Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Характеристика
Під організацією бухгалтерського обліку розуміють систему умов та елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним використанням виробничих ресурсів і готової продукції. Її призначення - удосконалення та раціоналізація обробки інформації, розподіл робіт між персоналом бухгалтерії, наукова організація праці.
Організація бухгалтерського обліку - це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.
Організація обліку зводиться до таких основних завдань:
- своєчасне, повне, достовірне, безперервне відображення всіх фактів господарської діяльності, які були здійснені на підприємстві;
- обробка даних за допомогою відповідних процедур, прийомів та способів у відповідності до вихідної інформації;
- складання на основі отриманого масиву обробленої інформації, зафіксованої у первинних документах і регістрах балансу і фінансової звітності та подачі іх зацікавленим користувачам.
Організація бухгалтерського обліку передбачає вирішення наступних принципово важливих питань:
- розробка концепції облікової політики підприємства;
- визначення межі застосування фінансового та управлінського обліку.
Від вирішення цих питань залежить структура та якість обліку, врахування запитів управлінської системи і функціонування інформаційної системи підприємства.
Суб'єктами в організації бухгалтерського обліку виступають керівники підприємства - директор та головний бухгалтер, об'єктом - обліковий процес, праця виконавців, організаційне, інформаційне технічне забезпечення обліку, тобто система бухгалтерського обліку.
На першому, методичному етапі організації бухгалтерського обліку здійснюється вибір системи певних способів та прийомів, в основі яких лежать документування, інвентаризація, використання синтетичних та аналітичних рахунків, застосування методу подвійного запису, оцінка майна та зобов'язань, калькулювання, бухгалтерський баланс та звітність.
Другий етап організації бухгалтерського обліку - технічний, - це вибір форми обліку, що найбільше відповідає галузі та розміру даного підприємства. Він полягає: 1) у виборі способу обробки облікових даних -безкомп'ютерного та комп'ютеризованого; 2) розробці переліку і форм облікових регістрів; 3) встановленні порядку здійснення записів в регістрах і переносу даних в регістри.
Третій етап в організації роботи облікового апарату, або іншими словами - це організація управління бухгалтерії. Він включає:
1) встановлення найбільш економної і найбільш зручної загальної системи обліку (облік централізований або децентралізований); 2) визначення графіку документобороту на підприємстві та графіку роботи працівників бухгалтерії.
Організація зберігання документів
Первинні документи, що пройшли опрацювання, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву під відповідальність головного бухгалтера або назначеної ним особи. Організація правильного зберігання документів має велике значення. Документи, як відомо, служать підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку. З часом може виникнути необхідність перевірки правильності самого обліку, законності здійснення господарських операцій, надання необхідних документів податковим, фінансовим, ревізійним, судово-слідчим органам для обґрунтування доказів та ін. За даними документів видають відповідні довідки окремим особам.
Тому архів повинен бути організований так, щоб було забезпечено збереження документів і можливість швидкого їх знаходження. Для цього первинні документи звітного місяця, що відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються відповідною довідкою для архіву.
Касові документи, авансові звіти, виписки банку з усіма доданими до них документами, інші грошові документи, а також документи по операціях з цінними паперами повинні бути підібрані в порядку зростаючих з початку року номерів і переплетеш. Окремо переплітаються бухгалтерські звіти.
На папках з документами (що називаються справами) вказується найменування підприємства або організації, порядковий номер (код) синтетичного рахунка, номери документів (з № _ до № _ включно), кількість документів та до якого звітного періоду вони належать (рік, місяць).
Документи зберігаються в закритих шафах або спеціально відведеному приміщенні за встановленим порядком. Бланки суворого обліку повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах, що забезпечують їх збереження. Всі прийняті на зберігання справи реєструються в архівній книзі, що полегшує знаходження документа у випадку необхідності.
Архіви розрізняють поточні і постійні. Поточний архів організовується безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів звітного року, оскільки облікові працівники вимушені часто звертатися до нього для одержання різних довідок. Для поточного архіву відводять спеціальні шафи, ключі від яких знаходяться в особи, відповідальної за зберігання архіву. Постійний архів розміщується у спеціально обладнаному приміщенні і призначений для зберігання не тільки бухгалтерських документів і звітності, а й справ інших підрозділів і служб підприємства.
Документи з поточного архіву в постійний передаються після закінчення звітного року. Справи бухгалтерського обліку видаються з архіву тільки за дозволом головного бухгалтера. В окремих випадках за рішенням відповідних органів, прийнятим в межах їх повноважень, передбачених законодавством (судово-слідчих, ревізійних, податкових органів) і з дозволу керівника підприємства з бухгалтерського архіву можуть видаватися (вилучатися) окремі документи і навіть справи. У цьому випадку замість вилученого документа в папку вкладають його копію і реєстр вилучених документів з зазначенням підстави і дати вилучення, а в архівній книзі роблять відповідні помітки. Вилучення документів оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку посадовій особі, що відповідає за архів.
Якщо вилучаються справи з недооформленими документами (непронумерованими, непереплетеними), то за дозволом і в присутності представників органів, що проводять вилучення, посадові особи можуть дооформити ці справи (пронумерувати документи, зробити опис, прошнурувати, завірити своїм підписом і печаткою).
Органи, що вилучили документи, за письмовою заявою підприємства забезпечують можливість зробити виписку або копію відповідних документів для видачі необхідних довідок. При поверненні вилучених документів посадова особа приймає їх під розписку і разом з рішенням про повернення підшиває у ті ж справи, з яких документи були вилучені і в яких знаходиться постанова про вилучення, реєстр і копії таких документів.
У випадках пропажі або знищення документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства повинен письмово повідомити про це правоохоронні органи. Для встановлення переліку відсутніх документів призначеною комісією за участю представників судово-слідчих органів, охорони і пожежного нагляду встановлюються причини пропажі документів. Результати роботи комісії оформляються актом, копія якого надсилається органу, в управлінні якого знаходиться підприємство, податковому і місцевому фінансовому органу в 10-денний строк.
Терміни зберігання бухгалтерських документів, затверджені наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 31.03.97 № 11-а, такі.
Органызація обліку власного капиталу:
Основними завданнями організації обліку власного капіталу є:
1) забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух власного капіталу;
2) контроль за правильністю і законністю формування власно-го капіталу;
3) своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін власного капіталу;
4) контроль за раціональним розподілом прибутку;
5) організація аналітичного обліку на рахунках власного капі-талу для своєчасного отримання достовірної інформації;
6) правильне відображення у регістрах обліку і звітності опе-рацій з власним капіталом.
При організації обліку власного капіталу необхідно врахову-вати наступні фактори: форму власності; організаційно-правову форму господарювання; кількість засновників.
Основні положення про облік власного капіталу, що наво-дяться у наказі про облікову політику:
1) перелік положень (стандартів) бухгалтерського обліку, яки-ми керується підприємство при ведені обліку власного капіталу;
2) номенклатура робочих бухгалтерських рахунків, а також будова аналітичних рахунків з обліку власного капіталу;
3) порядок збільшення статутного капіталу і оцінка вкладів;
4) порядок розподілу чистого прибутку;
5) порядок утворення та використання резервного капіталу, крім випадків, коли він утворюється у порядку, встановленому зако-нодавством;
6) встановлення порядку вибуття учасників і визначення роз-міру частки належного їм додаткового капіталу.
За П(С)БО 2 “Баланс” власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Для правильної організації бухгалтерського обліку власного капіталу необхідно передусім його чітко класифікувати.
1. Статутний капітал – зафіксована в установчих докумен-тах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.
2. Пайовий капітал – сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.
3. Додатковий вкладений капітал (акціонерні товариства) – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.
4. Інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від ін-ших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
5. Резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок не-розподіленого прибутку підприємства.
6. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума при-бутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збит-ку. Сума непокритого збитку вираховується при визначенніпідсумку власного капіталу.
7. Неоплачений капітал – сума заборгованості власників (учас-ників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.
8. Вилучений капітал (господарські товариства) – фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.
Бухгалтерський облік статутного капіталу (СК) починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі під-приємств та організацій України і припиняється у день вибуття під-приємства з реєстру у результаті завершення діяльності, банкрутства, реорганізації тощо.
Перед тим, як зареєструвати підприємство, необхідно оцінити рівень витрат, які доведеться здійснити при реєстрації підприємства.
Організація обліку статутного капіталу (як і інших складових власного капіталу) залежить від цілого ряду чинників, які визна-чаються у ході організаційних етапів, що передують дореєстраційному періоду. А саме, до державної реєстрації необхідно:
1) визначитись з видом підприємства (приватне, колективне, господарське товариство, підприємство, засноване на власності об’єд-нання громадян, комунальне; державне).
2) визначитись з розміром статутного капіталу, який повинен бути не менше законодавчо встановленого мінімального розміру.
3) розробити і затвердити установчі документи: статут, уста-новчий договір, протокол зборів засновників.
Організація обліку зобов’язань
П(С)БО 11 “Зобов’язання”.
Відповідно до нього зобов’язання – це заборгованість під-приємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підпри-ємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Критерії визнання зобов’язань за П(С)БО 2 “Баланс” наступні:
1) оцінка їх може бути достовірно визначена;
2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.
У бухгалтерському обліку зобов’язання реєструється лише тоді, коли у зв’язку з ним виникає заборгованість. Обов’язки підпри-ємства розглядаються як його зобов’язання, якщо вони:
1) існують на даний момент і є наслідком минулих госпо-дарських операцій або подій;
2) пов’язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збере-ження господарських зв’язків підприємства або зі здійсненням нор-мальної підприємницької діяльності;
3) мають бути виконані неминуче. Економічні наслідки неви-конання зобов’язання, наприклад, у зв’язку з штрафними санкціями, не дадуть підприємству можливості уникнути вибуття ресурсів на ко-ристь іншої сторони;
4) мають визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідомою;
5) прийняті відносно суб’єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані, якщо не у момент прий-няття зобов’язання, то у момент його виконання.
Основними завданнями організації бухгалтерського обліку зо-бов’язань є:
1) чітке документування розрахунків;
2) своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;
3) правдиве відображення інформації щодо зобов’язань у звіт-ності та примітках до неї.
Класифікація зобов’язань здійснюється відповідно до їх відоб-раження у пасиві балансу:
– розділ ІІ “Забезпечення наступних виплат і платежів”;
– розділ ІІІ “Довгострокові зобов’язання”;
– розділ ІV “Поточні зобов’язання”;
– розділ V “Доходи майбутніх періодів”.
Організація обліку грошових коштів
Основними завданнями організації обліку грошових коштів є :
§ Правильна організація, своєчасне і законне проведення безготівкових та готівкових розрахункових операцій;
§ Забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;
§ Своєчасне і правильне документування операцій з руху грошових коштів та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку;
§ Здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, в т.ч. за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;
§ Проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.
Первинні документи, що підтверджують рух грошових коштів, повинні бути належним чином упорядковані.
Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затвердженні Міністерством статистики України за згодою з Національним банком України, і які повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності.
При продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, повинні обов”язково видавати наступні докумнти:
§ Фіскальний касовий чек на товари;
§ Фіскальний касовий чек видачі коштів;
§ Розрахункова квитанція.
Звіт касира – це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.
Особливості організації обліку дебіторської заборгованості
Дебіторська заборгованість згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Керуючись вимогами П(С)БО 10 всі підприємства (крім бюджетних) у бухгалтерському обліку повинні відображати інформацію про дебіторську заборгованість окремо за двома видами:
- поточна дебіторська заборгованість;
- довгострокова дебіторська заборгованість.
При реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з оплатою після реалізації (у кредит) підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви. Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Знайома багатьом суб’єктам господарювання ситуація – ділові партнери не виконують узятих на себе зобов’язань з оплати отриманої продукції, товарів, робіт, послуг. В результаті у підприємства утворюється заборгованість, яку з різних причин не вдається стягнути, і тоді заборгованість стає безнадійною. Безнадійна дебіторська заборгованість – це заборгованість відносно до якої існує впевненість про її неповернення боржником, або за якою минув строк позовної давності.
За цих умов питання обліку дебіторської заборгованості є дуже актуальним і важливим. Правильний облік та аналіз дебіторської заборгованості – це запорука ефективного, швидкого та здорового розвитку підприємства.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та оцінюється за первісною вартістю. Первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари) наближена до її справедливої вартості. Проте слід мати на увазі, що первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) залежатиме від: 1) надання покупцеві торгівельної знижки або знижок з обсягу до дати реалізації; 2) надання покупцеві знижок після реалізації; 3) повернення товарів від покупців.
Для обліку товарної дебіторської заборгованості використовують рахунок 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”. По дебету цього рахунку відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, що підлягають перерахуванню до бюджету і включені до вартості реалізації, а по кредиту – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах.