Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Йоганн Себастьян Бах
(1685-1750)
З самого народження був оточений музикою. З'явившись на світ 21 березня 1685 року, він виховувався в сім'ї професійних музикантів. Всі Бахи, які жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI ст. були органістами, скрипалями, флейтистами, трубачами, капельмейстерами. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли маленькому Йогану Себастьяну виповнилося лише п'ять років, батько подарував йому скрипку, на якій він швидко навчився грати. Хлопчик також мав добрий голос і співав у хорі міської школи.
У 9 років залишається сиротою, і його опікуном стає старший брат Йоган Христоф –церковний органіст і шкільний учитель в м. Ордруф, учень видатного німецького композитора та органіста ХVІІ ст. Йогана Пахельбеля. Він і навчив Йоганна Себастьяна Баха основам музики. Переважно Бах навчався на творах класичної музики, але завжди мріяв дістатися до нот сучасних на той момент композиторів. Ці модні музичні матеріали зберігалися в шафі у брата, і Йоганн Себастьян Бах потай переписував ноти для себе. Коли брат відібрав ці ноти у нього, Бах спересердя пообіцяв написати ще кращу музику.
У 1700 році Йоган переїздить в Люнебург, де у 1702 році закінчує гімназію. Чудовий голос, володіння грою на скрипці, органі, клавесині допомогли йому поступити в хор, де він отримував невелику платню. До цих років відносяться перші композиторські кроки Баха - твори для органу і клавіру.
З 1703 року по 1708 рік він служить у Веймарі, Арнштадті, Мюльгаузені. у цей період зявляються паскальна кантата “Ти не залиши душі моєї в пеклі”, та клавірна сюїта “Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” - найдавніші його твори, які дійшли до нас. 1703 році, у віці 18 років, Баха запросили в Арнштадт, де він отримав місце органіста. Два роки по тому, Йоганн Себастьян поїхав в місто Любек, щоб послухати гру Дітріха Букстехуде - найвідомішого органіста того часу. Бах і Гендель мріяли зайняти місце Букстехуде, але для цього їм би довелося одружитися на одній з його дочок - це була умова батька. Природно, ні Бах, ні Гендель не були готові принести таку жертву
Веймарський період (1708-1717)
У 1708 році Бах знову оселяється у Веймарі, отримавши місце придворного музиканта у герцога Веймарського, де живе та працює 9 років. Ці роки в біографії Баха стали часом інтенсивної творчості, в якій основне місце належало творам для органа, в їх числі хоральні прелюдії, серед найвідоміших - токата і фуга ре-мінор для органу, пассакалія до-мінор. Композитор писав музику для клавіра, духовні кантати. Притримуючись традиційних форм, Йоганн Себастьян Бах доводить їх до найвищої досконалості.
Тут у Баха народилися сини, майбутні відомі композитори, Вільгельм Фрідеман і Карл Філіп Еммануїл.
Кетенський період (1717-1723)
У 1717 Бах приймає запрошення на службу герцога Ангальт-Кетенського Леопольда. Проживання у Кетені було найщасливішим періодом в житті композитора: князь, освічена на той час людина та непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості.
У Кетені були написані Англійські та Французькі сюїти для клавіру, три Сонати і Партити для скрипки соло, шість сюїт для віолончелі соло, шість Бранденбурзьких концертів для оркестру. Особливий інтерес становить цикл "Добре темперований клавір" - 24 прелюдії і фуги, написані у всіх тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного ладу, навколо затвердження якого йшли гарячі суперечки.
Ляпцигський період (1725-1750)
У 1723 відбулося виконання його «Страстей за Іоанном» у церкві св. Фоми у Лейпцизі, і Бах отримав посаду кантора цій церкві з одночасним виконанням обов’язків вчителя школи при церкви (латина і спів). З 1723 року та до самої смерті Бах живе та працює у Лейпцігу. Тут він займає посаду «музичного директора» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, контролюючи їх навчання, призначаючи необхідні для виконання твори та виконуючи багато іншої роботи. Одним з обов’язків Баха було написання творів для хору кожну тиждень або кожен святий день у році. Він також навчався в хоровій школі і зміг організувати професійні концерти Collegium Musicum.
Мтитець досяг на той час вершин майстерності. Це духовна музика: кантати (збереглося близько двохсот), «Магніфікат» (1723), меси (зокрема безсмертна «Висока меса»си-минор, 1733), «Страсті а Іоанном», «Страсті за Матфеєм» (1729), «Різдвяна ораторія», десятки духовних та світських кантат (у тому числі — комічні «Кавова» і «Селянська»), твори в галузі органу, оркестру, клавесина (серед останніх необхідно виділити цикл «Арія з 30 варіаціями», звані «Гольдберг-варіації», 1742). У 1747 Бах створив цикл п'єс «Музична офіра», присвячений пруському королю Фрідріху II. Останньою роботою став твір під назвою «Мистецтво фуги» (1749-50) — 14 фуг і 4 канони одну тему.
У "лейпцігський період" побачили світ Партити, Італійський концерт, Гольдбергівскі варіації, ряд концертів для одного, двох, трьох і чотирьох клавірів та 2-й том циклу "Добре темперованого клавіру", який також як і перший том циклу складається з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях. Під кінець життя здоров'я Баха погіршилося, дві невдалі операції з видалення катаракти призвели до того, що він повністю осліп. 28 липня 1750 року Бах помирає, та був похований поблизу церкви св. Хоми, в якій він прослужив 27 років.
За життя Баха його геніальна творчість хоча й була відома, та не була гідно оцінена. Разом з тим справжній інтерес до творчості Баха виникає в 20-і роки 19 ст. Початок йому поклало організоване Ф. Мендельсоном-Бартольді під його ж керуванням публічне виконання "Страстей за Матвієм" (1829, Берлін).
Величезна творча спадщина Баха включає більше 1000 творів різних жанрів. Її можна розділити на 3 основні сфери: вокально-драматичну, органну, інструментальну – пов’язану зі світськими традиціями. Кожна сфера творчості Баха відноситься в основному до певного періоду.
Вокально-драматичні твори в більшості написані в "лейпцігський період" (1723-50), під час перебування Баха на посаді кантора Томаскірхе. Твори для клавіру, скрипки та інших інструментів пов'язані головним чином з періодом роботи придворним музикантом в Кетені (1717-23). Все найзначніше для органу було створено у "Веймарський період" (1708-1717), коли, змінивши ряд місць у Тюрінгії (Арнштадт, Мюльгаузен), композитор служив у Веймарі органістом придворної церкви.
Органна творчість – обширна галузь творчої спадщини для улюбленого інструменту. Основні групи жанрів: хоральні прелюдії та парні цикли. Їм притаманна монументальність і глибина змісту, віртуозність стилю і патетика.
Клавірна музика Баха відображає узагальнення досягнень європейської клавірної техніки, традицій органних імпровізацій та концертного стилю скрипкової музики в клавірній творчості. Їй притаманні найрізноманітніші музичні образи й зв’язок з вокальною та інструментальною музикою. Розширення сфери клавірної музики, її жанрових рамок, збагачення стилю, поглиблення змісту пов’язане з прагненням композитора утвердити погляд на клавір як повноцінний сольний концертний інструмент.
Клавірні сюїти Й. С. База розвивають традиції камерного музикування його доби. У його доробку є:
6 Французьких сюїт (написаних в традиціях французьких клавесиністів. В основі - основні танці і кілька додаткових, проста фактура, численні мелізматичні прикраси),
6 Англійських сюїт (написані на замовлення англійця, дещо масштабніші, більша кількість додаткових танців, є дивертисменти та дублі)
6 партит (італійська модель, не стільки орієнтована на конкретні ужиткові танцювальні жанри, скільки на різноплановий рух і ритм та багаторівневий контраст)
Італійський концерт - оригінальний сольний бахівський концерт, зразок жанру клавірного концерту з будовою швидко-повільно-швидко. Близькими до класичного концерту є втілення тричастинної композиції та функції кожної частини, характер тематизму наближає до сонатної форми епохи класицизму: наявність двох контрастних тем, експозиційність, розробковість та репризність розділів першої частини.
Хроматична фантазія і фуга – передвісник нового клавірного жанру концертної драматичної фантазії. Їй притаманна поглибленість та експресивність ліричних образів, властивих органній та оркестровій музиці. У музичній мові твору наявне відбиття стильових прийомів органної, скрипкової, вокальної музики Баха. У ній продемонстровано свободу модулювання у ході імпровізаційного розгортання, можливу за рівномірної темперації. Фантазія має вільний виклад, контрастно-складову форму, 3 розділи. Середній містить низку щільних модуляційних переходів. Фуга має масштабну тему, невластиву тогочасній клавірній музиці. В середньому розділі – вона проводиться у тих же тональностях, що й у середньому розділі фантазії, але в дзеркальному порядку.
З допомогою циклу з двох томів "Добре темперованого клавіру" Й. С. Бах не тільки розкрив величезні модуляційні перспективи нової темперованої системи, розробленої А. Веркмейстером, але й виявив можливості емоційного забарвлення кожної ладотональності.
”Добре темперований клавір” – цикл з 48 прелюдій та фуг у двох томах, написаний на підтвердження переваг рівномірної темперації. Два томи, розділені 22 роками (1 том був створений у Кетені в 1722 р., 2 том – у Лейпцигу в 1744 р.), написані, як вказується у передньому слові до першого тому, «…для користі й використання охочого до навчання музичного юнацтва, як і для особливого заняття тих, хто вже досяг успіхів у цьому навчанні; складений і виготовлений Йоганном Себастіаном Бахом – у цей час капельмейстером і директором камерної музики великого князя Ангальт-Кетенського». Деякі з творів у збірнику є переробленими версіями вже написаного Бахом: так, наприклад, теми перших 12 прелюдій, крім прелюдії мі-бемоль мажор, зустрічаються вже в збірнику п'єс, написаних Бахом для свого сина Вільгельма Фрідемана в 1720 р.
Образність творів пов’язана зі Святим письмом:
I. Ветхий завет
II. Рождество
III. Деяния Христа
IV. Страстная неделя
V. Торжественный пасхальный цикл
VI. Догматический цикл.
Принцип побудови циклу: в основу покладено парний цикл (прелюдія та фуга) – композиційна одиниця циклу, вони чергуються за принципом: мажор-мінор вгору по хроматичній гамі. Прелюдії та фуги можуть бути спорідненими, а можуть становити драматургічні, фактурні, змістові контрасти. Прелюдії опираються на побутові та професійні жанри XVII-XVIII ст., гомофонні та поліфонічні прийоми: фантазія, інвенція, токата, канцона, тріо-соната, концерт, сарабанда, танцювальні жанри. Фуги – 2-5 голосів, три дотемні і дві - тритемні фуги. Їх тематизм – 1-3 такти, фуга притаманні різноманітність і масштаб поліфонічного письма.
Хорові жанри в творчій спадщині Баха. Світські та духовні кантати, їх особливості. Передвістя рис німецької комічної опери в “Кавовій кантаті”. Пасіони і меси: новаторське трактування традиційних жанрів. Монументальність та філософське узагальнення змісту. Підхід до текстів. Будова, внутрішня єдність. Поєднання розповідності і драми, функції хору , солістів та оркестру.” Пасіони за Матфієм” – монументальний музично-драматичний твір. Прочитання біблійного сюжету, композиція, етичний зміст, виразність лірико-драматичних образів. Меса h-moll .Суттєві відмінності у композиції між месами і пасіонами. Широке і узагальнене трактування тексту. Розширення плану меси, використання великих можливостей вокально-інструментального складу і його диференціація. Вираження великого кола образів, ідей і почуттів. Своєрідність структури номерів.