Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 3
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для семінарського заняття
Тема 3. Сильнодіючі отруйні речовини
Категорія слухачів: молодші інспектори відділів нагляду і безпеки кримінально-виконавчих установ Державної
кримінально-виконавчої служби України
Мета заняття:
Місце проведення заняття: навчальна аудиторія (актова зала, конференційна
зала).
Час проведення заняття: 1 академічна година.
Навчально-матеріальне забезпечення заняття:
І. Технічні засоби навчання:
2. Навчально-методичне забезпечення:
Список використаних джерел:
Структура заняття:
|
№ з/п |
Розділи заняття |
розрахунок часу ( у хвилинах) |
|
1 |
2 |
3 |
|
І. |
Вступна частина |
5 |
|
ІІ. |
Основна частина |
35 |
|
Послідовний перелік навчальних питань:
|
10 25 |
|
|
ІІІ. |
Заключна частина |
5 |
|
Всього: |
45 |
Структура заняття:
|
№ з/п |
Розділи заняття |
розрахунок часу ( у хвилинах) |
|
1 |
2 |
3 |
|
І. |
Вступна частина |
5 |
|
ІІ. |
Основна частина |
35 |
|
Послідовний перелік навчальних питань:
|
10 25 |
|
|
ІІІ. |
Заключна частина |
5 |
|
Всього: |
45 |
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Вступна частина
ІІ. Основна частина.
1. Види промислових сильнодіючих отруйних речовин
У світі використовується у промисловості, с/г і для побутових цілей близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до сильно діючих отруйних речовин (СДОР) – найбільш токсичних і небезпечних для людей.
Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) - це хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують граничні концентрації, проявляють шкідливу дію на людей, тварин, рослини, викликаючи у них ураження певного ступеня важкості.
На території України розміщено більше 1,5 тис. промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більше 280 тис. тон різноманітних сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення проживає понад 22,0 млн. чоловік.
Об’єкти, на яких використовують СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки – це хімічно небезпечні об’єкти (ХНО).
ХНО – об’єкти господарювання, при аваріях або зруйнуванні яких можуть відбутися масові ураження людей і навколишнього середовища СДОР.
На кожному ХНО знаходиться в середньому 3-15 денний запас СДОР, що може зберігатись в ємностях під великим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах, або в закритих ємностях під атмосферним тиском і температурі навколишнього середовища.
До ХНО відносяться:
Класифікація СДОР
До найбільш небезпечних (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин відносяться:
До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:
До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса хімічних сполук.
Необхідно відмітити, що особу групу хімічно небезпечних речовин складають гербіциди (препарати для знищення бур’янів), пестициди (добрива) та інсектициди (препарати, які призначені для боротьби з шкідниками-комахами). Більшість з них дуже токсична для людини.
Правила зберігання СДОР
На виробничих площадках або на транспорті СДОР, як правило, знаходиться в стандартних ємностях. Це можуть бути оболонки з алюмінію, заліза або залізо-бетону, в яких підтримуються умови, що відповідають заданим режимам зберігання. Форма і тип ємностей вибираються виходячи із масштабів виробництва або використання, умов транспортування. Найбільш широке застосування сьогодні отримали ємності циліндричної форми та шароподібні резервуари.
Місткість резервуарів буває різною. Хлор, наприклад, зберігають в ємностях місткістю від 1 до 1000 т., аміак – від 5 до 30000 т., синильна кислота – від 1 до 200 т., окисел етилену – в шароподібних резервуарах об’ємом 800 м3 і більше, окисел вуглецю, двоокис сірки, сірковуглець – в ємностях місткістю від 1 до 100 т.
Наземні резервуари, як правило, розміщуються групами. В кожній групі передбачається резервна ємність для перекачування СДОР на випадок їх виливу із якогось резервуару. Для кожної групи наземних резервуарів по периметру робиться замкнуте обвалування або загороджувальна стінка з негорючих і стійких до корозії матеріалів висотою не менше 1 м.
Внутрішній об’єм обвалування розраховується на повний об’єм групи резервуарів.
Відстань від складів СДОР, об’ємом більше 8000 мз до населених пунктів повинна бути не менше 1000 м., а до місць масового скупчення людей (стадіонів, базарів, парків і т. д.) – не менше 2000 м.
У випадку руйнування оболонки ємності, що зберігала СДОР під тиском, і наступного розливу великої кількості речовини в піддон (обвалування) його попадання в повітря може здійснюватися на протязі тривалого часу. Процес випаровування в даному випадку можна умовно розділити на три періоди.
Перший період – бурне, майже моментальне випаровування за рахунок різниці пружності насиченого пару СДОР в ємності і парціального тиску в повітрі. Даний процес забезпечує головну кількість пару СДОР, що потрапляє в повітря за цей період часу. Крім того, частина СДОР переходить в пар за рахунок теплоутримання рідини, температури навколишнього повітря і сонцевої радіації. В результаті температура рідини знижується до температури кипіння. Враховуючи, що за даний період часу випаровується значна кількість СДОР, то може виникнути хмара з концентраціями СДОР, значно перевищуючи смертельні.
Другий період – нестійке випаровування СДОР за рахунок тепла піддону (обвалування), зміни теплоутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повітря. Цей період характеризується, як правило, різким спадом інтенсивності випаровування в перші хвилини після розливу з одночасним пониженням температури рідкого шару нижче температури кипіння.
Третій період – стаціонарне випаровування СДОР за рахунок тепла навколишнього повітря. Випаровування в цьому випадку буде залежати від швидкості вітру, температури навколишнього повітря і рідкого шару. Підвід тепла від піддону (обвалування) практично буде дорівнювати нулю. Тривалість стаціонарного періоду в залежності від типу СДОР, його кількості і зовнішніх умов може складати години, добу і більше.
Організаційно-методичні вказівки:
2. Дії у випадках викиду хлору, аміаку та розлитті ртуті
Найбільш розповсюдженими СДОР є : хлор, аміак.
Хлор - зеленувато-жовтий газ з різким запахом, тяжче за повітря в 2,5 рази. З'єднуючись з парами води, що містяться у повітрі, утворює білий туман. Застосовується для хлорування води, отримання пластмас, дезінфікуючих, відбілюючих, миючих засобів. У воді розчиняється погано. Дуже отруйний. Викликає подразнення дихальних шляхів з послідуючим набряком легенів. При значній концентрації - смертельний.
Основні ознаки ураження хлором:
При попаданні внутрішньо – слинотеча, біль в животі, слабкість, нудота, блювота, пронос. При взаємодії з рідиною викликає опіки.
Перша допомога при отруєнні хлором:
Застосування штучного дихання при ураженні хлором категорично не допускається!
Дії при аварії з викидом хлору.
Отримавши попередження про рух хмари хлору, необхідно: надіти засоби індивідуального захисту.
ЗАПАМ’ЯТАЙ! Фільтруючо-поглинаючі коробки цивільних і дитячих протигазів, а також респіратори від парів хлору не захищають. До протигазів необхідно приєднати додатковий патрон ДПГ-3. Якщо протигаза немає необхідно надіти ватно-марлеву пов’язку, змочену водою або 5%-м розчином питної соди.
Підготувати квартиру для захисту від проникнення парів хлору. Виходити із району зараження необхідно по підвищеним місцям, оминаючи низини, яри, лощини, у напрямку, перпендикулярному вітру.
Аміак - безколірний газ з запахом нашатирного спирту. При нормальних умовах легше повітря, зжижується при –34оС, стає твердим при –78оС. Добре розчиняється у воді, 10% розчин аміаку в аптеках продається як “нашатирний спирт”, 20%-ний – має назву “аміачна вода” і використовується як добриво. Небезпечний при вдиханні парів, попаданні на шкіру та слизові оболонки.
Основні ознаки ураження аміаком:
Перша допомога при отруєнні аміаком:
Дії при аварії з викидом аміаку.
Отримавши попередження про рух хмари аміаку, необхідно: надіти засоби індивідуального захисту.
ЗАПАМ’ЯТАЙ! Фільтруючо-поглинаючі коробки цивільних і дитячих протигазів, а також респіратори від аміаку не захищають. До протигазів необхідно приєднати додатковий патрон ДПГ-3. Якщо протигаза немає необхідно надіти ватно-марлеву пов’язку, змочену водою або 5%-м розчином лимонної кислоти.
Раніше, як покину ти квартиру (дім), вимкнути нагрівальні прибори, закрити вікна, взяти документи, речі. Виходити із району зараження необхідно у напрямку, перпендикулярному вітру. Якщо немає можливості вийти із зони ураження, укритись у сховищі.
Ртуть - метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду, температура плавлення +38,9 0С.
З підвищенням температури випаровування ртуті посилюється. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З попаданням до організму людини через органи дихання ртуть акумулюється та залишається там на все життя.
Встановлено максимально допустиму концентрацію парів ртуті для житлових, дошкільних, навчальних і робочих приміщень – 0, 0003 мг/м3 ; для виробничних приміщень – 0, 0017 мг/м3.
Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м3 викликає гостре отруєння організму людини.
Основні ознаки ураження ртуттю:
Перша допомога при отруєнні ртуттю:
Дії при розлитті ртуті у приміщенні:
- вичистить та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.
Організаційно-методичні вказівки:
ІІІ. Заключна частина