутрішнього та зовнішнього аудиту	33
Тема 5	Ринок аудиторських послуг	36
5.1	Поняття аудиторських послуг та вимог до їх надання	36
5.2	Принципи надання аудиторських послуг	37
5.3	Види послуг	38
5.4	Вартість послуг	41
Тема 6	Аудитор : його статус та сертифікація	44
6.1	Професія аудитора	44
6.2	Вимоги до аудитора	45
6.3	Сертифікація аудиторів	46
6.4	Реєстр субїєктів аудиторської діяльності ( на самостійне вивчення)	49
Тема 7	Загальна характеристика управління аудиторською діяльністю в україні	55
7.1	Управління аудиторською діяльністю	55
7.2	Аудиторська палата України	56
7.3	Спілка аудиторів України	68
Тема 8	Основні принципи аудиту ( на самостійне вивчення)	62
Тема 9	Професійна етика аудиторів ( на самостійне вивчення)	68
Модуль 3	Організація та планування аудиторської діяльності	72
Тема 10	Характеристика офіційних документів з аудиту ( на самостійне вивчення )	72
10.1	Характеристика офіційних докментів з аудиту	72
10.2	Постулат та концепціїї аудиту	73
10.3	Міжнардні стандарти аудиту, національні нормативи аудиту	75
10.4	Внутрішньо – фірмові стандарти аудиту	77
Тема 11	Процес підготовки, організації та проведення аудиту	79
11.1	Договори та проведення аудиту.	79
11.2	Процес здійснення аудиту та його стадії	81
11.3	Планування аудиту	82
Тема 12	Організація та проведення аудиту (на самостійне вивчення )	85
12.1	Планування аудиту: план, програма, графік проведення.	85
12.2	Вибір аудиторської фірми та клієнта	87
12.3	Відповідальність аудитора	88
Тема 13	Способи та прийоми ведення аудиту	90
13.1	Методика здійснення аудиту	90
13.2	Аудиторський огляд документів	93
13.3	Аудиторські прийоми контролю документів	94
13. 4	Господарські операції як об єкт аудиту	96
13.5	Спеціальні прийоми дослідження фактів дійсності ( на самостійне вивчення )	98
13.6	Вибірковий спосіб дослідження в аудиті	100
Тема 14	Поняття та завдання інвентаризації	103
14.1	Поняття, завдання, об єкти та суб єкти інвестиції	103
14.2	Методика проведення інвестиції активних і пасивних	105
14.3	Перевірка правильності визначення, регулювання та відображення резервів інвестиції	106
14.4	Матеріали інвестеційної діяльності як об єктів аудиторського дослідження	109
Модуль 4	Узагальнення та оформлення результатів аудиту	112
Тема 15	Узагальнення результатів аудиторської перевірки	112
15.1	Аудиторський звіт	112
15.2	Аудиторський висновок	113
Тема 16	Контроль якості аудитосрьких послугн	118
16.1	Контроль якості аудиторських послуг	118
16.2	Оцінка суттєвості при підготовці підсумкових документів ( на самостійне опрацювання)	120
16.3	Внутрішній контроль якості аудиторських послуг ( на самостійне опрацюваня)	122
Тема 17	Аудиторське досїє	129
17.1	Різновиди аудиторських доказів	129
17.2	Загальні поняття та принципи складання робочих документів аудиту	135
17.3	Види та склад робочих документів ( на самостійне опрацювання )	137
Модуль 5	Методика здійснення аудиту активів та пасивів підприємства	144
Тема 18	Аудит необоротних активів	144
18.1	Аудит основних засобів	144
18.2	Аудит нематеріальних активів ( на самостійне вивчення )	147
18.3	Типові порушення обліку необоротних активів ( на самостійне вивчення )	151
Тема 19	Аудит оборотних активів	155
19.1	Аудит виробничих запасів	155
19.2	Аудит грошових коштів	159
19.3	Аудит готової продукції і її реалізації	163
Тема 20	Аудит зобовьязань	167
20.1	Аудит розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами та кредиторами	167
20.2	Аудит розрахунків з персоналом по оплаті праці	171
20.3	Аудит розрахунків з бюджетом	176
Тема 21	Аудит доходів, витрат та фінансових результатів діяльності підриємства	180
21.1	Методика аудиту доходів	180
21.2	Аудит витрат підприємства	182
21.3	Аудит фінансових результатів	187
	Перелік використаної літератури	190

ПЕРЕДМОВА

Безумовно, розвиток національного аудиту неможливий без всебічного вивчення світової теорії і практики у цій галузі. У світі аудиторський контроль – не нововведення і віддавна застосовується у всіх сферах діяльності.

Необхідність виникнення незалежного аудиту в Україні обумовлена потребою підтвердження достовірності фінансової інформації суб’єкта господарювання. Такого підтвердження вимагають користувачі бухгалтерської (фінансової) звітності. Вони мають бути впевнені в абсолютній якості аудиторського висновку, яким підтверджується достовірність звітності.

До роботи аудиторських фірм і аудиторів висуваються усе жорсткіші вимоги. Вводяться у дію правила (стандарти) аудиторської діяльності, розвивається система подвійного контролю якості роботи аудиторів, з боку держави ставляться додаткові вимоги до їх професійної підготовки.

В цих умовах аудиторські фірми (аудитори) повинні більше уваги приділяти питанням планування аудиту, визначенню аудиторського ризику, суттєвості можливої помилки, документуванню процесу аудиту, розробці його методик. На перешкоді процесу адаптації стоїть вільне застосування терміну “аудит” на практиці, через що виник екологічний аудит, інвестиційний аудит, податковий аудит. Тому насамперед слід чітко визначити суть аудиту, тобто відповісти на запитання, що таке аудит і яка його суть, зміст, є він спеціальним видом діяльності.

В данному теоретичному посібнику представлені всі теми що винесені на аудиторне та самостійне вивчення згідно навчальної програми.

Модуль 1	Основні теоретичні аспекти аудиторської діяльності в Україні
Тема 1	Аудит: мета та місце в системі контролю
	1.1Поняття аудиту
	1.2 Мета та завдання аудиту
	1.3Функції аудиту
	1.4Порівняння аудиту та ревізії ( на самостійне опрацювання)

1.1 Поняття аудиту

Всім відомі слова: аудит, аудиторська діяльність. Їй займаються фахівці, яких в різних країнах світу називають по разному: суспільні бухгалтери, комісари по рахунках, бухгалтери присяг, контролери економіки. Але вони займаються одним і тим же перевіряють фінансовою звітність АО на достовірність, консультацію по облікових, фінансових і правових питаннях.

Термін «аудит» виник (як слово) понад 2 тис.років тому, походить від латинського “audio” – «він чує»,»слухач». Так в духовних навчальних закладах називали найкращього учня – відмінника, якому вчитель доручав перевіряти, слухати інших учнів.

У зарубіжній і вітчизняній літературі немає єдиного підходу щодо визначення аудиту. Так, згідно Міжнародним Стандартам аудиту.

Згідно ЗУ «Про аудиторську діяльність», аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинніх суб єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку його повноти і відповідності чинному законодавству

Аудит – це незалежна перевірка фінансових звітів або іншої фінансової інформації об єктів (незалежно від того дає воно прибуток чи ні, його розмірів і форми організації)

- це процес зменьшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансової звітності.

Аудитор виступає помічником свого клієнта і зобов язаний захищати його інтереси. Але якщо клієнт допускає відхилення від норм, аудитор повинен попередити про наслідки.

Необхідність проведення аудитора зумовленна потребою користувачів у інформації про реальний фінансовий стан суб єкта господарювання.

Користувачі інформації, що є результатом аудиторської перевірки:

власники – їх цікавить фінансові результати і фінансовий стан
адміністрація – весь спектр інформацій, необхідної для управління
персонал – фінансові результати, що впливають на зарабітну плату.
контрогенти (дебітори і кредітори) – фінансовий стан
кредитори (позикодавці) – ліквідність балансу, платоспроможність
державні органи - фінансові результати і їх складові.

Згідно ст.9 ЗУ «Про аудиторську діяльність» користувачі мають право на:

- замовлення аудиторської первірки

- визначення обсягів, напрямків перевірки (максимальні повноваження при визначенні обсягу має власник, а інші користувачі в межах встановлених норм).

1.2 Мета та завдання аудиту

Основна мета аудиту – формування професійної думки аудитора щодо:

- достовірності первинних даних про факти господарського життя,

- повноти і своєчасності відображення цих даних в обліку;

-правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання звітності

-узагальнення сформованої думки у аудиторському звіті та висновку, що надаються замовнику.

Мета аудиту иоже доповнюватися додатковими завданнями:

виявлення резервів кращього використання фінансових ресурсів;
вивчення правильності нарахування податків;
оптимізація витрат, тощо.

Завдання аудиту:

перевірка достовірності фінансової звітності, законності та доцільності господарських операцій, стану бухгалтерського обліку.
аналіз фінансово – господарської діяльності з метою визначення шляхів підвищення її економічної ефективності
консультування суб єктів підприємницької діяльності з питань організації бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, правильності сплати податків, удосконалення методів управління.
проведення перевірки діяльності підприємства у зв язку з їх приватністю, банкрутством.
проведення наукових досліджень в сфері організації та методології обліку
розробка проектів, експертних висновків щодо створення нових і реорганізації діючих підприємств

Аудитори можуть використовувати свої обов язки індивідуально та працювати в фірмі .

Завдання аудиторської фірми:

Високоякісне проведення аудиту ,
Забезпечення прибутковості своєї праці,
оснащення обчислюючею технікою, комплектування інформаційной бази нагромадження фонду довідкової літератури з економічних і юридичних питань

3 Функції аудиту

Отже аудит як метод господарського контролю проводиться з метою виявлення, вивчення фактичного стану справ, оцінки проведеної діяльності, в життязаходів щодо усунення виявлених відхілення та надання допомоги.

Функції аудиту – це основні напрями науково – пізновального та навчального призначення, що характерезують його сутність, зміст, соціальне значення, завдання і мету.

До них відносять:

методологічна – базується на погашенні, що метод – це теорія, яка зверненна до практики дослідження.
інтерпреційна – пізнання господарської діяльності
еврестична – відкриття нових закономірностей
прогностична – визначає тенденції розвитку явищ
констатуюча – пізнання обліково – економічних явищ такими, як вони є;
системоутворююча – підкреслює важливу роль і значення аудиту в системі наук про контроль
практично – організаційна – орієнтує оудиторів в питаннях застосування сучасних теоретичних знань
інформаційна – інформує суб єктів носподарських відносин про обліково – економічні явища у країні і світі
комунікативна – вирішує питання передачі нових знань із сфери теорії в практику

Характеризуючи функції аудиту як методу господарського контролю, слід виділити наступне:

а) виховна функція :

1.попередження можливості здійснення відхілень від закону; 2. ліквідація умов, які спричиняють безгосподарність

б) мобілізуюча функція:застосування суб єктами контролю набутих знань.(у процесі виявнені не тільки недоліки, а й позитивні аспекти діяльності. Оснанні стають надбанням інших суб єктів).

4.Порівняння аудиту і ревізії

Аудит і ревізія виступають методами господарського контролю. Вони мають спільні та відмінні риси.

Подібність аудиту і ревізії:

мають як внутрішній так і зовнішній характер
застосовують подібні прийоми, способи і методики( аналіз, порівняння, інвентарізація)
загальна база для контролю(документація)

Але незважаючи на те, що вони мають спільні риси, вони мають і відмінності.

Відмінності аудиту від ревізії представлені у табл. 4.1

Таблиця 4.1 – Порівняння аудиту та ревізії

Ознака	Аудит	Ревізія
1.Поняття	Перевірка публічної бухгалтерської звітності (1 питання) здійснення на добровільних засадах	Метод контролю фінансово – господарської діяльності підприємств, в прцесі якого встановлюється законність, достовірність та доцільність операцій,здійснення за планом КРУ без погодження з керівника підприємства
2.Правова основа	ЗУ «Про аудиторську діяльність»	ЗУ «Про Державну контрольну ревізійну Службу в Україні»
3.Питання дослідження	Поставлені перед аудитором замовником	Програма ревізії, що віповідає ЗУ «Про підприємства в Україні».
4.Основне завдання	1)підтвердження достовірності балансу і звітності з метою правильності визначення податків; 2)впровадження у виробництво 3)сприяння фінансової стабільності запобігання банкрутства	повна перевірка діяльності виявлення недоліків, зловживаннь
5. Відповідальна особа	Аудитор – фізична осова, що прошла тестацію, отримала сертифекат.	Ревізор – службова особа, яка уповноважена державою виконувати контролюючі функції.
6. Точність	Операції перевіряються виходячи із встановленого ступеня суттєвості	Операції перевіряються максимально точно
7.Мета	Виявити не тільки недоліки, але й допомогти їх виправити. консультаційна допомога	Визначити законність, доцільність і ефективність оперецій
8.Реалізація результатів	Якщо виявлені порушення то, про це повідомляють клієнта	Якщо порушення - штраф
9.За вимогою яких органів проводиться	На вимогу органів дізнання та слідства не проводять	проводять

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дайте визначення аудиту

2. Назвіть основну мету аудиту

3. Які завдання ставлять перед аудитом?

4. Розкрийте зміст всіх функцій аудиту

5. Що є спільного між аудитом та ревізією?

6. Назвіть відмінні риси ревізії від аудиту

Тема 2	ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ АУДИТУ
	2.1 Предмет аудиту
	2.2 Суб’єкт аудиту
	2.3 Об’єкт аудиту
	2.4 Класифікація обїєктів аудиту ( на самостійне опрацювання)

1 Предмет аудиту

Аудиторська діяльність регламентується ЗУ «Про аудиторську діяльність»

ЗУ «Про аудиторську діяльність» передбачено, що аудитори можуть надавати такі послуги:

перевірка достовірності фінансової звітності;
консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу і діяльності.
Відновлення та ведення бухгалтерського обліку, організація бухгалтерського обліку
Автоматизація бухгалтерського обліку.

В залежності від різновидностей послуг змінюються об єкти та предмет аудиту.

При визначенні предмету аудитора переважають концепцій:

Предмет – це господарська діяльність підприємства та інформація про цю діяльність, сформована в системі бухгалтерського обліку та поза його межами; тобто документальні дані про господарську діяльність.

це відображені в документах господарські процеси, явища діяльності підприємства з точки зору їх законності, достовірності, доцільності і правилності складання звітності.

Одже,предмет аудитора – це інформація та дані, що підлягають збиранню, накопиченню, вивченню та оцінці з метою дослідження змісту і пізнання фактів, що стасуються функціонуваню системи господарського суб єкта на всім стадіях розширенного відтворення ( рис 1.1)

Рисунок 1.1 - Предмет аудитора на стадіях розширеного відтворення

2. Об єкти аудиту

Одже, предмет аудиту – це інформація про факти господарської діяльності,це проект розширеного відтворення продукту.

Предмет аудиту конкретизується його об єктами

Господарські процеси розглядаються як сукупність складових елементів – фактів господарського життя. Такі факти називаються господарськими операціями які і є основними об єктами аудитора.

Об єкти аудиту – це конкретні форми прояву предмету аудиту, якими можуть бути всі господарські факти, операції, що формують господарськи процеси, сукупність яких представляє господарьку діяльність підприємства.

Класифікація об єктів аудиту

1) за видом: - ресурси

-господарські процеси (процес постачання, виробництва, реалізації)

- активи, зобов язання, капітал (бо єкти бух.оліку)

- методи та функція управління (методи – стимулювання праці,

Функції – планування, контроль, аналіз)

- організаційні форми управління (структура виробництва і управління)

2) за складністю:

- прості (товари готової продукції)

- складні

3) відношення до часу: - минулого часу

- теперішнього

- майбутнього

4) за характером оцінки: - підлягають вартісній оцінці (статутний капітал)

- підлягають кількістній оцінці (готова продукція)

- підлягають кількістно – вартністній оцінці (запаси)

5) за відношенням до виду аудиту:

Ї -об єкти внутрішнього аудиту

-об єкти зовнішнього аудиту

6) за терміном перебування у полі діяльності аудитора:

- постійно знаходяться(результати діяльності, функції управління

- що підлягають періодичній оцінці (аналіз фінансового стану, оцінка вартості майна)

3 Суб єкти аудиту

Суб єкти аудиту – це носії прав і обов язків аудиторської фірми, приватні аудитори які здійснюють практику в Україні.

Аудиторська фірма – це юридична особа, яка відповідає ознакам аудиторської фірми згідно ЗУ «Про аудиторську діяльність». Вони повинні зареєстріроваться як суб єкт підприємницької діяльності та отримати свідоцтво про внесення до реєстру суб єктів аудиторської діяльності.

Приватний аудитор – фізична особа, яка зареєстрована як приватний підприємиць, має сертифікат аудитора, включена до реєстру аудиторської палати України.

Суб єкти аудитору

Що беруть безпосередню участь не беруть участі

у діяльності підприємства (зовнішній аудитор)

(власник, адміністратор)

Керівники господарського суб єкта що реревіряється, повинні:

створювати аудитору умови для здійснення перевірки,
надавати документацію,
давати роз яснення
операційно усувати виявлені відхілення у порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

2.4 Класифікація обїєктів аудиту ( на самостійне опрацювання)

Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств іокремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Є складні й прості об'єкти дослідження.

До простих належать об'єкти, які містять декілька елементів. Наприклад, товарна продукція є простим об'єктом для контролю, але їй притаманні такі елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, естетична привабливість тощо.

До складних належать об'єкти з невизначеною структурою, яка підлягає дослідженню. Наприклад, автоматизацію технологічного процесу відносять до складних об'єктів аудиту, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході - вироблена продукція. Але ті елементи, які характеризують її, тобто фактори, що впливають на результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.

Таким чином, предмет аудиту має свою конкретизацію в об'єктах, що характеризуються контролюючими параметрами.

Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит передбачає попередній контроль на стадії розгляду первинних документів, під час візування договорів, наказів, кошторисів. У такому разі внутрішній аудит претендує на роль профілактичного заходу. Представляємо організаційну модель внутрішнього аудиту (табл.4.1).

Таблиця 4.1

Об'єкти внутрішнього аудиту	Джерела інформації	Методичні прийоми і способи аудиту
Майнові ресурси (основні засоби, МШП, сировина, матеріали, товари тощо)	Законодавчі акти	Суцільні перевірки
Касові, банківські операції (звіти касира, виписки банку)	Нормативні документи з обліку і аудиту	Вибіркові перевірки при аудиторському тестуванні
Праця і заробітна плата	Первинні й зведені документи	Інвентаризація
Розрахунки з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами, кредиторами	Регістри бухгалтерського обліку	Лабораторний аналіз і експертні перевірки
Власний капітал (статутний, пайовий, резервний, додатковий тощо)	Баланси і фінансові звіти	Економіко-математичне моделювання
Витрати	Засновницькі документи (статут, протоколи зборів засновників, свідоцтво, ліцензія)	Методи порівняльного аналізу
Фінансові результати	Акти перевірок (довідки, висновки)	Технологічний і хіміко-технологічний контроль

На рисунку 4.1 представлена повна класифікація об’єктів аудиту

Рис. 2.1 – Класифікація об'єктів аудиторської діяльності

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Дайте визначення предмету аудиту за різними джерелами
1. Хто може виступати у ролі суб’єктів аудиту ?
2. Як пов’язані предмет та об’єкт аудиту?
3. Що таке об’єкт аудиту
4. Наведіть всі відомі вам ознаки класифікації об’єктів аудиту
5. Чим відрізняється зовнішній аудит від внутрішнього?

Тема 3

Закон України « Про аудиторську діяльність» ( на самостійне опрацювання )

Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93р. №3125-ХІІ (зі змінами і доповненнями) визначає правові принципи здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Положення Закону діють на території України і поширюються на всіх суб'єктів, що хазяюють, незалежно від форм власності і видів діяльності, органи державної виконавчої влади.

Аудит - це незалежна перевірка фінансової бухгалтерської звітності, обліку, первинної документації й іншої інформації про фінансово-господарську діяльність з метою визначення вірогідності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, що уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктівгосподарювання, а також у випадках передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження вірогідності і повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів , компаній, підприємств, кооперативів, суспільств та інших суб'єктів господарювання, незалежно від форм власності і виду діяльності, звітність яких офіційно обнародується, за винятком установ і організацій, що цілком містяться за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності суб'єктів господарювання, з річним оборотом менш 250 неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз у 3 роки;

2) перевірки фінансового стану:

-засновників комерційних банків;

-підприємств з іноземними інвестиціями;

-акціонерних товариств;

-холдингових компаній;

-інвестиційних фондів;

-довірчих суспільств та інших фінансових посередників.

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації й інших змін форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможності підприємства чи його банкрутства.

Публічна бухгалтерська звітність складається з аудиторського висновку, балансу, зі звіту про фінансові результати діяльності підприємства й іншу звітність у межах зведень, що не складають комерційної таємниці і визначені законодавством для надання користувачам і публікації.

Якщо ж аудиторський висновок ґрунтується на аналізі достатнього обсягу інформації про результати фінансово-господарської діяльності, у т.ч. вивченні бухгалтерської звітності і документів, що складають комерційну таємницю то не підлягають публікації. Відкриття бухгалтерської звітності, що складає комерційну таємницю, для проведення аудиту і надання інших аудиторських послуг здійснюється користувачами бухгалтерської звітності.

Користувачами бухгалтерської звітності можуть бути :

- органи державної влади;

- юридичні і фізичні особи, зацікавлені в результатах господарської діяльності суб'єктів, у т.ч. власники, засновники, кредитори, інвестори й інші, котрі мають право на одержання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності.

Рисунок 1.1 - Внутрішні і зовнішні користувачі бухгалтерської інформації

Користувачі бухгалтерської звітності мають право виступати замовниками на проведення аудиту і виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги і напрямки аудиторських перевірок у межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами чи окремими договорами.

Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, визначеного законодавством України, своєчасне і повне надання бухгалтерської звітності користувачам і аудиторам покладається на керівника підприємства.

Публічна бухгалтерська звітність, перевірена аудитором може бути обнародувана протягом року, що випливає за звітним. Вона не виключає здійснення контролю ДПІ за дотриманням податкового законодавства.

Керування аудиторською діяльністю в Україні здійснює Аудиторська палата.

Аудиторська палата України (далі АПУ) була створена в 1993 році.

Повноваження її були визначені Законом «Про аудиторську діяльність» і Статутом АПУ.

Статут АПУ підлягав твердженню 2\3 голосів від загальної кількості членів Палати.

Характерні риси АПУ:

1) здійснює свою діяльність на підставі закону, інших законодавчих актів і Статуту АПУ.

2) діяльність АПУ ґрунтується на принципах демократії і самоврядування, колегіальності і гласності в умовах одночасного збереження комерційної таємниці.

3) АПУ є юридичною особою, веде відповідний облік і звітність, має свій рахунки в банку, свою печатку, емблему й іншу атрибутику.

Основні задачі діяльності АПУ

1. Організація і координація незалежної аудиторської діяльності, сприяння її розвитку, удосконалювання і методологічна уніфікація аудиту в Україні.

2. Здійснення практичної допомоги по забезпеченню професійної захищеності аудиторів при виконанні покладених на них функцій.

3. Постійний зв'язок із трудовими колективами, засобами масової інформації, державними органами керування, правоохоронними і громадськими організаціями

Аудиторська діяльність регулюється стандартами і нормами.

Завердження норм і стандартів аудиту в Україні є виключним правом аудиторської палати України.

Ведення реєстру суб'єктів аудиторської діяльності

Однієї з основних функцій АПУ є твердження норм, стандартів, сертифікація аудиторської діяльності.

Сертифікація - це визначення кваліфікаційної придатності аудитора.

Сертифікація громадян України, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, здійснюється по серії - А, Б и АБ.

Серія -А- свідчення здійснення аудиту підприємств і господарських товариств.

Серія - Б- аудит банків.

Серія - А и Б - аудит підприємств, господарських товариств і банків.

Бланк сертифіката є бланком строгої звітності з указівкою номера, серії, прізвища, імені та по батькові аудитора, дати і номера рішення АПУ про твердження протоколу проведених іспитів, термін дії сертифіката. Він підписується головою сертифікаційної комісії і завідувачем Секретаріата АПУ.

Рішення сертифікаційної комісії повідомляється обличчям, що здали іспит, з дня здачі іспиту протягом 5 днів. Протокол з цим рішенням передається в АПУ, унаслідок чого видається сертифікат.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора АПУ можуть бути прийняті наступні міри:

1. У виді попередження - оформляється рішенням АПУ.

2. Припинення дії сертифіката на термін до 1 року.

3. Анулювання сертифіката.

Введення в дію Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності в Україні від 31.10.2000 р. протокол № 95 передбачає обов'язкове підвищення кваліфікації практикуючих аудиторів як одне з умов наявності їх у Реєстрі (продовження дії сертифіката), для чого АПУ розроблене спеціальне положення.

Про включення до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається Свідчення.

До Реєстру вносяться суб'єкти аудиторської діяльності:

1. Аудиторські фірми:

-організація яка пройшла державну реєстрацію як аудиторська фірма;

-установчими документами передбачена винятково аудиторська діяльність;

-загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, що не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує 30%;

-директором фірми має бути тількасертифікований аудитор.

2. Аудитори, зареєстровані відповідно до Закону України "Про підприємництво" як суб'єкти підприємництва чи фізичні особи, що мають діючий сертифікат аудитора. Свідчення видається на 5 років. Продовження терміну дії Свідчення здійснює Контрольно-реєстраційна комісія, рішення якої затверджує АПУ на підставі заяви суб'єкта аудиторської діяльності після звірення даних, раніше внесених до Реєстру.

В Українському аудиті ризик на сьогоднішній день 100%. Ризик аудиту повинний бути застрахований організацією неприбутковою, котра буде акумулювати отримані засоби й використовувати їх на благо й в інтересах професійних аудиторів України. Такою організацією і є Союз аудиторів України (САУ).

САУ - єдина у даний час професійна громадська організація, що поєднує аудиторів.

В усіх закордонних країнах саме професійні об'єднання практично реалізують одну з основ сучасного професійного аудиту -саморегулювання.

САУ поєднує близько 25% усіх сертифікованих аудиторів.

САУ - має фіксоване членство в особі окремих аудиторів чи їхніх колективів.

САУ може відкривати місцеві центри при наявності в них не менш 5 аудиторів, які є членами Союзу. Відкриття місцевих центрів не є обов'язковим.

З метою забезпечення соціального захисту своїх членів САУ може створювати відповідні фонди, у тому числі фонд соціального страхування.

САУ в порядку встановленому законом має право:

-делегувати своїх представників в АПУ і достроково їх відзивати;

-вносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів аудиту;

-порушувати клопотання про надання повноважень членів АПУ, що делеговані Мінфіном, Мінстатом, НБУ й ін.

Функції аудиту:

1 Контрольно-ревізійна.

2 Довірчо-посередницьк.

3 Інформаційно-управлінська.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Коли і ким був прйнятий ЗУ « Про аудиторську діяльність»?
Назвіть випадки обов’язкового проведення аудиту
Хто може виступати замовниками аудиторської перевірки?
Функції Палати аудиторів України.
Що таке сертифікація аудиторів?
Для чого сворена Спілка аудиторів України?

Модуль 2	Аудит як форма контролю
Тема 4	Класифікація аудиту
	4.1 Ознаки класифікації аудиту
	4.2 Порівняння внутрішнього та зовнішнього аудиту

4.1 Ознаки класифікації аудиту

В економічній літературі наводиться безліч класифікацій аудиту: за 34 ознаками, за якими виділяють 70 видів аудиту. Така класифікація є громіздкою і не знаходить застосування.

Необхідність класифікації аудиту.

наукові разробки питань теорії аудиту

подальше вдосконалення практики аудиту
подальша розробка методики аудиту
покращення підготовки кадрів аудиторів

Класифікація аудиту дає можливість зрозуміти сутність, завдання, функції аудиту та методику його здійснення.

Класифікація аудиту

по відношеню до вимог законодавства:

обов язковий – проводиться у випадках прямо передбачених закономірностям. Для конкретних банків, страхових компаній, бірж, ВАТ вони підтверджують річну звітність аудиторським висновком
ініціативний – за бажанням господарюючого суб єкта

по відношенню до господарюючого суб єкта:

внутрішній -здійснюють штатні робітники для інтересів менеджерів, вибірковий аналіз, відносна точність, звіт з результатами складання за індивідуальною формою
зовнішній проводиться зовнішніми аудиторськими фірмами за договором. Для інтересів клієнтів, аналіз всіх процесів, абсолютна точність, звіт відповідає Міжнародним стандартам аудиту.

за об єктами:
- бухгалтерський аудит – аудит стану організації і ведення обліку, правильності складання звітності.
- Управлінський (операційний)аудит – вивчення ділових операцій з метою формування рекомендації з економічного і ефектикного використання ресурсів та підвищення прибутковості підприємства
- Екологічний аудит – мета: визначення розмірів впливу на стан навколишнього середовища для оптимізації використання природних ресурсів, зниженню енергоспоживання, запобігати техногенним катастрофам. (в Україні майже не застосовується).
- Аудит фінансової звітності – перевірка достовірності фінансової звітності для надання зовнішним користувачам. Необов язково його проводити для ТОВ, ЗАТ. Враховуючи відсутність обігових коштів вони не замовляють аудиторську перевірку.
за видами діяльності суб єктів господарювання:

страховий аудит
промисловий
торгівельний
загальний
банківський
іншої діяльності

за порядком призначення:

первинний – здійснення на данному підриємстві на за данний період часу вперше
вторинний (доповнюючий) – проводиться після вже проведеного аудиту за той же період часу, як що замовник не погоджується на з висновком. Можна замовити перевірку в іншій аудиторській фірмі.

за способом проведення:

суспільний – перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображенні факти господарювання за весь період підлягає аудиту.
Вибірковий – вивчення лише певної частини докторів за певний час
Комбінований – одна частина документів вивчається суцільно, а інша – вибіркова.

від часу проведення:

попередній – на договірних засадах може здійснюватися розробка, аналіз та оцінка проектів, кошторисів та інших документації, пов язаної зі створенням нових підриємств, видів виробництва (внутрішні аудитори проравують ефективность операцій)
поточний – консультування суб єкта з питань організації в обліку та організації внутрішнього контролю, проведення контролю за період здійснення операції (внутрішні аудити здійснюють контроль в момент здійснення операцій.
Наступний – перевірка достовірності бухгалтерськой звітності, законності і доцільності господарських операцій стану бухгалтерського обліку.

за формою власності аудиторського органу:

державний
колективний - ці фукції виконує КРУ діяльність окремих аудиторів через аудиторські фірми
приватний – здійснення окремим аудитором, який зареєстрований в органах влади як підприємську (не юридична особа)

за характером аудиторських послуг :

підтвердження звітності
аналіз фінансового стану
консультації з питань бухгалтерського обліку
складання бізнес – плану

4.2 Порівняння внутрішнього та зовнішнього аудиту

Зовнішній та внутрішній аудит має как спільні риси так і відмінності . У таблиці 4.2 1 приведено порівняльний аналіз цих двух видів аудиту.

Таблиця 4.2.1- Порівняння внутрішнього та зовнішнього аудиту

Зовнішній аудит

Внутрішній аудит

ЗП – від обсягу робіт, погодинна
1. організація роботи і обов язки встановлює директор аудиторської фірми, чинним законодавством і Міжнародним стандартом аудиту.
2. аудитор повинен мати сертифікат аудиторської палати України

рівень відповідальності визначається ЗУ та договоромможе нести адмінистративну відповідальність

здійснюється перед замовниками у вигляді –

ЗП – встановлюється системою оплати праці на підприємстві
керівником підприємства
має вищу або спеціальну освіту без скртифіката
перед керівником підприємства
перд керівництвом не є поширеним на підприємствах України.

Продовження табл. 4.2.1
Зовнішній аудит	Внутрішній аудит
аудиторського висновку, один з примірників якого передається в невні контрольні органи і публікується в пресі.

Треба розвивати державний аудит , бо КРСлужба не виконують всіх функцій, властивих аудиту. (метод, еврестичне, прогностична, консультуюча …)

У практиці зарубіжних країн має місце соціально – економічний аудит, який полягає у перевірці програм, що фінансується громадськість, з пропозицій:

Економії (мінімізації вартості придбання ресурсів)
Продуктивність (максимізація випуску готової продукції на 1 витрачених ресурсів)
Ефективність

На сьогодні виділяють різні види аудиту в залежності від сфери діяльності:

- Аудит на спільних підприємствах (з іноземними інвестиціями)

- Банківський (для комерційних банків)

- Аудит акціонерних товариств

- Аудит інвестеційних фондів

- Аудит страхових компанії

За звичай в аудиторських фірмах не може бути спеціалістів, що знають особливості комерційної діяльності в будь – який галузі і можуть надавати квалікваліфіковані висновки. Тому ці фірми зосереджують зусилля на певній сфері діяльності, на певних клієнтах.

Про ринок аудиторських послуг – наступна лекція

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

У чому полягає необхідність класифікація аудиту?
1. Як класифікують аудит по відношеню до господарюючого суб’єкту?
  1. Як класифікують аудит за об’єктами?
  2. Як класифікують аудит за формою власності?
  3. Розкрийте сутність соціально – економічого аудиту
  4. Дайте порівяльну характристику зовнішнього та внутрішнього аудиту

Тема 5	Ринок аудиторських послуг
	5.1 Поняття аудиторських послуг та вимог до їх надання
	5.2 Принципи надання аудиторських послуг
	5.3 Види послуг
	5.4 Вартість послуг

5.1 Поняття аудиторських послуг та вимог до їх надання

Ділові контрокти аудиторської фірми з підприємством не обмежується аудиторської перевірками.

Перелік можливих аудиторських послуг визначається Аудиторською Палатою України (АПУ)

Послуги, супутні аудитору – це послуги, які аудитори можуть надати клієнтам окрім проведення аудиту.

Надання багатьох видів послуг вимагає від аудиторів професійної компетентності у сферах : бухгалтерського обіку , аудиту, організації фінансів, оподаткування, господарського права, економічного аналізу, тощо.

В останній час аудитори не оближуються перевіркою фінансової звітності ( з метою визначення правильності складання, достовірності, повноти і відповідальності законодавства), а додатково дають якісну оцінку діяльністі господарського суб єкта з точки зору ефективності ведення господарства та результативності його роботи.

Поряд з цих пропонуються послуги: консультативні з питань:

- Управління

- Оподаткування

- Впровадження інформаційної технології

Частка супутних послуг серед усіх замовлень аудитор склала в Україні – 68 % за кількістю.

Професійні вимоги до супутніх послуг:

1) Загальні професійні вимоги

2) Добросовістність

3) Ретельність

4) Чесність

5) Об єктивність

6) Професійна компетенстність

7) Слідувати правилам професійної етики

Вимоги до аудитора: при наданні супутних послуг:

1) Діяти відповідно до завдання зафіксованих в договорі

2) Планувати порядок виконання робіт

3) Документувати хід виконання робіт

4) Чітко розмежувати відповідність і функції виконавців, що не входять до штату аудиторської фірми

5) Розробляти форми звітності для робіт, які часто виконуються

6) Контролювати якість виконаних робіт

7) Готувати підсумкові документи.

2. Принципи надання супутних послуг:

Виділяють наступні принципи надання супутіх послуг:

1) професійна незалежність при наданні послуг – аудитор повинен підпрмувати об єктивність своїх суджень від можливого впливу таких факторів, як фінансовий, адміністративний, емоційний (зі сторони клієнської сфери)

2) професійна рівень: компетентність та високий професійної вимоги до компетентності аудитора дуже високі, він повинен:

- перевірити документи і операції

- кваліфіковано обробити проведені дослідження

- використовувати передову наукову аудиторську думку

- Застосовувати практичний досвід своєї фірми

- Лаконічно, коротко викласти обгрунтований висновок у вигляді порад, оцінок, пояснень, рекомендацій.

3) міжгалузевий підхід : використовуючи досягнення науки і передового досвіду діяльності інших підприємств, аудитор допомагає вирішити однотипні проблеми на різних підприємствах

4) рекомендаційний характер аудиторської діяльності – аудитори позбавлені права давати вказівки, але вони несуть відповідальність за зміст, об єктивність своїх порад. Майстерність аудитора полягає не тільки у вмінні дати карисну пораду, але й відповідній особі в потрібний час

5) сприяння підвищенню професійної компетентності персоналу підприємства – клієнта: надаючи послуги аудитор повинен навчати працівників питанням ведення облліку, організації фінансів

6) дотримання етичних норм – аудитор повинен надавати лише ті послуги, в яких він достатньо компетентний, буде об єктивним і зберігати комерційну таємницю.

3. Види послуг

Супутні аудиторські послуги

За змістом За принципом сумісності

- послуги дії - сумісні з проведенням обов

- послуги контролю язкового аудиту

- інформаційні послуги - не сумісні

Послуги дії – складання документів, що не було передбачено договором з клієнтом.

Послуги контролю – перевірка документів на відповідність критеріям (певним)

1) контроль нарахування і сплати податків

2) текстування бухгалтерського персоналу клієнта

3) Інформаційні послуги:

4) навчання, семінари, круглі столи

5) видання методологічних рекомендацій

6) підвищення кваліфікації персоналу клієнта

Комп’ютеризація бухгалтерського обліку (вибір пакетуприкладних програм, розробка прикладних програм, впровадження).

Послуги сумісні з аудиту:

1) оцінка інвестеційних та економічних проектів, система бухгалтерського обліку

2) проведення ініціативного аудиту

3) організація і ведення бухгалтерського обліку

4) складання звітності бухгалтерської

5) покращення ведення обліку,

6) аналіг господарської діяльності,

7) представленя фнтересів клієнта перед трьома особами.

Консультування з питань фінансового, податкового, банківського законодавства, інвестеційної діяльності, маркетингу, реорганізації і ліквідації підприємства

Експертне обслугувування

оцінка майна під час приватизації, розподілі або злитті підприємств

оцінка ефективності обліку політики

підбір і текстування персоналу аудиторських фірм

Послуги не сумісні з аудиторськими обовьязками

1) постійне ведення бухгалтерського обліку

аудитор може виконувати обов’язки бухгалтера, якщо на підприємстві не має такого. Він розробляє облікову політику, формує робочий план рахунків, субрахунків, аналітичних рахунків, і аналогічних реєстрів, обирає форму бухгалтерського обліку. Формує фінансову звітність. (А ле якщо звітність формується на підставі данних замовника, то це додаткова услуга). Аудитор здійснює підбір комплексу техничних засобів, встановдює програмне забезпечення, бази данних.

2) Відновлення бухгалтерського обліку-бухгалтерський облік або не ведеться або дуже погано-виконанне за певний період має разовий характер. Замовник надає всі первинні документи, а аудитор робить розрахунки, регістри, формує звітність.

3) Складання фінансовой звітності-бухгалтерські звіти, до позабюджетних, соціальних фондів та статистичних органів.

4) Захист бюджетної чи податкової звітності в податкових органах –це дуже тривалий і нервовий процес. Великі черги, чисельні форми.

5) Удосконалення діїчою системи обліку – аудитор пропонує раціональну схему обліку, автоматизації бухгалтерьского обліку, впроваждення передових методів.

В останій час поширюєть абонементне обслуговування підприємств аудиторськими фірмами. На термін не менше одного року закріплюжться договір із зобов’язанням по квартальних перевірок і постійних консультацій:

- аудиторська фірма має постіне навантаження співробітників

- виправлення вмовленні в ході перевірок своєчасно вносяться до поточного обліку

- замовник отримує постійні компенсації це дуже важливо в умовах законодавства, що постіно змінюються.

Вартість послуг

Визначається виходячи з витрат часу аудиторів, необхідного для якісного виконання певного обсягу робіт. Обсяг робіт залежить від складності завдання, виду та галузі діяльності суб’єкта господарювання, якості організації обліку та роботи його бухгалтерської служби, кількості первинних документів, наявності нетипових (специфічних) господарських операцій тощо.

У разі необхідності залучення до надання послуг інших спеціалістів (експертів, спеціалістів, які виконують роботи (надають послуги) на підставі договорів цивільно-правового характеру, програмістів, інженерів, оцінювачів тощо) вартість аудиторських послуг відповідно збільшується.
За роботу у вихідні, святкові та неробочі дні оплата здійснюється у подвійному розмірі. Погодинна калькуляція під час надання аудиторських послуг не здійснюється

Для постійних замовників аудиторських послуг передбачено надання знижок.

При визначенні вартості враховуют:

- обсяг документів, що перевіряють;

- кількість аудиторів;

-термін зайнятості аудиторів

ВА=ТМ(люд/годин)*Цлюд/години

За кордоном Ц=600 $ 1 година

Росія – 250 $

Україна – 10 – 15 $ США (не високий професійний рівень)

Найбільшого застосування набуває метод виходячи з оцінки витраченого часу. Цінв залежить від кваліфікації робітника, іміджу фірми. На ціну впливають:

Витрати на відряждення

Прибуток аудиторської фірми

Ставка ПДВ…

Витрати на папір, приладдя, телефонні поштові витрати

Форми оплати труда аудиторів:

Акордна – сума фіксується до початку аудиту за веськомплекс робіт, можуть виникати не передбачуванні обставини

Погодинна

Відрядна – при відновленні бухгалтерьского обліку

За результати заробітньої плати у вигляді відцотків ві єкономії, що була виявленна при перевірці

Комбінована – акордна + відцоток від економії.

Приклад розцінок на аудиторські послуги в Україні:

Усна консультація з питань обліку, оподаткування або підприємницької діяльності за 15 хвилин – 30 грн.
1. Письмова консультація на запит клієнта від 100 грн в залежності від складності питання (вартість консультації визначається експертом, який відповідає на це запитання).
  3. Вартість аудиторської перевірки визначається від кількості людино-днів, реально витрачених на таку перевірку. Вартість одного людино-дня становить – 400 грн.
  4. Вартість постійного абонентного обслуговування визначається в залежності від обраного клієнтом пакету послуг:
  1) Економічний (консультації без обмежень по телефону) – 200 грн в місяць.
2. Стандартний (консультації по телефону, письмові відповіді на письмові запити клієнтів (до 5 запитів на місяць), 800 грн.
  3) Бізнес (консультації по телефону, письмові відповіді на письмові запити клієнтів, консультування в офісі у зручний для клієнта час, позачергове проведення аудиту, допомога у веденні спорів з податковою інспекцією, у разі необхідності консультації в офісі клієнта) – 1500 грн в місяць.
  4) VIP (індивідуальний підхід до кожного клієнта в залежності від набору послуг) – від 1500 грн. + ПДВ.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Що таке супутні та несу путні аудиту послуги?
1. Розкрийте принципи надання супутніх послуг
2. Як класифікують супутні послуги за змістом?
3. Як класифікують супутні послуги за принципом сумісності?
4. Що фраховується при визначенні вартості аудиторських послуг?
5. Які системи оплати праці використовують для оплати праці аудиторів?

Тема 6	Аудитор : його статус та сертифікація
	6.1Професія аудитора
	6.2Вимоги до аудитора
	6.3Сертифікація аудиторів
	6.4Реєстр субїєктів аудиторської діяльності ( на самостійне вивчення)

1.Професія аудитора

Становлення і розвиток в Україні ринкових відносин вимагає від сертифікованих аудиторів постійного удосконалення своїх професійних знань.

Всі вони зобов язані щорічно удосконалювати професійне знання за 40 годинною програмою, затвердженою аудиторськлю палатою України (АПУ).Мета програми: забезпечити високу якість аудиторів і супутніх йому послуг. Це обов язкова умова продовження дії сертифіката аудитора.

Аудитор – це висококваліфікаваний спеціаліст у сфері обліку та контролю, фінансів і аналізу, економіки і права, який має повноваження здійснювати аудиторську діяльність підприємств с подальшим наданням висновків.

Це порадник, помічник підприємства. Виявляючи недоліки, він радить, як їх- ліквідувати. Поради і побажання дає в коректній формі, а не у вигляді категоричних вкозівок. Підприємство може врахувати чи не врахувати зауваження.

Аудитор – спеціаліст який має загальні знання з бухгалтерьского обліку, економіки, а професійні, тобто фундаментальні та спеціальні знання матодики та техники вивчення документів.

Фундаментальні знання – це ті знання, які дають розуміння внутрішніх та зовнішніх закономірностей діяльності підприємств. Вони складаються з твердих знань основних економіко-облікових та правових понять.

Спеціальні знання – конкретні знання з аудиту. Використовуються при здійсненні певного виду аудиторської роботи.

Характеристики професії аудитора:

гуманність професії – забезпечення контролю за діяльністю підприємств та надання фінансово-економічної допомоги
соціальна значусість професії – вона пов язана з державою і діяльнітю підприємств, важливими соціальними явищями
це високоінтелектуальна професія - охоплює резноманітні сфери господарського життя з урохуванням складних фінансово – господарьких проблем
точність – спирається на конкретні юридичні фокти при точному доприманні законодавства для отримання конкретного результату
організованість
свобода і самостійність – незалежність від керівника суб єкта господарювання, свобода мислення але свобода обмежена рамками закону
відповідність – від результату аудитора залежить фінансовий стан юридичної чи фізичної особи.

2. Вимоги до аудитора

Аудитором може бути громодянин України який має кваліфікаційний сертифікат.

Елементи освіти:

повновища освіта
практичний досвід
спеціальна професійна освіта
вільне володіння українською мовою

Базова освіта – вища економічна або юридична освіта, отримана в начальному закладі освіти, який має державну акредитацію (або навчальний заклад іноземної держави, дипломи якого мають юридичну силу)

Практичний досвід – стаж роботи не меньше трьох років у якості керівника, аудитора, бухгалтера, економіста, викладача економічного профілю. (працювати можна в штаті, за сумістніцтвом та як індивідуальний підприємиці.

Спеціальна професійна освіта - навчання з відривом або без відрива від виробництва в центрах та організаціях з навчання, передпідготовки аудиторів і стажування в аудиторській фірмі.

Зобороняється бути аудиторам особам що мають судимість за корисливі злочени.

Аудиторам забороняється займатися торговою, посередницькою та виробничою підприємниуцькою діяльність що не включає в їх права на одержання девідентів від акцій та доходів корпораційних прав.

Забороняється проведення аудиту: аудитором

який має прямі особисті майнові інтереси у господарчого суб єкта, що перевіряються
який є членом керівництва, засновнимом або власником господарчого суб єкта, що перевіряються
працівником господарчого суб єкта, що перевіряється
працівником, співвласником дочірнього підприємства господарчого суб єкта, що перевіряється.

Аудитор може прювати індивідуально, в аудиторськой фірми.

3. Сертифікація аудиторів

Це визначення кваліфікованої придатності аудиторів.

Система сертифікації громадян України здійснюється аудиторською палатою України та регіонільним відрядженням (АПУ).

Система іспитів:

теорія і практика аудиту
кодекс професіональної етики аудитора
бухгалтерський облік
податкова звітність
фінансова аналіз
фінансовий менеджемт
право
інформація технології.

Для отримання сертифіката претендент подає до АПУ необхідні документи:

- клопотання

- копія диплома

- виписка з трудової книжки

-документ про оплату (суму визначає АПУ).

Документи розглядаються протягом 10 днів, після чого письмово повідомляються про допуск до іспитів.

Бланк сертифіката є бланком строгої звітності ( номер, серія, дата та номер затвердження протоколу, термін дії сертифіката). Дані заносять до реєстру.

Існує 3 серії сертифікатов:

А – свідчення здійснення аудиту підприємств і господарських товариств
Б – аудит банків
В і Б – підприємств і банків

Термін дії сертифікату – 5 років

Особи, що не здали іспити, мають право на повторну перездачу не раніше як через рік.

Кожен аудитор, що отримав сертифікат аудитора України виколошує і підписує клятву.

Якщо закінчется срок дії сертифіката не раніше 3 і не пісніше 1 місяця повинні подати документи в секретаріат АПУ, зокрема документ про проходження курсів підвищення кваліфікації за 40 – годинною програмою.

Якщо аудитор працює не менше 3 років,не мають зауважень по роботі, проходять спевбесіду в комісіях з прийому іспитів.

Якщо аудитор не працювали або працювали меньше 2 років, то вони здають іспити по загальних умовах.

Припиненя чисельності сертифіката:

За неналежне виконання проесійних обов язків АПУ може застосувати до аудитора стягнення у вигляді:

попередження
зупинення дії сертифікату до 1 року.
анулювання сертифікату.

Розгляд питань про застосування стягнень здійснюють на підставі рішень суду та у разі порушення нормативів аудиту чи кодексу професійної етики аудитора України.

Попередження оформляють письмовим повідомленням. Повторне порушення – це підстава для зупинення дії сертифікату або його анулювання.

Припинення - на 1 рік

Анілювання – відкликають сертифікат та накладають заборону на проведення аудиторської діяльності на 5 років. Анулюваний сертифікат аудитор повинен у 10 – денний термін з моменту рішення АПУ повернути до секретаріата

Рішення про анулювання сертифіката може бути оскаржено в суді.

4. Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності ( на самостійне вивчення)

Відповідно до рішення Аудиторської палати України від 31 жовтня 2000 р. (протокол № 95) затверджено Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності (далі - Реєстр) - офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм (юридичних осіб) і аудиторів-підприємців (фізичних осіб) - суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстрували свою аудиторську діяльність згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність". Причому, визначення аудиту, аудиторської діяльності чи аудиторських послуг та суб'єктів аудиторської діяльності регламентується Законом України "Про аудиторську діяльність", Національними нормативами аудиту та Кодексом професійної етики аудиторів України.

За Законом України "Про аудиторську діяльність" ведення Реєстру покладене на Аудиторську палату України. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого Аудиторською палатою України зразка.
До Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності записуються такі дані:

ідентифікаційний код/номер суб'єкта аудиторської діяльності (аудиторської фірми чи аудитора-підприємця);
дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першої ліцензії або свідоцтва);
назва аудиторської фірми (прізвище, ім'я, по батькові (ПІБ) для аудитора - суб'єкта підприємницької діяльності);
адреса фактичного місцерозташування, номери контактних телефонів, факсу, електронної пошти;
організаційно-правова форма;
форма власності;
інформація про державну реєстрацію;
інформація про засновників (для аудиторів - ПІБ, номери сертифікатів та дати їх отримання, ідентифікаційний номер, адреса; для юридичних осіб - назва, ідентифікаційний код, частка у статутному капіталі);
ПІБ керівника аудиторської фірми, номер та дата видачі сертифіката;
кількість працівників, у тому числі сертифікованих аудиторів;
наявність та місцерозташування філій або представництв чи відділень дочірніх підприємств.

Технічна сторона ведення Реєстру покладається на секретаріат Аудиторської палати України та регіональні відділення АПУ (САУ). Він також несе відповідальність за збереження даних Реєстру,- підтримання його в робочому стані та за достовірність оприлюднених у пресі даних.
Слід зауважити, що Реєстр ведеться стосовно легалізованих суб'єктів аудиторської діяльності з деталізацією за адміністративно-територіальними одиницями України (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь).

Аудиторська палата України щорічно, станом на 1 січня поточного року, оприлюднює у засобах масової інформації Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності, які завчасно подали звіт та підтвердили свою аудиторську діяльність за звітний рік. Зміни, внесені до Реєстру, оприлюднюються щомісяця. Відповідальність за достовірність наданих для внесення до Реєстру даних несуть виключно керівники суб'єктів аудиторської діяльності.

Регіональні відділення АПУ і САУ контролюють і підтверджують подану до Реєстру інформацію, що стосується аудиторських фірм (аудиторів) їхніх регіонів.

До Реєстру вносяться такі суб'єкти аудиторської діяльності:
а) аудиторські фірми, що зареєстрували свою діяльність згідно з чинним законодавством України і відповідають вимогам Закону України "Про аудиторську діяльність", а саме:

організація пройшла державну реєстрацію як аудиторська фірма;
установчими документами передбачено виключно аудиторську діяльність;
загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує 30 %;
директором фірми є сертифікований аудитор;
б) аудитори, зареєстровані відповідно до Закону України "Про підприємництво" як суб'єкти підприємництва - фізичні особи і які мають чинний сертифікат аудитора.
Витрати на ведення Реєстру та його легалізацію компенсуються за рахунок суб'єктів аудиторської діяльності, що подають документи на внесення їх до Реєстру, в розмірах, які визначає АПУ.

Для підтвердження даних, необхідних для включення до Реєстру, суб'єкти аудиторської діяльності подають до секретаріату АПУ такі документи:

попередньо легалізовані суб'єкти аудиторської діяльності, які мають чинну за терміном дії ліцензію:

заяву;
реєстраційну картку;
ксерокопію чинної ліцензії АПУ на аудиторську діяльність в Україні;
- звіт про аудиторську діяльність за 9 місяців 2000 р. за затвердженою АПУ формою;
- відгук РВ АПУ (РВ САУ) на подані документи;
- документ про оплату за включення до Реєстру.
2) новостворені суб'єкти аудиторської діяльності - аудиторські фірми:
заяву;
реєстраційну картку;
нотаріально посвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію;
нотаріально посвідчені копії установчих документів;
- копії сертифікатів аудиторів - співзасновників фірми та директора фірми;
копію довідки органів статистики;
- витяг із наказу про призначення керівником фірми сертифі-кованого аудитора, завірений власною печаткою;
- відгук РВ АПУ (РВ САУ) на подані документи;
- документ про оплату за включення до Реєстру

Документи щодо внесення до Реєстру подаються до секретаріату АПУ, де їх перевіряють на відповідність вимогам чинного законодавства та Положення про Реєстр. Перевірку поданих документів секретаріат АПУ здійснює у десятиденний термін від дати їх отримання. Відтак секретаріат передає документи на розгляд до контрольно-реєстраційної комісії АПУ з висновком про відповідність та комплектність поданих документів.
Рішення контрольно-реєстраційної комісії затверджує АПУ.
Дата прийняття позитивного рішення є фактичною датою занесення суб'єкта аудиторської діяльності до Реєстру з одночасною видачею йому відповідного свідоцтва терміном на п'ять років, підписаного головою Спостережної ради та завідувачем секретаріату АПУ і скріпленого печаткою АПУ.
Продовження терміну дії свідоцтва здійснює контрольно-реєстраційна комісія, рішення якої затверджує АПУ на підставі заяви суб'єкта аудиторської діяльності.

Суб'єкти аудиторської діяльності, включені до Реєстру, зобов'язані:
1) дотримуватися вимог чинного законодавства України, рішень АПУ, положень Національних нормативів аудиту і Кодексу професійної етики аудиторів України;

подавати до АПУ звіт про аудиторську діяльність у встановлений строк;
1. у місячний термін повідомляти АПУ про зміни в документах щодо внесення до Реєстру.

До аудиторських фірм та аудиторів як суб'єктів підприємницької діяльності, котрі не включені до Реєстру, застосовуються стягнення, передбачені статтями 26, 27 Закону України "Про аудиторську діяльність".
Зокрема, цими статтями передбачено, що за неналежне виконання професійних обов'язків Аудиторська палата України може застосувати до аудитора стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката.
При цьому припинення чинності сертифіката на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення АПУ у випадках:
1) виявлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;
2) систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених національних нормативів аудиту.
Порядок припинення чинності сертифіката на аудиторську діяльність визначається Аудиторською палатою України. Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності сертифіката може бути оскаржене в суді або арбітражному суді.

Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності набуло чинності з 1 листопада 2000 р. після затвердження Аудиторською палатою України. Термін подання документів до АПУ для внесення до Реєстру згідно з вимогами Положення було встановлено до 25 грудня 2000 р.
Зразки свідоцтва про внесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, заяви, реєстраційної картки і звіту аудиторської фірми аудитора про виконані роботи представлені в додатках до даного посібника.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Охарактеризуйте професію аудитора
1. Які ви знаєте характеристики професія аудитор?
2. Які вимоги висуваються до аудиторів?
3. Кому забороняється займатися аудиторською діяльністю?
4. На який термін і ким видається сертифікат аудитора?
5. Вякому випадку сертифікат може бути анульований?
6. Як потрапити у реєстр аудиторів України?
7. Які документі необхідно подати до секретаріату?

Тема 7	Загальна характеристика управління аудиторською діяльністю в україні
	7.1 Управління аудиторською діяльністю
	7.2 Аудиторська палата України
	7.3 Спілка аудиторів України

1. Характеристика управління аудиторською діяльністю в Україні

Управління – целеспрямована дія з боку суб єктів на людей з метою спрямування їх дій і отримання бажаного результата.

Управління аудиторською діяльністю – це процес регулювання роботи аудиторських фірм, окремих аудиторів в державі з метою дотримання єдиних вимог.

Існує 2 підхода щодо регулювання аудиторської діяльності

Держдавне законодавча ініціатива- законодавча ініціатива громадських

держава розробляє і затверджує професійних організацій і

законодавчі акти і нормативи регулювання спільно з

аудитора, здійснює реєстрацію державою – громадські аудиторів, контроль за їх діяльність професійні організації регулюють (країна Європи, Росія, Швеція) діяльність (Англія, Україна, США)

Рисунок 1.1- Підходи до регулювання аудиторської діяльності

З ініціативи Спілки аудиторів України був підготовлений ЗУ «Про удиторську діяльність», який прийнято від 24.04.93р. Створено аудиторською палатою України.

На рисунку 1.2 приведено схема формування палати аудиторів.

Презедент Спілки

Спостережена теріторіальні відрядження АПУ

Рада АПУ

Рада Спілки

валіфікована комісія
Комісія з нормативів і практики аудиту
Контрольно – реєстрована комісія
Комісія з питань зв язків з громадністю
Комісія з сертифікації і підготовки аудиторів

Рисунок 1.2 – Формування аудиторської палати України

2 Аудиторська Палата України

АПУ – незалежний самостійний орган, що здійснює організаційне і методологічне керівництво аудиторською діяльністі.

Мета АПУ: сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в України

Функції АПУ:

затверджені стандарти і нормативи аудитора, програми підготовки та кваліфікації аудиторів
здійснює сертифікацію аудиторів
веде Реєстр суб єктів аудиторської діяльності
перевірка дотримання аудиторами нормативів аудитору та Кодексу професійної етики
сприяє виданню методичних матеріалів
розглядає скарги на аудиторів
застосовує стягнення до аудиторів
участь в роботі ……………………. Організацій.

Це юридична особа має печатку, рахунки в банку.

Напрямки і обсяги використання коштів АПУ визичаються планами та кошторисами.

Доходи і витрати АПУ

сертифікація - ЗП штатних праць
від включення до реєстру - інформаційне забезпечення
від реалізації …….. - на відрядження

нормативів - оренда приміщення

- підписка спеціального вида

- видання газети

Має 16 регіонних відділень.

До складу АПУ входять 12 членів.

Права членів АПУ:

обговорення питань на засіданнях АПУ
пропозиції для розгляду
користуються інформаційно – матеріальною базою АПУ
науково – методологічні розробки
брати участь у сертифікації аудиторів

Обов язки:

дотримання ЗУ «Про аудиторську діяльність»,е обгругтувати витрачання коштів з фондів
присутність на засіданнях .

Персональний склад АПУ підлягає щорічнії пропозиції – це призначення нових членів з першого жовтня. Шляхом таємного анкетування аудиторів створюють комісію з анкетування у склад в осіб. Анкети – бланки суворої звітності

Функції головуючого виконують всі члени у алфавітному порядку.

Сертифікат АПУ – веде поточні справи. Завідуючий сертифікату несе відповідальність за ефективне використання майна і коштів АПУ.

Діловодство, бухгалтерського обліку АПУ можуть вести окрім особи на договірних засадах.

Спостережна рада АПУ – здійснює контроль за діяльність секретаріата АПУ. Склад: 3 члени АПУ.

Регіональні відділення АПУ – здійснюють сертифікацію суб єктів аудиторської діятельністю

3. Спілка аудиторів України САУ

САУ – це грамодське об єднання, що об єднує на добровільних засадах діючих аудиторів.

Мета САУ: об єднати зусилення аудиторів для захисту їх прав, інтересів, сприяти розвитку.

Спілка аудиторів має свої сатті доходів та витрат. Кошторис СПУ представлено на рисунку 3.1

Кошторис САУ

доходи витрати

- Членські внески членів САУ - ФОП штатних працівників

- Вступні внески членів САУ - на організацію з їзду САУ

- Членські внески колективних - на приміщення, зв язок членів

. – представницькі (робота комісії)

Рисунок 3.1 – Кошторис Спілки аудиторів України

Структура САУ:

Ревізійна комісія – 3 головіка , обираються на 2 роки на загальних зборах.

Вона перевіряє: - дотримання аудиторами вимог статуту САУ, кошторисної дисциплини, обгрунтовують витрачання коштів з фондів

Правильність ведення бухгалтерського обліку, діловодства, своєчасність розгляду пропозиції, скарг
Проведення наприкінці року перевірку всієї діяльності САУ

комісії з питань аудиторської етики
Рада Спілки
президі Спілки
виконавча дирекція
теріторіальні відділення
комісії (з національних стандартів, з питань високої кваліфікації, по зв ясках з громадсткістю, правова).

Функціїї САУ: (порівняймо з АПУ)

розробка методики здійснення аудиту.
участь у навчальній діяльності, підготовці та перепідготовці кадрів (АПУ – сертифікація)
видавництво методологічної, навчальної літератури (а АПУ: функція – спияння видавництву)
профілактика правопорушень серед аудиторів (АПУ розгляд скарг)
міжнародне співробітництво предприємство законих інтересів в органах державної влади.

Прийом у члени САУ – на підставі письмової заяви ( розглядається у місячний термін)

Права членів САУ:

бути обраним в керівні органи САУ
участь в наукових розробках щодо вдосконалення аудиту, бухгалтерського обліку, оподаткувані
звертатися до САУ про захист прав
користуватися інтелектуальним наданням, інформаційною базаю САУ відповідно до свого внеску.

Члени зобов язані:

реалізувати рішення САУ
давати пропозиції щодо вирішення проблем
сплачувати внески.

Підстави для включення:

невиконання вимог САУ
несплата членських внесків
вчинення дій, що дискредитують діяльність аудитора
непродовження дії сертифіката.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1 Які існують підходи до регулювання аудиторської діяльності?

2. Опишіть структуру АПУ.

3. Які функції виконує АПУ?

4. Якими правами володіють члена АПУ?

5. Ким і для чого була створена СПУ?

6. Які доходи та витрати має СПУ?

7.Причини виключення аудиторів із СПУ

Тема 8

Основні принципи аудиту ( на самостійне вивчення)

Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів з врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Однією із основоположних є міжнародна норма аудиту (МНА) № 3, в якій вказані основні принципи, що регулюють аудит. Вони є основою всіх міжнародних нормативів аудиту, на них має грунтуватись і вітчизняний аудит.

Основні принципи аудиту:

1) Цілісність, об'єктивність і незалежність.

2) Конфіденційність.

3) Майстерність і компетентність.

4) Документування.

5) Планування.

6)Одержання аудиторських свідчень.

7) Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.

8) Суттєвість.

9 )Аудиторський висновок і складання звіту.

Зміст принципу цілісності, об'єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чесним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність. Йому має бути притаманне безстороннє відношення до об'єкта перевірки, а також до клієнтів.

Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податкового законодавства.

Аудит повинні здійснювати особи з відповідним професійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиюванні. Законом України «Про аудиторську діяльність» обумовлено, що аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. Право на одержання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах обліково-економічного профілю.

Важливим принципом аудиту є документування аудиторських процедур як доказ виконання аудиту. Робочі документи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для контролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адекватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок.

До робочих документів належать: документи постійного зберігання (інформація про клієнта, результати аудиту за минулий рік, програми аудиту, довідкова інформація для планування, копії засновницьких документів, контрактів, описи видів цінних паперів та ін.), наявність яких дає можливість аудитору сконцентрувати увагу лише на аналізі змін клієнта у поточному році; робочі документи поточного року (робочий пробний баланс, протоколи або виписки з них зборів ради директорів, результати зустрічей і дискусій з керівництвом, фахівцями підприємства-клієнта, підтверджуючі тести, зібрані свідчення у вигляді робочих відомостей, таблиць, розрахунків, зроблених на їх основі висновків). Важливе значення має розробка і використання стандартизованих робочих паперів. Це сприятиме впровадженню комп'ютеризації процесу аудиту, алгоритмізації аудиторських процедур.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно і своєчасно провести аудит. Метою планування, крім основного завдання — провести перевірку ефективно і в строк, є: визначення очікуваного рівня довіри до даних обліку; порядок координації дій, причетних до аудиту осіб, викладення у вигляді програми характеру, строків і глибини аудиторських процедур. Одним із основних є принцип одержання аудиторських доказів (свідчень) у результаті незалежних (самостійних) аудиторських процедур, що дозволяють аудитору скласти обгрунтований висновок про достовірність фінансової звітності. Аудиторські процедури проводять для одержання доказів про повноту, точність і об'єктивність даних обліку та звітності.

Аудитор повинен глибоко вивчити систему обліку і внутрішнього контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та аудиторських процедур. Якщо, наприклад, аудитор переконався, що інвентаризація проводилась не формально, а відповідно до прийнятого порядку, то вік може не проводити її, а довіритись даним результатів інвентаризації. При позитивній оцінці ведення обліку відповідних господарських операцій, внутрішнього контролю незалежні аудиторські процедури будуть виконуватись у меншому обсязі.

Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор перевіряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господарські факти, на підставі яких буде грунтуватись висновок аудитора.

На завершальній стадії аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про достовірність фінансової інформації. Такий аналіз і оцінка стосуються того, що:

- фінансова інформація була підготовлена на основі даних бухгалтерського обліку відповідно до прийнятої облікової політики;

- фінансова інформація подана згідно із діючим законодавством;

- інформація в цілому відповідає аудиторському знанню діяльності підприємства;

- має місце адекватне відображення всіх матеріальних (суттєвих) питань, які стосуються правильного оформлення фінансової звітності.

Аудиторський звіт повинен містити чітке і ясне формулювання висновків про фінансову інформацію. У позитивному висновку висловлюється задоволення аудитора з усіх суттєвих аспектів обліку, звітності і фінансового стану підприємства. Якщо висловлюється протилежне судження (умовний висновок, висновок з обмеженням) або відмова від підтвердження, аудитор повинен точно і аргументовано вказати причини негативного висновку або викласти застереження.

Міжнародні стандарти поділяють на три групи: загальні стандарти, стандарти практичної роботи, стандарти складання звіту аудитора (аудиторського висновку).

У загальних стандартах визначаються основні принципи і вимоги до професії аудитора, про що викладено вище. Перевірка повинна здійснюватись особами, які мають спеціальну підготовку, кваліфікацію і ліцензію на проведення аудиторської діяльності. Однією із основних вимог є незалежність, яка виражається в тому, що аудиторам надається право самостійно складати програму перевірки, використовувати відповідну методику, одержувати необхідну інформацію для аудиторських висновків, мати доступ до всіх документів підприємства-клієнта. Аудитори повинні бути незалежними від законодавчої і виконавчої влади і діяти лише в межах законодавства. Аудитор зобов'язаний діяти з належною увагою і обережністю відповідно до прийнятих стандартів, добре знати фінансові системи, законодавчі акти, бухгалтерську справу, звітність тощо. Аудитор може використовувати результати роботи інших та внутрішніх аудиторів, експертів, але вся відповідальність за зроблені висновки за результатами аудиторської перевірки лежить на аудиторі, з яким укладено договір на проведення аудиту.

Робочі стандарти містять правила, якими належить користуватись аудитору при виконанні перевірок. Вони включають підготовку до аудиту, планування, збір інформації, використання робочих документів, одержання аудиторських доказів (свідчень), їх оцінку й аналіз, застосування відповідних прийомів і способів перевірки, комп'ютерні методи аудиту та ін.

У стандартах звітності аудитора зазначені основні вимоги щодо форми і змісту звітності. Це, наприклад, такі: в аудиторському висновку (звіті) потрібно вказати, чи фінансова звітність складена відповідно до законодавчих актів, чи підтверджується вона даними аналітичного і синтетичного обліку та первинними документами, чи дотримувались правил ведення бухгалтерського обліку, єдиної облікової політики протягом звітного періоду. В міжнародних стандартах вказуються типи аудиторських висновків (позитивний, позитивний із застереженням, негативний, відмова від висновку) та при яких умовах дається та чи інша оцінка складеної фінансової звітності підприємства-клієнта.

Нижче наведено міжнародні норми аудиту :.

Перелік міжнародних норм аудиту (МНА)

1. Мета і обсяг перевірки фінансових звітів.

2. Лист про згоду на проведення аудиту.

3. Основні принципи проведення аудиту.

4. Планування.

5. Використання роботи іншого аудитора.

6. Вивчення і оцінка використовуваної системи бухгалтерського обліку і відповідних засобів внутрішнього контролю при проведенні аудиту.

7. Контроль якості аудиту.

8. Аудиторські докази (свідчення).

9. Документація.

10. Використання результатів роботи внутрішнього аудитора.

11. Обман і помилка.

12. Аналітична перевірка.

13. Висновок аудитора.

14. Інша інформація в документах по перевірці фінансових звітів.

15. Проведення аудиту з використанням ЕОД (електронної обробки даних).

16. Комп'ютерні методи аудиту.

17. Зацікавлені сторони.

18. Використання результатів роботи експерта.

19. Вибіркова перевірка.

20. Вплив використання ЕОД на вивчення і оцінку системи обліку і відповідних засобів внутрішнього контролю.

21. Дата висновку аудитора. Події після дати підписання балансу. Виявлення фактів після публікації фінансових звітів.

22. Пояснення керівництва.

23. Функціонуюче підприємство.

24. Спеціальні висновки аудитора.

25. Суттєвість і ризик аудиту.

26. Перевірка бухгалтерських оцінок.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1 В якому стандарті аудиту вказано принципи аудиту?

2. Перерахуйте основні принципи аудиту

3. Розкрийте зміст кожного із стандартів аудиту

4. Для чого потрібні загальні та робочі стандарти аудиту?

Тема 9

Професійна етика аудиторів ( на самостійне вивчення)

Кодекс професійної етики у будь-якій професії необхідний для забезпечення впевненості громадськості в якості послуг, які надаються представником цієї професії. Це тим більш важливо, що користувач певними видами послуг сам не може оцінити якості цих послуг через їх складність.
Кодекс професійної етики може складатися або з загальних тез, котрі визначають зразок ідеальної поведінки, або з окремих специфічних правил, котрі вказують на те, яка поведінка є неприйнятною. Перевагою загальних тез є їх зосередженість на позитивному боці професійної діяльності і, як наслідок, заохочення представників даної професії до виявлення високого рівня професіоналізму. Недоліком цих тез є їх загальний характер: дотримуватись загальних тез дуже важко, а мінімально прийнятних стандартів поведінки не встановлено. Перевагою чітко визначених специфічних правил є їх вимога дотримуватись певних мінімально встановлених стандартів поведінки. Недоліком специфічних правил є тенденція сприймати їх як максимальні, а не як мінімальні стандарти поведінки.

Кодекс професійної етики, розроблений Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів, поєднав у собі обидва ці підходи. Він містить розділ, що має назву "Концепції професійної етики". Цей розділ кодексу складається з двох частин:

- перша частина - п'ять принципів етики;

- друга частина - обговорення цих принципів.

Нижче перелічені ці п'ять принципів етики:
Незалежність і об'єктивність. Аудитор завжди мусить бути об'єктивним і незалежним від тих, на кого він працює.

Компетентність і технічні стандарти. Аудитор повинен дотримуватись установлених його професією технічних стандартів і постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень та якість послуг, які він надає.
Відповідальність перед клієнтами. Аудитор повинен бути чесним зі своїми клієнтами і докладати всіх своїх професійних вмінь і зусиль, працюючи в їх інтересах.

Відповідальність перед колегами. Аудитор зобов'язаний поводити себе так, щоб сприяти співпраці і встановленню гарних стосунків зі своїми колегами, та підвищувати репутацію своєї професії.
Інші обов'язки і дії: присяжний бухгалтер повинен вести себе таким чином, щоб всебічно сприяти підвищенню престижу своєї професії. Кодекс включає також правила поведінки, яких повинен дотримуватись кожен аудитор у своїй діяльності. Оскільки розділ Кодексу, у якому викладено правила поведінки, є єдиним, дотримання вимог якого є обов'язковим, він викладений більш чітко, ніж концепції професійної етики.

Серед правил поведінки, установлених Кодексом професійної етики, є як дуже специфічні (наприклад, Правило 503), так і найбільш загальні (наприклад, Правило 501).

Наведемо для прикладу деякі з цих правил.
Правило 503 - комісійна винагорода. Аудитор не повинен сплачувати комісійну винагороду, щоб отримати від клієнта замовлення. Аудитор також не повинен отримувати комісійну винагороду від клієнта за висловлення своєї думки щодо виробництва товарів чи надання послуг іншим клієнтам. Це правило не забороняє платежів за придбання самої аудиторської фірми або пенсійних платежів особам, які раніше займалися аудиторською практикою.

Правило 501 - дискредитуючі вчинки. Аудитор не повинен учиняти дій, що шкодять його професії.

Правило 102 - чесність і об'єктивність. Аудитор не повинен свідомо перекручувати факти. Коли аудитор надає аудиторські чи бухгалтерські послуги, включаючи консультації з податкових питань і з питань управління бізнесом, він не повинен ставити свою думку у залежність від думок інших, вищестоящих аудиторів. Надаючи консультаційні та аудиторські послуги з питань оподаткування, аудитор може зняти сумніви, які у нього виникли, на користь клієнта, якщо у нього є для цього достатні підстави.
Роз'яснення правил поведінки. Потреба у роз'ясненні правил поведінки виникає тоді, коли від аудиторів-практиків надходять запитання щодо застосування якогось окремого правила. Відділ професійної етики Американського інституту дипломованих бухгалтерів дає необхідні роз'яснення з цього приводу, які перед набуттям статусу офіційних розсилаються до багатьох аудиторів-практиків, щоб отримати їхній відгук.
Аудиторська палата України рішенням № 73 від 18 грудня 1998 р. ввела в дію Кодекс професійної етики аудиторів України, який запроваджує правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики, яких мусить дотримуватися аудитор. Норми і фундаментальні засади етики, викладені у Кодексі етики, обов'язкові для виконання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг.

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством. Метою професії незалежного аудитора є забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства. Для реалізації Цієї мети необхідно дотримуватись чотирьох основних вимог суспільства до професії аудитора - вірогідність (потреба в користуванні достовірною інформацією), професіоналізм, якість послуг і довіра. Для досягнення мети, що стоїть перед аудитором, він зобов'язаний дотримуватися таких фундаментальних засад етики: чесність, об'єктивність, конфіденційність, професійна поведінка, професійні норми. Аудитор, котрий успішно склав іспити в аудиторській палаті України, після одержання сертифіката зобов'язаний виголосити клятву, у якій він присягається суворо виконувати свої професійні обов'язки і закони України і вимагати цього від інших.

Клятва адресована керівникові атестаційної комісії аудиторської палати України. Після усного виголошення клятви аудитор підписує її текст.
Текст клятви:

"Я, (ім'я, прізвище) виголошую клятву аудитора й урочисто обіцяю виконувати свої професійні обов'язки з честю і гідністю, дотримуватися законів України, Національних нормативів аудиту. Кодексу професійної етики аудиторів України і вимагати дотримання їх іншими.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Для чого потрібен Кодекс проф. етики аудиторів?
1. Ким розроблено Кодекс проф. етики аудиторів?
2. З яких двох частин складається Кодекс проф. етики аудиторів?
3. Охарактеризуйте 5 принципів етики аудиторів

	Модуль 3Організація та планування аудиторської діяльності
Тема 10	Характеристика офіційних документів з аудиту ( на самостійне вивчення )
	10.1 Характеристика офіційних докментів з аудиту
	10.2 Постулат та концепціїї аудиту
	10.3 Міжнардні стандарти аудиту, національні нормативи аудиту
	10.4 Внутрішньо – фірмові стандарти аудиту

10.1 Характеристика офіційних документів з аудиту

Нормативні акти аудитора поділяються на 2 групи:

Закони – прийнятий парламентом, має найвищу юридичну силу
1. підзаконні норативні акти – акти підзаконних органів , прийняті

на підставі закону

Інструкції – документи, що конкретизують службові повноваження, призначення підрозділів.

Нормативні накази – вводять в дію акти, що є обо язковими для виконання з розпорядження керівника підприємства.

Положення – нормативні акти, що визначає структуру, функцію, компетенцію суб єктів аудиту.

Статути - нормативнио правовий акт, що визначає правові положення підприємства.

Правові засади здійснення аудиторської діяльності і Україні визначається ЗУ «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. (8 розділів, 30 статей).

Регулювання аудиторської діяльності здійснюється нормативними документами АПУ.

На сьогодній час немає такого законодавчого акту, який би обгрунтував всі варіанти проведення аудиту.

Нормативні акти, що регулюють обов язкове проведення аудиту:

ЗУ «Про аудиторську діяльність»
ЗУ «Про банки та банківську діяльність»
ЗУ «Про страхування»
ЗУ «Про підприємства»
ЗУ «Про господарські товариства»
ЗУ «Про визначення банкрутом.

2.Постулати і концепції аудиту.

Теоретичною основою аудиту є система взаємопов язаних компонентів: концепції, постулатів, стандартів.

Концепція – визначає напрям теорії, є основою національних аудиторських стандартів

Постулат аудиторів – це фундаментальні положення теорії, якими допомагають зрозуміти зміст аудиторських стандартів, напрями аудиторських думок:

звітність має бути перевірена – аудитор не може надати висновок, доки не перевірені всі документи
не слід припускати конфлікт інтересів між аудитором та адміністрацією – між клієнтом і аудитором взаємна довіра. Але цей постулат порушують адміністрація намагаясь обманути аудиторів, кредиторів. Ще буває що 2 сторони по – різному трактують вимоги нормативних документів.
фінансова звітність і документи вільні від неточностей ітаємниць – відповідальність аудитора переноситься на замовника документація достовірна, а чкщо в ній є неточності то замовник свідомо обманув аудиторів
об єктивність звітних даних прямо пропорціональна до ефективності внутрішнього контролю – чим краще організаційний внутрішній контроль, тим ефективна робота аудитора.
звітність має бути заповненна відповідно до стандартів
аудиторська перевірка не може бути оснаньою – після проведеної перевіки через певний час в наступному звітньому періоді треба провести одну перевірку. Істина що встановлена раніше, має бути використана в майбутньому. Аудитори, незважаючи на конкуренцію повинні виступати єдиним фронтом.
думка аудитора залежить лише від його компетенції – цей постулат ставлять під сумнів.суперечність: аудитор може бути нежалежним від того від кого він отримує гроші. Аморальність: йому платять, а він викриває недоліки.
професійні обов язки аудиторів повинні відповідати їх посадовому статусу – чим вищу посаду займає аудитор, тим, він більше володіє професйним знанням і навичками. В житті не довести так: люди, що володіють професійними навичками на високому рівні не можуть досягти відповідного положення.
корисність звітних даних прямо пропорціональна до ступеня їх перевірки: чим краще перевіряють звіт. Тим корисніша інформація. Але чим більше контролюрів тим знижується пильність, бо один надіїться на іншого.
висновок аудитора не може дати більше інформації, ніж саме аудиторське дослідження.

3. Міжнародні стандарти (нормативи ) аудиту.

Стандарти аудиту – це єдині вимоги до порядку здійснення оформлення, оцінки достовірності інформації, до порядку підготовки чи кваліфікації, а також регламентації супунтіх послуг.

Ними повинні користуватися всі аудитори, це забезпечить високий рівень гарантії дотовірності резервів аудиту.

Забезпечення стандартів аудиту полягає в:

забезпечить високу якість аудиторської перевірки
1. сприяють використанню в аудиторських практиках нових наукових дослідженнях
2. допомагають зрозуміти процес аудиторської перевірки
3. створюють імідж професії
4. усувають необхідність контролю зі стондартів держави
5. допомагають вести переговори із замовником.

Структура стандарту

Загальні основні поняття сутність практичний

положення визнасення стандарту додаток

Рисунок 3.1 – Структура стандарту аудиту

На сьогодні існує 39 стандартів і 2 положеня з міжнародної аудиторської практики. Їх розробляє комітет міжнародної практики аудиторів при міжнародної федерації бухгалтерів.

Сучасні міжнародні стандарти поділено на 10 тематичних груп:

вступні примітки – надання рекомендацій аудиторам щодо проведення перевірки та висловлення думки таким чином, щоб користувач був впевнений в них ( стандарт «Завдання з наданням впевненості).
відповідальність – входять стандарти:

- «Мета та принципи аудиторської перевірки»

- «Умова домовленості»

- «Контроль якості аудиторської роботи»

-«Документація»

Планування входять такі стандарт:

- Планування (які питання треба включити в першу та повторну перевірку)

- Знання бізнесу (важливість для аудитора зання бізнесу)

- Суттєвість в аудиті.

Внутрішній контроль:

- «Оцінка ризику» - ризик невиявленний

- «Аудит в середовищі інформаційних систем».

Аудиторські докази:

- «Аудиторські докази» - неохідно кількість і якість

- «Зовнішні рідтвердження»

- «Аудиторська вибірка»

- «Пояснення управлінському персоналу»

Використання роботи інших фахівців:

- інших аудиторів

- внутрішніх аудиторів

- експертів

Аудиторська думка та звітність:

- «Аудиторський висновок»

- «Інша інформація» - стосовно якої аудитор не повинен надавати висновок

Спеціалізовані сфери:

- «Аудиторський висновок при проведенні аудиту спеціального призначення» (якщо звіти складенно не по міжнародним стандартам бухгалтерського обліку)

- «перевірка прогнозної інформації»

Супутні послуги
Положення з міжнародної практики.

Національні стандарти аудиту.

Відповідно до ЗУ «Про аудиторську діяльність» аудиторська палата України розробляє і впроваджує Національні стандарти аудиту.

Національні нормативи аудиту – документи, що регламендують процес організації і методики здійснення аудиту.

Вони мають рекомендаційний характер.

В Україні запроваджено 32 норматива, що створені на підставі міжнародних стандартів.

4. Внутрішньофірмові стандарти аудиту.

У системі нормативного регулювання аудиторської діяльності важлива роль належить Внутрішнім стандартам аудиторської фірми. Вони деталізують єдині вимоги до здійснення і оформлення аудиту, затверджені аудиторською фірмою.

Внутрішні стандарти аудиту – це сукупність принципів, методів, прийомів і спосоюів, що використовуються аудиторською фірмою для надання послуг, виходячи із встановлених правил і особливостей діяльності фірми.

Значення ВСА:

Сприяють дотриманню чинного законодавства МСА та ННА, а також Кодексу професійної етики аудиторів.
1. Удосконалюють організацію аудиторських послуг
2. Забезпечують високу якість перевірок
3. Допомагают зменьшити тміскість аудиторських послуг
4. Спияють використанню в аудиторській діяльності нових наукових розробках

Відповідальність за розробку ВСА покладається на керівника. Може бути спеціально створений відділ з методології аудиту. Але затверджує керівник.

Існує 3 групи ВСА:

стосуєть професійної культури аудитора ( професійна незалежність, об єктивність, якість, чесність, компетентність, точність, доброзичлевість)
що регулюють внутрішньофірмовий документо- оборот
що передбачають методику проведення аудиту.

У ВСА передбачають наступні положення:

форми робочих документів аудитора (плпни, програми аудиту, листи фірми до замовника, оформлення резервів роботи експерта)
1. технологія обробки інформації, що була отримана в ході перевірки
2. порядок контролю якості надання аудиторських послуг.

ВСА не повинні заперечувати міжнародним стандартам аудиту та національним нормотивам. Вони лише доповнюють, конкретезують їх.

Одже, ВСА визначають індивідуальний підхід до надання аудиторських послуг залежно від специфіки діяльності професійної культури

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які 2 види нормативних актів ви знаєте?

2. Яка відмінність концепції аудиту від постулатів?

3. У чому полягає значення міжнародних стандартів аудиту?

4. Значення внутрішньо фірмових стандартів аудиту

Тема 11	ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ
	11.1 Договори та проведення аудиту.
	11.2 Процес здійснення аудиту та його стадії
	11.3 Планування аудиту

11.1 Договори та проведення аудиту

Згідно ст.20 ЗУ «Про аудиторську діяльність» аудит проводиться на підставі договору між аудитором і замовником.

Договір – це офіційний документ, який юридично регламентує взаємовідносини між аудитом і замовникам, і містить перелік прав та обов язків сторін.

Права :аудитор – перевіряє документи одержує пояснення

Аудиторська фірма – має право припинити аудит, коли з боку замовника буде вплив. Замовник повинен оплатити фактично виконані роботи.

Відповідальність: за неналежне виконання обов язків.

Оплата: 50% - аванс, 50% - протягом 3 – х днів після виконання робіт на підставі акта прийняття – передачі робіт.

Предмет договору – аудиторської послуги.

Види договорів:

на аудиторської річної фінансової звітності
на експрес – перевірку звітності (оперативне вивчення певного питання)
на управлінський аудит (оцінка розмірів, організації структури управління, організації та методики бухгалтерського обліку, методів маркетингу)
на надання консультованих послуг (конкретні питання, поточні проблеми, що пов язані з великою кількістю законодавчих актів. Аудитор пропонує свій варіант рішення проблем)
на бухгалтерське обслуговування (вести облік)
на разову консультацію
на абоненське обслуговування (довгострокове взаємодія.).

Структура договору = згідно стандарту №4

вступ (назва, № договору,місце, дата подписання)
предмет договору (мета та характеристика маштабу договору.)
права та обов язки сторін
відповідальність сторін
вартість послуги
термін дії договору (коли вступить в силу)
додаткові та особливі умови (що не найшли відображення раніше)
юридичний адріс і реквізити

Кожна фірма може додавати і інші умови.

- Режим роботи аудитора (допомога коштів, відрядження)

- Витрати аудитора

- Реклама та авторське право (не використовувати ім я замовника в подальшій роботі аудитора)

Дуже часто замовника очікують від аудитора позитивний висновок. Тоді в договорі треба говорити випадки, коли буде надано негативний висновок.

Треба оговорити місце роботи аудитора з документами:

- У приміщенні замовника

- У аудитора (опис документів, що видаються)

- ксерокопіювання

2. Процес здійснення аудиту та його стадії.

Організація аудиту – це комплекс заходів аудиторської фірми, спрямованих на запеспечення виконання договорів з клієнтами тобто це встановлення порядку, технології виконання аудиторської перевірки. Для забезпечення максимальної ефективності аудиторської праці.

Процес аудиту – система послідовних стадій аудиту.

Стадії аудиту:

організаційна – знайомство з діяльністю підприємства, станом його бухгалтерського обліку, звітності. Укладення договору.
підготовча – складання плану і програми аудиту.
технологічна – визначення об єкту аудита, обстеження, користування програми аудиту, перевірка інвентаря, описання дослідження документів.
результативна стадія – надання інформації про результати аудиту, складання звіту та висновку.

При здійсненні аудиторського застосування спеціальні прийоми та методи групової праці аудиторів.

Методи групової праці аудиторів:

мозковий штур – генерація великої кількості ідей, обговорювання їх групою аудиторів на оптимальність.
генерація ідей – обгрунтована критика ідей, доведення їх неспроможності.
колективний блокнот – пошук аультернатив за допомогою чіткого формування проблеми і індивідуальної роботи аудитора над нею. Потім керівник розглядає варіанти вирішення.
метод контрольнихзапитань –аудитор задає питання, які можуть просунути їх до вирішення проблем.

3. Планування аудиту.

Планування аудиту – підготовка головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду та часу проведення аудиту.

Мета пранування:

Зосередити увагу аудитора на найважлевіших напрямках перевірки, проблемах.

Принципи планування:

компетенсність
безперервність
оптимальність
мобілізація

Стадії процесу планування

Попередне планування.
- Вивчається інформація про клієнта (статут, протокол засідань ради директорів, договори, наказ про облікову політику, організаційна структура) структура, види діяльності, система ОП, розподілу ……
- У разі необхідності залучаються сторонні спеціалісти. З питань:
  1. оцінка окремих видів активів (земля, машини, коштовне каміння)
  2. визначення стану майна (запаси корисних капалин в родовищах)
  3. юридична оцінка договорів

Якщо замовник не згоден залучати інших експертів,то підприємству може бути виданий умовно – позитивний чи негативний висновок.

Висновок експерта додається до робочої документації аудитора.

Робочі документи аудитора - це документи, за допомогою яких аудитор фіксує планування аудиту, підготовку, застосувані прийоми і методи аудиту, отриману інформацію і висновок.

До них включають:

документи, що містять заганьну інформаці, щодо клієнта ( організаційна – правова форма) витяги з установчих документів)
записи з оцінки системи бухгалтерського обліку, аналіз господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.
Копії документації
Письмові пояснення клієнта

Тобто попереднє планування допомагає аудитору приступити до розробки плану аудиту.

2. Складання плану аудиту.

План аудиту – це документ організаційно – методологічного характеру, який містить стадії процесу аудиту, види заплпнованих робіт, період їх проведення, відповідальність осіб.

Якщо на підприємстві діє ефективно система внутрішнього контролю, яка попереджає винекнення недостатньої інформації, що аудит може зиеньшити кількість запланованих робіт.

Важливими моментами є формування бригади аудиторів і розподіл обов язків і напрямків перевірки.

3. складання програми аудиту, тобто перелік іспитів аудиту.

Вона повина включати:

Перелік аудиторських прийомів
Детальний опис прийомів

Програму і план складає головний аудитор. Кожний розділ плану закінчується висновком. (вони є основою для аудиторського висновку)

4. складання графіку

Влючає терміни підготовки методів , витрати часу на окремі ділянки перевірки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Які ви знаєте види аудиторських договорів?
1. Розкрийте структуру договору на проведення аудиту
  1. Які додаткові умови обговорюються у договорі з аудиторською фірмою?
  2. Дайте визначення процесу та організації аудиту
  3. Які методи групової праці аудиторів застосовуються у роботі фірми?
  4. Назвіть мету планування аудиту
  5. Охрактеризуйте принципи аудиту
  6. Які пункти включаються у план аудитора?
  7. У чому полягає роль робочих документів аудитора

Тема 12	ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ (НА САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ )
	12.1 Планування аудиту: план, програма, графік проведення.
	12.2 Вибір аудиторської фірми та клієнта
	12.3 Відповідальність аудитора

12.1 Планування аудиту: план, програма, графік проведення

Мета планування: зосередити увагу аудитора на найважлевіших напрямках перевірки, проблемах.

Принципи планування:

Компетентність
1. Безперервність
2. Оптимальність
3. мобілізація

Стадії процесу планування

1. Попередне планування.

Вивчається інформація про клієнта (статут, протокол засідань ради директорів, договори, наказ про облікову політику, організаційна структура) структура, види діяльності, система ОП, розподілу ……
- У разі необхідності залучаються сторонні спеціалісти. З питань:
  1. оцінка окремих видів активів (земля, машини, коштовне каміння)
  2. визначення стану майна (запаси корисних капалин в родовищах)
  3. юридична оцінка договорів

Висновок експерта додається до робочої документації аудитора.

До них включають:

документи, що містять заганьну інформаці, щодо клієнта ( організаційна – правова форма) витяги з установчих документів)
записи з оцінки системи бухгалтерського обліку, аналіз господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.
Копії документації
Письмові пояснення клієнта

Тобто попереднє планування допомагає аудитору приступити до розробки плану аудиту.

2 СКЛАДАННЯ ПЛАНУ АУДИТУ

Важливими моментами є формування бригади аудиторів і розподіл обов язків і напрямків перевірки.

3. складання програми аудиту, тобто перелік іспитів аудиту.

Вона повина включати:

Перелік аудиторських прийомів
Детальний опис прийомів

4. складання графіку

Влючає терміни підготовки методів , витрати часу на окремі ділянки перевірки.

12.2 Вибір аудиторської фірми та клієнта

Взаємовідносини між аудитом і замовником починаються з переудоговірного литування:одно стороня звертається проханням надати послуги, а інша – погодиться або відмовляється.

В Україні існує велика кількість аудиторських фірм і перед господарчим суб єктом стає питання вибору.

Критерії вибору аудиторської фірми:

кількість пероналу його досвід (мати справу з фірмою краще, ніж з індивідуальним аудитором, бо колектив аудиторів може вирішувати завдання в комплексі.
стаж роботи на ринку
якість послуг (прислухатися до думки колег які співпрацювали з аудитором якщо після аудиту здійснілась перевірка податковими органами і не було …………………….. то фірмі можна довіряти.
рівень цін. (дуже підозрілі виські та низькі ціни, треба обирати пошірні ціни.
найбільші клієнти фірми
види послуг, що надаються
наявність філій у районах

Вибір клієнта

Аудиторська фірма проводить політику вибору пратоспроможних замовників.

Порядок вибору клієнта:

оцінка галузі
оцінка мети аудиту і можливості її досягнення
оцінка трудоміскості і складності аудиту
вивчення попередніх аудиторських висновків
визначення характеру і проблем взаємовідносин. З податковими органами, банками, партнерами.
попереднє ознайомлення зі станом бухгалтерського обліку
оцінка власної спроможності виконуват аудиторську перевірку.

12.3 Відповідальність аудитора

Відповідальність повинна бути одним з основних принципів аудиту. Аудитор навіть при сдачі іспитів не приділяють відповідну увагу своєї відповідальності.

Аудитор несе відповідальність за:

здійснення аудиту без реєстрації
розголошення відомостей без згоди клієнта
використання своїх повноважень в цілях здобуття вигоди або нанесення шкоди іншим особам
порушення вимог АПУ
невиконання своїх обов язків.

Види юридичної відповідальності:

кримінальна:

- громадська ……

- штраф

- виправні роботи

- конфіскація майна

- Позбавлення волі

- Позбавлення права,знання.

Застосовується судом від імені держави до особи, що навмисно або необережно вчинила небезпечне діяння передбачене кримінальним законом.

дисциплінарна

- зауваження

- звільнення з роботи

Дисциплінарна провина – протиправне, намисне невиконання або неналежне виконання своїх служебних обов язків.

Стягнення відображається унаказі, доводять винній особі під розписку.

цівільна

- договірні санкції

- штрафи

- покриття заподіяної шкоди

- неустойка

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. За що несе відповідальність аудитор?

2. Які види відповідальності аудитора визнаєте?

3. Які ви знаєте критерії відбору аудиторської фірми?

4. Які ви можете назвати критерії відбору клієнта?

5. Що передує договору між аудитором та клієнтом?

ТЕМА 13 СПОСОБИ ТА ПРИЙОМИ ВЕДЕННЯ АУДИТУ
	13.1 Методика здійснення аудиту
	13.2 Аудиторський огляд документів
	13.3 Аудиторські прийоми контролю документів
	13.4 Господарські операції як об єкт аудиту
	13.5 Спеціальні прийоми дослідження фактів дійсності ( на самостійне вивчення )
	13.6 Вибірковий спосіб дослідження в аудиті

1 Методика здійснення аудиту

Термін «Методологія» - від грец.»теорія методу», означає теоретичні проблеми і засоби наукового пізнання. Тотбто методологія розкриває сутність пізновальної діяльності.

Метод аудиту – це комплекс, система основних підходів і способів дослідження фактів господарського життя, які відповідають предмету і завданням аудиту.

Методика аудиту – це застосування сукупності способів і прийомів, які дають можливість провести аудиту системно.

Одже методика аудиту дає можливість визначити реальний, якісний і кількісний стан об єктів, що вивчаються, відхіленням від нормативного стану.

Існує 3 групи прийомів в аудиті.

визначення кількісного та якісного стану об єкта
вивчення відхілень від норм, плану.
оцінка стану, об єкта.(минуле, поточне, майбутне).

Способи аудиту – сукупність прийомів та засобів, спрямованих на отримання об єктивних знань про об єкт дослідження.Види способів аудиту представлено на рис 1.1

Способи

Загальні часткові спеціальні

Рисунок 1.1 – Способи ведення аудиту

Вони всі взаємопов язані. Загальні працюють через часткові, часткові – через спеціальні.

Роглядаються методи, що використовуються в аудиті.

Загальні та часткові способи аудиту базуються на всезагальних методах дослідження:

логічний метод: охоплює такі прийоми пізнання:

аналіз і синтез – аналіз – розподіл явища, при проведенні оцінки загального стану підприємства. Синтез – об єднання явищ.
Індукція і дедукція – індукція - від окремого до узагального вивчаючи причини відхилень окремих можна встановити причину відхілень у цілому.
Абстрагування – відокремлення суттєвого від несуттєвого

порівняльний метод – порівняння кількох явищ з метою виявлення подібностей і відмінностей.
соціологічний – вивчають практичну поведінку людей з метою визначення ефективності господарювання.
статистичний – кількісне вимірювання господарчих явищ.

Загальнонаукові методи дослідження

спостереження (участь аудитора в оперативних застомуваннях керівника,спостереження за міжособовими відносинами для оцінки ефективності управління)
вимірювання – фактів господарського життя , визначення численого значення окремих величин, що фігурують в документах.
порівняння
експеремент – списання запасів.

Мета пізнання в аудиті: отримання об єктивної істини про господарські явища, що вивчаються .

Висновки аудитора про факти відхилень є істинними тільки тоді, якщо вони грунтуються на реальних даних.

Послідовність вивчення відхілень представлено на рис 1.2

Рисунок 1.2- Послідовність вивчення відхилень при аудиті

Існують межі аудиту: не побрібно збирати всі документи, а лише ті, що стосуються поставлених питань. Для цього аудитор повинен уявити. Знати практику бухгалтерського обліку і відображення операцій в документах.

2. Аудиторський огляд документів.

В процесі аудитору досліджується велика кількість документів.

Кожна група документів потребує спеціальних прийомів їх вивчення, тому їх треба класифікувати.

Класифікація документів

за способом порівняння

- ідентифіковані – які можна порівняти касовий ордер, касова книга

- неідентифіковані

за рівнем аналітичності інформації

- довідково – інформаційні протокол, пояснювальна записка, заява.

- Довідково – аналітичні акт, висновок, перелік

Аудитори не завжди приділяють увагу протоколам, скаргам, заявам. Тут можна виявити відхілення від норм, списання збитків, збільшення винних від відшкодування збитків.

за рівнем якості складання.

Доброякісні Недоброякісні (фальсіфіковані)

Містять матеріальну підробкe містятьінтелектуальну підробку

Підчистки, виправління, дописки

заднім числом,

Вони бувають підроблені частково та підроблені повністю.

Ознаки що свідчать про підробку документа:

відсутність на виконавчому документі розпорядження ( відсутність вимоги на видачу мотеріалів зі складу, але наявність видаткової накладної складу) і навпаки.
незаповнення всіх реквізитів ( відсутність номера, дати, адресу)
невідпровідальність реквізитів ( назва на штампі і на печатці)
зайві реквізити
відсутність додатків (зведена відповідальність складена без первинних документів, або вони вилучені і повторно використанні_
сумарна невідповільність основного документа і дадотків
підробка підписів.

Огляд докуменів включає в себе:

чи заповнювалися вони на бланках типових форм
- чи не використовуються спеціального горника
- чи прокреслюються вільні рядки
- чи пронумеровані бланки суворої звітності
- чи погашаються документи ( отримано, оплачено)
- чи немає ……..
- чи правильно здійснюються виправління
- чи регламентовано графіком рух первинних документів

3. Аудиторські прийоми контролю документів.

Досліження документів треба проводити комплексно, поєднуючі різні способи їх вивчення.

Порядок дослідженя документів: (аудитор сам обирає).

хронологічний – за датоми складання
систематизний – по кожному рохрахунку окремо (каса, )
комбінований – одні документи перевіряють у порядку їх підшивки, інші – на групами.
вибірковий – (питання №7 )

Напрямки перевірки документів і навпаки

первинні – аналітичні регістри – регістри синтетичного обліку – головна книга – баланс.

Перед початком перевірки аудитор повинен ознакомитися з правилами оформлення первинних документів, які містяться в норматианих актах та наказі про облікову політику.

Прийоми аудиторського контролю документів:

формальна перевірка – перевірка повноти та правильності оформлення документів, заповлення реквізитів. Виявляються факти дописок, підробок, виправлення цифр.
арефметична перевірка – перевіряються р5езультати сумувань, множень, узгодження надходжень і утримань.
нормативно - правова – ннавідповідь нормативних актів, інструкціям, стандартам.
експертне дослідження –залучається експерт для виявлення підробок в документах, реальності підписів.
економічна перевірка – встановлюють доцільність операції (яку економічну вигоду вони дають).
зустрічна перевірка – піставлення одного документу, що знаходиться в інших підприємствах.

Реквізити перевірки доходів оформлюють в робочих документах аудитора ( табл. 3.1)

Таблиця 3.1 – Приклад робочого документа аудитора

Перевірка повноти оформлення первинних документів
Елемент вибірки (первинних документів)	дата	Наявність відповідних підписів	Оформлення документа	Всьго відхілень по документації
	Первинні Документ ти	Записів бухгалтер ського обліку	Керів ників	Фахів ців	повне	неповне

Господарські операції як об єкт аудиту.

Операції в аудиті – це факти і явища процесів госпадарювання , які відображені документально. Вони можуть бути не охоплені бухгалтерським обіком.

Вміння вивчати операції є одним із показників професіаналізма аудитора, тому мати уявлення про види можливих операцій в аудиті.

Господарські операції в аудиті:

по відношенню до реальності діяльності.

- Випадкові – які в реальних умовах могли відбуватися або не відбуватися

- Сумісні – здійснення однієї з них не виключає здійснення іншої

- Незалежні – здійснення кожногої з них не залежить від здійснення інших.

- Неможливі – не може відбутися при дотриманні законодавства.

за методикою нормам:

- стандартні – хід вирішення яких відомий нестандартні – нетипові. Аудитори повині вчитися управляти розумовою діяльністі.

за відповідальність нормам:

- достовірні – повнота і правильність офрмлення у відповідальність до правилам бухгалтерського обліку. Операція події

за ступенем адекватності відображення явищ –

- доцільні – визначаються шляхом перевірки її показників плану, нормам, інших підприємств.

Способи перевірки господарських операцій:

хронологічний документальний аналіз однорідних операцій: порівнюють облікові дані про рух активів, коштів за датами.
зіставлення бухгалтерських операцій – зіставляється інформація, що відображає одну і ту же господарську операцію.
порівняння операцій, відображених в облікових регістрах, із записами операційного обліку – дані операційного обліку не є підставою для відображення в бузгалтерському обліку. Ці дані використовують якщо дані бухгалтерського обліку викремлені,то можна їх зіставити з операційним обліком. Ці дані використовуються як допоміжні матеріаль у вигляді.
- Касова стрічка
- Неофіційні записі
перевірка об єктивної можливості здійснення операції
перевірка господарської операції в натурі – для перевірки запасів придбаних, але не списаних на витрати.
перевірка фактів за заключною операцією – перевірка документів і записів, що передують кінцевій операції не здійснюється.

Важливим моментом при аудиторській господарській операцій є перевірка відхілень в кореспандуючих рахунків. При цьому виділяють такі відхіленни:

віхілення від загальноприйнятої проводки (обсяг реалізації продукції Д36 К70, а бухгалтер не складає такий запис)
бездокументальні проводки ( підзвітні особи не підтвердили цільове використання коштів, а бухгалтер склав Д92 К572)
кредитове сальда на активних рахунках, а дебітове на пасивних.
Відкриття і ведення рахунків, що не передбачені робочим планом рахунків підприємства
Виправлення корекції без підпису особи , що зроблено це червоним сторном, додаткові записпи,
Відсутності проводок (для прихування нестач)
Складання бездокументальної сторнувальної корекції для необхідності (прихування крадіжок)

Всі відхілення заносять у робочій документ ( табл. 4.1)

Таблиця 4.1 – Робочий документ аудитора

Зміст операції	Проводка факту	Запис згідно плану рахунків	Примітки
	Д	К

5. Спеціальні прийоми дослідження.

Прийоми документального прийому
1. відновлення кількісно – суворого обліку. За первинними документами в хронологічній послідовності відтворення надходжень та витрачання матеріалів за кожним видом. Результати відновлення викривать випадки нестач догорих товарів шляхом заміни їх дешевими.

Може виявити виявити протиріччя:

кількість відпущених матеріалів максимально можливий залишок
- документально присутнє витрачання таких матеріалів, яких не було в наявності.

аналітична перевірка звітності та балансів перевіряють відповідальність даних синтетичного та аналітичного обліку балансу
контрольне порівняння -

залишок початкового інвестеційного періоду + обсяг - обсяг витрат.

Цей мааксимально можливий залишок порівнюють з фактичним залишком (по інвестеційної описі)

Якщо, залишокmax > залишок фактичний – можливість реалізації товарів за готівку.

Залишок max < залишок фактичний – приписування товарів в інвестеційній описі зниженню фактичної наявності в описі.

зворотне обчислення: підраховують за фактичним випуском готової продукції витрат смировини за нормами і зіставленіст з фактом.
- хронологічна перевірка перевірка суоденного о придбання готової продукцій з виготовленням та відвонтаженням. Можна виявити, що в окремі дні відпущено > ніж виготовлено.

Правильність здійснення господарських операцій не завжди можна перевірити за допомогою документального контролю. Виникає необхідність провести перевірку наявності грошових коштів, активів .

Один з найважлевіших методів фактичного контролю є інвестиція. Але застосовують і інший методи .

Прийоми факторів контролю.

лабораторний аналіз – якщо визначити якісні ознаки сировини, матеріалів
- перевірка операцій в натурі – перевірять придбання активів, введення їх в дію
- контрольний запуск сировини в виробництво – виявляють: факти застосування затрачених норм, зменьшення часу на виконання робіт.
- контрольне прймання продукції за якістю – визначають достовірність даних ОТК. Перевірка сигналів про розкрадання сировини.
- отримання письмових пояснень – при інвестиції. Контрольного запису. Не тільки з працівників, а і з інших підприємств.
- усне, письмове описування – бесіда, інтерв ю, дискусія.

Зовнішні аудитори не мають права без погодження з клієнтом застосувати ці прийоми.

6. Вибірковий спосіб дослідження в аудиті.

На великих підприємствах, які мають значний об єм операцій, вивчити всю інформацію за термін аудиту, неможливо. В зв язку з цим більше ефективний в порівнянні з суцільною перевіркою є вибірковий спосіб.

Переваги вибіркового способу перед суцільною перевіркою:

скорочення часу перевірки
скорочення, економія коштів зі сторони аудиторської фірми
детальне та глибоке вивчення окремих документів та операцій
оцінка стану господарського суб єкта на певний момент часу. ( при аналізі змін фінансового стану треба швидко провести аудиту вибірково )
можливість розширення програми аудиту ( економія часу на кожній ділянці дає можливість перевірити більшу № ділянок).

Аудитор повинен визначитися в процесі планування який спосіб перевірки він застосує. Суцільні перевірки – в найбільш важливх сферах, а вивчення основної частки об єктів – вибірково.

Вибіркова перевірка – це вивчення документів і операцій, що складають < 100% їх сукупності з використанням спеціальних методів, що дозволяють отримати достатньо інформації.

Використання цього прийому потребує знанням специфікованих термінів.

Термінологія:

генеральна сукупність – сукупність елементів, з яких здійснюється вибірка.
Репрезентативність вибірки – власності елементів, що дають змогу зробити змогу зробити висновок про всю сукупність
Екстрополяція – перенесення розміру виявлених у вибірці помилок на всю генеральську сукупність.

Вибірку можна сформувати 2 методами:

йомовірнісний – будь –який елемент сукупності може бути вибраний з певною йомовірністю. Дозволяє оцінити достовірність даних.
1. неймовірнісний – елемент віробки носить невипадковий характер. Висновки про генеральну сукупність засновані на професійному суджені аудитора. Не можна оцінити ризик перевірки.

Аудитор повинен відібрати одиниці до вибіркової сукупності.

Методи відбору одиниць до вибіркової сукупності:

простий – усі одиниці генеральної сукупності мають однакову йомовірність потрапити до вибірки.
механічний – через певний інтервал (кожний 5, 10, 15, 20….)
районований – якщо в генеральній сукупності є підгрупи, то вибирають декілька одиниць з кожного району (підгрупи) пропорційно до їх розміру.
комбінований
експертний – аудитор сам встановлює критерії відбору.
сніговий шар – коли треба прослідити з первинних документів до звітності.
квотировані вибірки – формуються за певними критеріями: дата, сума, вид активів, МОВ.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Вкажіть відмінності методу аудиту від методики
1. Які 3 групи прийомів в аудиті ві знаєте?
2. Охарактеризуйте всезагальні методи дослідження
3. Що входить до все наукових методів дослідження в аудиті?
4. Як поділяються документи за рівнем аналітичності інформації?
5. Які ознаки свідчать про підробку документів?
6. Які ви знаєте способи аудиту господарських операцій?
7. Що відносять до спеціальних прийомів аудиту?
8. Які ви можете назвати переваги вибіркового способу аудиту?
9. Яким чином формується вибірка?

	ТЕМА 14 ПОНЯТТЯ ТА ЗАВДАННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ
	14.1 Поняття, завдання, об єкти та суб єкти інвестиції
	14.2 Методика проведення інвестиції активних і пасивних
	14.3 Перевірка правильності визначення, регулювання та відображення резервів інвестиції
	14.4 Матеріали інвестеційної діяльності як об єктів аудиторського дослідження

1. Поняття, завдання, об єкти та суб єкти інвестиції.

ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» пердбачено підпрвердження правильності і достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, проведення інформації майна, коштів і зобов язань

Інвестиція – це перевірка фактичної наявності і стану об єкту контроля, яка здійснюється шляхом перерахування, вимірювання та реєстрації майна в натурі, а також порівняння отриманих даних з даними бухгалтерського обліку.

Залежно від мети аудиту повноти охоплення об єктів при проведенні аудиту, за дорученням або за згодою замовника можуть бути використані різні методологічні пийоми у тому числі інвестиція.

Ступінь участі аудитора в інвестиції:

проводиться аудитором (це передбачено угодою)
у складі інвестеційної комісії, спостерігає
вивчає матеріали раніше проведених інвестицій.

Завдання інвестицій в ході аудиту:

виявлення фактичної наявності ОЗ, НА, засобів, коштів, обсяну незавершеного виробництва:
1. встановлення залишку або нестачі засобів і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.
2. Виявлення запасів, що втратили первісну вартість, що не використовується
3. Перевірка дотримання умов зберігання МЦ, правил ……. ОЗ
4. Перевірка реальної вартлсті ОЗ, НА коштів в касі, на поточних рахунках, дебеторської і кредеторської заборгованості, незавершене виробництва.

Суб єкти інвестиції аудитор або створена на його прохання інвестеційна комісія. Аудитор може бути головою, членом комісії або просто спостереження.

Відсутность хоча б одного з членів інвестеційних комісії МВО. При проведенні інвестиції є підставою для визначення резервів інвестиції недійсними.

Склад інвестиції комісії:

Інженерно – технічні працівники – дати оцінку техничного стану засобів.
Фахівців складеної справи – щоб знали технологією зберігання запасів
Економісти, бухгалтера,
Маркетологи – щоб встановили ринкову вартость будь – кого активу.

Проведення інвестиції обов язкове:

при приватизації, перетворенні держави підприємства на акцінні при передачі державного майна в аренду:
1. перед складанням річної фінансової звітності (не раніше 1 жовтня)
2. при зміні МВО
3. при встановленні фактів крадіжок, зловживаннь
4. за постановою правоохоронних органів
5. у разі техногенних аварій
6. у разі ліквідації підприємства.

Керівники можуть залучати аудиторів для проведення обов язкових інвестицій.

2. Методика проведення інвестиції аудиту та зобов язань

Керівники підприємства повині: - створити умови для інвестиції.

Визначити об єкти
Обсяг і термін проведення інвестиції

Методика проведення інвестиції аудиту і зобов язання.

Організаційна стадія: підготовка і видача наказу на проведення інвестицій. В ньому зазаначають порядок проведення, обсяги, строки проведення, склад комісії та оформлення документації.

Наказ видається голові комісії, перед початком.

Аудитор збирає інвестеційну комісію і проводить інструктаж з питань:

Ознайомленн з наказом
Загальні правила і специфічні особливості інвестиції певних об єктів
Забезпечення бланками описів, товарами,
Роз яснення прав і обов язків членів комісії
Ознайомлення з правилами оформлення описів
1. Підготовча стадія
Припинення операції щодо руху майна на складі
Опломбувати місце зберігання засобів
Отримати та перевірити звіти МВО з додатками виправдовуючими документами. Для цього МВО пропонується рознести в книгу або картку складання обліку всі видаткові та прибуткові документи і вивести залишок на момент інвестиції)
Взяти у МВО розписку (всі документи сдачі)
Підготовити майно до перевірки
Перевірка вагового господарства (за точність вимірювання, результати перевірки – оформлюються актом)
1. Технологічна стадія
Перевірка фактичної наявності і стану об єктів
Складання інвестеційних описів. Під час або після закінчення інвестиції (застосовують робочі зошити0. заповнення будь – яких реквізитів в описах забороняється. Дані бухгалтерського обліку не вноситься в опис до початку інвестиції.

Описи складають окремо:

По кожній МВО
По кожному місцю зберігання
На майно, що знаходяться на відповідальному зберіганні
Що зіпсоване і непридатне для використання.

Описи без помарок, підчисток, чістко і розбірливо написані.

Не повино бути незаповнених рядків. Кожна сторінка номірується. В кінці сторінки прописом підводять підсумок в нотуральних одиницях.

МВО дає розписку, що немає претензії до проведення інвестиції.

Результативна стадія

Складання порівльних відомостей
Списання природнього убутку
Визначення кінцевого результату (нестачі, надлишки).

3. Перевірка правильності визначення результатів інвестиції

Аудитор може витачати від бухгалтерії вивести і відобразити результати проведенної інвестиції ( рис 3.1)

Регулювання результатів інвестиції:

Зарахування розрахунок виявлення

Пересортування природних помилок в

витрат обліку

Рисунок 3.1 – Регулювання результатів інвентаризації

Пересортування – це результат взаємної заміни подібних запасів, допущений з причин порушення технології та організації порядку, який не відображено в обліку.

Причини пересортування:

занедбання аналітичного обліку на складах
неправильні записи в регістраціях аналітичного обліку
незадокументована заміна одних запасів іншими,
несвоєчасне оформлення руху запасів
некомпетентність МВО з питань визначення якості та комплектності товару.
свідоме пересортування з метою приховання крадіжок.

Умови визначення пересортування представлено на рис 3.2

Рисунок 3.2- Умови зарахування пересортування

Результати зарахування пересортування:

нестача = лишком більш цінних актів
нестача = лишком активів менш цінних активів
нестача > лишків більш цінних активів
нестача > лишків меньш активів

Дуже поширеною причиною виникнення нестач є природний убуток

Природний убуток – це втрати, що виникають при постан реалізації та зберігання запасів зумовлені їх фізико-хімічними властивостяти. норма природного убутку – це гранично пустина величина безповоротних витрат майна.

В межах норм нестачі списуються на собівартість продукції.

Понад норм – на винну осоу; на фінансові результати (якщо не виявлена остання)

За наслідками інвестиції інвентована комісія складає пратокол, у якому зазаначено:

стан складського господарства
результати інвестиції
пропозиції щодо заліку нестач і лишків
заходи щодо запобігання нестачі і втратам.

4. Матеріали інвестиції як об єкти аудиторського дослідження.

Сутність аудиторського дослідження матеріалів інвестицій:

перевірка стану інвестеційної роботи
перевірка якості інвестицій, що було проведено
виконання плану інвестицій
правильність виведення результатів інвестиції і відображення їх в обліку.

Для оцінки стану інвестеційної роботи і достовірності результатів аудитору необхідно:

вивчити наказ про облікову політику підприємства. У цьому повино бути зазначено види об єктів і кількість запланованих інвестицій.
1. Вивчити
  - книгу реєстрації конкретних перевірок інвестиції.
  - Акти конкретних перевірок інвестиції аудиторів
  - Відомості результатів інвестиції
  - Книга реєстрації накакзів (на проведення інвестиції прийняття рішень за результатами інвестицій)

Аудитор вивчаючи план проведення інвестиції з ясовує:

Чи дотримується керівництво діючих нормативних актів, які регламентують кількість інвестицій і визначають об єкти
Чи мали місце події, за якими інвестиція обов язково повина проводитися (і чи проводилась вона)

Перелік поруше6нь порядку проведення інвестиції:

склад інвестеційної комісії не затверджений керівником
1. документальне підтвердження відсутності хоча б одного ……
2. не зазначено в наказі строки проведення інвеситиції
3. від МВО не отримано розписки (всі видаткові і прибуткові документи складено до бухгалтерії
4. інвестеційний опис складено в 1 примірнику
5. немає загального підпису на кожній сторінці
6. на кожній сторінці немає підпису МВО
7. виправлення не підписані і не завірені членами комісії
8. інвестеційний опис містить незаповнені рядки
9. під час перевірки в роботі комісії не закритий доступ стороннім до приміщення, де є інвестеційний опис.

Аудитор вивчає:

не правильно вказані причини
чи своєчасно визначеним є результат інвестиції
чи відругульованірізниці (нестачі, лишки)

Окрему увагу приділити випадкам інвестиції, де по всіх показником факт =обліковим даним. Це свідчить про формальне відношення про інвестиції.

Аудитор повинен отримати відповіді на питання:

чи створено МВО відповідні умови для забеспечності збереження ТМЦ (охорона теріторії.)
чи призначено наказом керівника постійно діюча комісія
чи укладено договори з МВО про і майстер відповідальність та інші.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Вкажіть завдання інвентаризації
1. Чим відрізняються планові інвентаризації від внепланових?
2. Хто входить до складу інвентаризаційної комісії?
3. З яких стадій складається процес інвентаризації?
4. Яким чином регулюються результати інвентаризації?
5. Коли визнається пересортиця?
6. Які типові порушення характерні для процесу інвентаризації?

	МОДУЛЬ 4 УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АУДИТУ
	ТЕМА 15 УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ
15.1 Аудиторський звіт
15.2 Аудиторський висновок

1 Аудиторський звіт

Аудиторський звіт – узагальнюючий документ, адресований керівнику, власнику, загальним зборам акціонерів господарючого суб єкта, що містить детальні відомості про хід аудиторської перевірки, виявленні відхилення в веденні бухгалтерського обліку, порушення у фінансової звітності та іншу інформацію, отриману в результаті перевірки.

Він є підставою для складання аудиторського висновку.

Мета звіту:

Доведення до керівника підприємства інформації про недоліки в бухгалтерском обліку, системі контролю, що можуть привести до помилок у фінансової звітності.
Внесення пропозицій щодо удосконалення бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю з метою запобігання порушенням, відхіленням.

Зміст звіту:

де і ким проводився аудит, за який період
1. назва підприємства
2. дата звіту
3. всі відхілення . від законів та стандартів, що можуть вплинути на достовірність звітності.

Спочатку вказують основні відхілення, а потім інші незначні.

Зауваження повинні бути коректними , доброзичними. Супроводжуватися рекомендаціями щодо усунення недоліків.

Характер і зміст звітів може бути різним. ( про правильність та ефективність витрачення коштів, організацію праці людей, постачання, виробництво і збут пропозиції.

Аудиторський звіт складається в 2 примітках:

клиєнтові (для виправлення помилок)
у аудиторській фірмі (як звіт про виконану роботу в ньому повина бути розписка клієнта про отримання 1 примірника).

Інформація, що містится у звіті, є конфіденційною.

Тому аудиторський звіт майна передавати:

особі, що підписала договір
посадовій особі керівника господарчого суб єкта
будь – який інший особі, якщо у неї є розпорядженням керівника підприємства.

Звіт повинен попасти тільки до вищого керівництва. Не можна надсилати його поштою, передавати через секретара, його можуть прочитати зацікавленям особи як компромат на керівництво.

За домовленістю можна спочатку надати попередній варіант звіту. А коли підприємство внесе виправлення (виконання рекомендації), то господарчому суб єктуможна надщати позитивний аудитоський висновок.

Аудиторський висновок

Це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою суб єкта аудитоської діяльності, який складається у встановленному порядку за результатами проведеного аудиту і містить думку аудитора про достовірність вивчених фактів господарчого життя і про відповідальність їх нормативним актом.

Мета складання аудиторского висновку:

надання висновку про повноту, достовірність та законність інформації щодо фінаннсової звітності
довести до керівництва відомості про недоліки
внести пропозиції щодо удосконалення систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Вимоги до оформлення висновку:

украінською мовою вартісні показники тільки в грнивнях
- виправлення не допускається
- чіткість, достовірність, однозначність суджень
- звітні матеріаль повині відповідати умовам догору
- виділення розмірів і підрозділів
- високоякісний папір, тверда політурка, зброшуванний.

Слід пам ятати, що аудитор повинен консультувати, пояснювати, а не заплутувати замовника складними визначеннями.

До аудиторського висновку додається бухгалтерська звітність, що підлягала аудиту. Така звітність повинна бути підписана аудитором або погашена штампом аудиторської фірми.

Виявлені порушення групують за різними ознакми:

за видами операцій
за видами матеріальних активів
за видами розрахунків.

Аудиторський висновок складається в довільній формі, але повинен містити обов язкові розділи.

Структура аудиторського висновку:

вступна частина:
1. заголовок – назва аудиторської фірми

повна назва замовника
час перевірки.
1. вступ – нормативна база
інформація про склад перевіреної звітності
відповідальність за звітність покладається на підприємстві
відповідальність за висновок – на аудитора

Аналітична частина: - це звіт аудиторської фірми про загальні результати перевірки. Включає:

назва «Звіт аудиторської фірми»
об єкт аудиту, застосування вибіркового способу превірки
для кого призначений звіт
загальні результати (оцінка стану бухгалтерського обліку і звітності, суттєві порушення)
стан внутрішнього контролю на підприємстві (її відповідальність маштабам і характеру діяльності підприємства)

підсумкова частина : -це думки аудиторської фірми щодо:

назва «Висновок аудиторської фірми»
думка аудитора щодо достовірності звітності
дата
підпис аудиторської фірми, адреса

Національний норматив аудиту № 26 передбачає 4 види аудитоських висновків ( рис 2.1)

Позитивний умовно - позитивний негативний відмова від

надання

висновку.

Рисунок 2.1- Види аудиторських висновків

Позитивний висновок – надається у випадках, коли:

аудитор одержав всю інформацію і пояснення
фінансові документи підготовленні згідно облікової політики підприємства, яка відповідає П(С) бухгалтерського обліку.
Фінансова звітність складена належним чином на підставі дійсних облікових данних.

Тобто у аудитора немає жодного зауваження.

Якщо існує будь-яка невпевненість або незгода, то це підстава для відмови від позитивного висновку.

Умовно – позитивний висновок: буває 2-х видів ( рис 2.2)

- Якщо аудитор не може отримати всю - деякі операції проведено з

необхідну інформацію і пояснення порушенням законодавства

- не може виконати всі необхідні аудиторські - факти неповністю відображено в

прийоми обліку і звітності

- але система бухгалтерського обліку але фінансова звітність загалом

Відповідає законним вимогам достовірно відображає стан

- фінансова звітність загалом достовірно підприємства.

Відображає фактичній фінансовий стан

В цих випадках в аналітичній частині вказують причини невпевненості і незгоди аудитора.

Рисунок 2.2- Види умовного висновку

Негативний висновок – дається, якщо:

Виявлені значні помилки
Запущеність, неакуратність ведення бухгалтерського обліку
Система бухгалтерського обліку не відповідає нормативним вимогам
Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним
Не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан підприєства.

Вимоги від висновку – якщо аудитору не були надані всі необхідні регістри, первині документи для проведення повноційного аудиту.

Крім цього існують висновки спеціального призначення. Вони складаються при виконанні спеціальних аудиторських завдань за дорученням підприємства або правоохоронних органів.

Види висновків спеціального призначення представлени на рис 2.3

Види висновків спеціального призначення

Про фінансову про окремі частини

Звітність підгото- фінансової звітності

Тематичний влену по міжнарод-

Аудит ним С(П) бух.

(признасений обліку.

Для спеціальних

Замовників про узагальнення

Національного фінансової звітності

банку)

про виконання

договорів

Рисунок 2.3- Види висновків спеціального призначення

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Дайте визначення аудиторському звіту
1. Чим аудиторський висновок відрізняється від аудиторського звіту?
2. З яких частин складається аудиторський висновок?
3. Які види аудиторських висновків ви знаєте?
4. В якому випадку аудитор дає відмову від висновку?

	ТЕМА 16 КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ
	16.1 Контроль якості аудиторських послуг
	16.2 Оцінка суттєвості при підготовці підсумкових документів ( на самостійне опрацювання)
	16.3 Внутрішній контроль якості аудиторських послуг ( на самостійне опрацюваня)

1. Контроль якості аудиторських послуг

Якщо аудитоськи послуги будуть якісними, то суспільство визначає необхідність і доцільність аудиту.

Якість в аудиті – це максимальне задоволення інформаційних потреб користувачів результатами виконаних аудитором робіт відповідно до інтересів власника в межах вимог законодавства України, національних нормативів аудиту і Кодексу професійної етики аудиторів України.

Контроль якості аудиторських послуг – система контролю внутрішніх і зовнішніх органів упавління з метою недопущення аудиторами порушень законодавства та аудиторської етики. Тобто здійснбється зовнішній і внутрішній контроль.

Зовнішній контроль:

Здійснює аудиторська палата України, а саме:

кваліфікована комісія
дисциплінарна комісія
комісія з сертифікації
комісія по зв язкам з громадськістю.

Внутрішній контроль:

Здійснює : - Спілка аудиторів України

керівник аудиторської фірми
самоконтроль

Складові контролю якості аудиторських послуг:

поточний погляд за роботою аудиторів – керівництво фірми повинні планувати суцільне або вибіркове спостереження за роботою аудиторів та експертів, здійснювати текстування знань аудиторів.

У ході роботи персонал повинен:

контролювати дотриманя плану робіт
- перевірити достовірність підтверджень для превірки висновку
  - контролювати відповідальність висновку результатам перевірки.
1. сприяння підвищенню кваліфікації – керівництво аудиторської фірми повино забезпечити відкритий доступ персоналу до професійної інформації, контролювати терміни обов язкового підвищення кваліфікації та дії сертифіката.
2. вимоги до персоналу – аудитори повині мати відповідальну освіти, досвід роботи, дотримуються принципів аудиту, володіти технікою аудиторської перевірки, дотримуються кодексу професійної етики.

Кадрова політика здійснює вплив на систему якості аудиторських послуг. Сам персонал здійснює і аудит, і контроль його якості.

Найбільш відповідальний момант – це набор нових= співробітників.

Для анкетування претендентів в аудиторській фірмі бажано мати форми антек, текстів, тощо. При прийомі на роботу треба врахувати:

- наявніст сертифікату

- досвід роботи

- наявність публікації

- готовність до відрядження

- здатність вирішувати нестандартні ситуації

- вміння говорити,

Якщо фірма невелика і не може дозволити собі мати певну кількість високих кваліфікованих аудиторів, вони йдуть на компромісю

Але навіть коли фірма бере аудитора з невеликим досвідом роботи, то система внутнішнього контроля якості повина бути скоригована: тобто велике значення має оперативний аналіз робочих документів аудитора. Це дозволить виявити вузькі місця і спланувати додаткові перевірки для виявлення виправлень.

2 Оцінка суттєвості при підготовці підсумкових документів ( на самостійне опрацювання)

Поняття « суттєвості « - один з основних в аудиті. Чітко встановити її критерії непросто.

Згідно міжнародним стандартам аудиту № 47 «Ризик аудиту і матеріальність» визначає суттєвість: будь – яка стаття вважається суттєвою, якщо її значення є достатньо важливим, щоб вплинути на підготовку фінансової звітності.

Амеріканскі стандарти:

Суттєвість – це величина неточного чи неправильного трактування облікової інформації і судження зроблене на її основі могло б змінитися.

В національних стандартах.

Суттєва інформація – це та, відсутність або недостовірність якої може істотно вплинути на об єктивність фінансової звітності і економічного рішення користувачів, які приймаються на підставі цієї звітності.

Тобто певні дані в фінансовій звітності є більш важливими, чим інші.

Аудитор повинен зробити вибір величини суттєвості.

Це залежить від мети аудиту, від інтересів замовників:

для акціонерів – суттєва інформація про реальність активів.

Для інвесторів – суттєва інформація про фінансову стійкість підприємства, зміна попиту на продукці. Рентабельність вкладень.

При плануванні аудиту конкретного підприємства аудитор сам на підставі власного судження повинен встановити межі суттєвості тих помилок, які можуть викривляти бухгалтерську звітність.

Тобто на початку перевірки аудитор визначає ту суму помилок, яка не впливає на достовірність звітності і не впливає на рішення користувачів.

Від рівня суттєвості залежить обсяг перевірки. Якщо в якості рівня суттєвості буде невелика сума то аудитору треба отримати більше інформації, ніж у випадку встановлення більш високого рівня суттєвості.

Не можна встановити те , що один аудитор вважає суттєвим, інший оцінить як незначне.

При визначенні суттєвості має значення якість статті балансу. Наприклад: помилка 2400 грн. по «Касі» - більш суттєва (бо це вказує на замовника) , ніж по «Витратам маштабних періодів»

Трудно визначити суттєвість по порушенням, які не мають кількісного вираження наприклад: відсутність журналу реєстрації ПКО і ВКО. Це можна визначить суттєвим та несуттєвим порушенням.

Оцінка суттєвості передбачає вибір бази: тобто вибирається сума гранично – допустимою помилки. Вибирається ті показники, що мають особливу важливість для користувачів.

Суттєвість може визначатися в абсолютному і відностому значеннях. Абсолютне може (10грн.) – використовуватися дуже рідко для невеликих компаній.

Відносна може – станадрт 5% більше 5% - це суттєві відхілення (від показників фінаннсової звітності_. Діапазон 5-10%.

Є така думка, що суттєвість вигадали малограматні зарубіжні фахівці. Аулитор повинен показати всі відхілення від норм, стандартів, а замовник сам дасть оцінку суттєвості для нього цих фактів.

3 Внутрішній контроль якості аудиторських послуг ( на самостійне опрацюваня)

Підвищення якості управлінських кадрів ( менеджерів) стає дуже актуальним на сучаному етапі господарювання.

Внутрішній аудит – організаційна на підприємстві, діюча в інтересах керівництва регламентована внутрішними нормативними актами система контролю за порядком ведення обліку, складання звітності її аналізу та надійсністю функціонувальна система внутрішнього конторю.

Чому виникає потреба у внутрішньому аудиті?

за відсутність контролю і оцінки персонал починає працювати недбало.
для виявлення можливих навмисних викривлень обліку
власник хоче знати реальний стан справ
верхня ланка управління не займається контролем повсякденної діяльності. Менеджери не мають часу перевірити виконання всіх вказівок.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах з великою кількістю філій та дочірніх підприємств. Внутрішні аудитори допомагають

- уніфікувати облікові процеси.

- Правильно формувати консолідовану звітність

- Спостерігати за дорученням готового підприємства за доцільністю і ефективністю операцій

Завдання внутрішнього аудиту .

забезпечити ефективність функціонування підрозділів підприємства на всіх рівнях управління захистити інтереси власників підприємства.
1. проведення перевірок виконання наказів і розпоряджекнь власника і керівництва
  1. перевірка стану бухгалтерського обліку, звітності, достовірності, законності.
  2. перевірка наявності, правильності оцінки майна, ефективності використання ресурсів, разрахунково – платіжної дисципліни
  3. аналіз діяльності підприємства
  4. розробка нових проектів, експертних висновків пов язаних зі створенням нового підприємства
  5. надання керівництву пропозицій щодо удосконалення бухгалтерського обліку, покращення структури виробництва, модернізації системи контролю
  6. консультування керівників, спеціалістів, працівників з питань управління права, аналізу діяльності.
  7. організація підготовки до перевірок податковими органами та іншими.
  8. проведення наукових досліджень з організації і методології обліку, управління, фінансового контролю.

Виходячи з наведених завдань, можна визначити предмет аудиту.

Предмет внутрішнього аудиту – вивчення економічних, організаційних і інформаційних характеристик суб єктів господарювання з метою недопущення відхілень та високої ефективності господарювання.

В сучасних умовах зростають вимоги до служб внутрішнього аудиту (щоб ефективніше прювало підприємство треба знахидити нові резерви, вирішувати нові задачі, допомагати керівнику знаходити найефективні варіанти господарської діяльності.

Для найголовнішого виконання функцій аудиту необхідно організувати апарат внутрішнього аудиту і запровадити наукову організацію праці аудиторів. Провідне місце в організації внутрішнього аудиту належить побудові його апарату.

В залежності від адміністративного порядкування розрізняють 3 типи структури апарату внутрішнього аудиту:

1) лінійно- проста,

2) лінійно- комбінована,

3) лінійно- масштабна

В залежності від розподілу праці аудиторів розглядають:

Централізована форма децентралізована форма

внутрішнього аудиту внутрішнього аудиту

При централізованій формі аудитори знаходяться в штаті бухгалтерії і підпорядковуються головному бухгалтеру .

Децентралізована форма передбачає виділення аудиторів в окремий структурний підрозділ і підпорядковуються директору підприємства.

Вимоги до внутрішніх аудиторів:

вища освіта
знання з бухгалтерського обліку аудиторів, фінансів, банківських справ, страхування, право, менеджент.

В посадових інструкціях повино, чітко бути зафіксовано їх право і обов’язки

Керівники служби внутрішнього аудиту відповідає:

- за організацію роботи відділу

- за своєчасне виконання плану роботи

- подання керівнику достатньої інформації та пропозиції

Права внутрішніш аудиторів.

Самостійно визначити способи і прийоми перевірки
Можливість отримати пояснення в письмовому або усній формі.
Перевірка наявності ліц, проведення контролів замірів робіт.

Обов’язки :

Знати Закон України постанови КМ, нормативні акти
1. Використовувати наукові методи і форми проведення аудиту
2. Належним чином перевіряти стан бухгалтерського обліку.
3. Повідомляти керівництво про виявлені недоліки і вносити пропозиції щодо їх усунення.

Склад служби внутрішнього аудиту ( рис 1.2)

- Складає план перевірок

- Визначає склад групи

- Контолює процес підготовки, здійснення та оформлення результатів

- Здійснює аналіз

- Проводить консультації

Рисунок 1.2- Склад служби внутрішнього аудиту

На договірних засадах можуть залучатися до спеціалістів з оподаткування, правових питань, фінансового аналізу

Порядок організації внутрішнього аудиту:

підготовка до проведення визначення основних параметрів стану об єкта перевірки
інформаційне забезпечення перевірки: визначення документів і законодавчі акти, рекомендації внутрішнього положення, стандарти.
складання плану перевірки: календарний графік робіт і розподіл обов язків. Ці плани із зазанченням коштів, нееобхідних для їх виконання, керівник служби внутрішнього аудиту, подає директору підприємства на розгляд та затвердження. Підготовка робочих документів.
процес перевірки: перевірка первинної документації, облікових реєстрів, головної книги, фінансової звітності. Реєстрація порушень
обговорення попередніх висновків з керівничих служб що перевіряються: надаються попередні висновки і пропозиції
підготовка звіту (висновку) аудиту:
впровадження пропозицій за результатами перевірки: усунення недоліків.

Етичні принципи аудиту:

об’єктивність – роботу треба виконувати незалежно, квалфіковано, правдиво. Аудитор повинен відмовитися від перевірки якщо у керівництві цього підрозділу є родичі
лояльність – не повинні бути свідомо втягнуті у діяльність, що дискредитує професію аудитора, нанести шкоду підприємству.
відповідальність – на свої дії і в уютному за адекватну діяльність служби аудиту
конфеденцтність – не розголошувати результати перевірки, будь – яку інформацію на інших носіях.

Головним правилом у роботі аудиторів є стандарти професійної діяльності

Стандарти внутрішнього аудиту:

організаційний статус служби внутрішнього аудиту не повинен бути підзвітними виконавчим органом. Буде в такому випадку порушення об єктивності
компетентність внутрішнього аудитора – повинен володіти необхідними занченнями, майснерностю, дисциплинам, керівник повинен встановити критерії освіти. Керівник – це найбільш кваліфікований спеціаліст. Він має бути і бухгалтер і юристом, фінансистом упрямцем. Володіти теорією і практикою знаннями з аудиту. Розумітися на комп ютерній техніці.
взаємовідносини з конкретними послугами – внутрішні аудитори повині підтримувати нормативні ділові стосунки з персоналу керівником підрозділу і зовнішніми контрольами. Вони повині бути добре ознайомлені з психологією.
навчання – неохідно високу свою професійну підготовку відбувати професійні семінари, курси, брати учвасть у конференціях знайомитися з літературою. Огворорювати у службі нові законодавчі акти. Складат відповідні кваліфіковані заліки.
планування внутрішнього аудиту – керівник складжає річні плани що включають напрями, сторки і об ємних робіт, а також необхідні ресурси (кадрові, фінансові). Треба орієнтіроваться на максимальні ……. При мінімальних витрат. Пални повинні носити конфіденсійний характер для служб, які планується перевірити.
проведення внутрішнього аудиту – інформація з усіх питань, повина бути достовір, достатньою, необхідність,
звіт про результати перевірки внутрішнього аудиту – регламентує форм та порядок складання звітів. Не існує стандартної форми звітів для внутрішнього аудиту. Вона розробляється на підставі

- перелік виявлених відхилень,

- Оцінка впливу відхілень на діяльність та її результати

- Рекомендації по усуненню відхілень.

- Пропозиції щодо вдосконалення робіт підприєства

доведення результатів внутрішнього аудиту до зацікавлених осіб – порядок доведення результатів до замовників – до тадміністрації. Часто виникають дискусії, розбіжності. Аудитор повинен зберігати об єктивність в судженнях
управління аудиторською службою – структура служби вимоги до неї.
контроль якості роботи внутрішнього аудиту – може бути попередньо – наступним (при затвердженні висновки) керівник таким здійснює контролю за якістю роботи з виконання посадових обов язків та кодексу етики і стандартів внутрішнього аудиту.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Чому виникавє потреба у внутрішньому аудиті?
1. Які завдання ставлять перед внутрішнім аудитом?
  1. Які види структур внутрішнього аудиту ви знаєте?
  2. Які повноваження має керівник служби внутрішнього аудиту?

	Тема 17 Аудиторське досьє
17.1 Різновиди аудиторських доказів
17.2 Загальні поняття та принципи складання робочих документів аудиту
17.3 Види та склад робочих документів ( на самостійне опрацювання )

1 Різновиди аудиторських доказів

Аудиторські докази – інформація, що використовується аудитором при формуванні висновків, на підставі яких складається аудиторський звіт. Аудиторські дані включають інформацію, що міститься в облікових записах, які лежать в основі фінансових звітів, та інші відомості.

Достатність (аудиторських доказів) – міра кількості аудиторських доказів. Необхідна кількість аудиторських доказів залежить від результатів аудиторської оцінки ризиків суттєвого викривлення, а також від якості таких доказів.

Відповідність (аудиторських доказів) – міра якості аудиторських доказів, а саме їх доречність та надійність у підтриманні висновків, на підставі яких складається аудиторський звіт.

Експерт від управлінського персоналу – особа або організація, що володіє експертними знаннями в інших галузях, відмінних від бухгалтерського обліку або аудиту, та діяльність якої в таких галузях використовується підприємством для допомоги у підготовці фінансових звітів.

Достатні та відповідні аудиторські докази

Аудитор повинен розробити та виконати аудиторські процедури, що в заданих обставинах відповідають меті отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів. (п. 6 МСА 500)
Аудиторські докази, необхідні для обґрунтування аудиторських висновків, отримуються головним чином за допомогою аудиторських процедур, що виконуються в процесі аудиторської перевірки. Однак такі докази можуть також включати інформацію, отриману з інших джерел (наприклад, з попереднього аудиту) або в результаті виконання процедур контролю якості (процедур прийняття клієнта або продовження співпраці з клієнтом). Важливим джерелом аудиторських доказів є облікові записи підприємства. Інформація, що використовується в якості аудиторських доказів, може також бути підготовлена за допомогою експерта від управлінського персоналу.
Аудиторські докази складаються з інформації, яка підтверджує твердження управлінського персоналу, а також з будь-яких відомостей, що суперечать таким твердженням. Крім того, в деяких випадках відсутність інформації (наприклад, через відмову управлінського персоналу надати пояснення) використовується аудитором і, таким чином, також являє собою аудиторські докази.
Визначення факту отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів для зниження аудиторського ризику до припустимо низького рівню, що дозволяє аудитору зробити помірковані висновки, на підставі яких складатиметься аудиторських звіт, - це питання професійного судження.

Достатність та відповідність аудиторських доказів взаємозв’язані. Достатність – це міра кількості.

Необхідна кількість аудиторських доказів залежить від багатьох факторів, наприклад:
- оцінки ризиків суттєвого викривлення (чим вищий ризик, тим більше доказів необхідно отримати);
- характеру внутрішнього контролю: комп’ютеризований або ручний (якщо процедури внутрішнього контролю виконуються без застосування комп’ютерних систем (вручну), необхідно отримати більшу кількість аудиторських доказів);
- рівня довіри до ефективності внутрішнього контролю (високий рівень довіри потребує меншої кількості доказів, що отримуються в результаті виконання процедур по суті, і навпаки, при низькому рівні довіри необхідна більша кількість аудиторських доказів, що отримуються при виконанні процедур по суті);
- знань та досвіду аудитора (при первинному аудиті, як правило, треба отримати більшу кількість доказів, чим при аудиті, що проводиться не вперше);
- суттєвості статей (несуттєві статті потребують меншої кількості аудиторських доказів, однак, слід зазначити, що поняття суттєвості – відносне, і то, що для одного підприємства є несуттєвим, для іншого може бути суттєвим);
- знання, отримані під час аудиту (виявлені помилки можуть вимагати проведення додаткової роботи та отримання більшої кількості доказів);
- джерело та надійність інформації.

Також необхідна кількість доказів залежить від якості таких доказів (чим вище якість, тем менше доказів буде необхідно). Однак отримання більшої кількості аудиторських доказів не компенсує їхню низьку якість.

Відповідність – це міра якості аудиторських доказів, а саме:

доречність та

надійність.

Доречність залежить від мети аудиторської процедури, а також, якщо доречно, від твердження, що розглядається.
На надійність доказів впливає джерело їх отримання та їхній характер, а також індивідуальні обставини отримання.
Детальніше доречність та надійність інформації, що використовується у якості аудиторських доказів розглянуті нижче.

Аудитор отримує аудиторські докази для формулювання обґрунтованих висновків, на підставі яких складається аудиторський звіт, за допомогою наступних процедур:

процедур оцінки ризиків; та

наступних процедур аудиту, які складаються з:

тестів контролю, якщо це вимагається МСА, або за рішенням аудитора;

процедур по суті, включаючи детальні тести та аналітичні процедури по суті.

Аудиторські процедури, що описані нижче, можуть використовуватися як процедури оцінки ризиків, тести контролю або процедури по суті, залежно від контексту, в якому вони застосовуються аудитором.

Перевірка

Перевірка включає вивчення записів або документів, як внутрішніх так і зовнішніх, що зберігаються у письмовій, електронній формі або на інших носіях, а також фізичний огляд активів. Перевірка записів або документів надає аудиторські докази різних ступенів надійності, залежно від їхнього характеру або джерела отримання, а також, у разі внутрішніх записів або документів, від ефективності процедур контролю за їх формуванням.

Спостереження

Спостереження включає нагляд за процесом або процедурою, що виконуються іншими особами, - наприклад, спостереження аудитора за процесом інвентаризації, що здійснюється персоналом підприємства, або за виконанням заходів контролю. Спостереження надає аудиторські докази щодо виконання процесу або процедури, але обмежується певним моментом часу, коли таке спостереження відбувається, а також тією обставиною, що сам факт спостереження може впливати на виконання процесу або процедури.

Зовнішнє підтвердження

Зовнішнє підтвердження представляє собою аудиторські докази, отримані аудитором у вигляді прямої письмової відповіді від третьої сторони (підтверджуюча сторона) у паперовій, електронній формі або на іншому носії.

Перерахування

Перерахування полягає у перевірці математичної точності документів та записів.

Повторне виконання

Повторне виконання передбачає незалежне виконання аудитором процедур або заходів контролю, які були початково виконані як частина внутрішнього контролю підприємства.

Аналітичні процедури

Аналітичні процедури полягають в оцінці фінансової інформації шляхом аналізу правдоподібного взаємозв’язку між фінансовими та нефінансовими даними. Аналітичний метод також містить усі необхідні дослідження ідентифікованих коливань або взаємозв’язків, що суперечать іншій релевантній інформації або значно відрізняються від очікуваних показників.

Запит

Запит полягає у пошуку фінансової та нефінансової інформації від компетентних осіб всередині підприємства або за його межами. Запит широко використовується на протязі всього аудиту на додаток до інших аудиторських процедур. Запити можуть варіюватися від офіційних письмових листів до неформальних усних розпитувань. Оцінка отриманих відповідей є невід'ємною частиною процесу запиту. Відповіді на запити можуть надавати аудитору інформацію, якою він раніше не володів, або таку, що підкріплює отримані аудиторські дані. Як варіант, відповіді можуть надавати інформацію, що значно відрізняється від інших відомостей, отриманих аудитором, - наприклад, даних стосовно можливості ігнорування заходів контролю управлінським персоналом. У деяких випадках відповіді на запити дають аудитору підстави для коригування або виконання додаткових процедур аудиту.

Хоча підтвердження даних, отримане шляхом запиту, часто має особливо важливе значення, у випадку запитів стосовно намірів управлінського персоналу інформація, що підтримує такі наміри, може бути обмеженою. У таких випадках відомості щодо попередніх дій управлінського персоналу для реалізації зазначених намірів, причин вибору конкретного методу дій, а також здатності управлінського персоналу дотримуватися певного методу дій надають достатню інформацію для підкріплення даних, отриманих шляхом запиту.

Стосовно деяких питань аудитор може вважати за необхідне отримання письмових представлень від управлінського персоналу або, якщо доцільно, вимагати від найвищого управлінського персоналу підтвердження відповідей на усні запити.

Всі процедури, що їх виконує аудитор, мають за мету отримання аудиторських доказів відсутності суттєвих викривлень як на рівні фінансової звітності в цілому, так і на рівні тверджень. Твердження, що їх використовує аудитор під час розгляду різних типів потенційних викривлень, розділяються на три категорії (МСА 315):

1) Твердження щодо класів операцій та подій:
- наявність (occurrence): операції та події, відображені в обліку, дійсно мали місце (відбувалися) та мають відношення до підприємства;
- повнота (completeness): операції та події, які повинні бути відображені в обліку, відображені в обліку;

- точність (accuracy): сума та інші дані, що відносяться до відображених в обліку операцій та подій, відображені відповідно;
- відсічення (cutoff): операції та події відображені у відповідному звітному періоді;
- класифікація (classification): операції та події відображені на відповідних рахунках.
2) Твердження щодо залишків на рахунках:
- існування (existence): активи, зобов’язання та власний капітал існують;
- права та зобов’язання (rights and obligations): підприємство володіє активами або контролює активи, та зобов’язання є боргами підприємства;
- повнота (completeness): віс активи, зобов’язання та власний капітал підприємства, що повинні бути відображені в обліку, відображені в обліку;
- оцінка та розподіл (valuation and allocation): активи, зобов’язання та власний капітал відображені в обліку у відповідній сумі та будь-які коригування (врегулювання) відповідно відображені.
3) Твердження щодо подання та розкриття інформації:
- наявність і права та зобов’язання (occurrence and rights and obligations): операції, події та інші питання, розкриті у фінансовій звітності, дійсно мали місце та мають відношення (належать) до підприємства;
- повнота (completeness): всі розкриття, які повинні бути відображені у фінансовій звітності, відображені у фінансовій звітності;
- класифікація та зрозумілість (classification and understandability): фінансова інформація відповідно представлена та описана, та розкриття ясно висловлюються;
- точність та оцінка (accuracy and valuation): фінансова та інші інформація розкрита чесно та у відповідній сумі.
Під час вибору певних процедур аудитору слід звертати увагу на те, до якого твердження будуть отримані відповідні аудиторські докази. Наприклад, перевірка матеріальних активів може надати надійні аудиторські докази щодо їх існування, але не обов'язково забезпечить надійними відомостями стосовноправ та зобов'язань чи оцінки майна. (п. А 16 МСА 500)

2 Загальні поняття та принципи складання робочих документів аудиту

Документальне оформлення аудиторських послуг складається з робочої та підсумкової документації.

Робоча документація — це записи, за допомогою яких аудитор фіксує процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час аудиторської перевірки (Національний норматив № 6). За результатами аудиторської перевірки аудитор зобов’язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийнятих рішень за наслідками аудиту. Функції робочих документів — це обґрунтування твердження в аудиторському висновку про відповідність застосованих процедур аудиторських послуг чинним нормативам, контроль за якістю проведення аудиту, допомога в процесі роботи аудитора. Інформацію з кожного питання, яке перевіряється, відображає робоча документація.
Робоча документація повинна містити опис усіх важливих моментів і обставин, які аудитор вивчав під час проведення аудиту. Вони мають бути професійно складені і забезпечити доступність для прочитування. Однак конкретні форми використаних робочих документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами) з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.
Під час оформлення робочих документів необхідно додержуватися таких вимог:

- на першій сторінці кожного робочого документа повинно бути вказано найменування аудиторської фірми, яка проводила аудит, найменування підприємства-клієнта, номер та дату укладення договору, згідно з яким проводиться аудит;

- кожний робочий документ повинен мати назву та свій номерний індекс;

- сторінки кожного робочого документа мають бути пронумеровані;

- в кінці кожного робочого документа вказується прізвище аудитора, який заповнив цей документ, проставляються його підпис і дата (або період) заповнення документа.

Інформація, яка вноситься в робочі документи аудитора, має бути достатньо повною і конкретною, викладатися ясно і не допускати різних тлумачень.
Повнота розкриття фактів та інформація, яка міститься у робочих документах, має бути достатньою для того, щоб:

- забезпечити можливість контролю керівником аудиту за проведенням його в поточному році;

- підтверджувати обґрунтування аудиторського висновку;
- підтверджувати узгодженість проведеного аудиту з прийнятими аудиторами стандартами та професійними критеріями;

- забезпечувати ефективну допомогу аудиторам у плануванні та проведенні наступних аудитів цього суб’єкта;

- служити аудитору довідковим матеріалом, у разі потреби надавати будь-які пояснення за змістом проведеного аудиту.

До робочої документації аудитора відносять: плани і програми проведення аудиту; копії засновницьких та інших внутрішніх документів клієнта (протоколів, договорів, контрактів тощо); матеріали вивчення й оцінки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю (схеми документообігу, описи тощо); результати аналізу господарських операцій і показників діяльності підприємства (розрахунки, таблиці, графіки та ін.); записи про характер і обсяг проведених аудиторських процедур та їх результати; копії переписки з клієнтом і третіми особами; висновки експертів; копії бухгалтерських та інших фінансових документів клієнта; інформацію для керівництва підприємства-клієнта; висновки і рекомендації аудитора та ін.

Після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. Вони є його власністю, і на їх підставі він має складати довідки. Проте право власності аудитора обмежене етичними нормами та умовами конфіденційності.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Термін їх зберігання визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними вимогами, а в разі потреби також іншими міркуваннями і нормативними документами.

Види та склад робочих документів ( на самостійне опрацювання )

У спеціальній економічній літературі одні автори класифікують робочі документи аудитора за: часом ведення і використання; способом і джерелами отримання; характером інформації; призначенням; ступенем стандартизації; формою подання; технікою складання. Інші додатково виділяють такі ознаки класифікації; за рівнем відповідальності того, хто склав документ; за строком складання; за змістом.

Вивчення МСА та економічної літератури дає змогу узагальнити і запропонувати класифікацію робочих документів аудитора за такими ознаками: стадіями аудиторської перевірки; терміном використання; способом і джерелами отримання; характером інформації; призначенням; змістом; ступенем стандартизації; технікою складання; формою подання; часом зберігання (таб.1).

Залежно від стадії аудиторської перевірки робочі документи аудитора можна класифікувати на документи початкової, дослідної та завершальної стадії процесу аудиту. До документів початкової стадії відносять: договір на аудиторську перевірку, загальний план і робочу програму тощо. Документи дослідної стадії процесу аудиту — це первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, аудиторські тести, аналітичні таблиці тощо. До документів завершальної стадії належать аудиторський висновок, звіт аудитора перед замовником, акт виконання робіт.

За терміном використання робочі документи поділяють на документи довгострокового і нетривалого використання. До довгострокових аудиторських документів можна віднести документи, які аудитори використовують впродовж тривалого періоду, наприклад, типові аудиторські програми, тести та ін.

Аудиторські документи, що зберігаються в аудиторській фірмі до року, називають документами короткострокового (нетривалого) використання. Це, наприклад, анкети опитування персоналу, анкети зустрічної звірки.

За способом і джерелами отримання виділяють робочі документи аудитора, отримані від: підприємства - клієнта; третіх сторін; складені самим аудитором. Аудитор у процесі перевірки використовує первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансову звітність підприємства — клієнта. До документів, отриманих від третіх сторін, належать одержані акти - звірки і довідки від по-купців і замовників, постачальників, банків, страхових компаній.

У процесі перевірки аудитор здійснює різні розрахунки, складає порівняльні й аналітичні таблиці, проводить групування, тестування. Заповнені таблиці, розрахунки, тести і є своєрідними документами, складеними аудитором. Найважливіший документ робочої документації — аудиторський висновок.

За характером інформації робочі документи аудитора поділяють на документи: нормативно-правового характеру; організаційно-установчі; про структуру і діяльність підприємства; про систему обліку і внутрішнього контролю; організаційно-функціональні документи; оцінки системи внутрішнього контролю й аудиторського ризику; перевірки статей і показників фінансової звітності; підсумкові документи тощо.

Аудиторські документи залежно від призначення поділяють на документи, які використовують аудитори та власники (керівники) підприємства. Для власників і керівників підприємства передбачається складання аудитором висновку і звіту перед замовником. Як відомо, звіт перед замовником складається за довільною формою у вигляді "Акта про проведення аудиту" , "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки", "Листа — інформування клієнта". Інші аудиторські документи призначені для використання безпосередньо самими аудиторами.

За змістом аудиторських процедур робочі документи аудитора поділяють на оглядові, інформативні, підтверджувальні, розрахункові, аналітичні, документи перевірки. В оглядових робочих документах наводиться загальна характеристика підприємства — клієнта або загальний огляд його фінансової звітності. Інформативні документи розкривають інформацію про господарські процеси та операції. Підтверджувальні аудиторські документи дають аудитору відповіді на запити від третіх осіб, які підтверджують або не підтверджують конкретні господарські факти і явища.

Беручи до уваги термін зберігання робочих документів аудитора, частину з них можна віднести до документів тривалого зберігання, а інші — до короткострокового зберігання. До документів довгострокового зберігання можна віднести догопори, укладені зі замовниками, акти виконання робіт, аудиторські висновки.

Отже, науково обгрунтована класифікація аудиторських документів дає аудитору змогу глибше зрозуміти їх зміст і форму, тривалість використання, термін зберігання та інші чинники, що безпосередньо впливають на ефективність аудиторської перевірки.

Розрахункові — це відповідні розрахунки аудитора, які дають змогу оцінити показники фінансової звітності. Аналітичні документи — це відомості, здобуті методами аналізу, що допомагають визначити фінансовий стан підприємства та його основних показників.

Відомості, отримані внаслідок проведення аудиторських процедур, належать до документів перевірки. Ці документи можуть бути складені аудитором за довільною програмою і мати різний зміст. Вони мають найбільше інформаційне навантаження щодо аудиторських доказів.

За ступенем стандартизації аудиторська документація поділяється на стандартизовану ( відповідно до вимог МСА) і складену за довільною формою.

Залежно від способу складання робочі документи аудитора можуть бути складені вручну або отримані за допомогою комп'ютера (машинограми, інформація, записана на дискеті та ін).

За формою подання робоча документація аудитора може бути у вигляді графіків, таблиці, тексту або у комбінованому варіанті. Наприклад, графічно можна відобразити динаміку основних показ-ників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Висновки

Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, що здійснюються під час проведення аудиторської перевірки. До робочої документації вводиться інформація, яка, на думку аудитора, важлива для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації.

Аудитор зобов'язаний вести документацію справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які, в свою чергу, будуть покладені в основу аудиторського висновку.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення. В ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.

Робоча документація виконує такі функції:обґрунтовує твердження в аудиторському висновку та засвідчує відповідність зроблених процедур аудиту прийнятим нормати; полегшує процес керування, нагляду та контролю за якістю проведення аудиторської перевірки; сприяє виробленню методологічного підходу до процесу ауди торської перевірки; допомагає аудиторові в роботі.
Робоча документація має містити: методику проведеної аудиторської перевірки;

проведені під час перевірки тести; зроблені аудитором висновки та прийняті рішення і пропозиції.

Залежно від способу складання робочі документи аудитора можуть бути складені вручну або отримані за допомогою комп'ютера .За формою подання робоча документація аудитора може бути у вигляді графіків, таблиці, тексту або у комбінованому варіанті.

Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Робочі документи є власністю аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено українським законодавством, тобто коли на аудиторську фірму буде заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Мінімальний термін зберігання документації повинен бути не менше ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Склад, кількість і зміст робочих документів аудитора визначають, зауважуючи:

стан бухгалтерського обліку і звітність клієнта; надійність системи внутрішнього контролю; вид аудиторських послуг; характер та складність господарської діяльності суб'єкта аудиторської перевірки; необхідний рівень керівництва і контроль за роботою персоналу аудиторської фірми при виконанні окремих процедур контролю.

Робочі документи аудитора класифікують за такими ознаками: стадіями аудиторської перевірки; терміном використання; способом і джерелами отримання; характером інформації; призначенням; змістом; ступенем стандартизації; технікою складання; формою подання; часом зберігання.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Дайте визначення аудиторського доказа
1. Що означає відповідність та достатність доказів?
2. Охарактеризуйте аудиторські процедури отримання аудиторських доказів
3. Яким чином здійснюється запит?
4. Що означає доречність інформації?
5. В яких випадках проводять тестування?
6. Що робити у випадку розбіжностей в аудиторських доказах?

Модуль 5Методика здійснення аудиту активів та пасивів підприємства
Тема 18Аудит необоротних активів
18.1	Аудит основних засобів
18.2	Аудит нематеріальних активів ( на самостійне вивчення )
18.3	Типові порушення обліку необоротних активів ( на самостійне вивчення )

1 Аудит основних засобів

Метою аудиту операцій з основними засобами є встановлення достовірності і первинних даних щодо руху основних засобів; повноти і своєчасності відображення первинних даних у зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку та оподаткування операцій з невідповідності методики обліку та оподаткування операцій з необоротними активами чинному законодавству.

Завданнями аудиту операцій з основними засобами є:

- встановлення правильності документального оформлення надходження, переміщення, використання та списання необоротних активів;

- перевірка ефективного їх використання та збереження;

- встановлення правильності визначення строку корисності експлуатації (використання) основних засобів, інших основних засобів;

- перевірка правильності нарахування зносу основних засобів;

- підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку первісної та ліквідаційної вартості основних засобів, а також результатів їх переоцінки;

- перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів та правильності відображення в бухгалтерському обліку понесені витрат;

- вивчення законності проведення операцій, пов’язаних зі списанням основних засобів внаслідок непридатності їх до використання та ліквідації;

- підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами.

Предметом аудиту операцій з основним засобами є господарські процеси та операції, пов’язані з наявністю, рухом і використанням основних засобів, а також відносини, що виникають при цьому всередині підприємства і за його межами.

Джерелами інформації для аудиту операцій з основними засобами є:

1. Наказ про облікову політику підприємства з відповідними додатками.

2. Первинні документи з обліку основних засобів

3. Облікові регістри, що використовують для відображення господарських операцій з обліку основних засобів

4. Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю

5. Звітність (таблиця 3).

Основна мета інвентаризації основних засобів полягає у виявлені фактичної наявності основних засобів, перевірці правил їх утримання та експлуатації, відповідності облікової і справедливої вартості таких основних засобів:

Об’єктами інвентаризації необоротних матеріальних активів є:

- Основні засоби (земельні ділянки, капітальні витрати на покращення земель, будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби);

- Інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи);

- Капітальні інвестиції (капітальне будівництво, придбання (виготовлення) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

Особливості проведення інвентаризації основних. До початку проведення інвентаризації необхідно перевірити: наявність і стан інвентарних карток, описів та інших регістрів аналітичного обліку, а також технічних паспортів, іншої технічної документації; наявність документів на основні засоби, що були здані або отримані підприємством на правах оренди (лізингу), на зберігання або тимчасове користування. За відсутності документів потрібно забезпечити їх отримання та оформлення.

Таким чином, комісія перевіряє дані про наявність основних засобів, вивчає записи про рух і технічний стан окремих об’єктів в інвентаризаційних картках або інших документах, а також перевіряє наявність документів, що характеризують окремі об’єкти основних засобів (технічні паспорти, плани з кожного поверху будівель тощо), наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об’єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

Під час інвентаризації будинків, споруд та іншої нерухомості комісія перевіряє наявність документів, що підтверджують перебування таких об’єктів у власності підприємства.

Перевірку наявності основних засобів проводять у наступних розрізах: власні основні засоби, основні засоби на відповідальному зберіганні, основні засоби в ремонті, основні засоби, передані або прийняті в оренду (лізинг).

Орендовані основні засоби підлягають інвентаризації орендодавцем із складанням окремого опису, в якому дається посилання на документи, що підтверджують прийняття цих об’єктів на відповідальне зберігання або оренду, та відомості про строк оренди. Орендовані основні засоби відображаються в інвентаризаційних описах окремо за кожним орендодавцем. Один примірник опису до складання річного звіту надсилають орендодавцю.

Основні засоби, що на момент інвентаризації знаходяться за межами підприємства (морські та річні судна в далеких рейсах; залізничний рухомий склад; автомашини; відправлені на капітальний ремонт машини та обладнання тощо) інвентаризують до моменту їх тимчасового вибуття.

Основні засоби, що перебувають в лізингу, ремонтні тощо, вносять до інвентаризаційного опису на підставі актів, накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання вказаного майна переробними, ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами.

Під час проведення інвентаризації основних засобів треба пам’ятати, що:

- Обов’язковій перевірці підлягає наявність не тільки самих об’єктів основних засобів, але й технічної документації на них (наприклад, технічного паспорту, технічних умов експлуатації тощо);

- Потрібно перевіряти власні основні засоби та ті, що прийняті або здані в оренду, на зберігання або у тимчасове використання;

- Відповідно до чинного законодавства інвентаризацію будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів основних фондів проводять один раз на три роки, а бібліотечних фондів – один раз на п’ять років.

Після детального вивчення облікової інформації члени комісії поводять огляд об’єктів в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника місцях експлуатації та встановлення ступеню їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням.

2 Аудит нематеріальних активів ( на самостійне вивчення )

Аудит нематеріальних активів, як і інших об’єктів обліку, має здійснюватися відповідно до аудиторських стандартів, де сформульовані єдині базові вимоги до якості аудиту, що забезпечують при їх дотриманні рівень гарантії результатів аудиторської перевірки. Аудитору слід пам’ятати, що перевірка нематеріальних активів здійснюється тільки в грошовому (вартісному) вираженні на підставі первинних документів.
Проведення інвентаризації нематеріальних активів починається з визначення правильності віднесення сум, що обліковуються на рахунку 12 «Нематеріальні активи», саме до складу нематеріальних активів, після чого проводиться перевірка обґрунтованості їх оприбуткування, наявності документів, на підставі яких оформлені придбані майнові права.
Аудитору слід перевірити, щоб до складу визнаних підприємством необоротних активів не були включені створені підприємством об’єкти, які не визнаються як необоротні активи (гудвіл, газетні заголовки, назви видань, список клієнтури та інші об’єкти).

Щодо інших нематеріальних активів, то аудитор повинен проаналізувати процес їх створення за фазами дослідження і розробки з метою правильності їх визнання як активів підприємства. При цьому аудитор має врахувати, що будь-які нематеріальні активи, отримані в результаті дослідження, не визнаються як активи підприємства, і тому витрати на проведення дослідження мають бути списані й відображені у складі інших витрат операційної діяльності в тому періоді, в якому вони виникли.
Перевірка визнання нематеріальних активів, отриманих у результаті розробки, здійснюється через встановлення дотримання визначених умов. За відсутності таких умов витрати, понесені підприємством у процесі розробки, відображуються в складі інших витрат операційної діяльності підприємства.
Аудитор має перевірити факт наявності об’єктів нематеріальних активів документації, в якій цей об’єкт описаний, зображений або іншим способом зафіксований на матеріальних носіях інформації. Головним критерієм на даному етапі аудиту є можливість ідентифікації об’єкта і встановлення факту його наявності в документації підприємства. Необхідно перевірити наявність документів, що підтверджують права на їх використання, а також правильність і своєчасність відображення нематеріальних активів на балансі підприємства.

Характерною особливістю об’єктів промислової власності є наявність охоронних документів, які підтверджують права на них; патентів на винаходи і промислові зразки, свідоцтв на корисні моделі, програми ЕОМ, топологій інтегральних та інших мікросхем. Тому наступним етапом аудиту є перевірка реальності охоронних документів.

Перевірка реальності охоронних документів потребує участі кваліфікованих фахівців-консультантів, спроможних здійснити їх об’єктивну експертизу.

Наступним етапом аудиту є перевірка документів, що підтверджують права підприємства на дані об’єкти промислової власності. При цьому можливі три основних варіанти появи прав на об’єкти промислової власності:

- об’єкти були створені безпосередньо на підприємстві або на його замовлення (при фінансуванні розробок підприємством) і тому спочатку підприємство володіє правом власності (майновими правами) на дані об’єкти та винятковими правами на їх використання;

- об’єкти були створені на іншому підприємстві, а потім права на них були повністю передані даному підприємству;

- підприємство отримало від інших патентовласників офіційний дозвіл (ліцензію) на право використання об’єктів промислової власності. У цьому випадку необхідна наявність ліцензійних угод (договорів).
Основним змістом даного етапу є перевірка дійсності прав підприємства на інтелектуальну власність, обсягу прав підприємства (передається об’єкт у власність підприємства або тільки у тимчасове використання), строків володіння правами й інших основних договірних умов використання таких об’єктів.

Аудитор повинен встановити правильність оцінки нематеріальних активів. За даними бухгалтерського обліку досліджується вартість нематеріальних активів з урахуванням того, що первісна вартість їх складається із фактичних витрат на придбання та приведення у стан готовності до використання. Слід звернути увагу, що витрати на сплату відсотків за кредит згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» не включаються до первісної вартості нематеріальних активів. Важливим для аудиту є правильність відображення в обліку та звітності операцій, придбання (за плату та безоплатно) нематеріальних активів з урахуванням нарахованого й сплаченого податку на додану вартість. Аудитор перевіряє вихідні документи про надходження нематеріальних активів, правильність їх оцінки, встановлення норм амортизаційних відрахувань, а також відповідність підтверджувальних документів на майнові права підприємства. Перевіряється правильність оприбуткування нематеріальних активів, внесених засновниками в рахунок їх вкладень до статутного капіталу підприємства, встановлюється повнота вкладень та правильність їх оцінки, законність віднесення на рахунки бухгалтерського обліку.

Особливе місце під час аудиторської перевірки нематеріальних активів відводиться нарахуванню та відображенню їх накопиченої амортизації. Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нарахування амортизації по нематеріальних активах здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більш як 20 років.
Аудитор встановлює правильність переліку нематеріальних активів, на які підприємство нараховує амортизацію, визначення норми амортизацію за строком їх корисного використання, перевіряє правильність нарахування накопиченої амортизації і достовірність відображення у бухгалтерському обліку.

По всіх нематеріальних активах необхідно перевірити наявність розпорядчого документа підприємства про затвердження корисного строку їх використання. На підприємстві має бути встановлена наявність документів з докладним описом кожного нематеріального активу та порядку його використання.

Завдання аудитора полягає у встановленні правильності визначення підприємством нематеріальних активів, на які не нараховується амортизація, а також їх списання та віднесення на рахунки бухгалтерського обліку.
Об’єктом аудиторської перевірки є правильність списання нематеріальних активів з неповним нарахуванням накопиченої амортизації. Особливо ретельно перевіряють відображення у бухгалтерському обліку результатів інвентаризації нематеріальних активів. У разі виявлення недостач необхідно встановити розмір збитку від крадіжок, знищення, псування нематеріальних активів, а також винних у цьому осіб та з’ясувати правильність нарахування сум для утримання й відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку. За кожним напрямом перевірки нематеріальних активів і гудвілу аудитор має встановити правильність бухгалтерських записів

3 Типові порушення обліку необоротних активів ( на самостійне вивчення )

Умовно усі порушення можна поділити на дві групи: умисні і неумисні. Умисні ж в свою чергу можна класифікувати на дві групи: отримання злочинного доходу і легалізація злочинного доходу.

Отже, розглянемо спочатку основні джерела формування злочинних доходів. Це заволодіння акти вавами зареєстрованих суб'єктів господарювання та держави. З точки зору дотримання фінансово-бюджетного законодавства значна частина цих способів може бути абсолютно легальною.

1. Крадіжки активів - у найпростішому варіанті крадіжка (нестача ) не приховується і виявляється при проведенні інвентаризації або іншої перевірки фактичної наявності активів. Існуючі види крадіжок можна згрупувати так:

- приховані крадіжки на етапі надходження - до них зокрема належать: завищення ціни на одиницю необоротних активів, в результаті чого загальна вартість активів залишається незмінною, а кількість їх зменшується; неоприбуткування активів, що надходять у формі благодійної допомоги тощо.

- прихованні крадіжки на етапі передачі необоротних активів - у цьому випадку імітується передача активів іншим юридичним чи фізичним особам;

2.Списання активів з обліку без офіційної передачі їх іншим юридичним особам - списання активів відбувається з дозволу власника або особи, уповноваженої власником на розпорядження відповідними активами. На практиці таке майже не трапляється. Факт вилучення активу при списанні може приховуватися двома способами:

- списання з обліку активів, які стали непридатними - таке списання може бути проведене під виглядом списання активів пошкоджених унаслідок надзвичайних ситуацій; списання активів, які стали непридатними у зв'язку з тривалим використанням ремонт яких економічно недоцільний.

3. Передача активів іншим юридичним особам або громадянам - активи офіційно передаються, відбувається проста безвідплатна та безумовна передача активів, яка може супроводжуватись передачею права власності на актив або проводитись без передачі такого права:

- передача активів на неіснуючих підставах;

- передача активів без виконання іншою стороною договірних або інших зобов'язань;

- надання благодійної або спонсорської допомоги;

- передача активів під виглядом сплати членських внесків - участь у різних організаціях часто пов'язана зі сплатою членських внесків, що може стати засобом прихованого виведення активів підприємства, якщо воно не отримує адекватних вигід від участі в таких організаціях.

Ми розглянули основні види умисних порушень. На мою думку задля уникнення таких зловживань з боку вище стоячих організацій потрібно проводити чіткий контроль за об'єктами, вартість яких перевищує 10 тисяч гривень.

Розглянемо тепер порушення, які умовно можна віднести до ненавмисних (здійснених ненамірено). До таких порушень належать:

1. Установою не назначено матеріально-відповідальну особу за збереження активів, тому із нею не заключений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність - усть проблеми полягає в тому, що при виявлення нестач установа не має достатніх юридичних прав для подачі позову в суд про відшкодування суми збитків;

2. Установою не застосовуються типові форми обліку основних засобів - таке порушення сприяє незаконному або неправильному використанні об'єктів необоротних активів;

3.На об'єктах необоротних активів відсутні інвентарні номери - таке порушення значно погіршує проведення інвентаризації;

4.Вартість проведено капітального ремонту об'єкту основних засобів віднесена на збільшення первинної вартості - капітальні ремонти не пов'язані з доукомплектацією, реконструкцією, модернізацією, які призвели до заміни запчастин,мають бути віднесенні не на збільшення вартості активу, а на витрати по відповідному КЕКВу;

5. Знос на необоротні активи, що зберігались на складах не нараховувався - навіть якщо об'єкт НА фактично не експлуатується, а знаходиться на складі, на нього повинен нараховуватись знос в загальному порядку.

В обліку необоротні активи підлягають відображенню за залишковою вартістю на дута балансу. Під час ревізії слід перевірити правильність включення відповідних витрат підприємства до необоротного активу і правильність його оцінки.

Перевіряю чому слід з'ясувати достовірність встановлення вартості придбаного необоротного активу і конкретну економічну вигоду від реалізації або використання його для підприємства, провести суцільну інвентаризацію необоротних активів та перевірити стан відображення їх у бухгалтерському обліку щодо повноти вартості, а також ліквідності, що зробить неможливим різноманітні маніпуляції із вартістю майна.

Висновки. Можна зауважити, що наскільки динамічно змінюються економічні відносини між суб'єктами господарювання, настільки динамічно змінюються способи здійснення порушень як навмисних, так і ненавмисних. Тому це вимагає від працівників контрольно-ревізійних органів постійного удосконалення власних знань та навичок, нестереотипного підходу до проведення аналізу фінансово-господарської діяльності об'єктів контролю.

Незважаючи на те, що впродовж тривалого часу у зв'язку із браком бюджетних коштів в Україні не відбулося прориву в розвитку науки, органам управління державним майном слід звернути увагу та докласти зусиль задля розв'язання нагальних потреб у відповідних галузях. Настав час вжити заходів щодо підвищення ефективності використання та забезпечення збереження державного майна заради майбутнього.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Які джерела інформації використовуються при аудити необоротних активів?
1. Вкажіть послідовність аудиту основних засобів
2. Яким чином аудитор перевіряє нематеріальні активи?
3. Які існують основні порушеня при обліку необоротних активів ?

	Тема 19 Аудит оборотних активів
19.1	Аудит виробничих запасів
19.2	Аудит грошових коштів
19.3	Аудит готової продукції і її реалізації

Аудит виробничих запасів

До предмета аудиту виробничих запасів належать процеси та явища, відображені документально, пов’язані з рухом виробничих запасів, їх залишками, оцінкою тощо.

Об’єктами аудиту виробничих запасів є:

1) кількісне та якісне приймання запасів від постачальника, а також при внутрішньому переміщенні в міжцеховому напрямку, між матеріально відповідальними особами, складами та виробництвом. При цьому досліджується: повнота оприбуткування запасів за даними бухгалтерського обліку; їх відповідність за кількістю та якістю за даними супровідних приймальних документів і складених матеріально відповідальними особами, а також повнота оприбуткування запасів, які надійшли без супровідних документів;

2) умови зберігання запасів і закріплення матеріальної відповідальності. Досліджується, чи відповідає стан складського господарства вимогам зберігання запасів (наявність вагів та час їх клеймування, обладнання складів полицями, шафами, контейнерами, протипожежним обладнанням). Закріплення матеріальної відповідальності перевіряється за даними договорів про матеріальну відповідальність, укладених між адміністрацією підприємства та конкретними працівниками;

3) норми витрат сировини і матеріалів на виробництво та їх дотримання – перевіряється обґрунтованість затвердження норм та їх застосування в лімітно-забірних картках і відомостях на витрачання матеріалів;

4) первинна документація з обліку запасів досліджується в частині достовірності відображених у ній господарських операцій;

5) бухгалтерський облік та звітність вивчаються в частині достовірності даних щодо залишків та руху виробничих запасів, відображених у них;

6) примітки до фінансової звітності. Досліджується інформація про: методи оцінки запасів; балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансову (облікову) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації; балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П(С)БО 9;

7) брак та пошкодження запасів – досліджуються причини, які зумовили виникнення негативних явищ, розмір невиробничих витрат, встановлюються особи, винні в злодіянні шкоди;

8) недостача цінностей та шкода, виявлені при інвентаризації, їх обґрунтованість і відповідальні особи – узагальнюється дослідження інших об’єктів, де виявлена шкода, перевіряється, чи підтверджується їх розмір даними бухгалтерського обліку та іншими зібраними доказами, наскільки правильно встановлену матеріальну відповідальність конкретних працівників і розмір їх відшкодування.

Джерела інформації аудиту виробничих запасів являють собою предметну область дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух виробничих запасів.

Для узагальнення інформації про наявність та рух належних суб’єкту господарювання предметів праці, призначених для обробки, переробки, використання у виробництві й для господарських потреб, призначений бухгалтерський рахунок класу 2 «Запаси», а для узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству виробничих запасів призначено рахунок 20 «Виробничі запаси».

Здійснюючи аудиторське дослідження, аудитор вивчає документи, за допомогою яких відтворює ланцюг господарських фактів від придбання запасів, їх зберігання і до списання. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських документів. Аудит виробничих запасів не може здійснюватися без досліджень оперативного обліку, інформації з діловодства (накази про зміну матеріально відповідальних осіб;про проведення ревізій, інвентаризацій; про розгляд результатів ревізій та інвентаризацій тощо), висновків спеціалістів (щодо якості та придатності запасів, доцільності їх придбання, списання).

У ході аудиту використовуються акти ревізій та перевірок запасів, складені відповідними контролюючими органами, а також інформація, одержана в ході попереднього аудиту. Ці джерела інформації мають допоміжний характер, проте, їх дослідження дає можливість встановити місця підвищеного інформаційного ризику.

Предметна область дослідження виробничих запасів включає:

1. Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта.

2. Облікову політику клієнта з питань обліку виробничих запасів.

3. Договори з матеріально відповідальними особами.

4. Договори з контрагентами.

5. Документацію суб’єктів внутрішнього контролю з питань контролю за раціональним використанням та збереженням виробничих запасів.

6. Первинні документи та реєстри обліку по рахунках, призначених для ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів.

7. Регістри зведеного синтетичного обліку (Головна книга), оперативну, статистичну та фінансову звітність.

8. Інші документи, що відображають факти господарської діяльності, пов’язані з придбанням та списанням виробничих запасів.

9. Місця зберігання виробничих запасів, включаючи ваговимірні пристрої.

10. Технологічний процес виробництва, а саме, інформаційні потоки щодо руху сировини і матеріалів від складу матеріалів до складу готової продукції, тобто проходження матеріалів від однієї стадії виробництва до іншої, їх перетворення на готову продукцію.

Вивчаючи внутрішні нормативні та загальні документи клієнта, можна одержати інформацію про: підприємство; його діяльність; особливості технології; перелік виробничих запасів, їх потребу та наявність; кількість місць зберігання. Особлива увага приділяється вивченню наказів про призначення та просування по службі матеріально відповідальних осіб, а також наказів про проведення тих чи інших заходів внутрішнього контролю – ревізії та інвентаризації. Це дасть змогу аудитору встановити обсяг інформації, що підлягає дослідженню, оцінити власні можливості, а також час, необхідний для проведення перевірки.

При дослідженні внутрішніх нормативних та загальних документів аудитор визначає питання, на яких необхідно загострити свою увагу при подальшому вивченні інформації. Так, якщо в результаті дослідження аудитор дійшов висновку, що окремий вид сировини є дефіцитним, то виникає необхідність прослідкувати її рух та визначитися, чи не допускалися випадки її недовкладення або підміни іншою із зниженням якості виготовленої продукції. Аналіз інформації з наказів про призначення МВО та їх характеристик за даними особової справи дає можливість сконцентрувати увагу на ступені довіри до них. Наявність наказів про проведення контрольних заходів щодо збереження виробничих запасів, про одержані результати ревізій та інвентаризацій формує думку аудитора щодо довіри до системи внутрішнього контролю.

Вивчення договорів (індивідуальних та колективних) із МВО дає можливість аудитору скласти думку про дотримання вимог чинного законодавства клієнтом у роботі з цією категорією працівників.

Аудитор у процесі свого дослідження повинен чітко відслідковувати інформаційні потоки, пов’язані з господарськими діями чи подіями, від прийняття рішення про здійснення господарської операції до відображення факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах обліку та звітності.

Аналіз облікової політики дає змогу встановити, яких методів дотримується підприємство з питань первісної оцінки виробничих запасів, їх переоцінки та методу оцінки виробничих запасів.

Таким чином, можна зробити висновок, що виходячи з вимог чинного законодавства, метою аудиту виробничих запасів є висловлення аудитором думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам.

Бухгалтерський облік забезпечує відображення господарських фактів, а аудит підтверджує їх достовірність, законність та повноту відображення. Розглядаючи завдання аудиту виробничих запасів, необхідно пам’ятати, що область аудиторського дослідження виходить за межі бухгалтерського обліку.

Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» поняття аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Загальне визначення завдання аудиту виробничих запасів полягає у встановленні достовірності й повноти відображення в бухгалтерському обліку та звітності всіх господарських фактів відносно залишків і руху виробничих запасів.

2 Аудит грошових коштів

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками:

1.аудит касових операцій;

2.аудит операцій на поточному рахунку;

3.аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом.

У процесі аудиту операцій з грошовими коштами необхідно розв’язати такі основні завдання:

1) ознайомитися з умовами зберігання готівки та інших грошових документів у касі;

2) вивчити фактичний порядок документального оформлення операцій з надходження і вибуття грошових коштів, ведення касової книги та книги реєстрації грошових документів, обліку касових операцій;

3) установити законність і достовірність операцій з надходження і списання коштів з банківських рахунків та правильність їх відображення.

Також завданням аудиту і контролю касових операцій є перевірка:

- забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей в касі;

- дотримання встановленого порядку зберігання чекових книжок, виписки чеків і отримання по них готівки;

- дотримання порядку документального оформлення надходження грошей до каси та їх видачі;

- дотримання ліміту каси;

- своєчасності та повноти оприбуткування готівки;

- стану обліку касових операцій;

- відповідності сум залишків і оборотів по виписках банку сумам в доданих первинних документах, облікових реєстрах та звітності;

- правильності використання грошових коштів суворо за цільовим призначенням;

- своєчасності розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та іншими контрагентами;

- величини, характеру і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованостей та причин їх утворення.

Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

З метою контролю за наявністю готівкових коштів на підприємствах проводяться інвентаризації кас. Для проведення інвентаризації каси, що має здійснюватися згідно з наказом керівника підприємства, призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації каси складає акт.

У строки, що встановлені керівником, на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням усіх готівкових коштів і перевіркою інших цінностей, що зберігаються в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком готівки в касі. При застосуванні підприємством у розрахунках РРО звіряється наявна готівка на місці проведення розрахунку касиром-оператором РРО із сумою, зазначеною в денному звіті РРО. У разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з’ясовуються обставини їх виникнення. При цьому сума нестачі стягується з винної особи, а надлишок оприбутковується в касу та зараховується в дохід підприємства.

Основні порушення - зловживання, розкрадання, помилки в обліку операцій можуть бути кваліфіковані наступним чином:

1) Пряме розкрадання грошових коштів;

- нічим не приховане;

- приховане неоформленими документами і розписками.

2) Неоприбуткування і привласнення грошових сум, що не надійшли:

- з банку;

- від різних фізичних і юридичних осіб по прибуткових ордерах;

- від різних юридичних осіб за домовленістю.

4) Надлишкове списання грошей по касі:

- повторне використання одних і тих самих документів;

- неправильний підрахунок підсумків в касових документах і звітах;

- списання сум без підстави чи за фальсифікованими документами;

- підробка в законно оформлених документах із збільшенням суми списання.

5) Привласнення сум, законно нарахованих різним особам і організаціям:

- привласнення депонованої заробітної плати і коштів, нарахованих на інших підставах;

- привласнення сум, які належать іншим підприємствам.

6) Розрахунки сумами готівкових грошових коштів, які перевищують граничну величину:

- з іншими юридичними особами і підприємцями, діючими без утворення юридичної особи;

- які надходять в касу підприємства, що перевіряється.

7) Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги:

- без застосування реєстраторів розрахункових операцій;

- без реєстрації реєстраторів розрахункових операцій в податковій службі.

8) Перевищення ліміту готівки каси на кінець дня.

9 ) Несвоєчасні звіти підзвітних осіб за використані грошові кошти.

На відміну від контролюючих органів аудитор повинен дотримуватися принципу конфіденційності, всі встановлені порушення фіксувати в Звіті керівництву клієнта та, при необхідності, в аналітичній частині аудиторського висновку, але не розголошувати інформацію і не сповіщати податкові органи.

Аудитор зобов'язаний повідомити клієнта про можливі стягнення за виявлені порушення і допомогти їх усунути.

На досліджуваному підприємстві аудиторський контроль ще ні разу не проводився. Це пояснюється тим. що це підприємство має невелику історію функціонування – півтора року. Проведення незалежного аудиторського контролю планується у листопаді цього року, що обумовлено вимогами іноземних засновників.

3 Аудит готової продукції і її реалізації

Збільшення обсягів виробництва та насичення ринку товарами з платоспроможним попитом є одним з найважливіших завдань усіх галузей господарства України на етапі реформування економіки. Тому основним завданням контролю у сучасних умовах є активний вплив на процеси виробництва з метою забезпечення споживачів високоякісними товарами (роботами, послугами).

Основні завдання аудиту готової продукції та операцій з продажу товарів (робіт, послуг) є:

1) перевірка правильності та своєчасності оформлення документів про рух

2) готової продукції і товарів у матеріально відповідальних осіб;

3) контроль за відвантаженням продукції та розрахунками з покупцями відповідно до укладених контрактів;

4) контроль за операціями з продажу товарів;

5) перевірка правильності оформлення операцій у бухгалтерському і податковому обліку та точності визначення результату з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Основними джерелами інформації аудиту готової продукції та операцій з продажу товарів є:

- акти здавання-приймання, здавальні накладні, накладні;

- вантажні декларації, рахунки-фактури, митні декларації;

- матеріали інвентаризацій;

- картки складського обліку, сортові оборотні відомості;

- картки кількісно-сумового обліку, матеріальні звіти;

- оборотні відомості (у розрізі матеріально відповідальних

- осіб і номенклатурних номерів);

- журнали реєстрації доручень;

- відомості аналітичного обліку з покупцями та замовниками;

- журнал-ордер № 5;

- головні книги;

- баланси підприємства та форми звітності.

У зв'язку з цим першим етапом аудиту готової продукції є перевірка достовірності даних первинних документів, які підтверджують здання готових виробів на склад. Тут слід установити, чи не були зараховані до складу готової продукції вироби, обробка яких не була закінчена в звітному періоді. Це можна виявити, переглядаючи документи з обліку виробничих витрат, і встановити, чи не списувалися матеріали і чи не нараховувалася заробітна плата на доводку виробів, які були відображені у минулому періоді як готова продукція.

Готова продукція в синтетичному обліку оцінюється за фактичною виробничою її собівартістю. Однак ця фактична собівартість визначається тільки в кінці місяця, а надходить готова продукція на склад щоденно. Тому на підприємствах зі значною номенклатурою поточний облік її руху ведеться за твердими обліковими цінами - оптовими, роздрібними, договірними, плановими. При цьому окремо визначаються відхилення фактичної виробничої собівартості від її вартості за обліковими цінами. Ці відхилення відображаються в облікових регістрах не за кожною позицією, а за окремими групами готової продукції. Залежно від цього аудитору слід перевірити точність оцінки окремих видів готової продукції.

Облік готової продукції на складах здійснюється в кількісному виразі в картках складського обліку, сортових оборотних відомостях чи матеріальних звітах. Відповідальність за наявність, збереження та рух готової продукції покладається на матеріально відповідальних осіб (завідувач складу, комірник тощо). Аудитор повинен перевірити, чи укладені з цими особами договори про повну матеріальну відповідальність, бо саме вони підписують прибуткові та видаткові документи про рух готової продукції на складі.

У деяких випадках підприємства можуть приховувати вироблені чи придбані для продажу товари. Тому під час аудиту необхідно провести повну чи часткову інвентаризацію товарів і готової продукції. Методика проведення такої інвентаризації аналогічна методиці інвентаризації виробничих засобів.

Фактичний обсяг відвантаженої покупцям продукції перевіряється за даними відомості аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками. На основі аналітичних даних аудитор має не тільки визначити загальний обсяг поставок продукції підприємства в цілому, але й перевірити розрахунки з окремими покупцями і встановити, чи не відвантажувалася продукція підприємствам, які мають велику дебіторську заборгованість. Також слід перевірити, чи всі документи про відвантаження готової продукції включені до цієї відомості. У разі встановлення невідповідності даних аналітичного обліку про обсяги відвантаженої продукції даним первинних документів аудитор повинен встановити та зазначити це у акті.

Аудитору також слід перевірити дотримання на підприємстві контрольно-пропускного режиму, вибірково зіставляючи за даними пропусків найменування і кількість продукції та тари, що були вивезені з підприємства з відповідними показниками рахунків-фактур та іншими вантажними документами. За необхідності аудитор повинен особисто провести раптову перевірку вантажів, що відправляються з підприємства, зокрема установити відповідність (невідповідність) показників супровідних товарно-транспортних документів фактичної кількості та асортименту вантажу в транспортному засобі, а також перевірити комплектність продукції, її упаковку, тару тощо. Організація такого контролю дозволяє попередити випадки розкрадання готової продукції засобом надлишкового вкладення її в тару. Ефективним засобом виявлення приписок в обсягах продукції, яка була відвантажена, є зіставлення даних рахунків фактур з даними про завантаженість транспортних засобів, якими відправлено цю продукцію.

Під час аудиту слід перевірити й матеріали інвентаризації дебіторської заборгованості з відвантаженої продукції. При цьому особливу увагу приділяють перевірці товарів, які не оплачені покупцями у визначені договорами строки, і товарів, які перебувають на відповідальному зберіганні.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Які джерела інформації аудитор використовує при перевірці оборотних активів ?
1. Які способи перевірки аудитор використовує при перевірці запасів?
  1. Вкажіть основні напрямки аудиту грошових коштів
  2. Які етапи можна виділити в аудиті готової продукції?

Тема 20	Аудит зобовьязань
20.1	Аудит розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами та кредиторами
20.2	Аудит розрахунків з персоналом по оплаті праці
20.3	Аудит розрахунків з бюджетом

1 Аудит розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами та кредиторами

Аудит розрахункових операцій слід починати з аналізу правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей.

Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.

Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (орга-нізації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів із дня одержання. З покупцями з цього самого міста складається акт взаємозвірки.

Метою аудиту розрахунків є встановлення правильності ведення розрахунків з постачальниками за отримані товарно-матеріальні засоби, послуги, підтвердження законності виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості, її достовірності і реальності погашення на підставі показників фінансової звітності відповідно до чинного законодавства. Завданнями аудиту розрахунків з постачальниками є:

1) встановлення наявності і правильності оформлення документів з поставки ТМЦ (договорів, рахунків-фактур, актів звіряння розрахунків);

2) встановлення правильності здійснення вказаних операцій та відображення їх у обліку, а також перевірка своєчасності, правильності та достовірності здійснених розрахунків грошовими коштами, законності, достовірності та правильності відображення в обліку здійснених розрахунків з використанням векселів та товарообмінних операцій;

3) визначення правильності оцінки отриманих товарів при бартерних (товарообмінних) операціях;

4) підтвердження повноти і своєчасності оприбуткування отриманих товарів і обліку виконаних робіт;

5) встановлення правильності оформлення та відображення в обліку виданих авансів, пред’явлення претензій;

6) встановлення правильності відображення за відповідними статтями дебіторської чи кредиторської заборгованості в балансі підприємства;

7) встановлення причин та строків виникнення заборгованості по розрахунках, визначення реальності та шляхів її погашення.

Для досягнення поставлених завдань необхідно отримати аудиторські докази, використовуючи різні прийоми і джерела отриманої інформації. Джерелами інформації для перевірки вказаних розрахунків є:

- законодавчі і нормативні акти, що регулюють питання організації обліку і оподаткування розрахункових операцій (Закон України «Про податок на додану вартість», П(С)БО 7 «Основні засоби», 8 «Нематеріальні активи», 9 «Запаси», 10 «Дебіторська заборгованість», 16 «Витрати», План рахунків бухгалтерського обліку, Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку тощо);

- наказ про облікову політику підприємства;

- договірна документація на постачання товарно-матеріальних засобів, виконання робіт і послуг;

- журнал реєстрації рахунків-фактур постачальників;

- рахунки-фактури постачальників;

- журнал реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних засобів;

- акти звіряння розрахунків;

- акти інвентаризації розрахунків;

- копії платіжних доручень;

- книга придбання товарно-матеріальних засобів;

- бухгалтерська звітність, облікові регістри, обігові відомості, журнали-ордери 6 с.-г., 7 с.г., 8 с.-г., Головна книга.

Для ефективності проведення аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками аудитору необхідно визначити, які методи та прийоми будуть використовуватись ним для отримання аудиторських доказів, та скласти програму розрахунків з постачальниками. Під час аудиту вказаних операцій аудитором можуть застосовуватись прийоми:

— правова оцінка укладання договорів на постачання продукції;

— застосування письмового підтвердження від третіх осіб;

— перевірка документів, отриманих суб’єктами підприємницької діяльності від третіх осіб;

— застосування прийому інспекції та аналітичних процедур.

При проведенні розрахунків з постачальниками аудитору перш за все необхідно оцінити систему внутрішнього контролю на підприємствах. При цьому можуть також застосовуватись прийоми опитування (письмові чи усні) працівників підприємства. Для цього можна вивчити такі питання:

1) чи існують у наявності договори на поставку продукції;

2) чи проводяться звіряння з постачальниками (щоквартально, на кінець року);

3) на скільки відсотків охоплюють такі звіряння всі операції по розрахунках з постачальниками;

4) кому надано право на отримання довіреностей, чи зафіксовано прізвище особи в наказі про облікову політику підприємства;

5) чи реєструються рахунки-фактури постачальників в окремому журналі;

6) чи мають місце факти неповернення невикористаних довіреностей на отримання товарно-матеріальних запасів;

7) чи своєчасно пред’являються претензії постачальникам;

8) чи існують постійно діючі комісії з встановлення розбіжностей між фактично отриманими товарно-матеріальними запасами і даними, що вказані в супроводжувальних і первинних документах;

9) чи завжди задовольняються пред’явлені постачальниками претензії;

10) чи застосовуються штрафні санкції до постачальників за невиконання ними договірних зобов’язань;

11) чи документально оформляється повернення матеріальних цінностей, що не відповідають якості, яка вказана в супроводжувальній документації;

12) чи здійснюється завезення матеріальних цінностей постачальниками на підприємство без наявності договорів;

13) чи розроблена для працівників бухгалтерії типова схема кореспонденції рахунків по розрахунках з постачальниками;

14) чи своєчасно надходять у бухгалтерію документи постачальників на оприбуткування товарно-матеріальних запасів від матеріально відповідальної особи;

15) чи здійснює бухгалтер перерахунок сум, що вказані в рахунках;

16) чи звіряє бухгалтер ціни, що вказані в документах, рахунках-фактурах, накладних, товарно-транспортних накладних, актах прийому-передачі.

2 Аудит розрахунків з персоналом по оплаті праці

На першому етапі аудиту розрахунків з оплати праці аудитор повинен ознайомитися з формою та системою оплати праці, яку застосовують на даному підприємстві, з’ясувати, чи існує внутрішнє положення про оплату праці працівників та трудова угода; вивчити та ознайомитись з обліковими працівниками, що здійснюють контроль за нарахуванням оплати праці (посада, освіта, досвід роботи, родинні зв’язки тощо); які нормативні документи використовує аудитор на даній ділянці обліку, кому він підпорядкований та хто перевіряє якість його роботи. Для цього аудитор повинен вивчити та оцінити систему внутрішнього контролю, його сильні сторони з метою визначення аудиторської вибірки. Для визначення ефективності системи внутрішнього контролю вивчаються такі фактори:

- коло працівників, що беруть участь у формуванні інформації;

- наявність у них посадових інструкцій та матеріальної відповідальності за виконані роботи;

- наявність технічних засобів формування облікової інформації та здійснення контролю на підприємстві;

- наявність технології контролю.

Система внутрішнього контролю передбачає наявність компетентного персоналу з чітко визначеними правами та обов’язками, дотримання необхідних процедур при здійсненні господарських операцій, наявність контролю за збереженням документації про виконану роботу та нараховану заробітну плату і належну перевірку виконання обов’язків працівниками підприємства.

Виявити сильні сторони внутрішнього контролю можна за такими питаннями:

1. Облік заробітної плати ведеться окремо від обліку кадрів і обліку робочого часу (ні).

2. Табелі обліку робочого часу підписує визначене коло осіб (так).

3. Скарги працівників з приводу оплати праці розглядаються періодично і по них приймаються рішення. На всі скарги є заяви (так).

4. Списки прийнятих і звільнених працівників відділ кадрів своєчасно передає до бухгалтерії (так).

5. Посадові оклади встановлюються наказом керівника і передбачені штатним розкладом (так).

6. Розрахунки з оплати праці перевіряють особи, що не мають відношення до їхнього здійснення (ні).

7. Підсумкові дані у відомості звіряють із підсумковими даними про виплату оплати праці, відображеними в Головній книзі (ні).

8. Періодично визначається правильність розподілу оплати праці по об’єктах затрат (центрах виникнення) (ні).

9. Витрати на оплату праці зіставляються із собівартістю продукції, робіт і послуг (ні).

10. Усі нарахування й утримання перевіряє наприкінці місяця внутрішній аудитор (ні).

11. Оплата праці нараховується (так), виплачується (ні) і в обліку відображається щомісяця (так).

Оцінивши систему внутрішнього контролю, аудитор перевіряє достовірність первинних документів щодо виконаних робіт та відпрацьованого часу, їх відповідність нормативним документам з нарахування і виплати заробітної плати. При цьому він має звернути увагу на наявність і правильність заповнення реквізитів підприємства, наявність відповідних підписів, відсутність виправлень і підчисток. Перевірці підлягають: табелі обліку робочого часу Ф-64, облікові листки цілодобових і внутрішньозмінних простоїв Ф-64а, облікові листи тракториста-машиніста Ф-67, 67б, подорожні листи трактора Ф-68, облікові листи праці та виконаних робіт Ф-66, 66а, розрахунково-платіжні відомості П-49, книга обліку розрахунків з оплати праці Ф-44, наряди на відрядні роботи Ф-70, 70а тощо. Ці документи підлягають вибірковій перевірці. Аудитор встановлює також реальність виконаних робіт. При цьому можна використовувати прийоми зустрічної перевірки документів з обліку затрат праці і її оплати та даних документів про виконання робіт і оприбуткування продукції.

Аналіз отриманих матеріалів перевірки надає можливість узагальнити всі недоліки і порушення щодо використання трудових ресурсів і розрахунків з оплати праці по таких напрямках:

неправильне визначення обсягів виконаних робіт. Для цього порівнюють обсяги виконаних робіт, що вказані в первинних документах з обліку праці та її оплати, з аналогічними показниками технологічних карт, довідками норм виробітку, а також контрольними замірами фактично виконаних робіт. У разі необхідності аудитор особисто перевіряє обсяг виконаних робіт.

Аудитору необхідно:

1) встановити, що вказані в документах з обліку праці та її оплати роботи в дійсності не виконувались. Для цього аудитор перевіряє і зіставляє дані документів у порядку, що вказаний вище, а також опитуванням відповідних осіб та перевіркою виконаної роботи;

2) встановити відсутність повторного включення робіт у документи з обліку праці і її оплати або повторне нарахування сум за раніше оплаченими первинними документами. Необхідно звернути увагу на розрахунки з оплати праці з працівниками, які прийняті на роботу за трудовою угодою. Часто такі угоди оформляються заднім числом, носять фіктивний характер і тому аудитору необхідно встановити, за що, за яку роботу або обсяг виконаної роботи нарахована така оплата праці, якими документами підтверджується обсяг виконаних робіт і розмір нарахованої заробітної плати;

3) перевірити застосування норм виробітку, тарифних ставок, посадових окладів і розцінок;

4) звернути увагу на наявність і відповідність внутрішньо-розпорядчих документів на підприємстві з нарахування заробітної плати;

5) встановити правильність і відповідність таксування окремих документів з обліку праці та її оплати;

6) перевірити визначення підсумкових сум у первинних документах з нарахування оплати праці;

7) встановити, чи включено до первинних документів з обліку праці осіб, які не брали участь у виконанні цих робіт («мертві души»). Це порушення виявляють шляхом порівняння прізвищ працівників зі списковим складом бригади, підрозділу, а також шляхом опитування окремих осіб, шляхом звіряння підписів у трудовій книжці, заяві про приймання на роботу та платіжних документах;

8) перевірити, як застосовуються доплати та надбавки до заробітної плати. При цьому звернути увагу, що нарахування премії має бути підтверджене наказом керівника підприємства або обумовлене в трудовій угоді, контракті тощо. Відповідно до чинного законодавства з заробітної плати робітників і службовців бухгалтерія підприємства утримує:

— прибутковий податок;

— суми по виконавчих листах;

— страхові платежі;

— грошові нарахування, що накладаються державними органами контролю;

— штрафи тощо.

При цьому аудитору необхідно перевірити, чи правильно визначений сукупний оподатковуваний дохід громадян. Перевірити, чи не включаються до сукупного доходу громадян допомога по вагітності і пологах, одноразова допомога при народженні дитини, допомога при догляді за дитиною до 3-х років, допомога при догляді за дитиною-інвалідом, на поховання, суми отриманих аліментів, державні пенсії та компенсаційні виплати в грошовій та натуральній формі.

Сукупний оподатковуваний дохід додатково зменшується також на суму, що не перевищує за 1 місяць встановленого розміру одного неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину у віці до 16 років для одного з її батьків, якщо місячний сукупний дохід його не перевищує розміру десяти мінімальних розмірів заробітної плати. Сукупний оподатковуваний дохід зменшується до 10 неоподатковуваних мінімумів для громадян, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1 або 2 категорії. Але при цьому необхідно звернути увагу на те, що загальна сума всіх утримань із заробітної плати працівника не повинна перевищувати 50 % місячної заробітної плати;

- перевірити правильність відображення сум з нарахування та утримань із заробітної плати в облікових регістрах по відповідних кореспондентських рахунках. Окремо аудитором перевіряються суми виплат, що не включаються до розрахунково-платіжних відомостей і не входять до фонду оплати праці. Ці суми визначаються окремо по платіжних відомостях або за видатковими касовими ордерами;

- перевірити розрахунки з депонентами: встановити причини і реальність виникнення заборгованості, правильність відображення її в обліку та законність списання депонованої заборгованості. Для цього необхідно здійснити взаємозвіряння реєстру депонованих сум, книги обліку розрахунків з депонентами, а також розрахунково-платіжними відомостями з нарахування і виплати таких сум, та здійснити вибіркове звіряння підписів у документах з виплати депонованої заробітної плати з підписом у трудовій книжці, заяві про приймання на роботу та платіжних відомостях за попередні періоди. За необхідності запрошуються окремі депоненти для підтвердження ними окремих депонованих сум.

В обов’язковому порядку аудитор перевіряє відповідність сальдо за рахунком 66 «Розрахунки з оплати праці» даним регістрів синтетичного обліку, Головної книги та балансу підприємства. Вибірково перевіряється правильність перенесення залишків на початок місяця. На практиці зустрічаються випадки, коли на початок періоду під час відкриття оборотних відомостей працівники бухгалтерії роблять помилки при перенесенні залишків: замість колонки «за робітником» дебету рахунку ставлять суму в колонку «за підприємством» кредиту рахунку. Для виявлення помилок необхідно зіставити окремо залишки за дебетом та кредитом рахунків окремо на початок та на кінець звітного періоду.

3 Аудит розрахунків з бюджетом

Велика кількість податків і зборів, недосконалість податкового законодавства, великий податковий тиск на підприємства, необхідність різного відображення однієї і тієї ж операції в бухгалтерському і податковому обліку, що залежить від розбіжностей у законодавстві тощо, збільшують властивий ризик підприємства. А з урахуванням великих штрафів, які накладаються на підприємства за порушення податкового законодавства, та пені, що стягується за прострочення платежів, аудиторський ризик збільшується.

Тому аудит розрахунків із бюджетом є одним із найтрудомісткіших, найскладніших і найвідповідальніших в аудиторській практиці.

Основне завдання аудиту розрахунків з бюджетом — ретельна перевірка: правильності нарахування податків і зборів та своєчасності їх сплати до бюджету, підтвердження перевіреної інформації висновком.

Функціональні завдання — консультування платників податків і зборів з питань оподаткування з метою своєчасних і правильних розрахунків з бюджетом, а також з метою уникнення переплат та попередження фінансовихсанкцій з боку фіскальних органів держави; надання консультацій у разі встановлення порушень в оплаті податків щодо їх виправлень; допомога в організації оптимального оподаткування

При проведенні аудиту слід керуватися законами України та іншими нормативними документами, що регулюють питання податків, які діяли на час нарахування та сплати податків.

Аудитору слід первірити правіильність ведення обліку за податками на рахунку 64 . За кредитом рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами» відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом — належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

З метою визначення суми валових доходів бухгалтери ведуть, а аудитории перевіряють Книгу обліку валових доходів . Облік у книзі ведеться за двома подіями по кожній господарській операції:

Ще до початку роботи аудитору з метою зниження свого підприємницького ризику необхідно обумовити всі питання перевірки цих розрахунків із клієнтом і відбити їх у договорі, в загальному плані та програмі.

Слід чітко встановити і погодити обсяг перевірки (період, що перевіряється, види податків тощо) та метод організації перевірки (суцільний, вибірковий). Зазвичай, правильність нарахування податків і зборів та своєчасність їх сплати проводять суцільним методом. Суцільний метод організації перевірки дає змогу максимально знизити ризик, але потребує багато часу і трудозатрат, що. в свою чергу, збільшує плату за аудит.

Підприємство може забажати проведення аудиту шляхом вибіркової перевірки. У такому разі аудитор повинен провести вибірку відповідно до національного нормативу МСА 530 "Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки" і обов'язково документально оформити всю проведену роботу відповідно до національного нормативу МСА 230 "Документація".

При проведенні аудиту розрахунків із бюджетом слід:

1) установити перелік податків і зборів, які сплачує підприємство;

2) досконало вивчити нормативні документи щодо кожного зі сплачуваних податків і зборів;

3) установити предметну область досліджень;

4) перевірити повноту і правильність відображення бази оподаткування щодо кожного податку чи збору;

5) перевірити правильність застосування ставок податків і зборів, а також арифметичні розрахунки з нарахування податків;

6) перевірити законність та обґрунтованість застосування пільг щодо податків і зборів;

7) перевірити повноту і своєчасність сплати платежів і зборів до бюджету;

8) перевірити правильність складених декларацій, розрахунків за платежами до бюджету і своєчасність їх подачі до податкового органу;

9) перевірити правильність відображення розрахунків із бюджетом у системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності;

10) надати клієнту інформацію про результати роботи з детальним викладенням виявлених помилок і фактів обману та рекомендації щодо їх виправлення;

11) залежно від мети перевірки, виду аудиту та завдань, одержаних від клієнта, підготувати висновок (якщо перевірялося лише одне питання) або інформацію

12) для складання загального висновку (при загальному аудиті) відповідно до вимог МСА 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" або МСА 800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення";

- скласти й підписати акт про виконану роботу;

- обговорити з клієнтом питання щодо продовження співпраці.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1 Якими джерелами інформації користується аудитор при перевірці розрахунковимх операцій?

2. Які методи та прийому використовуються при аудиті розрахункових відносин?

3. Вкажіть в якій послідовності аудитор перевіряє розрахунки з постачальниками , покупцями?

4. Яким чином аудитор перевіряє правильність нарахування та утримань із заробітної плати?

5. Яку методику застосовує аудитор при перевурці правильності нарахування податків ?

Тема 21 Аудит доходів, витрат та фінансових результатів діяльності підриємства
21.1	Методика аудиту доходів
21.2	Аудит витрат підприємства
21.3	Аудит фінансових результатів

1 Методика аудиту доходів

Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку. Доходи виникають у результаті проведення операцій, спрямованих на збільшення економічних вигод. Економічною вигодою є прибуток. Звідси отримання доходів прямо пропорційно впливає на суму отриманого прибутку, тобто на досягнення основної мети підприємництва. Тому всі об`єкти підприємницької діяльності прагнуть одержати якнайкращі результати за цими показниками, а вони в свою чергу стають предметами аудиторських перевірок, які потребують детального вивчення.

Предметом аудиту операцій з обліку доходів є господарські операції, які пов'язані з формуванням дохідної частини всередині підприємства та за його межами.

Під час перевірки доходів аудитор, як правило, ставить перед собою такі завдання :

- аудит правильності розподілу доходів за класифікаційною групою;

- перевірка правильності визнання та оцінки доходів;

- перевірка правильності відображення доходів у відповідному періоді;

- перевірка правильності формування прибутку у звітному періоді;

- достовірність даних у первинних документах і на рахунках бухгалтерського обліку операцій з формування доходу;

- правильне ведення обліку доходів діяльності та відповідності їх прийнятій обліковій політиці підприємства;

- законність і правильність відображення доходу у звітності бухгалтерії;

- перевірка правильності розкриття доходів в примітках до фінансової звітності.

Також аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких ґрунтуватиметься думка аудитора.

Обїєкти аудиту доходів представлені на рис 1.1

Рисунок 1.1- Об єкти аудиту доходів

До проведення аудиту доходів за окремими їх групами здійснюють перевірку доходів щодо відповідності класифікації, оцінки та умов визнання цих доходів.

Наступним кроком аудиту доходів є перевірка відповідності класифікації доходів вимогам П(с)БО. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами :

1) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

2) інші операційні доходи;

3) фінансові доходи;

4) інші доходи;

5) надзвичайні доходи.

Після перевірки правильності класифікації доходів аудитор здійснює детальну перевірку кожної групи доходів, враховуючи їх особливості.

2 Аудит витрат підприємства

Аудиторська перевірка виробничих витрат є досить трудомістким процесом, що вимагає від аудитора знання, крім безлічі нормативних та інструктивних матеріалів, також і особливостей обрахунку собівартості продукції в окремих галузях і видах господарської діяльності. Тому до початку документальної перевірки аудитору необхідно вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду його виробничої діяльності. На основі аналізу облікової політики й особливостей виробництва аудитор з’ясовує обґрунтованість застосовуваного на практиці методу обліку виробничих витрат і варіанта зведеного обліку витрат.

Якщо в процесі перевірки встановлено, що в обліковій політиці обґрунтований метод обліку витрат, що відповідає вимогам технологічного процесу, а фактично використання елементів цього методу не здійснюється, аудитор повинен зафіксувати дане відхилення в робочих документах і визначити його вплив на формування собівартості продукції. Якщо описаний в обліковій політиці метод обліку витрат не відповідає особливостям технологічного процесу, то аудитор може порекомендувати клієнту ряд змін, що дозволять організувати виробничий облік відповідно до вимог нормативних документів.

Для підтвердження первісної оцінки систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку витрат на виробництво продукції аудитор на основі отриманої інформації заповнює заздалегідь розроблені тести.

За результатами тестування встановлюється оцінка надійності систем і порівнюється з первісною оцінкою, отриманої на стадії планування аудиту. Якщо така оцінка виявляється нижчою первісної, то необхідно скорегувати обсяг і порядок проведення інших аудиторських процедур. Аудитор визначає для себе об’єкти підвищеної уваги при плануванні контрольних процедур і уточнює аудиторський ризик [9:276].

Підтверджуючи вірогідність оформлення і відображення в обліку прямих і накладних витрат, аудитор з’ясовує обґрунтованість віднесення кожного виду витрат на собівартість продукції, правильність розмежування витрат по звітних періодах і об’єктах обліку, відповідність виконаних кореспонденцій рахунків бухгалтерського обліку встановленими нормативними документами. При цьому вивчаються робочі документи, вже сформовані аудитором при перевірці операцій по заготовленні та витратах, з коштами, розрахункових операцій.

Перевіряючи, чи обґрунтовано віднесені витрати на собівартість продукції, аудитору варто керуватися «Положенням про склад витрат…» і галузевими Інструкціями. Причому усі витрати, передбачені зазначеними нормативними документами, відносяться на собівартість у повному обсязі, але для цілей оподаткування по податку на прибуток деякі з них приймаються тільки в межах установлених норм (командировочні витрати, витрати на підготовку кадрів, на оплату відсотків по позиках банків, на рекламу, представницькі витрати, компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та інші). Названі витрати, як правило, відносяться до управлінських. Тому аудитору необхідно проаналізувати організацію аналітичного обліку по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». У процесі такого аналізу встановлюється фактичний спосіб обліку нормативних витрат для цілей оподаткування: у рамках системи бухгалтерського обліку чи позасистемний. Перший спосіб припускає виділення на рахунку 91 чи субрахунків статей аналітичного обліку для роздільного відображення витрат у переділах норм і витрат понад норми. При другому способі нормовані витрати відображаються на рахунку 91 загальною сумою без виділення витрат понад норми, що реєструються в окремих довідках (відомостях). Аудитор встановлює загальну суму кожного виду нормованих витрат, виконує арифметичний розрахунок цих витрат у межах норм і понад норми і порівнює отримані значення з аналогічними показниками в обліку (і окремих довідках).

Аудитор повинен з’ясувати: правильність розподілу виробничих витрат по звітних періодах: дотримання обраного методу і точність оцінки матеріальних ресурсів, що списуються на витрати виробництва, правильність включення у собівартість амортизації основних засобів, нематеріальних активів і МШП, інших видів витрат, в тому числі пов’язаних з управлінням виробництвом, обґрунтованість розподілу загальновиробничих витрат за об’єктами калькуляції, організацію обліку зворотних відходів і браку та інші.

Аудитору варто уважно проаналізувати склад загальновиробничих витрат, які враховуються відповідно на рахунку 91. У першу чергу на підставі первинних документів потрібно перевірити правильність розподілу по конкретних рахунках витрат на опалення, освітлення, утримання і оренду приміщень, заробітну плату адміністративно–управлінського персоналу підрозділів та підприємства в цілому тощо.

Значна частка витрат припадає на оплату комунальних послуг. Вивчаючи первинні документи і ознайомлюючись з організацією на підприємстві обліку витрат теплої води, електричної енергії, аудитор повинне перевірити, чи не включаються до собівартості реалізованої продукції адміністративні витрати та витрати на збут.

Аудитору необхідно також вивчити правильність формування різних резервів майбутніх витрат (на оплату чергових відпусток співробітників, на виплату винагород за підсумками роботи за рік, на ремонт основних засобів та інші).

Суми витрат майбутніх періодів, що включаються у витрати на виробництво звітного періоду, повинні підтверджуватися кошторисами і первинними документами по обліку цих витрат (накладні, акт приймання виконаних робіт та інші). Аудитор контролює також склад витрат майбутніх періодів і правомірність їхнього віднесення на собівартість (вони повинні бути обумовлені процесом виробництва чи управління підприємством ).

Аудитор підтверджує правильність розподілу (списання) витрат відповідно до порядку, закріпленим в обліковій політиці підприємства.

У процесі вивчення витрат підприємства аудитору важливо переконатися, що вони правильно документально оформлені і відбиті на рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи, що підтверджують облік кожного виду витрат, повинні містити всі обов’язкові реквізити, підписи відповідальних осіб. Кореспонденції рахунків повинні відповідати встановленим нормативам.

У ході аудиту варто також перевірити: стан обліку незавершеного виробництва, своєчасність і правильність його інвентаризації й оцінки, безпомилковість відображення результатів інвентаризації в обліку. Насамперед аудитору потрібно проаналізувати періодичність і порядок проведення інвентаризації незавершеного виробництва, вивчити представлені інвентаризаційні описи і порівняльні відомості. Якщо в представлених документах не виявлені відхилення, то можна зробити висновок або про формальний характер інвентаризації, чи навпаки, про ефективну організацію оперативного і бухгалтерського обліку напівфабрикатів власного виробництва [29:118].

Для підтвердження одної з думок аудитор може провести вибіркову інвентаризацію незавершеного виробництва.

Однак використання такої процедури контролю можливо, якщо на підприємстві застосовується напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат на виробництво. Тільки в рамках цього варіанту обліку формуються показники, що відображають рух незавершеного виробництва на всіх етапах виготовлення продукції. Номенклатура напівфабрикатів, що перевіряється визначається з врахуванням технологічних особливостей виробництва. Як правило, перевіряються найбільш дорогі напівфабрикати.

На ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”проводиться аудит допоміжних матеріалів. Якщо в ході вибіркової перевірки виявлено значне відхилення (наприклад, більш 5% від номенклатури, що перевіряється), то можна зробити висновок про формальний характер проведених інвентаризацій. Якщо ж вибіркова інвентаризація допоміжного виробництва виявить відхилення, то підтверджуються обсяги допоміжного виробництва, зазначені в даних оперативного обліку руху допоміжних матеріалів або аналітичного обліку.

Підтверджуючи вірогідність незавершеного виробництва аудитор здійснює арифметичний контроль його обсягу в натуральному і вартісному вираження. При цьому варто враховувати, що на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом, що застосовують позамовний метод обліку витрат, вартість незавершеного виробництва визначається витратами на незакінчені замовлення. У великосерійних і масових виробництвах вартість незавершеного виробництва складається із суми прямих затрат (матеріали і основна заробітна плата), що обчислюються за нормами по кожному калькуляційному об’єкті (виробу і т. д.) і суми інших непрямих витрат, що визначаються у відсотках до прямих витрат.

Оцінка правильності обчислення собівартості продукції виконується шляхом арифметичного контролю даних відомості зведеного обліку витрат. При цьому собівартість випуску продукції в умовах застосування показного і попереднього методу обліку витрат формується як алгебраїчна сума витрат за місяць і зміни величини незавершеного виробництва, а в умовах нормативного методу алгебраїчна сума нормативної собівартості випуску продукції, змін норм в відхилень від норм.

Виявлені в ході перевірки відхилення фіксуються в робочих документах аудитора і визначається їх кількісний вплив на показники звітності.

Аудиторська практика свідчить, що типовими помилками, що виявляються в ході перевірки затрат на виробництво є наступні:

– не відповідність застосованого методу обліку затрат методу, зафіксованому в обліковій політиці ;

– неправильна оцінка залишків НЗВ;

– неправильний розподіл витрат по звітних періодах;

– необумовлене (без документального оформлення) включення в собівартість окремих видів витрат на інші.

Аудит фінансових результатів

Ключовим питанням аудиту е визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку - зниження собівартості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також негативні фактори - завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.

Аудитор користується нормативними документами, які стосуються оподаткування, а також пільг, які надають суб'єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку, ПДВ та інших обов'язкових податків і платежів до республіканського і місцевого бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в Умовах ринкової економіки аудитор дає за величиною чистого прибутку і за фінансовим станом. Важливо не тільки отримати якомога більший прибуток, а й використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, у такий спосіб, щоб забезпечити оптимальне співвідношення темпів науково-технічного, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства.

Оцінка потенційного банкрутства. Одним із завдань фінансового аналізу, який проводиться під час аудиту, є своєчасне виявлення можливості банкрутства підприємства. Процес банкрутства, тобто визнання підприємства неплатоспроможним, регулюється законодавчими актами й урядовими документами.

Незадовільний фінансовий стан підприємства - ознака банкрутства, тому менеджеру потрібно тримати під постійним контролем роботу підприємства. Слід звертати особливу увагу на такі показники, які свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства: збитки від основної господарської діяльності, брак обігових коштів, неодержання кредитів, зменшення надходження грошових коштів від господарських операцій, падіння ціни цінних паперів, випущених підприємством, невиконання своїх зобов'язань та ін. Ці та інші питання передусім вивчаються під час надання аудиторських послуг.

Для визначення кількісних параметрів фінансового стану підприємства і виявлення ознак банкрутства потрібно після складання поточного балансу розрахувати і проаналізувати співвідношення показників: чистого прибутку і суми усіх активів;

обігових активів і суми усіх активів; усіх пасивів і суми активів;

надходження грошових коштів від операцій по основній діяльності і всіх зобов'язань; величини вартості обігових коштів і вартості запасів.

Під час аудиту важливо перевірити такі фінансові коефіцієнти та встановити їх достовірність: коефіцієнт поточної ліквідності;

коефіцієнт забезпечення власними коштами і коефіцієнт платоспроможності тощо. Якщо на підприємстві після складання балансу зазначені розрахункові коефіцієнти нижчі від установлених, то таке підприємство підпадає під дію законодавчих актів про можливість банкрутства.

Завдання аудиторської перевірки інвестиційної діяльності незалежно від форм її здійснення полягає у визначенні доцільності вкладення інвестицій, обґрунтованості використання коштів та ефективності розвитку технічного прогресу, сприяння найбільш раціональному використанню майнових та інтелектуальних цінностей під час створення і модернізації основних фондів, реалізації цільових комплексних програм.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Що є предметом аудиту доходів підприємтсва?

2. Охарактеризуйте обїєкти аудиту доходів

3. З яких етапів складається аудит доходів від різних видів діяльності?

4. Які завдання аудитор ставить при перевірці витрат підпрєитмва?

5. Що є обїєктами аудиту витрат підприємства?

6. Яка мета аудиту фінансових результатів діяльності підприємтсва ?

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку.-Житомір, 2000
Рудницький В.С.,Гончарук Я.А. Аудит .- Львів : Оріяна,2004.-292с.
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.1999р.
Ловінська Л.Г. „Бух. облік”-К : КНЕУ,2002-370 с
Грабова Н.Н. ,Добровський В.Н „Бух. облік в виробничих та торгових підприємствах” -К : А.С.К., 2002-847 с

6. Закон України „Про аудиторську діяльність” № 3124-xіі від 22.04.1999р.

з урахуванням змін і доповнень від 14.03.95р.№81/95-BP,

20.02.96р.№.54/96-BP.

7. БутинецьФ.Ф.Аудит-Житомир,2002-672 с.

Усач Б.Ф. Аудит: навч.посібник - К. :Знання-Прес, 2002.-223с.
Аудит :Збірник задач та практичних ситуацій: навч.посібник/Г.М.Давидов – К.:Знання, 2002.- 170с.

Додаткова література

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України.
Щотижневик „Закон і бізнес”

12. Щомісячник „Бухгалтерський облік та аудит”

13. Щомісячник „Все про бухгалтерський облік”

Які підтверджують операції зі збуту продукції, постачання, розрахункових відносин з покупцями

Стадія обміну

Які дають повну кількістну і якістну характеристику процесів відшкодування спожитих засобів виробництва, розподілу та перерозподілу продукту

Стадія розподілу

Інформація про факти, які характерезують моменти праці: власне праця, предмети праці та засоби праці

Стадія виробництва

Які пов язані з відтворенням та розширенням виробничих фондів

Стадія споживання

Внутрішні користувачі

Управлінці різних рівней

Власники підприємства (акціонери)

Фінансові аналітики

Рлбітники по найму

Зовнішні користувачі

Комерційні партнери

Податкові служби

Інвестори.

Зарубіжні партнери

Кредитори

Об’єкти, стан яких оцінюється у минулому часі

Ставлення до сфер

діяльності

Відокремлені сфери діяльності підприємства (матеріаль-но-технічне постачання, допоміжне виробництво, госпо-дарське обслуговування, основне виробництво, збут і т.п.)

Группи ресурсів, відносно відокремлені частки системи управліния

Складність

Сукупні ресурси та господарські процесси, цілістні системи управліния

Методи управліния

Функції управліния

Вид

Организаційні форми управліния

Экономічні результати діяльності

Ресурси

Господарські процеси

Класифікаційна ознака об’єкта

Группи об’єктів

Спеціаліст по розрахункам

Спеціаліст з документальних перевірок звітності

Керівник

Види умовного висновку

З нефундаментальною незгодою

З нефундаментальною невпевненістю

Якщо пересортування допущено у однієї і тієї ж МВО

Якщо пересортування допущено за одним і теж інвестеційний період

Якщо пересортування допущено за одноіменними записами, що мають зовнішню подібность. За умови, що відпуск проводився без розпорядження.

Остаточний результат інвестиції (рішення комісії, керівника підприємств)

Відображення його в обліку

Оприбуткування лишків

Списання витрат на рахунок підприємства

Віднесення нестачі на виних осіб

Визнасення різниці між фактом та данними бухгалтерського обліку

Складання порівняльної відомості

Використовуються для аудиту однорідних або окремих ділянок діяльності підприємства

Використовуються в ході аудиту будь якого об’єкту

Наслідки відхилення

Як усунути

Як допущено відхілення

Що порушено

Хто документів відхілення

Коли допущено відхилення

Спілка аудиторів (громадська оргарізація)

Делегує 10 осіб

АПУ

Міністерство і відомства

Демегує 10 осіб

Зв’язок з часом

Об’єкти, стан яких оцінюється у сьогоденні

Об’єкти, стан яких оцінюється у майбутньому часі

Характер оценки стану об’єкта

Об’єкти, які оцінюються тільки кількісно

Об’єкти, які оцінюються тільки якісно

Об’єкти, які оцінюються як кількісно, так і якісно

Продовження знаходження у полі діяльності аудиту

Об’єкти, які постійно знаходяться під аудиторским впливом

Об’єкти, , по яким здійснюється періодична аудиторськая оцінка

Об’єкти, , які вимагають разової оцінки

Ставлення до видів аудиту

Об’єкти, внутрішнього аудиту.

Об’єкти, зовнішнього аудиту.

- дохід від реалізації продукції;

- дохід від участі в капіталі;

- інший фінансовий дохід;

- інший операційний дохід;

- інший дохід;

- надзвичайний дохід;

- фінансовий результат

- класифікація доходу за кожною з груп;

- визнання та оцінка доходів:

а) умови визнання доходу з операцій, пов`язаних з цільовим фінансуванням;

б) умови визнання за бартерними операціями;

в) умови визнання від надання послуг, робіт

Операції з обліку

Інформація та показники ведення обліку, які показують порушення щодо формування доходу підприємства

Записи в первинних документах, облікових регістрах

Облікова політика підприємства

Об`єкти аудиту операцій з обліку доходів

1. СИСТЕМА ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
2. Реферат- Сердечно-сосудистая недостаточность
3. тематики и информатики Дисциплина- Информатика Курсовая работа Разработка приложений в среде
4. Лизинг4
5. Статья 1. Предмет регулирования настоящего Закона Настоящий Закон определяет полномочия органов госуда.html
6. Німеччина у другій половині ХІХ ст
7. ПЕНЗЕНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ Факультет заочного обуч
8. на тему- ldquo;Ідеї В
9. статтями я дослідила особливості економічної глобалізації в контексті державного управління
10. ЧЕЛОВЕЧЕСКАЯ ЖИЗНЬ 2
11. Говорит Лондон Часть первая Александр Кан Обозреватель программы Бибиси
12. Информационная система складского учёта бытовых электроприборов
13. тема мероприятий направленных на реализацию долгосрочных задач социальноэкономического развития государс
14. Реформы государственного управления Петра I
15. Гражданские правоотношения, регулирующие отношения с иностранным элементом
16. Вечеров а также некоторые повести из Миргорода Ресниц и Арабески Портрет удельный вес фанта
17. а сердечную основная масса ткани сердца гладкую мышечные слои внутренних органов т
18. Города Золотой Орды
19. економічний лад Давньоруської держави
20. Брестская уния

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе