Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 14. Механізм створення бізнесу
1. Засновницькі документи та їх підготовка.
2. Статутний фонд і його формування.
3. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва.
4. Припинення діяльності суб’єктів бізнесу.
1. Засновницькі документи та їх підготовка
Засновницькі документи - важливий атрибут підприємницького бізнесу, що підтверджують юридичний статус підприємства, тому по требують професійного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом з тим, користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.
Процес укладання засновницьких документів передбачає:
- підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;
- попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;
- збирання і узагальнення необхідних матеріалів;
- створення робочої групи для розробки статуту та засновницького договору;
- юридичні та економічні консультації щодо змісту засновницьких документів;
- підготовку і проведення установчих зборів.
На установчих зборах розглядають:
а) питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;
б) проекти найменування фірми та її юридичну адресу;
в) склад засновників;
г) строки розробки засновницьких документів;
д) організаційні питання.
Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписують усі за сновники. В разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені за сновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом. Статут та засновницький договір підписують усі засновники (учасники), ти ражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом та подають на реєстрацію. Тільки після реєстрації підпри ємство (фірма) дістає право на функціонування.
Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов'язкових правил, що регулюють її індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання.
У статуті визначається: точне найменування та місцезнаходження підприємства, власник або засновник; основна місія й цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; повноваження трудового колективу та його виробничих органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації та припинення існування.
У найменуванні треба відображати конкретну назву (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) тощо.
Надзвичайно важливим для майбутні підприємців є знання про майно підприємств, зокрема про джерела його формування. Майно підприємств становить його основні та оборотні фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємств.
Основними джерелами формування майна підприємства є:
1. Грошові та матеріальні внески засновників;
2. Доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;
3. Доходи від цінних паперів;
4. Кредити банків та інших кредиторів;
5. Капітальні вкладення і дотації з бюджету;
6. Доходи від роздержавлення та приватизації власності;
7. Придбання майна іншого підприємства.
При організації підприємства у сфері банківської діяльності або виробництва різних товарів тощо статут доповнюють окремими додатковими положеннями, зафіксованими у відповідних законах.
Статут підприємства затверджується власником (або власниками) майна - засновником (або засновниками) підприємства.
У статуті підприємства, згідно із Законом України «Про підприємства в Україні», зазначають:
1) власника і найменування підприємства, його місцезнаходження;
2) предмет і цілі діяльності;
3) органи управління. Порядок їх формування;
4) компетенцію і повноваження трудового колективу та його виборчих органів, які мають право представляти інтереси трудового колективу (ради трудового колективу, профспілковий комітет тощо);
5) порядок утворення майна підприємства;
6) умови реорганізації та припинення діяльності підприємств.
При найменуванні підприємства вказують його назву (завод, фабрика та ін.), вид підприємства (індивідуальне, колективне, державне тощо) та ін.
До особливостей діяльності підприємства (які теж можуть зазначатися в статуті) належать: положення про трудові відносини, які виникають на основі членства; повноваження, порядок створення ради підприємства; товарний знак тощо.
Статут підприємства повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків; про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім вищезазначених відомостей, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Буде краще, якщо в розробці статуту вам допоможе фахівець.
Підприємство і такі його форми, як компанія, товариство з обмеженою відповідальністю та ін., є юридичними особами, а отже виступають самостійними носіями прав і зобов'язань з відповідним комплексом ознак юридичної особи (право здійснювати від свого імені господарські операції, наявність майна, відокремленого від майна інших учасників тощо).
Основними структурними елементами засновницького договору є розділи:
1. Про предмет і мсту діяльності підприємства.
2. Про юридичний статус підприємства.
3. Про статутний фонд і його частку в загальному обсязі витрат.
4. Про вклади учасників у речовій та вартісній формах, а також в уставному фонді.
5. Про умови і порядок кредитування.
6. Про передбачувані обсяги виробництва, в тому числі для експорту.
7. Про порядок нагромадження і розподіл прибутку, податків на прибуток.
8. Про права та обов'язки засновників.
9. Про структуру управління.
10. Про порядок оплати праці працівників.
11. Про систему постачання і збуту продукції.
12. Про форми контролю за діяльністю підприємства та якістю продукції.
13. Про комерційну таємницю.
14. Про відповідальність за порушення договору.
15. Про порядок ліквідації підприємства.
Оскільки засновницький договір є одним з найважливіших видів договору, тобто добровільного об'єднання двох або кількох осіб, їхнього майна, в якому кожен з учасник бере на себе певні зобов'язання щодо інших учасників з мстою привласнення прибутку, то акцент у ньому роблять на загальних обставинах статутного фонду, частці кожного із засновників, її формі (натуральна або речова), а також на способах оплати за надані один одному товари, послуги або виконані роботи.
Важливу роль в установчому договорі відіграють також положення про форми відповідальності учасників за невиконання прийнятих зобов'язань, про порядок вирішення суперечок, умови або продовження договору та ін.
Підписанню засновницького договору, як правило, передує ретельне комплексне техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємства і передусім таких сторін документа, як розрахунок статутного фонду, очікуваних прибутків, балансу доходів і витрат на функціонування підприємства тощо.
При створенні акціонерного товариства у засновницьких документах повинні бути відображені дані про види акцій, які випускають, їх номінальну вартість та кількість і співвідношення акцій різних видів.
2. Статутний фонд і його формування
Статутний капітал – це сума внесків засновників підприємства, яка виступає як мінімальна вартість активів підприємства і гарантія інтересів кредиторів цього підприємства.
При формування статутного капіталу необхідно дотримуватись наступних вимог:
- врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;
- відповідність обсягу власних джерел формування засобів обсягу сформованих активів підприємства;
- забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції фінансової стійкості підприємства;
- забезпечення необхідного фінансового контролю над діяльністю підприємства з боку його засновників.
Загальна потреба в капіталі створеного підприємства базується на сукупності його потреб у формуванні оборотних і необоротних активів.
Виявлення особливостей формування статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю потребує дослідження формування капіталу в різних господарських товариств в Україні. З метою виявлення переваг та недоліків створення та функціонування господарських товариств в таблиці 1 наведено їх порівняльну характеристику відповідно до вимог чинного законодавства.
Стосовно мінімального розміру капіталу в законодавстві вказано умови підтримання незмінного (в плані зменшення) розміру зафіксованої вартості активів товариства до моменту прийняття рішення про збільшення, або зменшення з подальшою ліквідацією в відповідних установчих документах. Це стосується лише акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.
Внесками до статутного капіталу можуть бути:
1. Грошові кошти (в т. ч. в іноземній валюті);
2. Цінні папери (акції, облігації, інвестиційні сертифікати тощо );
3. Інше майно (нерухомість, обладнання, техніка та інші матеріальні цінності);
4. Майнові права, що мають грошову оцінку (права на об’єкти інтелектуальної власності: патенти, винаходи, знаки для товарів і послуг і ін., а також права користування майном).
При здійсненні внесків грошима засновники можуть відкрити рахунок спеціально для формування статутного капіталу. Порядок відкриття рахунку передбачено п. 4.2 Інструкції № 492. Грошові кошти можна вносити як у безготівковій формі, так і готівкою через касу, в національній валюті і за рахунок залучення іноземних інвесторів.
Обов’язково подається державному реєстратору документ, який підтверджує внесення засновниками своїх внесків. Це може бути або платіжне доручення, або квитанція, залежно від форми внесення грошей. В документі який підтверджує грошовий внесок, повинно бути вказано призначення платежу.
Формування статутного капіталу за рахунок майнових внесків має певні особливості. Оцінка майнових внесків здійснюється за угодою засновників (ст. 13 Закону про господарські товариства), крім випадків, коли створюється господарське товариство з часткою державної або комунальної власності. В цьому випадку оцінка проводиться за допомогою професійного оцінювача. В інших випадках засновники товариств самостійно відзначають, як оцінювати майнові внески і записують прийняті рішення у протоколі. Майно внесене як частка при створені стає власністю товариства і може використовуватись ним у будь-яких цілях.
Але потрібно враховувати деякі нюанси:
1.Після закінчення другого року та подальших років вартість чистих активів товариства не може бути меншою, ніж зафіксований у статуті розмір статутного капіталу.
2.У деяких випадках внеском до статутного капіталу є не майно, а право користування ним. У цьому випадку продати таке майно не можна.
3.В окремих випадках на продаж деякого майна в засновницьких документах може бути встановлене обмеження.
Законодавством заборонено вносити до статутного капіталу земельні ділянки сільськогосподарського призначення, векселі, бюджетні кошти, кошти отримані в кредит і під заставу, а також розміщення облігацій підприємств для формування та поповнення статутного капіталу емітента цих облігацій. Не допускається також, при формуванні статутного капіталу, звільнення учасника товариства від внесення його внеску, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Важливим моментом при формуванні статутного капіталу товариства є строки і розмір внесення засновниками своєї частки, яка становить не менше 50%. Решта 50% статутного капіталу повинна бути сформована протягом одного року із моменту створення товариства.
Якщо ця вимога не може бути виконано, то товариство зобов’язане оголосити про зменшення статутного капіталу до розміру фактично внесених засновниками внесків, оголосити про ліквідацію товариства лише в тому випадку, якщо після зменшення статутного капіталу його розмір стане меншим, ніж установлений законодавством мінімальний розмір статутного капіталу.
Уникнути це можливо лише за допомогою відновлення статутного капіталу до колишнього розміру за рахунок внесків інших учасників товариства. В даному випадку мінімальний розмір статутного капіталу береться на момент створення ТОВ.
До учасників які не внесли вчасно, або не в повному обсязі протягом установленого законом строку своє частки можуть бути застосовані такі методи покарання:
1) за рішенням зборів засновників його частку може бити зменшено до розміру, який він фактично вніс;
2) його можуть виключити з товариства за невиконання своїх обов’язків;
3) статутом може бути передбачено фінансову відповідальність, наприклад, у вигляді пені або штрафів.
3. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва
Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
- заповнену реєстраційну картку (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру) на проведення державної реєстрації юридичної особи;
- копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;
- два примірники установчих документів;
- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.
У разі, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, крім вищевказаних документів, додатково подається чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи. У випадках, що передбачені законом, крім вищевказаних документів, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.
У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім вищевказаних документів, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, якій встановлено законом.
Крім того, Законом передбачено подання додаткових документів відкритими акціонерними товариствами, селянськими (фермерськими) господарствами, а також юридичної особи, засновником (засновниками) якого є іноземна юридична особа. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені Законом.
Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.
Строк державної реєстрації не повинен перевищувати три робочих дня з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Свідоцтво про державну реєстрацію є документом встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи — підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано (надіслано рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи.
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру і відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.
Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:
- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;
- невідповідність установчих документів вимогам законодавства;
- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
а) наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;
б) невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям про них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;
в) наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яке має намір зареєструватися;
г) використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається. Відмову в проведенні державної реєстрації юридичної особи може бути оскаржено в суді.
Порушення строків видачі (направлення рекомендованим листом) засновнику або уповноваженій ним особі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації або повідомлення про залишення документів без розгляду вважається відмовою у проведенні державної реєстрації юридичної особи і може бути оскаржено в суді.
Довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України територіальний орган державної статистики видасть Вам за запитом протягом п'яти днів. Термін отримання довідки з ЄДРПОУ залежить від розміру плати за послуги, який у різних регіонах є неоднаковим.
У територіальному органі державної статистики видається довідка про включення до ЄДРПОУ, у якій, крім ідентифікаційного коду, вказуються коди видів економічної діяльності, якими планує займатись підприємство.
Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи в органі Пенсійного фонду України
Оскільки всі підприємства в Україні є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, новостворене підприємство зобов'язане зареєструватися в міському або районному органі Пенсійного фонду України за місцезнаходженням підприємства.
Це необхідно зробити протягом 10 днів від дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
Для реєстрації подаються такі документи:
- заява встановленого зразка, бланк якої видається в органі Пенсійного фонду;
- засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
- засвідчена копія довідки про включення до ЄДРПОУ, присвоєння ідентифікаційного коду органом статистики.
Після того, як підприємство було зареєстровано, орган Пенсійного фонду України повинен видати Повідомлення, у якому зазначається реєстраційний номер платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, присвоєний підприємству, ставка та терміни перерахування збору. Копію цього Повідомлення повинні бути подані до установи банку під час відкриття рахунку.
Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Власники підприємств або уповноважені ними органи, як роботодавці, є платниками страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Крім того, підприємство повинно утримувати та фактично сплачувати до Фонду страхові внески із заробітної платні найманих працівників.
Тому власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язаний у 10-денний термін від дня отримання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності зареєструвати новостворене підприємство платником страхових внесків до Фонду в центрі зайнятості за місцезнаходженням підприємства (центри зайнятості виконують функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду).
Для реєстрації в центрі зайнятості необхідно подати:
- заяву за встановленою формою, бланк якої можна отримати в центрі зайнятості,
- а також засвідчені відповідальною особою центру зайнятості копії:
а) свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
б) довідки органу державної статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Після реєстрації центр зайнятості має видати Повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків, у якому зазначаються:
1) реєстраційний номер, присвоєний підприємству;
2) розмір та терміни перерахування страхових внесків;
3) реквізити банківського рахунку, на який необхідно перераховувати страхові внески;
4) терміни подання розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду.
Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи як платника страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних Захворювань України
Усі підприємства, як роботодавці, є платниками страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Новостворене підприємство зобов'язане зареєструватися в робочому органі виконавчої дирекції Фонду за своїм місцезнаходженням протягом 10 днів від дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до законодавства для реєстрації подаються такі документи:
1) заява встановленої форми;а також засвідчені нотаріально або відповідальною особою робочого органу виконавчої дирекції Фонду копії таких документів:
- свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
- довідки органу державної статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, присвоєння ідентифікаційного коду.
Документи для реєстрації може подати особисто власник (засновник) підприємства або уповноважена ним відповідальна особа, за наявності документу, що засвідчує її повноваження.
Заповнюючи заяву про реєстрацію, необхідно вказати галузь економіки, у якій працює підприємство та вид його діяльності. На підставі цих даних з заяви працівники Фонду визначать клас професійного ризику виробництва, а відтак - розмір страхового тарифу.
Робочий орган виконавчої дирекції Фонду за наявності відповідних документів повинен зареєструвати новостворене підприємство як платника страхових внесків протягом 10 робочих днів після надходження заяви.
Факт реєстрації підприємства Фондом засвідчується Страховим свідоцтвом.
Крім того, протягом 10 днів після прийняття заяви про реєстрацію робочий орган виконавчої дирекції Фонду має видати Повідомлення про віднесення підприємства до класу ризику виробництва, якому відповідає його основна діяльність, розмір страхового тарифу, розрахунок розміру страхового внеску, а також реквізити банківського рахунку, на який необхідно перераховувати страхові внески.
Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи як платника страхових внесків до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності
Підприємство є роботодавцем (використовує працю найманих працівників), а отже, є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Тому підприємство має зареєструватися як платник страхових внесків до Фонду у виконавчій дирекції відділення Фонду протягом 10 днів від дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, провадить це підприємство господарську діяльність і розрахунки з оплати праці чи ні.
Для реєстрації необхідно подати заяву встановленої форми.
Після реєстрації виконавча дирекція відділення Фонду повинна видати Повідомлення про реєстрацію платника, у якому зазначаються реєстраційний номер, присвоєний новоствореному підприємству, ставка та терміни перерахування страхових внесків, а також реквізити банківського рахунку, на який перераховуються страхові внески.
Одержання суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи дозволу на виготовлення печаток і штампів
Обов'язковим атрибутом діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи є печатка, а в разі необхідності - штампи.
Виготовленням печаток і штампів займаються штемпельно-граверні майстерні. Однак для того, щоб у такій майстерні прийняли замовлення на виготовлення печатки (штампу), потрібно одержати дозвіл на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів в органі внутрішніх справ.
Для одержання цього дозволу необхідно звертатися до міського або районного органу внутрішніх справ за місцем державної реєстрації.
Для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів подаються такі документи:
1. Заява довільної форми, підписана керівником підприємства, у якій, зокрема, вказується:
а) кількість печаток та штампів, які передбачається виготовити;
б) вперше чи ні виготовляються печатки та штампи для підприємства (під час виготовлення печаток не вперше зазначається підстава їх виготовлення);
в) місцезнаходження підприємства;
г) прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані особи, відповідальної за отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів;
д) прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані керівника підприємства або уповноваженої ним особи, що подає клопотання до органу внутрішніх справ.
2. Копія свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчена нотаріально.
3. Два примірники зразків (ескізів) печаток і штампів, затверджені керівником (власником) підприємства.
4. Документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів. Таким документом є платіжне доручення або квитанція про внесення коштів у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Документи для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів може подати керівник підприємства або уповноважена ним особа. Уповноважена особа при цьому має подати оформлене відповідно до вимог законодавства доручення, видане їй, на право подання документів (клопотання).
Органам внутрішніх справ для видачі дозволу на виготовлення печаток і штампів забороняється вимагати від суб'єкта підприємницької діяльності додаткові документи.
Протягом п'яти робочих днів від дня одержання документів орган внутрішніх справ зобов'язаний видати Дозвіл на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів або дати письмову відмову із зазначенням причин, які обумовлюються законодавством України.
Під час одержання дозволу до органу внутрішніх справ подається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. На зворотному боці оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію проставляється штамп про видачу дозволу на право виготовлення певної кількості печаток і штампів, який засвідчується підписом працівника дозвільної системи органу внутрішніх справ і скріплюється печаткою з відтиском «Дозвільна система». Відтак оригінал свідоцтва про державну реєстрацію повертається його власнику.
Крім того, орган внутрішніх справ повинен проставити на дозволі та на кожному примірнику зразків (ескізів) печаток і штампів штамп про те, що печатки та штампи виготовляються вперше.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.
На всіх печатках і штампах має зазначатися ідентифікаційний код підприємства, а напис на них повинен відповідати назві, яка зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію підприємства.
Печатки емблемам, товарним знакам, тощо відповідним описом можуть бути виготовлені тільки в тому разі, якщо вони зареєстровані у встановленому законодавством України порядку або передбачені у статуті чи положенні підприємства.
Штемпельно-граверні майстерні та дільниці приймають від суб'єктів підприємницької діяльності замовлення на виготовлення печаток і штампів за умови подання разом з листами та заявами самих зразків (ескізів) печаток та штампів і дозволів органів внутрішніх справ на їх виготовлення.
Виготовлені печатки та штампи можна отримати лише після пред'явлення паспорта та доручення.
Взяття суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи на облік в органі державної податкової служби
Наступним кроком у реєстрації новоствореного підприємства є звертання до органу державної податкової служби за місцезнаходженням підприємства для взяття його на облік платників податків. Це необхідно зробити протягом 20 днів від дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
Необхідно зазначити, що всі документи для взяття на облік платників податків повинен подавати або особисто власник (власники), або засновник (засновники) чи уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер підприємства.
Відповідно до законодавства слід подати такі документи:
1. Заяву за формою № 1-ОПП, бланк якої можна придбати в органі державної податкової служби. Заява за формою № 1-ОПП підписується власником, засновником або призначеним керівником чи головним бухгалтером підприємства. Заяву за формою № 1 -ОПП необхідно подати до відділу обліку платників податків, потім вона реєструється в загальному відділі (канцелярії).
2. Нотаріально засвідчені копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію.
3. Копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
4. Копію довідки органу державної статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, присвоєння ідентифікаційного коду.
Якщо серед засновників та (або) власників підприємства є юридичні особи - резиденти України, які перебувають на податковому обліку в інших органах державної податкової служби, то під час взяття підприємства на облік платників податків такі засновники та (або) власники мають подати копію довідки про взяття їх на облік платників податків за формою № 4-ОП11, виданої в податковій інспекції за їх місцезнаходженням.
Однак перелік необхідних документів цим не обмежується, оскільки особа, яка подає документи, повинна пред'явити свій паспорт та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власникам, засновникам (якщо власники та засновники підприємства - фізичні особи), а також директорові та головному бухгалтерові підприємства.
Законодавство вимагає також, щоб перед взяттям на податковий облік підрозділ податкової міліції органу державної податкової служби, до якого було звернення, здійснив перевірку паспортних даних і встановив місцезнаходження платника податків. Це означає, що перед поданням документів для взяття на податковий облік працівники податкової міліції можуть вимагати, щоб засновники, власники, директор та головний бухгалтер з'явилися до них на співбесіду.
Після подання всіх необхідних документів, податкова інспекція повинна взяти новостворене підприємство на податковий облік протягом двох робочих днів після надходження заяви за формою № 1-ОПП.
Після взяття підприємства на податковий облік у податковій інспекції мають видати Довідку про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП, яка підтверджує взяття підприємства на податковий облік, а також поставити на примірнику статуту підприємства відмітку (штамп) за підписом відповідальної особи податкової інспекції про взяття на податковий облік. Крім того, у податковій інспекції повинні видати копії довідки за формою № 4-ОПП, які потрібно пред'являти в тих установах банків, де будуть відкриватися поточні рахунки підприємства, а також в інших органах державної влади.
Якщо банківська установа відкрила рахунки підприємству, то протягом трьох робочих днів від дня відкриття рахунку (включаючи день операції) власник підприємця зобов'язаний подати особисто або надіслати поштою (з повідомленням про вручення) на адресу органу державної податкової служби, у якому підприємство перебуває на обліку, повідомлення про відкриття рахунків в установах банків.
4. Припинення діяльності суб’єктів бізнесу
Конкуренція, що відбувається на сучасному ринку, одні підприємства, фірми приводить до багатства, інші — до банкрутства.
Тепер кожне підприємство, будь-яка структура підприємницького бізнесу повинні самостійно вирішувати свої проблеми. Якщо підприємство змушене припинити свою діяльність, то зробити це потрібно цивілізованим способом. Звичайно, в разі припинення діяльності підприємств (фірм) виникає безліч питань, від вирішення яких залежить майбутнє багатьох людей. Тому в усіх державах, у тому числі і в Україні, відпрацьовані нормативи, механізм поведінки в таких ситуаціях.
Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.
Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, — за рішенням суду:
1) у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття;
2) у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання;
3) у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта;
4) у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання ліквідується:
а) з ініціативи власників або за рішенням суду;
б) у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
в) у разі визнання його в установленому порядку банкрутом;
г) у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законодавством.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим із дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу.
Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню органом, який реєструє, у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів із дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їхніми) представниками, або іншим органом, визначеним законом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, здійснює таке:
1. Розміщує в друкованих органах повідомлення про ліквідацію суб'єкта та порядок і строки заяви кредиторами претензій.
2. Вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, письмово повідомляючи кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
3. Оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону. Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники в місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.
Ліквідацію підприємства (фірми) вважають завершеною, а підприємство (фірму) таким, що припинило свою діяльність, з моменту занесення запису до реєстру державної реєстрації.