Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Введення
Дошкільна освітня установа – перша і найвідповідальніша ланка в загальній системі народної освіти. Оволодіння рідною мовою є одним з найважливіших придбань дитини в дошкільному дитинстві, що обуславливает особливу актуальність вибраної теми. Саме дошкільне дитинство особливо сенситивно до засвоєння мови. Тому процес мовного розвитку розглядається в сучасній дошкільній освіті, як загальна основа виховання і навчання дітей.
Дитині як носію мови необхідна зона мовного розвитку, без якого неможливе повноцінне інтелектуальне зростання. Актуальність досліджуваної теми зв'язана з тим, що в наші дні існує достатньо багато різних методик і педагогічних шкіл, як продовжуючи традиції, так і що ґрунтуються на нових технологіях навчання. Тому слід вивчати особливості формування словарного запасу і його взаємозв'язок з вихованням дитини. Система занять по розвитку мови — один з основних елементів загального мовного і етично-естетичного виховання дошкільників.
Тому у педагогів виникає потреба в розробці методики розвитку мови дітей дошкільного віку на комплексних заняттях. Цей процес повинен відбуватися не тільки на спеціально організованих заняттях, але і в повсякденному житті дошкільної освітньої установи. Для вирішення даної задачі важливо, щоб педагоги дошкільної освіти були зацікавлені, а діти були активними суб'єктами цього процесу (виявляли цікавість, самостійність в отриманні знань).
Загальнотеоретичні питання розвитку мови дітей дошкільного віку розкриті в працях Д.Б. Ельконіна, А.Н. Гвоздева, Л.С. Выготского і ін.
Методологічну основу дослідження склали теорії розвитку дитячої мови (К.Д. Ушинській, Е.І. Тіхєєва, А.П. Усова, М.М. Алексєєва, В.І. Яшина, Ф.А. Сохин, А.М. Бородич і ін.); психолого-педагогічні дослідження особливостей мови (Д.Б. Ельконін, Л.С. Виготській).
Мова не є природженою здатністю людини, вона формується поступово, разом з розвитком дитини. Для нормального становлення мови необхідно, щоб кора головного мозку досягла певної зрілості; б був розвинутий слух, зір, дотик, нюх; розвинуті психічні процеси: увага, пам'ять, мислення; фізичний стан був би добрим.
Розвиток мови дитини починається з трьох місяців, з періоду гуління. Це період активної підготовки мовного апарату до вимови звуків. Одночасно відбувається процес розвитку розуміння мови. Спочатку дитина починає розрізняти інтонацію, а потім слова, пізначаючі предмети і дії. При цьому звуки засвоюються не ізольований, самі по собі, а в процесі поступового оволодіння навиками вимови окремих слів. На ранніх етапах мовного розвитку слова вимовляються дитиною дуже спотворений. Правильною вимовою дитина опановує дуже поступово.
Поступово розвивається пасивний і активний словарний запас. До 2 років активний словник налічує 250-300 слів. В той же час формується і фразова мова. Спочатку це прості фрази з двох-трьох слів, поступово до 3 років фразова мова ускладнюється. Активний словник досягає 800-1000 слів. Мова вже стає повноцінним засобом спілкування.
Мова – складна функціональна система, в основі якій лежить знакова система мови в процесі спілкування. Мовна функціональна система грунтується на діяльності багатьох мозкових структур, кожна з яких виконує свою специфічну операцію.
Поза сумнівом, мова розвивається комплексно: активна мова дитини і розуміння ним мові дорослих розвивається одночасно.
З 3 до 9 місяців дитина просто лепече; як би грає звуками і складами; наслідує звукам мови оточуючих і в результаті виходять перші слова. Склади для дитини стають цілим словом - мама, тато, баба, дядько, дай, кс-кс, ав-ав, ам-ам і ін.
Від 9 міс. до 1 року словник збільшується і включає назви предметів, тваринних, іграшок; імена дорослих і дітей. Дитина живо реагує на звернену до нього мову.
А до 1,5 років дитина говорить фрази з двох-трьох слів. Активний словник включає близько 250 слів.
Протягом 3-го року життя в розвитку дитини відбуваються значні зміни. Дуже збільшується роль мови в поведінці дитини. Всі реакції цього віку на оточуюче пов'язані з мовою. Дитина добре розуміє зміст промови дорослих, що відноситься до того, що його безпосередньо оточує. Швидко росте словник, він досягає 1000 слів. Дитина використовує майже всі частини мови: іменники (хто? що?), дієслова (що робить?), додавальні (який?). Вживає приводи -- за, під, перед, в, на, у, з, до, і ін. ( з татом; на стілець; у яблучка) Дитина 3 років починає говорити поширеними пропозиціями. Наприклад, дитина 3 років говорить:"Договорились, спочатку я морквину з’їм, а потім підемо з тобою гуляти". Або:"Мамочка, подивися, які красиві квіти тітка несе!" Міняється характер спілкування з дорослими і дітьми: спілкування стає мовним! Дитина починає мислити: порівнювати (сніг білий, як цукор); узагальнювати (яблуко червоне і прапорець червоний); робити висновки (хлопчики мами не бувають...) Діти цього віку задають багато питань (як, де, коли, а куди ). Уміють переказувати (з питань) казку або розповідь. Дитина використовує суфіксальне словотворення: великий собака, а маленька собачка (кішка - кішечка; заєць - зайчик, зайчик і т.д.)
3 роки – момент інтенсивного розвитку зв'язної мови. Перехід від ситуативної до контекстної вимагає великої узгодженості в роботі Ц.Н.С., мовноштовхаючого механізму, уваги, пам'яті, довільності і ін. Деяка розузгодила в роботі Ц.Н.С. в нейроендокринної і судинній регуляції приводить до зміни поведінки. Спостерігається упертість, негативізм. Це визначає велику раниму мовної системи. Можуть виникнути заїкання, мутація, відставання мовного розвитку. Дитина відмовляється від мовного спілкування, дає протест на завишені до нього вимоги. Якщо на цьому етапі виникло заїкання, то воно може бути обумовлено і віковою нерівномірністю дозрівання окремих ланок мовної функціональної системи і різних психічних функцій. Іноді їх називають еволютивні, що означає пов'язані з віковою фазою розвитку.
У дітей 4-го року життя широко використовується розмовна форма мови. Збільшується словник, виклад зв'язний. Предмети об’єднуються за призначенням: одяг, посуд, продукти, овочі, фрукти, т.д. Узгоджуються правильно іменники і прикметники (синє плаття; синя кулька) або іменники і чисельники (п'ять кульок, одну кульку); правильно вживаються відмінкові закінчення. Діти добре розказують або переказують.
До 5-6 років мова граматично і лексично в основному сформована.
У дітей старшого дошкільного віку зв'язна мова досягає досить високого рівня. На питання дитина відповідає достатньо точними, короткими або ж розгорненими (якщо це необхідне) відповідями. Розвивається уміння оцінювати вислови і відповіді однолітків, доповнювати або виправляти їх. На шостому році життя дитина може досить послідовно і чітко скласти описову або сюжетну розповіді на запропоновану йому тему. Проте діти все ще частіше потребують попередньому зразку вихователя. Уміння передавати в розповіді своє емоційне відношення до описуваних предметів або явищ у них розвинуто недостатньо.
У дітей старшого дошкільного віку розвиток мови досягає високого рівня. Нагромаджується значний запас слів, зростає питома вага простих поширених і складних пропозицій. У дітей виробляються критичне відношення до граматичних помилок, уміння контролювати свою мову.
Перша якнайповніша періодизація В.Штерна на російській мові була опублікована в роботі "Психологія раннього дитинства до шестирічного віку" в 1914 р. і довгий час залишалася дуже популярним і часто цитованим вітчизняними дослідниками. В.Штерном виділені: попередня стадія (перший рік життя), протягом якої у дитини з'являється лепет, наслідування комплексам звуків, примітивне розуміння пропозицій, а потім чотири епохи (періоду):
перша епоха (1 рік - 1 рік 6 міс) характеризується наявністю в мові дитини невеликої кількості мають сенс звукових реакцій, які можна розглядати як однослівні пропозиції. Елементи мови ще не мають певний граматичний або пов'язаний з поняттями характер. В звуковому відношенні вони ще близькі до лепету. В мові переважають звуконаслідування і звукові мовноштовхальні реакції;
друга епоха (1 рік 6 міс - 2 роки) - "прокидається свідомість значення мови і воля його завойовувати". Запас слів сильно зростає, з'являються питання про назви речей. Пропозиція складається вже з декількох слів. Виникає поняття про частини мови;
третя епоха (2 роки - 2 роки 6 міс) - початок змін по флексіях. Дитина виражає тонкі, формальні зміни понять за допомогою зміни слів. Різні види флексій (відмінювання, відміна, ступені порівняння) розвиваються практично одночасно. Питальні, окличні, ствердні пропозиції будуються у формі головної пропозиції;
четверта епоха (2 роки 6 міс - 4-5 років), протягом якої дитина научається передавати верховенство і підлеглість, опановує додатковими пропозиціями. У нього виявляється схильність до словотворення.
Матеріали Н.А.Рибникова і А.Н.Гвоздева про генезис мови дозволили уточнити тимчасові рамки виникнення тих або інших новоутворень, внесли якісні доповнення в опис засвоєння дитиною рідної мови. Вони відзначили, що звуконаслідувальні слова з'являються у дитини з 9,5 міс (у В.Штерна - з 1 року). Це - іменники, що вживаються в називному відмінку, в однині.
В період з 1 року 6 міс до 1 року 8 міс разом з двуслівними пропозиціями дитиною засвоюється наказовий нахил дієслів, оскільки воно висловлює бажання дитини і має для нього важливе значення.
З 1 г 8 міс до 1 року 10 міс в мові з'являються форми множини, оскільки різниця між одним предметом і декількома дуже наочна. А.Н.Гвоздев, як В.Штерн, відзначив, що у дитини з 1 року 6 міс до 2 років спостерігаються перший період питань про назву речей ("Що це?") і пов'язаний з цим явищем зростання словника.
Важливим новоутворенням є поява у віці 3 років граматичних форм, які допомагають дитині орієнтуватися у відношенні до предметів і простору (відмінки), в часі (дієслівні часи). Спочатку з'являється родовий відмінок, потім давальний, орудний і прийменниковий. Але повне оволодіння відмінковими формами відбувається пізніше. Вік 4-5 років характеризується появою в мові дитини багатослівних фраз, монологів, сполучних союзів і займенників, додаткових пропозицій, другого періоду питань - про причинно-наслідкові зв'язки ("Чому?").
В роботах як зарубіжних (перекладених на російську мову), так і вітчизняних дослідників було показано, що мовна творча активність максимальна у дітей у віці 2-3 років і практично повністю зникає до 5-6 років. На цю активність, як відзначав Н.А.Рибников, сильний пригноблюючий вплив надає стереотипна фразеологія плакатів і афіш.
За даними Д.Б. Эльконина зростання словника, як і засвоєння граматичної будови, знаходяться залежно від умов життя і виховання. Індивідуальні варіації тут більш великі, ніж в якій-небудь іншій сфері психічного розвитку:
в дослідженнях В. Штерна діти п'яти років мають запас слів – 2200, а діти шести років – 2500-3000 слів.
в дослідженнях Сміта діти п'яти років мають число слів 2072, приріст слів – 202, діти п'яти-шести років – 2289 з приростом слів в 217, діти шести років – 2589 з приростом слів в 273.
В 1979 р. співробітниками НДІ змісту і методів навчання АПН РРФСР був проведений порівняльний аналіз результатів ранніх і більш пізніх вітчизняних і зарубіжних дослідників, який показав, що кількісні дані про словарний запас дітей 1 року -7 років, приведені Н.А.Рибниковим, співпадають з даними Д.Б.Ельконіна, А.В.Запорожца і інших: максимальне зростання словника спостерігається в період з 2 до 5 років. В цьому ж дослідженні відзначено, що самою дослідженою областю в психології дитячої мови є мова дітей від 1 року до 4 років.
Інтенсивно що йде саме в дошкільному віці засвоєння рідної мови, що полягає в оволодінні морфологічною системою, пов'язано з активністю дитину по відношенню до мови. В дошкільному віці дитина досягає такого рівня освоєння мови, коли мова стає не тільки засобом спілкування, але і предметом свідомого вивчення.
Дуже важлива задача, що стоїть перед дорослими, це задача збагачення словника дитини. У всіх людей є пасивний словник – в нього входять слова, які ми розуміємо, але рідко використовуємо в мові, а є активний словник, тобто той набір слів, якими ми оперуємо в щоденному спілкуванні з іншими людьми. У дошкільників, і це характерний, пасивний словник в значній мірі перевищує активний. І одна з істотних проблем – перенести якомога більше пасивних слів в актив.
На перше місце в словарній роботі висувається положення про те, що слово є найважливішою одиницею мови, яка служить для найменування предметів, процесів, властивостей, а робіт над словом є однією з важливих в загальній системі роботи по розвитку мови.
Оволодіння словарним складом рідної мови розглядається як необхідна умова освоєння його граматичної будови, розвитку зв'язного монологічного мовлення, виховання звукової сторони мови. Невід'ємною властивістю слова як одиниці мови є його значення. Розуміння всього різноманіття значень слів розвивається у людини протягом багатьох літ, тому необхідно знайомити дитину з різними значеннями одного і того ж слова, щоб забезпечити семантичну точність його використовування. Розвинуте у дитини уміння вживати слова і словосполучення відповідно до контексту, мовною ситуацією сприяє розвитку умінь вільно вибирати мовні засоби при побудові зв'язного вислову, вільно користуватися словами і зв'язувати з по значенню.
Словесні позначення (найменування) предметів діти засвоюють при ознайомленні з оточуючою їх дійсністю. Проте словник дошкільників потребує не тільки кількісному зростанні, але і в якісному вдосконаленні (уточнення значень слів, семантична точність вживання синонімів, антонімів, багатозначних слів, розуміння переносних значень).
Однією з головних задач словарної роботи є збагачення, розширення і активізація словарного запасу, основу якого складає введення в мовну свідомість дитини тематичних груп слів, синонімічних рядів, пар антонімій, багатозначних слів.
Синонімічна робота з дітьми (підбір слів, близьких за своїм значенням) переплітається із засвоєнням тематичних груп слів (дієслова руху: йти, крокувати, плентатися, брести і т.п.: або дієслова, що позначають мову: сказав, запитав, відповів, закричав).
Робота над антонімами (словами з протилежним значенням) проводиться з дітьми при складанні словосполучення і пропозицій. Діти знаходять антоніми в прислів'ях, приказках. Підбір антонімів до багатозначних слів розширює уявлення дітей про слово, допомагає уточнити його значення. А підбираючи словосполучення із словами протилежного значення, діти глибше розуміють багатозначність слова.
Багатозначність слова показується дошкільником на добре знайомих словах з конкретним наочним значенням (ручка, голка, блискавка і т.д.)
Складаючи пропозиції з багатозначними словами, діти показують, на яке значення того або іншого слова вони орієнтуються. Робота над багатозначними словами може йти по таких напрямах: назва слова, підбір до нього ознак і дій – складання словосполучень, потім пропозицій і використовування багатозначних слів в зв'язному тексті.
В процесі словарної роботи необхідно добиватися реалізації таких якостей мови, як точність, правильність, зв'язність, виразність. зрештою необхідно виробивши вміння у дітей відбирати для вислову ті лексичні засоби, які точно виражають задум говорячого.
Реалізація програми по словарній роботі з дітьми дошкільного віку здійснюється через систему відповідних занять трьох різновидів:
- заняття, в яких словарна робота здійснюється в процесі ознайомлення з постійно що розширяється довкола предметів і явищ навколишньої дійсності (екскурсія, демонстрація предметів і т.п.)
- заняття, де словарна робота спирається на поглиблення знань дітей про навколишні предмети і явища (ознайомлення з якостями, властивостями, особливостями)
- заняття, вирішальні задачі словарної роботи в процесі узагальнень, формування понять.
Для навчання монологічного мовлення дітей дошкільного віку звичайно використовуються наступні види занять: розповідь по картині, переказ літературних творів, складання описових розповідей про іграшки, складання оповідних розповідей (творча розповідь), складання розповідей з особистого досвіду, розповідь по серії сюжетних картинок.
Основним прийомом навчання монологічного мовлення на початковому етапі є прийом сумісної розповіді: вихователь починає пропозицію, дитина закінчує. В сумісній розповіді вихователя і дитини функцію планування бере на себе педагог. Він задає схему вислову, а дитина заповнює цю схему різним змістом. Зразок розповіді не пропонується, оскільки цей прийом не сприяє прояву самостійності і ініціативи. На наступному етапі провідним прийомом навчання стає план, який дається в природно-розмовній формі.
Перед тим, як виконати основне завдання (скласти описову або оповідну розповідь і т. д.), дітям пропонуються ігри і вправи на розвиток і збагачення словника, на формування граматичної будови мови. Вихователь повинен пам'ятати, що методика навчанню зв'язної мови знаходиться у взаємозв'язку з роботою над іншими сторонами мовного розвитку.
2. Дидактичні ігри (на формування словника)2. Дидактичні ігри (на формування словника)
«Перестрибни через рів»
Мета гри. Учити дітей утворювати наказову форму дієслова за допомогою приставок.
Організація заняття.
Гравців розподіляють на дві команди і вибудовують на майданчику одну проти іншої (на відстані 50 см).
Перед кожною командою малюють дві паралельні лінії — це рів. На слова вихователя:
Якщо хочеш
Спритним бути
Якщо хочеш
Сильним бути
Якщо хочеш
Бути здоровий, —
Перестрибни
Через рів!
всі стрибають. Виграє та команда, в якій більше число граючих зуміло перестрибнути через рів, не наступивши на межу. Гра продовжується. Команда під той же вірш, що програла, але сказаний вже «переможцями», робить другу спробу. Гру можна активізувати, запропонувавши дітям стрибати із закритими очима.
«Вітер»
Мета гри. Учити дітей утворювати дієслова за допомогою приставок (виглянув, помчав, застрибав).
Організація заняття.
Один з гравців виконує роль вітру, інші — зайців. Діти-зайці надягають на голову шапки з довгими вухами і навпочіпки розташовуються по кругу. На слова, сказані вихователем:
Із замету на галявині
Чиїсь виглянули вушка
І помчав — скік та скік —
Білий маленький клубок
вони поволі підіймаються і стрибають на двох ногах вперед.
На наступний чотиривірш:
Ось застрибав він з розгону
По проталинах зелених
Він навкруги берізок кружляє
Перестрибуючи калюжі!
діти стрибають в ту сторону, де намальовані невеликого розміру круги-калюжі, перестрибують їх.
На слова, вимовлені разом з вихователем:
Вітер, вітер! Наздоганяй!
Не наздогнати відважного зайчика!
розбігаються по залу. Дитина-вітер повинна засалити тікаючих.
Гру проводять з невеликою підгрупою (6—8 дітей). Якщо кількість граючих більше, вибирають двох «вітрів».
«Поезд»«Поезд»
Мета гри. Закріплювати уміння дітей співвідносити слово з дією.
Організація заняття. Дітей вибудовують один за одним, утворюючи як би «потяг»; вони кладуть руки на плечі граючого, що стоїть попереду. На слова, сказані вихователем:
Чух-чух, пих-чу
Пих-чу, вор-чу
Стояти на місці не хочу!
«потяг» починає поволі рухатися, поступово прискорюючи рух.
Ко-ле-са-мі
Стукаю, стукаю
Ко-ле-са-мі
Вер-чу, вер-чу
Сідай швидше
Про-ко-чу!
Чу! Чу!
Далі рухи виконуються згідно тексту: «Колесами стукаю, стукаю» — діти топають ногами; «Колесами верчу, верчу» — кругові рухи руками, витягнутими вперед. На слова: «Чу! Чу!» — «потяг» зупиняється.
«Де ми були, ми не скажемо»
Мета гри. Активізувати дієслівну лексику. Учити співвідносити слово з дією.
Організація заняття.
Той, що водить відходить убік, гравці тим часом домовляються, яку діяльність вони зображатимуть. На питання водить: «Де ви були? Що ви бачили?» — відповідають: «Де ми були, ми не скажемо, а що робили, покажемо» — показують різні рухи (перуть білизну, малюють картину і т. д.). Задача водить по рухах правильно визначити виконувану дію і назвати його у формі дієслова другої особи множини. Наприклад: «Ви пиляєте дрова». Якщо відповідь правильна, команда розбігається, а що водить їх наздоганяє. Спійманий стає тим, що водить.
«Кошлатий пес»«Лохматый пес»
Мета гри. Учити дітей співвідносити дії із звучним словом; закріплювати способи утворення дієслів за допомогою приставок (підійдемо, розбудимо, подивимося).
Організація заняття. Один з граючих виконує роль собаки. Він лягає на травичку (килимок) і прикидається сплячим. Інші навшпиньки юрбою підходять до нього і говорять:
Ось лежить кошлатий пес
В лапи свій уткнувши ніс.
Тихо, смирно він лежить
Не то дрімає, не то спить.
Підійдемо до нього, розбудимо
І подивимося, щось буде.
Сказавши ці слова, хтось з дітей легким рухом будить собаку. Пес прокидається, незадоволено гарчить, гавкає, потім схоплюється і намагається наздогнати хлопців.
Якщо гра повторюється, на роль собаки можна вибрати за допомогою лічилки дитини з числа тих, що перемогли.
«Мовчанка»
«Мета гри. Учити дітей утворювати дієслова за допомогою приставок.
Організація заняття.
Перед початком гри діти хором вимовляють:
Первенчики, червінчики
Задзвеніли бубонці.
По свіжій росі
По чужій смузі.
Там чашки, горішки
Медок, цукор.
Мовчок!
Із словом «мовчок» всі замовкають і не рухаються. Ведучий (вихователь) спостерігає за дітьми. Якщо хтось розсміється, або заговорить, або поворушиться, він дає йому фант. В кінці гри діти викупляють фанти — виконують дії по команді: залізають під стіл і вилазять, підстрибують на місці два—три рази; виходять в роздягальню і входять в групову кімнату; відсовують стілець і засувають на місце; виглядають у віконце; сідають, встають, підкидають м'яч; перестрибують через мотузочок і т.д.
Гра ця захоплює звичайно дітей всіх вікових груп.
Примітка. В групі малюків розігрувати фант краще відразу, як тільки хтось з граючих порушить правило. Завдання придумує вихователь. В старших групах завдання придумують самі діти.
«Сова»«Сова»
Казахська народна гра
Мета гри. Учити дітей утворювати дієслова звуконаслідуванням.
Організація заняття.
Вихователь (звертається до дітей). Пограємо в «Сову». Це весела гра казахських хлопців. Думаю, вона і вам сподобається.
Той, кого виберуть совою, сідає в кубло і до певного часу спить. Інші бігають навкруги сови, стрибають. Одні можуть квакати, як жабенята, інші — бекати, як козенята, треті — зображати лошат. По сигналу ведущего «Ніч!» сова розплющує очі і відправляється на полювання. (Вихователь пояснює: сови вдень завжди сплять, а полюють вночі.) Всі ви, хто стрибав, скакав, завмираєте. Хто поворушиться або засміється, — платить фант.
Які можна розігрувати фанти: хай пошипе, як змійка; закукурікає, як півень; загавкає, як собака; затрубить, як слон; задзижчить, як муха; задзвене, як комар; занявкає, як кішка; заквакає, як жаба; закрякає, як качка; завиє, як вовк; заричить, як тигр; заірже, як кінь; запирхає, як їжак; замукав, як корова, і т.д.
«Смешинка»»
Мета гри. Навчити дітей співвідносити з рухом дієслова, утворені з а допомогою приставок.
Організація заняття.
За допомогою лічилки:
Жили-Були
Чи я, чи ти.
Між нами вийшла суперечка.
Хто затіяв, забули
І не дружимо дотепер.
Раптом гра цього разу
Помирити зуміє нас?
діти вибирають «смішинку», задача якої — розсмішити граючих. Можливості невичерпні: копіюються рухи незграбного ведмедя, хитрої лисиці, боязкого зайця; можна несподівано чхнути, заспівати, прочитати смішну лічилку (вірш) і т.д. Той, хто засміється, платить фант. Якщо фантів наберуться близько десять, їх розігрують. Вихователь сідає лицем до дітей, а хто-небудь з переможців допомагає йому: бере фант, ховає за спину і питає: «Що вважається фанту, який у мене за спиною ховається?» Вихователь придумує рухи: пройти прямо, навпочіпки, влізти на стілець, пролізти під столом, зістрибнути, нахилитися, выпрямиться, переступити, перестрибнути, сісти і ін. Той, хто неправильно виконує задану дію, не одержує фант; його розігрують повторно, або на допомогу приходить хто-небудь з дітей, який зуміє виконати завдання.
"Пальчикові ігри" - це інсценування будь-яких римованих історій, казок за допомогою пальців. Багато ігор вимагають участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "управо", "вліво", "вгору", "вниз" і т.д.
Діти від року до двох добре сприймають "пальчикові ігри", виконувані однією рукою.
Трьохлітні малюки освоюють вже ігри, які проводяться двома руками, наприклад, одна рука зображає будиночок, а інша - кішку, що вбігає в цей будиночок.
Чотирилітні дошкільники можуть грати в ці ігри, використовуючи декілька подій, що зміняли один одного. Більш старшим дітям можна запропонувати оформити ігри різноманітним реквізитом - дрібними предметами, будиночками, кульками, кубиками і т.д.
МОЯ СІМ'Я
Цей пальчик - дідусь, Цей пальчик - бабуся
Цей пальчик - татусь, Цей пальчик - матуся
Цей пальчик - я, Ось і вся моя сім'я!
Почергове згинання пальців, починаючи з великим. По закінченні покрутити кулачком.
ПАЛЬЧИК-ХЛОПЧИК
- Пальчик-хлопчик, де ти був?
- З цим братиком в ліс ходив
З цим братиком щі варив
З цим братиком кашу їв
З цим братиком пісні співав.
На першу строчку показати великі пальці на обох руках. Потім по черзі сполучати їх з рештою пальців.
ВУЛИК
Ось маленький вулик, де бджоли сховалися
Ніхто їх не побачить.
Ось вони показалися з вулика.
Одна, дві, три, чотири, п'ять!
Ззззз!
Пальці стиснути в кулак, потім відгортати їх поодинці. На останню строчку різко підняти руки вгору з розчепіреними пальчиками - бджоли відлетіли.
Як розказувати казки дітям
Психологи і методисти відзначають, що дитина засвоює рідну мову, перш за все, наслідуючи розмовній мові оточуючих (Д.Б. Ельконін, Р.Е. Льовіна, А.П. Усова, Е.І.Тіхєєва і ін.). На жаль, батьки у наш час через складні соціальні умови, через зайнятість часто забувають про це і процес розвитку мови своєї дитини пускають на самоплив. Дитина більше часу проводить за комп'ютером, ніж в живому оточенні. Внаслідок цього, твори народної творчості (колискові пісні, пестушки, потішки, казки) практично не використовуються навіть в молодшому віці, не говорячи вже про дітей п'яти - шести років.
КАЗКА – найдивніший жанр усної народної творчості. В ній все незвичайно і все можливо. Через казку дитина одержує уявлення про добро і зло, про цінності матеріальних і духовних, про життя як звершенні найвідважніших мріянь в ім'я любові і правди. Казка - велика сила, але дитину потрібно учити вдумливо слухати і читати її.
ЗНАЙОМСТВО З ВАРІАНТАМИ. Корисно знайомити дитину з варіантами казок. Діти тонко помічають відтінки в сюжетах, в характерах і поведінці персонажів. Йде переоцінка почутого раніше. Уважніше діти починають слухати і інші казки, вникати в події, характери. У них можуть з'явитися і свої власні придумані варіанти казок.
ПОВТОРНЕ ЧИТАННЯ. Читати і розказувати казки треба неодноразово. При першому прослуховуванні враження часто бувають неточними. Під час повторних прослуховувань враження заглиблюються, сила емоційних переживань наростає, оскільки дитина все більш вникає в хід подій, ясніше стають для нього образи казкових персонажів, їх взаємовідношення, вчинки.
Як читати книги дитині.
ЧИТАННЯ ВГОЛОС. Повнота сприйняття багато в чому залежить від того, наскільки глибоким виявиться проникнення в текст, наскільки виразно ви донесете образи персонажів, передасте і моральну спрямованість, і гостроту ситуацій, і своє відношення до подій. Діти чуйно реагують на інтонацію, міміку, жест.
ПЕРЕКАЗ І БЕСІДА по книзі дозволяють краще розуміти і запам'ятовувати зміст. Проте не намагайтеся відразу напряму пояснювати своїми словами зміст або мораль прочитаного. Це може поруйнувати чарівливість художнього твору, позбавити дитину можливості відчути те, що він ще не може осмислити.
РОЗГЛЯД ІЛЮСТРАЦІЙ учить помічати художні деталі, розуміти характери казкових героїв і їх взаємостосунки, відчувати гамму фарб, їх емоційну виразність, проникати