Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України
комунальний вищий навчальний заклад
«Олександрійський педагогічний коледж
імені В.О. Сухомлинського»
Навчально-методична картка заняття № 1
Назва та номер спеціальності 5.01010201 “Початкова освіта”
5.01020101 „Фізичне виховання”.
Предмет: Психологія.
Тема: Психологія як наука та її завдання.
Предмет психології. Галузі психологічної науки. Зв’язок психології з іншими науками. Загальне поняття про психіку. Зміст психічного життя: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості. Наукове розуміння психіки як відображення навколишньої дійсності. Суб’єктивний характер відображення.
Вид заняття: лекція
Мета заняття:
дати поняття про психологію як науку; визначити предмет психології; розкрити галузі психологічної науки; обґрунтувати зв'язок психології з іншими науками; дати поняття про психіку; формувати вміння визначати зміст психічного життя; розвивати пам'ять, логічне мислення, спостережливість та уважність; виховувати любов до майбутньої професії, формувати пізнавальний інтерес.
Обладнання: роздатковий матеріал.
Література:
Основна:
Психологія: Навчальний посібник /за ред. В.А. Крутецького. К., 1978. – 283 с.
Психологія: Навчальний посібник/ О.В.Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л.Зливков. – К: „ІНКОС”, 2005. – 352 с.
Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. К., 2004. – 304 с.
М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2004. – 487 с.
Психологія: Навчальний посібник/ за ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: „Либідь”, 2001 – 558 с.
Додаткова:
Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навчальний посібник. – К., 2004. – 304 с.
Психологічна енциклопедія/ О.М. Степанов. – К.: «Академівидав», 2006. – 424 с.
Варій М.Й. Психологія: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 288 с.
Цимбалюк І.М. Психологія: Навчальний посібник. – К., 2004 – 216 с.
Структура заняття
План.
5. Підведення підсумків.
Тема: Психологія як наука та її завдання
План.
1.
Психологія як наука та її завдання
Психологія – це наука, що вивчає факти, закономірності й механізми психіки.
(К.С. Дрозденко)
(Факти. Досліджуючи процес сприймання людиною оточуючих предметів, психологи встановили суттєвий факт: образ предмета зберігає відносну постійність незалежно від умов його сприймання.
Закони. Спеціальні дослідження показують ,що постійність сприймання не дається людині від народження. Вона формується поступово за суворими законами.
Механізми. Так як механізми психічної діяльності передбачають роботу конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які забезпечують той чи інший психічний процес, то природу і дію цих механізмів психологія виявляє спільно з іншими науками (фізіологією, біофізикою, біохімією та ін.))
Психологія – це наука, що вивчає факти, закономірності й механізми психічного життя людей і тварин.
(І.М. Цимбалюк)
Психологія – це наука про закономірності функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності.
(О.В. Винославська)
Термін «психологія» походить від двох грецьких слів: «псюхе» (ду ша) і «логос» (учення, слова), що означає «наука про душу».
З давніх часів поняття душі посідає належне місце у міфології та релігії. Первісні люди за допомогою поняття «душа» пояснювали такі явища, як сон, втрата свідомості, психічні захворювання, смерть тощо. Душа розумілася як окрема щодо тіла сутність, тотожна йому за формою і заняттями.
Перше систематичне викладання психологічних явищ і фактів було здійснено великим давньогрецьким філософом Арістотелем у трак таті «Про душу», у зв'язку з чим Арістотеля вважають основопо ложником психологічної науки.
Значення психології
Завдання психології
Закони психології показують, як відбувається відображення об’єктивного світу в корі головного мозку людини, показують як людина пізнає об’єктивний світ, що її оточує.
Предмет психології
Об'єктом кожної науки є та реальність, яку вона вивчає, безвідносно до самого факту вивчення (тобто оскільки ця реальність є об'єктивною). Об'єкт психології становить психічна реальність як така.
Кожна наука відрізняється від інших за своїм предметом та методом як шляхом його пізнання. Предметом кожної науки має бути сутність її об'єкту. Що ж може бути визначеним як сутність психічного?
Предметом психології є вивчення фактів, закономірностей, механізмів психічного життя людей і тварин.
2.
Галузі психології
Сучасна наукова психологія являє собою досить розмаїту сис тему дисциплін та галузей.
До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психо логія особистості, моделювання психіки.
Загальна психологія систематизує експериментальні дані, здобуті у різних галузях психологічної науки, розробляє фундамен тальні теоретичні проблеми психології, формулює основні принци пи, категорії, поняття, закономірності; становить фундамент роз витку всіх галузей та розділів психологічної науки.
Історія психології розглядає формування психологічних кате горій і понять упродовж усього часу існування наукової психології.
Експериментальна психологія займається розробкою нових методів психологічного дослідження для більш глибокого вивчення психічної реальності.
Генетична психологія вивчає закономірності розвитку психіки тварин і людини у філогенезі (протягом біологічної ево люції усього живого та історичного розвитку психіки) і онтогенезі (упродовж життя окремої особи).
Соціальна психологія досліджує психічні явища у процесі взаємодії людей у великих та малих суспільних групах, а саме: вплив засобів масової комунікації на різні версти населення, особ ливості формування та поширення чуток, смаків, суспільних наст роїв, моди, питання психологічної сумісності, міжособистісних взаємин, групової атмосфери, роль лідера у групі, сприйняття лю дини людиною, становище особистості у групі, стосунки між чле нами сім'ї тощо.
Порівняльна психологія має предметом свого дослідження особливості психіки тварин (зоопсихологія) у порівнянні із психікою людини.
Диференціальна психологія досліджує індивідуально-психо логічні особливості психіки з урахуванням вікового рівня розвитку та механізмів функціонування психіки, ролі задатків і здібностей індивіда тощо.
Психофізіологія вивчає фізіологічні механізми діяльності мозку, вищої нервової системи, які лежать в основі функціонування психіки.
Психологія особистості займається вивченням психічних властивостей людини і цілісного утворення.
До науково-прикладної психології слід віднести ряд галузей, для яких характерні дослідження і практичне використання з ме тою оптимізації поведінки та діяльності людей. Напрями науково-прикладної психології доцільно розрізняти за певними ознаками.
а) За видом діяльності та поведінки людини:
б) За психологічними проблемами розвитку людини у науко во-прикладній психології можна виділити такі напрями:
Практична психологія функціонує й розвивається як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосе редньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем.
Основними функціями практичної психології є аналіз і прог нозування поведінки й діяльності людини, активний соціальний та психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична, реабілітаційна та психогігієнічна функції тощо.
3.
Зв'язок психології з іншими науками
4.
Загальне поняття про психіку.
Наукове розуміння психіки як відображення навколишньої дійсності.
Протягом усієї історії розвитку психології відбувалася і від бувається боротьба між матеріалістичним і ідеалістичним розу мінням та поясненням психічних явищ.
Основне питання, з якого йде суперечка між матеріалістами та ідеалістами,— це питання про те, що в світі існувало раніше: матеріальне чи духовне, матерія чи дух і як пов'язані між собою ці два роди явищ. Матеріалісти вважають, що матерія — пер винна, а психіка, свідомість — вторинні, похідні від матерії. Іде алісти, навпаки, твердять, що вічно існує тільки духовне начало (у вигляді якоїсь ідеї, бога, душі), а потім було створено матерію, природу, що нас оточує.
З цих різних філософських позицій сприймалось і поясню валось і психічне життя людини.
Діалектичний матеріалізм доводить, що психіка є продуктом тривалого розвитку матерії. Лише на певній стадії розвитку матерії виникло психічне життя як особлива властивість цієї матерії.
В історії розвитку світу був час, коли психіки, і тим більше свідомості, не було. Неорганічна природа, рослинний світ ніякого психічного життя не мають, у них відсутня здатність сприйман ня, мислення, відчуття.
Психіка виникла на найвищому ступені розвитку матеріального світу — на стадії появи живих істот: тварин і людини. В хо ді еволюції тварин формувався спеціальний орган психіки — нервова система, а пізніше її вищий відділ — головний мозок. У вищих тварин і людини розвиток психіки органічно, нерозрив но пов'язаний з розвитком кори великих півкуль мозку.
Отже, психіка, свідомість — це властивість матерії, що ви никла на високому ступені її розвитку.
Психіка, свідомість - це вищий продукт особливим чином організованої матерії мозку.
Ідеалістична психологія заперечує залежність психічного життя від організму, нервової системи людини, від умов її жит тя та виховання. Ідеалісти вважають, що думки, почуття, ба жання, прагнення, вчинки та поведінка людини — це прояв особ ливої нематеріальної сутності — духа або душі, що якимось чином поєднується з тілом людини в момент її наро дження й залишає його після смерті.
Отже, психіку не можна відривати від матерії, як це роблять ідеалісти, її не можна також і ототожнювати з матерією, як чи нять вульгарні матеріалісти-механіцисти. Психіка перебуває в єдності з матерією — мозком і є особливою його властивістю.
Ця властивість мозку виражається в здатності відображення зовнішнього об'єктивного (що існує незалежно від нас) світу
Відображувальна діяльність людини становить єдність об’єктивного (незалежного від людини) і суб’єктивного (властивого людині, залежного від неї). Відображення об’єктивне, оскільки воно є результатом уявлення і знання про цей світ. Проте, відображення одночасно має суб’єктивний характер, оскільки відображає конкретна людина, суб’єкт, особистість, з усіма її особливостями і своєрідністю. Відображення , таким чином залежить від особистості людини, воно зумовлюється цілями й завданнями, які вона перед собою ставить. Відображення суб’єктивне, тому що людина, пізнаючи навколишню дійсність, не лишається безпристрасним і байдужим спостерігачем того, що відображається в її свідомості: вона виражає до предметів та явищ дійсності певне ставлення. Тому відображення нашим мозком предметів об’єктивного світу є суб’єктивним образом об’єктивного світу.
Таким чином, психіка є функцією високоорганізованої матерії – мозку, що полягає у відображенні об’єктивної дійсності
5.
Зміст психічного життя: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.
1. Психічні процеси.
(Психічними процесами називають окремі форми чи види психічної діяльності).
1) Пізнавальні процеси (спрямовані на пізнання людиною навколишньої дійсності):
2) Емоційно-вольові процеси:
2. Психічні стани.
(Це особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період часу, підвищення або зниження активності, яке супроводжується певними переживаннями. Психічні стани зумовлюються зовнішньою си туацією, самопочуттям, індивідуальними особливостями людини і впливають на її поведінку під час певного часового періоду.)
3. Психічні властивості.
(Психічними властивостями особистості називають найбільш важливі й стійкі особливості людини, що відрізняють її від інших людей: одна людина цікавиться музикою, інша спортом; одна проявляє здібності в галузі математики, інша в галузі літературної творчості; одна – нестримна, гаряча, інша – спокійна, врівноважена).
Почуття, емоції
Емоційно-вольові
Пізнавальні
Властивості особистості
Стани
Процеси
Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок