Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема Основи страхового бізнесу Мета

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 25.11.2024

         Дисципліна                                                                              страхування в туризмі

Самостійна робота № 2

Тема . Основи страхового бізнесу

Мета.

Навчальна. Навчити орієнтуватися в законодавчих актах, визначити права та обов’язки страхувальника та страховика, з’ясувати організаційні форми страховиків.

 Виховна. Розвивати аналітичні здібності, увагу, пам’ять, спостережливість, акуратність, самостійність суджень і висновків.   

                                                                     

 Питання

  1.  Права та обов’язки сторін за договором страхування.
  2.  Державне регулювання страхової діяльності.
  3.  Організаційні форми страховиків.

                                                                                                                                 

         Завдання

1.  Проаналізувати та сформулювати права та обов’язки страхувальника та страховика згідно договору страхування.

2.      Визначити основні законодавчі акти в сфері страхування.

3.     З’ясувати організаційні форми страховиків.

Теми рефератів

  1.  Сутність та порядок укладання договору страхування .
  2.  Державне регулювання страхової діяльності.

    Методичні рекомендації

         Питання 1. Права та обов’язки сторін за договором страхування.

Практика показує, що основні розбіжності за договорами страхування відбуваються через незнання або нерозуміння сторонами, особливо страхувальниками, прав і обов'язків кожної сторони. Розглянемо права й обов'язки спочатку страхувальника, потім - страховика.
          Страхувальник має право:

  1.  На одержання страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
  2.  На зміну деяких умов договору страхування відповідно до правил страхування, прийнятих у страховій компанії.

Можна змінити страхову суму, при цьому буде перерахований страховий платіж. Якщо сума зменшується, внесена частина платежу може бути зарахована як платіж за весь договір. Можна, навпаки, збільшити страхову суму з відповідним перерахунком страхового платежу.
       Можна змінити умови договору, що стосуються певних сторін застрахованого майна. Наприклад, якщо застраховане майно переміщується за іншою адресою, слід повідомити страховика і домовитися з ним про зміну відповідної умови. Якщо придбається нове майно, його можна врахувати в договорі страхування з відповідним перерахунком вартості страхування. Якщо частина майна втрачається страхувальником, це також можна відобразити в договорі страхування. Кожний подібний факт необхідно окремо обговорювати зі страховиком.
       Законодавством передбачена також зміна страхувальника -громадянина у разі його смерті або страхувальника - юридичної особи у разі її ліквідації.

3.     На дострокове розірвання договору. У цьому випадку страховик, як правило, повертає частину страхового платежу, пропорційну не минулому терміну договору, за винятком понесених ним витрат, звичайно оцінюваних у 10% від страхового платежу.

Наприклад:

Страховий платіж - 100 грн.





Термін дії договору - 1 рік.
Фактична дія договору - 3 місяці, після чого він розривається.
Частина платежу, що підлягає поверненню:

Страхувальник зобов'язаний: 

  1.  Інформувати страховика про всі обставини, пов'язані із застрахованим об'єктом як у період укладення договору, так всього терміну його дії.
  2.  При настанні страхового випадку повідомити про нього страхову компанію у термін, встановлений діючими правилами страхування.
  3.  Надати всю необхідну інформацію про страховий випадок, як передбачену правилами страхування, так і запитану страховиком протягом терміну дії договору.
  4.  Інформувати страховика про всі договори страхування, укладені стосовно застрахованого об'єкта в інших страхових компаніях. Якщо в момент настання страхового випадку діяли інші договори страхування, то страховик виплачує тільки ту частину страхового відшкодування, яка припадає на його долю.
  5.  При настанні страхового випадку вжити всіх можливих заходів для його зменшення.
  6.  Сприяти можливості для страховика проводити огляд і обстеження застрахованого об'єкта як у період дії договору, так і при настанні страхового випадку, а також власне розслідування його причин.


Страховик має право:

1. Відмовитися від виплат страхового відшкодування, якщо страхувальник порушив умови договору страхування (повідомив помилкові відомості, не надав потрібних документів, не
вжив належних заходів для зменшення збитку і т.д.).

2. Використовувати майнове право на викрадений і виявлений об'єкт, якщо відносно його була здійснена виплата страхового відшкодування.

  1.  Брати участь у захисті застрахованого майна, однак ці дії страховика не повинні розглядатися як визнання ним обов'язку виплатити страхове відшкодування. Цей обов'язок визначається тільки умовами договору страхування.
  2.  Направляти запит у компетентні органи для одержання доказів причин страхового випадку і величини збитку.
  3.  Представляти інтереси страхувальника, який застрахував свою відповідальність, у судах, якщо це передбачено договором.

Страховик зобов'язаний:

  1.  Ознайомити страхувальника з правилами страхування.
  2.  Після настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення документів для виплати страхового відшкодування.
  3.  При настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в термін, передбачені договором.
  4.  Відшкодувати витрати, понесені страхувальником по запобіганню чи зменшенню збитків, якщо це передбачено умовами договору.
  5.  Переукласти договір страхування за заявою страхувальника, якщо останній здійснював захода, які зменшили страховий ризик.

6. Забезпечити конфіденційність інформації, відомої йому за договором страхування.
7. Відносно діючих договорів страхування дотримуватися правил страхування, які діють у компанії на момент їх підписання.


Питання 2. Державне регулювання страхової діяльності

       Страхова діяльність у всіх країнах світу, у тому числі в Україні, регулюється державою в рамках чинного законодавства. Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою:

  •  дотримання вимог законодавства про страхування;
  •  ефективного розвитку ринку страхових послуг;
  •  запобігання неплатоспроможності страховиків;
  •  захисту інтересів страхувальників.

Роль держави в регулюванні страхової діяльності зводиться до встановлення норм і вимог відносно:

  •  функціонування страхових товариств;
  •  використання фінансово-кредитних механізмів;
  •  контролю за дотриманням суб'єктами страхового ринку діючого законодавства України;
  •   визначення обов'язкових видів страхування.

    Держава зацікавлена в страховому захисті державного майна і підвищенні соціально-економічної захищеності громадян. Вирішення цих питань можливо лише шляхом розвитку страхового ринку України за допомогою впровадження перевірених світовою практикою принципів державного регулювання страховою діяльністю. Визначальними факторами розвитку ринку є:
  •  законодавчі основи, що регламентують функціонування страхового ринку України;
  •  прийнятні для України світові аналоги розвитку страхової справи;
  •  економічна програма, проголошена у Посланні Президента України до Верховної Ради «Україна: шлях у XXI ст. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000— 2004 pp.»;
  •  стратегія інтеграції України в Європейський Союз і Світову організацію торгівлі;
  •  прийняті Україною міжнародні зобов'язання, що визначають напрями й умови гармонійного розвитку фінансового ринку України;
  •   власний досвід розвитку і функціонування страхового ринку.

             Державне регулювання страхової діяльності в Україні спрямоване на забезпечення умов формування і розвитку цивілізованого страхового ринку, головною метою якого має стати організація найбільш повного захисту громадян України і підприємницьких структур, які діють на її території. Таке регулювання сприяє посиленню ролі на страховому ринку товариств, які мають стійке фінансове положення, і не допускає на ринок спекулятивні і фіктивні компанії, які можуть завдати шкоди як суб'єктам страхування, так і розвитку страхової справи в цілому.
               За юридичною силою нормативно-правових актів Законодавство, що регулює страхову діяльність, є вертикальною ієрархічною системою. Структура її обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади.
                Основні джерела страхового права в Україні включають два блоки. Першим є блок, що регулює підприємницьку діяльність. Це законодавство загальних дій, яке поширюються на всі суб'єкти підприємницької діяльності і страхової, зокрема. До нього належать:
  1.  Норми Конституції України про власність, підприємництво, компетенцію вищих органів державної влади в нормативному регулюванні підприємницької діяльності і т.ін.
  2.  Цивільний Кодекс України.
  3.  Відповідні Закони, які можна кваліфікувати як загальні. Вони регулюють діяльність всіх суб'єктів підприємництва, незалежно від виду. Це Закони України «Про власність», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу» та ін. Загальні закони визначають організаційно-правові форми і порядок створення господарських організацій, обсяг прав і обов'язків суб'єктів підприємництва, порядок їх реалізації і т.ін.

4. Нормативно-правові акти Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, а також центральних органів державної влади.

Другим є блок законодавства України про страхову діяльність, до якого належать:

  1.  Закон України «Про страхування» і закони, що вносять зміни до нього, норми інших законів, що стосуються страхування.
  2.  Постанови Верховної Ради України з питань страхової діяльності.
  3.  Укази Президента України і постанови Кабінету Міністрів України з питань страхової діяльності.
  4.  Відомчі акти Уповноваженого органу в справах нагляду по страховою діяльністю.

     5. Локальні нормативні акти страхових компаній.
Локальне нормативне регулювання страхової діяльності має певні особливості. Такі локальні акти, як укази, розпорядження, інструкції, положення, рішення, статутні документи, діють у межах тільки тієї страхової організації, якій даний акт був виданий. До системи локального нормативного регулювання страхової компанії належать і Правила страхування, що містять умови певного виду страхування, які здійснюються даною організацією і підлягають обов'язковому затвердженню органами страхнагляду.
   Правове регулювання страхової діяльності - це нормативне упорядкування на страховому ринку. Воно включає державно-правове та інституційно-правове регулювання.
    Державно-правове регулювання здійснюється органами законодавчої, виконавчої і судової влади, центральним елементом якої є Кабінет Міністрів, а безпосереднім органом з питань нагляду за страховою діяльністю - Міністерство фінансів України. До цієї системи входять:

  •  Національний банк України - валютне регулювання.
  •  Державна податкова адміністрація України - податкове регулювання.
  •  Антимонопольний комітет - антидемпінгова й антимоно-польна політика.
  •  Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва - регуляторна політика.
  •  Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку -нагляд за акціонерними товариствами.
  •  Фонд державного майна - управління часткою державного майна.
  •  Господарський суд - розгляд справ, пов'язаних зі спорами у сфері страхування.

      Інституційно-правове регулювання здійснюється головним чином регуляторами - інститутами, утвореними згідно зі ст. 13 Закону України «Про страхування». До них належать:

  •  Ліга страхових організацій України,
  •  Моторне (транспортне) страхове бюро України,
  •  Авіаційне страхове бюро України,
  •  Морське страхове бюро України,
  •  Ядерний страховий пул.

      Державно-правове та інституційно-правове регулювання доповнюють одне одного, але пріоритет зберігається за першим. Воно може делегувати деякі регулятивні повноваження інституційно-правовому регулюванню, але не навпаки. Крім того, державно-правове регулювання є загальним, а інституційно-правове - конкретно-обов'язковим, тобто обов'язковим лише для членів об'єднань.
       Страхове право в Україні регулює відносини прямого страхування, перестрахування, фінансової діяльності, пов'язаної з формуванням, розміщенням і обліком страхових резервів, а також посередницької діяльності в страхуванні, страховій експертизі й актуальних розрахунках (розрахунках ціни страхування).
       Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом і його органами на місцях.
       Основними функціями Уповноваженого органу, ст. 36 Закону «Про страхування» (усього їх 14) є:

  •  ведення єдиного державного реєстру страховиків;
  •  видача ліцензій на страхову діяльність і контроль за дотриманням страховими компаніями державного законодавства;
  •  проведення перевірок щодо правильності застосування страховими компаніями страхового законодавства;
  •  розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності;
  •  встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів;
  •  підготовка і перепідготовка страхових кадрів;
  •   участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування.
    Основні     права Уповноваженого органу, ст. 37 Закону «Про страхування» (перелік містить 11 прав) такі:
  •  одержувати у встановленому порядку від страхових компаній звітність про страхову діяльність;
  •  проводити перевірку правильності дотримання страхового Законодавства;
  •  здійснювати контроль за вірогідністю і повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку;
  •  звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика у випадках, передбачених Законом.

        Докладно функції і права Уповноваженого органу з нагляду за страховою діяльністю викладені у Законі «Про страхування». Цей Закон також регламентує порядок ліцензування страхової діяльності, збереження таємниці страхування, взаємовідносини страховика і держави, гарантії прав і законних інтересів страховика, ліквідацію, реорганізацію і санацію страховика, страхування іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб на території України, порядок розглядання спорів, міжнародні договори.
       Страхування туристичного бізнесу в Україні - особливий вид страхування. З огляду на необхідність захисту інтересів українських громадян за кордоном, ст. 9 Закону України від 21.02.1994 р. №3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» закріплено, що з метою створення умов, які гарантують відшкодування громадянину України витрат, пов'язаних з надзвичайними обставинами за кордоном, громадянин України має бути застрахований.

       Крім того, ст. 17 Закону України від 15.09.1995 р. №324/95-ВР «Про туризм» передбачено, що страхування туриста (медичне і від нещасного випадку) є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності.
       З метою стимулювання розвитку цього виду страхування Кабінет Міністрів України постановою від 29.04.1999 р. №728 «Про заходи для подальшого розвитку туризму» (п. 14) доручив Державному комітету з питань справ охорони державного кордону забезпечувати перевірку наявності у громадян України, які виїжджають за кордон з метою туризму, полісу медичного страхування і страхування від нещасних випадків на період перебування поза межами України.
        Державний комітет з питань справ охорони державного кордону наказом від 10.06.1999 р. №284 зобов'язав підвідомчі структури з 20 червня 1999 року організувати таку перевірку. При цьому у разі відсутності страхових полісів у громадян України рекомендувати їм звернутися для їх оформлення до страхових організацій.
       Законодавством передбачено також страхування відповідальності туристичних підприємств. Пунктом 11.1 ст. 11 «Інструкції про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг, і контролю за їх дотриманням» передбачено, що за рахунок коштів на валютному чи розрахунковому рахунках туристичне підприємство має створити фонд ризику підприємства в національній валюті в сумі, еквівалентній одній тисячі доларів СІЛА за курсом Національного банку України чи укласти угоду зі страховою компанією на страхування підприємства від передбачених виплат на суму, не меншу від визначеної.
       Слід зазначити, що правовідносини між туристами, туристичними фірмами і страховими організаціями здійснюються в рамках діючого законодавства і правил, розроблених індивідуально вітчизняними страховими організаціями за погодженням з Міністерством фінансів України.

          Крім того, ст. 17 Закону України від 15.09.1995 р. №324/95-ВР «Про туризм» передбачено, що страхування туриста (медичне і від нещасного випадку) є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності.
       З метою стимулювання розвитку цього виду страхування Кабінет Міністрів України постановою від 29.04.1999 р. №728 «Про заходи для подальшого розвитку туризму» (п. 14) доручив Державному комітету з питань справ охорони державного кордону забезпечувати перевірку наявності у громадян України, які виїжджають за кордон з метою туризму, полісу медичного страхування і страхування від нещасних випадків на період перебування поза межами України.
         Державний комітет з питань справ охорони державного кордону наказом від 10.06.1999 р. №284 зобов'язав підвідомчі структури з 20 червня 1999 року організувати таку перевірку. При цьому у разі відсутності страхових полісів у громадян України рекомендувати їм звернутися для їх оформлення до страхових організацій.
         Законодавством передбачено також страхування відповідальності туристичних підприємств. Пунктом 11.1 ст. 11 «Інструкції про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг, і контролю за їх дотриманням» передбачено, що за рахунок коштів на валютному чи розрахунковому рахунках туристичне підприємство має створити фонд ризику підприємства в національній валюті в сумі, еквівалентній одній тисячі доларів СІЛА за курсом Національного банку України чи укласти угоду зі страховою компанією на страхування підприємства від передбачених виплат на суму, не меншу від визначеної.
         Слід зазначити, що правовідносини між туристами, туристичними фірмами і страховими організаціями здійснюються в рамках діючого законодавства і правил, розроблених індивідуально вітчизняними страховими організаціями за погодженням з Міністерством фінансів України. план на три роки наперед з описом ризиків, які планується взяти на страхування, цільових груп, з якими є намір співробітничати, планованих меж платоспроможності і багато чого іншого. До того ж треба представити проект очікуваного розвитку справи у вигляді моделі балансу доходів і витрат. Підвищаться також вимоги до професійної підготовки директорів і старших менеджерів компаній. Крім диплома про освіту, обов'язковими будуть наявність досвіду роботи (не менше двох років на аналогічній посаді в іншій компанії), а також задовільна ділова репутація.
         На стадії одержання ліцензії акціонери пройдуть контроль на предмет прямої чи опосередкованої участі в незаконних операціях і наміру створити страхову компанію для «відмивання» грошей. Контролю будуть піддані і договори про залучення зовнішніх ресурсів.
        Вивчатися будуть і дочірні структури у разі передачі їм певних функцій. Стандарт №2 передбачає розширення повноважень регулятора з контролю на місцях. Якщо раніше вони проводилися в основному у відповідь на скарги страхувальників і для оцінки виконання розпоряджень, то тепер будуть перевірятися активи, пасиви, адекватність тарифів балансу операцій, вивчення технічного аспекту справи і багато іншого.
         Стандарт №4 передбачає перегляд параметрів регулювання в сфері інвестування засобів і перестрахування. При цьому регулятор відповідно до похідних критеріїв реагуватиме відповідним чином, у випадку, «якщо недостатнє чи недоцільне пере-страхувальне покриття негативно впливає на спроможність компанії здійснювати виплати» (Стандарт №7).
           Для українського страхового ринку в цілому перехід на похідні стандарти є прогресивним кроком. Правда, він потребує тривалої адаптації існуючої нормативної бази, а також зміни бізнесів-орієнтирів для багатьох учасників ринку. Запровадження цих стандартів може звести нанівець роботу багатьох фіктивних компаній, які займаються перекладом і, вивезенням коштів за кордон та іншими подібними операціями. При такій прозорості ведення справи, яку пропонує IAIS, займатися псевдостра-хуванням стане практично неможливо.

Питання 3. Організаційні форми страховиків
           Законодавство всіх країн світу регламентує види страхування, якими можуть займатися страхові компанії. Наприклад, за німецьким законодавством такі види страхування, як страхування життя, страхування від нещасного випадку, страхування кредитів і правового захисту, можуть здійснювати тільки окремі страхові компанії. Відповідно до страхового законодавства в Україні також заборонено одночасно пойматися страхуванням життя і всіх інших виглядів страхування.
        Компанії, що займаються одним видом страхування, називаються вузькоспеціалізованими, кількома - багатогалузевими.
           Для страхової діяльності придатні тільки організаційно-правові форми, що мають у своєму розпорядженні значний капітал і розраховані на тривале існування.
         Відповідно до ст. 2 розділ у 1 Закону «Про страхування» в Україні страховиками визнаються фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю відповідно до Закону України «Про господарські товариства». В окремих випадках страховиками визнаються державні організації.
       Учасників страхування, за українським законодавством має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється винятково страховиками - резидентами України.
        У цілому можливі такі організаційні форми страховиків.

  1.  Акціонерні товариства (AT). В усіх країнах вони є основою страхової системи. Акціонерна страхова компанія - це звичайне AT, яке надає страхові послуги.
  2.  Товариства взаємного страхування (ТВС). Це форма організації страхового фонду на основі пайової участі його членів. Члени ТВС є одночасно і страхувальниками, і страховиками. Страхувальники в даному випадку виступають пайовиками і єдиними бенефіціарами, а весь колектив виступає в ролі страховика кожного з них. І всі вони - компаньйони одного підприємства.

Організація ТВС характерна для страху великих власників або особливо небезпечних ризиків. Однак за обсягами акумульованих засобів ТВС у цілому поступаються AT страхових компаній. Членам ТВС належать всі активи компанії. Вони беруть участь у розподілі прибутку і збитків товариства за результатами річної діяльності пропорційно своєму паю. Нині ТВС - найбільша у світі американська страхова компанія по страхуванню життя.

  1.  Державні страхові компанії. Створюються або шляхом заснування їх державою або націоналізації акціонерних страхових компаній. Мають таку саму структуру, що й акціонерні страхові компанії. Заснування державних страхових компаній є формою втручання держави в діяльність страхового ринку. Звичайно держава засновує страхові компанії для страхування особливо великих ризиків або державного значення. Наприклад, експортних кредитів та зовнішніх інвестицій. Це характерно для страхового ринку всього світу.
  2.  Приватні страхові компанії. Належать одному власнику або його родині. Унікальною формою об'єднання приватних страховиків є англійська корпорація Ллойда. В Україні діяльність приватних страховиків поки що не передбачена.
  3.  Холдинги - це компанії, які володіють контрольним пакетом акцій інших компаній з метою контролю і управління їхньою діяльністю. Холдинги не відповідають за зобов'язаннями окремих компаній, але для підтримання авторитету вони можуть погашати їх з подальшою розробкою рішення щодо неплатоспроможної компанії. Холдинги характерні для початкової стадії розвитку страхового ринку. Так, наприклад, на початку виникнення комерційного страхування в СРСР був утворений холдинг «АСКО», до якого входило багато страхових компаній. Надалі практично всі вонивиділилися в самостійні.

6. Кептивні страхові компанії. Це акціонерні товариства,
створені для обслуговування ризиків членів організації, яка їх
заснувала. Назва походить від англійського captive - кишень
ковий. Тому друга назва таких компаній - кипіенькові. Це одна із форм функціонування фонду самострахування великого підприємства, яка створюється, по-перше, з метою мінімізації оподаткування, по-друге, для здійснення повномас-штабного контролю за власними ризиками.
        Як правило, кептивні компанії не обслуговують зовнішніх членів. Однак можуть страхувати ризики, пов'язані із зовнішньою діяльністю цієї організації. Наприклад, страхування доставки вантажів на підприємства, що входять до цієї структури, кредити цих підприємств, договірні відносини із зовнішніми підприємствами і т.д.
      Нині значна кількість великих виробничих підприємств і об'єднань України організували власні, тобто кептивні, страхові компанії.

7. На світовому ринку функціонують різні об'єднання виробничих підприємств, банків, збутових фірм і страхових компаній, створені для вирішення різних спільних завдань. Це консорціуми, концерни, господарські асоціації.
        Аналогом таких об'єднань у Росії є фінансово-промислові групи (ФПГ). В Україні вони одержали назву промислово-фінансових груп (ПФГ). Це щось середнє між концернами і господарськими асоціаціями. До складу таких груп входять:

  •  кілька промислових підприємств;
  •  один або кілька банків;
  •  торговельно-збутові фірми;
  •  страхова компанія.

             У цьому випадку страхова компанія підпорядковується інтересам об'єднання і є кептивною.
        Страхові компанії, особливо AT, можуть мати підрозділи. Ними є:

  •  представництва, які виконують обмежений набір послуг, не пов'язаних зі страхуванням. Наприклад, рекламу, дослідження ринку, підбір потенційних клієнтів. Вони не є юридичними особами;
  •  агентства, які виконують функції представництва й обмежений набір страхових послуг. Вони не є юридичними особами;
  •  відділи, які виконують широкий спектр страхових послуг, але не є юридичними особами. Разом з основною компанією складають єдине ціле;
  •  філії — це єдині підрозділи страхових компаній, які є юридичними особами. Вони надають практично весь комплекс страхових послуг компанії, крім перестрахування і різних видів зовнішньоекономічної діяльності.
  1.  Крім того, страхова компанія може мати дочірні компанії. Дочірня компанія - це самостійна організація, контрольний пакет акцій якої належить основній компанії.

Питання 4. Аквізиція страхової компанії
         Аквізиція - це комплекс заходів, спрямований на задоволення потреб у страхових послугах. Інакше кажучи, це спосіб просування страхових послуг на ринок, елемент маркетингу в страхуванні.
   Існує два основних типи аквізиції:

  1.  Продаж полісів у самій страховій компанії та її підрозділах.
  2.  Продаж полісів через посередників: агентів і брокерів (аквізиторів).

           Агенти є повноважними представниками страхової компанії і діють від її імені або по поручительству. Як правило, агенти є працівниками страхових компаній або працюють за трудовими угодами зі страховими компаніями.
           Брокери - це незалежні посередники, що діють на страховому ринку на свій страх і ризик. Мета діяльності брокерів -зведення страховиків і потенційних страхувальників. За свої послуги вони одержують певну винагороду, яку їм сплачують як страховики, так і страхувальники. Брокери часто об'єднуються в брокерські фірми, які можу'і'ь бути об'єктом купівлі - продажу на світовому страховому ринку. Так, багато брокерських фірм Англії були куплені американськими компаніями. Це форма завоювання іноземного страхового ринку.
         Вважається, що брокер відстоює інтереси покупця, в той час як агент, безумовно, - інтереси страхової компанії.

              Крім звичайних агентів, на страховому ринку функціонують так звані генеральні агенти. Генеральний агент, як правило, діє на досить великій території. Страхова компанія може купити йому приміщення, надати повноваження набирати власний штат співробітників. Генеральних агентів можуть представляти інші організації, наприклад банки, туристичні фірми, поштові підрозділи, митниці.
          Системою генеральних агентів часто користуються іноземні страхові компанії, якщо вони не мають права працювати на національному страховому ринку. У цьому випадку генеральними агентами виступають національні страхові компанії, отримуючи повноваження від іноземних страхових компаній продавати їхні послуги.

Література

Машина Н.І. Страхування для туристичних підприємствю Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2006; Закон України «Про страхування» № 85/96 – ВР від 7 березня 1996 року(Відомості Верховної ради України ВВР, 1996, №18, ст..78).; Закон Украъни «Про туризм»; Писаревський І.М., Погасій С.О., Поколодна М.М. та ін.. Організація туризму: підручник/ за ред.. І.М.Писаревського.-Х.:ХНАМГ, 2008.

Осадець С.С. та ін.. Страхування.: Підручник. Вид. 2-ге перероб. І доп.. К.: КНЕУ, 2002.

Питання для перевірки якісного рівня знань

  1.  Сформулюйте основні права страхувальника.
  2.  Які основні обов’язки страхувальника?
  3.  Які основні права страховика?
  4.  Сформулюйте основні обов’язки страховика.
  5.  Назвіть джерела страхового права в Україні.
  6.  Назвіть організаційні форми страховиків.
  7.  Що таке аквізиція?

Форми контролю

- перевірка наявності міні-конспекту, опорних схем, рефератів

- усне інтерактивне опитування

Викладач                                                       ____________

        




1. Тема- Засади кримінального процесу заняття 1- Засади- 1 верховенство права; 2 законність; 3 рівність
2. Поэтому эти поля могут использоваться для управления движением заряженных частиц
3. свободного эфира
4. ПЕТЕРБУРГСКИЙ ГУМАНИТАРНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ПРОФСОЮЗОВ Утверждена Ученым советом юридического факультета
5. правовых норм как общеобязательных правил поведения установленных государством адресованных определенно
6. Особенности экономики финансовой активности хозяйствующих субъектов Хо
7. концентрация запасов хранение их и обеспечение бесперебойного и ритмичного снабжения заказов потребителе
8. Волевые свойства личности и их формирование
9. Технологии и системы эксплуатации ВС ЭКЗАМЕНАЦИОННЫЙ БИЛЕТ 1 по дисциплине- государстве
10. Специфика педагогической деятельности
11. Розробка управляючого і операційног вузлів ЕОМ.html
12. Участие адвоката по уголовным делам в суде первой инстанции
13. АСПАП ЖАСАУ ТЕХНОЛОГИЯСЫ
14. книжність що означає обізнаність у тонкощах релігійнобогословських текстів слухняне слідування догмат
15. Правовое регулирование медицинского обслуживания
16. Это страшное слово- фригидность.html
17. Тематический тезаурус РАЗДЕЛЫ темы Тема
18.  В давнину правовий звичай був основне і єдине джерело права
19. на тему- Ортодоксальні та неортодоксальні даршани стародавньої Індії
20. Курсовая работа- Привод с одноступенчатым цилиндрическим косозубым редуктором и клиноременной передачей

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе