Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ВСТУП
Парадигматичні зв’язки та відношення між лексичними одиницями виявляються у результаті аналізу їх використання у мові. Для того, щоб знайти синоніми, які б найбільш вдало передавали зміст, необхідно знати значення слова, його відношення до інших лексичних одиниць та функції у мовленні. Необхідним попереднім етапом для вивчення лексичного складу мови, особливостей його системної організації і закономірностей, за якими він функціонує у мовній системі, є дослідження різних лексико-семантичних парадигм - синонімічних рядів, лексико-семантичних груп (далі ЛСГ), семантичних полів тощо.
Об’єктом дослідження є структурні та функціональні особливості дієслів мовлення в німецькій мові. Вибір об’єкта дослідження зумовлюється такими факторами:
Предметом дослідження є функціонально-семантичне поле дієслів мовлення, їх формальні та семантичні особливості, а об’єктом стали безпосередньо дієслова, об’єднані загальним значенням “говорити”.
Мета дослідження – виявити структурно-семантичну організацію лексико-семантичного поля дієслів із значеням “говорити”.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
Методи дослідження. Для виявлення закономірностей варіювання семантики дієслів мовлення було використано інформацію стосовно німецької мови. У цій роботі елементи значення слів виявлені за допомогою компонентного аналізу та синонімічного типу семантичних відносин. Зіставлення дієслів мовлення німецької та української мов дає змогу виявити закономірності номінації в цій мові та глибше проникнути в структурні та функціональні особливості цього класу слів.
Новизна роботи полягає в тому, що мовні одиниці являються однією з центральних проблем сучасної лінгвістики й тісно пов’язані з проблемами перекладу. Дієслова із значенням мовлення (принципи їх побудови, структура, словотворчі значення й функції) не були ще предметом спеціального дослідження, хоча дієслова, які виражають процес говоріння, привертали до себе увагу багатьох лінгвістів, що пояснюється комунікативною значущістю, частотою використання, вагомістю цієї ЛСГ в загальній системі семантики дієслова, тобто тим, що дієслова говоріння виражають життєво необхідні поняття, які існували протягом усієї історії суспільства і закріпилися у системі значень даних дієслів.
Перші роботи з дослідження дієслів мовлення з’явились на початку ХХ століття. Увагу лінгвістів привернула етимологія та семантика дієслів мовлення. Був здійснений опис найбільш поширених дієслів мовлення в індоєвропейських мовах і у верхньонімецьких діалектах. Проте, в одному випадку обширність матеріалу не дозволила достатньо повно описати цю групу слів, в іншому - досліджувались дієслова мовлення лише в діалектах окремого ареала мов.
В 60 –-ті роки нашого століття з’явилось багато праць, присвячених дієсловам мовлення, особливо на матеріалі англійської мови. Дієслова даної групи розглядались у різних аспектах. У німецькій мові семантичну класифікацію дієслів здійснив Г. Хельбіг, розподіливши усі дієслова за певними класами, підкласами та підгрупами. Проте він не ставив собі за мету дослідити якусь окрему групу дієслів, навпаки, його цікавила вся дієслівна система німецької мови в цілому. Грунтовне вивчення дієслів мовлення німецької мови здійснено в роботі С.М. Кибардіної [5, 53-61].
Таким чином, незважаючи на велику кількість праць, присвячених дієсловам мовлення, немає спеціального дослідження семантики дієслів мовлення в сучасній німецькій мові. Не вистачає точних даних узагальнюючого характеру про лексичну та семантичну сполучуваність дієслів мовлення. Отже, є підстави вважати, що проведені до цього часу дослідження дієслів мовлення не вичерпують всієї проблематики даного питання, що зумовлює актуальність даної роботи.
Багатство одиниць із значенням мовлення дає можливість точніше і виразніше передати ту чи іншу думку, свідчить про різноманітність, гнучкість словникового складу мови, збагачення якого лексичними одиницями із значенням говоріння відбувалося й відбувається у зв’язку з ускладненням і зміною форм спілкування. На першому етапі роботи подано визначення семантики та семантичного поля та історія дослідження дієслів мовлення німецької мови. На другому етапі дано визначення дієслова у німецькій мові та ЛСП дієслів мовлення. У роботі подано детальну семантичну характеристику дієслів мовлення, а також представлено опис особливостей синонімічних дієслів та їх перекладу.
Актуальність роботи зумовлюється недостатньою вивченістю в сучасній німецькій мові ЛСГ із загальним значенням мовлення, зокрема дієслів із значенням говорити, що активно вживаються носіями мови та у яких максимально проявляється безперервний процес пізнання об’єктивної дійсності.
Практична цінність роботи визначається тим, що цей матеріал може бути застосований на лекціях та на заняттях з практикуму німецької мови. Результати класифікації німецьких дієслів мовлення можна використати на семінарських заняттях з лексикології та практичних заняттях з німецької мови.
РОЗДІЛ 1. СЕМАНТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЄСЛІВ МОВЛЕННЯ
Семантика, у широкому значенні слова –аналіз між мовними висловами та світом, реальним або уявним, а також саме це відношення та сукупність таких відносин. Це відношення полягає в тому, що мовні вислови (слова, словосполучення, речення, тексти) означають те, що є у світі,- предмети, якості (або властивості), дії, способи здійснення дій, відносини, ситуації та їх послідовності. Термін «семантика» утворений від грецького кореня, пов’язаного з ідеєю «позначення» (semantikos - «який означає») [19,403]. Відносини між висловами природної мови та дійсним або уявним світом досліджує лінгвістична семантика, яка є розділом лінгвістики.
Як самостійна лінгвістична дисципліна семантика з’явилась нещодавно, наприкінці 19ст.; сам термін «семантика» для позначення розділу науки уперше був запропонований у 1883 французьким лінгвістом М. Бреалєм, який цікавився історичним розвитком мовних значень. Проте, питання, які відносяться до ведення семантики, ставились та розв’язувались у стародавніх лінгвістичних традиціях. По справжньому швидкий розвиток лінгвістичної семантики почалось з 1960-х років; зараз вона є одним з центральних розділів науки про мову.
Семантика, як розділ лінгвістики, відповідає на питання, яким чином людина, яка знає слова та граматичні правила якої-небудь природної мови, здатна передавати з їх допомогою найрізноманітнішу інформацію про світ (у тому числі і про свій власний внутрішній світ), та розуміти, яку інформацію про світ несе у собі будь-яке спрямоване до нього висловлювання, навіть якщо він вперше чує його.
Семантичний компонент вже достатньо давно визнається необхідною частиною повного описування мови. Свій вклад у формування загальних принципів семантичного описування вносять різні теорії мови. Наприклад, для граматик принципи побудови семантичного компоненту закладені американськими лінгвістами Дж. Катцем, Дж. Фодором та Р. Джекендоффом, а, наприклад, для граматик типу «Зміст-Текст» відповідний компонент опрацьовувався представниками Московської семантичної школи: Ю.Д. Апресяном, А.К. Жолковским, И.А. Мельчуком та ін. семантичний компонент обов’язково містить у собі словник (лексикон), у якому про кожне слово повідомляється, що воно позначає, тобто з кожним словом порівнюється його значення у даній мові, та правила комбінування (взаємодії) значення слів, за якими з них формується зміст більш складних конструкцій, перш за все речень. Семантичний компонент повного описання мови представляє собою модель тієї частини знань мови, яка пов’язана з відношенням між словами та світом. У цій моделі повинні отримувати пояснення такі емпіричним шляхом установленні явища, як рівнозначність (синонімія), неоднозначність (полісемія). Семантична аномальність (у тому числі суперечливість та тавтологія) мовних висловів. Виділення використаних при тлумаченні слова ознак здійснюється на основі порівняння даного слова з іншими словами, близькими за значенням, тобто які відносяться до тієї самої предметної сфери. Для позначення групи слів, які співвідносяться з однією й тією самою сферою уявлень, які відповідають значенню цих слів, німецький лінгвіст Й. Трір ввів поняття семантичного поля. В центрі семантичного поля слова пов’язані між собою семантичними відносинами. Встановлення типів таких відносин та виявлення їх наявності між словами у рамках семантичного поля традиційно вважається однією з головних задач лексичної семантики.
У лексиці прийнято виділяти наступні типи семантичних відносин:
У даній роботі використаний синонімічний тип семантичних відносин, тому саме цей тип буде розглянуто більш детально.
Синонімія - це не лише потенційне багатство мови, яке робить її красивішою, функціонально яскравішою, але й завдяки явищу синонімії відбувається найоб’єктивніше вираження додаткових смислових відтінків лексичних понять. До цього типу семантики належать відносини, засновані на повній або частковій схожості значень. Слова, які зв’язуються відношенням синонімії, називаються синонімами. Синоніми –це слова однієї частини мови, які позначають одне й те саме, але відрізняються один від одного відтінками лексичного значення та використанням у мові. Синоніми –це різноманітність мови. Користуючись різними способами позначення одного й того самого предмета або дію, людина робить свою мову більш виразною.
В залежності від того, чи дозволяється взагалі різниця у значенні слів, а якщо дозволяється, то які саме, виділяють різновиди синонімії та синонімів. Відносини повної або точної синонімії пов’язує між собою слова, які не виявляють жодної семантичної різниці. Наприклад: sabbern - sabbeln.
Якщо означувані двох слів співпадають у всьому, окрім стилістичних елементів їх значення, то відношення, яке їх пов’язує називають стилістичною синонімією, наприклад: sprechen - schwätzen. Ці слова ми поєднуємо у лексико-семантичне поле (далі ЛСП), яке потім поділяються на ЛСГ. Найбільш відомим у сучасних семантичних дослідженнях методом вивчення системних відносин є так званий полевий підхід, сутність якого полягає у виділенні семантичних, а також структурно-семантичних класів слів.
У «Лінгвістичному енциклопедичному словнику» представлена стаття під назвою «Поле». Поняття мовного поля визначається у цій статті як «сукупність мовних одиниць, поєднаних загальністю змісту та відображаючих понятійну, предметну або функціональну схожість позначуваних явищ» [19,380-381]. Визначається, що «семантичні поля характеризуються зв’язком слів або їх окремих значень, системним характером цих зв’язків, взаємозалежністю лексичних одиниць, відносною автономністю поля, безперервністю змістового простору, оглядовістю та психологічною реальністю для середнього носія мови» [19, 380-381].
Поняття поля відноситься до визначення мови як до системи, яка являє собою складний механізм, якому теоретично дав визначення Ф. де Соссюр. Він звернув увагу на те, що «поза мовою слова, які мають між собою щось спільне, асоціюються у пам’яті таким чином, що з них утворюються групи, у середині яких знаходяться дуже різноманітні відносини [2,121]. Ці відносини можуть бути граматичними, етимологічними, семантичними, функціонально-стилістичними та іншими. Вони і є основою того явища, яке у лінгвістиці називається «полем». Структура поля має ядро, центр та периферію [9, 269]. Інваріантне значення поля представлено семантично у одному простому слові, яке разом з близьким йому за семантикою синонімами утворює ядро поля. Ядерна частина семантичного поля оточена класами спеціалізованої передачі значення, яке поволі ускладнюється в залежності віддалення від ядра. Усі ці класи утворюють собою центр семантичного поля.
Складовою частиною поля є лексико-семантична група (ЛСГ) як сукупність слів у всіх або окремих значеннях. Лексико-семантична група дає можливість варіювання семантичною сутністю у межах традиційних частин мови на лексико-семантичному рівні. Лексико-семантична група (ЛСГ) є елементарним семантичним мікрополем –відносно замкнутий ряд лексичних одиниць однієї частини мови, поєднаних архісемою конкретного змісту.
Традиційно ЛСГ складається зі слів однієї частини мови (головним чином дієслова), які поєднані загальним значенням. У кожній групі можна виділити дієслово-домінанту, значення якого передає конкретну дію, стан або процес у найбільш загальному, вільному від додаткової інформації, виді. Так, наприклад, у значенні дієслова говорити ідея мовлення виражається у найбільш загальному виді, не ускладнене ніякими додатковими ознаками, характеризуючи ми специфіку процесу, гучність (кричати; шепотіти), тон (благати), спосіб вимови (шепелявити), швидкість мовлення (джеркотати), взаємовідносини учасників мовленнєвого акту (бесідувати) та ін.
1.2 Історія дослідження дієслів зі значенням «говорити»
С.М. Кибардіна вважає, що одна з основних задач опису валентних якостей дієслів полягає у виділенні валентних типів –поєднання дієслів з загальними валентними якостями. Основними підрозділами валентних класифікацій дієслів вона виділяє класи суб’єктних та об’єктних дієслів, які поділяються на валентні типи у залежності від семантики суб’єкта та об’єкта і додаткових акантів. Виділені типи мають наступні загальні ознаки: кількість та семантику акантів, які характеризуються у зв’язку з семантикою дієслова, їх обов’язковість/факультативність у змістовому та формальному плані.
Лексико-семантичні групи вона представляє як поєднання дієслів за загальними ознаками їх семантики, які відображають схожість позначуваних явищ дійсності. Семантичні основи обох класифікацій зумовлюють можливість схожості/несхожості виділених підрозділів.
Є групи дієслів, які самі по собі складають єдиний тип в плані валентних якостей , наприклад, дієслова положення у просторі. Єдність валентних якостей тут зумовлено тим, що вони виділені за достатньо загальними граматично-семантичними ознаками. У той час є групи дієслів, для яких подібна єдність не характерна. Прикладом лексико-семантичної єдності дієслів, яка поділяється на декілька валентних типів, є дієслова мовлення.
Ідентифікаторами лексико-семантичного поля дієслів мовлення Кибардіна виділяє «sprechen, reden, sagen». Дієслова sprechen, reden мають два валентних варіанта: одновалентний який називає діяльність суб’єкта, та трьохвалентний, дієслово sagen має лише трьохвалентний варіант. У трьохвалентному варіанті ці дієслова відносяться до типу дієслів передачі інформації. Вони мають три аканта: суб’єкт, адресат та об’єкт»[5, 54].
Суб’єкт та адресат називають особу, об’єкт має складну семантику та різні форми вираження. Виділяються :
а. пряма мова, тобто безпосередньо сама інформація
б.словосполуякі називають різні предмети та явища, про які щось повідомляється в. слова, які називають форму інформації, іноді її оцінку, але не зміст, наприклад Worte, Bericht.
Ці форми по-різному поєднуються з дієсловами. Адресат також має декілька форм –безприйменникове дієслово та сполучення, серед яких виділяються сполучення з прийменниками, який може бути представлений як напрямок. суб’єкт – об’єкт. Для дієслів sprechen, reden об’єкт –пряма мова менш характерна, для sagen –це основна форма. Для sprechen, reden основна форма –сполучення з предметом інформації.
Таким чином, з точки погляду валентних якостей, серед дієслів мовлення Кибардіна виділяє «дієслова мовлення, які відносяться до валентносного типу передачі інформації sprechen, reden, erzählen та дієслова з більш складними валентними якостями, сполучуваннями значення передачі інформації з іншими валентними варіантами характеристики мовлення суб’єкта, наприклад lispeln; flüstern; lügen» [5, 61]. У цілому виділяються наступні валентносні типи: передача інформації суб’єкт-адресат- об’єкт, вираження думки суб’єкт- об’єкт, характеристика суб’єкта. Значення мовлення у цих варіантах може бути одним з актантів об’єкт- засіб з семантикою інформації, її форми та оцінки або входити у значення дієслова форма/оцінка.
РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЄСЛІВ МОВЛЕННЯ
2.1 Граматичні особливості дієслів мовлення
Дієслова мовлення мають велику функціональну значимість (на відміну від інших дієслів вони використовуються для введення прямого та непрямого мовлення), внаслідок цього вони відіграють важливу роль при конструюванні тексту, оскільки репрезентують як безпосередньо акт комунікації між діючими особами в художньому творі, так і авторські ремарки. Ці дієслова вживаються в різних сферах спілкування людини, у всіх стилях. У німецькій мові дієслова мовлення мають наступні граматичні категорії: особу (першу, другу, третю), число (однина та множина), час (теперішній, минулий та майбутній), стан (активний та пасивний), спосіб (дійсний (форма дійсності), наказовий (форма наказу, прохання) та умовний (форма можливості).
У німецькій мові є три основні форми дієслова, на основі яких утворюється решта дієслів, це Infinitiv, Präteritum und Partizip II.
За дієвідміною розрізняють наступні групи дієслів:
. Сильні дієслова. Вони утворюють три основні форми за допомогою зміни кореневої голосної: sprechen- sprach- gesprochen. Partizip II сильні дієслова утворюють за допомогою префіксу ge- та суфіксу –en.
. Слабкі дієслова. Вони утворюють Präteritum за допомогою суфікса –(e)te та Partizip II за допомогою префікса ge- та суфікса –(e)te: sagen- sagte- gesagt.
За функцією у реченні дієслова мовлення відносяться до повнозначних дієслів (Vollverben), які мають самостійне значення: sprechen, plaudern тощо.
По відношенню до підмета вони є особовими дієсловами, які у різних особах здатні поєднуватись з підметом, тобто відмінюватись: Ich sage; du sagst і т.д.
По відношенню до додатку повнозначні дієслова мовлення є об’єктними дієсловами, які називають процес, який спрямований на особу або предмет. Їх дія пов’язана з додатком:
Ich spreche mit meinem Vater. - Я розмовляю з моїм батьком.
Враховуючи валентністі характеристики дієслова мовлення поділяються на перехідні та неперехідні. Перехідними дієсловами (transitive Verben) називаються дієслова, дія яких переходить на прямий додаток –підмет у знахідному відмінку без прийменника, який відповідає на питання wen?кого?was?що?:
Ich erzahle ein Gedicht. - Я розповідаю вірш.
В залежності від утворення дієслова бувають:
2.2 Особливості лексико-семантичних груп дієслів мовлення у загальному функціонально-семантичному полі
Дієслова мовлення, які є предметом дослідження даної роботи, використовуються в основному у конструкціях з прямою та непрямою мовами. Дієслово говорити виражає такі основні значення:
У даному розділі розглядається поняття “мовлення”, сутність якого висвітлюється через протиставлення його мові. Продуктивним постає підхід до мовлення як до процесу, що має певний характер і залежить від таких чинників, як: 1) індивідуальні особливості мовця; 2) обставини комунікації; 3) мета комунікації. Це підтверджується практичною частиною дослідження: в семантиці дієслів мовлення виділяються семантичні компоненти, що характеризують мовлення з точки зору його тривалості, швидкості, розміреності, ступеня гучності, артикуляційної чіткості і т. д., тобто за параметрами, які передають характер процесу мовлення.
Список ЛСГ був сформований за даними синонімічних словників . Аналіз тлумачних словників за методом словникових дефініцій дав змогу отримати набір семантичних компонентів, що характеризують значення дієслів даної ЛСГ. Для всіх залучених до аналізу дієслів чітко простежується загальновідома закономірність: чим більше у слів спільних семантичних компонентів, тим більша семантична близькість між цими словами, і навпаки. Зіставлення результатів аналізу, здійсненого на основі денотативних компонентів, а також з урахуванням денотативних і стилістичних компонентів значення, показало, що у другому випадку вдається точніше відобразити міру семантичного зв’язку між досліджуваними одиницями. Це доводить, що стилістичний статус слова впливає певною мірою (особливо, якщо у слова декілька стилістичних компонентів) на ступінь семантичної близькості між словами. Аналіз змісту дієслів мовлення за семантичними ознаками (компонентами) дає можливість представити значення дієслів у вигляді структур, які складаються з інтегруючої та однієї або декількох диференціюючих ознак, що характеризують зміст, мету, якість і т.д. процесу мовлення.
Дієслова ЛСП використовуються у своїх значеннях, які реалізуються у певних контекстах.
За значенням можна виділити наступні семантичні типи дієслів:
berichtigen –виправитися; erinnern –нагадати; betonen –підкреслити та ін.
Розглянемо структуру типів дієслів ─ тип дієслів мовленнєвого впливу. До неї відносяться такі дієслова, як sagen – сказати:
«Frau Bollers», hatte Groβmutter Hardekopf zu der Nachbarin gesagt, «wollen Sie bei meiner Tochter wachen, bis der Man kommt?»─ «Фрау Боллерс, ─ попрохала вона сусідку, ─ чи не могли б ви посидіти з донькою, доки чоловік не прийде».
Семантично недиференційоване дієслово sagen перекладається дієсловом мовленнєвого впливу попрохала. Такий переклад визначається змістом речення та вказує на те, що сема «мова», яка відсутня у значенні sagen, актуалізується у даному контексті.
─ дієслова широкої семантики: німецькі
bedrängen; bestimmen; versichern
та відповідно українські
наполягати; запевняти; спиняти.
Процеси, як позначають ці дієслова, можуть відноситись не лише до мовленнєвої сфери. Але у контексті вони використовуються саме у такому розумінні:
«Und er hat noch nicht geschrieben? Sag mir die Wahrheit» bedrängt er sie. –«Він хоча б один раз написав? Скажіть мені правду», –наполягав він.
–дієслова інших ЛСГ: rufen (гучно говорити, кричати; відноситься до ЛСГ дієслів вимови), stammeln ( говорити нечітко, запинатися; відноситься до ЛСГ дієслів вимови). На їх віднесеність до дієслів мовленнєвого впливу вказує зміст речення та значення українського еквівалента:
«Nun, Walter,» rief die Mutter, «bedank dich mal». –«Подякуй, Вальтер», –наказала мати.
Речення містить наказ, а дієслово rufen сему «голосно». При перекладі актуалізується сема наказу, а сема гучності нейтралізується.
Для кожної ЛСГ дієслів мовлення в цілому характерна однотипна сполучуваність. Кожне дієслово реалізує своє значення, не виходячи за рамки можливих синонімів, які є характерними саме для цієї ЛСГ. Таким чином, лексико-семантичні групи дієслів мовлення характеризуються певним набором семантичних ознак, які так чи інакше пов’язані з вираженням поняття “процес мовлення”.
2.3 Класифікація синонімів дієслова «говорити» та їх особливості
Для того, щоб розкрити систему лексико-семантичних відношень між дієсловами мовлення, необхідно здійснити планомірне вивчення не тільки їх словникових дефініцій, але і максимально великої кількості контекстів, в яких зустрічаються досліджувані слова. Даний розділ присвячений дослідженню сполучувальних властивостей дієслів мовлення. На основі аналізу матеріалів отримані статистичні характеристики дієслів мовлення, які несуть значущу інформацію про функціонування досліджуваних лексичних одиниць у мовленні, в синтагматиці.
У лексико-семантичному полі дієслів мовлення виділяються два підполя. У першому підполі поєднуються дієслова з вершинною семою «характеристика комунікативної сторони мови», тобто у лексичних значеннях є семи, які відображують мету та специфіку комунікації. У другому підполі поєднуються дієслова з вершинною семою «характеристика процесу вимови: її акустичних, емоційних та інших особливостей».
Дієслова мовлення поділяються на три класи. До першого відносяться нейтральні (ядерні, наприклад, говорити/ sprechen; вимовляти/ aussprechen) та конкретизуючі (що описують внутрішні аспекти мовних актів, одним з найважливіших є комунікативна мета того, хто говорить), до складу яких входять дієслова спілкування (вести бесіду/ sich unterhalten), повідомлення (повідомляти/ melden), волевиявлення (наказувати/ befehlen), емоційного впливу (сварити/ schimpfen) і мовного етикету. Дескриптивні (які характеризують зовнішній аспект мовлення, тобто особливості артикуляції, наприклад, шепелявити/ lispeln; хрипіти/ heiser sein) дієслова відносяться до другого розділу.
Нейтральні дієслова являють собою нечисленний клас. Особливістю цих дієслів є відсутність в їх лексико-семантичній структурі елементів, які конкретизують який-небудь аспект мовленнєвої дій. Їх лексико-семантична структура складається тільки з архісеми. Подібні лексеми ще називають ядерними. Вони становлять ядро, навколо якого виникають лексико-семантичні групи. У німецькій мові нейтральними є дієслова sprechen, sagen, meinen. Ці слова універсальні та здатні означати будь-яку мовленнєву дію (Додаток А).
Другу групу становлять конкретизуючі дієслова. Їх призначення –конкретизувати комунікативний намір суб’єкта говоріння та зміст репліки. Ці слова за метою мовлення поділяються на 2 групи: “зовнішні обставини комунікації” та “мета мовного акту”.
До першої групи відносяться дієслова, які передають невимушену атмосферу спілкування: plaudern; schwatzen; klonen; palavern; schwadronieren; parlieren.
Рис.1 Лексико-семантичне поле дієслів мовлення
У групі мета мовного акту можна виділити такі підгрупи:
) Дієслова, які характеризують зміст висловлювання за метою мовного акту, розподіляються на:
а) повідомлення –sagen; reden; meinen; mitteilen; erzählen; flüstern; zuflüstern; vorbringen; berichten; feststellen; hersagen; verkünd(en)igen; sich aussprechen; sich ausdrücken;
б) зауваження, згадування –bemerken; berühren; erwähnen; klatschen; anschneiden;
в) роз’яснення –erklaren; erortern; bereden; predigen.
2) Дієслова, які, передаючи безпосередньо зміст висловлювання, мають негативний відтінок значення (говорити дурниці, необдумане, неважливе, всім давно відоме, чутки) –kohlen; quatschen; quasseln; schwafeln; labern; daherreden; sabbern; sabbeln (Додаток Б).
Дескриптивні дієслова означають ті сторони мовленнєвої дії, що стосуються вимови слів та фраз, зовнішньої сторони діалога. Вони описують манеру мовленнєвої поведінки суб’єкта (murmeln; klönen), спосіб здійснення мовленнєвої дії (деякі артикуляційні характеристики –zischeln; stammeln).
У німецькій мові, так як і в українській, до складу дескриптивних лексем входять дієслова, пряме значення яких є звуки, що видають тварини, природні явища, або здійснення механічних дій. Наприклад : klönen- вити; zischeln- шипіти; plappern- торохтіти та ін. Сюди відносяться:
) Дієслова, які характеризують спосіб мовлення:
а) з перешкодами –stammeln; stottern; lispeln;
б) через ніс –näseln; nuscheln;
в) таємничо –verraten; quatschen; tuscheln; raunen; zischeln;
г) грубо –daherreden; schwafeln; brullen;
д) сердито - lastern; tuscheln;
е) докладно - sich verbreiten;
є) нечітко, незрозуміло –lallen; murmeln; nuscheln; brabbeln; babbeln; blubbern; brummen;
ж) тихо –flustern; zuflustern; lispeln; säuseln; raunen;
з) артистично –vortragen; deklamieren; predigen;
и) впевнено, наполегливо –erklaren; sich außern; sich aussprechen; sich ausdrücken;
і) не знаючи добре мови –mauscheln; radebrechen; bohmakeln;
ї) безперервно, багато –schwadronieren; schnattern; quasseln; plappern; sabbeln; sabbern;
й) удавано –schmusen; sauseln;
к) критично -lastern;
л) хвалькувато –tonen;
м) нерішуче –lispeln; drucksen;
н) необдумано, нічого не говорячи –babbeln; drauflosreden; plappern; quasseln; faseln.
2) Дієслова, які певним чином характеризують голос: quacken; fisteln; krachzen (Додаток В).
Дієслова можна заміняти синонімами не лише у їх прямому значенні. Наприклад дієслово sagen можна замінити дієсловом lallen (якщо підкреслюється манера говоріння), nuscheln (манера мовлення), berichten (комунікативний намір суб’єкта).
ЛСГ дієслів мовлення характеризуються певним набором семантичних ознак, які так чи інакше пов’язані з вираженням поняття “процес мовлення”. Ці ознаки можуть бути або компонентами значення самого дієслова, або міститися в елементах синтагматичного ланцюга, що сполучаються з дієсловами мовлення.
Аналіз матеріалу дає можливість виділити набір ознак, які характеризують ту чи іншу досліджувану ЛСГ:
) Семантичні ознаки, які показують адресну направленість висловлювання.
(1)Warum sagen die Fräulein zu dir Mami?; (2)Er sprach gelegentlich mit Runge darüber.;
2) Семантичні ознаки, які уточнюють характер одиниць висловлювання.
(3)...denn sie sprechen nichts; (4)Sie sprach freundlich Bedrüßungsworte...;
3) Семантичні ознаки, які характеризують емоційний стан мовця.
(5)...Greta sprach fassungslos ins Leere...; (6)...sagte er grimmig;
4) Семантичні ознаки, які характеризують дії мовця, що супроводжують мовлення.
(7)...sprach er lächelnd... ;(8)...sprach sie seufzend...;
5) Семантичні ознаки, що передають зовнішні обставини комунікації.
(9)...flüsterte er nahe an meinem Ohr; (10)... sagte Karioki in die Stille;
6) Семантичні ознаки, які показують мету мовного акту.
(11)...erklärte er zum Schluß; (12)Ich finde, ich spreche für alle, wenn ich davon rede, daß…;
7) Семантичні ознаки, що характеризують мовця.
(13)...sprach eine weibliche Stimme; (14)Die Frau in grünem Kleide redete mit den neugierig Versammelten über Mythologie;
) Семантичні ознаки, що характеризують індивідуальний стиль мовлення.
(15)Die Dame ...sprach mit feindseliger Kälte...; (16)Skaler sprach mit äußerster Verblüffung...;
Отже, ЛСГ дієслів мовлення в німецькій мові є численним та різноманітним класом, який відбиває мовленнєвий акт в усій його багатогранності. Відмінності в матеріальній стороні мови та наборі знаків, що вживаються для відображення екстралінгвістичної реальності, пояснюються різним граматичним мисленням народу та різними законами номінації. Дослідження ЛСГ дієслів мовлення дає можливість розкрити дериваційний потенціал коренів із значенням мовлення, зміст семантичної структури дієслів, що виражають процес говоріння, показати результат відображення у мові об’єктивної дійсності.
ВИСНОВКИ
Функціонування мовленнєвих одиниць являється однією з основних проблем сучасної лінгвістики.
Семантика дієслів мовлення викликає значний інтерес тому, що денотатом є найважливіша складова мовленнєвої діяльності –акт вимови. Крім того, значення дієслова містить інформацію про суб’єкт говоріння, його комунікативний намір, про адресата, спосіб здійснення та інші характеристики мовленнєвого акту. Аналіз даних про семантичну сполучуваність дієслів мовлення показує, що між парадигматичними та синтагматичними властивостями досліджуваних дієслів існує взаємозалежність, яка характеризує ці дієслова як системно організовану сукупність лексичних одиниць.
Класифікація ЛСГ дієслів мовлення, здійснена за допомогою ретельного вивчення характеристик мовленнєвого акту.
Аналіз структур дієслівних значень дозволив виявити залежність: чим складніша структура якої-небудь лексичної одиниці, тим менше таких одиниць у мовній системі.
У структурах значень дієслів мовлення семантичні компоненти відіграють неоднакову роль, що дозволяє говорити про їх ієрархію: загальний - диференціюючий - конкретизуючий семантичний компонент. На підставі спільності диференціюючих компонентів в ЛСГ дієслів мовлення можна виділити тематичні групи, а на підставі конкретизації диференціюючих компонентів у тематичних групах можна виділити деякі підгрупи слів, які диференціюють дієслова певної тематичної групи.
Таким чином, дослідження, проведене на матеріалі дієслів мовлення, допомагає з’ясувати місце кожного із дієслівних значень в лексико-семантичній системі німецької мови.
В представленій роботі здійснена побудова ЛСГ дієслів мовлення сучасної німецької мови, за допомогою синонімічних відносин зроблено семантичну характеристику, визначено лексична та семантична сполучуваність.
Також було виявлено взаємозалежність між стилістичним статусом дієслів та ступенем їх семантичної близькості; залежність між типом структури значення та кількістю таких значень у мові; відповідність між сполучуваністю семантичних компонентів та структурою ЛСГ.
Встановлені семантичні ознаки досліджуваної ЛСГ дозволяють визначити набір синтагматичних компонентів, що характеризують дану ЛСГ.
На основі матеріалу з синонімічних та тлумачних словників було виявлено закономірності варіювання семантики дієслів мовлення, модифікацій та актуалізацій їх лексичних значень під впливом контексту, а також особливостей використання у якості дієслів мовлення їх синонімів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ
21. Бардакова О.І. Німецько-російський синонімічний словник / Бардакова О.І. –М. : ОЛМА-ПРЕС, 1983. –с.
Додатки
Додаток А
СПІВСТАВЛЕННЯ СИНОНІМІЧНОГО РЯДУ ДІЄСЛОВА “ГОВОРИТИ” В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
|
Німецькі дієслова |
Українські дієслова |
|
sprechen |
говорити, розмовляти |
|
reden |
говорити, розмовляти, бесідувати; виступати |
|
sich unterhalten |
бесідувати,говорити, перемовлятися, бесідувати, говорити, розмовляти, казати |
|
ausdrüсken |
виразити, висловити, заявити |
|
aussprechen |
промовляти, вимовляти, висловлювати, закінчити мову |
|
äußern |
висловлювати, виказувати |
|
ausplaudern |
виказувати |
|
sagen |
сказати; говорити, сказати свою думку |
|
meinen |
думати, говорити, казати |
|
vorbringen |
висловлювати, виказувати |
|
hersagen |
говорити, розповідати |
|
sich ausdrücken |
висловлюватися |
|
vortragen |
доповідати, висловлювати |
Додаток Б
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ДІЄСЛІВ ГОВОРІННЯ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
|
zeugen |
давати свідчення,свідчити |
|
plaudern |
базікати, теревенити, патякати, варнякати, бесідувати, виказувати |
|
besprechen |
обговорювати, говорити, дискутувати, вмовляти, радитись |
|
diskutieren |
міркувати, обговорювати, дискутувати |
|
mitteilen |
повідомляти |
|
melden |
повідомляти, розповідати, свідчити, говорити |
|
erzählen |
розповідати, повідомляти |
|
berichten |
повідомляти, доповідати, розповідати, повчати |
|
senden |
передавати по радіо |
|
erklären |
пояснювати, тлумачити, оголошувати, проголошувати |
|
schwatzen |
базікати, теревенити, варнякати |
|
plappern |
балакати, торохтіти, виказувати |
|
mitteilen |
повідомляти, переказувати повідомлення |
|
berichten |
повідомляти, розповідати, доповідати |
|
verkünden |
проголошувати, повідомляти |
|
bemerken |
помічати, робити зауваження |
|
erwähnen |
згадувати |
|
klatschen |
пліткувати |
|
erörtern |
обговорювати, дискутувати, роз’яснювати , поснювати |
|
bereden |
наговорювати, обговорювати, говорити |
|
predigen |
повчати |
|
kohlen |
нести несенітниці |
|
quatschen |
нести несенітниці |
|
quasseln |
пліткувати |
|
schwafeln |
нести несенітниці |
|
kolportieren |
розповсюджувати плітки |
|
daherreden |
балакати |
|
sabbern /sabbeln |
балакати |
|
quatschen |
нести нісенітниці, балакати без зупинки |
|
tuscheln |
шепотіти |
|
raunen |
шепотіти |
|
zischeln |
шепотіти, шепотітися |
|
daherreden |
балакати без зупинки |
|
brüllen |
дуже голосно розмовляти |
|
lästern |
зводити наклеп |
|
tuscheln |
шепотіти, шепотітися |
|
sich verbreiten |
розмірковувати |
|
säuseln |
шепотіти |
|
nuscheln |
шепелявити, бурмотіти, гнусавити |