Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Глухівський національний педагогічний університет
імені Олександра Довженка
Затверджую Кафедра педагогіки і методики
початкової освіти
Перший проректор
____________________________
" ____ " _____________ 20 __ р. Форма навчання заочна
Робоча навчальна програма
педагогічної практики
ІІ курс ОКР «Бакалавр» на базі ОКР «Молодший спеціаліст»
Напрям підготовки 6.01010201 Початкова освіта
ОКР «Спеціаліст» на базі ОКР «Бакалавр» (1 р.н.)
Напрям підготовки 7.01010201 Початкове навчання
Факультет дошкільної і початкової освіти
Програму склали:
Собко Валентина Олексіївна
Демидчик Галина Степанівна
Захарова Наталія Михайлівна
Мироновська Лариса Миколаївна
Непомняща Галина Іванівна
Ігнатенко Ганна Володимирівна
Затверджено кафедрою педагогіки і методики початкової освіти
Протокол №1 від 31.08.11.
Зав. кафедри педагогіки і методики початкової освіти
_________________М.С.Вашуленко
Декан факультету дошкільної і початкової освіти
________________В.Ф.Решетняк
ПРОГРАМА І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до проведення педагогічної практики
студентів факультету початкового навчання
(заочна форма навчання)
У процесі професійної підготовки педагога, здатного забезпечити всебічний розвиток людини як особистості і найвищої цінності суспільства, реалізацію принципів гуманної педагогіки важливе місце займає педагогічна практика. Вона дає змогу утверджувати у студентів віру в кожну дитину, а також у свої педагогічні можливості і здібності, переконаність у непереборній силі гуманного підходу до дітей, виховувати любов до них; формувати громадянське (свідоме, суспільно виховане, дійове) ставлення кожного до педагогічної діяльності; прищеплювати навички творчого розв`язання педагогічних завдань, розвивати інтерес до класичної мудрості, сучасних психолого-педагогічних і філософських досліджень, прагнення до самовдосконалення.
Метою педагогічної практики є оволодіння студентами сучасними методами і формами організації навчально-виховного процесу в освітніх закладах різних типів і рівнів, формування у них на базі одержаних в університеті знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних для професійної діяльності умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо застосовувати їх у практичній діяльності, орієнтуватися і володіти науковою інформацією.
Основні завдання педагогічної практики:
Види і терміни педпрактики.
Студенти заочної форми навчання всіх термінів навчання, що працюють за обраною спеціальністю ( вчителями І –IV класів ), при пред`явленні ксерокопії запису про це в трудовій книжці та характеристики з місця роботи від проходження педагогічної практики звільняються.
Студенти-заочники ОКР «Бакалавр» спеціальності 6.01010201 Початкова освіта на базі ОКР «Молодший спеціаліст», які не працюють за обраною спеціальністю (учителями І-ІУ класів), проходять педпрактику протягом 3 тижнів у ІУ семестрі.
Студенти-заочники ОКР «Спеціаліст» спеціальності 7.01010201 Початкове навчання на базі ОКР «Бакалавр», які не працюють за обораною спеціальністю (учителями І-ІУ класів), проходять педпрактику протягом 3 тижнів у І семестрі.
Відповідно до направлення, виданого навчальною частиною університету, педпрактика заочників організовується за місцем проживання чи в ближніх школах без відриву від виробництва. У разі потреби студент-заочник бере відпустку за власний рахунок.
Особливості в організації і проведенні педпрактики
студентів ОКР «Бакалавр»
на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст»
( ІУ семестр )
Протягом першого тижня педпрактики студент-заочник безпосередньо чи в ході бесіди з директором школи, його заступником з навчально-виховної роботи, організатором позакласної і позашкільної виховної роботи, педагогами-організаторами та іншими працівниками знайомиться зі школою, правилами внутрішнього розпорядку, шкільною документацією (навчальним та річним планом роботи школи, графіком загальношкільних виховних заходів, розкладом роботи гуртків і т.п.);
В процесі спостережень за роботою вчителя, вихователя ГПД і безпосередньо в спілкуванні з ними, психологом і учнями вивчає клас, в якому проводитиме навчально-виховну роботу, ознайомлюється з розкладом уроків, календарними планами вчителя, з планом виховної роботи класовода та вихователя ГПД, особовими справами учнів, веденням класного журналу, документацією і обладнанням, планом роботи фахового методоб’єднання, матеріалами методичного кабінету чи куточка школи. Щоденно відвідує, спостерігає і аналізує всі уроки, що є за розкладом, і інші заняття в своєму класі.
Обирає одного з учнів для детального вивчення, починає вести систематичні спостереження за його діяльністю, поведінкою, спілкуванням, фіксуючи дані у щоденнику для послідуючого використання при написанні психолого-педагогічної характеристики на нього.
Допомагає вчителеві у перевірці зошитів, виготовленні наочності, бере участь у проведенні позакласної роботи т.ч. і гурткової, в організації різноманітної виховної роботи, чергування, відпочинку учнів на перервах, налагодженні дисципліни, дружніх стосунків, функціонування органів самоврядування в дитячому колективі, проводить індивідуальну роботу з учнями і їх батьками.
Проводить пробні уроки, визначає теми, дні проведення залікових уроків, позакласного заняття, виховного заходу з класом.
Складає і подає на затвердження завучеві школи чи керівнику відповідного методоб`єднання індивідуальний план своєї навчально-виховної роботи на весь період практики.
Протягом наступних 2 тижнів студент –майбутній вчитель початкових класів - повинен підготувати і провести по одному заліковому уроку з усіх предметів, що вивчаються в даному класі, де він проходить педпрактику, за які вчитель виставляє диференційовану оцінку:
урок української мови,
1 урок читання,
урок математики,
урок природознавства (“Людина і світ” чи іншого природничого циклу),
1 урок трудового навчання.
Розроблений практикантом поширений план-конспект уроку, позакласного заходу підписується вчителем. За проведене заняття виставляється диференційована оцінка.
Заліковий виховний захід практиканта як майбутнього класовода –ранок, вечір, етична бесіда, вікторина, усний журнал, вечорниці, урок милування природою, диспут, клубне заняття, веселі старти, свято і т.п. –може бути класного чи загальношкільного масштабу. Він оцінюється керівником класу чи організатором позакласної роботи в школі.
Після закінчення педпрактики, але не пізніше, ніж через 10 днів, студент подає на кафедру теорії та методики початкового навчання університету в спеціально оформленій папці поширені конспекти залікових уроків (кожний конспект в окремому зошиті чи на стандартних аркушах).
Захист педпрактики здійснюється перед комісією, до складу якої входять групові керівники, психологи, методисти-предметники, керівники практики.
Практикант, педагогічна практика якого визнана незадовільною, з дозволу ради факультету направляється на повторне проходження практики в одну з шкіл м.Глухова під безпосереднім контролем групового керівника і методистів кафедри теорії та методики початкового навчання. Студент, який і після цього отримав за педпрактику “незадовільно”, відраховується зі складу студентів університету..
Особливості організації і проведення педпрактики
студентами заочної форми навчання ОКР «Спеціаліст»
( І семестр)
Методична практика є завершальним етапом у підготовці студента до роботи в школі за спеціальністю і має на меті відпрацювання системи навчальної роботи та досягнення рівня витонченості, артистизму і разом з тим природності його поведінкових дій, як вихователя демократичного стилю керівництва дитячим колективом.
Проходить її студент у ІХ семестрі протягом 3 тижнів на робочому місці вчителя-класовода. Виконує всі його види роботи та громадські обов`язки, дотримуючись відповідних статей Закону України “Про загальну середню освіту”, правил внутрішнього розпорядку навчального закладу, розпоряджень його адміністрації.
В процесі методичної практики студент вчиться:
Для цього в перший тиждень педпрактики на робочому місці вчителя студент-заочник знайомиться зі школою, відведеним дирекцією для педпрактики класом, досвідом навчально-виховної роботи вчителя, відвідує уроки у своєму класі, складає і подає на затвердження завучу школи індивідуальний план навчально-виховної роботи на весь період практики.
Протягом наступних двох тижнів розробляє поурочні плани і веде всі уроки за розкладом класовода відповідно до календарних планів, проводить позакласну навчальну і виховну роботу в своєму класі, працює над складанням його психолого-педагогічної характеристики як колективу.
Протягом педпрактики студент веде всю документацію як вчитель, здійснює облік знань, умінь, навичок, оформляє класний журнал, працює з щоденниками учнів тощо, бере участь у оформленні класного приміщення, виготовленні наочності та іншого дидактичного матеріалу, веде, фіксує і аналізує психолого-педагогічні спостереження і свою роботу у педагогічному щоденнику.
Через 10 днів після закінчення педпрактики студент подає на кафедру теорії і методики початкового навчання папку з конспектами всіх уроків, які проведені за календарним планом з кожної навчальної дисципліни (українська мова, читання, математика, природознавство). Конспекти мають бути оформлені в зошиті чи на стандартних аркушах (кожен конспект має бути затверджений вчителем, за урок має бути виставлена оцінка).
Підсумки педпрактики студентів випускного курсу підводяться на зимовій екзаменаційній сесії в ході її захисту перед комісією викладачів кафедри теорії і методики початкового навчання, психології, керівників практики, представників деканату, ректорату. За успішно пройдену педпрактику студенту виставляється диференційована оцінка.
Критерії оцінки результатів педпрактики.
Оцінки за проведені уроки виставляються на основі психолого-педагогічного аналізу уроку методистом за такою схемою:
а) відповідність навчального матеріалу, що вивчався, програмі;
б) науковий та ідейний рівень матеріалу і його викладу;
в) зв’язок з життям, з досвідом учнів;
г) повнота і послідовність;
г) якість мовного оформлення змісту уроку, культура мови вчителя і учнів;
д) дотримання єдиного орфографічного режиму.
а) відповідність меті і завданням уроку;
б) взаємозв`язок його окремих частин та елементів;
в) темп уроку, раціональність використання часу.
а) які методи застосовувались, оптимальність їх вибору: відповідність дидактичним завданням уроку, його змісту на кожному з структурних елементів та віковим особливостям дітей;
б) як забезпечувалась свідомість, міцність засвоєння знань, самостійність та ініціатива учнів на уроці, емоційність навчання, в тому числі і через зв`язок теорії з практикою;
в) індивідуальний підхід до учнів в процесі навчання на уроці, раціональність шляхів його здійснення, в тому числі і через організацію диференційованого навчання;
г) застосування наочності різного виду, грамзаписів і інших ТЗН, виконання вимог до їх застосування;
д) місце, методи, якість перевірки знань на уроці;
ж) рівень майстерності застосування методів навчання.
а) увага учнів на уроці та їх інтерес до матеріалу, що вивчався, оптимальність вибору засобів їх підтримання;
б) активність учнів на уроці, в тому числі і в навчанні своїх однокласників;
в) реагування на оцінку знань;
г) поведінка учнів на уроці, характер взаємин, психологічний клімат спілкування.
а) які якості особистості повинні були формуватись на уроці і наскільки це завдання реалізувалось;
б) який вплив на виховання учнів мали зміст матеріалу та застосовані методи і прийоми навчання;
в) які спеціальні засоби виховного впливу використовував вчитель, наскільки майстерно, з дотриманням педагогічного такту, їх ефективність?
а) виконання плану, насиченість уроку;
б) досягнення поставленої дидактичної мети;
в) освітній і виховний ефект уроку;
г) сприяння його формуванню прийомів пізнавальної діяльності та загальнонавчальних вмінь та навичок.
Підготовка студента-практиканта до уроків української мови
Сучасний ефективний урок - це урок добре підготовлений, розрахований відповідно до поставлених цілей та наявних можливостей. Результат уроку визначається не рівнем підготовки до нього вчителя, а майстерністю його діяльності на самому уроці. Чим ґрунтовніша підготовка, тим вільніший учитель у вияві своєї майстерності на уроці.
Суть підготовки учителя до уроку полягає в тому, щоб, враховуючи наявні педагогічні умови (характер навчального матеріалу, склад учнів, обладнання, резерви часу і таке ін.), наперед передбачити й обрати оптимальні шляхи та засоби керування навчально-виховною діяльністю учнів, домогтися найвищих показників ефективності уроку в цих умовах.
Готуючись до уроку, педагог насамперед повинен конкретно й точно сформулювати цілі уроку: навчальну, розвивальну і виховну.
Формулюючи навчальну мету, вчитель повинен пам’ятати, що кожний урок не існує окремо,відірвано, а обов’язково в тісному зв’язку з іншими уроками певної теми, оскільки на вивчення кожної теми відводиться не просто певна кількість, а система взаємопов’язаних уроків.
Ознаки такої системи чітко визначені О.Я.Савченко (Дидактика початкової школи. –К.: Ґенеза, 1999):
Відповідно до цього навчальну мету можна сформулювати таким чином: ознайомити учнів з певним мовним явищем, вчити розрізняти його серед інших , знаходити в тексті; збагачувати словниковий запас; формувати вміння використовувати вивчене явище у власному мовленні; вчити дотримуватися правил нормативної вимови слів (вказавши конкретно, яке саме, наприклад, із звуками (дж), (дз),(дз"), з апострофом, із дзвінкими приголосними в кінці складу і слова тощо); вчити школярів слухати і розуміти текст (формувати аудіативні вміння); формувати вміння будувати словосполучення, речення, діалог; вчити переказувати текст, будувати розповідь, опис, міркування; формувати вміння записувати власне висловлювання в зошити тощо.
Розвивальна мета уроку повинна визначатися відповідно до можливостей дітей і конкретного навчального матеріалу.
На уроках мови можна розвивати як загальнопізнавальні вміння: аналізувати навчальний матеріал, порівнювати мовні явища, визначати головне, встановлювати причинно-наслідкові зв"язки, узагальнювати, доводити, діяти за аналогією тощо, так і суто мовленнєві, формування яких передбачалося навчальною метою на попередніх уроках.
Виховна мета уроків української мови формулюється, виходячи із змісту тих вправ, текстів, над якими працюють школярі на уроці. Тому можна виховувати: інтерес до українського слова, мови, до історії свого краю і народу; бажання наслідувати народні традиції; почуття національної гордості, любов до батьків; повагу до старших людей; турботливе ставлення до тварин тощо.
Підготовка уроку включає три органічно нерозривні стадії:
а) діагностику об'єктивних умов навчально-виховного процесу, аналіз факторів, що діятимуть на уроці;
б) прогнозування ефективності уроку та досягнень учнів;
в) складання програми керування навчально-виховною діяльністю учнів на уроці.
Варто пам'ятати про розвивальні можливості уроків рідної мови. На кожному уроці необхідно, по-перше, навчати учнів визначати, розуміти, а потім самостійно ставити перед собою навчальне завдання. Оволодіння учінням здійснюється на основі виконання навчальних дій - порівняння, моделювання, аналізу, дії змінення. По-друге, навчати учнів використовувати раціональні дії; способи роботи, які забезпечують успішне засвоєння навчального матеріалу. Оволодіння навчальним матеріалом - це його вміле сприймання, усвідомлення, запам'ятовування і використання в практичній діяльності. Для організації сприймання знань необхідно пропонувати учням чіткі й конкретні завдання, спрямовувати їх на ті сторони, властивості, ознаки предмета, які потрібно побачити, виділити, запам'ятати. Особливо важливим для сприймання є виконання учнями практичних завдань і дій із предметом, який вивчається.
Усвідомлення знань завжди пов'язане з виконанням розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Усвідомленню знань, виконанню учнями на уроці певних завдань конструювання і моделювання сприяє робота з підручником.
Для оволодіння навчальним матеріалом потрібно його запам'ятати. Тому необхідно організовувати роботу з учнями так, щоб вона була привабливою, подавалась у незвичній для учнів формі, викликала позитивні емоції й глибокі почуття. Щоб учні добре запам'ятали навчальний матеріал, необхідно ставити перед ними конкретні завдання, організовувати повторення, здійснювати контроль вивченого.
По-третє, необхідно формувати в учнів навчальні мотиви, пізнавальні
інтереси, бажання вчитися. Вирішальним для формування позитивного ставлення до навчання є використання вчителем різних форм активізації процесу учіння, серед яких найбільш поширеними є:
- самостійна навчальна діяльність на уроці, тобто робота, що виконується поза безпосередньою участю вчителя, який лише визначає завдання уроку і керує його виконанням з допомогою запитань, наприклад: Ми знаємо, в чому полягає наше завдання, скажіть, з чого ми повинні почати його виконання? Ми назвали кілька можливих способів виконання завдання, як вибрати найкращий? Ми знаємо, як найкраще виконати завдання. Чого нам не вистачає для роботи ?
- поетапне керування учителем роботою учня. Учневі дається завдання відповідно до якого-небудь етапу роботи. Наприклад: «Склади план, на основі якого будемо виконувати свою роботу. Визнач дії, за допомогою яких виконується завдання. Визнач послідовність виконання дій. Назви дії, якими ти володієш добре, і ті, що складні для тебе. Визнач, як ти будеш перевіряти свою роботу».
Готуючись до будь-якого уроку, необхідно дотримуватися таких положень:
- Навчайте дітей так, щоб вони розуміли, що, чому і як треба робити, і ніколи не виконували вказівок учителя механічно.
- Навчаючи, застосовуйте усі види і форми пізнавальної діяльності, поєднуйте аналіз із синтезом, індукцію з дедукцією, зіставлення з протиставленням, частіше застосовуйте аналогію.
- Домагайтеся, щоб учні розуміли суть і зміст кожного слова, речення:
для цього розкривайте поняття, пояснюйте незрозумілі слова, опираючись на знання і досвід учнів, аргументуйте свої пояснення.
- Те, що учням невідомо, логічно пов'язуйте з вивченим. Де немає логічного зв'язку між засвоєним і засвоюваним, там немає усвідомленого навчання.
- Не забувайте, що головне - не знання предмета, а особистість, яка формується. Навчайте і виховуйте так, щоб учень не був «додатком» до навчального предмета, а навпаки - суб'єктом його активного освоєння. Пам'ятайте, що формує особистість учитель своєю діяльністю.
- Навчайте знаходити і виділяти головне і другорядне в тому, що вивчається, домагайтеся розуміння головного. Застосовуйте оптимальну кількість прикладів, але так, щоб вони не затьмарили суті головного.
- Допомагайте своїм учням оволодівати найбільш продуктивними методами пізнавальної діяльності, навчайте вчитися.
- Застосовуйте диференційований підхід до навчання в умовах колективної праці; формуйте тимчасові диференційовані підгрупи учнів, використовуйте адаптовані до їхніх можливостей навчальні матеріали, впроваджуйте принцип вільного вибору варіантів завдань, що відповідають можливостям і підготовленості учнів.
- Частіше використовуйте запитання «чому», щоб навчити учнів мислити причинно-наслідково.
- Пам'ятайте, що знає не той учень, який переказує, а той, що на практиці застосовує свої знання.
- Зрозуміле й доступне пояснення вчителя не досягне мети, доки воно не стане предметом уваги учнів: користуйтеся усіма засобами, щоб пробудити і втримати увагу учнів, знайте їхні уподобання й інтереси, уникайте шаблонів. Пам'ятайте, що майстерність ставити запитання й вислуховувати відповіді - одна з найважливіших умов збудження і підтримання активності.
- Використовуйте найновіші здобутки технології навчання: алгоритмічні схеми, опорні таблиці, пізнавальні ігри, навчально-виховні ситуації тощо.
- Пам'ятайте, що дитина мислить формами, фарбами, звуками, образами взагалі; звідси доцільність наочного навчання, яке будується на конкретних образах.
- Використовуючи наочність, актуалізуйте чуттєвий досвід учнів: уявлення, які вже склалися в дітей, конкретизуйте та ілюструйте ті поняття, які ви в них формуєте.
- Через надмірне захоплення наочністю створюються штучні перешкоди для глибокого оволодіння знаннями: воно стає гальмом розвитку абстрактного мислення, розуміння суті загальних закономірностей.
- Застосовуйте найновіші надбання методики навчання: складайте зі своїми учнями опорні моделі, конструкції, структурно-логічні схеми, алгоритми, пам'ятки, які полегшують і прискорюють засвоєння знань.
- Частіше повторюйте і вдосконалюйте те, що вивчалося раніше, вводьте його у нові системи зв'язків. Повторюйте і систематизуйте вивчене не лише на початку уроку (для перевірки засвоєного) а й у кінці уроку (для закріплення набутих знань), а також після завершення кожної логічно закінченої частини навчального матеріалу. Практикуйте кількаразове повторення головних ідей під час заняття.
- Не збуджуйте діяльність стомлених учнів штучно, не зловживайте зацікавленістю новим видом роботи. Дотримуйтеся фізіологічних норм розумової активності учнів, плануйте і передбачайте її спади й підйоми.
- Пам'ятайте, що найглибші істини перетворюються на банальні фрази, коли засвоюються поверхово. Якісний навчально-виховний процес той, у якому присутні думка, мораль, почуття.
- Привчайте кожного учня працювати відповідно до його здібностей і можливостей, на повну силу. Боріться з лінощами, формуйте оптимальний темпоритм діяльності.
- Не починайте вивчення нового, попередньо не виробивши в учнів двох найважливіших якостей: зацікавленості та позитивного ставлення до нього.
- Не проводьте повторення матеріалу за тією схемою, що й вивчення:
дайте учням можливість розглянути його в нових зв'язках, багатоаспектно.
- Поспішайте повільно! Не форсуйте без потреби навчально-виховний процес, не прагніть швидкого успіху.
- Розповідайте для учнів. Не змушуйте їх пристосовуватись до вас, а навпаки - самі максимально пристосовуйтеся до них.
- Прагніть до нового як у змісті, так і в методах навчання.
- Остерігайтеся неправдоподібних, неоднозначних і фальшивих фраз, які можуть стати причиною нездорової уяви дітей. У школі учитель не повинен допускати довільного, хибного трактування мовленого ним. Це не означає, що не треба розвивати дитячу фантазію, гостроту думки, образність сприймання. Проте серйозні речі мають сприйматися серйозно.
- У навчально-виховному процесі поєднуйте розумову діяльність із практичною, у процесі якої засвоюється 85% знань.
- Навчайте й виховуйте, ідучи від життя до знань або від знань до життя: зв'язок знання з життям - обов'язковий. Учень має зрозуміти, переконатися, що бути освіченим і вихованим - найвагоміша життєва необхідність людини.
Такий підхід до організації й змісту уроку забезпечуватиме пріоритетність розвивальних цілей навчання, спрямовуватиме учителів не на збільшення, а на підвищення якості пропонованих учням знань, на розвиток потенційних можливостей кожної дитячої особистості. І саме уроки рідної мови покликані дати такі знання, що потрібні будуть кожній людині протягом усього її життя незалежно від виду її діяльності (незаперечною є значущість уміння читати, писати, висловлювати свої думки в усній чи писемній формі у всіх доступних типах, стилях мовлення на момент оволодіння ними, що в свою чергу, сприяє самовизначенню дитини в колективі та суспільстві).
Уроки рідної мови покликані всіляко стимулювати розвиток усного і писемного мовлення молодших школярів, оскільки саме на цих уроках створюються умови для реалізації однієї з найважливіших потреб - потреби у повсякчасному спілкуванні як в умовах школи, так і позашкільному житті.
Формування мовно-мовленнєвої культури школяра у подальшому полегшить йому адаптацію в суспільстві, допоможе осягнути поняття взаємодопомоги, співчуття, милосердя, совісті, поваги тощо, що є основою високої моральності.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ЧИТАННЯ
З урахуванням провідних завдань курсу читання визначено такі змістові лінії: коло читання, формування і розвиток навички читання; літературознавча пропедевтика; усвідомлення жанрової специфіки творів; смисловий і структурний аналіз творів; засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення до змісту прочитаного (прослуханого) твору; розвиток творчої діяльності на основі прочитаного.
Ці лінії є наскрізними від 2 до 4 класу. У програмі вони представлені автономно, однак у навчальному процесі реалізуються у взаємозв"язку, залежно від змісту творів, їх жанрової специфіки, рівня підготовленості учнів учитель визначає і вирішує комплекс завдань.
Сучасний погляд на методику уроку ґрунтується на розумінні його як розгорнутої читацької діяльності учнів, яку зумовлюють передусім зміст і жанр твору, вікові особливості і рівень готовності учнів до його сприймання і засвоєння. В основу методичної організації уроку покладено: ідеї особистісно орієнтованого навчання, розвивально-діяльнісний, діалогічний характер методичного апарату, різні форми співпраці учнів і вчителя, діагностика навчальних результатів і мотивація дітей до їх вдосконалення.
Вибір і поєднання методів і прийомів навчання, як завжди, мають підпорядковуватись темі і жанровим особливостям твору, рівню готовності учнів до їх засвоєння, забезпечувати активну участь учнів.
У початковій школі формується мовна особистість, вдумливий, естетично розвинений читач, а не просто учень, який уміє читати і писати. Посиленої цілеспрямованої роботи у 4-річній школі вимагає комунікативний і літературний розвиток учнів (хоча для молодших школярів літературознавчі знання мають пропедевтичний, допоміжний характер). Збагачення почуттєвого й образного сприймання учнів, освоєння ними морально-етичних і естетичних цінностей у процесі осмислення прочитаного мають витіснити надмірний дидактизм, моралізаторство, перевагу репродуктивної діяльності, що подекуди наявне в практиці аналізу прочитаних творів.
Завдання вчителя –розгорнути читацьку діяльність учнів, не забуваючи про всі змістові лінії програми, але, враховуючи жанр, художню виразність твору, його обсяг, акцент роботи над текстом зміщується в той чи інший бік. Безумовно, не можна випускати з поля зору незмінне завдання –формування повноцінної навички читання, прилучення учнів до самостійної читацької діяльності.
Розуміння тексту молодшими школярами, як відомо, є поетапним. Спершу відбувається орієнтування у фактичному змісті прочитаного, далі –смисловий і структурний аналіз і нарешті діалог з текстом. Розгорнутість етапу "читання-аналізу", безумовно, залежить від складності тексту. При всій важливості розуміння учнями значення окремих слів і висловів, які є в тексті, треба вибирати для пояснення сутнісне, від чого залежить загальне розуміння тексту та ідеї твору, щоб не було збочення у словотлумаченні. Водночас, дітей слід привчати читати з установкою: "Чи все мені тут зрозуміло? Чи так я розумію?". Якщо такі сумніви вчитель заохочує, це стимулює дітей до аналітичного читання, а з часом формується критичне мислення.
Бесіда, розповідь, організація різних видів читання, розв’язання проблемних і пізнавальних завдань за текстом, робота з ілюстративним матеріалом, зв"язок з особистим досвідом дітей, залучення музики, інсценізації –всі ці добре відомі вчителям методи і прийоми роботи мають знайти місце на уроках читання залежно від їх мети.
Підготовка до уроків читання має такі основні методичні етапи:
- аналіз програми з читання та ознайомлення з матеріалом підручника «Читанка»;
- перегляд і вивчення науково-навчальної та методичної літератури, словників, довідників;
- добір та виготовлення дидактичного матеріалу, наочних посібників, підготовка технічних засобів навчання;
- вибір методів і прийомів роботи з класом;
- складання конспекту уроку.
Підготовка плану-конспекту уроку включає:
Вирішальним при підготовці до уроку є визначення його мети, яка повинна бути тісно пов"язана з метою всього навчально-виховного процесу.
Цілі уроків читання :
1.Пізнавальні: збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей (забезпечуються текстовою навчальною інформацією).
2.Виховні:
3.Розвивальні :
4.Спеціально-навчальні (за розділами програми):
Удосконалення техніки читання –першочергове завдання на уроках читання, бо вже на цьому етапі треба готувати учня до самостійної роботи з книгою, допомагати йому в пізнання навколишнього. Саме тому тут важливі вправи з розвитку техніки читання, застосовувати індивідуально-диференційованих завдань, контроль за розвитком навички читання майже кожного учня класу.
Основні етапи читання
Для досягнення кінцевого результату уроків ознайомлення з новим матеріалом застосовуються різні види робіт, що формують усвідомлене читання. Методика виділяє такі види опрацювання тексту, які воднораз визначають послідовні дії вчителя на цих уроках: а) підготовка учнів до сприймання твору; б) перше читання твору; в) бесіда після першого читання з метою перевірки враження і усвідомлення змісту прочитаного; г) повторне читання для поглибленого осмислення тексту і читання за частинами; г) аналіз зображувальних засобів з виявленням мотивів поведінки героїв і оцінкою їх дій; д) складання плану прочитаного; е)переказування прочитаного; є) узагальнююча (підсумкова) бесіда, що ставить за мету –закріпити розуміння теми, ідеї твору, його значення в пізнаванні оточуючої дійсності. Робота над виразністю читання триває протягом усього уроку: початкове читання настроює дітей на усвідомлення особливостей твору і розуміння головної думки; впродовж наступних етапів іде процес освоєння виразного причитування тексту.
Види дій добираються залежно від класу, особливостей тексту і мети уроку. Це означає, що не обов’язково на кожному уроці запроваджувати весь обсяг робіт. Так, не щоразу в 3 і 4 класах учитель вдається до детальної, розгорнутої підготовчої роботи для сприймання тексту; не всяка тема уроку дає матеріал для складання плану чи поділу твору на частини. Методика не визнає стабільності у послідовному розміщенні їх протягом уроку. Можуть мінятися місцями читання за частинами. Звідси висновок про припустимість змінювати послідовність етапів уроків. Незмінними залишаються лише дві дидактичні вимоги.
Перша: пояснення нового матеріалу повинно йти: а) від цілісного сприймання тексту, б) через осмислення його, в) до формулювання свого ставлення до описуваного.
Ці три етапи уроку читання ряд учених-методистів вводять у своєрідну формулу: первинний синтез(ознайомлення учнів із змістом твору) –аналіз (встановлення причиново-наслідкових зв’язків у розвитку сюжетного твору, аналіз його художніх засобів) –вторинний синтез (узагальнення, оцінки твору, визначення його ідейного змісту).
Друга: застосовуючи різноманітні види робіт, добирати найбільш результативні для досягнення мети уроку. Введення їх диктується темою уроку, жанром твору, ступенем підготовки дітей, класу. До кожного уроку вчитель здійснює раціональний вибір роботи, визначає логічно обґрунтовану його будову.
Дидактична структура уроку читання
І. Повторення вивченого . Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.
П.Мотивація навчальної діяльності учнів.
Ш.Повідомлення теми і завдань уроку.
ІУ. Сприйняття та усвідомлення нового навчального матеріалу.
Орієнтовний зміст роботи:
Опрацювання партитури для виразного читання тексту на основі усвідомлення ідейно-змістових та емоційно-образних сторін тексту.
. Творча робота на основі тексту:
- творчий переказ; - ілюстративна робота (словесне та графічне малювання);
- драматизація;
- інсценізація (створення сценарію, визначення кадрів для можливого мультфільму, фільму).
У.Підсумок уроку.
УІ. Завдання додому.
Методичні рекомендації та завдання студентам-практикантам щодо підготовки та проведення залікових уроків з предметів "Навколишній світ", "Природознавство".
1. Бесіда за спостереженнями у природі та праці людей.
Необхідно підкреслити, що з бесіди за спостереженнями змін у неживій природі, стані рослин, поведінці тварин і праці людей починається кожний урок, незалежно від теми вивчення.
Як і будь-яка мікро-макроструктурна складова частина уроку, вона потребує ретельної підготовки і у творчо працюючого вчителя має значний навчальний, виховуючий і розливальний потенціал.
Забезпечити ефективність проведення такої бесіди можливо за умов:
2. Повторення попередньо пройденого матеріалу.
В існуючій практиці навчання на цьому етапі уроку вчителі, як правило, надають перевагу фронтальним формам роботи з класом, хоча, на нашу думку, оптимальнішим тут є поєднання фронтальної, індивідуальної та групової роботи учнів (кожна ланка окремо) над різнорівневими пізнавальними завданнями, що передбачають неоднаковий ступінь складності і самостійності у виконанні. Ці завдання можуть мати нетрадиційну форму пред’явлення. Наприклад, містити 5-7 тверджень, на які можна відповісти "так" або "ні", з необхідністю аргументації власної думки, потребувати конструювання відповіді, диференціації суттєвого і несуттєвого, формування висновку –узагальнення з певних положень, встановлення причини і наслідку, визначення логічної основи класифікації предметів, моделювання ланцюжка залежностей між певними предметами і явищами, складання характеристики поняття за опорною схемою або її доповнення тощо.
3. Вивчення нового матеріалу.
Типовою у шкільній практиці є ситуація, коли вивчення нового матеріалу починається просто з повідомлення теми уроку. При цьому знання дітей не актуалізуються, відсутня і мотивація навчальної діяльності учнів.
В реальній практиці навчання мотивація може здійснюватись шляхом:
Вивчення нового матеріалу здійснюється через систему методів і методичних прийомів.
Використання розповіді, бесіди на цьому етапі уроку доцільно починаючи з формування запитання, що сприяє в подальшому усвідомленому засвоєнню нового матеріалу, зосередженню уваги на тому, про що повідомляє вчитель.
Враховуючи те, що увага молодших школярів має нестійкий характер, вчителю необхідно переключати учнів з одного виду діяльності на інший. Так, слухаючи розповідь вчителя протягом 5-7 хвилин, далі школярі можуть опрацьовувати текст підручника за відповідними завданнями для кожної групи (кожного ряду класу). Завдання можуть бути записаними на дошці або надаються в усній формі. При цьому слід зауважити, що мета опрацювання тексту чи застосування прийомів вибіркового читання, різні.
Серед варіантів можна запропонувати наступні:
Прочитайте абзац і …
В процесі вивчення нового матеріалу бесіда, розповідь поєднується вчителем з використанням різноманітних наочних посібників6 таблиць, ілюстрацій, географічних карт, опорних схем, натуральних об’єктів тощо. Залежно від дидактичної мети методика опрацювання одного й того ж наочного посібника буде різною.
Так, якщо дидактичною метою є формування вміння визначати зовнішні ознаки об’єкта при опрацюванні, наприклад, таблиці "Білочка", її реалізація можлива за умови ознайомлення учнів з алгоритмом (планом послідовності дій) вміння, який школярі повинні знати як правило і свідомо ним оперувати. План складається ї трьох основних дій:
Оскільки молодшим школярам найчастіше важко підібрати те єдино правильне слово, що характеризує певну ознак або властивість предмету, вчитель може надати слова-опори для їх визначення, скласти взірець опису, а далі запропонувати учням виконати завдання за аналогією. У допомозі в цій справі може бути і використання загадок, невеликих віршиків стосовно предмету розгляду.
4. Узагальнення та систематизація знань.
На цьому етапі уроку вчителем можуть використовуватись різні за своїм дидактичним призначенням запитання і завдання. Наприклад такі, що вимагають доведення певного твердження, визначення поняття, встановлення зв’язків між поняттями, його конкретизацію тощо. Форма пред’явлення цих завдань теж може буде різною. Так, щоб пересвідчитись наскільки свідомо учні оперують поняттям "звірі", можна скористатися завданнями типу:
а) живуть в лісі; б) нападають на інших тварин; в) вкриті шерстю, народжують малят живими і вигодовують їх молоком.
Подібна форма пред’явлення завдань реалізує принцип диференційованого навчання.
5. Підсумок уроку.
На цьому етапі уроку вчитель, як правило, аналізує, оцінює роботу всього класу, окремих учнів, висловлює побажання на подальшу співпрацю. При цьому можна запропонувати деяким учням самостійно оцінити роботу однокласників, висловити свої побажання щодо вдосконалення відповідей окремих школярів, надати певні рекомендації.
6. Домашня робота.
Традиційно домашні завдання передбачають опрацювання тексту статті за підручником та відповіді на запитання. Проте, у творчо працюючого вчителя, вони, по-перше, можуть реалізувати диференціацію навчання, по-друге, організовувати індивідуальну та групову роботу учнів, а, по-третє, мати зовсім різну форму пред’явлення. Це можуть бути завдання для спостережень за окремими об’єктами чи певними явищами у неживій і живій природі протягом місяця чи періоду сезону року. Посильною для учнів є робота щодо пошуку цікавої пізнавальної інформації за відповідною темою уроку, пошуку загадок, прикмет, прислів’їв, календарної поезії з використанням дитячої художньої та науково-популярної літератури. Крім того, вчитель може розробити спеціально пізнавальні завдання окремим групам учнів, що передбачають різний рівень складності і самостійності у їх виконанні. Це сприятиме кращому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання за сучасною моделлю і суттєво вдосконалюватиме роботу вчителя і учнів на подальших етапах уроку.
ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ПЕДПРАКТИКИ ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯ КЛАСНОГО КАЛЕНДАРЯ ПРИРОДИ І ПРАЦІ ЛЮДЕЙ ТА ПРОВЕДЕННЯ БЕСІДИ ЗА СПОСТЕРЕЖЕННЯМИ У ПРИРОДІ НА ЗАЛІКОВОМУ УРОЦІ ПІД ЧАС ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ.
Студенти повинні знати: зміст спостережень за явищами неживої і живої природи в 1-4 класах, способи їх фіксації у календарі і щоденниках спостережень, структуру класного календаря природи і праці людей та методику роботи з ним на уроці.
Студенти повинні вміти: організовувати спостереження за різними явищами природи, використовувати їх як основу для формування і розв’язання пізнавальних завдань диференційованого характеру, готувати необхідні матеріали для створення відповідних рубрик класного календаря природи і використовувати їх як дидактичні засоби навчання на уроці.
Завдання для самостійної роботи.
"Зорієнтуйтеся у педагогічній ситуації".
І ряд
Висота сонця → довжина дня і ночі → … → … → стан рослин.
ІІ ряд
Нежива природа → жива природа.
ІІІ ряд
… → … → … → стан ґрунту → стан рослин → поведінка тварин.
Послухайте їх і відгадайте".
Літун –шелестун,
Цей вершник заповзятий Замішайло –клопотун,
Світами звик літати –Хоч віника не зв’язав,
Дібровами шурхоче, Все довкіл позамітав:
Озерами хлюпоче, І хмаринки угорі,
Так хвацько мчить! І стежинки у дворі,
Одначе, ніхто його не бачить! Розмітав сніги, мов пух
І за хатами ущух.
З’ясуйте місце цієї ситуації на уроці, відповідаючи на запитання: де саме? як саме?
ЛІТЕРАТУРА.
1. Кожен урок з математики повинен включати триєдину мету: навчальну, розвивальну і виховну.
2. Структура уроку повинна включати такі етапи:
І. Організаційний етап.
ІІ. Контроль, корекція та закріплення знань учнів.
. Перевірка домашнього завдання.
. Опитування учнів.
. Усна лічба.
. Дидактична гра.
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
1. Підготовка до вивчення нового матеріалу. (виявлення знань учнів з даної теми)
. Уточнення чуттєвого досвіду дітей і уявлення про термін відповідно до наукового розуміння поняття.
ІV. Повідомлення теми і мети уроку.
V. Вивчення нового матеріалу.
. Підготовка і усвідомлення учнями пізнавального завдання.
. Сприймання навчального матеріалу.
3. Осмислення навчального матеріалу і засвоєння основної його інформації, формування наукових понять.
VІ. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу.
. Робота над задачами.
. Робота з підручником та зошитами з друкованою основою.
. Самостійна робота.
. Формування навичок і умінь.
На даному етапі учні повинні закріпити і вдосконалити знання із вивченої теми, вміти застосовувати їх на практиці.
VІІ. Підсумок уроку.
1. Стисло проінформувати, про що дізнались учні на уроці, які знання здобули.
2. Оцінити роботу окремих учнів, працю всього класу.
. Зазначити, чи досягнута мета.
. До кожного уроку обов’язково повинна бути виготовлена і використана наочність, за потреби застосовані засоби навчання, навчальні посібники.
4. На кожному уроці математики в початковій школі потрібно обов’язково проводити усні обчислення.
. Готуючись до уроку з математики, студенти повинні добре знати теоретичний матеріал до уроку, вміти працювати з навчальною програмою, опрацювати пояснювальні записки до програми.
6. Студент повинен вміти вибрати з усього арсеналу методичних прийомів найоптимальніші для даного матеріалу, а також для конкретних учнів.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
(ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ)
Технологічна освіта учнів 1-4 класів здійснюється на основі вивчення навчального предмета «Трудове навчання» («Художня праця»).
Метою предмета «Трудове навчання» є розвиток особистості через залучення школярів до творчої праці, засвоєння знань про властивості оброблюваних матеріалів, вивчення засобів праці, формування конструктивного підходу до вирішення трудових завдань і навчання безпеки праці. У процесі трудового навчання розв'язуються наступні завдання:
ознайомлення учнів з основами сучасного виробництва та формування умінь і навичок роботи ручними знаряддями праці;
пропедевтична орієнтація у різних типах професій; виховання творчого ставлення до праці; посильна участь у продуктивній праці.
У реалізації змісту програм технологічної освіти основним є метод проектів. Він потребує поєднання словесних, графічних, предметно маніпулятивних способів виконання навчальних дій учнями. Відповідно до конструктивно-технологічного підходу пріоритетним завданням трудового навчання є розвиток загальнотрудових і конструктивних умінь учнів. Недопустимим є орієнтування школярів на оволодівання лише технологічними знаннями і уміннями. Важливо допомогти їм відчути особливості роботи з різними конструкційними матеріалами і відшукати особисто значущі для них, тобто такі, що найкраще забезпечують реалізацію власних творчих задумів.
Зазначені вимоги обумовлюють необхідність передбачення у навчальному процесі ситуацій вільного вибору. Ситуації вільного вибору на уроках трудового навчання створюються на основі:
В основі ситуацій вибору може лежати як репродуктивна, так і творча діяльність. При цьому залучення школярів до ситуацій вільного вибору в навчальному процесі, що передбачає їх репродуктивну діяльність, розглядається як передумова включення до іншого типу ситуацій.
Заздалегідь до проведення уроку студенту - практиканту необхідно опрацювати навчальну та методичну літературу з теми уроку, виготовити об'єкт праці, підібрати чи виготовити наочність, розробити план-конспект.
До структури уроку трудового навчання включають інструктажі.
За часом проведення:
За кількістю охоплених учнів:
Запланований рівень обґрунтованості. Обфунтованість інструктування впливає на розвиток загального вміння учнів діяти свідомо.
Розчленування інструктажу на етапи роботи. При вирішенні цього питання слід виходити з можливостей учнів, які визначаються їхніми віковими особливостями, рівнем підготовки та специфікою технологічного процесу виконання трудової операції.
Повнота інструктування. На перших етапах таке інструктування забезпечує швидке і правильне виконання завдання з найменшою кількістю помилок, але на наступних може стати гальмом розвитку самостійності як інтегруючої якості особистості учня.. Цінність неповного інструктування полягає в тому, що вчить учнів думати, самостійно приймати рішення, організовувати свою діяльність. Але, якщо проводячи неповне інструктування, не врахувати досвід учнів, то це може привести до ускладнень і дезорганізації. Учні втрачають віру у свої сили, розвивається негативне відношення до трудового навчання.
Визначення в інструктажі ознак, за якими учень має контролювати свою діяльність. При проведенні інструктажів вчитель використовує показ трудових дій.
Вимоги до показу трудової дії: має бути еталонним;
має супроводжуватися словесним поясненням; дія має бути добре видима всім учням;
Поточний інструктаж вчителя
Вказати форми його проведення. Цільові обходи робочих місць учнів:
Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці та санітарно - гігієнічних вимог. Заключний інструктаж:
Підведення підсумків практичної роботи.
Виставлення оцінок за практичну роботу.
Відзначення кращих робіт і їх демонстрація.
Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у практичній роботі. Підведення підсумків уроку. Рефлексія.
Аналіз діяльності учнів на уроці.
Визначення рівня навчальних досягнень учнів. Домашнє завдання. Прибирання робочих місць
Розглянута структура уроку може бути використана у педагогічний практиці, якщо учні готові до виконання самостійної практичної роботи, що охоплює увесь технологічний процес виготовлення виробу. Вікові особливості учнів 1-2 класу вказують на доцільність поєднувати зазначений підхід з такою структурою уроку, коли вчитель розбиває увесь технологічний процес виконання виробу на етапи, а отже і вступний, і поточний шструктажі теж проводяться поетапно - кожен етап це одна чи декілька споріднених операцій.
Після проходження практики студент має вчасно оформити та здати на перевірку методисту з трудового навчання:
оформлення планів-конспектів уроків
уроку української мови, проведеного
у ___ класі загальноосвітньої школи
студенткою _____ курсу, _____ групи
заочної форми навчання
факультету дошкільної і початкової освіти
Глухівського національного
педагогічного університету
імені Олександра Довженка
__________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові в орудному відмінку)
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УРОКІВ СТУДЕНТІВ-ПРАКТИКАНТІВ
Оцінка навчальної й позакласної роботи з предмета
Методист, керівник педагогічної практики керується такими критеріями оцінки уроків студентів-практикантів:
Оцінка "відмінно" ставиться, якщо уроки й позакласні заходи було проведено на високому науковому і організаційно-методичному рівнях, студентом обгрунтовано висувалися, ефективно вирішувалися навчально-виховні завдання, раціонально застосовувалися різноманітні методи навчання та прийоми активізації школярів із урахуванням їх вікових особливостей й індивідуальних відмінностей, підтримувалася дисципліна; якщо студент виявив знання психолого-педагогічної теорії й творчу самостійність у доборі навчального і дидактичного матеріалу в. процесі побудови й аналізу занять. При цьому:
СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ.
Оцінка "добре" ставиться, якщо студент навчальні та позакласні заходи провів на достатньому науковому і методичному рівнях, успішно вирішував навчальні і виховні завдання, однак недостатньо ефективно використовував окремі методичні прийоми активізації учнів; якщо студент виявив знання психолого-педагогічної теорії у доборі навчального і дидактичного матеріалу, але припускався незначних помилок у побудові й проведенні занять:
Оцінка "задовільно" ставиться, якщо студент у реалізації навчально-виховних завдань помилявся, недостатньо ефективно застосовував психолого-педагогічну теорію, методи та прийоми навчання, недостатньо активізував пізнавальну діяльність школярів, не завжди був спроможний установити контакт з ними, під час аналізу занять не виявляв чи не розумів сутності й причин своїх помилок та недоліків. При цьому:
Оцінка "незадовільно" ставиться, якщо на уроці не було досягнуто навчально-виховної мети, було допущено серйозні помилки під час викладу навчального матеріалу, не забезпечувалася дисципліна; якщо студент виявив слабкі знання психолого-педагогічної теорії й некритично ставився до своєї роботи.