Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
В даному завданні необхідно передбачити заходи з охорони праці при виконанні монтажних робіт системи опалення з горизонтальною розводкою відпочинково – готельного комплексу. При виконанні монтажу проводяться наступні роботи:
- вантажно – розвантажувальні роботи;
- розмітка місць прокладання трубопроводів і складання чорнових ескізів, розчистка монтажного простору;
- виконання ескізів по чорнових кресленнях;
- пробивка отворів в перекритті, шламбуром;
- прокладання подаючої магістралі;
- прокладання зворотньої магістралі;
- прокладання стояків і підводок;
- розмітка місця встановлення кронштейнів, сверління отворів в стінах під кронштейнами;
- встановлення кронштейнів з замазуванням їх цементним розчином;
- навішування нагрівальних приладів;
- встановлення вентилів та заглушок з повітро-випускними кранами;
- гідравлічне випробовування окремих ділянок системи;
перевірка на прогрів нагрівальних приладів.
Загальні положення та правила, які пред’явлені управлінням і робітниками.
До слюсарно-механічних робіт можуть бути допущені особи, з якими проведено попередньо інструктаж на робочому місці по техніці безпеки ведення робіт.
Перед початком виконання робіт слюсар-сантехнік зобов’язаний: защебнути ґудзики на рукавах і отягнути їх широкою резинкою.
Заправити одежу так, щоб не було звисаючих кінців.
Надіти щільно головний убір (фуражку, берет) зав’язати шнурки взуття.
Виконання робіт і техніка безпеки при цьому.
Генеральний підрядник будова, приступаючи до будівництва зобов’язаний в присутності субпідрядника організацій скласти графік виробництва сумісних робіт, який являється обов’язковим для всіх субпідрядних робіт з метою безпечного монтажу.
Слюсару сантехніку забороняється знаходитися і працювати в монтажній зоні (по одній вертикалі_. Працювати можна тільки на тій захватці , роботу на котрій дозволив проводити генпідрядник. Слюсарам сантехнікам забороняється знаходитися, пересуватися в зоні складування і монтажній зоні, особливо на підкранових зонах.
Для виконання робіт вище 1 м при неможливості встановлення костилів з огорожею робочого місця спорядженні провірними і випробовувальними запобіжними поясами без наявності яких вони не допускаються до роботи.
При пробиванні отворів в цегляних і бетонних конструкціях необхідно приймати міри проти поранення осколками людей, які знаходяться по іншу сторону пробивного отвору.
Працюючі котрі пробивають отвори споряджаються захисними окулярами з непробивним скломю недопустимо приставити до стін обладнання і тимчасову опору, трубні деталі, трубну заготовку (вони складаються горизонтально).
При рознесенні санітарно-технічного обладнання (стояків, радіаторів, умивальників, раковин) на робочому місці слід розставляти їх не зосереджуючи в одному місці, а також в
проходах на сходовій клітці. Заборонено залишати обладнання на балконах і лоджіях.
Для переносу та зберігання інструментів, а також різного роду невеликих деталей (кріплення, вентилі, заглушки) під час роботи на висоті слід використовувати індивідуальні ящики, в яких є декілька секцій для інструменту та деталей.
Монтування стояків системи опалення слюсар-сантехнік повинен робити знизу вверх і в одягнених рукавицях та захисних окулярах.
Приміщення в яких монтується внутрішні санітарно-технічні системи, повинні бути попередньо очищені від сміття і атмосферних осадів, необхідно засклити та ущільнити вікна, щоб не було протягу.
Випробування санітарно-технічних систем.
Випробовувати санітарно-технічні системи необхідно в присутності виконавчого майстра. Допуск по сторонніх людей забороняється.
Попереднє випробовування санітарно-технічних систем проводять під тиском згідно СНиП ІІ ІІ -28-75.
Перед випробовуванням необхідно:
Охорона праці при монтажі системи опалення.
Охорона праці виявляє і вивчає виробничі та професійні властивості і розробляє методи їх попередження або запобігання від небезпечних випадків, аварій, пожеж, професійних захворювань. При монтажі системи опалення використовуються наступні роботи:
Перш за все потрібно зробити організацію охорони праці на будівельному майданчику:
Організовуємо пд’їзні шляхи та вирішуємо питання влаштування дороги до складу. Трансформаторну підстанцію розміщуємо за межами будівельного майданчика.
Для забезпечення роботи в ТГР передбачаємо штучне освітлення (прожектори з світильників), або чергового освітлення.
Перед початком робіт майданчик максимально вирівнюють. Встановлюємо санітарно-побутові та адміністративні приміщення (медпункт, приміщення техніці безпеки, санвузол)
Також виявляємо потенційні зони, постійні і тимчасові зони небезпеки та позначаємо їх.
Постійно діючі небезпеки – це ділянки поблизу неізольованих струмоведучих частин електроустановок на відстані неменше 2м, глибина 1,3 м в місцях де розташовані отруйні та шкідливі речовини в місцях вибухо-, пожежно-небезпечних.
Зони потенційно діючих небезпек ділянки поблизу монтажних робіт, поверхи, яруси, над якими виконуються монтажні роботи поблизу неогороджених пройомів, отворів, перекриття, ройони в стінах, територія під якою здійснюється переміщення вантажів.
Тимчасово-небезпечні це зони де роботи виконуються не менше однієї зміни в добу.
Осі небезпечних зон огороджуються і встановлюються сигнальні знаки.
Всі особи які працюють у небезпечній зоні забезпечуються засобами колективного і індивідуального захисту і інструктуються по техніці безпеки.
В місцях переходу через траншеї встановлюємо листи шириною не менше 0,8м з перилами 1,1м. Якщо передбачений перенос вантажу вручну, то ширина листа 2м.
Всі санітарно-побутові приміщення, які є на будівельному майданчику мають бути обладнані водою для пиття, електроенергією, вентиляцією, опаленням (відкритими джерелами заборонено).
Розрахунок необхідної площі приміщень робимо виходячи з одночасної кількості працюючих, яку визначаємо на основі календарного плану.
Санвузли встановлюємо в будівлях – 100м від робочої зони; на вулиці – 200м від робочої зони. Після організації охорони праці на будівельному майданчику проводимо підготовчі роботи:
До монтажу системи опалення приступаємо коли об’єкт прийнятий під монтаж. Підйомно-транспортні і монтажні застосування заводять і підготовляємо згідно ПОР до початку монтажу. Інструменти механізми завозять на будівельний майданчик за день до початку робіт з розрахунку кількості працюючих зайнятих у монтажі. Труби і нагрівальні прилади завозять на приобєктнийк лад за 24 год до початку робіт.
Вантажно-розвантажувальні роботи механізовані проводяться з використанням автомобільного крану, який був задіяний в загально-будівельних роботах і має проїздний шлях до приобєктного складу.
Всі вантажно-рожвантажувальні роботи і переміщення вантажів виконуються під наглядом і керівництвом керівника робіт, який обов’язково проводить інструктаж роботи і перевіряє справність механізмів і машин. Довгомірні матеріали вручну категорично забороняється розвантажувати, а для цього необхідні спеціальні захватки.
Заходи з охорони праці під час монтажу систем
вентиляції і кондиціювання повітря
Робочі місця і підходи до них повинні бути добре освітленими. Якщо робочі місця розташовані над землею або перекриттям, вищим за 1 м, їх потрібно огороджувати. Отвори в перекриттях, до яких можливий доступ людей, повинні бути закриті суцільним міцним настилом або мати загорожу з бортовими дошками по всьому периметру. Всі , хто працює там, де можливе падіння предметів, повинні мати захисні шоломи. Для переміщення вантажів, маса яких більша за 50 кг, а також для підняття вантажів на висоту, більшу за 3 м, обов’язковим є механізоване виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Переносний електрифікований інструмент з напругою живлення 220,227 і 36 В повинен бути надійно заземленим.
Забороняється тримати ввімкнений інструмент за живильний провід, виконувати роботу з металевих переносних драбин, працювати під дощем, вести роботу з риштувань без огорожі, доторкатись до обертальних деталей, залишати інструмент без нагляду.
В особливо небезпечних приміщеннях (внутрішні об’єми баків, великогабаритні повітропроводи, камери кондиціонерів тощо) допускається працювати електрифікованим інструментом з напругою живлення, не вищою за 42 В, обов’язково використовуючи діелектричні рукавиці і килимки. Робітник, що працює, повинен страхуватись іншим робітником, який перебуває за межами місткості.
Для виконання монтажних робіт на висоті потрібно використовувати тільки інвентарні риштування та інші пристрої. Настили риштувань повинні мати рівну поверхню із зазорами між дошками, не більшими за 10 мм. Якщо настил розташований вище за 1 м від поверхні землі або перекриття, то необхідно влаштовувати огорожу у вигляді стійок з поруччям, висота яких не менша, ніж 1 м від настилу. На стійках щільно до настилу прикріпляють бортову дошку, висота яких не менша, ніж 15 см, яка запобігає падінню інструментів і дрібних деталей.
Риштування висотою до 4 м приймає в експлуатацію тільки виконавець робіт, а вище за 4 м- спеціальна комісія за актом. Якщо використовують металеві драбини, їхня висота повинна забезпечити робітникові можливість виконання роботи стоячи на сходинці на відстані, не меншій, ніж 1 м від верхнього кінця драбини; робітник повинен закріпитись карабіном монтажного пояса до надійних елементів будівельних конструкцій. Нижні кінці приставних драбин повинні мати опори у вигляді гострих шипів або гумових наконечників, верхні бути закріпленими до міцних конструкцій.
Для страхування робітника, що працює, від випадкового падіння застосовують спеціальний запобіжний пристрій ПВУ-2, який розрахований на масу людини в 100 кг довжиною гальмівного шляху 0,75...1 м. Пристрій ПВУ-2, який прикріпляється до
будівельної конструкції ланцюгом завдовжки близько 1 м, дає змогу робітнику відходити від нього на довжину гальмівного троса (до 10 м), який прикріпляється до запобіжного пояса робітника карабіном. Не допускається монтаж повітропроводів з випадкових опор, підставок і приставних драбин.
При блочному монтажі повітропроводів необхідно встановлювати дві розпірні стійки в кінцях блоку і лебідками рівномірно піднімати зібраний на підлозі блок до проектного положення. Площадка, яка при цьому застосовується, виготовлена із алюмінієвих труб, повинна бути оснащена гумовими підп’ятниками. Робоча площадка, призначена для виконання монтажних робіт на висоті до 2,5 м, повинна бути огороджена перилами, на яких розміщають відкидний столик для інструменту.
Для монтажу повітропроводів можна застосовувати драбину з площадкою, виготовленою із алюмінієвого профілю. Драбину, з’єднаною з площадкою на шарнірах, в робочому положенні жорстко фіксують стяжками. Площадка повинна бути жорстко з’єднана з опорною стійкою і мати огорожу. З допомогою такої драбини можна проводити роботи на висоті до 4,5 м.
При монтажі вентиляційних систем значний об’єм займають роботи, пов’язані з підйомом та переміщенням громіздкого та важкого устаткування і повітропроводів. На такелажних роботах слід застосовувати випробувані і перевірені стальні, пенькові, капронові і перлонові канати. При роботі з ними не можна допускати тертя їх об різні предмети і будівельні конструкції.
При обв’язці, зачіпанні і підйомі вентиляційного устаткування і повітропроводів необхідно дотримуватися наступних правил:
вузли повітропроводів довжиною більше 12 м, слід стропувати з допомогою траверси, а вантаж, що підіймається, придержувати від обертання відтяжками із пенькових або стальних канатів (для укрупнених вузлів
Для підтримання в приміщеннях нормальних температурних параметрів повітряного середовища, а також відповідних санітарно-гігієнічних і технологічних умов, в будівлях і спорудах різного призначення (згідно вимог ГОСТ12.4.021-75) встановлюють вентиляцію, яка створює організований повітрообмін, забираючи забруднене повітря, і в залежності від необхідності подає замість нього оброблене (нагріте або охолоджене зволожене або осушене) свіже чисте повітря.
Монтаж систем вентиляції слід проводити, керуючись вимогам СНиП ІІІ-4-80, СНиП 2.05.01-85 і СНиП ІІ-33-75.
Повітропроводи займають найбільш значну частину в загальному об’ємі будівель і споруд.
Монтаж повітропроводів на висоті вимагає застосування випробуваних і перевірених монтажних драбин, телескопічних вишок, підмосток, засобів підмащування, вантажопідйомних механізмів.
Монтаж повітропроводів можуть проводити не менше ніж два робітники з підмосток, руштин, люльок, виготовлених із міцного матеріалу і випробуваних.
При з’єднаннях повітропроводів на фланцях болти повинні бути затягнуті до відказу, а гайки розміщені з одної сторони фланця. При установці болтів вертикально гайки розміщують з нижньої сторони з’єднання. Прокладки між фланцями повітропроводів повинні забезпечувати щільність з’єднання і не виступати в середину повітропроводів. Роз’ємні з’єднання повітропроводів необхідно розміщувати за межами стін, перегородок і покрить.
Вимоги по пожежобезпеці
Причинами виникнення пожеж на виробництві, особливо на будівельних майданчиках, можуть бути: випадкова іскра, яка попала на горючі матеріали, палаючий окурок сигарети, пошкоджена елктропроводка, яка викликала коротке замикання, пошкоджені електроприлади, неправильне зберігання горючих і промаслених матеріалів.
На будівельному майданчику повинно бути організоване навчання всіх робітників правилам пожежної безпеки і діям у випадку виникнення пожежі. Робітники, які не пройшли інструктаж, до роботи не допускаються.
Щоб не допустити пожежі необхідно обережно поводитися з вогнем і виконувати усі протипожежні заходи:
На робочому місці необхідно підтримувати чистоту і порядок, не накопичувати горючі матеріали біля робочого місця, слідкувати за відсутністю пошкоджень електромережі. По закінченні роботи необхідно перевірити чи виключені електрорубильники, електроприлади і освітлювальні точки (за винятком чергового
освітлення).
У випадку виникнення пожежі необхідно відразу викликати пожежну команду, а до її прибуття використати первинні засоби пожежогасіння. До первинних засобів пожежогасіння відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, протипожежні покривала) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).
Визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід проводити з врахуванням фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей горючих речовин, їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також розмірів площ будівельних майданчиків. Як правило пожежний інвентар з пожежним інструментом та вогнегасниками розміщується на спеціальних пожежних щитах (стендах). Вони встановлюються і комплектуються у відповідності до „Правил пожежної безпеки в Україні”.
При монтажних роботах як первинні засоби пожежогасіння найчастіше використовують вогнегасники, які відзначаються високою ефективністю дії.
Первинні засоби пожежогасіння
До первинних засобів пожежогасіння належать:
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.
Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.
Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).
Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об'єм.
Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.
Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі.
Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об'ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В.
У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований спеціальний
пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні, зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури - 800С.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння: 20 м - для приміщень категорій В, а також для громадських будівель та споруд.
Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в
місцях установлення не повинні створювати перешкоди під час
евакуації.
Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом
навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше
1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення установлювання в пожежні шафи поруч з пожежними кранами, у спеціальні тумби або на пожежні щити(стенди).
Готелі слід оснащувати вогнегасниками згідно з НАПБ Б.03.001. При цьому на кожному поверсі готелів слід передбачати розміщення не менше двох переносних вогнегасників. Вогнегасники повинні відповідати ДСТУ 3675 та розміщуватися згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009, НАПБ Б.01.008. Місцезнаходження вогнегасників має бути позначено знаком згідно з ДСТУ ISO 6309, який розміщується на видному місці.
4. Розрахунок занулення силового електрообладнання
Занулення — це з’єднання металевих частин машин і механізмів, корпусів електричних машин, які можуть бути під напругою при пошкодженні ізоляції, з нульовим провідником
Рисунок 3.1 Електрична схема мережі занулення
В якості силового електрообладнання в обідньому залі на 80 місць в м. Херсон виступають електродвигуни до вентиляторів припливної установки ALFA AC 5000.
Потужність трансформаторної становить 130 кВт, з'єднання обмоток трансформатора – зіркою. Електродвигун асинхронний, серії 4А, U = 380В, n=3000
,тип 4А180S2.
Перевіряємо умови забезпечення вимикаючої спроможності занулення:
Струм короткого замикання визначимо по формулі:
де Uф — фазова напруга В;
Zтр — повний опір силового трансформатора, Ом;
Zл — повний опір ланки "фаза-нульовий провід", Ом.
де Rн і Rф — активні опори фазового та нульвого провідників, Ом.
Xн і Xф — внутрішні індуктивні опори фазового та нульового провідників, Ом.
X1 — зовнішній індуктивний опір петлі "фаза-нульовий провід", Ом.
Значення опору трансформатора Zтр вибираємо з табл.7.9 (1)
Zтр = 0,799 Ом.
Визначаємо номінальний струм електродвигуна:
де P – номінальна потужність двигуна , кВт
P = 10кВт;
Uн – номінальна напруга , В;
cosα – коефіцієнт потужності, вибираємо з табл. 7.11 (1), в залежності від потужності двигуна, cos α = 0.9.
Для розрахунку активних опорів вибираємо перетин , довжину , матеріал нульового та фазового провідників.
Активний та індуктивний опори провідників визначаються з табл.7.10(1).
Визначаємо пусковий струм двигуна:
= 7.5х16.7 = 125.25 А.
Розраховуємо номінальний струм плавкої вставки:
де α – коефіцієнт режиму роботи двигуна, для двигунів з нечастими пусками α = 2-2,5.
Визначаємо очікуване значення струму короткого замикання:
Вибираємо стандартне значення перетину нульового проводу 4х40 мм і розраховуємо густину струму:
З табл.7.10 (1) знаходимо активні та індуктивні опори сталевих провідників. Для цього задаємось перетином і довжиною нульового і фазового сталевих провідників: lн = 50 м, перетин 4х40мм, S = 160 мм2; lф = 100м, перетин Ф = 8 мм, S = 50,27 мм2.
Активний опір фазового провода береться з табл. 7.10 (1) в залежності від площі перетину та густини струму.
Rф = r∙lф = 5,3∙0,1 = 0,53 Ом
Аналогічно визначається активний опір нульового проводу:
Rн = r∙lн = 1,54∙0,05 = 0,077 Ом
Визначаємо внутрішні індуктивні опори фазового та нульового провідників :
Xф = Xw∙lф = 3,2∙0,1 = 0,32 Ом
Xн = Xw∙lф = 0,92∙0,05 = 0,046 Ом
де Xw – індуктивний опір провідників, Ом
l – довжина провідника, км
Зовнішній індуктивний опір петлі "фаза-нульовий провід" X1 = 0,6 Ом/км.
Загальна довжина петлі – 1,5∙100 = 150 м = 0,15 км.
Тоді X1 = 0,6∙0,15 = 0,09 Ом
На підставі отриманих даних розраховуємо Zл і визначаємо значення струму короткого замикання:
371>150,3
Струм Iк.з. більше ніж у три рази перевищує величину струму плавкої вставки , тому при замиканні на корпус плавка вставка перегорить протягом 5-7 сек. Завдяки цьому відбудеться вимикання пошкодженої фази.
За значенням номінального струму за табл. 7.12 (1) вибираємо млавку вставку серії ПН2-250 з номінальним струмом 110А при напрузі мережі 380В.
Література
1. СНиП 2.04.05-91*У. Отопление, вентиляция и кондиционирование. Издание неофициальное. – К.: КиевЗНИИЭП, 1996.
2. Справочник по специальным работам. Монтаж вентиляционных систем. Под ред. канд. техн. наук И. О. Староверова. М., Стройиздат, 1968.
3. Справочник по специальным работам. Монтаж внутренних санитарно-технических устройств. Под ред. Н. А. Коханенко. М., Стройиздат, 1970.
4. Жидецький В., Джигирей, Сторжук та ін. Ц. Практикум з охорони праці. Навч. посібник. – Львів, Афіша, 2000.
5. Безопасность производственних процессов: Справошник / С. В. Белов, В. Н. Бринза и др.; Под. общ. ред. С.В. Белова.- М.: Машиностроение, 1985.
6. Основы техники безопасности а электроустановках: Долин П.А.,-М.: Энергоатомиздат, 1984.