Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Мiнiстерство освіти i науки
молоді та спорту України
Департамент освіти i науки
Полтавської облдержадмiнiстрацiї
Курсова робота
На тему:
“Вантажно-розвантажувальні складські роботи”
З предмету”Технологiя Монтажних Робіт”
Учня Групи№15
Гадяцького ПАЛ
Сілізньов Владислав
Перевірив викладач:
Рiзнiченко Руслан Анатолійович
Гадяч2013
Зміст
1.Техніка безпеки.
2.Інструменти, обладнання і пристосування
3.Стропольні роботи при вантажно-розвантажувальних складських роботах.
4.Техніка виконання.
5.Використана література.
Техніка безпеки
Вантажно-розвантажувальні роботи в залежності від ступеня , небезпеки поділяються на чотири групи:
- мало небезпечні (метали, ліс та будматеріали);
- небезпечні (з огляду на великі габаритні розміри);
- пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);
- небезпечні (предмети і речовини, котрі при транспортуванні, якi при
вантажко-розвантажувальних роботах і зберіганні можуть стати, причиною вибуху пожежі або пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або захворювання людей або тварин).
Особливих заходів безпеки слід дотримуватись при транспортуванні небезпечних речовин, котрі можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників. Небезпечні речовини поділяються на вiсiм класів:
1 – вибухові речовини;
2 – гази;
3 – легкозаймисті рідини, речовини і матеріали;
4 – окислювальні речовини;
5 – отруйні та інфекційні речовини;
6 – радіоактивні;
7 – їдкі і корозійне активні речовини;
8 – інші.
На упаковці з небезпечними вантажами, крім стандартного „ маркування, повинні бути знаки небезпеки. Знак має форму квадрата, «який окантований чорною рамкою, повернений на кут і поділений на два однакових трикутника. У верхньому трикутнику наносять символ небезпеки. У нижньому кутку нижнього трикутника робиться напис про небезпечність вантажу. Під ним можуть бути нанесені написи про ? заходи обережності.
Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Ця особа перевіряє справність вантажопідіймальних механізмів, такелажу, пристосувань та іншого інвентарю, інструктує робітників, пояснюючи їм їх обов’язки, послідовність виконання операцій та значення застосовуваних при цьому сигналів. Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати із застосуванням засобів малої механізації (візки, лебідки, вагонетки) та за допомогою підіймально-транспортного обладнання. Проведенню цих робіт передує складання технологічних карт і проектів виконання робіт. На місці виконання робіт вивішуються знаки безпеки. Для штучних вантажів застосовуються піддони, контейнери, пакетоформувальні засоби, а для сипких – пневмотранспорт, що виключає забруднення повітря.
При виникненні небезпечної ситуації особа, відповідальна за проведення робіт, повинна вжити запобіжних заходів або припинити їх.
Майданчики, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати рівне та тверде покриття або твердий грунт, мати ухил не більше 50, а також природне і штучне освітлення. До робіт з вантажопідіймальними пристроями допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційній комісії і одержали посвідчення. У випадку, коли вага вантажу перевищує 50 кг, а також при підійманні вантажів на висоту понад 3 м слід застосовувати засоби механізації. Правила складування вантажів: висота штабеля не повинна перевищувати б м для нерозбірної тари і 4,5 м – для складаної тари; Зм – для вантажів у ящиках при ручному навантаженні та 6 м – при механізованому; для барабанів з карбідом кальцію – не більше двох ярусів, для кошиків з бутлями агресивних речовин – в один ряд. Ширина головного проходу в закритих складах повинна бути не менше 3 м. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами третьої та четвертої груп необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту.
Інструменти, обладнання і пристосування
Домкрат -
механізм для підйому важких штучних вантажів при виконанні ремонтних, монтажних або навантажувально-розвантажувальних робіт. Для Д. характерні малі габарити, невелика маса (зазвичай не перевищує 1% вантажопідйомності), незначна швидкість (0,01—0,25 м-кодів/мін ) і висота підйому (0,15—1 м-код ). Проте Д. спеціального призначення можуть мати вантажопідйомність в декілька сотень т і піднімати грузнув на висоту в декілька м-код . Д. забезпечує плавний підйом вантажів, точну їх фіксацію і утримання на заданій висоті. За типом приводу розрізняють Д. з ручним і електричним приводом, а за принципом дії і конструктивними особливостями — рейкові, гвинтові і гідравлічні.
Підйомник -
вантажопідйомна машина переривчастої (циклічного) або безперервної дії для підйому вантажу і людей в спеціальних грузо-несущих пристроях, рухомих по жорстких поверхностях що вертикальним (інколи похилим) направляє по рейковій дорозі. За способом передачі дії від приводу до грузо-несущих пристроїв розрізняють канатні, ланцюгові, рейкові, гвинтові і плунжернi. Переважного поширення набули канатні, в яких грузо-несущiе пристрої підвішуються на сталевих канатах, що огинають канато-ведучі шківи або навивних на барабани підіймальних лебідок. З канато-ведучими шківами, передавальними тягове зусилля тертям, грузо-несучi пристрої (кабіна, кліть, платформа, візок або вагон) врівноважуються ін. такими ж пристроями або противагою, також рухомими по тих, що направляють. У барабанних урівноваження зменшує навантаження на привід. При вживанні додаткових вантажопідйомних засобів для урівноваження продуктивність збільшується.
Автонавантажувач
самохідна машина підіймального транспортування для вантажних операцій на всіх видах транспорту, а також для переміщення вантажів на територіях вантажних дворів, будівельних майданчиків і тому подібне:
Має гідравлічний привід від двигуна внутрішнього згорання до робочого устаткування. Основний робочий орган. — вилковий захват, переміщуваний уподовж вертикальної телескопічної рами гідроциліндром, розташованим усередині рами. Рама. циліндрами нахилу може відхилятися вперед і назад на кут до 15°, що додає вантажу стійке положення на вилках при перевезенні і полегшує його вивантаження. Тиск в гідравлічній системі (до декількох Мн/м 2 , або декількох десятків кгс/см 2 ) створюється гідравлічним насосом, зв'язаним трансмісією з двигуном. Важелі управління гідравлічною системою підведені з місця водія. до золотникового розподільника.
Вантажозахватні пристосування
, допоміжні пристрої вантажопідйомних машин, за допомогою яких захоплюють вантаж, утримують його при різних переміщеннях і здійснюють розвантаження. Для непосредственого захвату вантажу використовують крюки, які при необхідності доповнюються ін. пристосуваннями. Р. п. мають бути зручними до безпечними в роботі, забезпечувати збереження вантажу, мати мінімальну власну масу, швидко захоплювати і звільняти вантаж.(грузинський) Вибір Р. п. визначається властивостями, розмірами, формою і масою переміщуваних вантажів, а також характером виробничого процесу. По вигляду переміщуваних вантажів розрізняють Р. п. для штучних вантажів, для сипких і для рідких, а по роду приводу в дію — ручні і автоматичні.
Стропильні роботи при вантажно-розвантажувальних складських роботах.
Складські операції - це операції, пов'язані з обробкою товарів. Вони можуть бути основними та додатковими. До основних операцій відносяться:
а) прийом товарів, який включає розвантаження товарів з транспортних коштів, зважування, перевірку кількості місць, сортування місць і товарів, розкриття тари, перевірку вмісту тари за кількістю і якістю;
б) зберігання товарів - це операції з розміщення та укладання товарів на місці збереження, створення оптимального режиму збереження, здійснення необхідних санітарно-гігієнічних заходів і турботу за товарами в процесі їх зберігання;
в) відпуск товарів - відбір, упаковка, переміщення товарів всередині складу, а також їх завантаження на транспорт.
Організація і виконання основних складських операцій, пов'язано з розвантаженням транспортних засобів. Найбільше поширення на практиці надходження вантажів на склади оптових і роздрібних підприємств мають наступні види транспортних засобів:
- залізничний вагон з тарно-штучними і тарно-пакувальними вантажами;
- залізнична платформа або автомобільний транспорт з універсальними контейнерами масою брутто до 5 т;
- багатотоннажний контейнер масою 10, 20 і 30 т, який надходить автомобільним транспортом;
- автомобільний транспорт великої вантажопідйомності з тарно-штучними або тарно-пакувальними вантажами.
Диспетчерська служба складського об'єкта, отримавши повідомлення про прибуття залізничних вагонів, передасть працівникам станції вказівки про порядок формування та подачі вагонів та розміщення їх по фронту розвантаження. При цьому визначаються місця розвантаження і засоби механізації.
Після перевірки цілісності пломб і зовнішнього огляду вагонів, при якому особлива увага звертається на технічний стан вагона (стан люків і наявність відкритих ушкоджень), оформляється дозвіл на розвантаження і прочиняються двері вагона. Для в'їзду навантажувача у вагон встановлюють перекидний місток з естакади.
Розвантаження контейнерів із залізничного або автомобільного транспорту виробляються в зоні робіт мостового крана. У процесі розвантаження вони зчіплюються на транспортний візок (вантажопідйомністю 5 т) і доставляються в зону прийому складу.
Варіант надходження багатотоннажних контейнерів (10-30 т) автомобільним транспортом передбачає зняття контейнера і його установку на спеціальні опори естакади. Його розвантаження проводиться так само, як і залізничного вагона.
У процесі розвантаження транспортних засобів здійснюється приймання товарів за кількістю, кількості тарних і вантажних місць.
Технологія виконання
Загальні вимоги до пакетів. Підйомно-транспортні машини і пристосування
Технологія вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських (ПРТС) робіт на складах визначає порядок та послідовність виконання операцій з навантаження, вивантаження, транспортування та складування пакетів, використовувані технічні засоби, а також встановлює вимоги з охорони праці. Технологію ПРТС робіт зручно розглянути на прикладі пакетів, сформованих на стандартних плоских піддонах розмірами 800х1200х150 мм, що виготовляються за ГОСТ 9078-85 (рис. 1). Вимоги до пакетів сформульовані в ГОСТ 24597-81.
а - скріплення клеєм, стрічкою, куточками, б - скріплення термоусадочної плівкою; в - скріплення плівкою, що розтягується; г - скріплення клейкою стрічкою; д - скріплення клеєм і крафт-папером; е - скріплення дротом із застосуванням прокладки; е - скріплення барабанів стрічкою
Пакетування на піддонах підлягають вантажі в транспортній тарі або без неї, що мають стабільну правильну геометричну форму, не мінливу в процесі пакетування, складування та транспортування. Необхідну міцність обв'язки пакета на плоских піддонах забезпечують засоби скріплення вантажів - пакувальна сталева і полімерна стрічки, сталевий дріт, усадкова і розтягується плівки, клей і т. п.
Вантажі пакетами перевозять залізничним і автомобільним транспортом згідно з правилами, чинними на відповідному виді транспорту, та іншої документації, затвердженої у встановленому порядку. Способи кріплення пакетів у залізничних вагонах повинні відповідати ГОСТ 22477-77. При двох'ярусному розміщенні пакетів у критих вагонах рекомендується формувати пакет з наступними параметрами: при одноярусному розміщенні - висота, включаючи піддон, 1350 мм, маса не більше 1 т; при триярусному розміщенні - висота 900 мм, маса не більше 700 кг.
При проведенні ПРТС робіт застосовують: у критих вагонах електронавантажувачі вантажопідйомністю 1,0 ... 1,6 т і автонавантажувачі тієї ж вантажопідйомності з каталітичними нейтралізаторами відпрацьованих газів; авто-і електронавантажувачі вантажопідйомністю не більше 1,0 т для завантаження критих автомобілів вантажопідйомністю 8, 0 т і більше; авто-і електронавантажувачі вантажопідйомністю до 2,0 т з максимальною висотою підйому вантажу 4500 мм при укладанні пакетів в штабель висотою більше 3,3 м. Навантажувачі обладнають штатними вилами, пристосуванням для бічного переміщення, а при необхідності і спеціальними вантажозахоплювальними пристосуваннями. На завантаженні автофургонів довжиною понад 4,0 м і вантажопідйомністю до 8,0 т додатково використовують ручні гідравлічні або електричні самохідні візки, штабелери.
Щоб забезпечити можливість в'їзду навантажувача в автофургон або вагон при розбіжності висоти рампи складу з рівнем підлоги кузова (або вагона), може використовуватися перехідною трап (пандус). З допоміжного обладнання використовують брухт, молоток, засоби для кріплення пакетів у вагонах, що відповідають вимогам ГОСТ 22477-77.
Вивантаження пакетів з транспортних засобів
Вивантаження пакетів з вагонів і формування штабеля проводить бригада у складі двох-трьох осіб: двох водіїв-навантажувачів і при необхідності одного робочого для виконання допоміжних операцій. Вагон подають до місця проведення вантажних операцій і загальмовують черевиками. Для в'їзду навантажувача всередину вагона укладають трап. Після відкриття дверей вагона робочий видаляє засоби кріплення і при заповненні вільного об'єму в між дверному просторі окремими штучними вантажами формує з них пакети на порожніх піддонах за схемами укладання вантажу.
Пакети вивантажують в такій послідовності: зорієнтувавши вила навантажувача (при необхідності за допомогою пристосувань), слід ввести їх в отвори піддону і плавно під'їхати до пакету до упору в його торець; підняти пакет і нахилити вантажопідйомну раму назад; транспортувати взятий на вила пакет у склад на висоті не більше 300 мм над підлогою складу.
При штабелюванні пакетів всередині приміщення на підлогу необхідно дотримуватися таких вимог:
• пакети укладають в штабель прямий кладки до трьох ярусів по висоті, з уступами і зміщенням до центру штабеля - при висоті більше трьох ярусів (рис. 2); укладання пакетів повинна бути по можливості більш щільною, паралельними рядами без перекосів (виняток становлять зазори, передбачені вимогами технології зберігання продуктів);
• допускається використання дерев'яних прокладок для вирівнювання пакетів;
• ширина штабеля не повинна перевищувати 6,0 м. Довжина штабеля визначається місцевими умовами;
• укладання в штабель деформованих пакетів не допускається (залежно від ступеня деформації пакети необхідно виправляти або переформовувати);
• висота штабеля визначається виходячи з умов максимального використання висоти секції складу, технології зберігання, з урахуванням міцності тари та допустимого навантаження на підлогу складу;
• відстань від верху штабеля до світильників на складі повинна складати не менше 500 мм.
Пакети на складі розміщують за заздалегідь розробленими схемами складування з урахуванням найбільш раціонального використання складської площі, зручності використання засобів механізації при виконанні складських операцій відповідно до вимог діючих стандартів і місцевих (галузевих) нормативних актів.
Автофургони розвантажують із заїздом в них по перехідному трапу навантажувача, візки або штабелера.
Використана література
Книги…
Технологія кам’яних та монтажних робіт
Автор:І.І.Іщенко
Сайти…
1. http://translate.google.ru
2. http://ru.wikipedia.org
3. http://gendocs.ru
4. http://www.sitmag.ru